Ліс як найважливіший природний ресурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ ТА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Курсова робота з біоекології на тему:

«ЛІС ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ПРИРОДНІЙ РЕСУРС»

Виконала: Студентка

Групи Б-31 Велимчаниця Аліна

Перевірила: Шамро Наталія Романівна

Рівне 2011



Зміст

Вступ

1. Лісові ресурси

1.1 Лісові ресурси світу

1.2 Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони в Україні

2. Ліс в системі природних рекреаційних ресурсів

3. Екологічне значення лісів

3.1 Вплив лісу на абіотичні фактори середовища

3.2 Кліматопокращуючі функції лісу. Вплив на вітровий режим

3.3 Вплив лісу на сонячну радіацію

3.4 Вплив лісу на температурний режим повітря і ґрунтів

3.5 Виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу

3.6 Вплив лісу на іонний режим повітря

3.7 Водоохоронні функції лісу

3.8 Вплив лісу на вологість ґрунтів

3.9 Вплив лісу на гідрологічний режим річок

3.10 Захисні функції лісу. Ґрунтозахисна роль лісів

3.11 Пило- і газозахисна роль лісів і зелених насаджень

3.12 Шумозахисна роль лісів і зелених насаджень

3.13 Вплив лісу на біотичні фактори середовища. Ресурсоохоронні функції лісу

3.14 Лікувально-оздоровчі властивості лісу

3.15 Естетичні функції лісів

Висновки

Перелік використаної літератури



Вступ

ліс охорона рекреаційний ресурс

Актуальність роботи. Ліс - один з основних типів рослинного покриву Землі, джерело найдавнішого на землі матеріалу - деревини, джерело одержання корисних рослинних продуктів, середовище перебування тварин. Ми повинні його берегти, тому що без лісу й рослин на Землі не буде життя, бо ліс джерело необхідного нам кисню. Але чомусь, про це мало хто згадує, рубаючи ліс на продаж і намагаючись нажитися на цьому. Усе, що було викладено вище, це просто високі слова про те, що ми піклуємося про ліс, бережемо його й так далі. Будь-яка людина, що хоча б кілька разів виїжджала за місто, просто посміється над цими словами, тому що ми бачимо як вирубуються наші ліси.

Мета роботи. Оцінити лісові ресурси та визначити екологічне значення лісів.

Завдання роботи:

1 Вплив лісу на абіотичні фактори середовища.

2 Кліматопокращуючі функції лісу. Вплив на вітровий режим.

3 Вплив лісу на сонячну радіацію.

4 Вплив лісу на температурний режим повітря і ґрунтів.

5 Виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу.

6 Вплив лісу на іонний режим повітря.

7 Водоохоронні функції лісу

8 Вплив лісу на вологість ґрунтів.

9 Вплив лісу на гідрологічний режим річок.

10 Захисні функції лісу. Ґрунтозахисна роль лісів.

11 Пило- і газозахисна роль лісів і зелених насаджень.

12 Шумозахисна роль лісів і зелених насаджень.

13 Вплив лісу на біотичні фактори середовища. Ресурсоохоронні функції лісу.

14 Лікувально-оздоровчі властивості лісу.

15 Естетичні функції лісів.



1. Лісові ресурси

1.1 Лісові ресурси світу

Лісові ресурси світу налічують 3,8 млрд. га, промислові запаси деревини становлять до 50 млрд. куб. м. Більша частина лісів сконцентрована у двох лісових поясах - північному, з переважанням хвойних порід (пролягає через Канаду, США, Скандинавію, Росію) та південному, з листяними породами дерев (території Центральної та Південної Америки, Екваторіальної Африки, Південної та Південно-Східної Азії).

Ліси є основним постачальником кисню в атмосферу. Деревина використовується як паливо, як цінний матеріал для будівельної та хімічної індустрії. Ліси виконують грунтозахисну та водоакумулятивну функціі, є місцем відпочинку, відіграють надзвичайно важливу природоохоронну роль.

Найбільші площі лісів збереглися в Азії та Південній Америці, найменші - в Австралії та Європі. Щороку площі лісів скорочуються на 25 млн. га, що є важливим аспектом екологічної проблеми. За запасами деревини провідні місця в світі належать Росії, Канаді, Бразилії, США, Індонезії; з-поміж африканських країн - Демократичній Республіці Конго (ДРК).

Світові лісові ресурси характеризуються двома важливими показниками: розмірами лісової площі, відновленням лісових площ. Але оскільки ліси забираються під ріллю, будівництво, деревину використовують як дрова, як сировину для деревообробного й іншого видів промисловості (виробництво паперу, меблів і ін.), проблема скорочення лісових ресурсів і обезліснення територій стоїть досить гостро. Для раціонального використання лісових ресурсів необхідно комплексно переробляти сировину, не вирубувати ліси в обсязі, що перевищує їхній приріст, проводити лісовідновлювальні роботи.

Ліси світу поширені нерівномірно. Вони утворюють приблизно два рівних за площею і запасами деревини лісові смуги -- північну і південну. Північна смуга -- у зоні помірного і частково субтропічного клімату. Найбільш заліснені країни північного поясу -- Росія, США, Канада, Фінляндія, Швеція. Південний пояс -- у зоні тропічного й екваторіального кліматі. Основні лісові райони південного поясу -- Амазонія, басейн Конго, Південно-Східна Азія, країни -- Конго, Бразилія, Венесуела.

Лісові ресурси (ліси) називають «легенями» планети, вони відіграють величезну роль у житті всього людства. Вони відновлюють кисень в атмосфері, зберігають ґрунтові води, запобігають руйнуванню ґрунту. Вирубка тропічних лісів Амазонії призводить до порушення «легень» планети. Збереження лісів необхідно в тому числі і для здоров'я людства.

