Розрахунки нормативів утворення відходів виробництва і споживання автотранспортного підприємства

Погоджені проекти лімітів на утворення та розміщення відходів органи Мінприроди на місцях передають на затвердження обласній державній адміністрації.

Ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на 1 рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року. У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.Ввідповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів. Контролює Мінприроди на місцях.

Розділ 6. Складання декларації про відходи. Заповнення статистичної звітності 1-ВТ

6.1 Складання декларації про відходи

Згідно Постанови КМУ № 118 від 18.02.2016 р. “Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми», суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі ? декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 р. № 118. Декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської міських держадміністрацій (далі ? дозвільний орган), або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

Показник загального утворення відходів (далі ? Пзув) ? критерій обсягу утворення відходів в умовних одиницях на рік, що розраховується за формулою:

Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4,

де М1, М2, М3, М4 ? маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Порядок подання декларації про відходи

1. Цей Порядок встановлює механізм подання декларації про відходи.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, Законі України “Про відходи” та інших актах законодавства України.

3. Суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць, щороку подають декларацію про відходи (далі ? декларація) за формою згідно з додатком до постанови від 18 лютого 2016 р. № 118.

Декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі ? дозвільний орган), або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди, до 20 лютого року, що настає за звітним.

Якщо суб'єкт господарювання має у своєму складі філії або інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які провадять свою діяльність у різних регіонах (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці) України, такий суб'єкт господарювання подає декларацію за місцем провадження діяльності філією або іншим відокремленим підрозділом.

4. Дозвільний орган протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації розглядає та здійснює її реєстрацію або оформляє письмове повідомлення із вичерпним переліком зауважень щодо необхідності виправлення/уточнення наданих відомостей, яке передає до центру надання адміністративних послуг, для передачі суб'єкту господарювання.

Підставами для оформлення письмового повідомлення щодо необхідності виправлення/уточнення наданих відомостей є виявлення в наданій декларації неповних та/або недостовірних відомостей.

Суб'єкт господарювання, що подав декларацію, в п'ятиденний строк з дня отримання повідомлення подає виправлену декларацію або уточнену інформацію з питань, зазначених у повідомленні дозвільного органу, до центру надання адміністративних послуг для її передачі до дозвільного органу.

5. Інформаційне забезпечення щодо стану реєстрації декларацій здійснює дозвільний орган шляхом забезпечення функціонування загальнодоступних інформаційних ресурсів, на яких щотижнево актуалізується перелік суб'єктів господарювання, декларації яких зареєстровано.

6. Дозвільний орган щомісяця до 10 числа місяця, що настає за звітним, надсилає Мінприроди інформацію про зареєстровані декларації разом з електронними версіями зареєстрованих декларацій.

Порядок та форма надання інформації затверджується Мінприроди.

7. Відповідальність за достовірність заповнення декларації покладається на суб'єкта господарювання.

6.2 Заповнення статистичної звітності 1-ВТ

Згідно п.5 Постанови КМ України від 26 липня 2001 р. N 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» (далі - Постанова № 915), підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані:

самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією (ДК "Укрекокомресурси") договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів;

подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

Пунктом 9 Постанови № 915 КМ України постановляє Мінприроди здійснювати контроль за виконанням вимог цієї постанови підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, які використовують тару і пакувальні матеріали для пакування, транспортування продукції або імпортують продукцію в тарі і пакувальних матеріалах.

На виконання п.6 Постанови № 915 КМ України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України своїм наказом від 2 жовтня 2001 р. N 224 затверджено «ПОРЯДОК збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки)» (далі - Порядок № 224).

Згідно п.1 Порядку № 224, Порядок є обов'язковимдля виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які використовують тару (упаковку), здійснюють діяльність, пов'язану з її збиранням, сортуванням, транспортуванням, переробкою та утилізацією, а також імпортерів продукції у тарі (упаковці).

Згідно п.2 Порядку № 224:

використана тара (упаковка) - тара (упаковка), яка була застосована для пакування, транспортування продукції, що повністю або частково втратила свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням;

збирання та заготівля використаної тари (упаковки) - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням використаної тари (упаковки) у спеціально відведених місцях чи на об'єктах, уключаючи сортування використаної тари (упаковки) з метою подальшої утилізації чи видалення;

утилізація використаної тари (упаковки) - використання цієї тари (упаковки) як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

Згідно п.4 Порядку № 224, приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Згідно п.5 Порядку № 224, підприємства, установи та організації, які використовують тару (упаковку) для пакування та транспортування продукції, імпортери продукції в тарі (упаковці):

ведуть поточний облік щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки);

надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів використання тари (упаковки) для пакування та транспортування продукції та обсягів приймання і утилізації використаної тари (упаковки);

здійснюють заходи щодо збільшення обсягів застосування зворотної тари (упаковки).

