Водно-болотні екосистеми Рівненського природного заповідника як перспективні рамсарські угіддя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

Водно-болотні екосистеми рівненського природного заповідника як перспективні рамсарські угіддя

Грищенко Ю.М.

Для збереження середовища існування водоплавних птахів в світовому масштабі 2 лютого 1971 року прийнята Конвенція про водно-болотні угіддя міжнародного значення (так звана Рамсарська конвенція за назвою міста заснування - Рамсар в Ірані). 29 жовтня 1996 р. Україна приєдналася до Конвенції і входить в число 150 країн - Договірних сторін Конвенції.

Згідно із статтею 1 Конвенції до водно-болотних угідь відносять райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів.

Визнання водно-болотних угідь водно-болотними угіддями міжнародного значення здійснюється учасниками Конвенції за дев'ятьма критеріями, основними з яких є:

1) типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону,

2) цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону,

3) існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин,

4) як місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів,

5) як важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. [2].

Критерії схвалені 7-ю (1999) та 9-ю (2005) Конвенціями договірних сторін.

Нині до водно-болотних угідь міжнародного значення (ВБУ) віднесено близько 2 тисяч загальною площею 123 млн. га, серед них 33 ВБУ України загальною площею біля 678 тис. га.

В Рівненській області єдиним водно-болотним угіддям міжнародного значення є торфово-болотний масив Переброди Рівненського природного заповідника загальною площею 13460,0 га, з них лісів - 5329,6 (39,6 %), боліт - 7851,7 (58,3 %), водойм - 110,3 (0,8 %). Гідрологічний режим масиву зберігся практично в природному стані. Центральна частина болота після затяжних дощів стає непрохідною.

На масиві сформувались типові для Полісся торф'яні низинні та перехідні болота. По периферії болота переважають перехідні угруповання осоково-сфагнових боліт, а у його центральній, більш обводненій частині, - низинні з переважанням очерету та осоки пухнатоплодої. Такий характер розвитку болотного масиву є унікальним для України [1, 2, 5].

На заболочених ділянках досить часто зростають береза повисла, вільха чорна та верба біла. На острівцях і гривах поширені типові для Полісся соснові ліси рідкотравні, вересові, зеленомохові та сфагнові. На масиві виявлено 14 видів рослин, занесених до Червоної книги України, 20 регіонально рідкісних видів та два види, занесені до Європейського Червоного списку [1, 4, 5, 7, 8].

Фауна водно-болотного комплексу типова для Полісся. Серед птахів: пастушок, погонич малий, слуква, баранці звичайний та великий, кульон великий, крижень, чирянки велика та мала, а також борові види тетерук та орябок Із плазунів - гадюка звичайна, вуж звичайний, веретільниця ламка, ящірки живородна та прудка, черепаха болотна; земноводний тритон гребінчастий , Із ссавців - козуля, лось, кабан дикий, собака єнотовидний, бобер річковий, ондатра, куниця лісова, норки американська та європейська, вовк [4, 6].

Поблизу масиву споруджене Старосільське водосховище об'ємом 800 тис. м3, загальною площею 97,5 га, площа водного дзеркала становить 95 га, площа прибережної смуги - 65 га.

Аналіз літературних джерел [1-6] та власних спостережень дає підставу віднести до найперспективніших ВБУ міжнародного значення в Рівненській області і інші масиви заповідника - “Білоозерський” (площа - 8051 га), “Сомине” (площа - 10852 га), “Сира Погоня” (площа - 9926 га).

Білоозерський массив знаходиться у Володимирецькому районі Рівненської області між селами Озерці, Рудка, Більська Воля. Загальна площа масиву - 8051 га, з них лісів - 5777,4 (71,7 %), боліт - 1590,1 (19,8 %), водойм - 454,1 (5,6 %). ВБУ включає карстове озеро Біле з високоякісною водою, болото Коза-Березина, заболочені ліси та незаболочені соснові ліси.

Озеро Біле має загальну площу 540 га, з них водне дзеркало - 453 га, прибережна смуга - 87 га. Середня глибина 10 м, максимальна - 26 м, о'бєм води - 60-70 млн. м3. Водна рослинність розвинена слабо, береги переважно незаболочені. В озері зростають рідкісні в Україні реліктові види - молодильник озерний та хара витончена. Обидва види занесені до Червоної книги. Болото Коза-Березина знаходиться в реліктовій прадолині, має ширину 1-4 км. Протяжність ВБУ у межах заповідника становить біля 5 км. По болоту протікає невеличка річка Березина з меліорованим руслом. Значними є незаболочені території з лісовою рослинністю.

