Природоохоронне значення території Центрального Свидовця (Українські Карпати)

Размещено на http://www.allbest.ru/

свидовець заповідний біотичний захист

Стаття з теми:

Природоохоронне значення території Центрального Свидовця (Українські Карпати)

О. Кагало, канд. біол. наук, Ю. Канарський, канд. біол. наук, Т. Микітчак, канд. біол. Наук, Ю. Кобів, д-р біол. Наук, В. Кияк, д-р біол. Наук, Сичак, канд. біол. наук, А.-Т. Башта, канд. біол. наук, Інститут екології Карпат НАН України, Львів

О. Ковтонюк, канд. геогр. наук, доц., Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Й. Царик, д-р біол. наук, проф., Дикий, канд. біол. наук, І. Шидловський, канд. біол. наук, О. Решетило, канд. біол. наук, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів



Центральна частина Свидовецького гірського хребта з прилеглим верхів'ям басейну й витоками річки Чорна Тиса належить до найбільш збережених і малопорушених гірських територій Українських Карпат, якій властиве виняткове біотичне й ландшафтне різноманіття. На цих теренах наявні унікальні високогірні льодовикові ландшафти та гідрологічні об'єкти, особливо цінні для заповідання вікові ліси й праліси, оселища й популяції десятків рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Тут трапляються щонайменше 42 види судинних рослин, 14 - безхребетних тварин, 4 - земноводних, 19 - птахів і 14 видів ссавців, що включені до Червоної книги України (2009). Високогір'я масиву Сви- довця має надзвичайно важливе значення для збереження біорізноманіття Українських Карпат як один з найважливіших осередків поширення реліктової бореально-альпійської та карпатської ендемічної біоти.

Однак ця територія опинилася під загрозою через запроектоване тут будівництво великого туристично-рекреаційного комплексу "Свидовець", що може призвести до безпрецедентного за масштабами руйнування і трансформації природних комплексів на площі приблизно 15-20 тис. га, яка дотепер була практично незаселеною і відносно важкодоступною. Утілення цього проекту буде мати руйнівні наслідки для стану природних екосистем і ландшафтів Свидовецького масиву, спричинить істотне погіршення гідрологічного режиму й забруднення води у верхів'ї басейну Чорної Тиси, поставить під загрозу деградації та знищення екосистеми унікальних гірських льодовикових озер, боліт і скельних відслонень, прирічкових і приполонинних лісів, оселищ і популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин, що охороняються законом як в Україні, так і у Європейському Союзі.

У цій ситуації вважаємо необхідним створення природно-заповідного об'єкта загальнодержавного значення "Центральний Свидовець", що дозволить захистити природне середовище та біотичне різноманіття цієї території від негативних наслідків реалізації вказаного неадекватного бізнесового проекту.

Ключові слова: біорізноманіття, охорона природи, руйнування гірських екосистем, природно-заповідні території, гірськолижний курорт, Свидовець, Карпати.



Вступ

Постановка проблеми. Екологічна й біогеографічна своєрідність Карпат зумовлена насамперед їхніми кліматичними й орографічними особливостями, пов'язаними з найвищим в Україні положенням. Лише тут наявні високогірні природні комплекси, розташовані на висотах понад 1500 м н. р. м., де умови - найхолод- ніші й найвологіші в країні, а термічний режим вегетаційного періоду (у нормі) відповідає умовам субарктичного кліматичного поясу [12].

На високогір'я припадає лише 1,7 % площі Українських Карпат [20], проте майже половина включених до Червоної книги України [38] видів судинних рослин, що поширені в регіоні (104 види), приурочені до високогір'я, причому 61 вид трапляється лише в цьому поясі [1б]. Рідкісні види зосереджені здебільшого в трьох гірських масивах, де найкраще представлена альпійська флора й рослинність: Чорногорі, Свидовці й Мармароських горах. Свидовець є другим (після Чорногори) за пло-

щею високогір'я масивом Українських Карпат. Проте, на відміну від Чорногори, особливістю Свидовця є збагачення материнської породи карбонатом кальцію, що зумовлює поширення кальцефільних видів рослин. У Свидовецькому високогір'ї смуга збагачених кальцієм скель і боліт є унікальним оселищем рідкісних видів і простягається від г. Близниця на північний захід до гір Ґерешаска й Трояска. Масив скель Близниці й Драгоб- рату належить до Карпатського біосферного заповідника, проте решта цієї території залишається поза межами природно-заповідного фонду, хоча її природоохоронна цінність не менша.

