Екологізація аграрного природокористування на прикладі Волинського Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Кузнєцова Т. В.

к.е.н., доцент,

Аверкина М.Ф.

аспірант

Національний університет водного господарства

та природокористування, м. Рівне

Стаття присвячена проблемi екологізації аграрного природокористування.

The article is about the ecological problem of agricultural resources use.

Перехід агропромислового комплексу на ринкові умови господарювання, тривала інтенсифікація сільськогосподарського виробництва зумовили виникнення багатьох негативних економічних, екологічних наслідків, зокрема тих, що пов'язані із забрудненням довкілля. Сучасне сільськогосподарське виробництво є одним з багатьох видів людської діяльності, яке ускладнює екологічний стан навколишнього середовища. Вченими доведено, що використанння важкої техніки, внесення мінеральних добрив і засобів захисту рослин погіршують ароекологічні показники грунтів та територій, які безпосередньо прилягають до них. Перед аграрним сектором економіки ставиться загальнодержавне завдання - розвиток виробництва та підвищення його ефективності, покращення економіко-соціальних показників. Тому, підвищення економіко-екологічної ефективності аграрного природокористування на сьогодні є однією із ключових передумов ринкового зростання.

Проблеми підвищення економіко-екологічної ефективності в сільському господарстві, управління і контроль в сфері природокористування та охорони навколишнього середовища, еколого-економічне регулювання завжди знаходяться в центрі уваги науковців. Серед них слід відзначити роботи Балацького О.Ф., Білявського Г.О., Бистрякова І.К., Гордійчука А.С., Данилишина М.М., Добряка В. С., Крисанова Д.Ф., Мельника Л.Г., Мішеніна Є. В., Павлова В.І, Роїка М. В., Саблука П. Т., Сохнича А. Я., Трегобчука В. М., Третяка А. М. та інших науковців.

Передумовами, що формують економіко-екологічну ефективність аграрного природокористування є раціональне використання сільськогосподарських земель, рівень урожайності та структура посівних площ сільськогосподарських угідь, екологізація агропромислового виробництва, використання ресурсозберігаючих технологій виробництва, ведення інтенсивного методу господарювання, використання сільськогосподарських машин нових поколінь, розроблених з урахуванням екологічних вимог і стандартів.

Дослідження проводили на прикладі використання земель Поліської зони Волинської області, що займає більше третини земельних угідь області. Ця зона включає наступні види ґрунтів: дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані ґрунти (найбідніші ґрунти), дерново-слабопідзолисті глейові піщані і глинисто-піщані ґрунти, ясно-сірі опідзолені ґрунти, дерново-карбонатні ґрунти, дерново-оглеєні ґрунти, торф'яно болотні ґрунти. При застосуванні комплексу технологічних заходів раціонального використання цих ґрунтів забезпечуватиметься відповідна урожайність сільськогосподарських культур (зернових 25-32 ц/га, 308 ц/га коренів цукрових буряків, 5,7 ц/га льону-довгунця, 156 ц/га бульб картоплі). Такий рівень урожайності сільськогосподарських культур забезпечував рівень рентабельності основних видів продукції: зерна - 232,8%, картоплі - 49,5%, цукрових буряків - 35,9%.

Дослідження свідчать, що за 15-ти річний період (1990-2005 рр.) не відбулось позитивних зрушень в економіці аграрного виробництва області, про що свідчить рівень урожайності сільськогосподарських культур (таблиця).

екологізація аграрний природокористування

Таблиця

Динаміка урожайності сільськогосподарських культур в Поліській зоні Волинської області.

Наведені дані (таблиця) засвідчують, що порівняно з 1990 роком спостерігається зниження урожайності сільськогосподарських культур. До основної причини зниження урожайності сільськогосподарських культур відноситься нераціональне використання сільськогосподарських земель.

Раціональне використання сільськогосподарських земель повинно забезпечувати постійне відтворення родючості ґрунту, його продуктивної здатності без порушення стійкості агроекосистеми.

