Пріоритетні заходи з охорони й раціонального використання малих річок Східного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні заходи з охорони й раціонального використання малих річок Східного Поділля

Мудрак О.В.

докторант,

Білявський Г.О.

професор,

Національний авіаційний

університет, м. Київ

Коротко висвітлено екологічний стан малих річок Східного Поділля. Запропоновано термінові й перспективні заходи щодо їх охорони й раціонального використання.

The article deals with the most important ecological problems of region East Podily. The main ways of their rational use and effective protection are analyzed.

Вступ

Антропогенний вплив на довкілля й неефективна специфіка природокористування в Східному Поділлі призвели до деградації малих річок та їх екосистеми. Малі річки формують “водний потенціал” місцевого стоку на 60%, вони є динамічними природними екосистемами, гідрологічний, гідрофізичний, гідрохімічний та гідробіологічний режими яких значною мірою визначаються процесами, що відбуваються на їхніх водозборах. Тому вони потребують особливої уваги, диференційованого підходу та охорони.

Останніми роками інтерес до малих річок значно виріс. Це пояснюється їх важливою природоутворюючою, санітарно-гігієнічною, рекреаційно-оздоровчою й екологічною функціями, які складають основу гідрографічної мережі та виступають середовищем, матеріалом й енергоносієм для господарської діяльності.

Метою дослідження було вивчення впливу різних антропогенних чинників (джерел, типів, видів) на водозбори малих річок Східного Поділля, які формують їх гідрологічний, гідрогеологічний, гідрохімічний, фітоценотичний, гідробіологічний, іхтіологічний і еколого-економічний стан.

На основі досліджень, запропонувати термінові й перспективні заходи, які необхідно виконати з метою поліпшення екологічного стану, охорони та раціонального використання малих річок краю.

Матеріали та методи досліджень

Об'єктом дослідження стали малі річки Східного Поділля, їх водозбірні басейни та заплави. Використано каталог малих річок, ставків і водосховищ, басейнові й територіальні схеми комплексного використання і охорони водних ресурсів, довідники й методику екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями та власні натурні спостереження й дослідження.

Основні методи досліджень - аналітичні, описові, польові, порівняльні, статистичні, експериментальні, експедиційні, картографічні, моніторингу.

На території Східного Поділля протікає 3594 річки і струмки загальною довжиною 11,8 тис. км. З низ 3368 струмків, протяжністю менше 10 км, мають загальну довжину 6400 км, 226 малих річок, протяжністю більше 10 км, мають загальну довжину - 4535 км. Сумарна довжина малих річок 10935 км. На річках створено 65 водосховищ з площею водного дзеркала 11167 га й 4033 ставки - 20552 га, сумарна площа - 31719 га. Густота річкової мережі 0,45 км/км² [4,10].

Екологічний стан малих річок регіону визначається як у кількісному, так і в якісному відношенні між компонентами природного середовища (складом, структурою й властивостями ґрунтів і порід, інтенсивністю й різноманіттям рослинного покриву, формами рельєфу) та господарською діяльністю людини (регулюванням схилового і річкового стоку, водно-повітряного режиму грунтово-підгрунтового шару, розорюванням басейнів малих річок, надмірним сінокосінням, випасанням худоби, вирубкою лісу, аграрним і промисловим освоєнням водозборів, створення в прибережно-захисних смугах гноєсховищ, сміттєзвалищ, літніх таборів для розміщення худоби тощо). При розміщенні в басейнах малих річок водозаборів систем водопостачання населених пунктів далеко не завжди враховуються такі фактори, як можливість порушення гідрологічного режиму водостоків, порушення екологічних зв'язків, ставлення населення до річки, що склалося тут історично, як до об'єкта, який задовольняє рекреаційні потреби. Це призводить до виснаження, деградації річок, зміни їх гідрографічної мережі.

Результати та рекомендації

екологічний мала річка

Для поліпшення екологічного стану, охорони й раціонального використання малих річок Східного Поділля необхідно виконання таких заходів:

термінових (на 2007 - 2008 рр.):

- винести в натуру та закріпити прибережно-захисні смуги річок, ставків, водосховищ Східного Поділля на площі 2380 га за прилеглими до них підприємствами, установами, організаціями. Для цього необхідно виділити суму в розмірі 32 млн. грн;

- провести залуження прибережно-захисних смуг, де схил становить до 3⁰ та їх заліснення, де схил - більше 5⁰;

- рекомендувати комунальним службам регіону проводити кілька разів на рік рейди (суботники, чисті четверги, акції) з метою розчистки русел й ліквідації стихійних сміттєзвалищ, гноєсховищ тощо;