Власне тут, у північно-центральній частині Свидов- ця, планується створити величезний туристично- рекреаційний комплекс із мережею витягів і лижних трас загальною протяжністю близько 450 км на схилах льодовикових котлів-карів північно-східної експозиції, а також у верхів'ях басейну р. Кісва, що стікає на південь [27; 43]. Виходячи з цього й у зв'язку з активним громадським обговоренням і лобіюванням з боку бізнесових і владних структур проекту туристично- рекреаційного комплексу "Свидовець", утілення якого може призвести до безпрецедентної трансформації природних екосистем Українських Карпат, вважаємо за необхідне здійснення заходів для забезпечення природоохоронного статусу цієї території шляхом створення нового об'єкта природно-заповідного фонду (ПЗФ).

Мета роботи - аналіз природних умов і біотичного різноманіття й обґрунтування створення об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в центральній частині Свидовецького гірського масиву.



Виклад матеріалу

Географічне розташування. Територія пропонованого об'єкта ПЗФ розташована в північно-центральній частині гірського масиву Свидовець Полонинсько-Чорногірської області Карпатської гірської країни. Її орографічну вісь із північного заходу на південний схід формує відрізок гірського хребта Свидовець близько 8 км завдовжки між вершинами Трояска (1702 м) і Крачунеска (1686 м). Вона ускладнюється відрогами хребтів з вершинами Татарука (1707 м), Ґерешаска (1762 м), Догяска (1761 м), Великий Котел (177о м) тощо. Ця територія майже повністю охоплює басейн річки Апшинець (права притока р. Чорна Тиса) і, частково, верхню частину басейнів річок Станислав (притока р. Чорна Тиса) і Кісва (притока Т иси) у діапазоні висот 970-1770 м н. р. м.

В адміністративному плані зазначена територія розташована в межах Рахівського й Тячівського р-нів Закарпатської обл. (Чорнотисенська, Косівсько-Полянська й Лопухів- ська сільські ради, Чорнотисенське й Станіславське лісництва ДП "Ясінянське лМг"). З півдня вона межує зі Свидове- цьким масивом Карпатського біосферного заповідника.

Межі об'єкта ПЗФ приблизно окреслює контур: вершина г. Трояска - г. Татарука - г. Велика Кичера - р. Апшинець - г. Татульський Менчул - східні схили відрогів г. Великий Котел - р. Станислав - по долині р. Станислав до г. Крачунеска - р. Кісва - полонина Веденяска - г. Догяска - г. Ґерешаска - г. Трояска.

Загальна площа (орієнтовно) - 3350 га (рис. 1).



Рис. 1 - Картосхема ландшафтного заказника "Центральний Свидовець" (картографічна основа: Свидовець. Полонина Красна. - Туристична карта. - Масштаб 1: 50 000. - Сітка WGS84. - АССА, 2016)

Геолого-геоморфологічна будова та ландшафти.

Загалом гірська група Свидівця сформувалася переважно на Дуклянському (Лужанська і Близницька підзони) і Поркулецькому (Білотисенська підзона) покривах. Частково в північно-східну частину масиву заходить Чорно- гірський покрив (Яловичорська, або Говерлянська, підзона), а в південно-східну - Рахівський покрив [19]. У геологічній будові тут представлені породи крейдового та палеогенового віку. Особливістю масиву є те, що тут у привершинній частині на денну поверхню виходять щільні пісковики крейдового віку свидовецької світи (K2sv). Вони насунуті на палеогенові відклади, утворюючи в рельєфі уступ, що обривається до витоків правих приток Чорної Тиси. Ці породи стійкіші до денудації порівняно з палеогеновими флішовими товщами, за рахунок чого формуються скелясті виступи [29, 31].

Короткі крутосхилові хребти, які утворилися на схилах дислокованого альпійського рельєфу, фрагменти поверхонь вирівнювання, глибокі, місцями ущелинопо- дібні долини створюють своєрідний геоморфологічний краєвид [19]. За схемою геоморфологічного районування територія пропонованого об'єкта ПЗФ розташована в межах району Свидовецького брилового середньогір'я з давньольодовиковою морфоскульптурою підобласті Полонинсько-Чорногірського брилового середньогір'я на крейдових і палеогенових відкладах [31].

У межах території дослідження головний хребет має типовий карпатський напрям (хребти Свидовець із вершинами Трояська (1702 м), Догяська (1762 м) та Апшинець з вершиною Котел (1771 м)). У цих хребтів чітко виражена асиметрична будова: північно-східні та східні схили дуже круті, часто з урвищними стінками численних карів, короткими відгалуженнями від головного гребеня. Схили південної орієнтації похиліші, відгалуження плавно переходять у межирічні хребти, по яких добре простежуються фрагменти давньої поверхні вирівнювання. На північно-східних і східних схилах хребта у верхніх частинах басейнів потоків Турбатського, Апшинця, Станіслава, Свидівця добре збереглися сліди двох плейстоценових зледенінь, а в пригребеневій частині - найдавнішої поверхні вирівнювання. Характер рельєфу цієї ділянки хребта також зумовлений структурно-літологічними особливостями, зокрема переважанням тут середньо- і дрібноритмічного флішу [19].