Для умов Волинського Полісся ефективне використання земельних ресурсів в аграрному виробництві ускладнюється проблемами, викликаними вітровою і водною ерозією ґрунтів, проведенням меліоративних робіт, нераціональним використанням засобів механізації, забрудненням земель промисловими відходами, радіоактивними речовинами тощо.

Так, вміст гумусу у ґрунтах досліджуваного регіону має тенденцію до зниження. В середньому з 1,6% в 1990-1994 рр. до 1,35% в 2005 р, внаслідок занепаду галузі тваринництва. Так, за період 1990-2005рр. спостерігається зменшення внесення органічних і мінеральних добрив в сільськогосподарські земельні угіддя. Якщо в 1990 р. на 1 га сільськогосподарських угідь вносилося 260 кг поживних речовин мінеральних добрив, то в сучасних умовах скоротилося майже втричі. Відбулося скорочення внесення органічних добрив на 1га сільськогосподарських угідь. Так, якщо в 1990р. в регіоні вносилося на 1 га земель 63,6 т органічних добрив, то на сучасному етапі 45,7 тонн. До основних чинників, що спричинили зменшення внесення добрив в земельні угіддя відносяться скрутне фінансове становище аграрних господарств, скорочення поголів'я сільськогосподарських тварин.

Для Волинського Полісся характерна вітрова ерозія ґрунтів. В області вітрова ерозія поширена на ґрунтах із піщаним гранулометричним складом та на осушених торфовищах [1, ст.184]. Особливо висока частка еродованих орних земель, що піддані дії вітрової ерозії, в становить близько 37%. Основними причинами вітрової ерозії є нераціональні обробітки ґрунту, надмірне його розпушування, знищення захисних лісонасаджень.

До негативних екологічних наслідків на осушених землях можна віднести насамперед інтенсивну мінералізацію органічної речовини ґрунту (гумусу) в мінеральних ґрунтах під впливом посиленої аерації верхнього (0-30 см) шару ґрунту, яка призводить, до зменшення вмісту гумусу в ґрунті та відповідно д зниження родючості таких ґрунтів [2, ст. 23].

Найбільша частка радіаційних забруднених сільськогосподарських угідь (30%) “цезієм - 137” зосереджена в Камінь - Каширському районі. Найбільш забруднені “стронцієм - 90” (0,15- 3,0 Кі/км²) земельні угіддя розміщені в Камінь-Каширському районі. Ґрунти, цього району, мають низький вміст глинистих мінералів (дерново-підзолисті піщані, слабко-гумусовані піски, торфові ґрунти). Це є причиною того, що в даних типах ґрунтів підвищене значення міграції та біологічної доступності “цезію - 137”.

Перебування в господарському обороті малопродуктивних та деградованих земель є економічно неефективним та екологічно небезпечним [1, ст.191]. Є ряд земель, забруднених радіоактивними речовинами, на яких не можливо отримати екологічно чисту продукцію. Сільськогосподарські культури, що вирощені на забруднених ґрунтах є небезпечними для здоров'я.

Багато авторів, досліджуючи різні радіопротектори та блокатори накопичення, стверджують, що в умовах Волинської області можна отримати сільськогосподарську продукцію, в якій зачно менший вміст радіонуклідів небезпечним [3,4,5]. Такими радіопротекторами можуть бути сапропелі, вермикуліти, перліти і т. д.

Темпи економічного зростання аграрного природокористування значною мірою зумовлюється рівнем технічного оснащення агропромислового сектору економіки [6,ст. 12]. Нині матеріально-технічна база перебуває в критичному стані щодо рівня забезпечення потреби у сільськогосподарських машинах і знаряддях та ступеня їх зношення [7]. За період з 1991 по 2005 роки кількість техніки скоротилась майже удвічі. Уповільнення темпів списання технічних засобів і поповнення аграрного виробництва новою технікою характеризуються перевищенням у десятки разів їх вибуття над надходженням. Це призвело до істотного технологічного навантаження, особливо на трактори і зернозбиральні комбайни, що стало причиною грубого порушення оптимальних строків виконання польових робіт, зниження урожайності й підвищення собівартості продукції [7].

