До питання використання та визначення величини туристично-рекреаційних навантажень на природні ландшафти заповідних територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання використання та визначення величини туристично-рекреаційних навантажень на природні ландшафти заповідних територій

Міщенко О.В.

Анотація

Запропоновано систему взаємопов'язаних показників рекреаційно-туристичного використання природних ландшафтів. Проаналізовано методики визначення рекреаційного навантаження.

Аннотация

Предложено систему взаимосвязанных показателей рекреационно-туристического использования природных ландшафтов. Проанализировано методики определения рекреационных нагрузок.

Annotation

The system of the intercommunication indices of the recreational tourist's usage of the international landscapes has been offered. Determination methods of the recreational loading have been analysed.

Виклад основного матеріалу

Екологічний туризм орієнтований переважно на рекреаційні природно-заповідні території національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Розвиток цього напряму і природоохоронна діяльність знаходяться в протиріччі, оскільки важливо зберегти унікальні природні території при їх одночасному використанні.

Необхідно відмітити, що відвідування цих об'єктів і територій регулюється діючим природоохоронним законодавством України [10].

Виникає необхідність вивчення процесів впливу рекреаційно-туристичної діяльності та визначення величини навантаження на ландшафтні комплекси природо-заповідних територій. Дослідження цієї тематики проводяться в рамках наукового напряму - рекреаційної географії.

Збільшення потреб населення у відпочинку на природоохоронних територіях вимагає оцінити природо-заповідний фонд (ПЗФ) регіону, визначити регламент його використання. До основних показників туристично-рекреаційного природокористування відносять: таксономічний ранг природного ландшафту (ПЛ), його компоненти, рекреаційне навантаження, рекреаційна місткість, рекреаційна стійкість, рекреаційна дигресія. Усі показники тісно пов'язані між собою, зміна одного з них призводить до зміни іншого; відповідно змінюються характеристики ландшафту. (див. рис. 1).

Рис. 1 Система показників рекреаційно-туристичного використання природних ресурсів

В основу багатьох діючих методик відвідування природоохоронних територій покладено результати досліджень стійкості території до туристично-рекреаційних навантажень з розрахунку на одиницю площі при щоденному використанні [8, 12]. Проте ці дослідження не враховують, що більшість екскурсій на природо-заповідних територіях проходять по спеціально облаштованих стежках (екостежках), тобто відбувається лінійна трансформація природного ландшафту. Не враховується сезонність екскурсій та здатність ландшафту на відновлення у міжсезоння.

Розроблено методи розрахунку «психокомфортної місткості», які не втратили своєї актуальності в наш час [15]. Використання цих методів дозволяє розрахувати оптимальну кількість відвідувань, при якому туристи не відчуватимуть психологічного дискомфорту.

Рекреаційне навантаження - показник, що характеризується чисельністю рекреантів на одиницю площі [5]. Розрізняють допустимі (оптимально та гранично допустимі) і деструктивні (критичні та катастрофічні навантаження) [15]. Ландшафтні комплекси здатні до самовідновлення, тому при допустимих навантаженнях у природі відбуваються зміни зворотного характеру, при критичних і катастрофічних рекреаційних навантаженнях - незворотні. Механізми впливу рекреації на основні компоненти біогеоценозів вивчались методом моделювання дії фіксованих навантажень і методом закладки парних пробних площадок. Базовим є метод закладки парних пробних площадок, який дозволяє оцінити вплив туристично-рекреаційної діяльності на ПЛ. Цей метод ґрунтується на зв'язку рекреаційних навантажень і змінами у ПЛ, які спричиняють рекреаційну дигресію. Після закінчення облікових робіт визначають середньозважене рекреаційне навантаження на 1 га за один день комфортного (сприятливого для відпочинку) періоду.

Середньорічне рекреаційне навантаження на облікових ділянках визначається за формулою:

Р_ср. = 365^-1 Е₁ⁿ P_n f_д, (1)

де Р_ср. - середньорічне рекреаційне навантаження, люд./га;

P_1…..n - середні за звітний період одночасові рекреаційні навантаження у різні пори року в неробочі та робочі дні з комфортною і дискомфортною погодою, люд./га;

f_1…..д - середні багаторічні кількості неробочих і робочих днів з комфортною і дискомфортною погодою [2].

Зрозуміло, що підрахунок справжньої кількості рекреантів неможливий. Це ускладнює дослідження, тому облік рекреаційних навантажень майже завжди умовний.

Науковці визначали допустимі нормативи рекреаційного навантаження для різних типів лісових екосистем, беручи за основу облік відвідувань або експериментальне витоптування, ставлячи у відповідність значення навантажень з відповідною реакцією компонентів ПЛ.

