Північноєвропейські лишайникові бори як об’єкт охорони в системі екомережі Natura 2000

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Північноєвропейські лишайникові бори як об'єкт охорони в системі екомережі Natura 2000

Вступ

лишайниковий бор фітоценоз

Природно соснові бори з домінуванням лишайників формуються у вкрай стенотопних біотопах - бідних і сухих типах лісорослинних умов, характеризуються нестабільним середовищем існування, у зв'язку з чим мають дуже обмежене поширення, а їх онтогенез дотепер не досліджено. Наявни в екстремальних умовах навколишнього середовища, лишайникові бори є рідкіс-ним типом лісової екосистеми, збереження якого необхідне для забезпечення розмаїття лісів та їх унікальних складових, якими є лишайники, серед яких є багато рідкісних видів. До третього видання Червоної книги України включено вже 52 види лишайників, що на 48 % більше? ніж у попередньому виданні книги [7]. Тільки в лишайникових борах формуються унікальні для низин угруповання з домінуванням Cladonia stellaris (Opiz) Pouzar & Vezda, Cetraria ericetorum Opiz, C. nivalis (L.) Ach.- видів, які охороняються в Європі [11]. Зважаючи на унікальність лишайникових борів як природних утворів, а також на їх важливі природоохоронні і ґрунтозахисні властивості, їх включено у перелік об'єктів охорони в системі європейської еко- мережі Natura 2000 як біотоп 91T0 (сосновий бір лишайниковий асоціації Cladonio-Pinetum Juraszek 1927 і лишайниковий варіант асоціації Peucedano-Pinetum W. Mat. (1962) 1973) [9]. У зв'язку з цим актуальним і важливим сьогодні є дослідження стану та динаміки лишайникових борів з метою збереження, охорони та відновлення у межах природного ареалу.

Матеріали і методи. Об'єктом досліджень були лишайникові бори в Україні та Польщі. Досліджувалися фітоценози класу Vaccinio-Piceetea, асоціацій Cladonio-Pinetum Juraszek 1927 і Peucedano-Pinetum W. Mat. (1962) 1973. Використано загальноприйняті лісівничо-таксаційні та геоботанічні методики, застосовано методичні підходи еколого-флористичної класифікації рослинності та методу Ж. Браун-Бланке [8]. Об'єми, структура та назви синтаксонів подано за [12].

Результати дослідження

Лишайникові бори, найбідніші за флористичним складом та найбільш ксероморфні угруповання Pinus sylvestris L., відіграють велику роль у ландшафтах Західної Європи, більшість дослідників вважають, що такі фітоценози пов'язані зі субокеанічним кліматом і поступово втрачають свої риси із просуванням на схід та посиленням континентальності клімату. Подібні твердження підкреслюються біологією лишайників як найхарактерніших елементів таких фітоценозів. Найтиповіші ділянки цієї спільноти поширені в центральній і західній частині Польщі та на північному заході України (рис. 1, 2) [9, 15, 19, 20].

Рис. 1. Поширення лишайникових борів в Україні та Польщі (зарізними авторами)

а) Cladonio-Pinetum, б) Peucedano-Pinetum [15]

На перший погляд, ця однорідна асоціація лишайникового бору, яка добре ідентифікується за домінантним методом, насправді об'єднує фітоценози різних асоціацій, що легко встановити при їх вивченні з допомогою методу Браун-Бланке. Такі фітоценози однозначно належать асоціації Cladonio-Pinetum Juraszek 1927 та лишайниковому варіанту асоціації Peucedano-Pinetum W. Mat. (1962) 1973, які різняться своїми характеристиками.

Природні ценози лишайникових борів асоціації Cladonio-Pinetum завжди займають крайні оліготрофні сухі місця зростання на піщаних місцях, на слабо- розвинених ґрунтах із глибоким заляганням ґрунтових вод. Однією з умов формування таких фітоценозів є низька вологовміст, кисла реакція та сильний промивний режим ґрунтів. Найхарактерніші фрагменти природних фітоценозів формуються на білих сарматських пісках. Структура лишайникових борів спрощена внаслідок крайньої бідності лісорослинних умов.

