Стратегічна екологічна оцінка проектів щодо екологічно чистої продукції у забезпеченні сталого агропромислового розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегічна екологічна оцінка проектів щодо екологічно чистої продукції у забезпеченні сталого агропромислового розвитку

Л.В. Дейнеко,

Є.В. Хлобистов

Анотація

Розглянуто проблему визначення місця і ролі виробництва продуктів харчування, що відрізняється підвищеними вимогами до екологічної безпеки в системі сталого розвитку аграрного сектора економіки України. Особливу увагу приділено впливу процесів глобалізації на уніфікацію вимог до ринків продуктів харчування та їх якості.

Інтеграція України у світовий економічний простір ставить нові вимоги щодо розвитку всіх секторів народного господарства, вимагає обов'язкового врахування сучасних тенденцій розвитку світових ринків. Глобалізація ставить новітні вимоги до якості товарів та послуг агропромислового сектору економіки. Тому саме врахування загальних та специфічних тенденцій глобалізації та трансформації пострадянських держав вимагає ґрунтовного дослідження як на теоретичному плані, так і у суто практичній площині. Основними засадами такого врахування є:

по-перше, усвідомлення України як держави зі специфічною трансформаційною економікою, причому цей стан, на відміну від країн Центральної та Східної Європи, триває досить довго. Економіка перехідного періоду, про що докладно йтиметься у наступних розділах, має ряд специфічних рис, які відрізняють її від економіки, що знаходиться у відносно стаціонарному (сталому) стані та розвивається на власній основі шляхом вдосконалення та локальних змін притаманних їй інституцій, зв'язків та відносин. Як відомо, розвиток перехідної економіки відбувається шляхом виникнення на етапі переходу новітніх інституцій, зв'язків, відносин, відповідних новому соціально-економічному ладу. В процесі становлення вони витісняють застарілі інституції та відносини. Результатом перехідних процесів є новітні макро- та мікроекономічні закономірності й тенденції, соціальні та політичні зміни, нові задачі економічної політики Гайдар Е.Т. Экономика переходного периода: Финансово-кредитный словарь-'98. - М.: Ин-т экономических проблем переход. периода, 1998 / www.IET.ru;

по-друге, вступ держави з перехідною економікою до світової спільноти постіндустріальних країни може відбуватися на засадах сегментаційного включення. Однією з ознак формування новітніх економічних структур є колективний спосіб прийняття управлінських рішень, коли створюється принципово інша структура "колективного розуму", розум "другого порядку", для якого окремі особистості є не більше ніж елементами цілого, причому такими, що можуть відносно легко замінюватися Практика глобализации: игры и правила новой эпохи / Под ред. М.Г. Делягина. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 83 с.. Для України цей процес виявився у залученні національних компаній до більш тісної співпраці з ТНК, а західних менеджерів - до управління українськими чи спільними підприємствами;

по-третє, наслідки глобалізації для регіонів країн та складових територіальних структур у країнах не досліджені, тому маємо враховувати певний фактор невизначеності їх розвитку. На це звертає увагу акад. Ю. Пахомов, коли доводить, що нині є не визначеними й певним чином не оціненими планетарні процеси, що блокують розвиток економіки, які генеровані підривом екології на ажіотажній фінансовій основі, а також масовими міграціями з нестабільних держав Пахомов Ю.Н. Информационная ловушка для планеты // Проблемы становления глобально-информационного технологического уклада в странах СНГ и Китае: Науч. докл. IV Междунар. науч.-практ. конф. - Донецк: Юго-Восток, 2003. - С.8.. Україна сьогодні вже перетворилася на санітарний кордон Євросоюзу та потерпає від численних торговельних обмежень ЄС та США. Поряд з цим стрімкі зміни світових економічних та політичних процесів не дозволяють розраховувати на однозначність та стабільність будь-яких партнерських взаємин. Навіть політика традиційно дружніх сусідів України все більшою мірою виходить з прагматичних позицій, з власних економічних інтересів;

по-четверте, в умовах глобалізації природні ресурси України мають відіграти специфічну роль, яка не властива іншим матеріальним нагромадженням. Переорієнтація від користування ресурсами на збереження їх запасів, особливо якщо це стосуватиметься ресурсів невідновних або відновних за межами соціально-економічного прогнозування (тобто коли прогнозування стає передбаченням), є шансом майбутнього добробуту України. Таке природокористування є втіленням політики екологічної безпеки Хлобистов Є.В. Екологічна безпека трансформаційної економіки / Відп. ред. Дорогунцов С.І. - К.: Чорнобильінтерінформ, 2004. - С. 291.. харчування екологічний безпека

Агропромисловий комплекс України відіграє важливу роль в господарському комплексі країни, від ефективності його функціонування залежить загальний успіх економічних реформ, що відбуваються, гарантування продовольчої безпеки держави.

