Встановлення та аналіз індикатора якісного стану грунтового покриву для розробки стратегії сталого екологічного розвитку Рівненської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

ВСТАНОВЛЕННЯ ТА АНАЛІЗ ІНДИКАТОРА ЯКІСНОГО СТАНУ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ ДЛЯ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Клименко М.О., д.с-г.н, професор,

Люльчик В.О., пошукач кафедри екології

м. Рівне

Анотація

Розглянуто систему індикаторів, що характеризують процеси екологічного розвитку території. Наведено результати встановлення агрегованого індикатора якісного стану ґрунтового покриву Рівненської області, проаналізовано його динаміку та вплив на екологічну ситуацію.

The system of indicators is considered which characterize processes of ecological development of territory. The results of installation of the combined indicator of qualitative state of the soil covering of the Rivne region are adduced, dynamics (changes) and influence on an ecological situation are analysed.

Необхідність розробки стратегії сталого розвитку на принципах системного підходу обумовлена об'єктивними причинами і є на сьогодні однією з найактуальніших проблем не тільки розвитку, а й існування людства. Стрімкий розвиток сучасної індустріальної цивілізації призвів до планетарної кризи, яка охоплює різноманітні аспекти людської діяльності. Безперервне поглиблення кризових явищ у багатьох сферах світового розвитку наприкінці ХХ століття спричинило необхідність корекції його цілей і пріоритетів, обґрунтування нових ціннісних та морально-етичних критеріїв, формування нового світогляду.

Насьогодні розроблено кілька методик оцінки розвитку регіону. Найбільш цікавими, на нашу думку, є методики, розроблені З.В. Герасимчук (м. Луцьк) та А.Г. Шапарем, В.Б Хазаном (м. Дніпропетровськ). Вони передбачають наступні етапи розрахунку:

1. Вибір базових індикаторів, які здійснюють вплив факторів на розвиток регіону.

2. Розрахунок чисельних значень базових індикаторів.

3. Розрахунок інтегрального індексу регіонального розвитку, що проводиться шляхом встановлення середнього арифметичного між агрегованими індикаторами (за З.В. Герасимчук) або середнього геометричного (за А.Г. Шапарем, В.Б. Хазаном).

4. За результатами розрахунків інтегрального індексу регіонального розвитку визначаємо місце кожного регіону в рейтингу.

Однак, в Україні ідеї сталого розвитку ще не здобули належного поширення, а самий термін для більшості навіть освічених людей ще залишається незрозумілим. Це призвело до погіршення якості довкілля та послаблення здатності екосистем відновлювати природні основи життєзабезпечення, поглибило кризу в економіці, створило реальну загрозу життю і діяльності людей та збереженню біологічного і ландшафтного різноманіття [1, с. 1].У правовій сфері попри численні декларативні положення відчувається брак механізмів, що забезпечують втілення принципів сталого розвитку. Тому створення теоретичного та інформаційного підґрунтя для цієї концепції перебуває серед найважливіших завдань науки.

Економічне зростання тривалий час розглядалося як першорядне завдання розвитку держави. Загалом, це не може викликати заперечень, оскільки зміцнення економіки означає створення щораз більших благ, які, принаймні в ідеалі, забезпечують невпинне зростання добробуту кожного - від дуже вбогого до дуже багатого. Однак воно неминуче негативно впливає на довколишній світ, який є середовищем життя людини та функціонування економіки. Експлуатація природних ресурсів та розміщення відходів істотно змінюють як саме довкілля, так і умови життя для теперішнього та прийдешніх поколінь.

Тим більше, що "досвід, накопичений економічно розвинутими країнами до середини 90 років доводить, що гострі і невідкладні екологічні проблеми можна вирішувати шляхом поступової екологічної переорієнтації економіки" [2, с.22]. У 1997 - 1998 роках було зроблено перші кроки до офіційного сприйняття всесвітньої стратегії сталого розвитку на національному рівні. Стало зрозуміло, що "людство знаходиться перед надзвичайно відповідальним вибором, що визначає можливість виживання і розвитку [3]."До них можна віднести створення Національної комісії сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України і прийняття Верховною Радою України "Основних напрямів державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", в яких законодавчо визначено пріоритети і стратегію гармонійного розвитку виробничого і природо-ресурсного потенціалу держави [4].

