Теоретичне обґрунтування підходів до оцінки збитків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

М.І. Бублик Бублик Мирослава Іванівна, к.ф.-м.н., доцент, доцент кафедри маркетингу, Львівський державний інститут новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола.

© М.І. Бублик, 2008

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ ЗБИТКІВ

У роботі проаналізовано суть поняття збитків від надзвичайних ситуацій залежно від причин виникнення, фізичної сутності і впливу на довкілля, а також підходи до економічної оцінки збитків. Досліджено існуючі теоретичні засади оцінки збитків, завданих техногенними катастрофами. Запропоновано узагальнене поняття техногенних збитків, що дозволило розширити перелік локальних збитків, включивши особливі додаткові види збитків зокрема для підприємств лісогосподарського комплексу.

збитки надзвичайний довкілля техногенний

В работе проанализирована суть понятия ущерба от чрезвычайных ситуаций в зависимости от причин возникновения, физической сущности и влияния, на окружающую среду, а также подходы к экономической оценке ущерба. Исследовано существующие теоретические принципы оценки ущерба, нанесенные техногенными катастрофами. Предложено обобщенное понятие техногенного ущерба, которое позволило расширить перечень локальных ущербов, включив особенные дополнительные виды ущерба в частности для предприятий лесохозяйственного комплекса.

Постановка проблеми. Останнім часом у світі відбувається безліч природних та техногенних катастроф, які спричиняють значні за обсягами економічні збитки всім сферам людської діяльності. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема адекватної оцінки економічного збитку, яку неможливо вирішити без уточнення суті поняття збитків. Цьому питанню присвячено чимало наукових досліджень. Природно, що оцінка економічного збитку має значну теоретичну базу та широке практичне застосування в економічних науках. Найбільшу складність викликає визначення міждисциплінарних типів збитків, де розглядається взаємодія економічних і екологічних показників, тобто зміна економічних показників у результаті зміни екологічних параметрів навколишнього природного середовища (НПС).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наш час існує низка трактувань поняття „збиток“. В економічній довідковій літературі [1] збиток визначається як непередбачені витрати, втрата майна, шкода, яка завдається діяльністю одного суб'єкта господарювання іншому, НПС, людям.

В юридичній енциклопедії [2] майновий збиток трактується як збиток, нанесений майну фізичної або юридичної особи внаслідок заподіяної йому шкоди або невиконання укладеного з нею договору. У страхуванні збиток - це матеріальний збиток, нанесений страхувальникові в результаті страхового випадку. Страховий збиток поділяють на прямий і непрямий. Прямий страховий збиток - це збиток, який підлягає відшкодуванню і проявляється в безпосередній зміні стану застрахованого майна внаслідок страхового випадку як кількісно (знищення будівель, руйнування устаткування, зниження врожайності сільськогосподарських культур, пошесть худоби тощо), так і якісно (погіршення якості продукції, знецінення хутра тощо). У прямий страховий збиток включають також витрати, здійснювані страхувальником для зменшення збитку, порятунку майна і приведення його в належний вигляд. Непрямий страховий збиток - вторинні, приховані, похідні від прямого збитку втрати.

У цивільному праві під збитками (збитком) розуміються невигідні для кредитора майнові наслідки, які виникли в результаті правопорушення, допущеного боржником, що проявляються у зменшенні вартості майна або в недоотриманні доходу, який був би отриманий за відсутності правопорушення. Іншими словами, в цивільному праві збиток - це втрачена вигода [3].

Таким чином, під поняттям „збитки” розуміють: втрата, витрати, збитки. Не менш цікавим є визначення об'єкту завдання збитку, тобто того, хто (що) зазнає цих втрат, збитків. Природно, що під збитком НПС розуміють ті втрати, які несе довкілля, тому правильніше говорити про шкоду, завдану НПС.

З економічної точки зору доцільніше говорити про витрати на ліквідацію шкоди НПС, завдану в результаті діяльності суб'єктів господарювання. Необхідність ліквідації такої шкоди постає не тільки з огляду на гуманне ставлення до природи: внаслідок екологічних порушень зазнає збитку економіка, оскільки функціонування в порушеному середовищі істотно погіршує основні технологічні параметри - матеріаломісткість, фондомісткість, продуктивність праці і ін. На змістовному рівні часто можна зустріти ототожнення понять економічного збитку, збитку НПС і екологічного збитку [4]. Внаслідок цього виникає необхідність розмежувати поняття збитку (точніше, шкоди) НПС й економічного збитку, а також окреслити поняття економічного збитку від екологічних порушень у теоретичному та методичному аспектах.