У натуральних ценозах деревний ярус слабо зімкнений, утворений Pinus sylvestris низького бонітету, інколи із поодинокими деревами Betula pendula Roth. Відносна повнота таких деревостанів змінюється від 0,5 до 1,0, у серед-ньому 0,7-0,9. Встановлено, що найстабільнішим і найдовговічнішим є деревостани із добре розвиненим лишайниковим вкриттям ґрунту [2, 5].

Підріст у лишайникових борах представлений особинами Pinus sylvestris і зрідка Betula pendula із біогруповим розміщенням дерев і повнотою до 0,1. У підліску іноді трапляється Juniperus communis L. Повнота підліску може доходити до 0,1. Ярус напівкущиків представлений Calluna vulgaris (L.) Hull, Vaccinium myrtillus L., V. vitis-idaea L. Якщо сумарна повнота підросту і підліску зростає понад 0.1, лишайникове вкриття може зникнути зовсім.

Трав'яне вкриття у лишайникових борах є слаборозвиненим, площа вкриття не перевищує 15 %. Найхарактернішими видами рослин є Deschampsia flexuo- sa (L.) Trin. Рідко, або поодиноко зустрічаються Festuca ovina L., Melampyrum pratense L., Rumex acetosella L., Hieracium pilosella L., Luzula multiflora (Retz.) Lej. [5, 13, 21]. З мохів найчастіше трапляються Ptilidium ciliare (L.) Hampe, Polytrichum piliferum Hedw., P. juniperinum Hedw. У природних лишайникових борах асоціації Cladonio-Pinetum трапляються рідкісні види рослин: Arctos- taphylos uva-ursi (L.) Spreng., Cetraria islandica, Helichrysum arenarium (L.) Mo- ench, Lycopodium annotinum L., L. clavatum L.

На відміну від фітоценозів попередньої асоціації, лишайниковий варіант асоціації Peucedano-Pinetum формується в умовах відчутної континентальності клімату. Фітоценози таких борів займають бідні піщані та опідзолені ґрунти з глибоким заляганням ґрунтових вод. Деревних ярусів у них часто два. У першому домінує Pinus sylvestris, у другому чи третьому з'являються подекуди слабкі екземпляри Quercus robur L. Ярус кущів виражений слабо, у ньому трапляються екземпляри Frangula alnus Mill., завжди добре сформований ярус напівкущиків із Calluna vulgaris, Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea. Трав'яний ярус розріджений, проте багатший. У ньому найчастіше відзначаються Melampyrum pratense, Con- vallaria majalis L., Peucedanum oreoselinum (L.) Moench, Solidago virgaurea L. У моховому ярусі домінують Polytrichum juniperinum, Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt., Dicranum scoparium Hedw. У різних регіонах України і Польщі у таких борах відзначали рідкісні види Chimaphila umbellata (L.) W. Barton., Goodyera repens (L.) R. Br., Pulsatilla patens (L.) Mill., Pyrola chlorantha Sw.

Основними індикаторами для визначення лишайникових борів обох типів є видовий склад і структура синузій характерних видів кущистих лишайників, переважно з родів Cladonia (Hill.) Vain. та Cetraria Ach.: Cladonia arbuscula (Wallr.) Flotow, C. rangiferina (Wallr.) Flotow, C. gracilis (L.) Willd., C. uncialis (L.) Web., C. furcata (Huds.) Schrad., Cetraria islandica (L.) Ach. [21]. Особливістю таких борів також є значна участь мохів, практично повна відсутність підліску та вкрай розріджене трав'яне вкриття.

