Національний природний парк "Джарилгацький"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України

Національний природний парк "Джарилгацький"

В. Гетьман, канд. геогр. наук, доц.

Київ

Анотація

Основною територіальною ділянкою Національного природного парку "Джарилгацький" є острів Джарилгач із вузькою косою в західній частині. Острівний масив псамофітного степу є однією з найбільших цінностей заповідної природи півдня України.

У статті аналізуються особливості природних умов і ресурсів Національного природного парку "Джарилгацький". Звертається увага на геоморфологічні особливості коси острова Джарилгач, а також порушується питання розвитку природно-заповідної установи як природної лабораторії (банку) зі збереження рідкісних тварин і рослин.

Ключові слова: Національний природний парк, коса, острів, флора, фауна.

Основным территориальным участком национального природного парка "Джарилгацкий" является остров Джарилгач с узкой косой в его западной части. Островной массив псаммофитной степи представляет собой одну из наибольших ценностей заповедной природы юга Украины.

В статье анализируются особенности природных условий и ресурсов национального природного парка "Джарилгацкий". Обращается внимание на геоморфологические особенности косы-острова Джарилгач, а также поднимается вопрос развития природнозаповедного учреждения как природной лаборатории (банка) по сохранению редкостных животных и растений.

Ключевые слова: национальный природный парк, коса, остров, флора, фауна.

National Natural Park (NPP) "Dzharylgatskyi" was established by Decree of the President of Ukraine from December 11, 2009 on the territory of Skadovsky district of Kherson region. This was preceded by creation of Dzharylgatskyi botanical reserve of national importance in 1974.

According to the physical-geographical zoning of Ukraine, the territory of the NPP "Dzharylgatskyi" refers to the Nizhnedneprovsky terraced- delta landscape of the Black Sea-Pryazovsky dry-steppe region.

The main territorial area of the National Park "Dzharylgatskyi" is the Dzharylgach island with a narrow spit in its western part. The geomorphologic location of the park belongs to the region of the coastal zone of the Nizhnedneprovsk oblast plain, which includes the Oleshkivski Sands and the Kinburn Spit.

Island surroundings represent the psamophytic steppe and it is one of the great features of the nature reserve in the south of Ukraine. Island isolation - the remoteness from the settlements of the mainland - is the greatest natural value of Dzharylgach. This is the largest uninhabited island of Europe.

Flora of the NPP "Dzharylgatskyi" includes about 500 species of higher plants.

The uniqueness of the Dzharylgatsky natural complex, the mild climatic conditions in the winter and the location along the Azov-Black Sea migration corridor have created some favorable conditions for the abundance of a significant number of birds species in different seasons of the year.

Dzharylhach Island is an important link among the coastal environmental corridor. It is place for birds to rest and nest during seasonal migrations.

Territory of the national park is the part of one of the largest wetlands of international importance - "Karkinitskaya and Dzharilgatska Gulfs".

NPP "Dzharylgatsky" belongs to the Skadovsk resort zone with its warm sea, sandy beaches, long swimming season, which characterizes the park as a unique area for recreation and tourism. Discovered on Dzharylgach put peloids in their characteristics meet the highest requirements for therapeutic mud.

This article analyzes the features of the natural environment and resources of the National Park "Dzharylgatskyi." Attention is drawn to the geomorphological features of island spit. The article also raises the question of developing nature reserve agencies, such as the natural laboratory (bank) to conserve rare animals and plants.

Keywords: national park, spit, island, flora, fauna

Національний природний парк (НПП) "Джарилгацький" створений Указом Президента України від 11 грудня 2009 р. на території Скадовського р-ну Херсонської обл. Загальна площа парку становить 10000 га, у тому числі 805 га надаються йому в постійне користування. До складу парку включено (без вилучення) 2469 га акваторії Джарилгацької затоки та 6726 га земель ДП "Скадовське дослідне лісомисливське господарство".