У лісові ресурси входять: деревина, живиця, пробка, гриби, плоди, ягоди, горіхи, лікарські рослини, мисливські-промислові ресурси і т.д., а також корисні властивості лісу -- водоохоронні, кліматорегулюючі, протиерозійні, оздоровчі та ін. Лісові ресурси відносяться до поновлюваних ресурсів. Світові лісові ресурси характеризуються двома головними показниками: розмірами лісової площі (4,1 млрд. га чи близько 27% площі суші) і запасами деревини на корені (350 млрд. м3), що завдяки постійному приросту щорічно збільшуються на 5,5 млрд. м3. Однак ліси зводяться під ріллі і плантації, під будівництво. До того ж деревина широко використовується на дрова і деревопереробну продукцію. У результаті обезліснення набуло загрозливих масштабів. Площа лісів у світі щорічно зменшується, як мінімум, на 25 млн. га, а світова заготівля деревини в 2 000 році повинна досягти 5 млрд. м3. Це означає, що її щорічний річний приріст буде використаний цілком. Останнім часом відбувається катастрофічно швидке зведення тропічних лісів. У 80-х рр. щорічно вирубувалося 11 млн. га таких лісів. За останні 200 років площа лісів скоротився як мінімум у 2 рази. Щорічно знищується ліс на площі 125 тис. км2, що дорівнює території таких країн як Австрія і Швейцарія разом узяті. Головними причинами знищення лісів є: розширення сільськогосподарських угідь і вирубка лісів з метою використання деревини. Ліси вирубуються в зв'язку з будівництвом ліній зв'язку. Найбільше інтенсивно знищується зелений покрив тропіків. У більшості країн, що розвиваються, вирубка проводиться в зв'язку з використанням деревини як палива, а також випалюються ліси для одержання орних земель. Скорочуються і деградують від забруднення атмосфери і ґрунтів ліси у високорозвинених країнах. Відбувається масове всихання верхівок дерев, унаслідок їхньої поразки кислотними дощами. Наслідку збезлісення несприятливі для пасовищ і ріллі. Така ситуація не могла залишитися непоміченою. Найбільш розвинуті й у той час малозабезпечені лісом країни вже проводять у життя програми по збереженню і поліпшенню лісових угідь. Так, у Японії й Австралії, а також у деяких західно-європейських країнах площі під лісами залишаються стабільними, а виснаження деревостою не спостерігається.

Найбільша площа лісів збереглася в Євразії. Це близько 40% усіх світових лісів і майже 42% загального запасу деревини, у тому числі 2/3 обсягу деревини найбільш коштовних порід. Найменшу вкритість лісами має Австралія. Оскільки розміри континентів неоднакові, важливо враховувати їхню лісистість, тобто відношення лісо покривної площі до загальної площі. По цьому показнику перше місце у світі займає Південна Америка. При господарській оцінці лісових ресурсів першорядне значення має така характеристика, як запаси деревини. За цією ознакою виділяють стани Азії, Південної і Північної Америки. Ведучі позиції в цій області займають такі країни, як Росія, Канада, Бразилія і США. Практичною відсутністю лісу характеризуються Бахрейн, Катар, Лівія й ін.

Ліси відіграють величезну роль в економіці як джерела деревини і багатьох видів сировини - рослинного (смоли, гриби, ягоди, лікарські рослини) і тваринного (м'ясо, хутра, коштовні лікарські препарати - панти, боброва і кабарожья струмінь, ведмежа жовч і т.п.). У житті багатьох народів Росії ліс - основне життєве середовище, на якій базується весь уклад (фінно-угорскі народи, евенки й ін.). Для населення ліс - найважливіший рекреаційний ресурс. На відміну від більшості західних народів, аматорський збір грибів, ягід, лікарських рослин і полювання - не тільки економічна підмога, але і необхідна частина життєвого укладу. Росія має найбільші у світі запасами лісу. На 1993 р. площа лісової частини лісового фонду складала 886.5 млн. га, а загальний запас деревини - 80.7 млрд. м3, що складає відповідно 21.7 і 25.9% світових запасів. Перевищення другої цифри над першою говорить про те, що Росія має у своєму розпорядженні більш зрілими і більш продуктивні ліси, чим інший континент в цілому.

Ліси відіграють величезну роль у газовому балансі атмосфери і регулюванні планетарного клімату Землі. Загальний баланс для лісів Росії склав для вуглекислого газу 1789064.8 тис тонн, а для кисню - 1299019.9 тис тонн. Щорічно в лісах Росії депонується 600 млн тонн вуглецю. Ці гігантські обсяги міграції газів істотно стабілізують газовий склад і клімат планети. Основні запаси лісів Росії концентруються в Сибірі і на Далекому Сході, а також на Європейській півночі. Максимальні відсотки лісо-покритої площі відзначаються в Іркутській області і Приморському краї, трохи нижче вони на півдні Хабаровського краю, півдні Якутії, у приєнісейскої частини Красноярського краю й у республіці Комі, Вологодській, Костромській і Пермській областях. Однак лісистість збігається з високими запасами деревини лише в Приморському краї і, у меншому ступені, на півдні Красноярського краю. В інших регіонах, де виростають найбільш продуктивні ліси (на Кавказі, Алтаї, Європейському центрі) лісистість помітно знижена, причому в значній мірі, завдяки діяльності людини. Найбільш бідні лісами області півдня Європейської Росії - Ростовська, Волгоградська, Астраханська, Оренбурзька, Ставропольський край і республіка Калмикія, а також рівнинні тундрові райони. Слід зазначити, що на значній частині цих територій сучасна лісистість помітно нижче природної. Росіяни в степовій зоні і оленярі на півдні тундри істотно знизили площі лісів.

Площі лісів на території Росії постійно скорочуються от уже 500 років, але, безумовно, найбільше різко - у ХХ ст. Але все-таки цей процес торкнувся Росії в меншому ступені, чим основний світ. Вважають, що в останні 10 тис. років було знищено 2/3 лісів Євразії. Для Росії цей показник не оцінювався, але він, безумовно, менше 1/3. Загальна лісова площа за останні 10 років у Росії навіть зросла на 6 млн га, але це почасти викликано зміною системи обліку. Однак, у багатьох регіонах має місце відновлення лісів, зв'язане з глибокою кризою сільського господарства й економіки в цілому. Але в той же час запаси деревини знизилися на 1.2 млрд. м3, що говорить про те, що ліси Росії “молодіють”, тобто вирубуються найбільш коштовні - спілі і продуктивні ліси, у відновлення йде за рахунок малоцінних дрібнолистих молодняків. Лісові ресурси Росії вважаються одними з найбагатших у світі. Площа доступних для експлуатації спілих і перестійних лісів оцінюється в 156.2 млн га - 44.5% покритої лісом площі країни.

