Причини деградації багаторічних зелених насаджень та шляхи вирішення наявних проблем на прикладі міста Білої Церкви

Використовувалися загальнонаукові методи аналізу, синтезу, аналогії; та спеціальні методи: порівняльного аналізу, маршрутних обстежень, таксаційної та санітарної оцінки насаджень.

Система озеленення м. Біла Церква проаналізована нами раніше, де показано особливості її становлення та розвитку [4]. Аналіз наведених в табл. 1 даних показує, що наявна в місті система озеленення за останні 20 років

1. Лісове та садово-паркове господарствомайже не змінилася, проте площа зелених насаджень загального користування дещо зменшилася. Забезпеченість населення насадженнями загального користування в м. Біла Церква становила 3,12 м²/люд. і зменшилася за останні 25 років на 0,1 м²/люд. Норма озеленення сельбищної зони становила у 1989 р. 112,3 м²/люд, до 2013 р. збільшилася - і 115,6 м²/люд, що пояснюється збільшенням площі парку «Олександрія» та скороченням числа жителів міста. Подальше збільшення площ зелених насаджень загального користування можливе за умови планового розвитку зелених територій міста. У перспективі планується формування ряду міських парків і скверів у прибережній частині міста, які могли б виконувати не лише рекреаційну, а й водоохоронну функції [7]. В останні роки в місті силами приватних підприємців ефектно озеленені території деяких ресторанів, кафе, магазинів та інших закладів.

За цими, здавалося б благополучними цифрами, приховані серйозні проблеми, які впливають на стан зелених насаджень та на якість життя містян. Сучасна урбанізація відбувається в умовах глибоких соціально-економічних реформ і характеризується стихійністю забудови території, перетворенням та знищенням природних ландшафтів і екосистем, порушенням природної рівноваги та пригніченням середовищетвірних функцій зелених насаджень, зниженням якості навколишнього середовища для населення та його екологічною дестабілізацією. Ця ситуація ускладнюється збільшенням автомобільного транспорту і кількості його викидів у атмосферу, техногенним забрудненням ґрунтів, різким погіршанням санітарного стану зелених насаджень.

До негативних чинників, які зменшують довговічність рослин у міських умовах у 1,5-2 (3) рази, С.І. Кузнєцов і Ф.М. Левон відносять:

1) недосконалість технологій садіння дерев і догляду за ними;

2) загазованість повітря, особливо у вуличних насадженнях;

3) недостатню аерацію ґрунту через його ущільнення;

4) недостатню забезпеченість вологою ґрунту та повітряні посухи;

5) недостатню забезпеченість ґрунтів елементами мінерального живлення, особливо на намивних та порушених ґрунтах;

6) механічні пошкодження стовбурів (до 50%) та крони, негативний вплив інженерних комунікацій на рослини особливо під час аварій;

7) низьку ефективність боротьби із хворобами і шкідниками;

8) використання неякісного садивного матеріалу;

9) порушення добових і річних циклів розвитку рослин унаслідок впливу штучного освітлення та зміни теплового режиму;

10) збирання опалого листя в паркових насадженнях, що практикується в міських насадженнях [4].

Не заперечуючи ролі і значення зазначених вище чинників, вважаємо, що причина деградації міських зелених насаджень спричинена сукупністю організаційно-правових, фінансово-економічних, екологічних та біологічних причин. Зелені насадження населених пунктів є невід'ємною складовою міського господарства, це культурфітоценози, існування яких не можливе без цілеспрямованого антропогенного впливу. Свою екологічну, рекреаційну, декоративну та інші функції вони можуть використовувати лише за умови систематичного догляду, а відповідно і фінансування.