Законодавство України повинне відповідати рішенням конференції ООН в Ріо-де-Жанейро щодо довкілля та розвитку, іменованої також "зустріч на вищому рівні "Планета Земля" у 1992 році, в якій взяли участь представники 179 держав світу. Основним документом, прийнятим на Ріо-92 стала програма дій "Порядок денний на ХХІ століття", яка ратифікована і Україною. До цієї програми входять такі пункти, як міжнародне співробітництво, боротьба з бідністю, охорона здоров'я, захист атмосфери, водних ресурсів, сільськогосподарських земель та ін [5]. З поступовим впровадженням в україні принципів сталого розвитку, все більше людей починають розуміти цей науковий термін. Найбільш поширеним є таке тлумачення терміну "сталий розвиток" - це такий розвиток, який задовільняє потреби сучасності, не піддаючи ризику здатність наступних поколінь задовільняти свої потреби [6, с.20].

Такі методичні підходи до вибору та обгрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України розроблено інститутом проблем природокористування та екології Національної академії наук України відповідно до постанови Президії Національної академії наук України від 24.06.1998р., під науковим керівництвом доктора технічних наук, професора А.Г. Шапара [7]. Вивчивши дану методику, з врахуванням регіональних особливостей, вперше для Рівненської області було розроблено перелік індикаторів екологічного стану, визначено їх числові межі та інтегральні значення, розроблено методи згортання індикаторів та їх аналізу. Регіональні особливості повинні враховуватися при розробці стратегій сталого розвитку, адже вони "...стають пріоритетноими при наявності значних територіальних відмінностей у природних, соціально-економічних умовах та значних територіальних диспропорціях" [8, с.9; 9, с.218].

Завдання встановлення агрегованого індикатора якісного стану ґрунтового покриву вирішувалось на основі описаної методики. Показники властивостей ґрунтового покриву - одні з найбільш чутливих індикаторів екологічного стану території. Безпосередньо це проявляється в інтенсивному зниженні родючості ґрунтів на значній площі. Індикатори раціональності використання та забруднення ґрунту пов'язані з вторинно-антропогенними геоморфологічними процесами, прискореними господарською діяльністю людини. Ці процеси можуть поширюватися певною мірою і в природних умовах, але руйнування людиною рослинного та ґрунтового покриву викликає їх значне прискорення та розповсюдження в часі та просторі.

Агрегований індикатор якісного стану ґрунтового покриву структурно складається з трьох проміжних індикаторів:

- раціональності використання території;

- забрудненості ґрунтів;

- еколого-агрохімічної оцінки.

Проміжний індикатор раціональності використання території визначається базовими індикаторами, що характеризують площі урбанізованих територій, розорених земель, територій, що охороняються, а також лісистістю. екологічний територія ґрунтовий покрив

Проміжний індикатор забрудненості ґрунтів залежить від базових показників, що характеризують забруднення особливо актуальними для Рівненської області радіоактивними речовинами (цезій 137, стронцій 90), оскільки Зарічненський, Дубровицький, Рокинівський, Сарненський та інші райони області є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС [10],

Проміжний індикатор еколого-агрохімічної оцінки складається з п'яти базових показників, що характеризують вміст в ґрунті поживних речовин - азоту, фосфору, калію, а також гумусу та степінь кислотності ґрунтів.

Структурна схема базових індикаторів, що складають агрегований індикатор якості ґрунтового покриву, наведена на рисунку 1.

Рис. 1. Структурна схема агрегованого індикатора якісного стану ґрунтового покриву

В результаті аналізу наявної статистичної та іншої документації в дисертаційній роботі було визначено агрегований індикатор якісного стану ґрунтового покриву для всіх районів Рівненської області, станом на 1990, 2000, 2003 та 2005 роки. Інтерпретація результатів встановлення індикаторів різного рівня проводиться за уніфікованою вимірною шкалою для оцінок показників системи та прийняття управлінських рішень, що виділяє 5 станів екологічного розвитку території - еталонний, сприятливий, задовільний, загрозливий, критичний [7].