У словнику з природокористування [5] термін екологічний збиток означується як фактичні і можливі збитки в їх кількісному і якісному виразі, включаючи вигоду і додаткові витрати на ліквідацію несприятливих наслідків для життєдіяльності людини, тварин, рослин і інших живих організмів, викликаних порушенням нормативів якості НПС в результаті негативних дій господарської й іншої діяльності, техногенних аварій і катастроф. Екологічні збитки НПС - це фактичні екологічні, економічні і соціальні втрати, які виникають у результаті правопорушення природоохоронного законодавства, господарської діяльності, стихійних екологічних лих і катастроф. Збитки проявляються у вигляді зменшення природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів народного господарства, а також погіршення соціально-гігієнічних умов проживання для населення. Екологічні збитки також трактуються як зміна корисності НПС внаслідок його забруднення, яке виражається у вигляді витрат суспільства, пов'язаних із зміною довкілля [6], або як поняття що відбиває негативні кількісні і якісні зміни в таких об'єктах, як суспільство, соціальна група, компанія, які настають у результаті реалізації екологічного ризику [7].

В економіці частіше використовуються не екологічні збитки, а еколого-економічні, які піддаються економічній оцінці. Найчастіше їх визначають просто як економічні збитки від забруднення (порушення) НПС. Такий погляд сформувався через те, що на перших етапах розвитку теорії збитків досліджувалися і оцінювалися тільки збитки від забруднення атмосфери. Під еколого-економічними збитками розуміються збитки, що оцінюються у втраті або погіршенні властивостей матеріальних благ, у втраті (недоотриманні) потенційних благ при інвестиціях, що мали місце в них, у втраті (недоотриманні) не інвестованих потенційних благ, у додаткових витратах на компенсацію втрат, яких зазнали, у неможливості раціонального використання наявних ресурсів [8].

Теоретичні основи економічної оцінки наслідків негативного впливу господарської діяльності на довкілля закладалися ще в кінці 70-х років ХХ ст. Основоположниками цих досліджень були О.Ф. Балацький, Т.C. Хачатуров, К.Г. Гофман. У ті часи вважалося неправомірним використовувати в економічних розрахунках величини збитків, де проводилося підсумовування різнопланових величин збитків різним реципієнтам (наприклад, збиток від погіршення здоров'я населення та збитки житлово-комунальному господарству), а також аморальним розрахунок деяких локальних збитків, наприклад, оцінка „вартості“ життя людини [9]. Вагомий внесок у розвиток теорії економічного збитку належить Балацькому О.Ф., який запропонував трактувати економічні збитки як фактичні або можливі втрати, негативні зміни природи, живих істот, які виникають від яких-небудь дій, утримуються від них, настання подій і їх комбінацій, виражені у вартісній формі. У подальших - виражені у вартісній формі фактичні і можливі збитки, що заподіюються народному господарству забрудненням середовища, або додаткові витрати на компенсацію цих збитків. Балацький О.Ф. у роботі [10] заклав фундамент поняття економічні збитки, що за своїм змістом означає втрати, пов'язані із впливом забруднення на здоров'я, додаткові витрати на компенсацію інтенсивного зносу основних фондів промисловості, житлово-комунального господарства і обумовлені цим різні втрати, недовироблення продукції сільського, лісового господарства і ін.

Формулювання цілей статті полягає у формуванні узагальненого поняття збитків, завданих НС природного та техногенного характеру, яке б дозволило розширити перелік локальних збитків і включити особливі додаткові види збитків підприємств народногосподарського комплексу на прикладі лісового господарства.

Виклад основного матеріалу. Вперше категорія економічного збитку була закріплена законодавчо в Тимчасовій типовій методиці [11]. Проте, незважаючи на чітке визначення в ній економічного збитку як грошової оцінки негативної дії забруднення і інших порушень природного середовища на реципієнтів, до цього часу проводяться спроби економічно оцінити зміни властивостей самого НПС, а не дію цих змінених властивостей на реципієнтів.