Згідно п.7 Порядку №224, підприємства, установи та організації, у процесі діяльності яких утворюється використана тара (упаковка):

забезпечують роздільне збирання, сортування цієї тари (упаковки) за видами, у тому числі шляхом установлення спеціальних контейнерів з написами "Картон, папір", "Метали", "Полімерні матеріали", "Скло", "Комбіновані матеріали", "Текстиль" тощо;

не допускають знищення та псування використаної тари (упаковки);

ведуть первинний поточний облік обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки) за видами;

надають інформацію спеціально уповноваженим органам щодо обсягів утворення та постачання використаної тари (упаковки).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року N 342 (далі - Наказ № 342) затверджено типову форму первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі - типова форма N 1-ВТ) та Інструкцію щодо заповнення типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі - Інструкція). Також, згідно п.3 цього наказу, первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами - підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Згідно п.4 вказаного наказу, зокрема, на державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях покладено обов'язок по контролю за веденням суб'єктами господарювання, зазначеними в пункті 2 цього наказу, первинного обліку відходів, пакувальних матеріалів і тари.

Згідно п.1.1 Інструкції, ця Інструкція встановлює порядок ведення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за типовою формою N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" (далі ? типова форма N 1-ВТ), яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи ? підприємці (далі ? підприємства), у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари (далі ? упаковка).

Згідно п.1.4 Інструкції, запровадження типової форми N 1-ВТ на підприємстві може здійснюватися за наказом керівника чи технічного директора або за письмовим розпорядженням начальника цеху (відділення, дільниці, іншого підрозділу) чи керівника відповідної служби підприємства, зразок якого наведено в додатку 1 до цієї Інструкції.

Облік відходів і упаковки за типовою формою N 1-ВТ рекомендується проводити на паперових або електронних носіях за кожним технологічним процесом, окремою операцією, одиницею устаткування, де утворюються відходи і використовується упаковка.

Інформація, наведена в типовій формі N 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку і паспортизації відходів, складання адміністративних данних, проведення контролю, експертизи проектів та об'єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрів місць утворення, перероблення та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів, отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об'єктів і укладання декларацій безпеки, заповнення документів для транскордонних перевезень відходів тощо.

Разом з тим, законом, що регулює питання приймання та утилізації тари та упаковки на даний час є Закон України «Про відходи» (далі - Закон про відходи). Згідно преамбули цього закону, цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

У Законі про відходи під відходами розуміються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно п. «б» ст.17 Закону про відходи, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій ? суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію, а згідно п. «г» ст. 17 Закону про відходи ? на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Згідно п. «п» ст.17 Закону про відходи, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари.

Згідно п. «г» ст.31 Закону про відходи, з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють розроблення та впровадження системи поводження з пакувальними матеріалами і тарою.

Згідно п. «и» ч. 2 ст. 5 Закону про відходи, до основних напрямів державної політики щодо реалізації принципів у сфері поводження з відходами є обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.

У відповідності до п. «і» ст.18 Закону про відходи, до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами належить визначення порядку обліку утворення, утилізації та видалення відходів.

6.2.1 Порядок ведення типової форми n 1-вт

2.1. У типовій формі N 1-ВТ графи, виділені жирними лініями, заповнюються підприємствами в обов'язковому порядку. Графи, виділені тонкими лініями, заповнюються підприємствами за наявності міжнародних, національних, галузевих чи внутрішніх нормативних документів (далі - НД), що регламентують наведення відповідних даних.

2.2. Заповнення реквізитів у заголовку типової форми N 1-ВТ

Найменування підприємства наводиться відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи разом з ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ, для фізичної особи - підприємця наводяться реквізити, зазначені у свідоцтві про його державну реєстрацію, та ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків.

Після прийменника "за" у назві типової форми проставляється період, за який здійснюється облік утворюваних відходів та використаної упаковки або їх більшої частини згідно з наказом (розпорядженням) по підприємству (дільниці), із зазначенням проміжку часу (наприклад, 200_ р., або I півріччя 200_ р., або II квартал 200_ р., або конкретний тиждень чи доба, або з 10 до 12 години на певну дату) чи іншого показника технологічного циклу виробництва (наприклад, за третю зміну на певну дату, або за другу плавку на певну дату). Якщо більшість відходів та видів упаковки обліковується за різні періоди часу, після прийменника "за" проставляється прочерк "-".

Найменування підрозділу підприємства: цеху, відділення, дільниці або іншої структурної одиниці заповнюється відповідно до документації (наприклад, заточне відділення механічного цеху N 2).

Код основного чи додаткового виду економічної діяльності, яка здійснюється цим підрозділом, наводиться з Державного класифікатора ДК 009:2005 Класифікація видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 N 375. Зазначений код виду економічної діяльності має збігатися з одним з кодів (основним чи додатковим) довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Код і найменування виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування), де утворюються відходи та використовується упаковка, наводяться відповідно до додатка 2 до цієї Інструкції. У разі відсутності виробничого, технологічного процесу, установки (устаткування) в додатку 2 до цієї Інструкції його найменування визначається за чинним нормативним документом (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ). У разі відсутності будь-якого НД у заголовку типової форми N 1-ВТ указується найменування технологічного процесу та його окремої операції безпосередньо за документацією підприємства, наприклад, технологічний процес виготовлення шпону струганого, операція розпилювання кряжів на ванчоси; технологічний процес фасування олії, операція виготовлення PET-пляшки.

