Стимулювання діяльності підприємств регіону щодо запровадження природоохоронних проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.1:502.35

Стимулювання діяльності підприємств регіону щодо запровадження природоохоронних проектів

Якимчук А.Ю.

к.е.н., старший викладач (Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне)

Проаналізовано можливості запровадження природоохоронних проектів на підприємствах на прикладі Рівненщини. Запропоновано заходи щодо активізації роботи підприємств щодо впровадження таких проектів.

охорона природа підприємство екологічний

The perspectives of nature-protection projects stimulation on the enterprises have been analyzed. The urgent measures of enterprises' work of introduction such projects have been offered.

Актуальність теми. Відомо, що будь-яке виробництво, а особливо промислове неможливе без негативного впливу на якісний стан довкілля. Тому природоохоронна діяльність є невід'ємною складовою частиною промислового виробництва і життєдіяльності людини взагалі. В період виходу з економічної кризи, який супроводжується нарощуванням обсягів виробництва, необхідно забезпечити перехід до максимального використання виробничих потужностей за умови незмінних обсягів впливу на якісний стан навколишнього природного середовища. Потреба у раціоналізації витрачання коштів промислових підприємств на природоохоронну діяльність, необхідність стимулювання їх діяльності до запровадження екологічних проектів зумовили вибір теми даного дослідження.

У науковій літературі існують чисельні напрацювання зарубіжних та вітчизняних вчених щодо запровадження екологічних новацій, зокрема це питання висвітлювали: А. Хант, Ю. Яковець, Б. Данилишин, М. Долішній, О. Веклич, Є. Хлобистов, Ю. Стадницький, В. Шевчук та інші. Проте питанню розвитку природоохоронних проектів саме у межах конкретних підприємств не надавалося достатньої уваги.

Природоохоронний проект підприємства являє собою цілеспрямований економічно обґрунтований комплекс заходів на вирішення певного питання, що стосується стану навколишнього природного середовища. Як справедливо зазначають А. Хант, Ю. Яковець, діяльність особливо великих підприємств зумовлює виникнення своєрідної екологічної ренти (або її називають антирентою); коли великі прибутки від такої діяльності супроводжуються погіршенням стану навколишнього природного середовища і непропорційно малим зростанням доходів місцевого населення.

Тому цілком зрозумілою є пропозиція, що при здійсненні традиційних інвестиційних проектів необхідний перерозподіл прибутку між інвестором (як власником фінансового та матеріального капіталу) та державою, що виступає власником екологічного капіталу, який знищується при втіленні проекту.

Згідно [1] справедливий розподіл прибутку (П) буде за умови:

П = ЧВ.Р. + ЧІ,, (1)

При цьому частка власника ресурсів (держави) визначається так:

ЧВ.Р. = s * П. (2)

Частка інвестора (природокористувача) становить:

ЧІ = і * П. (3)

Відповідно і та s визначають таким чином:

де ІК - сукупні капіталовкладення природокористувача; РПК - загальна оцінка природного капіталу, втрачається внаслідок здійснення проекту.

При цьому прибуток, капіталовкладення природокористувача й природний капітал передбачається дисконтувати за однією ставкою.

Вважається також, що природний капітал, через свою обмеженість продуктивності природних екосистем, і, як наслідок, прогнозованого зростання відносної цінності природних благ, повинен дисконтуватися за меншою ставкою, ніж ставка дисконтування виробничого капіталу. Загальна сума екологічних втрат (L), пов'язаних зі здійсненням проекту визначається за формулою:

(5)

де L - загальна сума екологічних втрат, пов'язаних зі здійсненням проекту,

ДS - втрата „екологічних запасів”, ДF - зміна «екологічного потоку»,

h - ставка екологічного („соціального”) дисконтування, що виражається в долях одиниці, Ех - поточна оцінка значимості негативних зовнішніх ефектів, пов'язаних зі здійсненням проекту.