- встановити комунальним службам на пляжах, рекреаційних зонах урни, сміттєві баки та постійно вивозити ТПВ;

- видати за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища еколого-просвітницьку літературу (газети, буклети, брошури, журнали тощо), в яких висвітлити екологічне значення прибережно-захисних смуг;

- виділити кошти з обласного бюджету в розмірі 100 млн. грн на створення й облаштування артезіанських свердловин в кожному районі, що сприятиме споживанню якісної води місцевими мешканцями;

перспективні (на 2008 - 2015 рр.):

– проводити водогосподарську політику на регіональному рівні за басейновим принципом;

– розвивати водозберігаючі й водоохоронні системи технологій, використовуючи систему зворотно-повторного і замкненого циклів водопостачання замість прямоточного (особливо для переробної промисловості);

– замінити водяне охолодження повітряним й хімічним, що дозволить зекономити 40-50% води, науково-обгрунтовано використовувати доочищені стічні води для зрошення в сільському господарстві;

– проводити заміну гідравлічної системи транспортування води пневмогідравлічною на підприємствах теплоенергетики, що дозволить скоротити витрати в 7-10 разів [5];

- створити ефективний і гнучкий економічний механізм регулювання водних відносин, відповідно ринковим умовам, який би в себе включав:

1) передачу в оперативне управління державним водогосподарським підприємствам водних об'єктів і земель водного фонду, встановлення (конкретно) розпорядника водного фонду, тому що часто виникає неузгодженість між органами управління водогосподарською й водоохоронною діяльністю;

2) створення реальних екологічних платежів (штрафів, зборів) за використання й забруднення малих річок, які б відшкодовували нанесені екологічні збитки, при формуванні плати за нормативні скиди, враховуючи рівень очищення стічних вод перед їх скидом у водні об'єкти й відпрацювавши адміністративні процедури нарахування й стягнення платежів та їх використання;

3) впровадження механізмів дотримання регламентованих норм водокористування,

4) розробку й впровадження механізмів економічного стимулювання (пільгових тарифів, платежів) для водокористувачів, які здійснюють ефективну водоохоронну й екологобезпечну водогосподарську діяльність [5,12];

- застосовувати нові методи очистки і знезараження стічних вод (виконання вищезгаданих заходів дозволить зекономити до 80% води в промисловості), поліпшити роботу комунального господарства, адже комунально-побутові стічні води в регіоні становлять 35-40% всього обсягу стічних вод;

- впроваджувати в кожній територіальній громаді систему безпечного збирання, сортування, утилізації й захоронення твердих побутових відходів (створення полігонів, які відповідають санітарно-гігієнічним, екологічним й державно-будівельним нормам, вимогам, стандартам);

- здійснювати будівництво і реконструкцію систем водопостачання, очисних станцій каналізації у містах, селищах міського типу, селах (де кількість населення становить більше як 2 тис. осіб, так як це зроблено в Польщі) військових гарнізонах, колективних і фермерських господарствах;

- дотримуватись норм і вимог щодо зберігання й внесення пестицидів, мінеральних і органічних добрив та ретардантів. Застосування N-добрив взагалі забороняється: на сильнокислих ґрунтах з pH<4,5; на території першого поясу зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання; на замерзлих або вкритих снігом ґрунтах взимку чи ранньою весною, коли вони інтенсивно вимиваються талими водами. Найдоцільніше вносити добрива до оранки “на зяб” у декілька етапів. За умов правильного застосування регламентованих доз N-добрив вони не шкідливі в еколого-токсикологічному відношенні, а високі врожаї забезпечуються передусім оптимізацією за рахунок ґрунтової родючості, високій культурі землеробства, застосуванням ретардантів, пестицидів тощо.

Основними заходами щодо охорони малих річок від забруднення мінеральними добривами є:

1) збалансоване чітке мінеральне живлення рослин, дотримання норм внесення мінеральних добрив (локальне їх внесення упоперек рядків на глибину 10-12 см з відстанню між стрічками 15-16 см збільшує врожайність зернових культур на 3-5 ц/га, картоплі - на 25-30 ц/га, норму добрив при цьому зменшують в порівнянні з розкидним способом на 35-40%, а рівень врожаю і його якість при цьому не зменшується);

2) розширення посівів бобових культур, що дає можливість значно менше використовувати N-добрива за рахунок використання біологічного азоту, роздрібне внесення N-добрив, їх застосування у формі гранул (сечовина, суперфосфат, нітрофоска та ін.), що забезпечує їх поступове надходження у ґрунт оптимальними дозами, знижуючи темпи вимивання (при цьому доцільно застосовувати пролонгуючі агрохімічні засоби - доломітове та фосфоритне борошно, цеоліти, сечовинно-формальдегідні й інші слаборозчинні у воді добрива, а також посіви сидератів);