У згаданій методиці додаткові витрати внаслідок порушень НПС поділяються на два види: витрати на попередження дії порушеного середовища на реципієнтів і витрати, що викликаються дією на них порушеного середовища. Сума цих витрат називається економічним збитком, що заподіюється народному господарству екологічними порушеннями. Витрати на попередження дії порушеного середовища на реципієнтів можливі в тих випадках, коли існують способи ізоляції реципієнтів від негативної дії на них порушеного природного середовища, наприклад, розбавлення стічних вод, кондиціонування повітря, зведення шумозахисних споруд, збір і поховання відходів і ін. Якщо порушене середовище все одно впливає на реципієнтів, то неминуче виникають витрати на компенсацію цієї дії. До них відносяться: витрати на медичне обслуговування людей, хворих внаслідок негативної дії середовища, витрати на компенсацію втрат продукції, витрати на додаткові послуги комунально-побутового господарства, витрати на компенсацію дії на основні фонди і ін. В окремих випадках можна повністю ізолювати реципієнтів від негативної дії середовища, тому, як правило, економічний збиток складається з двох названих видів витрат.

Оскільки об'єктом дії порушеного середовища при реалізації планів і програм є територія загалом, то економічний збиток складається із збитків, що наносяться всім реципієнтам. До основних реципієнтів належать: населення, об'єкти житлово-комунального і побутового господарства, сільськогосподарські угіддя і тварини, лісові ресурси, основні фонди промисловості, рекреаційні і лікувально-курортні об'єкти. Цих реципієнтів ушкоджують такі негативні наслідки небезпечних процесів, що визначають натуральний збиток: загибель людей і погіршення стану здоров'я населення; зниження якості місця існування; погіршення якості і втрати сільськогосподарських, лісових, рекреаційно-оздоровчих ресурсів; погіршення якості і втрати основних фондів і об'єктів житлово-комунального господарства; погіршення якості і зниження кількості лісової, сільськогосподарської і промислової продукції. Натуральний збиток в методиці [11] отримує економічну оцінку у вигляді додаткових витрат.

У закордонній економічній літературі проблема оцінки збитку від екологічних порушень розробляється на базі більш загального поняття „зовнішні ефекти“ (externalities). Зовнішніми ефектами названі наслідки для добробуту або втрачена вигода, які не знаходять віддзеркалення в системі ціноутворення або ринку. У вітчизняній літературі зовнішні ефекти стали вивчатися тільки стосовно забруднення НПС і, незважаючи на схожість еколого-економічних проблем з проблемами споживання суспільних благ, дослідження ведуться ізольовано, не спираючись на більш загальні методологічні розробки. Прикладами негативних зовнішніх ефектів від роботи виробничих підприємств можуть бути затори на дорогах, забруднення НПС, що викликає зниження добробуту населення, яке проживає в тому ж районі, і збільшує витрати інших підприємств. Позитивні зовнішні ефекти виникають, наприклад, при будівництві або розширенні дороги для власників ресторанів, які близько розташовані, оскільки при цьому зросте попит на їх послуги.

Реальна схема формування економічного збитку під впливом забруднення така: спочатку забруднення впливає на НПС і змінює параметри її стану, потім вже змінене середовище впливає на реципієнтів, що і призводить до економічних втрат. Звідси видно, що зв'язок між забрудненням і економічним збитком від забруднення опосередковується дією забруднення на довкілля. Отже, щоб представити в моделі цей процес формування економічного збитку, в ній повинні бути два зустрічні канали взаємодії: по-перше, залежність параметрів НПС від економічної діяльності і, по-друге, залежність результатів економічної діяльності від стану НПС. За цією схемою побудована еколого-економічна модель „Регіон”, яка у роботі [12] базувалася на даних про Байкальський регіон, Переславський район Ярославської області і Сумську область.

При визначенні економічного збитку перш за все слід мати на увазі його стохастичний характер. Саме тому величина збитку може визначатися лише з тією або іншою мірою достовірності. Головною складністю практичної оцінки величини економічного збитку є незбіг за місцем і часом виникнення негативних наслідків тієї або іншої дії (бездіяльності), що, в першу чергу, належить до екологічних наслідків. У наведених тлумаченнях еколого-економічного збитку був істотний недолік: у них було відсутнє зазначення на його адресність, на суб'єкта, що зазнав збитків. Весь економічний збиток визначався як народногосподарський. Але це данина тому періоду розвитку економічної науки і суспільства. Тепер загальновідомо, що економічна оцінка одних і тих самих натуральних втрат може здійснюватися на декількох рівнях. Наприклад, наслідки тимчасової непрацездатності людини можна оцінювати: по-перше, з позицій самого хворого або домогосподарства, до якого він належить; по-друге, з позицій фірми, де він працює; по-третє, з позицій того населеного пункту, де він проживає; по-четверте, з позицій народного господарства, держави в цілому. При цьому кожному рівню властиві свої економічні критерії і натурально-речовинний склад втрат. Величини економічного збитку на різних рівнях, звичайно ж не є однаковими.