Перспективні зрушення в АПК України, що відбулися протягом останніх п'яти років, сприяли розв'язанню і реалізації таких основних завдань його розвитку, як стабільне забезпечення внутрішнього ринку країни продовольчими товарами та нарощування експортного потенціалу. Так, на сьогодні агропромисловий потенціал на 93% забезпечує внутрішній споживчий ринок своєю продукцією, а продовольчі товари визначають експортну спеціалізацію України на світовому ринку, поступаючись у загальній структурі експорту держави лише чорній металургії.

В умовах, коли вступ України до СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, при формуванні стратегічних орієнтирів сталого розвитку агропромислового комплексу необхідно враховувати як очікувані позитивні наслідки (збільшення іноземних інвестицій в АПК; стимулювання забезпечення техніко-технологічного оновлення виробництва; розширення доступу вітчизняних товарів до ринків 114 країн - членів СОТ і пов'язане з цим пожвавлення виробництва в експортоорієнтованих галузях; розширення асортименту та підвищення якості продовольчих товарів), так і можливі ризики (загострення конкурентної боротьби з іноземними виробниками, певне звуження внутрішнього ринку збуту для вітчизняних виробників, утримання в сфері малоприбуткового, низькотехнологічного та сировинного експорту з незначним рівнем доданої вартості).

Мінімізація можливих ризиків і найбільш повна реалізація очікуваних позитивів від ступу до СОТ передбачає визначення довгострокових цілей розвитку АПК з урахуванням пріоритетів і перспектив розвитку світових агропродовольчих ринків. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема виробництва екологічно чистих продуктів, або, як частіше їх сьогодні називають, біопродуктів чи органічних продуктів.

Термін "органічні продукти" у країнах Європейського співтовариства є законодавчо визначеним. Органічними називають продукти харчування, що створені в екологічно безпечному середовищі без застосування синтетичних препаратів (неорганічних добрив, пестицидів, гербіцидів, інсектицидів, антибіотиків, гормональних препаратів тощо), генетично модифікованих організмів, радіації. Виробник такої продукції повинен пройти сертифікацію, що передбачає атестацію всіх етапів виробництва - від стану земель до упаковки кінцевої продукції, на підставі чого він отримує право маркувати свій продукт як екологічно чистий.

Формування ринку біопродуктів відбувалося в 90-х роках ХХ сторіччя, коли ринок звичайних продовольчих товарів в економічно розвинених країнах виявився насиченим, і перехід на органічне виробництво давав можливість виходу в ринкову нішу, вільну від жорсткої конкуренції і відповідно більш прибуткову.

Сьогодні ринок органічних продуктів в розвинених країнах переживає справжній бум, його обсяги зростають надзвичайно швидкими темпами. Так, протягом останніх років зростання ринків біопродуктів складало 20-30% і досягло 30 млрд дол. США. Зокрема, за даними Британської сертифікуючої структури Soil Association продаж екологічно чистих продуктів лише в цій країні зріс з 0,1 млрд євро у 1994 р. до 1,12 млрд євро, а на найближчі роки прогнозується зростання сектору цієї продукції на 9%. Ця ситуація відбиває намір споживачів цих країн споживати лише натуральні і якісні продукти, причому не тільки серед найзаможніших верств населення. Незважаючи на те, що біопродукти вдвічі дорожчі, їх купують громадяни з різним доходом. Побічним свідченням цього є закриття мережі "Макдональдс" в Швейцарії і розвиток в Європі мережі закладів харчування Slow food.

Протягом останніх двох років відбулося загострення конкурентної боротьби на Європейському ринку органічних продуктів, що спонукало виробників до розширення асортименту екологічно чистої продукції та пошуків джерел зниження видатків виробництва, які постійно зростають. За даними Швейцарського інституту ринкової екології, практично всі землі, придатні для органічного виробництва, задіяні як в Європі, так і в Австралії, США, Новій Зеландії. Це створює зацікавленість західних виробників у заснуванні біовиробництв за межами своїх країн, зокрема в Україні.

Наша країна має значні перспективи для органічного виробництва, оскільки протягом останнього десятиліття різко скоротилося внесення мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин внаслідок дефіциту обігових коштів у сільгоспвиробників. За результатами досліджень компанії "Украгрофін", у 2004 р. за загальною площею земель сертифікованих органічних господарств, яка складала 239 тис. га, Україна посіла друге місце серед країн Центральної та Східної Європи, поступившись лише Чехії.

За даними німецького агентства ZMP, на середину 2004 р. в Україні функціонувало майже 80 органічних фірм з європейськими сертифікатами. На органічних землях в нашій країні вирощуються переважно зернові, зернобобові та олійні культури, частка овочевих і плодових культур є незначною, а органічне тваринництво практично відсутнє. Створена біопродукція реалізується переважно за кордоном.

Суттєвою перешкодою для розвитку біовиробництва в Україні є відсутність законодавчого забезпечення і національної системи сертифікації органічних продуктів. Гальмує розвиток цього стратегічно важливого сегменту вітчизняного продовольчого ринку також низька обізнаність споживачів щодо органічної продукції та небажання торговельних підприємств, які сьогодні в маркетинговій діяльності орієнтуються переважно на масові бренди, змінювати свою асортиментну політику.