До екологічних запасів, насамперед, відносять всі види втрат, пов'язані з одноразовою неповною утилізацією цінностей знищених природних ресурсів (наприклад, цінність зрубаної й невикористаної деревини). Мається на увазі, що при правильній організації господарського процесу й домовленості сторін ця величина може бути наближеною до нуля, але у величину ДS варто також включати зміни в складових повної цінності: цінності відкладеної альтернативи, цінності поточного й продовженого існування.

Зміна „екологічного потоку” являє собою урахування щорічної продуктивності знищуваних і зменшення продуктивності порушених екосистем. Так, для ділянки лісу в цю величину можуть увійти щорічний еквівалент продукції рубань при стійкому лісокористуванні; стійкі збори грибів, ягід, горіхів, і ін.; продукція полювання й щорічний вилов і т.д. Сюди ж потрібно додати щорічно вироблену цінність непрямих ефектів - екосистемних послуг (наприклад, депонування вуглецю, регулювання клімату, захисту грунтів від ерозії).

Прикладами негативних зовнішніх ефектів можуть бути отруйне забруднення вод, ґрунтів й атмосфери, викиди газів, що збільшують парниковий ефект (CO2, CH4 та ін.) і т.д.

Отже, розмір відшкодувань за порушення й знищення природних екосистем при реалізації інвестиційних проектів, що порушують їхню структуру, функціонування й динаміку, повинен відповідати такій умові:

К (P) = L, (6)

де К (P) - поточне приведене значення запланованих компенсуючих платежів, L - екологічні втрати, Т - запланована тривалість здійснення виробничого проекту, і - номер року запровадження проекту, у кінці якого здійснюється платіж, Pi, P0 - початковий платіж проекту, 1/(1+б)і - дисконтуючий множник i-го року, б - фінансова ставка дисконтування.

Отже, будь-яке завдання шкоди навколишньому природному середовищу від діяльності підприємств повинне бути враховане і компенсоване екологічними проектами, що готуються до запровадження. Проте сьогодні, як показали дослідження складності існують не лише у пошуку інвесторів, але й у формуванні самих природоохоронних проектів. Дане дослідження ґрунтується на статистичних даних щорічних звітів державного управління охорони навколишнього природного середовища у Рівненській області.

За результатами дослідження визначені перспективні природоохоронні проекти регіону, а також розраховано розмір економії від запровадження проектів (рис. 1).

Перспективні екологічні проекти:

1. На ВАТ „Рівнеазот”:

- на печах ППР-600 № 1, № 3 впровадити реакційні тонкостінні жаростійкі труби нової конструкції фірми „Феросталь” та жаростійкі труби фірми „Техмашсервіс”. Розраховано, що економія становитиме 19 млн.м3

Рисунок. Перспективні природоохоронні проекти підприємств, що розміщені на території Рівненської області

Газу на рік, тобто зменшуються викиди в атмосферне повітря;

- заміна насадок колон синтезу аміаку агрегатів АМ-600 № 1, № 2, № 3 на насадки радіального типу з каталізатором. Розмір економія - 125,5 тис. Гкал/рік.

- здійснити реконструкцію турбогенератора для виробництва електроенергії із надлишкової низькопотенційної пари для котлів-утилізаторів, встановлених в котельному цеху. Встановлено, що такий захід забезпечить економію електроенергії у обсязі 10,8 млн. кВт. год. на рік.

2. На ТзОВ „Одек” Україна ввести в дію паровий котел, який працюватиме на відходах деревообробки (економія - 1 млн.м3 газу в місяць). Результатом є зменшення викидів в атмосферне повітря, знищення відходів деревообробки, яке передбачає зменшення місць утворень відходів.

3. Ввести в дію сучасну технологію обліку електричної енергії, водо-, газо-, теплопостачання. Це в свою чергу, дає змогу, раціонально використовувати та обліковувати дані ресурси забезпечення населення матеріальним благом.

4. Додатково ввести утеплення стін житлових будинків, а також заміна дверей вікон на енергозберігаючі, це дає змогу зекономити на 70% газу, тобто менше викидів в атмосферне повітря.

5. В комунальних підприємствах здійснити заміну старих опалювальних котлів на нові, з ККД 89-91%. Орієнтовна економія від заміни може давати 6-7% річного споживання палива, і зменшення викидів.

