Формування та розміщення національних природних парків України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування та розміщення національних природних парків України

Міщенко О. В. ? старший виклада

Досліджено динаміку та визначено три етапи формування мережі національних природних парків (НПП) в Україні. Здійснено ранжування НПП України за показником адміністративно-територіальної і ландшафтної репрезентативності.

Ключові слова: національний природний парк, адміністративно-територіальна та ландшафтна репрезентативність національних природних парків.

Мищенко О. В. Формирование и размещение национальных природных парков Украины. Изучено динамику и определено три этапы формирования сети национальных природных парков Украины. Проведено ранжирование НПП Украины за показателем административно-территориальной и ландшафтной репрезентативности.

Ключевые слова: национальный природный парк, административно-территориальная и ландшафтная репрезентативность.

Mishchenko О. V. Forming and placing national parks Ukraine. The dynamics and identifies three stages of forming a network of national parks (NPP) in Ukraine. Done ranking NPP Ukraine in terms of administrative-territorial and landscape representation.

Key words: national park, administrative-territorial and landscape representativity of national parks.

Постановка наукової проблеми та її значення. Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність [7]. Ці установи мають власні особливості формування і розміщення, зумовлені історією розвитку, ступенем автентичності і цінності, антропогенної зміненості ландшафтів та проектуються відповідно до Генеральної схеми планування території України і Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, що затверджена Законом України. Основою для формування загальнополітичних та стратегічних заходів цієї програми стали рекомендації Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.) щодо формування Всеєвропейської екомережі, як єдиної просторової системи.

Аналіз останніх досліджень цієї проблематики. Географічні аспекти природокористування у національних природних парках знайшли своє відображення у дослідженнях О. Дмитрука [2], О. Бейдика [1] , В. Гетьмана [3] та ін.

Мета і завдання. Метою статті є аналіз особливостей формування мережі національних природних парків України та їх просторового розміщення. Для виконання поставленої мети поставлені такі завдання:

? дослідити динаміку формування та приріст площ мережі національних природних парків в Україні;

? здійснити ранжування НПП України за показниками адміністративно-територіальної та ландшафтної репрезентативності.

Матеріали і методи. Методологічною основою написання статті стали загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослідження, зокрема: структурно-логічного узагальнення та системного аналізу, математичний, історико-географічний. Обробка та візуалізація аналітичної інформації здійснені за допомогою комп'ютерних методів, зокрема площі досліджуваних територій визначались з використанням цифрових версій карт в форматі ГІС MapInfo 9.0.

Виклад основного матеріалу і обґрунтування отриманих результатів

В Україні проекти формування національних природних парків реалізуються з 1980 р. За даними Державної служби заповідної справи станом на 01 січня 2011 р. їх створено 47, загальною площею 1215621 га. Кількість національних природних парків за останнє десятиріччя збільшилась у 4 рази, а площа у 2 рази (рис.1, 2).

Рис. 1. Динаміка формування мережі національних природних парків в Україні

Період формування мережі національних природних парків ми розділили на три етапи. Як свідчать наведені дані рис. 1, період повільного зростання кількості НПП в Україні проходив з 1980 р. по 1998 р. Цей проміжок часу відносимо до першого етапу, коли було створено лише 8 НПП. Варто зазначити, що, у 1981, 1982, 1984, 1985, 1986, 1987, 1988, 1990, 1991, 1992, 1994 рр. не було створено жодного парку. До другого етапу відносимо проміжок часу з 1999 р. по 2008 р., що відзначається незначним піднесенням тренду кількості національних природних парків України. Третій етап формування мережі національних природних парків визначається стрімким зростанням кількості цих установ. Він почався з 2009 р., коли кількість національних природних парків збільшилась відразу на 18, а у 2010 р. їх було створено ще 9.

Рис. 2. Приріст площ національних природних парків у часовому вимірі

національний природний парк територіальний

Площа всіх НПП станом на 1 січня 2011 р становить 2 % площі країни. Рис. 2 засвідчує нерівномірний приріст площ в часовому розрізі. Відповідно графіка цього рисунка найбільше зростання простежуються у 1996, 1999, 2009 і 2010 рр. Високий показник у 1996 р. пояснюється утворенням НПП “Подільські Товтри”, площа якого сягає 261316 га. У 1999 р було сформовано 3 НПП - загальною площею 91058 га. 18 національних природних парків було створено у 2009 р, загальною площею 212295 га, а у 2010 р. площа парків зросла на 214009 га.

Нами досліджено географію розташування НПП у розрізі адміністративних областей, гірських фізико-географічних країн і фізико-географічних зон. Результати досліджень засвідчують значну нерівномірність розташування національних природних парків на території України. Найбільша концентрація цих природоохоронних установ спостерігається на заході країни, зокрема у Івано-Франківській - 5, а у Львівській, Волинській, Закарпатській, Чернівецькій, Херсонській, Харківській областях по 3 НПП. Це пояснюється не тільки високою ландшафтно-естетичною цінністю території цих областей, а й збереженою автентичністю порівняно з іншими територіями України. В областях країни, що мають порівняно високий рівень урбанізації та антропогенну зміненість ландшафтів, зумовлену значною концентрацією населення, розвитком промисловості, сільського господарства наявна мала кількість національних природних парків. Так у Тернопільській, Чернігівській, Сумській, Донецькій, Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях нараховується по 2 парки. У Полтавській, Рівненській, Хмельницькій, Вінницькій, Луганській, Черкаській областях є лише по 1-му НПП, а у Житомирській, Кіровоградській та Дніпропетровській - жодного.

