Зростаюча роль екологічної відповідальності у діяльності промислових компаній

З.Б. Колісник

Рис. 1. Розподіл відповідей керівників щодо важливості аспектів сталого розвитку для успішної діяльності компаній (географічна структура) (побудовано на основі даних UNGC [16])

Актуальність дослідження. Зміцнення зобов'язань щодо впровадження принципів збалансованості та досягнення сталого розвитку протягом економічної кризи стало вимогою для багатьох галузей, що зумовлено зростанням зацікавленості споживачів і збільшення обсягів їх витрат на екологічно чисті продукти та послуги [16]. Таке зростання попиту відбувається не лише в традиійних споживчих сегментах, але й на ринках продукції промислового призначення, а також урядових закупівель.

Мета дослідження - вивчити сучасний стан і тенденції відображення екологічної відповідальності у діяльності зарубіжних промислових компаній та виявити проблеми і перспективи їх вирішення у промисловості України.

Для економіки України дуже важливо вивчити світовий досвід впровадження екологічної відповідальності у діяльності провідних корпорацій світу; оцінити мотиви, що спонукають керівництво компаній до врахування екологічного імперативу; перевірити гіпотезу про важливість використання екологічної складової у підтриманні належного рівня економічного розвитку; дослідити особливості використання екологічної відповідальності у діяльності провідних промислових компаній.

Об'єкт дослідження - екологічна відповідальність за економічну діяльність компаній. Предмет дослідження - процес впровадження екологічної відповідальності у діяльність світових компаній та імплементації їхнього досвіду у промисловість України.

Результати дослідження. На сьогодні аспекти екологічної відповідальності досить широко застосовують у практичній діяльності зарубіжних компаній, а також починають втілюватись у діяльність українських компаній (особливо тих, які тісно співпрацюють з зовнішніми інвесторами), однак у лісовій промисловості України, наприклад, ці аспекти поки не знайшли відповідного відображення. Також варто відзначити ще недостатній рівень теоретичних і методичних напрацювань вітчизняними науковцями в сфері екологічної відповідальності, хоча проблеми екологізації виробництва досліджує багато авторів.

Вагомий внесок у розвиток екологічного менеджменту як типу управління сучасним підприємством зробили А. Антонюк, О. Балацький, А. Бохан, Т. Бондар, З. Вдовенко, Т. Галушкіна, А. Дубодєлова, А. Ендерс, В. Кислий, В. Лук'янихін, Л. Мельник, О. Михайлюк, Н. Пахомова, Ж. Поплавська, К. Ріх- тер, А. Садєков В. Семенова, Т. Туниця, Н. Шмиголь та інші вчені. Зокрема, А. Бохан відзначає зростання значущості екологізації підприємництва в генеруванні та реалізації прогресивних напрямків економічного зростання на засадах збалансованого розвитку [2, с. 39].

Вирішення проблеми екологізації виробництва, що є передумовою переходу підприємств на якісно нові принципи діяльності, на думку В. Кислого та Т. Бондара, лежить на перетині природничих, екологічних, економічних, технічних галузей науки і вимагає вирішення комплексу науково-методичних та організаційно-практичних завдань міждисциплінарного характеру [5, с. 46]. Також автори зазначають, що у сучасних умовах активізуються дослідження процесів екологізації виробництва, екологізації управління, екологізації підприємства, екологізації економіки. Саме тому для ефективної інтеграції екологічного фактора у систему розвитку підприємства першочерговим завданням є зміна стратегічного бачення на мікро- та макроекономічному рівнях [7, с. 52].

У практичній діяльності світових корпорацій екологічна відповідальність набуває дедалі більшого поширення, а також відображається у звітності та є інтегральною складовою корпоративної стратегії. Наприклад, для компанії Сіменс у 2011 р. продукція з "екологічного портфелю" принесла майже 30 млрд Євро чистого доходу, що дає підстави визнати його як найбільш успішний в світі та, за висловом керівництва компанії, "рушійною силою для розвитку бізнесу" [Сіменс, 2011]. Крім того, використовуючи екологічно чисті та енергозберігаючі технології компанії користувачі Semens змогли зменшити викиди парникових газів на 317 млн т, що є еквівалентом сукупного річного обсягу викидів СО2 такими містами як Берлін, Делі, Істанбул, Гонконг, Нью-Йорк, Сінгапур та Токіо [11] (у 2009 р. цей обсяг становив 210 млн т).

У 2010 р. організація Accenture в рамках "Глобального договору" ООН (UN Gtobal impact) провела дослідження щодо ставлення керівників і топ-ме- неджерів світових компаній до виконаного прогресу, викликів та впливу діяльності компаній на досягнення сталого розвитку [16]. В опитуванні взяло участь 766 керівників і топ-менеджерів.

Переважна більшість керівників компаній з різних країн вважають сталий розвиток важливою або дуже важливою складовою успішної діяльності бізнесу. Проте аналіз даних щодо географічного розподілу відповідей виявляє істотні відмінності у відповідях керівників і топ-менеджерів, і не завжди ці відповіді є прогнозованими (рис. 1). Трьома основними регіонами, в яких представники бізнесу сприймають аспекти сталого розвитку як дуже важливі для успішної діяльності компаній, є Азійсько-тихоокеанський регіон, Латинська Америка та країни Південної Африки.

