Проблеми збирання та переробки сміття в містах

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми збирання та переробки сміття в містах

Дудар І.Н.

Одна із найбільш гострих проблем в наших містах - це збирання, сортування сміття та заготівля і постачання переробним підприємствам з нього вторинної сировини. Це, насамперед, целюлозно-паперовій промисловості. Відомо, що в Україні сьогодні працюють 28 підприємств целюлозно-паперової промисловості. Раніше при СРСР вони виробляли 1млн. 200 тис. т різного паперу, а в цьому році - планується 700 тис. т. У поточному році всім підприємствам целюлозної промисловості буде поставлено 600 тис. т. макулатури.

Різко піднімається забезпечення підприємств скляної промисловості склобоем. Сьогодні на 18 підприємств скляної промисловості поставляється більше 100 тис. т склобою. Але подорожчав газ, електроенергія, підвищилася зарплата і т.д. Тепер уже потрібно поставляти не 100 тис. т, а 200 тис. т у рік. І знаходиться цей склобій у побутовому смітті.

У м. Києві щороку утворюється 1млн.т. побутових відходів або 4 млн. м3. При цьому повертається в народне господарство 200 тис.т вторинних ресурсів. Це вважається передовим досвідом.

По Україні з твердих побутових відходів повертається 7 %, тобто 93 % йде в сміття. Сьогодні на одного жителя в рік споживається 20 кг різних видів паперу, що складає 1 млн. тонн усіх видів паперу, а поставляють назад на переробку ~ 550 тис. т. Тобто, на 55-60 % використовуються відходи макулатури, паперу й упакування.

Якщо порівняти, то у США - 93 % відходів переробляється, а 7 % йде у відходи.

У м. Києві поставлена задача освоїти цього року роздільний збір твердих побутових відходів. Там функціонує перша сміттєсортувальна станція. Це французька станція продуктивністю 200 тис. т у рік вартістю 200 тис. $. Однак, якщо в смітті є рідка і тверда фаза, виділити вторинну сировину - велика проблема. Досвід показав, що зі сміття вибирається не більше 5 % вторинної сировини. Це збитково. Практично привозиться сміття, сортується, ущільнюється і сортувальна лінія вартістю 13 млн. євро (15 млн. $) з комплексом сміттєзбиральних машин «Меrsеdеs-Веnz» працює всього лише для ущільнення сміття. Якби кожен житель хоча б в одному пакеті викинув відходи харчових продуктів, в іншому - всю тверду паперову й іншу упаковку, це б дало зразу великий ефект.

Відомо, що заготівля склобою чи полімерів дає дуже маленький прибуток, а заготівля макулатури стає поступово збитковою.

Структура загального об'єму сміття така: 10-25 % - папір, 20-40 % - відходи харчових продуктів, 0,7-3,7 % - деревина, 0,2-8 % - текстиль, 1-5,8 % - метал, 1,1-9 % - скло, 0,6-6 % - полімерні та інші відходи. Відомо, що на одного жителя об'єм відходів уже складає більше 300 кг в рік або 115 тис. т для цілого міста. Сьогодні підприємства переробляють до 100 тис. т. склобою, а можна вкладати у шихту на заводах до 40%, тобто, потрібно 300 тис.т. відходів скла.

Там, де в Україні впроваджується роздільне збирання сміття, там люди виявляють високу організованість (м. Черкаси, м. Запоріжжя, м. Бровари). В дворах замість смітників на господарських площадках створені маленькі приміщення для роздільного сортування відходів, і жителі організовано це роблять. Всі ще кажуть “спасибі”, що це зроблено, немає ні кішок, ні пацюків. А там, де були смітники, гуляють діти.

У нас в м. Вінниці існує ще одна проблема - пластикові пляшки (ПЕТ). Кожен місяць ввозиться до міста велика кількість таких пляшок. У нас на Україні уже з'явилося два заводи з переробки таких пляшок. Кожна пляшка важить 40 г і щоб їх зібрати потрібно платити за це (хоча би 5-6 коп. за 1 шт.). Надмірне накопичення пластикових пляшок в рекреаційних зонах поселень іноді призводить до техногенних наслідків (затоплення місцевості). У Вінницькій області в с. Жван 31 березня 2006 р. через накопичення сміття на березі річки Мурафа було зруйновано міст та дорогу. Пластикові пляшки заповнили прогін бетонного мосту через річку, і вона почала шукати обхід, змінюючи русло і, як наслідок, повна руйнація дороги та мосту. Як відомо, бомжі трохи сортують сміття (виймають склотару), тому може їм потрібно доплачувати за сортування інших твердих відходів.

