Туристичні кліматичні ресурси НПП "Синевир": моделювання сучасних змін

Размещено на http://www.allbest.ru//

Туристичні кліматичні ресурси НПП “Синевир”: моделювання сучасних змін

Оксана Романів

Представлено результати вивчення туристичних кліматичних ресурсів у Національному природному парку “Синевир”. Охарактеризовано динаміку окремих метеоелементів за 2008 -2017 рр. та здійснено інтегральне оцінювання за моделлю туристичного індексу кліматичного комфорту (ТССІ). Констатовано, що туристична дестинація чутлива до змін клімату. Переважають субкомфортні та частково сприятливі для туризму кліматичні умови. Зростання ТССІ сприяє розширенню спектру видів туристичної діяльності.

Ключові слова: туристичні кліматичні ресурси, туристичний індекс кліматичного комфорту, національний природний парк

кліматичний туристичний комфорт метеоелемент

Постановка проблеми. Загальновизнаним є, що клімат - важлива складова ресурсної бази туристичних дестинацій. Кожна з них має свій туристичний потенціал, що ґрунтується на певних кліматичних стимулах та обмеженнях. Але значення клімату часто вважають настільки очевидним, що детальному оцінюванню туристичних кліматичних ресурсів в туристичних дестинаціях не надається належної уваги.

У світовій науці й практиці накопичено значний досвід оцінювання клімату як туристичного ресурсу на основі розроблених моделей різних типів, які можна адаптувати до умов туристичних дестинацій України. Особливо це є актуальним для дестинацій у гірських умовах, які чутливі до кліматичних змін, де тривалість туристичного сезону нестійка та дуже залежить від погодних умов. А надто, якщо такі території виконують окрім рекреційно-туристичної водночас ще низку інших функцій (природоохоронних, господарських, соціальних та ін.), як це і є у Національному природному парку “Синевир”, що розташований у Закарпатській області та більшість території якого займають гірські масиви Внутрішніх Горган. Тому саме тут моделювання сучасних змін туристичних кліматичних ресурсів -- одне з актуальних завдань, яке вирішується у даній статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Туристичною кліматологією клімат розглядається як ресурс, що може бути експлуатований туризмом з метою отримання у результаті економічних вигод. Відповідно можна надати не тільки якісну характеристику, а й здійснити кількісне вимірювання і оцінювання клімату як туристичного ресурсу. При цьому виникає низка методологічних питань пошуку ефективних критеріїв та розробки доцільних методик для проведення кількісного оцінювання туристичних кліматичних ресурсів.

Якщо вести мову про оцінювання туристичних кліматичних ресурсів, то хоч найбільш вагомою і є фізіологічна оцінка (визначення ступеня комфортності клімату), але також важливі й інші параметри (технологічні, естетичні, екологічні, оцінка унікальності клімату), які би виявляли інтегрований ефект впливу атмосфери на туриста при різних видах туристичної активності, а також враховували ще й туристичну специфіку регіону. Отже, кліматична інформація, що використовується для прийняття рішень у сфері туризму, має представлятися у формі, яка відповідає прикладним завданням та легко інтерпретується.

У цьому контексті зусилля науковців у сферібіокліматології,екологічної метеорології, медичної кліматології були спрямовані на розробку числових показників, що узагальнюють вплив погодно-кліматичних умов на організм людини в умовах організації оздоровчо-рекреаційної та туристичної діяльності. Зважаючи на ліміт обсягу публікації, обмежимося лише переліком назв найбільш часто застосовуваних емпіричних показників, характеристику яких та методику застосування представлено у [Kobysheva N., 2008], [Isayev A., 2003] [Boksha V., Bogutskiy B.,1980]:ефективна температура за А.