На масиві переважають перехідні болота, рідше - низинні та верхові. На них формується специфічна болотна рослинність, представлена здебільшого осоково-сфагновими болотами, на яких переважають осоки пухнатоплода та здута, евтрофними болотами з домінуванням осок високої та здутої та зелених мохів, ділянки чагарникових евтрофних боліт з переважанням верби попелястої, заболочених вільхових лісів з домінуванням осок гостровидної та пухнатоплодої, теліптериса болотного, куничника сіруватого, незаболочених вільхових лісів з домінуванням безщитника жіночого, кропиви дводомної. Невелику площу займають оліготрофні болота. Є луки з домінуванням куничника наземного, мітлиць тонкої та повзучої. Ліси переважно соснові, різного ступеня зволоження. Є невеликі ділянки березово-грабових та ялинових лісів [1, 4, 5].

На масиві виявлено два види: з Європейського червоного списку - смілку литовську, козельці українські; із Додатку І Бернської конвенції - сон широколистий; 20 видів із Червоної книги України - молодильник озерний, шейхцерія болотна, верба чорнична, баранець звичайний, лікоподієла заплавна, діфазіаструми сплющений і триколосковий, плаун річний, росички проміжна і англійська, ситник бульбистий, любки зеленоквіткова та дволиста, коручки темночервона та широколиста, булатка довголиста, лілія лісова, гудайєра повзуча, береза темна, хара витончена. Виявлено 21 вид регіональної охорони, серед них - верба лапландська, осока дводомна та тонкокореневищна, астрагал піщаний, росичка кругло листа, тисдалія голостебла, пухирник малий та ін [1, 3 - 5].

Фауна представлена наступними групами - ссавці: лисиця, куниця лісова, видра річкова, бобер річковий, білка звичайна, свиня дика та лось; птахи: пірникоза чорношия, лебідь-шипун, крижень, журавель сірий, лиска, чайка, коловодники лісовий і звичайний, баранець звичайний, плиска жовтоголова, лелека чорний (вид з Червоної книги України); плазуни: ящірки прудка і живородна, вуж звичайний; земноводні: ропуха очеретяна, жаби трав'яна, озерна і гостро морда; риби - 8 видів кісткових риб, серед яких зрідка трапляється вугор європейський [4, 6]

Болотний масив Сомине знаходиться в Сарненському районі Рівненської області між селами Клесів, Пугач, Рудня-Карпилівська та Карасин. Загальна площа масиву - 10852 га, з них лісів - 4245,9 (39,1 %), боліт - 6191,7 (57,2 %), водойм - 111,5 (1,0 %). Болото є частиною найбільшого масиву України Кремінне і представляє собою переважно мезотрофне рідколісне осоково-сфагнове болото з переважанням осоки пухнатоплодої і сфагнових мохів, заболочені вільхові ліси, а на підвищених місцях - соснові зеленомохові та лишайникові, трапляються невеликі ділянки сухих піщаних лук з домінуванням булавоносця сіруватого. Частина болота меліорована, але в цілому болото добре збережене. Найбільш порушене урочище “Сехівське-Кремінне”, де раніше велись торфорозробки. Деякі карти торфорозробок заповнені водою і являються кормовою базою багатьох видів мігруючих і гніздових птахів.

Серед болота знаходиться озеро Сомине, яке має загальну площу 99 га, з них водне дзеркало - 61 га, прибережна смуга - 38 га. Максимальна глибина становить 13 м, об'єм близько 3 млн. м3. По периферії озера наявна смуга очерету завширшки 3-8 метрів.

Із видів рослин, занесених до Європейського червоного списку, виявлено смілку литовську, з додатку 1 Бернської конвенції - сон широколистий, 22 регіонально рідкісні види. До Червоної книги України занесено 12 видів флори масиву -- пальчатокорінники м'ясо-червоний і Фукса, росичка проміжна, xaмарбія болотна, щитолисник звичайний, ситник бульбистий, лікоподієла заплавна, плаун річний, шейхцерія болотна, шолудивник королівський, верба чорнична, любка дволиста [1, 3, 5].

Фауна типова для Полісся. Серед ссавців - їжак білочеревий, кріт європейський, бурозубки мала і середня, бобер річковий, рись звичайна, горностай (останні два види занесені до Червоної книги України). Птахи: пірникоза велика, бугай, чапля сіра, гуска сіра, крижень, чирянки мала і велика, нерозень, свищ, попелюх, журавель сірий, погоничі звичайний і малий, деркач, курочка водяна, лиска, чайка, коловодник лісовий, набережник, баранці звичайний і великий, мартин звичайний, крячки чорний, білокрилий, річковий і малий, плиска жовтоголова. Загалом у різні сезони тут спостерігаються від 3 до 20 тис. птахів водно-болотяного орнітокомплексу; із плазунів спостерігаються черепаха болотяна, ящірка живородна, веретільниця, мідянка, гадюка звичайна; із земноводних - часничниця звичайна, квакша звичайна, ропуха очеретяна; риби - 11 видів кісткових риб.

