Підходи до екологізації інноваційного підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

58

Механізм регулювання економіки, 2008, № 3, Т. 2

Підходи до екологізації інноваційного підприємництва

О.Ю. Чигрин, Л.В. Сапун

У даній статті проведено аналіз сучасного стану навколишнього середовища та причин його виникнення, виділені основні напрямки екологізації інноваційного підприємництва та запропоновані основні складові механізму екологізації інноваційного підприємництва.

Глобалізація світової економіки, швидкі зміни в системі господарювання, прискорений розвиток науки і техніки змінюють потреби, масштаби, якісний (екологічний) рівень виробництва і споживання. Сучасні умови функціонування суспільства потребують пошуку нових шляхів економічного розвитку, які забезпечують гармонійне співіснування системи “людина - технологічна система - навколишнє середовище”, що можливе лише на основі інноваційного розвитку шляхом впровадження екологічних інновацій, розвитку екологічної культури людини та суспільства, а також екологічно свідомих та екологічно орієнтованих у своїй діяльності суб'єктів, господарювання.

У даній статті обґрунтовується необхідність розвитку екологічно інноваційного підприємництва та запропоновані основні складові механізму його екологізації.

Задачами даної статті є аналіз екологічної ситуації, причин екодеструктивного впливу на навколишнє середовище, виділення основних напрямків екологізації інноваційного підприємництва та формування основних структурних елементів механізму екологізації інноваційного підприємництва.

Екологічна безпека, раціональне використання природних ресурсів, збереження та відновлення навколишнього середовища, ресурсозбереження, застосування екологічно безпечних технологій, використання екологічно орієнтованих методів господарювання - всі ці основні положення повинні стати головними пріоритетами діяльності сучасних підприємств. Це пов'язано з тим, що саме екологізація виробництва та господарської діяльності обумовлює зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище, ефективне використання виробничих ресурсів, природно-ресурсного потенціалу у взаємозв'язку і взаємообумовленості із проміжними, кінцевими техніко-економічними, фінансовими, соціальними й екологічними результатами виробництва, що, у свою чергу, забезпечує підвищення еколого-економічного рівня виробництва та ефективності підприємницької діяльності.

Дані аспекти вирішення екологічних проблем та забезпечення екологізації виробництва розглядалися у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених [1, 2, 7, 10, 11, 12].

Аналізуючи сучасний екологічний стан України, спостерігаємо чітку тенденцію посилення антропотехногенного та екодеструктивного навантаження. Так, для переважної більшості промислового виробництва України характерним є:

1. Підвищена енерго- та матеріалоємність. На сучасному стані витрати на матеріали та енергоресурси становлять до 70% виробничих витрат. Для виготовлення одиниці виробу в Україні потрібно сировини в 2,5 раза більше, аніж у промислово розвинених країнах. Аналіз тенденцій зміни матеріалоємності вітчизняної продукції за останні 10 років дозволяє зробити висновок, що даний показник зростає в середньому на 15-20% щорічно. Галузева структура української промисловості занадто обтяжена виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. У той же час питома вага продукції машинобудування, що є основою інноваційного розвитку, нижча, ніж у розвинених країнах, у 2-3 рази. Сировинна та напівфабрикатна спрямованість промислового виробництва зумовлює високу енергомісткість національного продукту. Так, енергомісткість ВВП України у 9 разів вища, ніж у країнах Європи, і є однією з найвищих у світі. Враховуючи, що власними енергоресурсами Україна забезпечена лише на 47%, подальше збереження високої енергомісткості ВВП посилює залежність національної економіки і перш за все промисловості від світової енергетичної кон'юнктури [3, 13].