Міссенардом;еквівалентно-ефективна температура за Б.А. Айзенштатом; нормальна еквівалентно-ефективна температура за І.В. Бутьєвою; радіаційна еквівалентно-ефективна температура за Г.В. Шелейховським; біологічно активна температура; сальдо теплового балансу за В.І. Русановим; індекс теплового стресу (Heat Stress Index -- HSI); температурно-вологісний індекс (DI) за Томом; індекс дискомфорту (DY); вітро-холодовий індекс Сайпла-Пассела; індекс суворості погоди Бодмана; індекс суворості клімату І.М. Осокіна; коефіцієнт “жорсткості” погоди за Арнольді, або “умовна температура”; індекс вітрового охолодження Хілла; еквівалентно- штильова температура; індекс «приведеної температури» за В. Адаменко та К. Хайрулліним; біокліматичний індекс суворості метеорежиму за В.Ш.Бєлкіним;загальний індекс патогенності погоди за В.Г. Бокшею та Б.В. Богуцьким; метеорологічний індекс здоров'я за О.Н Богаткіним.

Як випливає знаведеного переліку, дослідження сумарного впливу метеофакторів на тепловий станорганізмулюдини

здійснюють за допомогою емпіричних показників, що ґрунтуються на аналізі теплового балансу людини,оцінці тепловідчуття та ступенів дискомфорту. Також враховують вплив клімату та погоди на виникнення метеотропних реакцій організму людини за допомогою показників теплового та холодового стресу.

Однак недоліком наведених індексів є те, що вони не універсальні, оскільки багато з них розроблені тільки для оцінювання певного сезону року. Не всі показники враховують фізіологію та, зокрема, тепловий баланс людини. Градація кожного з індексів розроблялася для певного типу клімату, тому в відмінних кліматичних умовах, або для людей, що адаптовані до інших кліматичних умов, інтерпретація показників потребує уточнення.

Як альтернатива до наведених індексів, існує низка методів класифікації клімату з точки зору комфортності та дискомфортності атмосферних процесів для організму людини. Один із підходів запропонований В.І. Русановим -- класифікація погоди моменту спостереження. Різноманіття погодних умов поєднане у типи та класи за інтервалами температури повітря, вологості, швидкості вітру та нижньої хмарності. Класифікація розроблена окремо для теплого та холодного періодів року. Виділено 13 класів погоди. Клас погоди характеризує величину теплового балансу людини в теплий період року та ступінь суворості погоди у холодний [Rusanov V., Golovina Ye., 1993]. Знаючи число контрастних змін періодів з однотипною погодою за певний період (місяць, сезон), можна визначити індекс мінливості погоди моменту, а на підставі нього зробити висновки про її комфортність [Rusanov V., 2006].

Окрім В.І. Русанова розроблені й інші класифікації клімату для цілей організації відпочинку та оздоровлення: І.С. Кандрора, Д.М. Дьоміної, Є.М. Ратнера [Kandror I. et al., 1974]; Н.А. Данилової [Danilova N., 1980] та ін.

Крім методик, запропонованих науковцями у рамках екологічної та медичної кліматології, відома низка спеціальних параметрів, які безпосередньо були створені для сфери туризму.

Так, Mieczkowski Z. у 1985 р. розробив популярний туристичний кліматичний індекс (Tourism Climate Index - TCI), який широко використовується дослідниками різних країн для вивчення та порівняльного аналізу туристичних дестинацій різного рангу [Mieczkowski Z., 1985]. Обчислення TCI проводиться з урахуванням середньої та максимальної температури повітря та середньої та мінімальної відносної вологості, кількості опадів, тривалості сонячного сяйва, швидкості вітру. Певним недоліком цього показника є те, що його значення, отримані емпіричним шляхом, інтерпретовані без перевірки у польових дослідженнях.

У подальших публікаціях різні автори зробили спроби представити удосконалені версії показника TCI. Новими індексами є “кліматичний індекс другого покоління для туризму (CIT)” [de Freitas C.R. et al., 2008], “beach comfort index” [Becker S., 1998], “user- based beach climate index” [Morgan et al., 2000], “tourism climate comfort index” [Andelkovic G. et al., 2016] та інші.

