Суть та оптимізація рекреаційного природокористування в Україні

Размещено на http://allbest.ru

УДК 504.062

Суть та оптимізація рекреаційного природокористування в Україні

А.С. Краєвська

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні суспільство все більше усвідомлює необхідність раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища. Природно-ресурсні галузі, в тому числі і рекреаційна, використовують природу як обов'язкову умову свого існування та розвитку. Задача раціональної організації такого виду природокористування - максимальне збереження природного стану використовуваних ландшафтів і їх компонентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми рекреаційного природокористування частково розглядаються в працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: С.А. Генсірук, В.В. Рудського, С.С. Левківського, А.В. Яцика, С.І. Дорогунцова, В.В. Денисова, Н.В. Фоменко, Н.Г. Комарової, Л.М. Черчик та інших.

Проте, висвітлені у літературі питання стосуються здебільшого лише окремих аспектів використання природних рекреаційних ресурсів та пов'язаних з цим екологічних проблем, що підтверджує необхідність їх подальшого вивчення.

Як відзначив В.В. Рудський [11, с.196], рекреаційне природокористування - багатогранна інтегрована сфера діяльності, яка на сучасному етапі розвитку суспільства, виступає як одна із систем життєзабезпечення, що спрямована на відновлення психічного та фізичного здоров'я людини.

Метою дослідження є визначення суті та особливостей рекреаційного природокористування в Україні, а також основних напрямків його оптимізації.

Основні результати досліджень

У випадку рекреаційного природокористування маємо чи не найяскравіший приклад комплексного вирішення екологічних, економічних і соціальних проблем суспільства.

По-перше, розвиток рекреаційної сфери відбувається за умов обов'язкової наявності й використання природних рекреаційних ресурсів на конкретних територіях. При цьому відбувається задоволення соціальних потреб населення - відпочинок чи оздоровлення певної категорії громадян (рекреантів).

По-друге, рекреація може існувати та розвиватись лише за умови максимального збереження екосистем у стані, найбільш наближеному до природного, адже ступінь задоволення рекреаційних потреб залежить від якості навколишнього середовища.

Тому цілком логічним, на нашу думку, є твердження, що охорона природи та раціональне використання природних ресурсів є основою екологічно збалансованого розвитку курортно-рекреаційних територій та рекреаційної галузі загалом.

Одним із основних джерел екологічного законодавства в Україні є Конституція, якою передбачено, що засади використання природних ресурсів визначаються виключно законами України (ст. 92). Серед них слід зазначити наступні закони та акти: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну мережу України», «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Лісовий кодекс України», «Водний кодекс України», «Земельний кодекс України», «Кодекс України про надра».

Крім цього, планується підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування; проекти нормативно-правових актів, а саме: правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування [11, с.37-38]. Згідно Закону України «Про охорону навколишнього середовища» [6], рекреаційні, курортні та лікувально-оздоровчі зони відносяться до природних територій, які підлягають особливій охороні.

В статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» [6] вказується, що на території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за призначенням.

До територій рекреаційного призначення відносять також курортні та лікувально-оздоровчі зони, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей [6].

З метою охорони природних лікувальних факторів курортних зон, запобігання їх забрудненню і виснаженню встановлюються округи санітарної охорони. При цьому виділяється певна за площею і конфігурацією територія, в межах якої забороняються заходи, які негативно впливають на санітарний режим і стан курортних ресурсів, а також встановлюються санітарно-оздоровчі заходи до кожної з виділених зон.

Щодо охорони курортно-рекреаційних зон в цілому по Україні, то ситуація є такою, що межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смуг вздовж морів тощо) ще не встановлені, майже не визначені резервні території для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів потребує особливої уваги [12].