2. Висока відходність. Із видобувних надр природних ресурсів переробці підлягають 5%, останні 95% у вигляді некомпактних, часто токсичних відходів повертаються природі. Щорічно в Україні утворюється 7 мільярдів тонн відходів, з яких переробляються та повторно використовуються приблизно 2 мільярди тонн (25%), на сміттєвих звалищах накопичилося 80 мільярдів тонн твердих відходів, із яких 1,6 є токсичними. Окрім того, за 2000-2005 рр. спостерігається зменшення потужності очисних споруд - на 4% та відповідного показника на 1 грн. ВВП - у 1,8 раза [6]. Таким чином, техногенне навантаження на території України у 5-6 разів перевищує аналогічні показники економічно розвинених країн. Так, в Україні розташовані 44 великих енергооб'єкти, густа мережа трубопроводів, сім ГЕС, сімдесят чотири ТЕС та п'ять АЕС.

3. Морально та фізично застаріле обладнання. Наявність великої кількості техногенно шкідливих підприємств і виробництв, які мають практичну зношеність матеріально-технічної бази та використовують недосконалі і потенційно небезпечні технології. У середньому рівень зносу основних засобів у промисловості України перевищує 50%, у деяких галузях він досягає 70% з коефіцієнтом оновлення 1-1,5%. Так, наприклад, в одній із базових галузей економіки України, у чорній металургії, рівень зносу основних засобів 47-58% на гірничозбагачувальних комбінатах і 41-65% - на великих трубних заводах, в той час, коли чорна металургія забезпечує ј ВНП. Таким чином, у найближчі півтора десятиріччя на модернізацію необхідно витратити щорічно в середньому 13-15 млрд дол., що в декілька разів перевищує в цілому по країні обсяги інвестицій на екологічні цілі (оновлення обладнання в промисловості). Окрім того, необхідні також ресурси для фінансового забезпечення замовлень промисловості в мінімальному розмірі 4 млрд дол. щорічно. Таким чином, загальна потреба в коштах для економіки України визначається в 17-20 млрд дол. на рік [13].

4. Зростаючи об'єми та масштаби процесів екодеструкції. Стан і тенденції техногенних перетворень природного середовища в Україні мають загрозливий характер. Катастрофічних масштабів набувають різні види забруднень та випромінювань, які обумовлюють порушення природних ландшафтів, процеси прямого негативного впливу на тварин та рослин тощо. Так, частка порівняно екологічно чистих територій становить лише 7% загальної площі країни. Найбільша гострота екологічної кризи спостерігається в областях Східної України (Донбас, Кривбас, Придніпров'я), насичених підприємствами паливно-енергетичних, металургійних, хімічних галузей промисловості, що є найбільш інтенсивними забруднювачами навколишнього природного середовища. Так, наприклад, яскравим прикладом є Донецька область, що виробляє понад 20% промислової продукції і є найбільш інтенсивним «постачальником» шкідливих речовин у навколишнє середовище (тільки викиди в атмосферу від стаціонарних джерел становлять близько 40% від загальнодержавних). Унаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції радіонуклідами забруднено близько 8% території України. Зростаючий дефіцит фінансування природоохоронної діяльності призводить до збільшення ризиків великомасштабних аварій та екологічних катастроф. І як наслідок, має місце тенденція депопуляції України, перевищення смертності над народжуваністю в 2-3 рази [3].

Усе це підтверджує необхідність екологізації господарської діяльності та функціонування суспільства на принципах стійкого розвитку, що можливо досягти шляхом реалізації конкретних стратегічних дій, а саме [12]:

· екологізації інноваційного підприємництва як основної складової задоволення еколого-економічних потреб, поширення нововведень, забезпечення конкурентоспроможності країни та переходу суспільства до функціонування на принципах сталого розвитку;

· проведення системної екологізації усіх складових частин процесу виробництва: від системи управління і технологічних процесів до господарської, інноваційної та інвестиційної діяльності підприємства;

· екологічної модернізації виробничих процесів (технологічних систем) для поліпшення екологічних характеристик виробництва з економічним ефектом, а також безпосередня зміна технологій та пристосування їх до місцевих умов і незалежних джерел енергії;