Верховна рада України у 2005 р. прийняла Закон «Про благоустрій населених місць», згодом було затверджено цілий низку підзаконних актів, які здійснюють правове регулювання у сфері зеленого будівництва, проте вони мають переважно декларативний характер. На нашу думку, нині у сфері правового регулювання зеленого господарства існують суперечності і неузгодженості, які не дають змоги цій галузі ефективно розвиватися. Передусім» Законодавець» не вказав джерел фінансування робіт зі створення і утримання зелених насаджень, не встановив нормативів витрат та відповідальності балансокористувачів за невиконання ними своїх обов'язків. Очевидно назріла необхідність в розробці Закону України» Про розвиток зелених зон населених пунктів України», в якому ці недоліки можна було б усунути.

У 80-ті роки минулого століття в міському бюджеті м. Біла Церква на фінансування питань озеленення міста щороку виділяли кошти з розрахунку 56 крб./м² загальної площі зелених насаджень. Не дивно, що тоді місто за рівнем благоустрою вважалося одним із кращих у Радянському Союзі. Зараз бюджетне фінансування зеленого господарства міста вже більше 20 років здійснюється за залишковим принципом, що недостатньо для утримання наявних міських насаджень в належному стані та здійснення їх планової заміни, не кажучи про створення нових насаджень. Цих коштів недостатньо навіть для систематичного видалення аварійних дерев та утримання центральних клумб міста. Про перспективний план розвитку та планову заміну дерев, що досягли критичного віку, взагалі не йдеться. Через відсутність бюджетних коштів було приватизоване комунальне підприємство, яке обслуговувало зелене господарство міста, проте це не поліпшило ситуацію. Нині посадка нових рослин у місті проводиться епізодично, випадковим садивним матеріалом, без будь-якої проектної документації. Балансокористувачі, на території яких знаходяться зелені насадження, у більшості випадків кошти на їх утримання також майже не виділяють, а місцеві органи влади не мають правових і економічних важелів впливу для виправлення ситуації.

Нині в місті розробляється перспективний план розвитку міста, в якому будуть відображені і питання розвитку зеленого господарства. Але вже зараз зрозуміло, що відсутність планової заміни насаджень в межах 3-5% загальної кількості дерев щороку протягом 25 років призвела до необхідності термінового проведення капітального ремонту насаджень у значних об'ємах. Не проводиться інвентаризація садово-паркових об'єктів, відсутні паспорти об'єктів.

Така ситуація не лише в м. Біла Церква, більшість міських і районних адміністрацій фактично відмовилися від планів перспективного та поточного планування у сфері зеленого будівництва через брак коштів і, як наслідок, спостерігається стихійність у виконанні робіт, накопичення і поглиблення проблем. Відсутній дієвий контроль влади за станом насаджень і якістю виконання робіт зі створення нових насаджень в містах, не задіяний механізм адміністративно правового впливу на порушників. Комплексний моніторинг стану зелених насаджень, ґрунтів, повітря, який би давав можливість оперативно реагувати на наявні загрози, не проводиться, а механізми для його здійснення не розроблені.

Особливої уваги потребують насадження спеціального призначення - придорожні та вуличні під лініями електропередач, які зазнають найбільшого

1. Лісове та садово-паркове господарство

техногенного впливу і мають найбільші пошкодження стовбурів. Головним чином це наслідки неправильного паркування автомобілів. Ці дерева зазнають також систематичних пошкоджень крони внаслідок обрізок, які проводяться несвоєчасно, варварськими методами, що призводить до знищення цих важливих з екологічної точки зору насаджень. З метою посилення адаптаційних властивостей, підвищення життєздатності дерев, що висаджуються для вуличного озеленення, необхідно:

• висаджувати дерева з глибою ґрунту;

• проводити інженерну підготовку садивних місць, забезпечуючи дренаж, зрошення, доступ кисню до коренів, захист пристовбурних лунок від попадання солі тощо;

• застосовувати стимулятори вкорінення та антитранспіранти;

• забезпечувати сприятливий режим мінерального живлення за рахунок добрив пролонгованої дії, органічних та органо-мінеральних компостів з додаванням мікроелементів;

• здійснювати за необхідності внесення мікоризи до коренів рослин на стадії вирощування саджанців;

• огороджувати та захищати рослини від механічних пошкоджень за допомогою спеціальних захисних пристосувань;

• заборонити некваліфіковані обрізки дерев під лініями електропередач.