При економічних розрахунках виділяють три основні рівні оцінки економічного збитку: народногосподарський (національний, державний, урядовий, федеральний, муніципальний), підприємства (організація, фірми) і суб'єктно-індивідуальний (індивідуума, домогосподарства).

За локалізаційною ознакою економічний збиток від забруднення того або іншого компонента НПС поділяється на сукупний і реципієнтний (секторний). При цьому сукупний збиток характеризує сумарну величину втрат без диференціації його на локальні складові. За сукупними оцінками неможливо судити про натурально-вартісну структуру економічних втрат. Сукупний збиток визначається калькуляцією реципієнтних збитків.

Реципієнтний (секторний) збиток дозволяє розкрити перелік об'єктів, що піддалися забрудненню, їх структуру і складові втрат. Реципієнтні збитки за ознакою однорідності об'єктів і елементів, що сприймають екологічне навантаження, можуть поділятися на базові і комплексні. Комплексні реципієнтні збитки складаються з певного набору базових збитків. Прикладом базового збитку є збиток від погіршення здоров'я населення, прикладом комплексного - збиток житлово-комунальному господарству.

Слід зазначити, що на сьогодні серйозних змін в концепції і методології оцінки еколого-економічного збитку не відбулося. Це свідчить про певний фундаменталізм цієї проблеми.

Більшість визначень економічного збитку, що зустрічаються в літературі, тією або іншою мірою схожі з наведеними вище формулюваннями і повторюють практично ті самі помилки і неточності.

Найбільш дискусійним моментом при оцінці економічного збитку є визначення такої його складової, як втрачена вигода. До недавнього часу показники втраченої вигоди у нас в економічній практиці не застосовувалися взагалі.

Під втраченою вигодою у спрощеному вигляді слід розуміти недоотримання планованого результату при нездійснених витратах. Як основний критерій економічного збитку на народногосподарському рівні слід вважати: втрати національного доходу, на федеральному (урядовому, муніципальному) рівні - зниження прибуткової і збільшення витратної частин бюджету; на рівні фірми - зростання витрат на виробництво продукції (надання послуг, виконання робіт) і зниження прибутку; на рівні домогосподарства - втрата доходу і зростання витрат.

При визначенні економічного збитку необхідно також враховувати різноманіття форм його опосередкування. В першу чергу слід розрізняти потенційний, фактичний і відвернений збиток. За трактуванням С.М. Козьменка у роботі [3] потенційний (можливий) економічний збиток - це збиток, який може мати місце у разі порушення, у тому числі і катастрофічного, навколишнього середовища. Під фактичним економічним збитком розуміються втрати, що мали місце у результаті порушення НПС і оцінені у вартісному виразі. Відвернений збиток має місце при здійсненому превентивному заході, і в результаті настання катастрофічної події, він є різницею між можливим і фактичним збитками в певний період часу.

Для кількісного вираження рівня і динаміки наслідків природних та техногенних НС у [13] використовують систему інтегральних (узагальнюючих) показників, яку умовно можна поділити на три групи (прямі, непрямі та сукупні збитки). Прямі збитки - це втрати усіх видів ресурсів, які пов'язані безпосередньо з аварією чи стихійним лихом. Вони складаються із пошкоджень, а іноді і повного порушення будівель, забудов та споруд, доріг, зупинок виробничого циклу на підприємствах і недоотримання за цей період прибутку, відвернення трудових, матеріальних ресурсів на ремонто-відновлювні роботи, з втрат виготовленої продукції, сировини і напівфабрикатів. Показники непрямих збитків - це дані щодо погіршення умов економічної діяльності господарських об'єктів та систем життєдіяльності населення в результаті порушення стійкості економічних і технологічних зв'язків, які обумовлюються аварією чи стихійним лихом. Непрямі збитки є наслідком прямих втрат. Показники сукупних збитків - це дані про дійсне і потенціальне зменшення обсягів господарської діяльності та результатів соціальних програм внаслідок відвернення коштів на цілі, пов'язані з ліквідацією аварії чи наслідків стихійного лиха, відшкодуванням прямих і непрямих збитків. Вони характеризують ті наслідки НС, які нерозривно і взаємно пов'язані з ними, супроводжують їх і знаходяться у взаємодії.