2.3. У графі 1 послідовно вказуються найменування відходів, які утворюються у процесі виробництва (надання послуг), упаковки, що використовується для пакування продукції чи виробничих потреб (якщо упаковка вже не може бути використана за призначенням, її відображають як відходи упаковки). Окремо зазначається упаковка, виготовлена самим підприємством, імпортована та отримана від вітчизняного виробника.

Найменування відходів у графі 1 наводяться за чинними НД, а упаковки - згідно з додатками 3 і 4 до цієї Інструкції або за Номенклатурою продукції промисловості, затвердженою наказом Держкомстату від 30.08.2002 N 320, зі змінами, затвердженими наказами від 29.12.2005 N 439 та від 29.12.2007 N 477 (далі - Номенклатура продукції промисловості).

Для найменування відходів обирається відповідний термін з додатка 5 до цієї Інструкції (додаток А до ДСТУ 3910-99).

У разі відсутності відповідного терміна в додатку А з ДСТУ 3910-99 необхідно використовувати галузеві НД, що визначають вузькоспецифічні терміни на зразок дрос, дегра, настил, ізгар тощо.

Для упаковки термін вибирається з додатків 3 і 4 до цієї Інструкції, для упаковки з композиційних матеріалів - з розділу К додатка 3 до цієї Інструкції, а для складних відходів вживають спеціальні терміни, наведені в додатку 5 до цієї Інструкції (додаток Б ДСТУ 3910-99).

Для ідентифікації компонентів складних відходів вживають відповідні терміни, наприклад, суміш сталевої та пластикової стружки або перекисно-аміачний розчин жирів.

У разі відсутності найменування відходу за додатками 5 і 6 до цієї Інструкції та найменування упаковки за додатками 3 і 4 до цієї Інструкції уживають уніфіковане найменування речовини (матеріалу, виробу) з числа найменувань вихідних компонентів чи кінцевих продуктів процесу, у якому утворюються відходи та використовується упаковка.

Таке уніфіковане найменування відходу чи упаковки (наприклад, коробка картонна, оболонка/плівка поліетиленова) вибирають з Номенклатури продукції промисловості або з НД, які використовуються на підприємстві (для упаковки - з додатка 4 до цієї Інструкції). У такому разі уніфіковане найменування відходу доповнюється словом (словосполученням), яке розкриває причину віднесення речовини (матеріалу, продукту) до категорії відходів (зокрема відходів упаковки), наприклад, відпрацьований (а, е), зношений (а, е), забруднений (а, е) (із зазначенням компонента-забруднювача), некондиційний (а, е), бракований (а, е) тощо (наприклад, банки оцинковані із залишками нітроемалі, відпрацьований вуглець чотирихлористий, забруднений мастилами, залишки аргону в балонах).

У разі неможливості визначення найменування відходу або упаковки жодним із зазначених способів уживається уніфіковане найменування виробничого процесу (операції) чи обладнання або технологічної одиниці, яке наведене в заголовку типової форми N 1-ВТ згідно з додатком 7 цієї Інструкції (наприклад, осад промивної ванни, піддон для внутрішньовиробничого транспортування тощо).

Як тимчасовий виняток, для заповнення графи 1 використовуються слова відходи (відхід) або тара, упаковка. Надалі це найменування підлягає уточненню.

2.4. У графі 2 наводяться відомості про фізичний стан відходів або про упаковку. Фізичний стан відходів визначається словами: твердий (конденсований), шламоподібний (пастоподібний), рідиноподібний (рідинний, рідина), газоподібний (газ). Вид упаковки визначається за найменуваннями, зазначеними у розділах А - Е додатка 3 до цієї Інструкції.

2.5. У графах 3 та 4 наводяться відповідно код та найменування відходів за Класифікатором відходів ДК 005-96, уведеним у дію наказом Держстандарту України від 29.02.96 N 89 (далі - Класифікатор відходів), а для упаковки - у графі 3 наводиться код за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженим наказом Держстандарту України від 30.12.97 N 822, та в графі 4 - найменування упаковки з додатків 3, 4 до цієї Інструкції або за іншим НД на конкретний вид тари (пакувального матеріалу).

Якщо в графі 1 для упаковки використовується термін з додатка 3 до цієї Інструкції, то в графі 3 слід навести відповідний код, зазначений у цьому самому додатку.

Код відходів вибирається за Класифікатором відходів з урахуванням виду економічної діяльності підрозділу і конкретного технологічного процесу, наведеного в заголовку типової форми N 1-ВТ, та номенклатурного найменування відходу, зазначеного в графі 1.

2.6. У графі 5 наводиться норматив утворення відходу (уключаючи відходи упаковки) чи норматив використання упаковки на підставі відповідного НД (галузевого або чинного на підприємстві).

Графа 5 заповнюється таким чином: норматив утворення відходу чи використання упаковки за одиницю часу наводиться у відповідних одиницях продуктивності у вигляді дробу, у чисельнику якого зазначається фізична одиниця вимірювання кількості відходів чи упаковки, а в знаменнику - одиниця часу (наприклад, т/рік, {шт./квартал, м³/місяць, одиниць/добу, контейнерів/зміну} тощо).