Територіальне ядро парку - острів Джарилгач, розташований у північно-західній частині Чорного моря, на південний схід від Дніпровсько-Бузького лиману. З півночі його омиває Джарилгацька затока, а з півдня - Ка- ркінітська, які сходяться на сході й південному сході. Слово "джарилгач" татарського походження й у перекладі означає "обпалені дерева", або "горілий ліс".

Постановка проблеми. Острів Джарилгач, з вузькою косою в західній частині, має загальну довжину близько 42 км. Весь цей великий піщаний масив є, по суті, півостровом, але, завдяки постійно існуючій промоїні неподалік Лазурного, його можна вважати островом. Саме тому острівна відособленість - віддаленість від населених пунктів материкової частини - є найбільшою природною цінністю Джарилгача. Це найбільший неза- селений острів Європи. Його площа - 5605 га.

Охорона природних комплексів території НПП "Джа- рилгацький" була започаткована ще на початку ХХ ст. У 1923 р. о. Джарилгач було включено до заповідника "Асканія-Нова". У 1927 р. створено Надморський заповідник площею біля 32000 га, до якого входили весь

Джарилгач зі смугою акваторії завширшки 1 км, західна частина Джарилгацької затоки, а також коси Бірю- чий острів (Азовське море), Тендра і низка островів однойменної затоки.

У 1933 р. Надморський заповідник було реорганізовано в Чорноморський і Азово-Сиваський державні заповідники, основним завданням яких була охорона птахів. У 1937 р. більшу частину природоохоронної території о. Джарилгач було вилучено і передано в користування колективним господарствам Скадовського р-ну під випас. Заповідною залишалась лише територія площею 982 га, яка в 1951 р. також втратила цей статус (пресловута сталінська постанова щодо ширшого використання заповідників з господарською метою).

У 1974 р. на острові було створено Джарилгацький ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 300 га для охорони золотобородника цикадового (Chrysopogon gryllus (L.) Trin.) - рідкісної рослини, здатної закріплювати сипучі піски.

Результати дослідження, їх обговорення. Геологічно територія НПП "Джарилгацький" розташована в межах північного схилу Причорноморської западини з глибиною залягання архейсько-протерозойського кристалічного фундаменту в межах 1500-2500 м. Фактично ця територія є південною частиною давньої докембрійської Східноєвропейської платформи - крайовим її прогином у бік Криму.

Геологічну основу сучасних ландшафтів території становлять піщано-глинисті куяльницькі відклади (пліоцен), перекриті червоно-бурими глинами потужністю 6 м і більше, вище - антропогеновими суглинками.

Регіон розташування парку геоморфологи відносять до берегової зони Нижньодніпровської давньодельтової рівнини, що включає Олешківські піски, Кінбурнську косу. Вона є вюрмською (пізній антропоген) терасою Дніпра. І. М. Рослий та ін. (1990) відносять її до гетерогенної пластово-акумулятивної низинної рівнини, у межах якої основну рельєфоутворюючу роль відіграють неоген-антропогенові відклади.

Питання, пов'язані з геологічним розвитком цього району, розглядалися В. П. Зенковичем (1958, 19б0), А. Правоторовим (1966, 1967). На думку І. А. Право- торова (1967), Джарилгацька, Тендрівська та Ягорлиць- ка затоки утворилися в процесі останньої чорноморської трансгресії, а формування сучасного вигляду водойм значною мірою визначалося еволюцією акумулятивної системи Джарилгач-Тендра. Її утворення належить до періоду, коли рівень моря в цьому районі був на 3 м нижче сучасного [4].

Коса-острів Джарилгач за генезисом як морфоску- льптура є типовою акумулятивною формою берегового рельєфу. Існує думка, що це береговий бар - гравійний, піщано-черепашковий вал, який простягається паралельно основному напрямку берега і відділяє від моря лагуну. Його утворення пояснюють виносом відкладів з морського дна на перегин схилу (результат зменшення несучої сили води на мілководді) і переміщенням їх до берега [7].