· екологізації функцій системи загального управління підприємством із впровадженням міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту, екологічного аудиту, а також досвіду екологічного інжинірингу, маркетингу, лізингу, страхування;

· оновлення та впровадження очисних споруд, що також повинно забезпечувати еколого-економічний ефект;

· визначення екологічної спрямованості інноваційних змін як способу підтримання екогармонійної господарської діяльності;

· екологічне оздоровлення проммайданчиків, прилеглих територій, а також природних об'єктів, ландшафтів як середовища існування, скорочення техногенного навантаження на них і консолідування на цій основі цілей суспільства й держави;

· підвищення екологічної свідомості та кваліфікації персоналу, а також безпосередня зміна філософських цінностей життя кожної людини та суспільства, в основі яких мають бути культурні й духовні традиції, соціально-екологічна цілісність середовища існування;

· перебудови фінансово-кредитної системи в такий спосіб, щоб вона була здатна працювати з сучасними високотехнологічними і високоризикованими компаніями та забезпечувати процес екологізації інноваційної інфраструктури [13].

Для ефективної реалізації стратегії гармонійного розвитку України велике значення має стан інноваційних підходів і розробок не тільки в екології, але й у галузі хімії, фізики, біології та інших наук з метою екологізації людської діяльності, тобто підвищення екологічної безпеки у всіх галузях виробництва, зменшення ресурсоємності виробництва, кількості відходів, зниження техногенного тиску на природу.

Серед складових стратегії сталого розвитку екологізація всіх сфер людської діяльності є однією з найголовніших. Першочергової екологізації вимагають такі галузі, як промисловість, водне господарство, енергетика, сільське господарство, транспорт тощо. Цей процес потрібно починати з екологізації підприємницької діяльності, а оскільки пріоритетне місце належить розробленню і впровадженню екологічно чистих технологій, пошуку нових екоорієнтованих методів управління, то необхідно сконцентрувати особливу увагу саме на екологічно інноваційному підприємництві, даючи йому розвиток та дифузійне проникнення практично в усі сфери господарської діяльності людства.

Екологічно орієнтоване інноваційне підприємництво - одна з сучасних форм підприємницької діяльності, спрямована на пошук нових можливостей, створення, освоєння та комерційне використання нових видів науково-технічної продукції (товарів, послуг), що визначає та задовольняє еколого-економічні потреби, в основі яких лежить екологічна корисність й новаторство, та зорієнтоване на дотримання принципів стійкого розвитку.

Процес екологізації інноваційного підприємництва можливий на основі дієвості та системності таких складових елементів [6, 12]:

Ш екологічно орієнтованого суспільного попиту на інноваційні (екологічні) товари для цілей відтворення відповідних потреб, інтересів та платоспроможності споживачів;

Ш екологізованої виробничої основи для цілей відтворення відповідної екологічно орієнтованих наукової бази, засобів виробництва, інформації;

Ш людського фактору для цілей формування екологічно спрямованих професійних та особистих властивостей, необхідних для постановки цілей і реалізації завдань екологізації;

Ш організаційних умов, спрямованих на постановку і досягнення цілей екологізації;

Ш мотиваційної бази, яка охоплює економічні, фінансово-кредитні, виробничо-екологічні та соціально-психологічні стимули;

Ш інституційного забезпечення, що передбачає формування скоординованих дій у всіх сферах суспільного життя, відповідну переорієнтацію соціальних, екологічних та економічних інститутів держави, державне регулювання для посилення зацікавленості громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань сталого розвитку.