Як свідчить досвід і практика, оцінка економічного збитку від об'єму і характеру шкідливих викидів здійснюється за допомогою ряду розроблених методик, які ґрунтуються на принципі перенесення на конкретний досліджуваний об'єкт загальних закономірностей і припускають використання системи нормативних показників, що фіксують залежність негативних наслідків від основних чинників, що утворюють збитки.

Дослідимо загальні методичні підходи до оцінки економічного збитку. При кількісній оцінці економічного збитку можуть бути використані такі методичні підходи, як прямий та непрямий розрахунок. Оцінка збитку за прямим розрахунком вимагає збору і обробки великого обсягу інформації, що, внаслідок значної трудомісткості, незручно для широкого використання в економічних розрахунках, і, як правило, слугує лише інструментом для створення інформаційної бази при розробленні непрямих методів визначення збитку. Метод прямого розрахунку переважно, як зазначається в роботі [14] реалізують через методи контрольних районів, аналітичних залежностей та комбіновані.

Метод контрольних районів ґрунтується на порівнянні показників стану реципієнтів в порушеній зоні з відповідними показниками контрольної (умовно чистої) зони. В основу цього методу покладена гіпотеза, згідно з якою показники стану реципієнтів, що безпосередньо впливають на величину економічного збитку в досліджуваному і контрольному районах, за інших однакових умов залежать від рівня порушення. Вибір контрольного району здійснюється таким чином, щоб показники стану реципієнтів в ньому були однаковими або близькими за значенням з аналогічними показниками в досліджуваному районі. Ідеальним контрольним районом можна вважати той, який співпадає за місцем із забрудненим районом, тобто це один район, що розглядається в різні періоди часу за умови істотної зміни рівня забруднення. Порівнюючи рівні забруднення і значення економічних показників району до і після забруднення, можна отримати залежності натуральних або вартісних показників збитків від забруднення середовища. Цей метод є досить обтяжливим у зв'язку з тим, що необхідно обробляти великий обсяг даних, але, з іншого - вагомим є те, що визначається фактична, а не прогнозована оцінка збитку.

Метод аналітичних залежностей ґрунтується на статистичній обробці фактичних даних про вплив різних чинників на показник стану реципієнта, що вивчається. У результаті отримують рівняння регресії, що характеризують закон зміни досліджуваної ознаки залежно від значення чинників, що визначають його величину.

Комбінований метод ґрунтується на поєднанні методів контрольних районів та аналітичних залежностей і використовується у випадках, коли жоден з двох методів не може бути реалізований чітко і повністю для всіх складових економічного збитку. Різні складові економічного збитку можуть при цьому оцінюватися різними методами залежно від наявної інформації.

До методів непрямого розрахунку у роботі [15] відносять оцінку пофакторного та пореципієнтного збитків. Непряма оцінка економічного збитку припускає використання системи нормативних показників, що фіксують залежність негативних наслідків порушення від основних чинників, які є причиною збитку. Особливою рисою методів непрямої оцінки є те, що економічний збиток визначається не загалом за населеним пунктом або регіоном, як при прямому розрахунку, а для конкретного обстежуваного підприємства або іншого об'єкта.

При апріорній оцінці економічного збитку необхідно розрізняти методи для оцінки збитків від постійних екологічних порушень (наприклад, від забруднення НПС постійно діючими джерелами забруднення) і від випадкових небезпечних процесів природного або техногенного характеру (від повеней, аварійних викидів шкідливих речовин і ін.). У випадку НС екологічне порушення розглядається як імовірнісний процес. Більш детально розглянемо економічні збитки від природних і техногенних катастроф. По суті, природні катастрофи є наслідком систематичного руйнування НПС під дією негативних наслідків господарської діяльності людини. У зв'язку з недостатньою вивченістю цих дій і неможливістю грошової оцінки деяких соціальних наслідків, використання показників економічного збитку повинне супроводжуватися аналізом як ступеня невивченості процесів, так і конкретних соціальних наслідків. В той же час багато соціальних наслідків носять соціально-економічний характер, тобто мають як вартісну, так і невартісну складову. Отже, під техногенними збитками слід розуміти грошову (вартісну) оцінку наслідків негативних дій на реципієнтів небезпечних процесів природного чи техногенного походження. На сьогоднішній день діє „Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру“, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №175 від 15 лютого 2002 року [16].