Одним із найважливіших джерел екологічного законодавства в сфері рекреаційного природокористування є також Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» №188/98-вр, затверджена 5 березня 1998р. [9]. Цей документ містить наступний перелік заходів щодо реабілітації та раціонального використання природних лікувальних ресурсів:

- розроблення документації, яка регламентуватиме якість природних лікувальних ресурсів (державні стандарти на всі складові природних лікувальних ресурсів);

- розроблення та видання карти і кадастрів усіх природних рекреаційних ресурсів;

- здійснення державної програми моніторингу якості сучасного стану і використання природних рекреаційних ресурсів;

- забезпечення підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, які експлуатують лікувальні ресурси, розроблення і затвердження проектів округів і зон санітарної охорони курортів, ресурсів, технологічних схем раціональної експлуатації, організації режимних спостережень і контролю;

- розроблення методики визначення граничних і оптимальних курортних і рекреаційних навантажень на території з урахуванням перспектив розвитку курортно-рекреаційного будівництва;

- здійснення наукових розробок стосовно оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування і затвердження їх зон чи територій, що не підлягають приватизації;

- проведення роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій України, а також складання територіальних комплексних схем охорони довкілля основних курортно-рекреаційних регіонів України.

Отже, проблема раціонального рекреаційного природокористування полягає в забезпеченні всебічного й ефективного використання, відновлення і збереження природних умов і ресурсів рекреації з врахуванням об'єктивно існуючих потреб [12, с.12]. Для її вирішення потрібно глибоко і всебічно обґрунтувати наукові та практичні заходи, які б планомірно забезпечили ефективне управління рекреаційним природокористуванням.

Одним із таких заходів є кількісна та якісна оцінка природних рекреаційних ресурсів, яка може проводитись як з точки зору їх придатності та корисності для цілей рекреації, так і з позиції впливу рекреації на навколишнє середовище.

У першому випадку, найбільш поширеною, на думку А.М. Ветитнева і Л.Б.Журавльової [2, с.157], є оцінка ступеню сприятливості тих чи інших параметрів для рекреаційного використання за трьохбальною системою, за допомогою якої можна спів ставляти ландшафтну, біокліматичну і екологічну оцінку території та одержати її комплексну характеристику.

З іншого боку, корисність рекреаційних ресурсів можна визначити за їх економічною оцінкою, яка характеризує втрати суспільства при знищенні таких ресурсів чи їх використанні для іншої господарської діяльності. На думку Я.М. Дідик [3], економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів сприятиме не лише їх комплексному використанню, але й підвищенню еколого-економічної ефективності рекреаційного природокористування в цілому. екологічний рекреаційний природокористування

Не дивлячись на те, що існує багато методів і варіантів економічної оцінки рекреаційних ресурсів, застосування їх на практиці є досить складним. Крім того, слід зазначити, що економічна оцінка є прийнятною лише для тих рекреаційних ресурсів, від використання яких можливо визначити народногосподарський ефект, а саме: для мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, лісу, поверхневих вод, природних національних парків [8, с.83]

При цьому, в сучасних умовах переходу до ринкової економіки, як вважає Н.В. Фоменко [12] та інші науковці, з чим ми повністю погоджуємось, особливо актуальним є створення кадастру рекреаційних ресурсів. Рекреаційний кадастр - систематичний збір даних, що включатиме географічну характеристику, дані про динаміку, ступінь дослідженності об'єкта чи явища, рекомендації по використанню, необхідні заходи охорони [8, с.7]. Слід зазначити, що сьогодні в Україні передбачається ведення земельного, водного, лісового, надрового кадастрів, а також державного кадастру природних територій курортів та державного кадастру природних лікувальних ресурсів України.

Шляхи оптимізації рекреаційного природокористування передбачають також розрахунок допустимих навантажень на рекреаційні зони, які б гарантували збереження якості природних комплексів та забезпечували їх самовідновлення [11].

Велике значення при визначенні оптимальних рівнів рекреаційного навантаження має науково обґрунтований розподіл по території рекреаційних потоків. Передбачається прокладання доріг і туристських стежок до цікавих місць, що найчастіше відвідуються туристами, продумане розміщення місць для привалів, автостоянок, бівуаків тощо. Ці та інші заходи сприятимуть охороні природи від небажаних наслідків і погіршення її рекреаційних якостей [4, с.114].

Одним з основних шляхів вирішення проблем оптимізації рекреаційного природокористування з боку держави, згідно діючого законодавства, є також регулярне проведення екологічного моніторингу з метою підготовки й застосування розумних, своєчасних та науково обґрунтованих заходів по збереженню, раціональному використанню і відновленню природних лікувальних та рекреаційних ресурсів.