Репрезентативність і унікальність вважаються провідними критеріями при створенні національних природних парків. У контексті нашої роботи були введені коефіцієнти адміністративно-територіальної репрезентативності та ландшафтної репрезентативності національних природних парків. Адміністративно-територіальна репрезентативність визначалась відношенням площ територій створених НПП до загальної земельної площі в розрізі адміністративних областей (табл. 1).

Таблиця 1

Адміністративно-територіальна репрезентативність національних природних парків України*

*Обчислено за показниками Державної служби заповідної справи Мінприроди України

Найвищу адміністративно-територіальну репрезентативність ? 12,6 має Хмельницька область. Хоча тут знаходиться тільки один НПП, проте його площа перевищує площу будь-якого українського парку України. Високі значення досліджуваного показника спостерігаються у Івано-Франківській ? 8,62, Закарпатській ? 6,88 і Волинській областях ? 6,04. У 18 областях України показник адміністративно-територіальної репрезентативності значно нижчий, оскільки він не сягає навіть 3,5, а у Дніпропетровській, Житомирській та Кіровоградській ? 0.

Окрім представленості національних природних парків в розрізі адміністративних областей, нами досліджувалась ландшафтна репрезентативність цих установ. Провідним критерієм такої оцінки є коефіцієнт ландшафтної репрезентативності національних природних парків (КЛРНПП), який дозволяє порівняти площу національних природних парків і площу ландшафтних зон, гірських фізико-географічних країн (табл. 2).

Таблиця 2

Ландшафтна репрезентативність національних природних парків України

Для визначення КЛРНПП нами використовувалась удосконалена схема фізико-географічного районування України запропонована низкою українських вчених у 2002 р. [5]. Ця схема засвідчує поділ території на об'єктивно існуючі регіональні ландшафтні одиниці: пояс, країна, зона, підзона, область, район. Відповідно до схеми в межах України виділено 3 фізико-географічні країни: Східноєвропейська рівнина, Українські Карпати, Кримські гори.

На території рівнинної частини України простягаються чотири ландшафтні зони: мішано-лісова хвойно-широколистяна, широколистяних лісів, лісостепова та степова. Крім того, для визначення КЛР варто враховувати і території з вертикальною зональністю, які відповідають фізико-географічним країнам ? Українські Карпати та Кримські гори. Площі 4 ландшафтних зон і 2 гірських фізико-географічних країн нами визначались із використанням цифрової версії карти фізико-географічного районування у форматі ГІС MapInfo 9.0.

Матеріали таблиці 2 засвідчують, що серед ландшафтних зон найвищий показник відсотка площ НПП від загальної їх площі відповідає зоні широколистяних лісів та степовій зоні ? 0,27. У фізико-географічній країні Українські Карпати цей показник сягає 0,20, у зоні мішані ліси ? 0,14 і лісостеповій ? 0,11.

У результаті ранжування національних природних парків за коефіцієнтом ландшафтної репрезентативності ми отримали такий ряд: Українські Карпати (6,58); зона широколистяних лісів (5,67); мішано-лісова хвойно-широколистяна зона (1,80); степова зона (1,37); лісостепова зона (0,81); Кримські гори (0).

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отримані нами результати засвідчують, що національні природні парки України розташовані переважно на територіях, де збереглись відносно незаймані людиною природні ландшафти. Крім того важливими чинниками формування мережі НПП є ландшафтно-естетична цінність території, а також стабільний розвиток економіки країни, оскільки потрібні немалі державні кошти для створення цих установ, а ще більше на їх утримання. Для формування мережі НПП і успішного їх функціонування необхідно впроваджувати стратегічні напрями, які полягають в удосконаленні нормативно-правових механізмів з урахуванням лімітуючих чинників рекреаційно-туристської діяльності в межах цих територій, створення єдиного координаційного органу управління, розробці методичних положень і практичних рекомендацій з організації господарської діяльності на території НПП.

Література

Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К. : ВПЦ “Київ. ун-т”, 2001. - 395 с.

2. Дмитрук О. Ю. Екологічний туризм : навч. посіб. /О. Ю. Дмитрук, С. В. Дмитрук. - К. : Альтерпрес, 2009. - 358 с.

3. Гетьман В. І. Екотуризм у національних парках/ В. І. Гетьман // Екологічний вісник. - 2002. - № 7-8. - С. 24-27.

4. Закон України про Загальнодержавну програму формування національної мережі України на 2000-2015 роки // Відом. Верховної Ради України. - 2000. - № 47. - С. 405.

5. Маринич О. М. Удосконалена схема фізико-географічного районування України / О. М. Маринич [та ін.] // Укр. геогр. журн. - 2003. - № 1. - С. 16-17.

6. Любіцева О. Розвиток екологічного туризму і Україні / О. О. Любіцева, К. Стащук // Економічна та соціальна географія : наук. зб. / ред. кол.: С. І. Стащук (відп. ред.) [та ін.]. - К., 2002. - Вип. 53. - С. 189-196.

7. Про природно-заповідний фонд України : Закон України // Відом. Верховної Ради. - 1992. - № 34. - С. 502.

Размещено на Allbest.ru