Такі тенденції можуть відображати так званий "об'єктив близькості" аспектів сталого розвитку, тобто корпорації та громадськість у цих країнах розглядають сталий розвиток у досить вузькому та особистому ракурсі - наприклад, доступ до чистої води, більша залежність від природного навколишнього середовища - і таким чином вважають, що деградація довкілля напряму загрожує успішній діяльності. Водночас у країнах Близького Сходу та Північної Африки лише 22 % керівників і топ-менеджерів компаній вважають, що аспекти сталого розвитку визначатимуть успішну діяльність компаній у майбутньому. У країнах Латинської Америки, натомість, 78 % керівників і топ-менеджерів компаній вважають аспекти сталого розвитку надзвичайно важливими для успішного ведення бізнесу, що відображається у прогресі латиноамериканських компаній в цьому питанні.

Наприклад, враховуючи стурбованість та зацікавлення бразильських споживачів та громадськості загалом щодо сталого розвитку, компанія Natura СоБтейсоБ (чистий дохід у 2010 р. становив понад 2,3 млрд дол. США), яка виготовляє косметичні засоби, зазначає соціальні та екологічні аспекти як невід'ємну складову свого стратегічного розвитку та виробничої діяльності. Відтак, компанія інвестує лише у продукцію, яка передбачає збалансоване використання природних ресурсів. Компанія укладає угоди з місцевими постачальниками для просування досліджень в напрямку забезпечення сталого розвитку, а також істотно збільшує інвестиції у робочу силу, навчання та удосконалення практичних навичок щодо збереження довкілля [14].

Рис. 2. Розподіл відповідей керівників щодо важливості аспектів сталого розвитку для успішної діяльності компаній (галузева структура) (побудовано на основі даних UNGC та на основі даних оброблення ставлення керівників підприємств лісопромислового комплексу представлених у звітах 100 найбільших компаній)

Віра керівників і топ-менеджерів компаній у важливість збалансованого ведення бізнесу та виробництва продукції з дотриманням вимог сталого розвитку в досягненні успіху відзначається в усіх галузях промисловості (рис. 2). Проте, так само слід відзначити певні відмінності.

Лише керівники автомобілебудівних корпорацій на 100 % визнали аспекти сталого розвитку як такі, що визначають і визначатимуть у подальшому успішність бізнесу їх компаній. Такий результат відображає те, як піклування про довкілля становить водночас і загрозу, і можливості (електромобілі) для промисловості. Зважаючи на істотне зменшення обсягів доходів та збитки ключових гравців галузі протягом економічної кризи, досягнення довготривалої життєздатності, звичайно, є пріоритетним завданням керівників компаній.

Керівники компаній енергетичного комплексу та комунального господарства також вважають аспекти збалансованості критичними для успішної діяльності. Такі аспекти отримання конкурентної переваги у довготривалій перспективі як прозоре ведення бізнесу, поважання прав людини та збереження довкілля є єдиним правильним підходом, що визначатиме успіх бізнесу в перспективі [15].

Важливість аспектів сталого розвитку для галузей, які традиційно не асоціюються із істотним впливом на довкілля чи соціальну сферу, також було виявлено в ході представленого дослідження. Для банківських установ сталий розвиток також передбачає як ризики, так і можливості для вартості активів та інвестиційних портфелів. Наприклад індекс SUSTAEN ініційований банком Gоldman Sachs та запропонований на Самміті лідерів "Глобального договору” ООН у 2007 р. все частіше використовується у практиці інвестиційних та фінансових установ для оцінювання стратегічних наслідків сталого розвитку на вартість активів [12].

Інші банки шукають можливості створення переваг у фінансуванні таких швидкозростаючих ринків, як розвиток енергетичної інфраструктури з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю. Наприклад, у портфелі позик банківського гіганту UrnCredti S.p. A. фінансування проектів з розвитку та впровадження відновлювальних джерел енергії у 2009 р. становили 4 млрд Євро [17], а у 2011 р. вони збільшились до 8,1 млрд Євро [18].

Згідно дослідження UNGC, керівники в сфері комунікацій, а також електроніки та високотехнологічної продукції не вважають аспекти сталого розвитку критичними для успіху компаній - лише 22 % та 31 % керівників підприємств зазначених галузей відповідно визнали сталий розвиток як дуже важливий для успішного ведення бізнесу. Такі тенденції можна пояснити тим, що компанії цих галузей не вважають вплив своєї діяльності негативним для довкілля. Проте лідери галузі починають виходити за рамки фізичного впливу цих компаній на сталий розвиток і формують нове бачення того, яким чином вони можуть сприяти сталому розвитку.

Найбільш вагомими факторами у мотивації керівників компаній до дій у напрямку досягнення сталого розвитку вважають бренд, довіру та репутацію, які зазначили понад 72 % респондентів. Наступними важливими факторами є зростання доходів та зменшення витрат (44 %), особиста мотивація (42 %) та вимоги споживачів/клієнтів (39 %) (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл відповідей щодо важливості факторів, які визначають дії керівників компаній у напрямку досягнення сталого розвитку (побудовано на основі даних UNGC [16])