Сучасні проблеми транскордонного еколого-економічного співробітництва у сфері використання й охорони водних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні проблеми транскордонного еколого-економічного співробітництва у сфері використання й охорони водних ресурсів

Однією з найбільш актуальних проблем людства є забезпечення якісними прісноводними ресурсами. В наш час вже третина населення світу відчуває нестачу питної води. Це пов'язано із глобальними змінами клімату, нерівномірним розміщенням водних ресурсів, надмірним забрудненням, засміченням та вичерпанням поверхневих і підземних вод. За оцінками експертів ООН, близько однієї шостої частини жителів планети не має доступу до чистої питної води. Через 10-15 років близько 50% населення Землі буде потерпати від нестачі питної води. Для більшості країн світу, у тому числі й України, цей час може настати раніше. За міжнародною класифікацією Україна належить до групи європейських держав, найменш забезпечених власними водними ресурсами. В Україні на одного жителя припадає 1 тис. м³ місцевих ресурсів річкового стоку. В Європі в середньому - 5 тис. м³ (у Швеції - 21,6, Швейцарії - 5,8, Білорусі - 3,3, Франції - 2,9, Німеччині - 1,3) [1]. В деяких країнах цей показник набагато більший. Наприклад, в Канаді - 122 тис. м³ [2]. Тому багаті на водні ресурси країни не повністю їх використовують, в той час як інші регіони світу недостатньо забезпечені цим важливим природним ресурсом.

Одна з головних проблем нестачі чистої питної води в багатьох регіонах світу пов'язана із значним забрудненням водних басейнів внаслідок антропогенної діяльності та нераціонального використання водних ресурсів. Неякісна вода стає непридатною для людських потреб (побутових, господарських, рекреаційних та ін.). Процес забруднення вод більш інтенсивно розвивається в останні 20-30 років.

Зазначимо, що 24 січня 2010 р. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія) заявив, що нераціональне використання водних ресурсів призводить до нестачі чистої питної води в ряді регіонів світу, що стає причиною збільшення масштабів бідності та росту напруженості в різних регіонах планети. Пан Гі Мун зазначив: поки що прісної води на планеті достатньо для всіх, але ситуація може змінитися, якщо не відмовитися від її нераціонального використання, забруднення та несправедливого розподілу. Генеральний секретар ООН закликав держави вкладати кошти в розвиток водних інфраструктур і технологій, а також забезпечити належне керування цим важливим природним ресурсом.

У зв'язку з сучасними проблемами нестачі якісної питної води на Землі Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 58/217) 2005-2015 рр. проголошені Міжнародним десятиліттям дій «Вода для життя». Головна ціль програми - подальший розвиток міжнародного співробітництва у сфері раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів.

Враховуючи те, що в умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва, негативні тенденції щодо забезпечення якісною питною водою будуть поглиблюватись, людство повинно перейти на нову ефективну систему управління й контролю у сфері водокористування, яка б ґрунтувалась на чітких міжнародних нормативно-правових актах.

Особливо важливою і вчасною у цьому напрямі є концепція, запропонована академіком НАН України Ю.Ю. Туницею - Екологічна Конституція Землі (ЕКЗ) [5]. Функціонування ЕКЗ означає створення рівних прав та обов'язків для населення всіх держав в галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки й раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Отже, розв'язання існуючих проблем, пов'язаних з ефективним користуванням водних ресурсів можливе, зокрема, в умовах широкого й активного еколого-політичного, еколого-економічного та еколого-правового міжнародного співробітництва всіх держав світу.

Метою статті є дослідження сучасних умов вдосконалення міжнародної співпраці у сфері раціонального використання й охорони водних ресурсів, аналіз сучасних проблем транскордонного еколого-економічного співробітництва у галузі водокористування .

Вважаємо, що вдосконалення міжнародної системи управління й контролю у сфері раціонального використання, охорони й відтворення водних ресурсів треба починати не з макро-, а з мікрорівня. Тобто застосовувати сучасну наукову формулу «мислити глобально, діяти регіонально». Особливе місце у цьому напрямі займає транскордонне співробітництво.