У м. Черкаси мерія та підприємці придбали та встановили по місту приблизно 500 бачків ємністю по 1,5 м3. Миттєво збільшився збір пластикових пляшок, він зріс від 20 т до 50 т. Організовано і культурно викидаються пляшки без кришечок. Наступний крок - підприємець купив у Туреччині установку за 150 тис. $, що за місяць переробляє до 150 т такої пляшки. Заготівля була збиткова, а от уже переробка - прибуткова! Тому що 1т перероблених пляшок дає 600 $ прибутку.

У компактних джерелах (фабриках з видання книг, великих магазинах) усі відходи заготовляються на місцях.

У м. Києві торік було знято 3300 шт. кришок колодязів, що завдало шкоди 2,5 млн. грн. Тому потрібно використовувати полімерні кришки. Звичайно такий факт - це бідність нації, її низька культура, неправомірне поводження приймальників металобрухту.

Як, наприклад, зібрати алюмінієві баночки вагою (3,5 - 4 г)? Їх зараз приймають по 5,5 тис. грн. за 1т. Пресувати б їх, але люди закладають у них важке щось і на заводі плавка виходить неякісна. Тобто, потрібно поставляти алюмінієві баночки в стиснутому вигляді, а не возити повітря. У м. Києві приймаються баночки по 5 коп. за 1 шт. Таким чином постачають на переробні підприємства до 10 т. на місяць.

Часто в житлових районах день і ніч горять багаття зі сміття, що дає багато диму: коліс, диванів, пластмас тощо.

Часто в містах немає організації, що б займалася небезпечними відходами.

Наприклад, ніде не валяються акумулятори, тому що 1 т їх приймається по 500 грн. Це вигідний бізнес. Однак зараз немає приймальних пунктів, де б приймалися “елементи живлення”, батарейки, а там, як відомо, є небезпечні речовини.

Розумні шведи відходи збирають, сортують і відправляють на переробку. На виході - тепло, світло, а також екологічно безпечний матеріал для доріг. Тобто в них “золоте” сміття. У всій країні - це стратегічний ресурс.

Обов'язок кожного громадянина збирати сміття, сортувати його та відправляти на переробку. За викидання у не встановленому місці сміття - штрафують. Для енергетики шведів це справжній клондайк сировини. В середньому на рік кожний швед викидає 0,5 т. сміття. Вони розділяють сміття: в різні контейнери вкладають пластик, скляні пляшки, картон, упаковки, харчові відходи. На звалищі як в універмазі: відділення для ГК, телевізорів, меблів, лиж, ємкості для деревини, заліза, кераміки. Часто сюди привозять вироби в хорошому стані. Смітник стає “секонд-хендом”.

Сировина йде у вогонь. Середньостатистичне шведське місто отримує електрику, спалюючи не газ, нафту, а відходи. Котельні виробляють тепло для обігріву помешкань і будівель. Після спалювання залишається 20% шлаку, який використовують замість гравію (2%), а решта - непридатне для використання. Зведені ще 6 років тому котельні відповідають суворим екологічним нормам. Обладнання очищує викиди. В димовій трубі лише соті частки диоксидів.

Також переробляються каналізаційні води, відходи підприємств. За добу отримують від цього 4 тис. м3 метану та електроенергію.

Відходи корисні - ними удобрюють, збагачують ґрунти. Їх вітчизняне сміття, джерело якого невичерпне, дає змогу обійтися без закордонної нафти і газу.

Сьогодні розробляється закон про упакування і відходи упакування. Він передбачає: усі виробники за свої відходи повинні платити певні тарифи. Кошти від цього будуть концентруватися в державній організації, куди будуть входити представники виробників, торгівлі, сфери побутового обслуговування. Потім ці кошти будуть передаватися спеціальним підприємствам за участю районних адміністрацій, тому що вони є власники всіх побутових відходів. Ці гроші повинні використовуватись на розвиток роздільного збирання та розширення системи переробки сміття. Тому зараз у руках промисловців доля екології України.

Існує проблема з відпрацьованими автомобільними мастилами, які в ГБК, в майстернях зливаються в дощову каналізацію або на землю, тому що немає способу утилізації цих мастил.

В Україні за 1 рік утворюється до 500 тис. т. відпрацьованих мастил. Їх можна пропускати через спеціальні установки і використовувати. В Україні тільки в м. Дрогобичі є така установка.

З переробкою автошин теж дуже складно. Є кілька заводів, що приймають шини, але за це потрібно ще заплатити 200-250 грн. за 1т. Зараз шини використовують у цементних печах на спалювання, на опалення. Але є вже технології переробки шин під вакуумом: нагрівання, розкладання шин, одержання металу, коксика, рідкої фази під назвою пічне чи дизельне паливо.

У Німеччині якщо все сміття скласти в один пакет і викинути, то необхідно платити штраф, тому що на пакеті є адреса мешканця квартири.

Там в жовтий пакет вкладаються алюмінієві баночки, папір і ін., і все це йде на базу сортування, де машина зі швидкістю до 12 т/год в автоматичному режимі сортує і виробляє вже вторинну сировину. До того розділяється папір, скло, полімерні матеріали, а також і харчові відходи. Кількість сміття, що не підлягає сортуванню, приблизно 25 %. Його привозять на базу, ще раз сортують і захороняють.

