Методичні підходи до визначення еколого-економічного рейтингу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

114

«Вісник СумДУ», №5 (51), 2003

Шосткинське казенне підприємство “Зірка”

Методичні підходи до визначення еколого-економічного рейтингу підприємства

О.В. Китаєв

У роботі [1] нами був проведений аналіз методичних підходів до визначення техніко-організаційного рівня промислового підприємства. Аналіз дає підстави стверджувати, що загальні методичні підходи до визначення техніко-організаційного рівня можуть бути застосовані і при визначенні еколого-економічного рейтингу підприємства.

У загальному вигляді інтегральний показник еколого-економічного рейтингу підприємства має визначену функціональну залежність від одиничних показників, які відображають окремі напрямки еколого-економічного розвитку підприємства, тобто y=f(x₁,х₂,…,х_n), де х₁,…,x_n - одиничні показники оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства.

Визначення інтегрального показника рейтингової оцінки підприємства пропонується проводити за формулою

(1)

де У_j - інтегральна оцінка еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; - стандартизовані одиничні показники оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; i - кількість стандартизованих одиничних показників еколого-економічного рейтингу.

У свою чергу, стандартизовані одиничні показники мають таке співвідношення:

,

, (2)

де - фактичний i-й одиничний показник оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; - еталонний i-й одиничний показник оцінки еколого-економічного рейтингу j- го підприємства.

Таким чином, в основі розрахунку інтегрального показника оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства знаходиться порівняння підприємств за кожним показником, що відображає стан еколого-економічного функціонування (розвитку) фірми з еталонним, визначеним як середнє, значенням по групі.

Такий підхід дозволяє порівняти промислові підприємства різних типів. Недоліком цього підходу є те, що окремі нормативи для конкретного підприємства можуть виявитися заниженими або завищеними в порівнянні з аналогічними.

Уникнути цього недоліку дозволяє варіант оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства за сукупністю однотипних промислових об'єктів. У цьому випадку базою при визначенні рейтингу за сукупністю однотипних об'єктів для групи підприємств із подібним технологічним процесом і випуском однорідної продукції повинні бути, в основному, найбільш високі показники, що склалися серед даної сукупності однотипних об'єктів. У цьому випадку еколого-економічний рейтинг визначає місце підприємства в залежності від екологічної конкурентоспроможності, тобто визначається екологічна конкурентоспроможність, безпека фірми в середовищі подібних. Недоліком цього підходу є те, що він має вузький галузевий характер, який не дозволяє порівнювати підприємства з різними технологічними процесами і різнорідною продукцією.

Таким чином, відношення (2) можна подати як

,

або

, (3)

де - фактичне значення i-го показника оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; і=1,2,...,n - номер показника; j=1,2,...,n - номер підприємства; - найкраще (максимальне чи мінімальне) фактичне значення i-го показника j-го підприємства.

При побудові моделі еталонного об'єкта важливо враховувати такі вимоги:

- забезпечення порівнянності показників еталонного та досліджуваного об'єктів;

- періодичне уточнення еталонних показників;

- забезпечення прогресивності значень одиничних показників.

При визначенні інтегрального показника еколого-економічного рейтингу підприємства необхідно враховувати те, що одиничні показники, які належать до системи рейтингової оцінки, за своєю важливістю нерівнозначні. Нерівнозначність одиничних показників, видів ресурсів, елементів середовища, груп і підсистем, що розглядаються, та їх вплив на підсумкову оцінку еколого-економічного рейтингу підприємства визначає необхідність введення спеціальних коефіцієнтів значущості (вагових коефіцієнтів) у формулу для розрахунку інтегрального показника.

З урахуванням цієї вимоги формула (1) для розрахунку інтегрального показника оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства модифікується, набуваючи вигляду

. (4)

Також можливий розрахунок цього показника іншим способом:

(5)

де С_i=С₁, С₂,..., C_n - ваговий коефіцієнт, значущість i-го стандартизованого одиничного показника (бальна оцінка значущості i-го показника).

Даний ваговий коефіцієнт (бальна оцінка значущості i-го стандартизованого одиничного показника) враховує вагові коефіцієнти всіх підсистем, блоків, груп, до яких належить даний показник, і свою власну значущість у тій групі, до якої він належить безпосередньо. Отже, не тільки одиничні показники, але й узагальнюючі показники у групах, підсистемах також можуть бути нерівнозначними за ступенем впливу на підсумкову оцінку. Це, у свою чергу, визначає введення вагових коефіцієнтів (бальних оцінок значущості) у підсистемах, блоках, групах.

Введемо умовні позначки: u - номер підсистем показників; v - номер блока показників; z - номер групи показників; i-номер одиничного показника. При цьому Р_u=100.

У кожній підсистемі визначається ваговий коефіцієнт кожного v-го блоку - В_uv. При цьому сума значущості блоків, що належать до однієї з u-х підсистем, дорівнює одиниці:

. (6)

У свою чергу, в кожній u-й підсистемі за кожним v-м блоком визначається ваговий коефіцієнт z-х груп показників С_uvz. Сума вагових коефіцієнтів усіх груп за v-м блоком в u-й підсистемі показників дорівнює одиниці, тобто

. (7)

Таким же чином для кожної підсистеми за кожним блоком для кожної z-ї групи визначається ваговий коефіцієнт i-го стандартизованого одиничного показника С_uvzi. При цьому сума вагових коефіцієнтів усіх стандартизованих одиничних показників, що належать до z-ї групи, дорівнює одиниці:

. (8)

Тоді бальну оцінку значущості кожного i-го стандартизованого одиничного показника при розрахунку інтегрального показника еколого-економічного рейтингу підприємства можна визначити за формулою

. (9)

За аналогією розраховуються узагальнюючі показники і вагові коефіцієнти для стандартизованих одиничних показників.