Однак Джарилгач класичним баром не назвеш. Він складається із двох різних за характером частин. Перша - широка східна завдовжки 23,2 км і завширшки до 4,6 км, кінцевою точкою якої є мис Джарилгач. Друга, як уже зазначалося, вузька західна завдовжки 18,5 км і завширшки від 30 до 430 м (зазвичай 100-200 м), на яку припадає не більше 6 % загальної площі коси- острова. На відстані 650 м від західного краю коса має промоїну завширшки близько 250 м, через яку нагнана вода із Джарилгацької затоки витікає у відкрите море.

Отже, Джарилгач - це своєрідне геоморфологічне утворення й у нього є подібні особливості генезису з усіма косами північного Азово-Чорноморського узбережжя, де визначальну роль відіграють чинники повітряної (переважаючі вітри) і водної (переміщення водних мас) систем циркуляції [3].

Рельєф широкої частини Джарилгача переважно плоскорівнинний, на півдні - хвилястий, з невисокими дюнами й міждюнними зниженнями. Він значною мірою визначається закономірним чергуванням пасом і міжпа- смових знижень. Масиви пасом орієнтовані паралельно береговим лініям. У південній частині острова вони витягнуті вздовж морського берега із заходу на схід, а в північній (біля Джарилгацької затоки) - з південного заходу на північний схід.

На клімат о. Джарилгач великий вплив справляють близькість моря, рівнинність рельєфу, порівняно велика швидкість вітрів. Весна коротка (1-1,5 місяці), характеризується швидким зростанням температури повітря. Літо спекотне. Осінь триває 3-3,5 місяці й характеризується збільшенням хмарності та кількості днів з опадами. Звичайними є повернення тепла з ясною тихою погодою. Зима коротка, м'яка, із частими тривалими відлигами. Нерухомий лід у Джарилгацькій затоці встановлюється лише в найхолодніші зими. острів парк природний заповідний

Флора НПП "Джарилгацький" включає близько 500 видів вищих рослин. До Червоної книги України внесено 21 вид судинних рослин, у т. ч.: гвоздика беса- рабська (Dianthus bessarabicus Klokov), зозулинці, або плодоріжки блощичний (Anacamptis coriophora (L.) R.M. Bateman), болотний (A. palustris (Jacq.) R.M. Bateman), рідкоквітковий (A. laxiflora (Lam.) R.M. Bateman), розмальований (A. picta (Loisel.) R.M. Bateman), салеповий (A. morio (L.) R.M. Bateman), коручка болотна (Epipactis palustris (L) Crantz), люцерна приморська (Medicago marina L.), меч-трава болотна (Cladium mariscus (L.) Pohl s.l.) тощо.

Значною є чисельність видів, характерних для арен нижнього Дніпра: козельці дніпровські (Tragopogon borysthenicus Artemcz.), конюшина дніпровська (Trifolium borysthenicum Grun.), еспарцет дніпровський (Onobrychis borysthenica (Sirj.) Klokov), волошка короткоголова (Centaurea breviceps Iljin) та ін., а також видів, що перебувають на крайній південній межі поширення - оман високий (Inula helenium L.), агалик-трава гірська (Jasione montana L.), верби розмаринолиста (Salix rosmarinifolia L.) і гостролиста (в. червона, шелюга) (S. acutifolia Willd.) та ін. [2].

До Європейського Червоного списку внесено гвоздику бесарабську (Dianthus bessarabicus Klok.), покісницю сиваську (Puccinellia syvaschica Bilyk), содник ягодоносний (Suaeda baccifera Pall.), холодок прибережний (Asparagus litoralis Stev.). До Червоного списку МСОП (IUSN) - фран- кенію припорошену (Frankenia pulverulenta L.).