У разі нормування утворення відходів чи використання упаковки на основі конкретного показника виробництва норматив також наводиться у вигляді дробу, у знаменнику якого зазначається одиниця вимірювання показника виробництва (сировина, продукція, енергоносій, параметр процесу), наприклад, для виробництва взуття: тонн обрізків шкіри/1000 м² шкіряної сировини, або тонн обрізків шкіри/1000 пар виробленого взуття, або (для фасування олії) кількість PET-пляшок/тонну олії.

Для упаковки багаторазового використання вказується кількість циклів її використання до перетворення у відходи внаслідок зношення. Наприклад, кратність використання або відсоток зношення за один цикл тощо.

У разі відсутності встановленого нормативу утворення відходу чи використання упаковки в графі 5 проставляється прочерк "-".

2.7. У графі 6 проставляється фізична одиниця вимірювання кількості (обсягу) утворюваного відходу чи упаковки (т {кг}, шт., м³ {л, мл}, м² {дм²}, бочки тощо) відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку ДК 011-96, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 09.01.97 N 8. Перевагу слід надавати вимірюванню кількості відходів та упаковки в одиницях маси (тоннах).

Якщо графа 5 заповнена, то в графі 6 зазначається та сама одиниця вимірювання.

2.8. У графі 7 проставляється коефіцієнт перерахування у тонни показника, наведеного в графі 6. Якщо в графі 6 зазначені тонни, то в графі 7 вказується коефіцієнт 1. Якщо кількість утворюваних відходів або задіяної упаковки неможливо перерахувати в одиниці маси, у графі 7 проставляється прочерк "-".

2.9. У графі 8а наводиться кількість утворених відходів чи використаної упаковки за період часу (виробничий цикл), зазначений у заголовку типової форми. Кількість відходів та упаковки наводиться у тих одиницях вимірювання, які вказано в графі 6. У графі 8б зазначається кількість відходів чи упаковки в тоннах, яка є добутком показника, наведеного в графі 8а, та коефіцієнта, наведеного в графі 7.

Якщо кількість відходу чи упаковки, наведена в графах 8а і 8б, обліковується за проміжок часу чи виробничий цикл, відмінний від того, який зазначено після найменування типової форми N 1-ВТ, то у графах 8а і 8б у дужках (після запису кількості відходу чи упаковки) зазначається реальний проміжок часу, за який утворилась ця кількість відходів або була використана наведена кількість упаковки.

2.10. У графі 9а вказується кількість утвореного відходу чи використаної упаковки, яка збирається і утилізується самим підприємством або іншим переробником за угодою, укладеною з виробником.

У графі 9б зазначається кількість відходів чи упаковки в тоннах, яка є добутком показника, наведеного в графі 9а, та коефіцієнта, наведеного в графі 7. Якщо в графі 7 коефіцієнт перерахунку відсутній, то в графі 9б проставляється прочерк "-".

Якщо утворений відхід на підприємстві не утилізується, то в графах 9а та 9б проставляється прочерк "-". Прочерк проставляється також і в разі, якщо використана підприємством упаковка після споживання упакованої продукції не збирається цим підприємством і воно не уклало відповідних угод з переробниками відходів упаковки.

Дані граф 8а і 9а (чи 8б і 9б) щодо використаної підприємством упаковки мають збігатися, якщо після споживання упакованої продукції використана упаковка повністю збирається та переробляється самим підприємством-виробником або за угодами, укладеними підприємством-виробником з підприємствами-переробниками.

Якщо технологія утилізації відходів або упаковки відповідає чинним НД і пройшла екологічну експертизу, відходи й упаковка, кількість яких наведена в графі 9а чи 9б, не підлягають подальшому обов'язковому державному обліку і паспортизації, за винятком випадків, зазначених у НД щодо поводження з окремими видами відходів. Ці обсяги відходів та упаковки надалі контролюються тільки за документами бухгалтерського обліку підприємства, а також за документами про виконання укладених ним угод щодо утилізації відходів упаковки.

2.11. У графах 10а та 10б наводяться обсяги відходів, які:

- видаляють (знищують, захоронюють) або тимчасово розміщують (накопичують) на території підприємства без подальшої утилізації;

- передають для утилізації іншим юридичним особам (як вторинну сировину);

- видаляють з території підприємства-виробника на полігони, звалища та інші об'єкти видалення або розміщення відходів.

У графі 10а кількість відходів наводиться в тих одиницях вимірювання, які зазначені в графі 6, а в графі 10б - у тоннах.

За умови повної утилізації відходів на підприємстві показники граф 8а і 9а та 8б і 9б збігаються, а у графах 10а й 10б проставляється прочерк "-".

Сума даних граф 9а і 10а повинна дорівнювати кількості відходів (упаковки), наведеній у графі 8а, або бути меншою (якщо НД установлені технологічні втрати відходів), а сума даних граф 9б та 10б - кількості відходів (упаковки), наведеній у графі 8б.