Лісові ресурси - один з найважливіших видів біологічних ресурсів. Це вичерпні, але відновлювані ресурси багатоцільового призначення. Лісові ресурси мають величезне значення: відновлюють кисень, зберігають ґрунтові води, запобігають руйнуванню ґрунту; крім того, вони - джерело різноманітних конструкційних матеріалів, палива, грибів, плодів, ягід, горіхів і лікарських рослин і т.д. Лісами покрито менше 30 % суші.

Світові лісові ресурси характеризуються двома головними показниками: розмірами лісової площі (4 млрд. га) і запасами деревини на корені (350 млрд. кубометрів).

Ліси світу поширені нерівномірно:

* по лісистості (- це відношення лісопокритої площі до загальної площі країни) I місце займає Південна Америка (Бразилія, Колумбія й ін.);

* по запасах деревини - країни Азії, Південної і Північний Америки, частково Євразії (Бразилія, Канада, США, Росія).

Але є ціла група держав, що практично не мають запасів лісів: Бахрейн, Катар, Лівія й ін.

Проблеми використання лісових ресурсів:

1) скорочення площі лісів через розширення сільськогосподарських угідь, вирубки лісів, з метою господарського використання деревини, у зв'язку з будівництвом і т.д.

За останні 200 років площа лісів Землі скоротилася приблизно в 2 рази. Щорічно у світі знищуються ліси на площі 125 тис. кв. км, що дорівнює території Австрії і Швейцарії разом узятих (в основному в країнах, що розвиваються,). У високорозвинених державах лісові масиви скорочуються і деградують у зв'язку з забрудненням повітряного середовища і ґрунтів.

2) обезліснення територій через надмірну вирубку, у результаті чого верхній шар ґрунту, нескріплений коренями, чи вимивається, несеться вітром; земля деградує; трав'яний покрив пасовищ бідніє.

Шляхи рішення проблем:

1) комплексна переробка лісової сировини;

2) не вирубувати лісу в обсязі, що перевищує їхній приріст;

3) лісовідновлюючі роботи;

4) контроль за якістю вод, повітря;

5) заміна деревини іншими конструкційними матеріалами і джерелами палива.

1.2 Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони в Україні

Ліси займають майже 1/3 поверхні земної кулі. Деревина - універсальна сировина, з якої можна виготовити понад 15-- 20 тис. виробів. Ліс також має гідрокліматичне, ґрунто- та полезахисне значення. Крім того, дуже важливими є санітарно-гігієнічна, бальнеологічна та рекреаційна функції лісів. Для лісів характерний найвищий рівень утворення біомаси -- на сьогодні вони створюють близько 92 % усієї біомаси суші. Цінність лісів полягає в тому, що вони є відновлювальними ресурсами і виробляють майже дві третини органічної речовини, що створюється на Землі.

Лісові ресурси -- це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використовувати без шкоди навколишньому середовищу з найбільшою господарською ефективністю. Усі компоненти лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостей застосування об'єднують в такі групи:

-- сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора);

-- ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові й технічні ресурси недеревної рослинності тощо);

-- ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги диких копитних та ін.);

-- багатоаспектні корисні функції лісу та його позитивний вплив на природне середовище.

Вплив антропогенних факторів на ліси виявляється як прямо (знищення під час вирубки, будівництва, створення водосховищ, відкритих розробок корисних копалин, пожеж тощо), так і опосередковано, тобто внаслідок зміни екологічних умов (у процесі зрошення, осушення, засолення ґрунтів, забруднення середовища шкідливими хімічними речовинами тощо). У господарсько-освоєних лісах порушуються природні лісо-рослинні умови, відбувається зміна всіх компонентів та зв'язків ландшафтів. Змінюється температурний режим, зменшується на 5--10 % відносна вологість, збільшується швидкість вітру.

У процесі вирубки з лісових ґрунтів виноситься величезна кількість азоту, фосфору, кальцію та ін., формуються одновікові, одно-видові деревостої, розвиваються лісові монокультури. Під час створення завалів з сухих дерев підвищується пожежна небезпека. Загалом сучасні тенденції в зміні екологічного становища характеризуються погіршенням ґрунтово-кліматичних умов, що стають несприятливішими для розвитку високостовбурних порід дерев.

В Європі до початку періоду землеробства ліси займали віл 70 до 80 % території. Із середини XIX ст. і до кінця 80-х років XX ст., коли людина почала активно використовувати викопне паливо, розміри площ лісів на планеті зменшилися на 15%. У лісах Землі часто спостерігаються пожежі, які майже у 97 % випадків відбуваються унаслідок дії людини.

Потреби людства перевищили можливості лісів. За останні півстоліття загальна площа лісів істотно скоротилася, і найбільших втрат зазнали країни, що розвиваються. Передбачається зменшення лісів на одну особу з нинішніх 0,56 га до 0,38 у 2050 р. У цій цифрі враховується як зростання чисельності населення, так і перетворення частини лісів на орні землі. У багатьох випадках світові потреби у продуктах лісівництва -- папері, лісоматеріалах, дровах -- які збільшуються, вже перевищують можливості сталої лісозаготівлі.

У більшості європейських країн кількість лісів, на які не впливала діяльність людей, становить не більше 1 %, за винятком Росії та північних країн (північна частина Швеції, Фінляндії та Норвегії). Близько 7 % територій лісових угідь в Європі перебуває під охороною, а майже 3 % є заповідними територіями, що суворо охороняються.

Україна належить до малолісних і лісо-дефіцитних країн. За даними державного обліку лісів станом на 2000 p., площа земель лісового фонду України становила 10,8 млн. га, із них укритих лісовою рослинністю -- 9,4 млн. га. Лише з 1880 до 1924 р. в Україні було розкорчовано 2 млн. га лісів, її лісистість зменшилася за цей час на 5 %. Нині частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни становить 15,6 % за оптимальної 25--30 %, а в більшості степових районів не перевищує 1,9--4,8 %. Це значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18%, Франція -- 27,8, Румунія -- 28,1, Польща -- 28,7, Німеччина -- 29, США -- 32,7, Болгарія -- 34,4 %). Оптимальною вважається така лісистість, коли ліси, як найскладніше і найпотужніше рослинне угруповання, найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси, а також дають господарству необхідну кількість деревини. За сучасними оцінками, з метою досягнення оптимальних показників лісистості потрібно збільшити розміри площі лісів в Україні щонайменше на 2--2,5 млн. га.