З 1960 р. велись роботи із заліснення території острова. Тепер тут представлені розріджені насадження з лоха, або маслинки вузьколистої (Elaeagnus angustifolia L.) та сріблястої (E. argentea Pursch), тамариксу галузистого (Tamarix ramosissima Ledeb.), білої акації, або робінії звичайної (Robinia pseudoacacia L.), в'язу низького (Ulmus pumila L.) [5].

Фауна території НПП "Джарилгацький" багата і цікава. Тут зареєстровано 22 види комах, які внесено до природоохоронних списків різного рангу: Міжнародної Червоної книги - 3, Європейського Червоного списку - 7. Серед охоронюваних видів першочергової уваги заслуговують унікальні представники найціннішого й водночас найуразливішого псамофітного ентомокомплексу. До таких видів на Джарилгачі належать: емпуза піщана (Empusa pennicornis (Pallas, 1773)), мурашиний лев велетенський (Acanthaclisis occitanica (Villers, 1789)), махаон (Papilio machaon (Linnaeus, 1758)), стиз смугастий (Stizus fasciatus (Fabricius, 1781)), ктир велетенський (Satanas gigas (Eversmann, 1855)) та ін.

У межах парку відомо більше десятка видів крабів, більшість із яких мешкає в мілководній прибережній зоні серед заростей. Найпоширенішими видами є трав'яний (Eriphia spinifrons), кам'яний (E. verrucosa) і мармуровий (Pachygrapsus marmaratus) краби, краб- плавунець (Macropipes holsatus) і рак-самітник

(Diogenes pugilator). Серед інших десятиногих ракоподібних зустрічаються три види звичайних креветок: морський кріт (Upogebia pusilla), кам'яна (Palaemon elegans) і трав'яна (Palaemon adspersus) креветки. Остання дуже поширена й має високі смакові якості.

Єдиним представником акул у Чорному морі є мала колюча акула - катран (Squalus acanthias ponticus). Ця морська живородяча риба є найцікавішим видом у Чорному морі. Її веретеноподібне тіло покрите дуже дріб- ною сірою лускою з невеликими рідкими плямами білого кольору. Чорноморська акула-катран на людину не нападає і вважається безпечною.

НПП "Джарилгацький" відіграє особливу роль у збереженні рідкісних птахів. За даними дослідників із 87 видів, занесених у Червону книгу України (2009), у районі парку виявлено 60 (Руденко, 2013).

Унікальність Джарилгацького природного комплексу, м'які кліматичні умови в зимовий період і розташування на шляху Азово-Чорноморського міграційного коридору створили певні сприятливі умови мешкання значної кількості видів птахів у різні сезони року. Територія національного парку є частиною одного з найбільших водно-болотних угідь міжнародного значення - "Каркініт- ська та Джарилгацька затоки". За сучасними даними в цьому регіоні перебувають під час зимового періоду, міграцій і в гніздовий час представники 248 видів птахів. З них зустрічаються на гніздуванні понад 80 видів, більш ніж 200 - під час міграцій, кочівлі [1].

Під впливом антропогенної трансформації ландшафту за останні 80-і00 років орнітофауна о. Джарилгач, а саме рідкісних видів, дуже змінилась. Ще у 19201930 рр. ХХ ст. на острові гніздились огар (Tadorna ferruginea (Pallas, 1764)), середній, або довгоносий крех (Mergus serrator (Linnaeus, 1758)), лунь степовий (Circus macrourus (S. G. Gmelin, 1771)), боривітер степовий (Falco naumanni (Fleischer, 1818)), журавель степовий (Anthropoides virgo (Linnaeus, 1758)), дрохва (Otis tarda (Linnaeus, 1758)), хохітва (Tetrax tetrax (Linnaeus, 1758)), кульон, або кроншнеп великий (Numenius arquata (Linnaeus, 1758)) та степовий і лучний дерихво- сти (Glareola nordmanni (Nordmann, 1842)), (G. pratincola (Linnaeus, 1766)). Деякі з цих видів у наш час не зустрічаються, окремі - під час міграцій і зимівлі [7, 9]. Лежень (Burhinus oedicnemus (Linnaeus, 1758)) хоч і зустрічається у гніздовий період на острові, але останні поодинокі гнізда спостерігалися в кінці 1970-1980-х рр.