Перехід до стійкого розвитку потребує такої екологічної орієнтації підприємництва, яка досягається шляхом постійного обліку екологічного фактору при прийнятті управлінських рішень. З цією метою уявляється доцільним посилення положення про те, що екологічні цілі є невід'ємними складовими економічних (новаторських) цілей. При цьому спостерігається неухильне зростання їх ролі, вагомості та пріоритетності в системі господарювання. екологічний інноваційний підприємництво екологізація

Механізм екологізації інноваційного підприємництва повинен включати такі складові:

· Адміністративно-управлінські - передбачають зовнішній вплив на суб'єкти підприємницької діяльності через установлення та введення в дію міжнародних стандартів, регламентів [12]:

Ш біовпорядкування та ресурсовпорядкування;

Ш екологічне та природно-ресурсне законодавство;

Ш екологічний моніторинг та контроль за природними і господарськими процесами;

Ш екологічні стандарти і нормативи;

Ш екологічне лімітування;

Ш ліцензування;

Ш екологічні сертифікати та маркування;

Ш ОВНС, екологічна експертиза;

Ш екологічні та ресурсні цільові програми;

Ш екологічний аудит;

Ш екологічний консалтинг;

Ш інформатизація суспільства.

· Еколого-економічні - це засоби впливу на фінансовий стан економічних суб'єктів з метою орієнтації їхньої діяльності в екологічно сприятливому напрямку [5]:

1) Ринково-орієнтовані:

Ш природно-ресурсні платежі;

Ш купівля-продаж прав на забруднення довкілля;

Ш система застав.

2) Фінансово-кредитні:

Ш фінансування природоохоронних заходів;

Ш субсидіювання;

Ш екологічне оподаткування;

Ш екологічне страхування;

Ш інтервенція з метою корекції ринкових цін та підтримки виробників (у т.ч. на ринках рисайклінгу відходів);

Ш методи прямих ринкових переговорів;

3) Сприяння на ринку:

Ш безплатна реклама;

Ш популяризація та пропаганда;

Ш нагородження спеціальними знаками.

· Інституціональні - сукупність взаємозв'язків формальних і неформальних інститутів, спрямованих на урахування людського фактору в організації свого середовища існування [13,14]:

Ш Екологічне інфраструктурне забезпечення інноваційного підприємництва: кооперативні мережі, циркулярність економіки, відповідальність виробника.

Ш Організаційно-інноваційне інфраструктурне забезпечення: виробничо-технологічне, кадрове, фінансове, наукове, інформаційне, маркетингове, збутове, консалтингове.

Ш Екологічні мережі.

· Морально-етичні - спрямовані на обмеження руйнівного впливу людини на біоту (зокрема, екодеструктивних дій і їх наслідків), дотримання внутрішніх етичних норм та знаходження компромісу між своїми особистими інтересами і турботою про майбутнє покоління:

Ш екологічна культура;

Ш освіта та виховання;

Ш навчання;

Ш суспільний тиск;

Ш переговорні процеси;

Ш добровільні угоди;

Ш популяризація та пропаганда.

Таким чином, комплексно використовуючи всі складові механізму екологізації інноваційного підприємництва, можна забезпечити екогармонійний розвиток соціо-екосистеми. Оскільки саме екологічно орієнтована інноваціна модель розвитку підприємництва є визначальним чинником прогресивного розвитку суспільства та підвищення добробуту громадян.

Література

1. Борисова В. А. Еколого-економічні аспекти підприємницької діяльності: монографія / В. А. Борисова - Суми: Довкілля, 2003. 208 с. Бібліогр.: с. 195-206. ISBN 966-8078-14-4.

2. Екологічне підприємництво: навч. посіб. [для студ. екол. і екон. спец. вищ. навч. закл.] / [Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. та ін.]. К.: Мета., 2001. 190, [1] с.: іл., табл. Бібліогр.: с. 190-191. ISBN 966-7947-00-9.

3. Зведений прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття (за матеріалами, наданими експертними групами вищого рівня за тематичними напрямами прогнозно-аналітичного дослідження, виконаного в рамках Державної програми прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 роки) / [Геєць В. М., Александрова В. П., Скрипниченко М. І. та ін.] ; ЦДПІН НАН України. К.: ЦДПІН НАН України, Фенікс, 2007. 152 с. Бібліогр.: с.144-147. ISBN 978-966-651-472-4.