Matzarakis A. із співавторами наводить дані, що на сьогодні спеціальних інтегральних кліматичних показників для сфери туризму розроблено близько двох сотень [Matzarakis A. et al., 2010 ].

У своїх дослідженнях ми скористалися моделлю “туристичного індексу кліматичного комфорту” (tourism climate comfort index - TCCI) [Andelkovic G. et al., 2016]. TCCI вимірюється у балах (табл. 1).

Перевагами саме цієї моделі є доступність інформації, необхідної для визначення індексу, а також прикладний характер інтерпретації отриманих результатів. Формула для обчислення має такий вигляд:

TCCI = Tm + 0,5ATm + 0,1(<Sm - Um) - nrd,(1) де Tm - середня місячна температура повітря (°C), ATm - місячна амплітуда температури повітря (° C), ^m-місячна інсоляція, або тривалість сонячного сяйва (годин), Um - середня місячна вологість повітря(%), nrd - кількість днів з опадами у місяць. Для зручностіобчислень показники Бт та ит у формулупідставляються зменшеними в десять разів.

Таблиця 1

Шкала TCCI [Andelkovic G. et al., 2016]

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Як підкреслюють A. Matzarakis та C. R. de Freitas [Matzarakis A., de Freitas C. R., 2001], більшість досліджень з туристичної кліматології й досі мають доволі поверхневий та гіпотетичний характер, переважно позбавлені чітко структурованої концептуальної основи або рамок, які охоплювали би важливі теорії, парадигми, що відображають сутнісні процеси та закономірності взаємодії у цій сфері та створюють основу для генерації нових знань і перевірки гіпотез, сприяють розробці нових методів дослідження.

Значна популярність індексу туристського клімату Mieczkowski Z. (TCI) показує, що існує потреба у таких інтегральних індикаторах клімату для туризму. Тому варто продовжувати дослідження, які дадуть змогу перевірити точність такого та подібних йому індексів з метою проведення їх правильної інтерпретації при вирішенні практичних завдань у сфері туризму і рекреації. Окрім того, не зменшується значення розробки нових моделей кліматичних інтегральних показників для потреб туризму. При цьому погоджуємося із думкою A. Matzarakis та C. R. de Freitas [Matzarakis A., de Freitas C. R., 2001], що така модель повинна відповідати наступним критеріям:

слід використовувати як вхідні дані атрибути атмосферного середовища та базуватися виключно на стандартних кліматичних показниках;

необхідно максимально залучати дані фактичних (реальних) метеоспостережень, а не прогнозні чи розрахункові значення;

модель повинна включати усі три компоненти туристичного клімату: термальний, естетичний та фізичний;

- в якості додаткової функції слід передбачити, що клімат може виступати в ролі обмежувального фактору, встановивши певні порогові значення, при яких клімат не сприяє для розвитку туризму або не приваблює відпочиваючих.

Зауважимо, що використана нами у роботі модель ТССІ [Andelkovic О. еї аі., 2016] відповідає вище означеним критеріям. Це стало аргументом на користь вибору її як методичного інструменту.

Метою даного дослідження є охарактеризувати сучасні зміни туристичних кліматичних ресурсів НІ IIІ “Синевир” та кількісно їх оцінити, у тому числі із застосуванням підходів до моделювання інтегральних кліматичних показників, актуальних у туристичній кліматології.

Виклад основного матеріалу. Всі параметри клімату впливають на людину, але найбільш суттєвими з них є температура атмосферного повітря, його вологість, кількість опадів, атмосферний тиск, швидкість вітру, хмарність. Розглянемо зміну цих показників за 2008-2017 рр. за даними метеостанції у Міжгір'ї, яка провадить найтриваліші спостереження за погодою у районі розміщення НІ IIІ “Синевир”.