Смаглюк К.К., Середін В.І., Пітікін А.І., Парпан В.І. протягом кількох років вивчали рекреаційне навантаження на різноманітні типи лісових біогеоценозів. Було виділено три стадії впливу на надґрунтовий покрив: приминання, витоптування, вибивання. Для різних видів трав'яного покриву експериментально встановлено гранично допустимі навантаження, які змінюються залежно від нахилу поверхні [14]. За даними цих спостережень можна зробити висновки, що найбільш стійкі до рекреаційних навантажень: осока трясучковидна, чорниця, ожина сиза, зірочник ланцетовидний; менша стійкість характерна для квасениці звичайної, копитняка європейського, осоки волосистої. Зниження норм навантажень допускається при крутизні рельєфу 10-20% - 0,8; 20-30 - 0,6; 30-50 - 0,4; більше 50% - 0,2 [16].

Витоптування проявляється у вигляді прямого механічного пошкодження стебел, листя та коріння рослин [17]. Дослідження впливу рекреаційних навантажень на деревний ярус показали, що при стежковому варіанті витоптування вивчені деревні види (дуб, бук, ялиця, ялина, береза, осика) характеризуються порівняно високою стійкістю [14]. По зниженню стійкості до витоптування вивчені деревні види можна розмістити так: бук, граб, дуб, береза, ялиця, осика, ялина.

Харісон К. змоделював рекреаційне навантаження залежно від відвідуваності конкретної території. За результатами його досліджень найбільш швидкі реакції на витоптування відмічено у щукових і вересових угруповань на кислих підзолах порівняно з нейтральними та лужними ґрунтами [17]. рекреаційний навантаження туристичний ландшафт

Ступінь дигресії (порушення) природного середовища перебуває у прямій залежності від рекреаційно-туристичного навантаження і стійкості до нього природних комплексів, рекреаційної місткості. Процес рекреаційної дигресії умовно поділяють на п'ять стадій [12]. Високі, необґрунтовані рекреаційно-туристичні навантаження, спричинюють рекреаційну дигресію, що недопустимо у межах природно-заповідних територій.

Рекреаційна місткість природного ландшафту визначається сумою допустимих рекреаційних навантажень для кожної групи біогеоценозів і характеризується чисельністю туристів, які можуть перебувати на цій території не завдаючи шкоди природному ландшафту [4]. Цей показник повинен лімітуватися тим рівнем рекреаційного навантаження, при якому ПЛ зберігає відносну стійкість і свої естетичні якості. За думкою Баркхема [18] рекреаційна місткість повинна стати предметом екологічних досліджень для визначення реакції ПЛ на рекреаційне навантаження, вивчення її механізму та передбачення майбутнього стану екосистем.

Відомо, що найбільше навантаження на природний ландшафт наноситься в місцях відпочинку денних зупинок та огляду пам'яток природи. При цьому денне перебування рекреантів в таких точках найбільш чітко відображає просторовий розподіл навантаження. Тому місткість природоохоронної території - сума мінімально допустимих ємкостей місць денних зупинок. Окремі точкові місткості визначаються по межі стійкості природного комплексу.

Природний ландшафт сприймає втручання людини як щось зовнішнє, намагаючись «відштовхнути» чужі для нього елементи і має тенденцію повернутися до свого первісного стану [7]. Здатність ПЛ повертатись до свого вихідного стану складає його важливу властивість - стійкість. Показниками стійкості ПЛ є властивості геоми і біоти, які його складають, а також речовинно-енергетичного обміну, який їх зв'язує. Стійкість ПЛ прямо-пропорційні його таксономічному рангу. Чим вищий ранг ПЛ, відповідно, складніша його структура, тим більша його стійкість. Отже, рекреаційна стійкість природного ландшафту залежить від величини таксономічного рангу, інтенсивності рекреаційно-туристичного навантаження, складу біогеоценозу.

Рекреацінно-туристичне навантаження характеризує ступінь використання окремих рекреаційних територій та є одним із основних критеріїв їх функціонального зонування. Наприклад, територія Шацького національного парку відповідно до генерального плану та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», поділена на 4 функціональні зони [11]:

заповідну (10,5%) - яка призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації (26,5%), призначена для короткотермінового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняється рубка лісу, промислове рибальство і мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природоохоронних комплексів та об'єктів заповідної зони; тут розміщені дві екологічні стежки: «Світязянка» та «Лісова пісня», а також рекреаційні пункти «Перемут» і «Турист» два інформаційні пункти;

стаціонарної рекреації (2,0 %) - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; тут розміщені пансіонат «Шацькі озера», санаторій «Лісова пісня», три дитячі оздоровчі табори, шість стаціонарних вищих учбових закладів закладів, та 77 баз відпочинку;

господарська (61 %,) у межах якої проводиться традиційна господарська діяльність, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення.

Поділ територій природних національних парків на функціональні зони дозволяє не тільки зберегти унікальні природні ландшафти, а і організувати різноманітні види екотуризму. Зонування територій повинно базуватись на інтегрованій оцінці умов природного середовища: рекреаційно-туристичній місткості, рекреаційній стійкості ПЛ. Це питання вивчалось [1, 3, 13]. Варто відмітити, що основна відмінність між зонами полягає у інтенсивності рекреаційних навантажень, виду рекреаційно-туристичної діяльності.

У Дозволі № 9 від 22 березня 2006р. на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яке видане Державним управлінням екології та природних ресурсів у Волинській області на використання природних ресурсів у межах Шацького національного парку встановлено рекреаційні вимоги (див. табл. 1).