Нині еколого-економічна інформація про використання, охорону й відтворення водних ресурсів у зарубіжних, прилеглих до кордону України, регіонах дуже неповна. Це серйозно перешкоджає розширенню та зміцненню міждержавних прозорих відносин. Тому на сучасному етапі дедалі більшого значення й актуальності набуває виявлення повних і достовірних відомостей про екологічний стан природних ресурсів, зокрема водних, на прикордонних територіях суміжних держав.

Недотримання умов (міжнародних угод, еколого-правових норм тощо) транскордонного співробітництва, правил користування водними ресурсами, їх кількісних та якісних показників, створюють підґрунтя для виникнення міждержавних непорозумінь. А вирішувати транскордонні еколого-економічні проблеми у сфері водокористування неможливо зусиллями однієї окремої держави.

До основних проблем транскордонного еколого-економічного співробітництва у сфері використання та охорони водних ресурсів належать:

- неузгодженість між організаціями, які здійснюють паралельний моніторинг транскордонних вод, про терміни відбору, методи аналізу тощо;

- ускладнений та обмежений обмін інформацією про кількісні та якісні характеристики транскордонних водних ресурсів;

- відсутність загальної бази даних моніторингу транскордонних басейнів річок;

- відсутність відповідної технічної бази моніторингу, включаючи систему обробки даних тощо;

- відсутність пріоритетів і цілеспрямованих стратегічних програм дій та механізмів їх реалізації щодо ефективного управління і контролю транскордонних вод;

- слабка здатність ефективно спільно (прикордонні області, райони, населені пункти держав-сусідів) діяти у випадку аварійного забруднення;

- низький рівень використання даних водо-ресурсного моніторингу в процесі розробки й ухвалення рішень;

- недостатньо забезпечений доступ громадськості до екологічної інформації про стан якості водних ресурсів у прикордонних регіонах та ін.

Тому для ефективного транскордонного еколого-економічного співробітництва у сфері водокористування виникає необхідність розробки результативних стратегічних планів дій, а інформації про якісні та кількісні характеристики мають бути об'єктивні і стати головним важелем впливу для вирішення суперечностей, стягнення сплати за забруднення та відстоювання державних інтересів при проектуванні та будівництві різних об'єктів на прикордонних територіях, транскордонних річках тощо, що можуть негативно впливати на здоров'я населення й довкілля.

Оскільки головні ріки України (Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай) переважно транзитні, через які в Україну (з сусідніх держав - Російської Федерації, Білорусі, Румунії та ін.) потрапляють різні токсичні відходи (шкідливі як для здоров'я населення, так і для навколишнього природного середовища), то представники державних прикордонних (обласних, районних, населених пунктів) рівнів суміжних держав зобов'язані створювати відповідні організаційні форми транскордонного співробітництва, які б сприяли ефективній системі контролю й управління водними ресурсами відповідно до концепції сталого водокористування. Сторона (держава, область тощо), яка порушує міжнародні угоди у сфері використання та охорони водних ресурсів, повинна відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. Для цього необхідно розробити й узгодити на міждержавному транскордонному рівні методику розрахунку, за якою будуть встановлюватись розміри і процедура відшкодування.

Зазначимо, що в Україні розроблена (Міністерством охорони навколишнього природного середовища) методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. За нижченаведеною формулою, можна оцінити економічні збитки, нанесені державі:

, (4)

де V - витрати зворотних вод, м³/год.;

Т - тривалість наднормативного скиду, годин;

Сс.ф. - середня фактична концентрація забруднюючих речовин у зворотних водах, г/м³;

Сд - дозволена для скиду концентрація забруднюючих речовин, г/м³;

0,003 - базова ставка відшкодування збитків, в частках неоподаткованого мінімуму доходів громадян, НМД/кг, розрахована як середня вартість знешкодження різних забруднюючих речовин в долях неоподаткованого мінімуму доходів за одиницю маси речовини;

Аі - показник відносної небезпечності речовин, визначений відповідно до співвідношення ГДК шкідливих речовин;

n - величина неоподаткованого мінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти, грн.;

г - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта;

0,001 - коефіцієнт, що враховує розмірність величин.