4. Лапко О. О. Екологічний фактор в інноваційній діяльності / О.О. Лапко // Економіка України. 1998. № 8. С. 69-75.

5. Мельник Л. Г. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням: підруч. [для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] ; за заг. ред. д.е.н., проф. Л. Г. Мельник та к.е.н., проф. М. К. Шапочки. Суми: Університетська книга, 2005. 759 с. (Серія «Сталий розвиток»). Бібліогр. в кінці розд. ISBN 966-680-189-2.

6. Мельник Л. Г. Концептуальні підходи до змін моделей споживання та виробництва при переході до стійкого розвитку / Л. Г. Мельник, О. І. Мельник, О. І. Карінцева, І. М. Сотник, В. В. Сабадаш // Механізм регулювання економіки. 2007. № 3. С. 51-58.

7. Мельник Л. Г. Экологическая экономика: учебник / Л. Г. Мельник. Сумы: Университетская книга, 2001. 350 с. (Серия «Устойчивое развитие»). Библиогр.: С. 309-313. ISBN 966-7550-37-0.

8. Менеджмент та маркетинг інновацій: монографія / [С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко, Л. Г. Мельник та ін.] ; за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. Суми: Університетська книга, 2004. 616 с. Бібліогр. в кінці розд. ISBN 966-680-128-0.

9. Методы решения экологических проблем: монография / [Л. Г. Мельник, В. М. Трегобчук, О. А. Веклич и др.] ; под ред. д.э.н., проф. Л. Г. Мельника и к.э.н., доц. В. В.Сабадаша. [вып. № 2]. Сумы: Козацький вал, 2005. 530 с. ISBN 966-965-783-0. (Экология и экономика). библиогр.в конце ст. ISBN 966-358-027-5.

10. Наумов А. А. Экологическая полезность в системе взаимосвязи эколого-экономических потребностей и экологического предпринимательства / А. А. Наумов. [Электронный ресурс] // Электронный научный журнал «ИССЛЕДОВАНО В РОССИИ»: Электронный многопредметный научный журнал. 2006 г. том 9. с. 2031-2039. Режим доступа: http://zhurnal.ape.relarn.ru/articles/2006/214.pdf (545044 bytes)

11. Пахомова Н. В. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Эндерс А.,.Рихтер К. СПб.: Питер, 2003. 544 с. (Серия «Учебник для вузов»). Библиогр.: с. 510-521. ISBN 5-94723-494-7.

12. Проблеми управління інноваційним підприємництвом екологічного спрямування: монографія / [О. В. Прокопенко, С. М. Ілляшенко, Л. Г. Мельник] ; за заг. ред. О. В. Прокопенко. Суми: Університетська книга, 2007. 512 с. Бібліогр. в кінці розд. ISBN 978-966-680-384-2.

13. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України: в 3 т. / [Семиноженко В. П., Федулова Л. І., Захарін С. В., Хаустов В. К.] ; за ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б. Є. Квасюка; ін.-т екон. та прогноз. НАН України, укр. форум - К.: Ін.-т екон. та прогноз. НАН України, Фенікс, 2007. ISBN 978-966-651-440-3.

Т. 2. (Інноваційно-технологічний розвиток економіки) - 564 с. Бібліогр. до кожн. розд.: С. 543-557.: іл. табл. с. 558-561., іл. рис. с. 562-563. ISBN 978-966-651-442-7.

14. Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнар.-наук. практ. конф., 20 трав. 2008 р., у трьох частинах / РВПС України НАН України. К.: РВПС України. Бібліогр. в кінці доп. ISBN 978-966-02-4759-8. Ч. 1. 308 с. ISBN 978-966-02-4760-4.

Аннотация

Е.Ю. Чигрин, Л.В. Сапун Подходы к экологизации инновационного предпринимательства

В данной статье проведен анализ современного состояния окружающей среды и причин его возникновения, выделены основные направления экологизации инновационного предпринимательства и предложены основные составляющие механизма экологизации инновационного предпринимательства.

Размещено на Allbest.ru