Запаси деревини в Україні становлять майже 1,3 млрд. м³. За приблизними розрахунками, ліси України здатні створювати близько 100 млн. т органічних речовин на рік, вилучати з атмосфери понад 180 млн. т вуглекислого газу та виділяти 130 млн. т кисню. Зменшення площі лісових насаджень різко відобразилося на їх біопродуктивності як вирішального фактора регулювання біомаси в ландшафтах. Скорочення площі лісів, спалювання деревини, осушення боліт, мінералізація гною, опаду, руйнування гумусу ґрунту спричинило зменшення біомаси і пов'язаних з нею відтворюваних енергетичних ресурсів на 25--30%.

Ліси в Україні розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, у межах Українських Карпат вони займають 40,5 % від їх площі, в Кримських горах -- 32 %, на Поліссі -- 26,1 %. У лісостеповій зоні цей показник дорівнює в середньому 12,2 %, а в степовій -- лише 3,8 %. До найбільш лісистих областей належать: Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська та Чернівецька.

За господарським значенням та функціями ліси України поділяються на дві групи:

1) у цій групі (48 % площі лісів) розрізняють водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення. Деревину в лісах такої групи заготовляють під час здійснення лісогосподарських заходів -- вирубок нагляду і лісовідновлювальних вирубок спілого лісу;

2) ліси, що мають захисне та граничне експлуатаційне призначення (52 %).

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. м3, у тому числі основного користування -- 6,7 млн. м3, що задовольняє потреби господарства лише на 25--27 % (рис. 11.1). У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні дорівнює 30 млн. м³. Забезпеченість лісом населення України становить 0,17 га на людину і є однією з найнижчих у Європі; забезпеченість деревиною становить в середньому 25 м³ на одного жителя країни.

Рисунок 1 Структура заготівлі деревини від рубок за деревними породами (за даними Державного комітету лісового господарства України на 2006 р.)

Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом -- це процес заготівлі деревини в стиглих та перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється під час догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних із реконструкцією малоцінних лісових насаджень. У ст. 43 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачається застосування економічних санкцій у тому разі, якщо обсяги головного лісокористування перевищують розрахункову лісосіку.

З 80-х років XX ст. основним напрямом використання лісів України став еколого-суспільний, що охоплює 64,5 % загальної площі наявних лісів (6,96 млн. га), підпорядковуючи в основному ліси 1-ї групи, які виконують санітарно-гігієнічні й оздоровчі (18,7%), захисні (30,4%) та водоохоронні (3,6%) функції, а також ліси спеціального цільового призначення (3,1 %). Сюди належать й особливо захисні ділянки лісів 2-ї групи (8,7 %). Інші ліси -- це лісостани 2-ї групи, що належать до групи експлуатаційних. Їх розподіл має регіональну специфіку. Наприклад, в індустріальних малолісних Донбасі, промисловому Придніпров'ї, Причорномор'ї та Криму всі ліси виконують переважно еколого-суспільні функції.

Вікова структура лісових насаджень України не може забезпечити сталість, безперервність і рівномірність лісокористування у зв'язку з тим, що в ній переважають молодники та середньовікові деревостани, а площа достигаючих, стиглих та перестійних є меншою, ніж оптимальний рівень. Проте за останні 8 років частка стиглих лісів збільшилася з 6 до 11 %.

Сучасний екологічний стан лісів України зменшений як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і техногенним навантаженням, яке зростає, унаслідок чого порушуються природна стійкість і середовище твірної функції лісових екосистем. Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. га лісових насаджень, радіаційного забруднення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. га лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи протипожежної безпеки лісів. У середньому щороку спостерігається 3,5 тис. лісових пожеж на площі 4 тис. га. Порушення природної стійкості лісів зумовлює збільшення вразливості насаджень, зростання загальної площі місць виникнення шкідників і розповсюдження хвороб лісу.

Антропогенний вплив на ліси виявляється в таких основних процесах:

1) вплив на насадження атмосферних забруднювачів;

2) зміна гідрологічного режиму територій;

3) рекреація;

4) пожежі;

5) господарська діяльність тощо.

Як наслідок відбувається процес знеліснення. Термін знеліснення (у результаті вирубки лісів) виник лише в останні десятиріччя, але нині вживається так само широко, як "спустелювання" або "деградація ґрунтів". За визначенням ЮНЕП, знеліснення -- повне знищення лісової рослинності та переведення земель в інший тип господарського використання. Серед екологічних наслідків знелісення головними вважаються такі:

-- безпосереднє зменшення кількості органічної речовини, зміни кругообігів енергії, води, глобальних біохімічних циклів головних біогенних елементів, тобто зміни хімічного складу атмосфери;

-- помітні зміни кліматичних умов на локальному, регіональному та глобальному рівнях;

-- зміни біологічного різноманіття рослинного і тваринного світів. Саме біо-різноманіття є найважливішим природним ресурсом, глобальним надбанням усього людства та національним надбанням кожної держави. Збереження біо-різноманіття, головними формами якого є генетичне, видове та екосистемне, має ґрунтуватися на сталому (збалансованому) використанні та відновленні біологічних ресурсів.

21 січня 1994 р. в Україні уведено в дію Лісовий кодекс, завдання якому полягають у регулюванні правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посиленні їх корисних властивостей, задоволенні потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання. Згідно з цим документом, ліс -- сукупність землі, рослинності (в якій переважають дерева і чагарники), тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що взаємопов'язані в розвитку, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України за призначенням і місце-розташуванням виконують такі функції: екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні); естетичні, виховні та ін. Вони мають обмежене експлуатаційне значення, підлягають державному облікові й охороні.

Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд, до якого належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду України поділяються на:

-- лісові: а) вкриті лісовою рослинністю; б) не вкриті лісовою рослинністю, підлягають залісненню (згарища, рідколісся, пустирі);

-- нелісові: а) зайняті спорудами ведення лісового господарства, трасами ЛБП, підземними комунікаціями тощо; б) зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); в) зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Лісові ресурси -- деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються з метою задоволення потреб населення і виробництва. За значенням розрізняють лісові ресурси державного і місцевого значень. Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, які виконують переважно природоохоронні функції. Вони поділяються на такі категорії захищеності:

-- водоохоронні ліси;

-- захисні ліси -- протиерозійні, лісосмуги уздовж залізниць, автодоріг, байрачні ліси та ліси степових, лісостепових, гірських районів, що мають важливе значення для захисту НПО;

-- санітарно-гігієнічні й оздоровчі ліси -- ліси населених пунктів, зелених зон навколо промислових підприємств, ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій;

-- ліси на територіях ПЗФ.

До другої групи належать ліси, котрі разом із екологічним мають експлуатаційне значення, і для збереження захисних функцій яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

Лісове законодавство України окремим розділом передбачає охорону і захист лісів. Отже, всі ліси України підлягають охороні та захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання. Захист й охорона лісів мають включати певні основні групи заходів.

Насамперед правильне ведення й інтенсифікація лісового господарства, що ґрунтується на нормуванні вирубок і повному використанні лісової продукції. Норми вирубок мають визначатися для кожного регіону з урахуванням лісистості та фактичної можливості їх лісопромислового освоєння, щоб не спричиняє збезлісення одних регіонів й утворення перестійних лісів -- в інших. Одним із найважливіших завдань захисту лісу є розробка оптимального відсотка лісистості диференційованого для різних природних зон.

З метою підвищення продуктивності лісів і поліпшення їх якості змінюють лісо-рослинні умови: осушують заболочені території, покращують дренаж та здійснюють інші лісотехнічні заходи. Дуже важливе значення має боротьба з лісовими пожежами й охорона лісів від хвороб і шкідників. Наприклад, у 2000 р. унаслідок лісових пожеж завдано збитків лісовому господарству на загальну суму 1,4 млн. грн. Окрім того, потрібно змінювати порідний склад лісів для ефективнішого використання потенційної родючості лісових ґрунтів, тобто упроваджувати породи, що швидко ростуть, відновлювати ліси на вирубках та проводити інші заходи. Отже, висока інтенсивність лісового господарства -- це сукупність заходів і лісогосподарських робіт, що послідовно здійснюються протягом тривалого періоду -- від вирубки природних лісів до вирубки лісів, які виростила людина.

Для збереження та підвищення продуктивності, відтворення, охорони й захисту лісів, а також поліпшення культури ведення лісового господарства проводиться лісовпорядкування. Його основні завдання полягають у:

-- визначенні меж територій лісогосподарських підприємств, лісових ресурсів, порідного та вікового складу лісів, розрахункових лісосік головного користування;

-- виявленні ділянок, де потрібно проводити рубки догляду та санітарні рубки;

-- уточненні розмірів територій, на яких здійснюватимуть відновлення лісів і лісорозведення; визначенні способів відтворення лісів;

-- уточненні поділу лісів на групи і категорії захищеності.

Основними формами відновлення лісу є такі:

-- лісовідновлення природне -- з використанням комплексу лісівничих заходів;

-- штучне -- висів насіння або висаджування сіянців та саджанців, вирощених у лісових розсадниках;

-- комбіноване лісовідновлення -- на одній території поєднуються природне і штучне відновлення.

Орієнтація європейських країн на принципи сталого лісокористування відображається в резолюціях міжнародних конференцій міністрів із захисту лісів Європи (Страсбург, 1990 р. і Гельсінки, 1993 р.), до яких приєдналася й Україна. Цими резолюціями передбачено потребу стабілізації лісистості, збереження біорізноманіття та здійснення моніторингу лісів. В Україні системне ведення моніторингу лісів започаткував у 1989 р. Український науково-дослідний інститут лісового господарства й агролісомеліорації в рамках Міжнародної спільної програми моніторингу лісів, в якій беруть участь 35 країн Європи, США та Канада. Зібрану інформацію щодо моніторингу лісів отримують в 10 регіональних науково-дослідних установах Державного комітету лісового господарства, які представляють усі природно-кліматичні зони України.

Порівнюючи стан лісів України з іншими європейськими державами, слід зазначити, що Україна належить до країн, в яких кількість середньо та сильно пошкоджених дерев у насадженнях становить 20--40 %, тобто рівень пошкодження лісів України близький до середнього в Європі.



2. Ліс в системі природних рекреаційних ресурсів

Ліс як продукт природи безперервно виробляє різноманітні сировинні ресурси. В наші дні ліс розглядається не тільки як біологічна, біофізична, природна і кібернетична система, але і як система економічна. Сировинне значення лісів як еколого-економічної системи може бути поділене на чотири взаємопов'язані між собою і зовнішнім середовищем обов'язкові компоненти:

- ресурси деревини, до яких належить стовбурна деревина та інші потенційні продукти деревного походження (гілки, деревна зелень, кора та ін.);

- ресурси недеревного рослинного походження, що включають в себе гриби, ягоди, плоди, лікарську і технічну сировину, кормові ресурси та ін.;

- ресурси тваринного походження - птахи, звірі, комахи;

- специфічні матеріальні ресурси неречовинного походження, під якими

розуміють рекреаційну (оздоровчу) цінність лісів, їх ґрунтозахисну, водоохоронну, полезахисну роль тощо.

Розрізняють три періоди господарського освоєння деревини людиною:

- енергетичний, в якому дерево служило для безпосереднього задоволення

найпростіших потреб людини, переважно як паливо;

- енерго-механічний, в якому зростає застосування деревини в будівництві, виготовленні знарядь праці, використання її як конструктивного матеріалу;

- механіко-хімічний, в якому деревина стає головним чином промисловою сировиною для виробництва найрізноманітніших продуктів і виробів на базі механічної і хімічної технології.

В цьому періоді розрізняють два етапи: а) переважаючого розвитку механічної обробки, головним чином, лісопиляння; б) швидкого підйому фізико-хімічної переробки деревини, удосконалення целюлозно-паперового виробництва, гідролізу деревини, виробництва волокнистих матеріалів, плит та ін.

Оскільки рекреаційні функції можуть частково виконувати ліси інших категорій, то передбачається така класифікація лісів:

- ліси рекреаційного призначення - власне рекреаційні ліси, рекреаційні ліси в національних природних парках і ландшафтних заказниках;

- ліси, які частково виконують рекреаційні функції;

-водоохоронні, грунтоохоронні, захисні, експлуатаційні.