Середньорічна температура повітря коливалася за 2008-2017 рр. у межах від 6,3°С до 10,6°С, але мала тенденцію до зростання (рис. 1). Найтеплішим роком за цим показником став 2017 рік. Абсолютний мінімум температури зафіксовано за період у 2012 році (- 24,6 °С у лютому), абсолютний максимум -- у 2013 році (34,9 °С у серпні). Спостерігається тенденція не тільки до зростання температури, яка свідчить про зміну клімату в напрямку потепління, але й має місце збільшення амплітуд температур, що є ознакою трансформації клімату та зростання його мінливості. Як середньосічнева, так і середнь- олипнева температури повітря в цілому зростають. Але кліматичні відмінності більш помітні у зимові місяці.

Отже, території НІ IIІ “Синевир” притаманні ті ж тенденції до потепління клімату, які спостерігаються й у глобальному масштабі.

Середня відносна вологість повітря на висоті 2 м над рівнем моря по метеостанції Міжгір'я за період 2008-2017 рр. становила 81%. Період з найвищими показниками -- з вересня по січень, коли середня вологість перебувала у межах 83,6%--85,6%. Найнижчі середньомісячні показники вологості повітря фіксуються у весняно-літній період року, проте й тоді вологість повітря доволі висока (у межах інтервалу 70--85 %). Отже, впродовж року у парку переважають погодні умови з вологим повітрям.

Річна кількість опадів у середньому за період 2008-2017 рр. становила 1385 мм. Середньомісячна кількість опадів представлена на кліматограмі на рис. 2. Загалом річний хід суми опадів не тісно корелює із річним ходом температури повітря (коефіцієнт кореляції 0,55).

Як показують дані, наведені на рис. 3, спостерігається зростання середньомісячної кількості опадів, за винятком серпня. Зауважимо, що на території парку середньорічна кількість опадів зросла без суттєвого сезонного перерозподілу. Як і раніше, більша частина опадів припадає на літній період та кінець осені-початок зими (рис. 3).

Загальне число днів з опадами в цілому за рік має тенденцію до зростання. Як видно з рис. 4, таке зростання відбувається за рахунок періоду січня-квітня, у той час як у решту частину року кількість днів з опадами зменшилася. Паралельно із зменшенням днів з кількістю опадів зросла їхня інтенсивність, особливо у липні та грудні.

Сніговий покрив відіграє одну з провідних ролей у туристсько-рекреаційній системі Національного парку і прилеглих територій. Дати першої появи снігового покриву за період 2008-2017 рр. припадають на другу половину листопада, хоча у 2009 та 2017 роках поява снігу фіксувалася уже в другій половині жовтня. Остання поява снігу спостерігається в третій декаді березня, а у окремі роки (як-от у 2015 році) ще й у першій декаді квітня. Стійкий сніговий покрив встановлюється, як правило, з другої-третьої декади грудня і триває до кінця лютого. Середня тривалість періоду стійкого снігового покриву за період 2008-2017 рр. становила 86 днів. В цілому спостерігається тренд до збільшення висоти снігового покриву (рис. 5).

Але тривалість періоду стійкого снігового покриву все ж має тенденцію до скорочення.

“Роза вітрів” місцевості, побудована за середніми показниками 2008-2017 рр., представлена на рис. 6. Переважають вітри південного та північного напрямів, незначну частку становлять вітри північно-західного та східного напрямів, вкрай рідко трапляються вітри західних, південно-західних і південно-східних, північно-східних напрямів. Проте у помісячному розподілі повторюваності румбів вітрів помітні певні відхилення від середньорічних показників. За даними 2008-2017 років можемо зробити висновки про зміну особливостей циркуляції атмосфери, оскільки більш чітким стало переважання вітрів північного напряму у теплу пору року та південного напряму - у холодну пору року. Зокрема, у жовтні-січні на вітри південного румбу припадає близько 50%. А з лютого по серпень північні вітри становлять порядку 40% усіх зареєстрованих випадків.