Для більш ефективного впровадження біовиробництва доцільно залучити Інститут стратегічної екологічної оцінки (СЕО) на рівні передпроектних та концептуальних документів. Серед таким документів - програми галузевого та регіонального розвитку, офіційні документи щодо генетично модифікованих організмів та відповідних технологій та взагалі основні державні документи. Основна мета СЕО - сприяння розгляду екологічних проблем при розробленні проектів, планів та програм соціально-економічного розвитку, проектів нормативних та законодавчих документів, забезпечення участі громадськості у впровадженні Стратегічної екологічної оцінки, встановлення чітких, відкритих та ефективних процедур Стратегічної екологічної оцінки, сприяння сталому розвитку на рівні офіційних документів, планів та програм Протокол по Стратегической экологической оценке к Конвенции об оценке воздействия на окружающую среду в трансграничном контексте / Официальный перевод на русский язык. - Москва, 2002. - С.1..

Сучасні системи імплементації міжнародних протоколів спираються на визначення місця і ролі новацій у чинному законодавстві. Для Стратегічної екологічної оцінки (СЕО) - це система державного прогнозування економічного і соціального розвитку. Згідно з нормативними документами та Законом України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" (2000) державне прогнозування економічного і соціального розвитку - це науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку Закон України № 1602-III від 23.03.2000 "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 25. - С. 195..

Соціально-економічний розвиток включає в себе узгодження економічних і екологічних пріоритетів, цілей, засобів зростання організаційного та нормативно-правового характеру. Саме для цього слугуватиме СЕО. Отже, СЕО може і повинна стати складовою державної політики економічного і соціального розвитку, відповідного прогнозування і програмування розвитку біовиробництва та сприяння розвитку технологій щодо екологічно чистої продукції.

Програма економічного і соціального розвитку, незалежно від її спрямування -галузевого чи регіонального, - це документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, на досягнення стабільного економічного зростання, на характеристику очікуваних змін у стані економіки та соціальної сфери.

Коли ми говоримо про стабільне економічне зростання, то маємо на увазі досягнення зовнішніх і внутрішніх балансів і інтересів, очікувань та підходів до розв'язання розвиткових задач та вирішення суспільно-значущих проблем. Саме у цій площині вбачається нам доречним застосовувати принципи та механізми впровадження у практику державного прогнозування та програмування СЕО.

Усі прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку відповідають вимогам законодавства України й відображають вимоги, процедури та механізми впровадження та реалізації прогнозів та програми економічного і соціального розвитку. Учасниками державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України є уповноважені органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку. Чинне законодавство до таких органів відносить:

- Кабінет Міністрів України;

- уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади;

- Раду міністрів Автономної Республіки Крим;

- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Для більш коректного і чіткого впровадження системи СЕО доцільно визначити принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України. Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення галузевих програм, є:

- принцип цілісності;

- принцип об'єктивності;

- принцип науковості;

- принцип гласності;

- принцип самостійності;

- принцип рівності;

- принцип дотримання загальнодержавних інтересів.

Розглянемо, яким чином ці принципи відбиваються у вимогах до СЕО. По-перше, СЕО однозначно підпорядковується принципу цілісності, оскільки є цілісною, системною, завершеною та внутрішньоструктурованою процедурою. По-друге, до неї, беззаперечно, застосовується принцип об'єктивності - процедури СЕО спираються саме на об'єктивні дані та численні та різнохарактерні експертні дослідження, що виключають свідому чи випадкову необ'єктивність чи упередженість. По-третє, принцип науковості є органічною складовою одержання об'єктивних оцінок щодо СЕО. По-четверте, принцип гласності відбивається у процедурах реалізації СЕО, принцип самостійності визначається особливостями застосування СЕО, адже орган, що розробляє та впроваджує СЕО, є до значної міри не тільки незалежним від зовнішнього кон'юнктурного впливу, а й самостійним щодо вибору способу реалізації процедур та їх внутрішнього науково-аналітичного змісту. По-п'яте, принцип рівності кореспондується з принципами науковості та об'єктивності, адже саме ці принципи й забезпечують рівність у прийнятті рішень процедурного та тактичного характеру. І насамкінець, принцип дотримання загальнодержавних інтересів є наріжним щодо впровадження СЕО у державні документи з програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку.

Таким чином, саме розвиток інституцій щодо СЕО має суттєво сприяти новітнім підходам щодо виробництва екологічно чистої продукції.

Необхідна активізація роботи щодо прийняття державного закону про органічні продукти, створення незалежних українських сертифікуючих компаній, стимулювання створення мережі спеціалізованих магазинів, що реалізовуватимуть екологічно чисту продукцію, проведення роз'яснювальної роботи серед населення про склад нових продуктів, способи їх виробництва та позитивний вплив на здоров'я людини.

Впровадження сертифікації, державного програмування, прогнозування розвитку та імплементація СЕО до найбільш екологічно значущих проектів є необхідною передумовою для дієвого входження держави до європейської спільноти та наближення до сталого регіонального та галузевого розвитку.

Размещено на Allbest.ru