Власне рекреаційні ліси - це особлива категорія земель лісового фонду, на якій функція рекреаційного лісокористування є основною: парки, лісопарки, зелені зони міст. Важливою якісною ознакою паркових рекреаційних лісів є їх готовність до масового відпочинку, що досягається відповідним пристосуванням території, досить густою та витривалою стежково-дорожньою мережею, використанням малих форм архітектури. Якісною ознакою лісопаркових територій є переважання індивідуального відпочинку і максимальний комфорт. Особливе місце займають природно-заповідні території та об'єкти. Це заповідники і заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, цінні природні об'єкти, пам'ятки природи місцевого значення, пам'ятки садово-паркової культури. Рекреаційна діяльність тут допускається тільки в тих місцях і в тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.



3. Екологічне значення лісів

Під екологічною функцією лісів, як еколого-економічної системи, розуміють рекреаційну (оздоровчу) цінність лісових масивів, захист ґрунтів від ерозії, підвищення урожайності сільськогосподарських культур, регулювання водостоку, продукування кисню та ін. Лісові біогеоценози впливають на оточуюче середовище як біологічна система, виділяючи в зовнішнє середовище речовину та енергію в процесі фотосинтезу, дихання, транспірації та ін. Крім того, лісові фітоценози - це фізичні тіла, які займають певне місце і мають масу із специфічними для неї властивостями. Вони відбивають і поглинають сонячну радіацію, затримують частину атмосферних опадів, конденсують водяну пару, затримують пил, переводять поверхневий стік у внутрішньо-грунтовий та ін.

Ліси згідно з їх корисною дією поділяють на функціональні групи. Рекреаційна роль лісів тісно пов'язана з їх абіотичними і біотичними факторами (рис. 2.).

Рисунок 2 Схема поділу корисних функцій лісу на групи



3.1 Вплив лісу на абіотичні фактори середовища

Вплив лісу на абіотичні фактори середовища проявляється в наступних властивостях лісів:

а) клімато-покращувальних (вплив на вітровий і температурний режими, сонячну радіацію, виділення кисню, поглинання вуглекислого газу, іонізацію повітря та ін.);

б) водоохоронних (вплив на вологість повітря, регулювання режиму водозбору, водостоку, покращення якості води);

в) захисних (полезахисних, ґрунтозахисних, шумозахисних, пиле- і газозахисних).

3.2 Кліматопокращуючі функції лісу. Вплив на вітровий режим

Суттєвий трансформуючий вплив лісу на вітер залежить від просторового розміщення насаджень, їх будови, віку, повноти та інших показників. Встановлено, що під прикриттям деревостоїв середньомісячна швидкість вітру зменшується в 3-8, а річна - в 5 разів у порівнянні з відкритою місцевістю. Найменша швидкість вітру в порівнянні з відкритою місцевістю спостерігається в ялинкових, кедрових, соснових і листяних деревостанах.

В міських умовах на вітровий режим суттєво впливають зелені насадження, знижуючи швидкість вітру в 2-3 рази.

3.3 Вплив лісу на сонячну радіацію

Сонячна радіація - джерело енергії для фотосинтезу, в процесі якого вона "консервується" зеленими рослинами. Приблизно тільки 0,1% енергії, яку отримує Земля від Сонця, зв'язується в процесі фотосинтезу, причому лісові біогеоценози в цьому процесі найбільш продуктивні.

Ліси і зелені насадження суттєво трансформують сонячну радіацію (пряму і розсіяну). Встановлено, що кількість і якість променевої енергії, яка проникла під покрівлю, залежить від складу і віку насаджень, їх зімкнутості, ажурності крон, умов проростання, фенологічного стану дерев та інших факторів.

Зниження сонячної радіації в залежності від біометричних показників деревостану коливається у великих межах. Наприклад, пряма і розсіяна радіація в сосновому насадженні складає 45%, в листяному - 30%, в ялинковому -25%. Штучні насадження в міських посадках також значно знижують сонячну радіацію.

Пом'якшення радіаційного режиму лісами і зеленими насадженнями в спекотні дні літа сприяють підвищенню комфортності відпочинку.

3.4 Вплив лісу на температурний режим повітря і ґрунтів

Лісові біогеоценози суттєво впливають на температурний режим повітря і ґрунтів. Різні за складом і структурою насадження по-різному трансформують кліматичні ресурси тепла, створюють під покрівлею лісу свої мікрокліматичні умови. В зимовий період різниця між температурою повітря в лісі і на полі невелика. Вона зростає весною і досягає максимуму в спекотні дні літа. Наприклад, в окремі роки в лісі мінімальна температура повітря була на 3-4° вища, а максимальна на 4-6 нижча, ніж на відкритій ділянці.

Говорячи про вплив лісових фітоценозів на температурний режим ґрунтів, слід відмітити їх термоізоляційний вплив. Між температурою ґрунтів і лісистістю є велика залежність, яка проявляється також і в промерзанні ґрунтів. В степовій зоні (лісистість 5-6%) глибина промерзання ґрунтів досягає 180см, в лісостеповій (лісистість 18%) - 120см, а в лісовій - 50-70 см. Глибоке промерзання ґрунтів негативно впливає на вологонакопичення.

Зелені насадження активно впливають на температурний режим міст. Встановлено, що температура повітря літом серед внутріквартальних зелених насаджень на 7-10°С, а в однорядних вуличних посадках на 2°С нижча, ніж на вулицях і площах, а також у дворах будинків. Температура ґрунту у внутріквартальних насадженнях на 17-24°С, а в однорядних вуличних посадках на 6-10°С нижча, ніж на неозеленених територіях міста.

3.5 Виділення лісом кисню і поглинання вуглекислого газу

Ця функція лісу розглядається як санітарно-гігієнічне явище. Більше 60% кисню постачається рослинністю суші, де ліс є головним її компонентом. В теплі сонячні дні літа 1 га лісу, поглинаючи 220-280 кг вуглекислого газу, виділяє 150-220 кг кисню, достатнього для дихання 40-50 людей. При утворенні 1 т органічної маси виділяється в середньому 1,3-1,5 т кисню.