Схема формування збитку від будь-яких екологічних порушень має такий алгоритм: негативна дія господарської діяльності або природних катаклізмів на довкілля; зміни параметрів стану НПС, зумовлені вказаною дією; реакція реципієнтів на зміни НПС. Такі реакції реципієнтів формують нові параметри їх стану. Для того, щоб процедура оцінки збитків відображала весь представлений алгоритм причинно-наслідкових зв'язків, першою ланкою якої є екологічне порушення, а останньою - економічний збиток, пропонуємо збиток розглядати як функцію від таких величин: 1) ступеня небезпеки (інтенсивності) процесу; 2) ступеня вразливості території або об'єкта, на які впливає процес, тобто від реакції території (об'єкта) на небезпечну дію; 3) вартості об'єкта (наприклад, будівлі, очікуваного врожаю і т.д.).

Вразливість характеризується величиною втрат, що викликають протягом фіксованого часу дією небезпечного процесу певної інтенсивності на територію або об'єкт. Вразливість є найбільш суттєвою компонентою ризику. У роботі [17] зазначається, що управління обмежується, в основному, інженерним захистом об'єктів і не поширюється на управління самим небезпечним процесом. Таким чином, проблеми зниження збитку у разі виникнення НС природно-техногенного характеру зводяться до управління вразливістю територій (об'єктів) при дії небезпечних процесів.

Отже, сучасні методи оцінки економічного збитку, що виникає в результаті НС природного та техногенного характеру, потребують подальшого удосконалення. Існуючі на даний час методи мають ряд недоліків.

Теоретичні засади оцінки еколого-економічного збитку від небезпечних природних і техногенних процесів потребують застосування комплексних підходів з врахуванням особливостей наслідків негативних впливів на відповідних реципієнтів. Це дає можливість об'єктивізувати розрахунки загального обсягу пофакторних збитків, завданих окремим об'єктам (в т.ч. галузям господарства).

Основна діяльність підприємств лісогосподарського комплексу полягає у використанні, охороні та відновленні лісових ресурсів. Розрізняють деревні і не деревні лісові ресурси: технічна й лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, а також корисні властивості лісів, що використовуються для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей.

За результатами аналізу методичних підходів до оцінки збитків від НС природного та техногенного характеру на лісові ресурси, враховуючи особливості ведення лісового господарства загалом і лісогосподарського виробництва, зокрема, встановлено:

1. НС природного та техногенного характеру регулярно спричиняють підприємствам лісогосподарського комплексу збитки, які залежно від завданої шкоди можна поділити на соціальні, екологічні та економічні.

2. Офіційно діюча сьогодні система оцінки загального збитку дозволяє розрахувати лише частину реальних збитків, що завдаються НС. Тому вона потребує удосконалення з врахуванням особливостей негативного впливу на реципієнта збитку.

3. Діючою „Методикою оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру“ передбачено обмежений перелік основних локальних збитків, що можуть завдаватися підприємствам лісового господарства внаслідок НС різного рівня: збитки від втрати життя та здоров'я населення, збитки від знищення або погіршення якості рекреаційних зон, збитки від втрат природно-заповідного фонду, збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції, збитки від невироблення продукції внаслідок припинення виробництва, збитки від вилучення або порушення лісових угідь, збитки втрати деревини та інших лісових ресурсів.

4. Окремі види локальних збитків, передбачених Методикою (від втрат тваринництва, рибного господарства, забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря тощо) при оцінці збитків, завданих лісовому господарству не враховуються (або враховуються в окремих одиничних випадках).

Рекомендуємо загальний обсяг збитків підприємств лісового господарства від наслідків НС визначати як суму соціальних, екологічних і економічних локальних збитків.