6. Здійснення комплексу організаційно-технічних заходів в рамках забез-печення функціонування Рівненського державного природного заповідника.

7. Проведення комплексу заходів щодо ліквідації джерел забруднення підземних вод нафтопродуктами в Рівненському районі. Поетапне форму-вання локальних мереж моніторингових спостережень за станом підземних вод в місцях розміщення потенційних джерел забруднення.

8. Розроблення та впровадження регіональної системи поводження з не-безпечними відходами та речовинами, формування комп'ютерних банків даних про відходи та операції з ними, вирішення проблеми забруднення довкілля фосфогіпсами ВАТ “Рівнеазот”.

Висновки. З метою стимулювання діяльності підприємств до запровадження природоохоронних проектів органи державної влади повинні використовувати такі інструменти як податкова політика, пільги та посилення нормативних вимог тимчасового характеру, субсидії, дотації цільового призначення, ресурсні платежі, наприклад звільнення від податку на рекламу, що стосується продукції з відходів або технологій чи устаткування з утилізації відходів; звільнення від сплати земельного податку підприємств по переробці відходів. Одним із засобів попередження прогресуючого забруднення є жорсткі штрафні санкції, які повинні полягати в тому, що підприємства, які забруднюють навколишнє середовища понад допустимі межі, зобов'язані будувати очисні споруди, та сплачувати щорічно прогресивно зростаючий штраф, доки вони продовжують забруднювати навколишнє природне середовище.

В галузі державної екологічної експертизи забезпечення виконання довгострокової угоди про виконання державної екологічної експертизи по інвестиційних програмах та проектах будівництва між Рівненською обласною службою Укрінвестекспертизи та держуправлінням. Проведення екологічної експертизи цілого ряду об'єктів, що побудовані до 1995 року з порушенням екологічних вимог та їх негативною дією на навколишнє середовище.

Органам держаної влади та місцевого самоврядування, державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області необхідно виявити ініціативу щодо сприяння створення проекту об'єднання на договірних засадах коштів великих промислових забруднювачів в регіоні: ВАТ “Азот”, “Любомирський вапняно-силікатний завод”, житлово-комунальних господарств та інших підприємств з метою створення інфраструктури поводження з відходами, будівництва і утримання відповідних об'єктів регіонального значення, що забезпечить утилізацію техногенних відходів, ліквідацію несанкціонованих та неконтрольованих звалищ. Для збирання і видалення відходів необхідно створити сільські комунальні підприємства, забезпечити їм необхідну матеріально-технічну базу (автотранспорт, контейнери тощо), розробити, затвердити і довести до відома населення графіки санітарної очистки населених пунктів.

Запровадження природоохоронних проектів дозволить покращити якість навколишнього природного середовища, забезпечити умови для життєдіяльності суспільства, зберегти довкілля для майбутніх поколінь.

Литература

1. Глазырина И.П. Стратегия и механизмы регулирования устойчивого природопользования (на примере Восточной Сибири) // Автореферат на соискание ученой степени доктора экономических наук. М.: МГУ, 2002. 40 с.

2. Котко А.А. О необходимости применения раздельных ставок дисконтирования при определении эффективности природоохранных инвестиций» // «Экономика природопользования. Обзорная информация ВИНИТИ»: Сб. М.: ВИНИТИ, 2003, №2. С. 77-94.

3. Соловьёва С.В. Оценка эффективности инвестиций в охраняемые территории // Экономика сохранения биоразнообразия: Сб. под ред. С.Н. Бобылёва, М., 1995. С.102-112.

4. Хант А. Дисконтирование в контексте учета природных ресурсов в Томской области // http://www.kad.yaroslavl.ru/files/html/hunt1.htm

5. Яковец Ю.В. Рента, антирента, квазирента в глобально-цивилизационном измерении. // М.: ИКЦ «Академкнига», 2003. 240 с.

6. Звіт Державного управління про стан навколишнього природного середовища у Рівненській області за 2006 р. - Рівне, 2007.

Размещено на Allbest.ru