У графах 10а та 10б зазначається кількість упаковки, яку не збирає і не утилізує саме підприємство або інший переробник, з яким підприємство-виробник уклало відповідну угоду. У разі відображення даних щодо використаної упаковки, яку підприємство не збирає і не утилізує самостійно, показники граф 8а та 10а (8б і 10б) повинні збігатися.

2.12. У графі 11 наводяться відомості про об'єкт (об'єкти), куди надходять відходи або використана упаковка для утилізації або видалення. Наприклад, до таких об'єктів належать:

станція нейтралізації або установка типу "Циклон" для спалювання відходів, які зосереджені безпосередньо на підприємстві;

фірма, яка займається збиранням та заготівлею відходів як вторинної сировини (переробкою та утилізацією упаковки);

полігон чи звалище для промислових чи побутових відходів;

об'єкт тимчасового або довготривалого розміщення відходів.

У графі 11 наводяться дані про підрозділ, де відбувається утилізація зібраної підприємством упаковки, або відомості про підприємства, з якими укладено договори на збирання та утилізацію використаної упаковки. У разі відсутності таких даних у графі 11 наводяться відомості про оптових споживачів або торговельних агентів, до яких надходить продукція в упаковці.

Відомості про подальше поводження з відходами та використаною упаковкою за місцем надходження наводяться у графі 11, де зазначаються утилізація, переробка, знешкодження, тимчасове зберігання, транспортування, захоронення, спалення, компостування.

2.13. У графах 13, 14 послідовно відображаються значення показників, найменування яких зазначаються у графі 12. Зокрема, заповнення граф 13, 14 типової форми N 1-ВТ розпочинається відповідно до запису класу небезпеки, якщо його встановлено чинними НД або визначено для конкретного відходу чи виду упаковки. У разі відсутності відомостей щодо класу небезпеки відходів чи упаковки в графах 13 і 14 проставляється прочерк "-".

Якщо відходи або упаковку, які обліковуються, віднесено до категорії небезпечних матеріалів, речовин чи об'єктів за чинними НД, технічною документацією підприємства або за наказом про ведення первинного обліку, проти найменування "Категорія небезпеки" у графі 13 наводиться одиниця вимірювання показника відходу чи упаковки, указаного в графі 12, відповідно до НД або документації підприємства, а саме: 1 - вибухові речовини та вироби; 3 - легкозаймисті розчини; 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; 4.2 - речовини, які можуть самозайматися; 4.3 - речовини, які виділяють легкозаймисті гази при зіткненні з водою; 5.1 - речовини, які здатні до окислення; 5.2 - органічні пероксиди; 6.1 - токсичні речовини; 6.2 - інфекційні речовини; 7 - радіоактивні матеріали; 8 - корозійні речовини; 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

У графі 14 наводиться кількісне значення показника відходу чи упаковки, що контролюється чи вимірюється в одиницях, визначених у графі 13. Якщо контрольований показник відходу чи упаковки не визначається чисельно, його значення наводиться словами (наприклад, для визначеного у графі 12 показника колір у графі 14 можна навести значення темно-рожевий).

Якщо для вимірювання показника, наприклад, кольору відходу, не застосовують спеціальні одиниці (наприклад, шкалу або бал кольору), то в графі 14 проставляється прочерк "-".

У разі відсутності вимог щодо категорії небезпеки відходів чи упаковки, які обліковуються, у графах 13 та 14 проставляється прочерк "-".

Відомості про інші показники відходу і упаковки з числа рекомендованих у додатку Ж ДСТУ 2195-99 Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін, уведеного в дію наказом Держстандарту України від 03.02.2000 N 97, зокрема відповідні показники небезпеки, одиниці вимірювання та значення згідно з вимогами чинних нормативних актів, слід уносити до граф 12-14 тільки у випадках, коли відповідними НД чи технологічною документацією підприємства (наприклад, за стандартами безпеки праці) передбачено здійснення контролю чи вимірювання параметрів відходу (наприклад, колір, або температура, або тиск залишкового газу в балоні) за місцем утворення.

У графах 12-14 відображаються тільки такі показники відходів і упаковки та методи вимірювання і контролю, які передбачені чинними НД для існуючих технологічних процесів та речовин, матеріалів, предметів і відходів, що є чинними для підприємства.

Розділ 7. Картографування розміщення об'єкту місця видалення відходів (МВВ)

1. Загальна характеристика власника МВВ

Власником місця видалення відходів (МВВ) - звалища твердих побутових відходів (ТПВ) є Комунальне підприємство госпрозрахункова дільниця «Комунальник» (КП ГД «Комунальник»), засновником якого є Великорудківська селищна рада.

КП ГД «Комунальник» знаходиться за адресою: 38540, Полтавська область, Диканський район, с. Велика Рудка, вул. вул.Миру, 8А.

Великорудківська селищна рада є органом управління, який відноситься до регіональних та місцевих органів державного управління. Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р.) має право розпоряджатись землею територіальних громад на правах відносин, визначеними з об'єктами комунальної власності (ст. 17).