Найбільшу кількість кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 60-80 років). Соснові насадження І класу бонітету з повнотою 0,8 виділяють в рік 10,9т/га кисню, березові -10,8, осикові - 9,7 т/га.

На основі даних потреб людини в кисні при диханні розроблені норми зелених зон міст. З врахуванням споживання кисню 165кг/люд. (за 150 днів) і 400 кг/люд. (за 365 днів) встановлені мінімальна і оптимальна норми насаджень на людину, що дорівнюють при II класі бонітету відповідно 0,05-0,06 і 0,12-0,15га.

3.6 Вплив лісу на іонний режим повітря

Ступінь іонізації характеризується кількістю позитивних і негативних, легких і важких іонів в 1 см³ повітря. В природних умовах спостерігається невелика перевага позитивних іонів над негативними, а важких - над легкими. їх відношення (коефіцієнт уніполярності) для нижніх шарів атмосфери складає 1,1-1,2.

Для визначення гігієнічного ефекту іонізації особливого значення набуває концентрація легких позитивних і негативних іонів у повітрі. Чим менший коефіцієнт уніполярності, тим чистішим і сприятливішим у гігієнічному відношенні вважається повітря.

Середня кількість легких іонів в міському повітрі значно нижча, ніж у заміському. У промислових містах, в багатолюдних приміщеннях їх концентрація коливається в межах 100-500, а іноді сягає десятка іонів у 1 см³. За містом вона вища в 2-3 рази і більше. Вважається, що 25 легких негативних іонів в 1 см³ повітря - мінімальна межа.

Дуже характерним для іонізації атмосфери в містах є переважання важких іонів над легкими. Концентрація легких іонів в соснових лісах в два рази вища, ніж в листяних, а коефіцієнт уніполярності завжди менший одиниці (0,7-1,0), а в листяних лісах - більший одиниці. На безлісих полянах концентрація легких іонів в середньому в 2-2,5 рази менша, ніж у лісі, а коефіцієнт уніполярності значно більший за одиницю.

На іонізацію повітря в лісі впливають смолисті та ароматичні речовини, які виділяються деревними рослинами в процесі їх життєдіяльності. Іонізація повітря - одна з причин сприятливого впливу лісів на самопочуття людини. Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі, безсонні, перевтомі та ін.

3.7 Водоохоронні функції лісу

Водоохоронні функції лісу різноманітні. Вони впливають на випадання і переміщення рідких і твердих атмосферних опадів, на вологість, покращують водорегулюючу роль, якість води та ін.

Вплив лісу на атмосферні опади і вологість повітря може відбуватися в кількох напрямах:

а) збільшення кількості вертикальних опадів, що випадають над лісом і суміжних ділянках;

б) утворення конденсаційних осадів;

в) затримка кронами і деяке перехоплення рідких опадів;

г) перехоплення і перерозподіл твердих опадів.

На основі даних багатьох метеорологічних станцій встановлено, що із збільшенням лісистості території кількість вертикальних опадів, що випадають, збільшується як по сезонах, так і протягом року. Із збільшенням лісистості на 10% кількість опадів зростає в середньому на 2%.

Вологість повітря як екологічний фактор має велике значення для всього живого. Вона сильно змінюється в добовому, сезонному і річному циклах погоди. Ліс має суттєвий вплив на вологість повітря в теплий період року. В зимовий час і в літні холодні хмарні дні різниця у вологості повітря на відкритих ділянках і в лісі невелика.

Внаслідок ослабленого турбулентного обміну повітря, знижених температур під покрівлею лісу, а також за рахунок постійного надходження вологи від випаровування і транспірації вологість повітря в лісі звичайно вища, ніж на відкритих ділянках, на 2-10%. Різниця температур залежить від будови насаджень, їх повноти, складу, стану природи, радіаційної ситуації. В спекотні дні літа пом'якшена під покрівлею лісу сонячна радіація і підвищена вологість повітря сприяють комфортності відпочинку.

3.8 Вплив лісу на вологість ґрунтів

Найважливішим фактором біологічної продуктивності ґрунтів є їх вологість. Ліс серед всіх фітоценозів відіграє важливу роль у водному балансі ґрунтів і як накопичувач, і як найбільший споживач вологи. Загальновідомо, що лісові насадження витрачають набагато більше води, ніж трав'яні ценози. Ступінь сухості ґрунтів в лісі залежить від багатьох кліматичних факторів, від сезону року, а також від будови, складу, повноти і віку деревостоїв. Поверхня ґрунту найбільше висушується там, де вона зовсім відкрита і менше захищена лісом.

3.9 Вплив лісу на гідрологічний режим річок

Ліс має водоохоронне значення як акумулятор вологи і розподільник водного балансу ґрунтів. Він суттєво впливає на інфільтрацію води в ґрунт, на поверхневий стік, що сприяє поступовому поступленню вологи в річки, підвищує їх водність в меженний період.

Встановлено багатогранний вплив лісів на гідрологічні умови території, виявлено особливості цієї дії різними за складом, структурою і віком насадженнями. Наприклад, зменшення лісистості на 1 % у водозбірному басейні викликає скорочення постійного стоку в річках на 2-2,5%. Це дає змогу з допомогою лісистості регулювати гідрологічний режим річок і всієї місцевості.

Водоохоронна роль лісів залежить від кліматичних умов, рельєфу, ґрунтів та інших природних факторів, тому в кожній природній зоні повинна бути властива своя оптимальна лісистість.

3.10 Захисні функції лісу. Ґрунтозахисна роль лісів

У процесі господарської діяльності людини відбувається ерозія ґрунтів, що приводить до втрат на тривалий час цінних для сільського і лісового господарств земель. Розрізняють два типи ерозії ґрунтів - водну і вітрову. В свою чергу, водну поділяють на поверхневу, або площинну, і лінійну, при якій відбувається глибоке розмивання ґрунту і порід підстилки з утворенням ярів. Водна ерозія викликає замулення озер і річок, знижує рівень ґрунтових вод, порушує нормальну роботу гідротехнічних споруд. Тому в системі заходів по боротьбі з ерозією значна роль відводиться системі полезахисних насаджень.