Таблиця 1 Розрахунок агрегованого індикатора якісного стану ґрунтового покриву для районів Рівненської області станом на 1990 та 2005 роки.

Згідно уніфікованої вимірної шкали, кожному екологічному стану території відповідає визначений діапазон оцінок, або числового значення індикатора якісного стану атмосфери. Так, еталонному стану відповідає оцінка 1,0-0,8, сприятливому - 0,8-0,6, задовільному - 0,6-0,4, загрозливому стану - 0,4-0,2, критичному 0,2-0,0. В таблиці 1 представлено результати розрахунків для початкового періоду дослідження - 1990 року та його кінцевого періоду - 2005 року.

При аналізі агрегованого індикатора якісного стану ґрунтового пориву, виявлено, що протягом всіх періодів, що досліджувалися, райони області характеризувались трьома із п'яти можливих класифікаційних станів - критичним, загрозливим та задовільним. Так, у 1990 (табл. 1) році середньообласний агрегований індикатор якісного стану ґрунтового покриву становив 0,399, що відповідало загрозливому стану. До критичного стану відносилися Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський та Сарненський райони, що становило 55% території області. Гощанський, Демидівський, Здолбунівський, Костопільський, Млинівський, Радивилівський та Рівненський райони (32%) характеризувались загрозливим станом, Дубенський, Корецький та Острозький райони (14%) потрапляли до задовільного класифікаційного стану (рис. 2, а). До 2005 року через пройшло різке погіршення агрохімічних показників, проміжний індикатор еколого-агрохімічної оцінки знижується на 30 % і становить 0,368, що відповідає загрозливому стану. Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський та Сарненський райони або 47,5 % території області відносяться до критичного стану за індикатором якісного стану ґрунтового покриву (рис. 2, б), Березнівський, Гощанський, Демидівський Здолбунівський, Костопільський, Млинівський та Рівненський райони (36,5%) потрапили до загрозливого стану, Дубенський, Корецький, Острозький та Радивилівський (16 %) характеризуються задовільним станом.

Причини, по яким райони потрапили до критичного або загрозливого стану дещо різні, і це чітко видно з таблиці 1. Наприклад, Дубровицький район є районом, постраждалим від аварії на ЧАЕС, і тут критичним є стан із забрудненням земель (0), а Млинівський, Гощанський та Рівненський райони, при досить позитивних показниках забруднення земель, характеризуються нераціональним використанням, надмірною розораністю територій, малим відсотком земель природно-заповідного фонду, що в сумі призводить до низького загального показника якісного стану ґрунтового покриву.

За проміжним індикатором раціональності використання території у 1990 році область розділялася на 4 класифікаційних групи -від критичної до сприятливої (коливання склало від 0,135 до 0,776) (табл. 4.1). Зокрема, до критичної групи увійшли Гощанський, Демидівський та Рівненський райони у зв'язку із незначною лісистістю та надмірною розораністю земель. Дубенський, Здолбунівський, Корецький, Млинівський та Радивилівський райони класифікувались загрозливим станом, Костопільський район перебував у задовільному стані, решта 56% області (північні райони) характеризувались як сприятливі через велику площу лісів в цих районах. Даний індикатор характеризується відносною стабільністю, оскільки значні зміни у характері використання земель вимагають значної кількості часу. Деяке його підвищення до 2005 року по Володимирецькму, Дубровицькму, Рокитнівському та Сарненському районах пояснюється створенням Рівненського природного заповідника [12, с.69],

Загальний стан із забрудненістю ґрунтів радіонуклідами в районах, постраждалих від аварії на ЧАЕС залишається критичним, хоча і поступово покращується у зв'язку із природним розпадом, виносом з урожаєм, вертикальної та горизонтальної міграції радіонуклідів по ґрунтовому профілю.