Середньорічна швидкість вітру була практично незмінною впродовж 2008-2017 рр., а зафіксована максимальна швидкість вітру демонструвала тренд до зниження. В середньому упродовж року найбільш вітряним є зимово- весняний сезон, а влітку та восени показники швидкості вітру нижчі (рис. 7).

Хмарність впливає на світловий режим атмосфери і є причиною випадання атмосферних опадів. Питома вага ясних і похмурих днів по метеостанції Міжгір'я за даними багаторічних спостережень з 1899 року відображена на рис. 8. Однозначно переважають погоди похмурі над ясними та малохмарними. Найбільше ясних днів спостерігається упродовж зимового сезону.

Для узагальненої характеристики туристичних кліматичних ресурсів НІ IIІ “Синевир” проаналізуємо результати визначення інтегрального туристичного індексу кліматичного комфорту (ТССІ) за даними 2008-2017 рр. (рис. 9):

Рисунок 2. Кліматограма за період 2008-2017 рр. по метеостанції Міжгір'я

Рисунок 4. Середня кількість днів з опадами за місяць по метеостанції Міжгір'я Рисунок 5. Динаміка середньої декадної та максимальної висоти снігового покриву

Рисунок 6. “Роза вітрів” за 2008-2017 рр. по метеостанції Міжгір'я (повторюваність вітрів різних напрямів на висоті 10-12 м над земною поверхнею у %)

більшу частину року (з січня по квітень та з жовтня по грудень) у парку переважають субкомфортні та частково сприятливі для розвитку туризму умови, що придатні для екскурсійної діяльності;

упродовж п'яти місяців (з травня по вересень) формуються сприятливі та комфортні умови, з них у липні та серпні -- дуже сприятливі умови для всіх видів туристичної активності, окрім зимових видів рекреації;

у динаміці індекс ТССІ покращується, що сприяє розширенню спектру видів туристичної діяльності, які можуть реалізовуватися у парку;

зменшується тривалість придатного періоду для зимових видів рекреації.

Додамо, що показники ТССІ характеризуються значною мінливістю по роках у розрізі місяців. Так, за обчисленими коефіцієнтами варіації встановлено, що мінливість туристичного індексу кліматичного комфорту ТССІ є значною у зимові місяці та у березні (коефіцієнт варіації ТССІ понад 80%), середньою упродовж осені та у квітні (коефіцієнт варіації ТССІ 20-30%). Найбільш стабільними є умови кліматичного комфорту у літні місяці (коефіцієнт варіації ТССІ близький до 15%). А найнижча мінливість у серпні (коефіцієнт варіації ТССІ менший 10%). Це слід врахувати при прогнозуванні туристичного індексу кліматичного комфорту та використанні результатів дослідження у стратегічному плануванні розвитку туризму.

Висновки

Підсумовуючи характеристику зміни кліматичних умов на території парку, зауважимо, що збільшилась не лише температура повітря, а й частота аномалій метеопоказників. Причому, зростають максимальні значення як температури повітря, так і показників вологості та суми опадів. Збільшується внутрішньосезонна мінливість метеопоказників. Спостерігаються вищі перепади їхніх значень, як річні, так і міждобові.

Такі зміни призводять до розбалансування усталеної кліматичної системи, що може спричинити й негативні наслідки. Але незважаючи на те, що погода і клімат є важливими компонентами туріндустрії, зазвичай небезпеку від таких кліматичних змін більшість фахівців не вважають чимось надзвичайним, і вважають, що вона може бути усунута природним чином за рахунок швидкої акліматизації людини.

Зміну клімату Національного парку “Синевир” слід розглядати як новий виклик у сфері туристичної діяльності. Такі зміни є неоднозначними, оскільки водночас спричиняють як позитивні зрушення (наприклад, поява передумов для розширення спектру видів туристичної діяльності), так і негативні (зокрема, скорочення сприятливого сезону для зимової рекреації).