У м. Санкт-Петербурзі екологічна проблема вирішується таким чином. Всі райони міста оснащені різнобарвними контейнерами для побутових відходів. Контейнер жовтого кольору передбачено для паперових відходів. Контейнер синього кольору - для скла та пластику. Контейнер зеленого кольору - для інших відходів. На сьогодні згідно з нормами на одного жителя Санкт-Петербургу припадає 1,45 м3 відходів в рік, реально ця цифра складає 1,62 м3. Об'єм відходів кожен рік збільшується на 6%. У 2005 р. із Санкт-Петербургу вивезено 6,5 млн. т. відходів. Склад відходів сьогодні змінився. Раніше 90% складала органіка, технологія переробки якої широко відома. Сьогодні 30% відходів складає папір та картон, 16% - пластмаса, 8% - скло, 6% - метал. 64% відходів можна перетворити на якісну цінну сировину для виготовлення будівельних матеріалів. Експеримент, проведений у Санкт-Петербурзі, виявився успішним. 80% відходів були відсортовані жителями у відповідного кольору контейнери.

У м. Дрездені (Німеччина) розміщені понад 100 тис. різних бачків на 500 тис. жителів. Біля кожного будинку знаходяться 5 видів бачків, є також бачки, куди можна викинути і все сміття, але коли наприкінці місяця приходить рахунок скільки треба заплатити за вивезення сміття, то жителю нараховують більше грошей, тому що він виносив не роздільно, що безкоштовно, а туди, де треба платити за сортування сміття.

В Німеччині кожен житель разом з державою вкладає 300 євро у вивезення, переробку сміття щорічно. Кількість смітників там значно зменшилася (до 20). Тобто, питання смітників там поступово відмирає. Сьогодні відсоток переробки твердих відходів у Німеччині досяг 70 %. Головне, що там налагоджений роздільне збирання сміття. Біля кожного будинку стоять обов'язково п'ять бачків для паперу, скла, поліетилену, відходів харчових продуктів і іншого сміття, яке не перевищує 25 %.

Невідомо як вирішується питання утилізації сміття в сільській місцевості, де проживає приблизно третина населення України. Там макулатура йде на розпалення печей у сільських будинках. В сільській місцевості області відсутні обладнані звалища сміття. Це призводить до виникнення несанкціонованих звалищ у балках, ярах, забрудненню відходами (сміттям) окраїн селищ, місць відпочинку, лісопарків. Тому наша Вінниччина може в майбутньому перетворитися в велику сміттєву яму.

Громадськість обурює бездіяльність мерії і обласних організацій, міністерства екології, що не дозволяє району міста зібрати підприємців, які займаються вторинною сировиною, взяти від них 50 % коштів, дати своїх 50 %, які завжди можна знайти, виготовити для початку хоча б 200-300 контейнерів (середня ціна контейнерів 7 тис. грн.); поставити контейнери і почати розділяти сміття. Там, де це розпочато (наприклад, у м. Черкасах мерія виділила такі кошти), досягнуті значні успіхи. До цього всі міста прийдуть, тому що іншого виходу немає.

Потрібно підключати рекламу, «зелених», щоб вони в парламенті лобіювали ці питання і проблеми.

Потрібно пільги надавати тим підприємцям, які перероблятимуть сміття (не брати, наприклад, з них ПДВ). Треба починати терміново з роздільного збирання сміття. Вчити цьому дітей, молодь.

За словами одного відомого вченого людство в майбутньому може “захлинутися” в своїх відходах та смітті, якщо не буде займатися цією проблемою серйозно!

Література

1. Клюшниченко Е.Е., Посыпайко Ж.В. Организация санитарной очистки городов // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. збірник. - К.: КНУБА, 2005. - Вип. 22. - 394 с.

2. Клюшниченко Є.Є. Санітарне очищення міст. Проблеми. Перспективи. - В зб. "Сучасні проблеми архітектури і містобудування", вип.14. - Київ, КНУБА, 2005. - С. 259-264. переробка сміття побутовий відходи

3. Орлова Т.А. Проблема оценки пригодности территорий для размещения полигонов ТБО. - В зб. "Містобудування та територіальне планування", вип.17. - Київ, КНУБА, 2004. - с. 211-215.

4. Орлова Т.А. Реабилитации городских территорий, занятых твердыми отходами. - В зб. ."Містобудування та територіальне планування", вип.20. - Київ, КНУБА, 2005. - с. 244 -248.

5. Дудар І.Н., Смоляк О.М. Проблеми містобудування м. Вінниці. - В зб. "Містобудування та територіальне планування", вип.23. - Київ, КНУБА, 2005. - с. 68-72.

Размещено на Allbest.ru