За державними реєстрами та класифікаторами КП ГД «Комунальник» кодується таким чином:

ЄДРПОУ -; КОАТУУ -;

форма власності за КОПФГ - 150 комунальне підприємство.

Види діяльності (за КВЕД), що відноситься до експлуатації місця видалення відходів є: 38.11 - Збирання безпечних відходів (додаток 2, копія довідки АБ № 597520 ЄДРПОУ).

2.Характеристика місця видалення відходів (МВВ)

Територія МВВ (звалища твердих побутових відходів) розташована на землях Великорудківської селищної ради Диканського району Полтавської області.

Ситуаційно територія звалища ТПВ знаходиться поблизу (див. «Загальна карта-схема району розташування звалища ТПВ с.Велика Рудка»):

§ у північному напряму - із земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства та житловими забудовами;

§ у південному напряму - із земельними ділянками та житловими забудовами;

§ у західному напряму - із земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства і житловими забудовами;

§ у східному напряму - із природним ставком.

Рис. 1 Загальна карта-схема району розташування звалища ТПВ с. Велика Рудка

За профілем рельєфу з північного заходу на схід (див.«Профіль поперечний території звалища ТПВ с.Велика Рудка») ділянка, на якій розташовується звалище ТПВ, має явно виражений схил в бік природнього ставка(різниця відміток 135-150м). Продольній профіль території звалища є більш спокійним з незначно вираженим схилом (різниця відміток 150-147м) з північі на південь (див.«Профіль поперечний території звалища ТПВ с. Велика Рудка»).

Найменша відстань від звалища до ставка (природна водойма) становить 423 метрів.

Територія звалища ТПВ знаходиться у відносній близькості від с.Лани, с. Мала Рудка та с. Велика Рудка. Відстань до найближчих житлових будинків с. Лани становить 427м,с Мала Рудка- 997м,с. Велика Рудка -3593м

Рис. 2 Профіль поперечний території звалища ТПВ с. Велика Рудка »

Рис.3 «Профіль продольній території звалища ТПВ с. Велика Рудка»)

Розділ 8. Складання паспорту місця видалення відходів (МВВ)

Порядок складання паспорта місця видалення відходів

На титульному аркуші паспорта зазначається назва місця (об'єкта) видалення відходів за наявною документацією. При відсутності власної назви наводиться визначення типу МВВ та найменування виду відходів (при наявності даних). Наприклад, "Звалище металургійних шлаків".

Крім цього, на титульному аркуші паспорта розміщується відмітка про його затвердження та погоджувальні відмітки відповідних організацій згідно з Порядком ведення реєстру місць видалення відходів, підпис власника МВВ (керівника юридичної особи, яка є власником МВВ).

На стадії реєстрації на титульному аркуші проставляється реєстраційний номер і дата реєстрації.

Інформація в паспорті МВВ згрупована в розділах I - XII. Кожний розділ починається з нового аркуша й підписується власником МВВ.

Заповнення розділу I "Реквізити МВВ"

У пунктах 1-11 вказуються послідовно: повна назва власника МВВ та код за ЄДРПОУ; його підпорядкованість (якщо така існує) та код за СПОДУ; юридична адреса власника та код за КОАТУУ; місцезнаходження МВВ з зазначенням відстані й напрямку розташування відносно найближчого населеного пункту (чи відносно іншого орієнтира - річки, озера тощо); телефон (факс), за яким Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації чи уповноважені ними організації можуть звертатися із запитами щодо даних, наведених у паспорті; дата складання паспорта; повна назва організації, що склала паспорт; прізвище особи, що склала паспорт, її посада та телефон. {Абзац шостий глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів N 25 ( z0470-16 ) від 25.01.2016 }

При занесенні даних до розділу I слід використовувати такі реєстри та класифікатори:

ЄДРПОУ ? єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (118-96-п );

СПОДУ ? система позначень органів державного управління (для коду центральних органів виконавчої влади);

КОАТУУ ? класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України.

Заповнення розділу II "Загальна характеристика МВВ"

У пункті 1 вказується код і вид операції з видалення відходів (згідно з додатком 2 до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів) (1216-98-п), що здійснюється на даному МВВ.

У пункті 2 шляхом закреслення клітинки, що міститься після відповідного визначення, зазначається режим функціонування МВВ.

У пункті 3 вказується рік початку або закриття експлуатації МВВ.

Упункті 4 наводиться загальний обсяг відходів, видалених на дату складання паспорта. Обсяг указується в тоннах, а, якщо облік ведеться в куб.метрах, у дужках паралельно наводиться обсяг у тоннах. Останній розраховується окремо за наявними даними щодо питомої густини відходів.

У пункті 5, якщо МВВ є діючим, наводиться обсяг видалених відходів а попередній рік ? в тих же одиницях і з тими ж застереженнями, що і в пункті

У пункті 6 при наявності проекту будівництва МВВ зазначається організація-проектувальник та її розташування (місто). Якщо видалення відходів здійснюється в надрах, то зазначається наявність відповідного гірничого відводу (пункт 6.1).