Рідкісні види, занесені до Червоної книги України: лелека чорний, змієїд, підорлик малий, пугач, журавель сірий, сорокопуд сірий, мідянка, ропуха очеретяна [4, 6]. водний болотний природний заповідник

Болотний масив Сира Погоня знаходиться на південь від с. Грабунь та на північ від с. Більськ Рокитнівського району Рівненської області. Загальна площа масиву - 9926 га, з них лісів - 5059 (51 %), боліт - 4650,9 (46,9 %), водойм - 12,2 (0,1 %).Це унікальний для України та Центральної Європи грядово-мочажинний болотний масив, який є відокремленим урочищем найбільшого в Україні болотного масиву Кремінне, розташованого в улоговині на межиріччі Льви та Ствиги у прадолині, яка має назву Стир-Словечно. Характеризується дуже високими залісненістю і заболоченістю. Болотний масив регулює рівень води і до певної міри пом'якшує клімат на прилеглих територіях.

На території масиву переважають оліготрофні болотні угруповання, наявні рідкісні грядово-мочажинні ценози, мезотрофні ценози, які трапляються лише по периферійній частині боліт, соснові ліси, які займають значну площу і чорновільхові ліси [1, 3-5].

Виявлено 15 видів з Червоної книги України: верба чорнична, гніздівка звичайна, журавлина дрібноплода, любка дволиста, плаун річний, росички англійська та проміжна, ситник бульбистий, хамедафна чашкова, шейхцерія болотна, цибуля ведмежа, коручки широколиста та темночервона, лілія лісова, лікоподієлла заплавна.

Таблиця Характеристика водно-болотних угідь Рівненського природного заповідника за Рамсарськими критеріями

Із 19 регіонально рідкісних видів, які охороняються в Рівненській області, слід відмітити вербу лапландську та росичку кругло листу, астрагал піщаний, гвоздика несправжньорозчепірена, осоки багнова, дводомна, тонко кореневищна, пухирники малий та середній, їжача голівка маленька та інші [1, 3-5]. Цінна фауна представлена наступними групами - ссавці: рись звичайна, лось; птахи: чернь білоока, журавель сірий, лелека чорний, підорлики великий і малий, змієїд, пугач, сова бородата, очеретянка прудка, чайка, коловодники лісовий і звичайний, крячки білокрилий і чорний, плиска жовтоголова, а також рідкісні види, занесені до Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП: деркач, кульон великий, баранець великий; земноводні: кумка звичайна та квакша звичайна, занесені до Червоного списку МСОП [4, 6- 8].

За результатами матеріалів наукових досліджень території Рівненського природного заповідника наведено характеристику його водно-болотних угідь за Рамсарськими критеріями (таблиця).

Таким чином, проаналізувавши характеристики водно-болотних масивів Рівненського природного заповідника, його екологічні особливості, гідрологічну цінність, типову та раритетну складову флори і фауни, можна зробити висновок, що вони відповідають основним критеріям Рамсарської конвенції і є потенційними водно-болотними угіддями міжнародного значення. Найближчим часом необхідно підготувати відповідне обґрунтування і подання щодо включення масивів Білоозерський, Сомине, Сира Погоня до Рамсарської конвенції. Надання водно-болотним масивам Рівненського природного заповідника міжнародного статусу сприятиме не тільки збереженню їх біологічного та ландшафтного різноманіття, але й позитивно вплине на формування Поліського коридору національної екологічної мережі.

Література

1. Андриенко Т.Л. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - К.: Наукова думка 1983.

2. Водно-болотні угіддя України. Довідник /Під ред. Марушевського Г.Б., Жарук І.С. - К.: Чорноморська програма Ветландс Интернешенл, 2006.

3. Волошинова Н. О., Бачук В. А. Дослідження в Рівненському природному заповіднику // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. -- Луцьк: РВВ "Вежа", 2004.

4. Літопис природи Рівненського природного заповідника. - Сарни, 2000-2006.

5. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона /Під заг. ред. Т.Л. Андрієнко. - Київ: Фітоцентр, 2006.

6. Химин М. В. Результати інвентаризації фауни хребетних Рівненського природного заповідника // Природа Західного Полісся та прилеглих територій. Матеріали науково-практичної конференції, м. Луцьк, 22-24.09.05. - Луцьк: “Вежа”, 2005. - С. 217-235.

7. Червона книга України. Рослинний світ. К.: Видавництво “Українська енциклопедія”, 1996. - 605 с.

8. Червона книга України. Тваринний світ. К.: Видавництво “Українська енциклопедія”, 1994. - 459 с.

Анотація

Встановлено, що водно-болотні масиви Рівненського природного заповідника з багатим рослинним і тваринним світом можуть бути визнані як потенційні водно-болотні угіддя міжнародного значення.

It is set that the water-bog arrays of the Rivne Natural Reserve with a rich animal and vegetable world can be acknowledged as potential wetlands of international value.

Размещено на Allbest.ru