Окремої уваги заслуговує показник еколого-агрохімічної оцінки земель. З розрахунків видно, що середньообласний показник еколого-агрохімічної оцінки в період з 1990 по 2005 роки неухильно зменшується (з 0,518 до 0,368 або на 29%), що призводить до зміни ситуації з задовільної на загрозливу. Це свідчить про систематичне порушення технологій ведення сільського господарства, вкрай недостатнє внесення органічних та мінеральних добрив. Якщо в 1986-96рр. вносилося 233кг/га діючої речовини, то в 1999-2003рр. внесення складало лише 33,8 кг/га, тобто зменшилося в 6,9 разів. [11], що вимагає вжиття термінових заходів покращення ситуації.

За результатами обрахунків було створено карти зонування території Рівненської області за агрегованим індикатором якісного ґрунтового покриву, станом на всі роки спостережень. Карти зонування для 1990 та 2005 років приведені на рис. 2. На картах в умовних знаках показано індикатор якісного стану ґрунтового покриву кожного району.

1. Встановлені індикатори якісного стану ґрунтового покриву засвідчують, що ситуація із ґрунтовим покривом в Рівненській області залишається загрозливою.

2. За 15 років (з 1990 до 2005) ситуація із забрудненістю ґрунтів хоч і зазнала деякого покращення у зв'язку із природним розпадом, виносом з урожаєм, вертикальної та горизонтальної міграції радіонуклідів по ґрунтовому профілю, проте лишається критичною для 6 адміністративних районів, що складає 58 % території області.

3. Постійного погіршення зазнає проміжний індикатор еколого-агрохімічної оцінки земель. З 1990 по 2005 роки зафіксовано зменшення з 0,518 до 0,368 або на 29%, що призводить до зміни ситуації з задовільної на загрозливу, по деяким районам відбувається наближення до критичних меж.

4. Картографічний і табличний матеріал дозволяють оперативно встановити стан ґрунтового покриву будь - якого району області, та отримати інформацію для прийняття необхідних управлінських рішень покращення ситуації, розробки стратегії сталого розвитку для території Рівненської області.

Рис. 2. Зонування території рівненської області за агрегованим індикатором якісного ґрунтового покриву, а- 1990 рік, б -2005 рік)

Література

1. Проект закону України "Про концепцію сталого розвитку України" від 25.04.01

2. З.В. Герасимчук. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. -Луцьк: Надстир'я, 2001.-495с.

3. Методичні підходи до вибору та обгрунтування критеріїв і показників сталого розвитку різних ландшафтних регіонів України //А.Г. Шапар, В.Б. Хазан, М.В. Мажаров, М.В. Кушинов, Я.Я. Сердюк, М.А. Ємець.-Дніпропетровськ: ІППЕ НАН України, 2001.-98с.

4. Національна доповідь України про стан виконання положень "Порядку денного на ХХІ століття" за десятирічний період (1992 - 2001 рр.) // Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України.- К.:РНБО, 2002.-30с.

5. Офіційний сайт Організації Об'єднаних Націй http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21/

6. З.В. Герасимчук, І.М. Вахович. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону. Монографія.-Луцьк: ЛДТУ,2002.-248с.

7. Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку //А.Г. Шапар, М.А. Ємець, П.І. Копач, С.З. Поліщук, О.К. Тяпкін, В.Б. Хазан.-Дніпропетровськ: Вид-во "Моноліт",2003.-131с.

8. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Економічні райони України.-К., 1999.

9. Злупко С.М. Посібник з економіки районів України //Регіональна економіка.-2000.-№2 (16).-с. 218.

10.Коротун І.М., Коротун Л.К. Географія рівненської області // Навчальний посібник.-Рівненський відділ Українського географічного товариства.,1996.-356с.

11. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2003 році //Державне управління екології та природних ресурсів в Рівненській області.- Рівне, 2004.-187с. 12. Ю.М. Грищенко. Основи заповідної справи. -Рівне: Рівненський державний технічний університет, 2000.-234с.

Размещено на Allbest.ru