У пункті 7 подаються дані щодо можливого обсягу видалення відходів за проектом, тобто проектні граничні показники видалення (при наявності проекту).

У пункті 8 наводиться розрахунковий термін експлуатації МВВ, що визначається як кількість років, що залишилися до досягнення граничних проектних параметрів експлуатації МВВ при даному (поточному) обсязі щорічного видалення відходів. Цей показник може не збігатися з проектним.

У пункті 9 проставляється площа (в га), яку займає МВВ. При наявності санітарної зони окремо вказується площа, зайнята МВВ з урахуванням такої зони, а також проектна площа МВВ.

Заповнення розділу III "Природно-геологічна характеристика МВВ

"У пункті 1 вказується віддаленість МВВ від найближчого населеного пункту (пункт 1.1), водотоку, водойми (пункт 1.2) та водозабірних споруд (пункт 1.3) із зазначенням їхньої назви. Замість указаних природоохоронних об'єктів можуть бути зазначені інші (заказники, заповідники, а також бази відпочинку тощо).

У пункті 1.4 шляхом закреслення клітинки вказується відповідна чи зазначається інша геоморфологічна особливість МВВ, що впливає на ступінь його безпеки.

У пунктах 2, 3 вказуються відповідно абсолютна відмітка поверхні на МВВ і глибина залягання підземних вод (першого напірного горизонту).

У пункті 4 шляхом закреслення клітинки вказується якісна оцінка захищеності підземних (напірних) вод. Показник захищеності підземних вод береться з "Карты естественной защищенности подземных вод Украинской ССР". При неможливості однозначної оцінки захищеності підземних (напірних) вод наводяться відповідні причини чи зазначаються сумнівні моменти.

У пункті 5 зазначається потужність зони аерації (як відстань від земної поверхні до дзеркала першого від поверхні водоносного горизонту грунтових або напірних вод).

У пункті 6 зазначаються назви гірських порід, що складають зону аерації, потужність шарів цих порід, при потребі інші особливості.

У пункті 7 наводяться дані про наявність (чи сезонну появу) грунтових вод, глибину залягання їх та сезонні коливання цієї глибини, характеризується водотривкий шар порід.

У пункті 8 зазначаються додаткові особливості геологічної будови території МВВ, які впливають на оцінку його природної захищеності.

Заповнення розділу IV "Техніко-технологічна характеристика МВВ"

У пункті 1 шляхом закреслення відповідної клітинки або заповнення пунктів 1.4.3, 1.5.4, 1.6.2 вказується тип МВВ.

У пункті 2 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність дренажного стоку на МВВ, а у пункті 2.4 зазначаються конкретні особливості даного об'єкта щодо дренажного стоку (його якісна характеристика, куди відводиться тощо).

У пункті 3 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність на МВВ засобів захисту навколишнього природного середовища від забруднень та їхній характер.

У пункті 4 шляхом закреслення відповідної клітинки вказуються чи зазначаються (пункт 4.8) особливості технології видалення відходів на даному МВВ.

У пункті 5 шляхом закреслення відповідної клітинки зазначається, чи здійснюються на даному МВВ заходи щодо знешкодження відходів і які саме. Якщо знешкодження стосується дренажного стоку (фільтрату), то це зазначається окремо.

У пункті 6 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність на даному МВВ сортування відходів перед їхнім видаленням.

У пункті 7 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність під'їзних шляхів з твердим покриттям до даного МВВ.

Заповнення розділу V "Загальна характеристика відходів, що видаляються".

У пункті 1 наводяться код, найменування, група відходів, що видаляються на даному МВВ, за державним класифікатором відходів України ДК 005-96 "Класифікатор відходів", а також клас їхньої небезпеки для людини й обсяги видалення їх (у тих же одиницях і з тими ж застереженнями, що й у пункті 4 розділу II) на дату складання паспорта та (для діючих) за попередній рік. У разі відсутності даних про обсяги видалення відходів наводяться оціночні показники. Для відходів, які видаляються на полігонах твердих побутових відходів (сміттєзвалищах), указується група 77 і найменування "Відходи діяльності установ громадського харчування, технічного обслуговування і ремонту обладнання, приладів та виробів інших, відходи комунальні й аналогічні неспецифічні промислові інші".

У пункті 2 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на фізичний чи агрегатний стан відходів.

У пункті 3 зазначаються назва (назви) основних небезпечних складників відходів (потенційних забруднювачів) та їхні коди у відповідності з додатком В до "Довідково-методичних настанов щодо застосування ДК 005-96 "Класифікатор відходів", який наведений у додатку 2 до Інструкції.

У пункті 4 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність тих чи інших газових виділень на МВВ, а також при наявності даних кількісні чи напівкількісні показники (наприклад, значні, незначні, поодинокі виділення тощо).

Заповнення розділу VI "Відомості про системи спостережень (моніторинг) за якістю вод, грунтів та атмосферним повітрям у районі МВВ"

У пунктах 1-4 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність відповідних спостережень та в разі наявності зазначається їхня характеристика.

Заповнення розділу VII "Відомості про забруднення навколишнього природного середовища в районі МВВ"

У пункті 1 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю підземних та поверхневих вод в районі МВВ.