3) здійснення надійного контролю за підживленням рослин із літаків (враховуючи “розу вітрів”, швидкість вітру, дозування, висоту польоту, рельєф місцевості);

4) проведення ґрунтової і рослинної діагностики дотримання норм і правил складування добрив, у тому числі й на тимчасових польових ділянках (ділянки повинні бути горизонтальними, щоб не допускати змивання добрив при опадах);

5) застосування високого рівня агротехніки;

6) обмежене використання водорозчинних добрива у місцях із значною кількістю опадів;

7) створення природних бар'єрів із лісових, чагарникових і трав'янистих смуг для зменшення змиву добрив та застосування інтегрованої системи захисту рослин з використанням біологічних методів [1,2,3,8,12];

- проводити агротехнічні протиерозійні заходи з використанням ґрунтово-водоохоронної контурно-меліоративної системи землеробства на площі 513 тис. га [11], будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд;

- здійснювати ренатуралізацію водно-болотних угідь, рекультивацію порушених земель, їх консервацію з метою створення водоохоронних лучних і лісових насаджень та включення їх до об'єктів регіональної екологічної мережі на основі гідроекологічного підходу. Сприяти активній охороні рослинного і тваринного світу річки, заплави, річкової долини, болота. Суворо обмежити відбір торфу у водно-болотних угіддях, розорювання і засмічення заплави й схилів долини, вирубування дерев, а також видобутку піску, гравію, глини та інших будівельних матеріалів у руслі та на заплаві [9]. Цьому сприяє неефективна діяльність контролюючих органів, корупція і недосконале законодавство;

- створити юридичні, організаційні, технічні й економічні передумови для переходу до екологічно безпечного використання водних об'єктів, дотримуватись екологічних законів (створення належної правової бази), які б забезпечували й регламентували діяльність, направлену на збереження й охорону ландшафтного і біологічного різноманіття в басейнах малих річок на європейському рівні;

- дотримуватися природоохоронних заходів у водозабірному басейні малої річки, випасати свійських тварин у заплавах малих річок лише у дозволених для цього місцях, враховуючи навантаження, що сприятиме збереженню різнотрав'я;

- розробити й впровадити екологічні програми (місцеві екологічні плани дій) по створенню 1-2 еталонних річкових басейнів у кожному адміністративному районі, які стануть зразком для відродження малих річок краю;

- споруджувати на водозаборах водо- і ґрунтозахисні інженерно-ландшафтні комплекси з доповненням лісових, чагарникових й лучно-болотних фітоценозів, створивши в басейнах малих річок оптимальне співвідношення між елементами ландшафту: орними, лучними, лісовими й водними угіддями та заповідним фондом. За даними Й.В. Гриб рекомендоване для вододілів відсоткове співвідношення ріллі, природних кормових, лісових та водних угідь повинно відповідати пропорції 30:30:20:20 [6];

- розробити й реалізовувати короткострокові й довгострокові (до 10 років) локальні й регіональні програми відродження малих річок й водно-болотних угідь та збільшити природно-заповідний фонд, який в регіоні становить 0,89% від загальної площі території. Для цього необхідно зробити конкретні і реальні заходи, спрямовані на захист кожного струмка, ставка чи потоку від замулення, засмічення й забруднення;

- створити водозахисні смуги (до 25 м) для малих рік і ставків до 3 га, для середніх - 50 м і ставків площею більше 3 га, для великих - 100 м, а якщо крутизна схилів перевищує 3^о, то мінімальна ширина водозахисних смуг подвоюється. Найкраще водозахисну функцію виконують: верба біла, козяча, звичайна, ламка і тритичинкова, осокір, осика, вільха зелена, клейка або звичайна, береза бородавчаста і звисла, в'яз гладенький, клен татарський і гостролистий, липа серцелиста, сосна звичайна, ясен, дуб звичайний і черешчатий [7,8];

- зменшити розораність водозборів з 60-69% до 30%, збільшивши лісистість з 13,5% до 30% (які б виконували водорегулюючу, ґрунтозахисну й санітарно-гігієнічну функції) та заборонити самовільні вирубки лісу [11];

- відновити закинуті й спорудити нові ГЕС на малих річках з метою забезпечення навколишніх населених пунктів дешевою й безпечною електроенергією;

- проводити контроль за розміщенням вздовж річок тваринницьких і птахоферм, літніх таборів худоби (будівництво гноєсховищ, перехід на підстилкове утримання тварин), промислових і побутових сміттєзвалищ, складів мінеральних добрив й пестицидів, комунальних, енергетичних, сільськогосподарських й промислових підприємств, будинків відпочинку, дитячих таборів та інших активних споживачів води, категорично заборонити мити транспортні засоби безпосередньо у руслі або на березі малої річки, обмежити (чи повністю заборонити) використання моторних човнів [1,2];