Головним економічним важелем, спроможним перетворити нераціональне природокористування на раціональне, є платність природокористування. Так, згідно закону України «Про курорти» [7] спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра.

Відсутність чіткості з економічних проблем природокористування в Конституції України, а також суперечливість законодавчих актів у цій сфері не дозволяє в даний час розробити однозначний і ефективний механізм визначення і введення плати за користування природними ресурсами [4], в тому числі і рекреаційними, що вказує на необхідність подальшого дослідження даної проблеми.

Так, А.Л. Антонов у своїй статті відзначає, що для удосконалення економічного механізму регулювання рекреаційного природокористування, необхідно вирішити комплекс завдань, серед яких слід зазначити наступні [1]:

- приведення нормативних платежів, зборів, економічних санкцій та інших природо ресурсних платежів у відповідність із ринковою ціною та екологічною вартістю природних ресурсів, затратами на їх відтворення, збереження та охорону;

- запровадження механізму індексації нормативних показників відповідно до рівня інфляції та ринкової кон'юнктури;

- запровадження цільового використання фіксованої частки у природо ресурсних платежах, яка спрямовуватиметься на природоохоронні цілі.

Висновки

Визначаючи основні шляхи оптимізації рекреаційного природокористування в Україні, слід вказати на необхідність переходу від часткових і розрізнених досліджень окремих проблем розвитку рекреаційної галузі та використання природних рекреаційних ресурсів до комплексних та системних досліджень в цій сфері, опрацювання відповідних програм як в масштабі окремих областей, так і на загальнодержавному рівні.

Враховуючи той факт, що в Україні не існує чітко сформованого законодавства в сфері рекреаційного природокористування, необхідно удосконалити нормативно-правову базу використання природних рекреаційних ресурсів.

Крім того, існуючі фінансово-економічні механізми регулювання рекреаційного природокористування на практиці є не достатньо дієвими та ефективними. Саме тому платежі за використання природних рекреаційних ресурсів дуже часто є символічними і не забезпечують їх відтворення, охорону та збереження.

При цьому, комплекс природоохоронних заходів і екологічних програм в сфері рекреації має перш за все відповідати інтересам охорони довкілля і здоров'я людини та забезпечувати максимальний загальноекономічний ефект.

Бібліографія

1. Антонов А.Л. Державне регулювання використання природно-ресурсного потенціалу розвитку курортно-оздоровчих територій // Економіка та держава. - 2007, №11. - с.84-86.

2. Ветитнев А.М., Журавлева Л.Б. Курортное дело: учебное пособие. - М.: КНОРУС, 2006. - 528с.

3. Дідик Я.М. Економічна оцінка корисності рекреаційних ресурсів // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №10(88). - .247-251.

4. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А. та ін. Екологія. - К.: КНЕУ, 2004. - 364 с.

5. Екологічна енциклопедія: У 3 т./ Редколегія: А.В. Толстоухов та ін. - К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2008. - Т. 3: О-Я. - 472с.

6. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р.

7. Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р.

8. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. - М.: Флінта: МПСИ, 2005. - 496с.

9. Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 року №188/98-ВР

10. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справ-к. М.: Мысль, 1990.

11. Рудский В.В. Основы природопольз-я. - М.: Аспект Пресс, 2007. - 271с.

12. Фоменко Н.В. Рекреац. ресурси та курортологія. - К.: ЦНЛ, 2007. - 312с.

13. Черчик Л.М. Оцінка сучасного стану та перспектив розвитку рекреаційного природокористування в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №6(84). - с.181-186.

Анотація

УДК 504.062

Суть та оптимізація рекреаційного природокористування в Україні. А.С. Краєвська

У статті визначено суть, особливості та основні шляхи оптимізації рекреаційного природокористування в Україні. Розглянуто правове регулювання використання природних лікувальних ресурсів.

Annotation

The article defines the essence, features and main courses for rational management of recreation natural resources in Ukraine. The legal regulation of exploitation of preventive natural resources is considered too.

Размещено на Allbest.ru