За типологічною характеристикою лишайниковий бір відповідає ксеро- фітному сосновому бору на сухих піщаних ґрунтах [3]. Лісівники не розділяють обидва типи борів і характеризують їх як невеликі за площею ділянки одноярусних соснових деревостанів, рідко із незначною домішкою берези, що сформувались на бідних, кислих піщаних ґрунтах із мінімальним ступенем зволоження (Ас; А!) [1, 4].

Господарське використання лишайникових борів є малоефективне зважаючи на низьку їх продуктивність: сосна виростає тут переважно IV класу бонітету. В процесі ведення господарства у лишайникових борах були спроби ввести інші породи до їх складу, але вони не дали бажаного результату. На окремих ділянках вносились органічні і мінеральні добрива, що призвело до знищення лишайникових борів, а господарський ефект був мізерним [13]. З метою збереження лишайникових борів доцільно було б перевести їх у категорію ґрунтозахисних лісів із спеціальним режимом ведення господарства.

Існують також різні гіпотези щодо походження лишайникових борів. Згідно з однією з них, лишайникові бори є природною різновидністю сухого соснового бору, а за іншою - вони утворились внаслідок багаторічного сільськогосподарського використання земель. Аналізуючи характеристики і сучасне поширення лишайникових борів, можна припустити, що обидві гіпотези мають своє підтвердження. Зокрема, виявлено ділянки лишайникового бору антропогенного походження на Українському Розточчі, далеко за межами природного поширення таких фітоценозів [5].

Дослідження, що проводяться у лишайникових борах, свідчать про зростання деградаційних процесів у них, що можуть призвести до цілковитого їх зникнення у окремих регіонах. У процесі моніторингових досліджень розроблено методику охорони і збереження лишайникових борів. З метою підтримання у природному стані лишайникових борів застосовують згрібання підстилки і зрідження деревостану, що позитивно впливає на покращення умов для появи і росту лишайників. У загущених деревостанах лишайниковий бір деградує уже через 2-3 роки, тому під час проведення доглядових рубань треба вибирати значну частину природного поновлення (при наявності) і найвищі дерева. Застосування подібних господарських заходів дасть змогу зберегти унікальні лишайникові бори на теренах України.

Висновки

Природні лишайникові бори сформувались на теренах, які характеризуються грубозернистими піщаними ґрунтами з низьким рівнем ґрунтових вод та поживних речовин і високою кислотністю у верхніх шарах. Деревос- тани, сформовані сосною звичайною, характеризуються низькою продуктивністю, часто з відсутністю підросту та підліску. Лишайникові бори розвиваються на невеликих площах в сухих і свіжих соснових борах, через що досить важко визначити його межі, оскільки типи лісу є досить подібні і чіткої границі між ними немає. Основними індикаторами для визначення лишайни-кового бору є наземні кущисті лишайники з родів Cladonia (Hill.) Vain. та Cetraria Ach. Зважаючи на бідні умови, відсутність води та поживних речовин, вищі рослини відсутні взагалі, або їх кількість є мізерною. У таких складних умовах розвиватись можуть тільки лишайники. Аналіз поширення лишайни-кових борів на території України і Польщі вказує на їх прив'язаність до областей із субокеанічним кліматом і боре- альним характером рослинності.

Зважаючи на статус лишайникових борів як об'єктів охорони європейських екомереж, актуальними і невідкладними сьогодні є дослідження лишайникових борів та розроблення методів їх збереження, відновлення і охорони на теренах України.

Література

1. Погребняк П.С. Основы лесной типологии / П.С. Погребняк. - Изд. 2-ое, [перераб. и доп.]. - К. : Вид-во Изд-во АН УССР, 1955. - 452 с.

2. Природа Волинської області / за ред. К.І. Геренчука. - К. : Вид. обєдн. "Вища шк.". Вид-во при Львівському ун-ті, 1975. - 147 с.

3. Рысин Л.П. Сосновые леса Европейской части СССР / Л.П. Рысин. - М. : Изд-во "Наука", 1975. - 212 с.