Переважна більшість технічних засобів експлуатується поза межами встановлених термінів використання, а це пов'язано з довгостроковими витратами на придбання запасних частин і здіснення ремонтних робіт [7, ст. 12].

Основною причиною руйнування матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва є, насамперед, різке зниження платоспроможності сільськогосподарських підприємств, яке зумовлене значною мірою диспаритету цін на промислові вироби, які споживаються в аграрному виробництві та на сільськогосподарську продукцію [7, ст.12]. Так, наприклад у 2000 р., щоб купити трактор МТЗ - 82 треба було продати 65 т пшениці, а в 2005 - уже 134 т. Зростання середньозваженого індексу цін на промислові товари за 1990 - 2004 рр. у 5 разів перевищувало темпи зростання середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції [8, ст.11].

Слід відмітити, що високі ціни на матеріально-технічні ресурси промислового виробництва, які використовуються в аграрному виробництві, спричинили збільшення частки витрат на ці ресурси в собівартості одиниці сільськогосподарської продукції і зростання її загальної вартості, що призвело до збитковості аграрного виробництва при низьких цінах на сільськогосподарську продукцію. Це зумовлено тим, що тільки витрати на мінеральні добрива для одержання 30 - 35 ц/га зерна озимої пшениці зросли до 300 - 350 грн. /га, що в собівартості одиниці продукції становить 15-18%. Водночас зросли й витрати на паливно - мастильні матеріали до 360-450 грн./га. Таким чином собівартість зерна озимої пшениці зросла до 480-520 грн./т при ціні продажу 500 грн./т, а іноді нижчій [9, ст.25].

В умовах ринкових відносин відбулось значне скорочення державної підтримки сільськогосподарського виробництва. Якщо в 1978 -1988 роках ця підтримка становила 78% валового доходу галузі, то в 2001 - 2004 роках була практично відсутня. В країнах Європи така підтримка збереглася на рівні 32% [10].

Ще однією важливою проблемою екологізації аграрного природокористування є занепад галузі тваринництва в суспільному секторі аграрного виробництва, що призвело до зменшення внесення органічних добрив у ґрунт.

Отже, раціональне та екологобезпечне використання земельних ресурсів, всебічна охорона і відтворення родючості ґрунтів та інших природних ресурсів належать до найважливіших ресурсо-екологічних пріоритетів господарської діяльності суспільства [11, ст. 72].

До основних факторів, що сприятимуть екологізації аграрного природокористування у Поліській частині Волинської області слід віднести:

- застосування перехресного способу сівби сільськогосподарських культур; ущільнювання посівів;

- використання в посівах сільськогосподарських культур, стійких до накопичення радіонуклідів (озимі зернові, овес, ячмінь, горох, гречка, люпин, кукурудза, вика, конюшина);

- насадження полезахисних лісосмуг;

- регулювання процесів мінералізації, підтримування належного рівня поживних речовин; своєчасне внесення добрив, вапнування ґрунтів;

- удосконалення структури посівних площ, за рахунок збільшення посівів багаторічних трав у радіаційно забруднених районах, буде забезпечувати підвищення родючості ґрунту та створювати передумови для його відтворення;

- виведення частини деградованих та малородючих земельних угідь на консервацію;

- проводити вапнування грунтів забруднених територій; застосування біологічних преператів;

- впровадження механізмів економічного стимулювання землекористувачів до підвищення родючості ґрунтів і поліпшення їх екологічного стану.

- використання ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур. У їх основі лежить комбінований обробіток ґрунту, при я кому поєднуються поличкова оранка, глибокий плоскорізний і мілкий обробітки ґрунту, залежно від вирощуваної культури, попередника, міри придатності ґрунтів ерозійним процесам.

- відновлення галузі тваринництва, як такої галузі сільського господарства, що буде сприяти збільшенню обсягу органічних добрив та ефективному використанню основної і побічної продукції рослинництва, забезпечить передумови для подальшого підвищення рівня родючості ґрунтів і підвищення рівня урожайності сільськогосподарських культур.