Втрачені або у більшості випадків знаходяться в занедбаному стані комунальні розсадники, які б мали забезпечувати потреби міст у місцевому адаптованому садивному матеріалі. Як наслідок, великомірний садивний матеріал для вуличного озеленення є дефіцитним, який у великих містах покривається за рахунок імпорту. У малих і середніх містах відновлення насаджень або не відбувається взагалі, або щороку висаджують маломірні дерева, які не приживаються. Як наслідок, непродуктивні бюджетні втрати сягають мільйонів гривень. Вважаємо, що без відновлення спеціалізованих розсадників не можлива планова заміна насаджень, особливо вуличних та придорожніх. Лише в спеціалізованих розсадниках, що функціонуватимуть за сприяння міських бюджетних коштів, можливе планове вирощування того асортименту дерев та кущів, який дійсно потрібен для озеленення міст. Це дасть змогу знизити вартість садивного матеріалу, підвищити його якісні характеристики та зменшити відпад рослин після посадки.

Необхідно особливу увагу звернути на асортимент використовуваного садивного матеріалу. Під час його формування потрібно враховувати ґрунтово - кліматичні умови, в яких зростатимуть рослини та функціональне призначення насаджень, а відповідно техногенне й антропогенне навантаження на рослини, вимоги до їх швидкості росту, розмірів, декоративності. Завдяки інтродукційній оптимізації міських культурфітоценозів нині є можливість підібрати найбільш екологічно витривалі види та форми, які в міських умовах мають безперечні переваги над аборигенними видами, краще адаптовані до екстремальних температур та тривалих посух. «Асортимент дерев, кущів та ліан для озеленення в Україні», що недавно вийшов з друку дає можливість зважено відбирати види та культи вари для різних регіонів України, враховуючи призначення насаджень та екотопи в яких вони зростають [1]. Проте, як свідчить досвід зарубіжних країн, для створення міських зелених насаджень потрібно відібрати і розмножувати декоративні форми як аборигенних, так інтродукованих видів, які за декоративними властивостями та екологічною пластичністю найбільш повно відповідають міським умовам конкретної зони.

Необхідно терміново організувати розмноження наведених у табл. 2 видів і культиварів у вітчизняних розсадниках, відбирати і розмножувати перспективні форми, виявлені в міських насадженнях. Практикувати генеративне розмноження найбільш перспективних для вуличного озеленення екземплярів дерев з наступним відбором найбільш декоративних і екологічно стійких форм, які згодом можуть стати вихідними формами для масового вегетативного розмноження. Нині у м. Біла Церква у вуличному озелененні найчастіше використовуються Tilia cordata Mill., Aesculus hippocastanum L., Acer platanoides L. На частку цих видів припадає до 70% вуличних насаджень. У насадженнях бульварів та площ трапляються Populus balsamea, Populus nigra ItalicaPopulous tremula L., Populous bolleana Lauche, які, на жаль, часто вражаються омелою білою. Потенціал тополь, враховуючи їх стійкість до несприятливих умов, невибагливість та швидкий ріст, для міських насаджень не вичерпаний за умови використання клонів чоловічих екземплярів.

Сприяють деградації насаджень екологічні проблеми: зростання загазованості, запиленості повітря, засолення ґрунту в пристовбурних лунках та його ущільнення, збільшення рівня шуму в містах внаслідок зростання кількості автотранспорту й інтенсивності руху, що негативно впливає передусім на вуличні насадження. Підвищення середньодобової температури на 1-2С, різкі зміни кліматичних умов в останні роки та повторення періодичних засух негативно впливають на життєздатність деревних рослин, які ослаблені несприятливими міськими умовами.