- здійснювати постійний санітарно-гігієнічний контроль за станом русла, заплави, схилів і берегів долини малих річок, особливо у період туристсько-рекреаційного сезону, проводити контроль за технічним станом шляхів вздовж річки та переправ й переходів через неї;

- забезпечити гідроізоляцію колодязів з метою попередження забруднених вод й періодичного їх очищення через 2-3 роки [13];

- створити сприятливі умови для відтворення рибних запасів, регламентація рибальства (заборонити браконьєрство з використанням електровудок, сіток) з категоричною забороною проведення самовільних гідротехнічних робіт (особливо спусків ставків) з метою вилову риби;

- проводити неперервні наукові натурні комплексні (гідрологічні, гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні, фітоценотичні, іхтіологічні, еколого-економічні) дослідження для визначення сучасного екологічного стану малих річок. Комплексні наукові дослідження виконувати за три роки після закінчення виконання водоохоронних заходів [13];

- створити громадські екологічні організації, які б проводили природоохоронні заходи з метою поліпшення екологічного стану малих річок (типу дитячої неприбуткової громадської екологічної організації “Мальва”, Вінницького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги). Домогтись прийняття сільськими й селищними радами місцевих планів екологічних дій, створивши наглядові та координаційні ради, які на кооперативних засадах можуть використовувати матеріальні ресурси підприємств, різних спілок й приватних осіб. Проводити спільно з громадами збори, конференції, круглі столи щодо формування громадської думки з метою виконання профілактичних заходів на річках. Впроваджувати поетапно науково-обґрунтовані заходи, які мають ефективні еколого-економічні показники. Наукові розробки щодо виконання інженерно-біотехнічних заходів впроваджувати в практику проектування на вибраних еталонних ділянках [9,13];

- провести репрезентативне розміщення гідрометеорологічної мережі із створенням додаткових водобалансових станцій для оцінки змін водного режиму малих річок з використанням супутникової інформації, ГІС-технологій про зміни водності малих річок, їх екологічний стан;

– організовувати й впроваджувати екологічну експертизу небезпечних об'єктів, які впливають на екологічний стан малих річок, а також здійснювати водогосподарську інвентаризацію, паспортизацію, аудит й менеджмент річок й водойм. Для цього постійно проводити первинний облік поверхневих вод та екологічний моніторинг водних об'єктів, створивши банки екологічної інформації та консультативно-впроваджувальні центри з гідроекологічних питань.

Література

1. Беличенко Ю.П., Березюк В.Г., Дубровина О.Б. и др. Рациональное использование водных ресурсов. Свердловск, 1990.

2. Вендров С.Л. Жизнь наших рек. Л., 1986.

3. Восстановление и охрана малых рек.: Теория и практикум. М., 1989.

4. Гавриков Ю.С., Коник О.М. Водний фонд Вінницької області: Довідник. - Вінниця, 2003. - 144 с.

5. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник. -Луцьк. -2000. - 364 с.

6. Гриб Й.В. Комплексна оцінка структурно-функціональної організації ландшафтів та елементи управління екосистеми малих річок України. Автореф. док. дис., Дніпропетровськ, 1993, 40 с.

7. Кукурудза С.І. Гідроекологічні проблеми суходолу: Навч. посібник (За ред. проф. В. Хільчевського). - Львів: Світ, 1999. - 232 с.

8. Левківський С.С., Падун М.М. Раціональне використання і охорона водних ресурсів: Підручник. - К.: Либідь, 2006. - 280 с.

9. Мудрак О.В. Водно-болотні угіддя Вінницької області - резервати збереження біологічного різноманіття, їх стан та моніторинг //Агроекологічний журнал. - №1. - 2005. - С. 22-30.

10. Мудрак О.В. Екологічні проблеми малих річок Вінницької області і шляхи їх вирішення //Екологічний вісник №3 (25). - 2004. - С. 26-29.

11. Мудрак О.В., Палій С.В. Екологічні аспекти сучасного стану агроландшафтів Вінницької області //Агроекологічний журнал. - №2. - 2003. - С. 8-16.

12. Романенко В.Д. Основи гідроекології: Підручник. - К.: Обереги, 2001. - 728 с.

13. Яцик А.В., Волошкіна О.С. Роль наукових і громадських організацій у підвищенні екологічної свідомості й інформованості населення Карпатського регіону //Матеріали науково-практичної конференції. - Закарпаття. - 2000. - С. 53-55.

Размещено на Allbest.ru