В процесі становлення трансформації і становлення ринку землі слід відпрацювати правові норми і механізми, які б дозволяли не тільки ефективно використовувати земельно-ресурсний потенціал, а й вирішувати проблеми охорони і відтворення земельних ресурсів. Важливу роль в формуванні дієвого економічного механізму регулювання раціонального використання та охорони земельних ресурсів надається використанню фінансово-кредитних важелів регулювання земельних відносин.

Одночасно слід передбачати запровадження системи економічних і юридичних санкцій за погіршення якості, порушення або знищення ґрунтового покриву.

Штрафні стягнення повинні справлятись із доходу товаровиробників, а їх розміри визначатись на рівні розміру встановленої економіко-екологічної шкоди та нормативних витрат на ґрунто-відтворювальні заходи. Вразі повної втрати земельною ділянкою споживчої якості до юридичних чи фізичних осіб, винних у заподіянні шкоди, необхідно застосувати заходи адміністративного впливу.

Аналіз матеріально - технічного забезпечення засвідчив, що істотного значення набуває фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств та розширення їх інвестиційної можливості. Важливе значення для створення і розвитку сучасної матеріально - технічної бази аграрного виробництва має державна фінансова підтримка. Ефективне використання земельних ресурсів дозволить припинити деградацію ґрунтів, підвищити їх родючість, забезпечити екологічну рівновагу тим самим покращити урожайність сільськогосподарських культур. Відсутність комплексного підходу до вирішення проблеми подальших ґрунтовних теоретичних і практичних досліджень.

Література

1. Павлов В. І., Фесіна Ю. Г., Заремба В. М., Мазурик С. М. Детермінація сільськогосподарських земель на ринку нерухомості: Монографія. - Луцьк: Надстир'я, 2006. - 364 с.

2. Гордійчук А. С., Стахів О. А. Основи екологічно безпечного землекористування на осушених землях Західного Полісся України в умовах реформованих земельних відносин. // Вісник УДУВГП: Зб. наук. праць. Економіка. - Вип. 2 (26). Ч.1. - Рівне. - 2004. - С. 22 - 27.

3. Шевчук М. Й., Мерленко І. М. Шляхи отриманння екологічно чистої продукції в умовах радіоактивного забрудненння // Тези доп. Міжн. конференцї молодихвчених аграрників в умовах реформування АПК. - 18 січня 1996, Чабани.

4. Шевчук М. Є. Сапропелі України: запаси, якість та перспективи використанння. - Луцьк: Надстир'я. - 1996.

5. Озерні сапропелі України / За ред. Дегодюка Е. Г., Шевчука М. Й. - Луцьк: Луцьк: Надстир'я. - 1996.

6. Шкляр В. Б. Формування технічного сервісу сільськогосподарських машин і знарядь. // Економіка АПК. - 2003 - №7 - С.148 - 151.

7. Шебанін В. С. Державна технічна політика у контексті оновлення і розвитку матеріально - ресурсних засобів аграрного виробництва в Україні. // Економіка АПК. - 2004. - №1. - С.12 - 15.

8. Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіко - екологічні проблеми сучасного аграрного виробництва. // Вісник НУВГП: Зб. наук. праць. Економіка. - Вип. 4 (36). Ч.2. - Рівне. - 2006. - С. 23 - 30.

9. Мельник С. І. Актуальні питання формування та розвитку матеріально - технічної бази сільськогосподарських підприємств. // Агроекологічний журнал. - 2006. - № 4. - С.10 - 16.

10.Гайдуцький П. І. Україні потрібна нова політика. // Економіка АПК. - 2005. - № 10. - С. 3 -7. 10.Прадун В. Економіко - екологічні проблеми сталого розвитку АПК Криму. // Економіка України. - 2001. - №5. - С.68 - 73.

11. Волинь за роки незалежності: Статистичний збірник: ювілейне видання: Статті, таблиці, схеми, діаграми. - Луцьк. Надстир'я, 2001. - 384 с.

12. Волинь 2005: Статистичний щорічник/ Головне управління статистики у Волинській області/ Відповідальний за випуск С. М. Козлова. - Луцьк, 2006. - 584 с.

Размещено на Allbest.ru