Для визначення вагових коефіцієнтів можуть бути використані: метод експертних оцінок, прийоми кореляційного аналізу, метод графів та інші економіко-математичні методи. Однак використання прийомів кореляційного аналізу, методу графів та інших економіко-математичних методів ускладнюється тим, що вагові коефіцієнти стандартизованих одиничних показників у підсумковій оцінці еколого-економічного рейтингу не піддаються безпосередньому виміру жодним із вищезгаданих методів. У зв'язку з цим перспективним є застосування методу експертних оцінок.

Після того, як на основі проведення експертизи будуть визначені значення вагових коефіцієнтів стандартизованих одиничних показників, можна розпочати обчислення інтегральної чи узагальнюючих оцінок за формулами (4) або (5).

Інтегральний показник може бути побудований у двох варіантах із такою цільовою спрямованістю всіх одиничних показників:

- чим більше значення показника У_j, тим вищий еколого-економічний рівень підприємства, тим більш високий рейтинг має фірма, тим досконаліші застосовувані ним методи природокористування;

- чим більше значення показника У_j, тим нижчий еколого-економічний рейтинг підприємства і тим недосконаліша політика, впроваджувана ним у галузі природокористування і ресурсозбереження.

Якщо буде прийнятий перший варіант, то стандартизовані власні показники порівняння будуть розглядатися як відношення, тобто чим вища нормативна величина в порівнянні з фактичним станом, тим більш високий рейтинг має підприємство. Це стосується насамперед показників матеріалоємності, енергоємності, відходоємкості виробництва. Однак цьому правилу не підпорядковується ряд показників, у тому числі: коефіцієнт очищення, коефіцієнт ефективності природоохоронної діяльності, коефіцієнт забезпеченості природоохоронними фондами і ряд подібних. Тому для збереження однакової спрямованості всіх показників, співвідношення останніх одиничних показників повинно будуватися як .

Якщо буде прийнятий розрахунок У_j за другим варіантом, то побудова співвідношень одиничних показників має бути зворотною, тобто , крім показників, що є винятком, у яких співвідношення повинно визначатися як . Таким чином, визначивши величину У_і за формулою (4) або (5), можна з достатньою об'єктивністю сказати, яке підприємство має більш високий рівень екологічної безпеки, успішно веде природоохоронну роботу, а яке підприємство повинно збільшувати вкладення в природоохоронну діяльність і удосконалювати методи природокористування.

У залежності від величини отриманих показників підприємства пропонується відносити до одного із шести класів.

Високий (А) - підприємства з абсолютно високим рівнем екологічної безпеки (які найбільш успішно ведуть природоохоронну політику, абсолютно екологічно конкурентоспроможності, безпечні підприємства), що підтверджується високим рейтингом як у цілому, так і за окремими групами показників.

Перший (В) - підприємства з високим рівнем екологічної безпеки (які успішно ведуть природоохоронну політику, екологічно конкурентоспроможні підприємства), тобто підприємства з високими підсумковими результатами, що відображають ступінь природокористування і ресурсозбереження, що не мають перевищення встановлених норм і лімітів природокористування, ресурсозбереження й екологічної якості продукції, але мають незначні відхилення за окремими показниками деяких підсистем: організаційно-екологічного рівня виробництва, рівня фінансового забезпечення природоохоронної діяльності та деяких інших.

Другий (С) - підприємства із середнім рівнем екологічної безпеки (ведуть природоохоронну діяльність із частковим успіхом), вони мають незначні відхилення від норми за окремими показниками будь-яких підсистем, у тому числі у показниках, що відображають ступінь природокористування і ресурсозбереження.

Третій (D) - підприємства з рівнем екологічної безпеки нижче середнього (з ознаками напруженості в проведенні природоохоронної політики, екологічно небезпечні підприємства), тобто підприємства, які перевищують норми природокористування та ресурсозбереження, але мають потенційні можливості до нормалізації ситуації (високий рівень фінансового забезпечення природоохоронної діяльності, невикористані чи додатково введені потужності природоохоронного устаткування, впровадження маловідходних технологій, можливості яких ще не цілком використані).

Четвертий (Е) - підприємства з низьким рівнем екологічної безпеки (не ефективно здійснюють управління природоохоронною діяльністю зі значними недоліками в природоохоронній політиці, підприємства - джерела підвищеної небезпеки); підприємства значно перевищують норми природокористування і ресурсозбереження і не мають перспектив самостійної стабілізації ситуації.

П'ятий (F) - підприємства - джерела підвищеного екологічного ризику і аварійних ситуацій; підприємства зі значним зносом виробничого і природоохоронного устаткування і високим рівнем аварійності, вимагають закриття або негайного втручання державних органів для підтримки і додаткового регулювання природоохоронної діяльності.

Список літератури

організаційний промисловий еколог

1. Китаев А.В. Анализ методических подходов к оценке технико-организационного уровня производства // Вісник Сумського державного університету. - 2002.-№ 10 (43).-С. 60-67.

Размещено на Allbest.ru