До біологічних причин деградації насаджень потрібно віднести поширення карантинних хвороб та шкідників, що істотно знижує декоративність насаджень і призводить до передчасної загибелі рослин. Реальні наслідки розповсюдження і зростання шкодочинності рослини - напівпаразита омели білої (Vis - cum alba L.), американського білого метелика (Hyphantria cunea Dr.), мінуючої молі гіркокаштана кінського (Cameraria ohridella Desch. & Dem.), ялинового короїда-типографа (Ips typographus Soees.), каліфорнійської щитівки (Quadraspidi - otus perniciosus Comst.) видні неозброєним оком, але ефективні засоби протидії цим загрозам у міських насадженнях досі не здійснюються. На нашу думку, лише своєчасне видалення вражених дерев могло б звести ці загрози до мінімуму, але для цього потрібне чітке функціонування служби зеленого господарства, наявність фахівців, які могли б виявити та локалізувати розповсюдження шко - дочинних організмів.

За нашими спостереженнями, у Білій Церкві причинами розладу та передчасної загибелі насаджень є:

• підвищення рекреаційних навантажень внаслідок виникнення стихійної алейно - доріжної мережі, розташування в парковій зоні кіосків;

• порушення нормативів розміщення рослин відносно комунікацій і споруд і, як наслідок, їх пошкодження під час капітальних і поточних ремонтів;

• розміщення груп дерев та кущів без врахування їх відношення до світла, вологості і родючості ґрунту, вітро-, газо - та пилестійкості;

• несумісність видів у групах за швидкістю росту, довговічністю, тіньовитривалістю, алелопатичними виділеннями;

• порушення об'ємно-просторової структури садово-паркових об'єктів внаслідок хаотичного висаджування дерев без проектної документації, розростання самосіву та кореневої парості на відкритих ділянках.

Подальша консервація наявних проблем у міському озелененні може призвести до незворотних процесів і поступової загибелі зелених насаджень, вік яких уже сьогодні наближається до критичного. В умовах глобального потепління, що неминуче призводить до погіршення кліматичних умов, зростання тривалості і жорсткості посух, підвищення середньодобових температур та їх різкого коливання, зелені насадження в містах є єдиним засобом формування сприятливого мікроклімату, протидії стихійним явищам, ефективним засобом зменшення загазованості та запиленості повітря, створення комфортних умов для проживання людей. Необхідні термінові зважені кроки влади, бізнесу і громади, спрямовані на виправлення наявної ситуації і усунення причин деградації зелених насаджень.

Такими кроками, на нашу думку, мають стати:

1. Термінове проведення інвентаризації наявних міських насаджень і складання паспортів на садово-паркові об'єкти різного функціонального призначення і різних форм власності.

2. Розроблення перспективних планів розвитку системи озеленення населених пунктів, а на їх основі поточних планів функціонування зеленого господарства за умови забезпечення фінансування цих програм.

3. Створення прозорих, підзвітних громаді, амортизаційних фондів відновлення зелених насаджень, на які б зараховувалися кошти відшкодування за вимушене пошкодження і знесення дерев та кущів, штрафи за самовільне пошкодження зелених насаджень та газонів, забруднення навколишнього середовища, добровільні внески балансокористувачів на відновлення зелених насаджень.

4. Створення спеціальної служби моніторингу стану зелених насаджень (можливо регіональної), яка б мала відповідне лабораторне обладнання і за єдиною методологією аналізувала стан самих насаджень та вивчала фактори, які впливають на рослини і своєчасно попереджувала про наявні загрози.

5. Відновлення комунальних розсадників, які б спеціалізувалися на вирощу - ванні великомірного, адаптованого до місцевих умов садивного матеріалу, зокрема щеплених форм дерев для вуличного озеленення.

6. Розширення повноважень інспекції, яка контролює стан зелених насаджень в містах, з дієвим застосуванням передбачених законом штрафних санкцій до порушників.

7. Вивчення та узагальнення передового досвіду зі створення і експлуатації зелених насаджень, проведення атестації керівних кадрів, що працюють у системі озеленення, організація їх навчання, перепідготовка кадрів середньої ланки.

8. Удосконалення законодавства України та інструктивних і нормативних положень щодо створення і експлуатації зелених насаджень у містах.