У колонці 1 таблиці вказується показник, що вимірювався (наприклад, вміст сухого залишку, вміст хлоридів, вміст фенолу тощо), у колонці 2 ? гранично допустиме значення цього показника для підземних (грунтових) вод у відповідних одиницях із зазначенням (скорочено) нормативного документа, що його визначає, у колонці 3 ? виміряне (фактичне) значення показника в тих же одиницях, що й у колонці 2, у колонці 4 ? якщо виміряне значення перевищує нормативне, вказується ступінь перевищення, тобто кратне від ділення виміряного значення показника на його нормативне значення.

Колонки 5, 6 і 7 заповнюються аналогічним чином з тією різницею, що в них вказуються значення показника, який вимірювався в поверхневих водах.

У разі потреби відомості про результати спостережень за якістю підземних та поверхневих вод наводяться в окремих таблицях.

У пункті 2 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю грунтів в районі МВВ. Колонки таблиці заповнюються так само і з тими ж застереженнями, що і в пункті 1.

У пункті 2.1 в описовій формі характеризується масштаб та дислокація забруднення, якщо воно зафіксовано.

У пункті 3 наводяться усереднені дані з протоколів останніх спостережень (якщо вони здійснювалися) за якістю атмосферного повітря в районі МВВ. Колонки таблиці заповнюються так само і з тими ж застереженнями, що і в пункті 1.

Заповнення розділу VIII "Порушення вимог експлуатації МВВ"

У пунктах 1-9 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність тих чи інших порушень вимог експлуатації МВВ. У пункті 10 зазначаються інші види порушень, якщо вони мають місце.

Заповнення розділу IX "Санітарно-захисна зона МВВ"

У пунктах 1, 2 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність санітарно-захисної зони МВВ, у разі наявності зазначається ширина зони (у метрах) та, при наявності даних, клас, а також вказується на те, чи витримуються її параметри.

Заповнення розділу X "Ведення документації"

У пункті 1 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність ведення власниками МВВ документації щодо обліку надходження та видалення відходів і у разі наявності зазначається якої саме.

Заповнення розділу XI

"Категорія екологічної безпеки МВВ"

Шляхом закреслення відповідної клітинки зазначається категорія екологічної безпеки МВВ.

Категорію екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини визначають Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації на підставі даних паспорта МВВ про обсяги накопичених відходів та клас їхньої небезпеки для людини, про наявність у районі МВВ забруднення вод, грунтів, атмосферного повітря та його рівень, про рівень природних та штучних засобів (водотривкі шари порід, ізоляційні екрани тощо) відвертання забруднення навколишнього природного середовища, про наявність та рівень моніторингу вод, грунтів, атмосферного повітря в районі МВВ, про особливості розташування МВВ, про рівень додержання вимог експлуатації МВВ тощо. {Абзац шістдесят четвертий глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 25 від 25.01.2016 }МВВ не може бути віднесене до категорії А чи Б, якщо воно характеризується однією або декількома із нижченаведених ознак:

- відсутність хоча б одного із засобів захисту навколишнього природного середовища від забруднення, наведених у пункті 3 розділу IV паспорта МВВ (стосується тільки МВВ, вказаних у пунктах 1.1-1.3);

- наявність забруднення навколишнього природного середовища з перевищенням нормативного значення більше ніж у 2 рази хоча б за одним із показників (розділ VII паспорта МВВ);

- наявність порушень, указаних у пунктах 1 і 3 розділу VIII паспорта МВВ.

Заповнення розділу XII "Проведення ревізій (перегляду і оновлення) даних паспорта"

Відповідно до п.19 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів інформація, що міститься в паспортах МВВ, переглядається і, при потребі, до неї вносяться зміни (за погодженням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій). Результати перегляду заносяться до таблиці. {Абзац сімдесятий глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 25 від 25.01.2016 }

3. Заповнення електронних версій паспортів Для оперативної обробки, передачі та зберігання даних паспортів МВВ на електронних носіях використовуються їх електронні версії. Електронні версії паспортів МВВ заповнюються відповідно до зразків файлів, які публікуються на сайті Мінприроди.

Власники МВВ подають електронні версії паспортів МВВ при їх затвердженні та щорічному перегляді Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в місячний термін після затвердження паспортів МВВ та їх щорічного перегляду надсилають електронні версії паспортів МВВ на електронну адресу структурного підрозділу центрального апарату Мінприроди з питань поводження з відходами.

{Інструкцію доповнено главою 3 згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 25 від 25.01.2016 }

Література

1. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 17 лютого 1999 року № 41 «Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання»

2. ДСТУ 3910-99 «Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів. Порядок найменування відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій»

3.Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням» №165 від 16 жовтня 2000 р.

4. Державний класифікатор відходів України ДК 005-96.

5. ДсанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення»

6. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів" № 1360 від 31.08.1998 р.

7. Постанова «Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми» (від 18 лютого 2016 р. № 118 Київ)

8. Наказ Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення (від 7 липня 2008 року №342)

...