Журавель степовий не зустрічається більше на гніздуванні не тільки на острові, але й у прибережному степу на узбережжі Джарилгацької затоки. Лише поодинокі особини або 2-3 птиці спостерігаються не щороку в його зграях. Повністю припинила гніздування на острові дрохва (з 1950-х рр.). Тепер вона є нечисленним пролітним видом. Загалом українська гніздова популяція дрохви у критичному стані.

Орел степовий (Aquila rapax (Temminck 1828)) у минулому був символом південних українських степів і прибережних островів, а тепер у незначній кількості й нерегулярно спостерігається на прольоті. Ще гірше становище зі степовим боривітром - у минулому численним мігруючим і звичайним гніздовим видом. Нині гніздування припинилося повністю й навіть на прольоті вид зустрічається настільки рідко й окремими особинами, що можна вважати його нерегулярно залітним [7].

Розглянемо справи на Джарилгачі зі звіриною. У 70-х рр. ХХ ст. на острові проводились роботи з акліматизації мисливських тварин, унаслідок чого тут з'явились олень шляхетний (Cervus elaphus), лань європейська (C. dama), муфлон європейський (Ovis musimon), фазан мисливський (Phasianus colchicus). Також вільно мешкають лисиця, єнотоподібний собака. Зустрічаються кабан і заєць [6].

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія НПП "Джарилгацький" належить до Нижньодніпровського терасово-дельтового ландшафту Причор- номорсько-Приазовського сухостепового краю. Сухос- тепові ландшафти включають межирічні, давні й сучасні терасні та дельтові, понижені ділянки узбережжя Чорного моря, його лиманів і заток [8].

НПП "Джарилгацький" як науково-дослідна природоохоронна установа є банком природного матеріалу і природною лабораторією зі збереження рідкісних тварин і рослин. За наявності спеціального дозволу та наукового обґрунтування парк може бути постачальником насіння окремих рослин, яєць, пташенят або дорослих особин рідкісних видів для їх подальшого розведення в належних умовах.

НПП "Джарилгацький" належить до Скадовської курортної зони з її теплим морем, піщаними пляжами, тривалим купальним сезоном, що, з одного боку, характеризує парк як територію, унікальну для відпочинку й туризму, а з іншого - скиди неочищених побутових стоків материкового узбережжя вкрай негативно позначаються на його природних екосистемах. Зазначимо, що на о. Джарилгач (оз. Синє) виявлені (у вересні 2003 р.) поклади пелоїдів, які за характеристиками відповідають найвищим вимогам до лікувальних грязей і становлять біля 49,0 тис. м3.

Висновки

НПП "Джарилгацький" - єдиний в Україні острівний національний парк. Його природа дуже красива і різноманітна. До наших днів на острові збереглися кілька видів зникаючих рослин і квітів, серед яких одна з рідкісних рослин України - золотобородник цикадовий.

Територія НПП "Джарилгацький" є унікальним полігоном для геоморфологічних (дослідження динаміки мікрорельєфу), геоботанічних (сукцесії), ландшафтних (часова структура геосистем) та інших наукових досліджень.

Острів Джарилгач - важлива ланка приморського екологічного коридору, місце гніздування і зупинок птахів під час сезонних міграцій. Він є частиною одного з найбільших водно-болотних угідь міжнародного значення - "Каркінітська та Джарилгацька затоки".

Отже, одним із основних завдань діяльності НПП "Джарилгацький" є організація та здійснення науково- дослідних робіт з вивчення природних комплексів та їх змін (зокрема в умовах рекреаційного використання), розроблення й упровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відновлення порушених екосистем, управління й ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу природного (ландшафтного) різноманіття.