Вважаємо, що економічна оцінка нанесених державі збитків, заподіяних внаслідок порушення міждержавних транскордонних правових норм про охорону та раціональне використання водних ресурсів, повинна надаватись групою експертів двох і більше суміжних держав. З цього випливає, що головними принципами транскордонного співробітництва у сфері водокористування є: створення спільних органів (держав-сусідів) або відповідних організаційних структур управління і контролю транскордонних басейнів річок; налагодження системи прикордонного моніторингу, який би враховував інтереси держав-сусідів, а також відповідав європейським вимогам щодо раціонального використання, охорони та відтворення водних ресурсів; гармонізація природоохоронного законодавства європейських держав, спрямованого на вирішення міждержавних проблем природокористування, в т.ч. водокористування та ін.

В Україні основні нормативно-правові акти, які регулюють водні правовідносини включаючи й моніторинг вод, а також умови транскордонного співробітництва у сфері використання, охорони та відтворення водних ресурсів є Конституція України (від 28 червня 1996 р.), Закони України «Про транскордонне співробітництво (від 24 червня 2004 р.), «Про охорону навколишнього природного середовища» (від 25 червня 1991 р.), Водний кодекс України (від 6 червня 1995 р.), Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер (Гельсінкі, 1992) та ін.

Однією з базових міжнародних конвенцій транскордонних вод (поверхневі або підземні води, які перетинають кордони між двома і більше державами або розташовані на таких кордонах) є Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер. Ця конвенція розширює можливості транскордонної співпраці України з державами-сусідами в басейнах головних рік (Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, Дунай), а також Чорного та Азовського морів.

Отже, ефективне управління і контроль у сфері водокористування на прилеглих до кордону територіях неможливе без спільних зусиль держав-сусідів, спрямованих на впровадження стратегічних програм дій та механізмів їх реалізації. Як показано вище, одним з найважливіших механізмів управління і контролю успішності реалізації таких дій може бути моніторинг транскордонних вод. Мережа спостережень за якістю транскордонних вод повинна бути адаптована до вимог проведення транскордонного моніторингу. Тобто потрібно періодично відстежувати реальний стан водних ресурсів, які б дозволяли надавати оцінку якості транскордонних вод. Тому для досягнення належних результатів потрібні реформи в системі транскордонного співробітництва щодо використання, охорони та відтворення водних ресурсів, ефективність функціонування якого є необхідною умовою для забезпечення екологічної безпеки, сталого розвитку водокористування і якісного життя населення. Концепція сталого розвитку водокористування полягає в тім, що водні ресурси повинні використовуватись такими способами, які б забезпечили потреби сучасних і майбутніх поколінь.

З вищенаведеного можна зробити деякі висновки:

- однією з актуальних проблем людства є забезпечення якісними прісноводними ресурсами;

- транскордонне співробітництво у галузі використання, охорони й відтворення водних ресурсів є одним з важливих компонентів міжнародного співробітництва;

- ефективне управління і контроль у сфері водокористування на прилеглих до кордону територіях неможливе без спільних зусиль держав-сусідів;

- вирішувати проблеми водних ресурсів на прикордоних територіях потрібно шляхом здійснення ефективного, погодженого транскордонного співробітництва у сфері раціонального використання транскордонних вод та їх охорони від забруднення, засмічення і вичерпання. Реалізація цього можлива лише в дусі добросусідства й дотримання національних та міждержавних нормативно-правових актів;

- оскільки Україна належить до країн, недостатньо забезпечених водними ресурсами, представники державної влади повинні приймати відповідні заходи, спрямовані на раціональне використання та охорону водних ресурсів від забруднення як на національному, так і на міжнародному, зокрема, транскордонному рівнях.

Література

охорона водний ресурс прісний

1. Галушкіна Т.П. Економіка природокористування. - Харків : Бурун Книга, 2009. - С. 19-51.

2. Гриців В., Канарський Ю., Бедрій Я. Екологія довкілля. Охорона природи: [Навчальний посібник]. - К. : Кондор, 2009. - С. 147-153.

3. Дубовіч І.А. Особливості транскордонного еколого-інформаційного співробітництва // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць / НЛТУ України. - Львів: НЛТУ України, 2008. - Вип. 18.3. - С. 79-84.

4. Методика розрахунку розмірів відшкодувань збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. - 1995. - №11. - С. 3-28.

5. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - 298 с.

Размещено на Allbest.ru