Пропонуємо розширений перелік локальних збитків, який, окрім основних локальних збитків, передбачених діючою Методикою, включає особливі додаткові види збитків підприємств лісового господарства:

* соціальні збитки

- втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва;

- витрати на виплату допомоги на поховання;

- витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

- витрати на додаткове медичне обслуговування;

- витрати на виплати у зв'язку з роботою в шкідливих умовах довкілля;

- витрати на оздоровлення працівників;

- витрати на компенсацію збитків майбутніх поколінь;

- збитки від недоодержання прибутку у результаті невиходу працівників на роботу.

* екологічні збитки

- збитки від знищення або погіршення якості середовища об'єктів рекреаційного призначення;

- збитки від втрат природно-заповідного фонду;

- збитки від змін біоценозів;

- збитки від зникнення природних комплексів;

- збитки в результаті рекультивації забруднених лісових земель;

- збитки через роботи, пов'язані з дезактивацією забруднених лісових угідь.

* економічні збитки

- збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції;

- збитки від невироблення продукції внаслідок припинення виробництва;

- збитки в результаті перепрофілювання господарств;

- збитки від вилучення або порушення лісових угідь;

- збитки від втрати деревини та інших лісових ресурсів;

- збитки від зниження приросту деревини;

- збитки від недоотримання недеревної продукції лісу;

- збиток за рахунок інших спеціальних витрат.

Висновки. Оскільки, у загальних рисах, основа теорії економічного збитку від екологічних порушень ґрунтується на теорії економічного збитку від забруднення атмосфери, то слід зазначити, що дана теорія потребує врахування всіх інших видів дій небезпечних процесів, пов'язаних із порушення НПС і інших небажаних наслідків НС, завданих антропогенним навантаженням.

У роботі запропоновано перелік локальних збитків, які на нашу думку, дозволять достатньо повно оцінити реальний обсяг загальних економічних збитків, завданих підприємствам лісового господарства внаслідок НС природного та техногенного характеру.

Перспективою подальших досліджень є розробка підходів до розрахунку соціально-психологічних наслідків НС, які до цього ще взагалі не враховувалися.

1.

2. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - М.:ИНФРА - М, 2002. - 480 с.

3. Юридический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1987. - 528 с.

4. Козьменко С.Н. Экономика катастроф (инвестиционные аспекты). - К.: Наукова думка, 1997. - 204с.

5. Рюмина Е.В. Ущерб от экологических нарушений: больше вопросов, чем ответов // Экономика природопользования. - 2004. - № 4. - С. 55-65.

6. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. - 637с.

7. Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. - СПб.: Специальная литература, 1995. - С. 152.

8. Олейник К.А. Экологические риски в предпринимательской деятельности. - М.: Анклир, 2002. - С. 33.

9. Скиданенко Ю.П. Аналіз методологічних підходів до визначення збитків від природних катастроф // Вісник СумДУ. Сер. Економіка”, №1. 2007. - С. 43-48

10. Балацкий О.Ф. Теоретические и практические вопросы определения экономического ущерба от загрязнения окружающей среды. - К.: Знание, 1982. - 15 с.

11. Балацкий О.Ф. Экономика чистого воздуха. - К.: Наук. думка, 1979. - 296 с.

12. Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хазяйству загрязнением окружающей среды. - Москва, 1983. - 94с.

13. Гурман В.И. Рюмина Е.В. Моделирование социо-эколого-экономической системы региона. - М.: Наука, 2001.- 155 с.

14. Луцько В.С. Удосконалення економічного механізму регулювання екологічної безпеки: Автореф. дис. …канд. екон. наук. - К., 2001. - 17 с.

15. Ильичева М.В. Методы оценки экономического ущерба от негативного влияния загрязненной среды // Экономика и менеджмент. Известия Челябинского научного центра, вып. 3 (29), 2005 // http://csc.ac.ru/ej/file/1556

16. Хлобистов Є.В. Екологічна безпека трансформаційної економіки / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Відп. ред. С.І. Дорогунцов. - К.: Агентство «Чорнобильінтерінформ», 2004. - 334 с.

17. Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №175 від 15 лютого 2002 року (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 862 (862-2003-п) від 04.06.2003) // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=175-2002-%EF

18. Рюмина Е.В. Оценка экономического ущерба от экологических нарушений при разработке планов и программ. Проведение оценки воздействия на окружающую среду в государствах-участниках СНГ и странах Восточной Европы. - М.: Государственный центр экологических программ, 2004. - С. 33-40.

Размещено на Allbest.ru