3.11 Пило- і газозахисна роль лісів і зелених насаджень

Від чистоти повітря залежить фізичний і духовний стан людини, її здоров'я. Ліси і зелені насадження відіграють велику роль в поглинанні пилу, очищенні повітря від шкідливих газів. Затримуючи тверді і газоподібні домішки, вони є своєрідним фільтром, особливо для атмосфери міст і селищ. В 1м3 повітря деяких індустріальних міст може міститися від 100 до 500 тис. частинок пилу і сажі, в лісі їх майже в 1000 разів менше. Гектар лісу здатен затримати від 32 до 68 т пилу.

Запиленість повітря серед міських зелених насаджень в 2-3 рази менша, ніж на міських вулицях і площах. Навіть невеликі ділянки насаджень здатні знизити запиленість міського повітря в літній період на 30-40%.

Фільтруюча роль зелених насаджень по відношенню до шкідливих газів пояснюється тим, що частина їх поглинається листям рослин у процесі фотосинтезу. Деяка кількість газів розсіюється кронами дерев у верхні шари атмосфери завдяки вертикальним і горизонтальним повітряним потокам, які виникають у зв'язку з перепадом температур повітря на відкритих ділянках і під покривом насаджень. Ці потоки сприяють відведенню забрудненого повітря з територій, які приникають до промислових підприємств і житлових кварталів.

Ліс проявляє захисну функцію і в радіобіологічному відношенні. Завдяки здатності зелених насаджень відділяти і частково поглинати продукти радіоактивного розпаду, повітря в лісі, в порівнянні з навколишньою місцевістю, має меншу радіоактивність.

3.12 Шумозахисна роль лісів і зелених насаджень

Однією з важливих функцій лісів і зелених насаджень є їх здатність знижувати рівень шуму. Крупні лісові масиви знижують шумовий фон на 19-20 дБ.

Добре розвинуті деревні захисні насадження шириною до 40-45м знижують рівень шуму від міського транспорту на 17-23дБ, смуга шириною 30 м. при рідкій посадці дерев - на 8-11 дБ, невеликі сквери і рідкі внутріквартальні зелені насадження - на 4-7 дБ. При наявності трав'яного покриву в кварталі шум на 6-11 дБ нижчий, ніж при його відсутності.

3.13 Вплив лісу на біотичні фактори середовища. Ресурсоохоронні функції лісу

Говорячи про вплив лісу на біотичні фактори середовища, слід перш за все виділити їх ресурсоохоронні функції, оскільки лісові ландшафти є незамінимим зосередженням життя багатьох рослин і тварин. Широке господарське використання лісів як джерела деревини, використання недеревних рослинних ресурсів приводить до глибоких змін лісового середовища, збіднення природної флори і фауни, руйнування місць мешкання тварин і проростання рослин. Запобігти руйнуванню лісових екосистем можна шляхом бережного їх використання, створення науково обґрунтованої мережі заповідних територій.

Заповідними територіями вважають природні об'єкти, вилучені із сфери господарського впливу, в межах яких досліджуються різнобічні взаємовідносини між компонентами екосистем, стійкість і продуктивність біогеоценозів, розробляються наукові основи оптимізації ландшафтів, визначається система заходів з охорони природи. Вони є природною базою, природною лабораторією для тривалих комплексних системних досліджень виробничих сил природи. Разом з тим вони служать зосередженням генофонду живих істот.



3.14 Лікувально-оздоровчі властивості лісу

Важливим фактором, що обумовлює лікувально-оздоровчі функції лісів, є їх фітонцидність. Фітонциди - речовини, які продукуються рослинами і мають бактерицидну, фунгіцидну і протистоцидну дію. Це комплекс органічних сполук (твердих, рідких і газоподібних), які належать до біологічно активних речовин. Фітонцидні властивості мають всі рослини. Ступінь фітонцидності досягає максимуму у весняно-літні місяці, особливо в період цвітіння і активного росту рослин, і знижується до осені, причому фітонцидна активність молодих листків і хвої, як правило, вища, ніж старих. Серед деревних рослин за своїми фітонцидними властивостями особливо виділяються хвойні дерева.

Другим важливим проявом сприятливого санітарно-гігієнічного впливу лісу є стерилізуючи дія фітонцидів на мікрофлору повітря. В лісовому повітрі міститься значно менше мікроорганізмів, ніж у місті, житлових і промислових приміщеннях. В 1м3 міського повітря нараховують в середньому 30-40 тис. бактерій та інших мікроорганізмів, лісового повітря - від 30 до 400, тобто в сотні разів менше. Навіть в повітрі міських парків міститься в 200 разів менше бактерій, ніж у повітрі вулиць.

3.15 Естетичні функції лісів

Ліс є невичерпним джерелом краси і разом з тим позитивно впливає на естетику інших ландшафтів - природних, окультурених, урбанізованих.

Основу красоти лісу становлять оптимальне співвідношення його різноманіття в просторі і в часі, а також гармонія. Відносно монолітними первинними одиницями лісового ландшафту є групи дерев, пейзажні групи можуть об'єднуватись в крупніші одиниці -ділянки лісу. Естетичність лісу може оцінюватись за такими критеріями, як склад і вік насаджень, вологість умов зростання, а для гірських умов -експозиція і крутизна схилів.

Висновок

Я вважаю, що у нашій країні багато говорять про цю проблему, але реально нічого не робиться, тому що уряд зайнятий "більш важливими" питаннями, а ліс може й почекати. А поки інші країни, які більш уважно ставляться до своїх лісових ресурсів, скуповують наш ліс за неприйнятними цінами. Коли у нашого уряду з'явиться час на рішення цього питання, буде вже пізно.



Перелік використаної літератури

1. Білий І. Заповідників стало більше: створено Рівненський природний заповідник// Вісті Рівненщини. 2000. 19 січ. С. 1.

2. Богданець М. Очерет мені був за колиску...:Рівненський природний заповідник// Вісті Рівненщини. 1998. 13 листоп. С. 2,4.

3. Волошина Н. І вісім рослинок гудай-ери...: [Рівненський природний заповідник: експедиція за рослинами з Червоної Книги України]// Вісті Рівненщини. 2002. 18 верес. С. 3.

4. Голубєв В. Поліську природу збереже заповідник: [Рівненський природний заповідник]// ОГО. 1999. 2 лип. С. 11.

...