Таблиця 1

Використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

Проте ці норми не враховують сезонність екскурсій, характер трав'яного покриву, лісової підстилки, тип ґрунту.

Зрозуміло, що для раціонального використання природних ландшафтів необхідна трансформація площадного навантаження на лінійний [6]. Тому однією з основних форм здійснення екологічного туризму є екологічні стежки. Основними завданнями яких є планові екскурсії по природно- заповідних територіях, пропаганда природоохоронних заходів, інформування про рідкісні види росли і тварин, пам'ятки природи та культури, що трапляються на цьому маршруті.

Наприклад, у Волинської області створені екологічні стежки:

- Шацькому національному парку - дві екологічні стежки «Світязянка»(5,6 км) і «Лісова пісня» (5,2 км);

- Черемському природному заповіднику (3,45 км);

- Регіональному ландшафтному парку «Прип'ять-Стохід» - екологічна стежка «Старий парк над Стоходом» (1км);

- Комплексній пам'ятці природи «Горинські крутосхили» - екологічна стежка «Горинські крутосхили» (2; 2,5 км).

В останні роки сформувався комплексний геоекологічний підхід, що передбачає аналіз фактичних даних кількості і якості природних ресурсів, вивчення структури ландшафтів, оцінку процесів і явищ, які виникають внаслідок антропогенного впливу на природне середовище.

Природні ландшафти охоронних територій мають свої особливості у використанні. Рекреаційно-туристична діяльність повинна здійснюватись тільки в тих місцях і об'ємі, наскільки це гарантує збереження виділених для заповідання об'єктів. Важливою умовою раціонального та збалансованого природокористування рекреаційно-туристичних природно-заповідних територій є зонування. Необхідний новий підхід щодо визначення масштабів рекреаційно-туристичної діяльності, який передбачає облік лінійних навантажень на прокладених та відповідно облаштованих екологічних стежках. Потрібна інвентаризація природних комплексів, угруповань, видів тварин і рослин не тільки з позицій репрезентативності, природоохоронної унікальності, а і для визначення гранично допустимих навантажень на них.

Література

1. Божко М. Г., Варламова М. Н. и др. Рекреационная оценка природных комплексов в районных планировках. В кн.: Географические проблемы организации туризма и отдыха. М., 1975, вып. 2 С. 13-21.

2. Временная методика определения рекреационных нагрузок на природные комплексы при организации туризма, экскурсий, массового повседневного отдыха и временные нормы этих загрузок. М.: ЦБНТИлесхоз, 1987. 34 с.

3. Гальперин М. И. Принципы организации ландшафтных лесопарков. В кн.: Сборник научных трудов Уральского ЛТИ. Свердловск, 1977, № 32, С. 75-79.

4. Гетьман В.І. Проблемно-методичні питання визначення величини рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси природно-заповідних рекреаційних територій - В кн.: Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть. Канів 1999. С. 187-192.

5. Географічна енциклопедія України, т. 3. С. 120.

6. Забелина Н. М. Национальный парк. М.: Мысль, 1987.

7. Исаченко А. Г. Прикладное ландшафтоведение. Ч. 1. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. 152 с.

8. Карпатский рекреационный комплекс / Под ред. Долишнего М. И. К.: Наук. думка, 1984. 148 с.

9. Нижник М. С. Лес и отдых. К.: Наук. Думка, 1989. 120 с.

10. Постанова Кабінету Міністрів України. від 28 грудня 2000 р. № 1913 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду // Офіційний вісник України. 2001. № 1-2. С. 114-115.

11. Про природно-заповідний фонд України: Закон України, 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. 1992. № 34. 502 с.

12. Репшанс Э. А. и др. Определение состояния и экологической емкости рекреационных лесов: Каунас, ЛитНИИЛХ, 1981. 156 с.

13. Репшанс Э. А. Устройство и охрана лесов в рекреационных территориях. В кн.: Формирование растительного покрова при оптимизации ландшафта. Вильнюс, 1979, С. 83-87.

14. Смаглюк К. К., Середин В. И., Питикин А. И., Парман В. И. Исследование рекреационного лесопользования в Карпатах. В кн.: Рекреационное лесопользование в СССР. М.: Наука, 1983. С. 81-94.

15. Чижова В. П. Добров А. В., Захлебный А. Н. Учебные тропы природы. М.: Агропромиздат, 1989.

16. Чижова В. П. Рекреационные нагрузки в зонах отдыха. М.: Лесная промышленность 1977. 48 с.

17. Юрьева Н. Д., Матвеева В. Г., Трапидо И. Л. Рекреационное воздействие на комплексы почвенных беспозвоночных в березняках Подмосковья // Лесоведение. 1976. №2. С. 27.

18. Barkham J. P. Carrying capacity and ecological research. In: Sci., Technol and Environ. Manag. Farnborough - Lexington (Mass), 1975, P. 9-16.

19. Harrison C. Recovery of lowland, grassland and health land in Southern England from disturbance by seasonal trembling, “Biol. Conservation”, 1980 - 81, 19, № 2, P. 119-130.

Размещено на Allbest.ru