Список використаних джерел

1. Ардамацкая Т. Б. Краткая характеристика орнитофауны о. Джарылгач / Т. Б. Ардамацкая // Биоразнообразие Джарылгача: современное состояние и пути сохранения. Вестн. зоологии. - 2000. - С. 74-83.

2. Бойко М. Ф. Растительный мир Херсонской области / М. Ф. Бойко, Н. В. Москов, В. И. Тихонов. - Симферополь : Таврия, 1987.

3. Гетьман В. І. Проблема Молочного лиману та шляхи її розв'язання / В. І. Гетьман // Екологічний вісник. - 2011. - № 68. - С. 23-26.

4. Геоморфология Украинской ССР : учеб. пособие / И. М. Рослый, Ю. А. Кошик, Э. Т. Палиенко и др. ; под общ. ред. И. М. Рослого. - К. : Вища школа, 1990.

5. Дубина Д. В. Фітоценотична різноманітність острова Джарилгач (Херсонська обл.) / Д. В. Дубина, Т. П. Дзюба // Укр. ботан. журн. - 2005. - Т. 62, № 2. - С. 128-142.

6. Природа Херсонської області. - К. : Фітосоціоцентр, 1998.

7. Проект організації території національного природного парку "Джарилгацький", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 грудня 2016 р. № 541.

8. Физико-географическое районирование Украинской ССР. - К. : Изд-во Киев. ун-та, 1968.

9. Шарлемань М. По заповідниках півдня України // Охорона пам'яток природи на Україні. - Харків, 1928. - С. 1-15.

References:

1. Ardamatskaya T.B. Korotka kharakterystyka ornitofauny o. Dzharylhach / T.B. Ardamatskaya // Bioriznomanittya Dzharylhacha: suchasnyy stan i shlyakhy zberezhennya. - Ukr. zoolohiyi. - 2000. - S. 74-83.

2. Boyko M.F. Roslynnyy svit Khersons'koyi oblasti / M.F. Boyko, N.V. Moskov, V.I. Tykhonov. - Simferopol': Tavriya, 1987. - 142 s.

3. Het'man V.I. Problema Molochnoho lymanu ta shlyakhy ee rozv'yazannya / V.I. Het'man // Ekolohichnyy visnyk, № 68, 2011. S. 23-26.

4. Heomorfolohyya Ukrayins'koyi RSR: Ucheb. posibnyk / Roslyy I.M., Koshyk YU.A., Paliyenko E.T. ta in. Za zah. red. Rosloho I.M. - K.: Vyshcha shkola, 1990. - 287 s.

5. Dubyna D.V. Fitotsenotichna Riznomanitnist' ostrova Dzharylhach (Khersons'ka obl.) / D.V. Dubyna, T.P. Dzyuba // Ukr. botan. zhurn. - 2005. - T. 62, № 2. - S. 128-142.

6. Pryroda Khersons'koyi oblasti. - K.: Fitosotsiotsentr, 1998. -120 s.

7. Proekt orhanyzatsyy terrytoryy natsional'noho pryrodnoho parku "Dzharilhats'kiy", okhorony, vidtvorennya ta rekreatsiynoho yspol'zovanye eho pryrodnykh kompleksiv y ob'yektiv, uchet nakazom Ministerstva ekolohiyi ta pryrodnykh resursov Ukrayiny vid 27 hrudnya 2016 r. № 541.

8. Fizyko-heohrafichne rayonuvannya Ukrayins'koyi RSR. - K.: Vyd-vo Kyyivs'koyi. un-tu, 1968. - 683 s.

9. Sharleman' M. Po zapovidnikakh pivdnya Ukrayiny // Okhorona pam'yatok pryrody na Ukrayini. - Kharkiv, 1928. - S. 1-15. В. Гетьман, канд. геогр. наук, доц.

Размещено на Allbest.ru