Результати оцінювання за інтегральним кліматичним індексом дозволять задовольнити потреби як туристичного бізнесу, так і потенційних туристів імовірнісною інформацією про кліматичні умови туристичної дестинації. А це, у свою чергу, не тільки покращить інформаційне забезпечення туристичної сфери на етапах стратегічного планування, а й сприятиме вдосконаленню вибору споживачами туристичних продуктів.

Виконані дослідження та отримані за ними результати переконливо свідчать про те, що трансформація клімату є незаперечним фактом для НПП “Синевир” в умовах глобального потепління, а це визначає необхідність подальших комплексних наукових досліджень зміни погодно-кліматичних умов та їхнього впливу на туристично-рекреаційну діяльність й інші складові життєдіяльності населення довколишніх територій.

References

Kobysheva, N.V. eds., 2008. Rukovodstvo po spetsializirovannomu obsluzhivaniyu ekonomiki klimaticheskoy informatsiyey, produktsiyey i uslugami. Cankt-Peterburg: Rosgidromet.

Isayev, A.A. 2003. Ekologicheskaya klimatologiya. Moskva: Mir.

Boksha, V.G., Bogutskiy, B.V. 1980.

Meditsinskaya klimatologiya i klimatoterapiya.

Kiyev: Zdorov'ye.

Rusanov, V.I., Golovina, Ye.G. 1993.

Nekotoryye voprosy biometeorologii. Cankt- Peterburg: Rosgidromet.

Rusanov, V.I. 2006. `Indeks kontrastnoy izmenchivosti pogody i adaptatsiya cheloveka' In:

Pogoda i biosistemy. Cankt-Peterburg, 2006, pp.

99-100.

Kandror, I.S., Demina, D.M., Ratner, Ye.M.

1974. Fiziologicheskiye printsipy sanitarno- klimaticheskogo rayonirovaniya territorii SSSR.

Moskva: Meditsina.

Danilova, N. A. 1980. Klimat i otdykh v nashey strane. Moskva : Mysl'.

Mieczkowski, Z. 1985. `The tourism climatic index: a method of evaluating world climates for tourism', Canadian Geographer, 29(3), рр. 220233.

de Freitas, C.R., Scott, D., & McBoyle, G.

2008. `A second generation climate index for tourism (CIT): specification and verification', International Journal of Biometeorology, 52, pp. 399-407.

Becker, S. 1998. `Beach comfort index: a new approach to evaluate the thermal conditions of beach holiday resort using a South Africa example', GeoJournal, 44 (4), pp. 297-307.

Morgan, R., Gatell, E., Junyent, R., Micallef, A., Ozhan, E., & Williams, A. 2000. `An improved user-based beach climate index', Journal of Coastal Conservation, 6, pp. 41-50.

Andelkovic, G., Pavlovic, S., Burdc, S., Belij, M., Stojkovic, S. 2016. `Tourism Climate Comfort Index (TCCI). An attempt to evaluate the climate comfort for tourism purposes: The example of Serbia', Global NEST Journal. Vol 18. No 3. 2016. pp. 482-493. URL: http://journal.gnest.org/sites/default/files/Submissions/gne st_01798/gnest_01798_published.pdf

Matzarakis, A., Amiranashvili, A.G., Kartvelishvili, L.G. 2010. Tourism climate index in Batumi. Modern problems of using of health resort resources - collection of scientific works of international conference, Sairme, June 10-13.

2010. pp. 116-121.

Matzarakis, A., de Freitas, C. R. (eds), 2001. International Society of Biometeorology, Commission on Climate Tourism and Recreation. Proceedings of the First International Workshop on Climate, Tourism and Recreation. Porto Carras, Halkidiki, Greece, December.

Ukrainian Hydrometeorological Center. Information server. URL: https://meteo.gov.ua/en/

Размещено на Allbest.ru