4. Самбук С.Г. Классификация лишайниковых и зеленомошных сосновых лесов северо-запада европейской части СССР / С.Г. Самбук // Ботанический журнал. - 1986. - Т. 71. - № 11. - С. 1468-1479.

5. Сорока М.І. Рослинність Українського Розточчя / М.І. Сорока. - Львів : Вид-во "Світ",- 432 с.

6. Сорока М.І. Флора та рослинність території, зарезервованої під створення міжнародного біосферного резервату "Розточчя" : матеріали до проекту та номінаційної форми / М.І. Сорока. - Львів : Вид-во НЛТУ України, 2008. - 115 с.

7. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха. - К. : Вид-во "Глобалконсал- тинг", 2009. - 900 с.

8. Braun-Blanquet J. Pflanzensoziologie. Grundzuge der Vegetationskunde / Braun-Blanquet J. - Wien-New York : Springer, 1964. - 3 Aufl. - 865 s.

9. Danielewicz W. Srodladowy bor chrobotkowy / W. Danielewicz, P. Pawlaczyk // Lasy i bory. Poradniki ochrony siedlisk i gatunkow Natura 2000. Podrecznik metodyczny. - Warszawa, Ministerstwo Srodowiska. - 2004. - T. 5. - S. 289-296.

10. Ekologiczna siec Natura 2000: problem czy szansa // Pod red. M. Makomaskiej-Juchiewicz, S. Tworka. - Krakow : Wyd-wо Instytut Ochrony Przyrody PAN, 2003. - 237 s.

11. Faltynowicz W. The dynamics and role of lichens in managed Cladonia-Scotch pine forest (Cladonio-Pinetum) / W. Faltynowicz // Monogr. Bot. - 1986. - Vol. 69. - Pp. 1-96.

12. Flora Europaea / Eds. Tutin T.G., Heywood V.H., Burges N.A. et al. - Cambridge : Univ. Press, 1964-1980. - Vol. 1-5.

13. Machnikowski M. Ekosystemy lesne i ich ochrona w warunkach gospodarczego wykorzystania / M. Machnikowski, M. Bulinski // Problemy trojochrony (przyroda - kultura - krajobraz). Materiaiy do monografii przyrodniczej regionu gdanskiego. - Wdzydzki Park Krajobrazowy. - 2001. - Vol. 4. - S. 71-85.

14. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiorowisk roslinnych Polski / W. Matuszki- ewicz. - Warszawa : Wyd-wo PWN, 2001. - 536 p.

15. Matuszkiewicz W. Przeglqd fitosocjologiczny zbiorowisk lesnych Polski (Synteza) / W. Ma- tuszkiewicz, J.M. Matuszkiewicz // Phytocoenosis. - 1996. - Т. 8, № 5. - 79 s.

16. Pi^kos-Mirkowa H. Flora Polski. Atlas roslin chronionych / H. Pi^kos-Mirkowa, Z. Mirek. - Warszawa : Multico, 2003. - 584 s.

17. Polska czerwona ksi^ga roslin. Paprotniki i rosliny kwiatowe / Pod red. K. Zarzyckiego. - Krakow : Wyd-wо Instytutu Botaniki im. Szafera PAN, 2001. - 664 s.

18. Rozporzqdzenie Ministra Srodowiska z dnia 16 maja 2005 r. w sprawie typow siedlisk przyrod- niczych oraz gatunkow roslin i zwierzqt, wymagajqcych ochrony w formie wyznaczenia obszarow Natura 2000 (Dz. U. № 94/2005, poz. 795, z dnia 30 maja 2005 r.).

19. Rutkowski P. Natura 2000 w lesnictwie / P. Rutkowski. - Warszawa, Ministerstwo Srodowiska, - 70 s.

20. Tobolewski Z. Materiaiy do znajomosci borow chrobotkowych polnocno-zachodniej Polski / Z. Tobolewski // Bad. Fizjogr. Pol. Zach. - 1963. - Vol. 12. - S. 193-211.

Размещено на Allbest.ru