На окресленій території представлені унікальні для України добре збережені реліктові льодовикові форми рельєфу, що утворилися під дією гірських льодовиків в епоху останнього плейстоценового зледеніння, яка закінчилася близько 10-12 тис. років тому.

Такі форми рельєфу поширені в найвищих гірських масивах Карпат: Чорногорі, Свидовці, Мармароських (Рахівських) горах, Полонинскому хребті. Проте найкраще вони виражені саме на Свидовці, де приурочені до пригребеневої частини хребта, середня висота якої становить 1735 м. Вони представлені чашеподібними заглибинами на схилах - карами, що майже суцільною смугою оконтурюють східні, північно-східні й північні схили хребта, льодовиковими долинами - трогами, скелястими уступами, що обмежують і ускладнюють дно карів і трогів - рігелями та пікоподібними вершинами між двома карами - карлінгами (аналоги хорнів у Альпах), а також моренними валами. Велика кількість реліктових льодовикових форм надає Свидовцю загалом альпінотипного вигляду.

Основними формами льодовикового походження, поширеними в межах хребта Свидовець, є кари. Вони займають площу 22 км2. Задні стінки карів стрімкі, до 40-50°, ускладнені ступінчатими поверхнями, 10-40 м завширшки, на яких до серпня, а іноді й весь рік, зберігаються сніжники. У верхніх частинах задніх стінок простежуються лавинозбірні лійки й вузьки лавинні лотки. Бічні стінки пологіші (15-20°). Нижня частина схилів і дно карів перекриті потужною товщею елювіального матеріалу, що представлений пісковиковими брилами. Такі кам'яні розвали формуються за рахунок дії різновиду фізичного вивітрювання - морозного вивітрювання. Цей процес пов'язаний із замерзанням і таненням води в тріщинах порід, що спричиняє поступову дезінтеграцію суцільного масиву породи. Розташовані біля підніжжя моренні вали порізані ерозійними рівчаками.

Окрім цього, схилам північної експозиції гір Трояска, Ґерешаска, Ворожеска та східної експозиції гір Великий Котел, Догяска й Ґерешаска притаманні відслонення щільних пісковиків свидовецької світи, що формують скелі з кутом падіння 50-70°, які описані в літературі як Свидовецькі стрімчаки [29, 31].

На території пропонованого об'єкта ПЗФ представлені ландшафтні висотні яруси крутосхилого лісистого середньогір'я, полонинського середньогір'я та давньо-льодовикового високогір'я. Крутосхиле лісисте серед- ньогір'я характеризується почленованістю зворами і долинами потічків. Укрите буково-ялиновими та ялиновими лісами на бурих гірсько-лісових ґрунтах. У привершинній частині наявні соснове криволісся та розсипища з брил пісковиків. В основі даного ярусу переважно залягає груборитмічний фліш. На плоских вершинах високих хребтів поширене полонинське середньогір'я. Пустищні луки є найчисленнішими рослинними формаціями на лучних і торф'янистих ґрунтах. Давньольодо- викове високогір'я характеризується сформованими тут альпійськими пустищами з заростями сосни гірської, зеленої вільхи, ялівцю, рододендрону; наявні луки з костриці лежачої, осоки вічнозеленої [31].

Гідрографія. Розглянута територія охоплює більшу частину басейну р. Апшинець, яка є однією з головних приток верхів'я басейну Чорної Тиси, а також витоки річок Станислав (притока Чорної Тиси) і Косівської, або Кісви, (притока Тиси) з численними струмками. Також тут наявні сотні джерел.

Річки в цьому районі належать до типу малих річок на флішових пісковикових породах високо- та серед- ньогір'я. Для них характерний порожисто-водоспадний тип русла. Руслові донні наноси - валунні. За гідро- морфологічною категоризацією екологічний стан річок оцінюється як відмінний. Річка Тиса лише на притоці Чорна Тиса вище однойменного села має відмінний екологічний статус [10; 25].

Річкам центральної частини Свидовця притаманні неширокі та глибокі долини зі стрімкими схилами. Глибина долин коливається в межах 600-700 м (високогір'я), ширина 10-20 м, значення спаду 60-70 м/км, швидкість течії сягає 1-6 м/с. Усі річки мають постійну течію, пересихають дуже рідко й на короткий час. Узимку у верхів'ях можливе їх перемерзання. Для гірських водотоків характерний нерівномірний розподіл річного стоку: на літо припадає його найбільша частка - 41-53 %, на осінь - 11-15, на зиму - 18, на весну - 10-22 % [24; 25].

Річка Апшинець є притокою четвертого порядку в річковій системі басейну Дунаю, правою притокою р. Чорна Тиса. Її басейн має площу приблизно 40 км2. Загальна довжина гідрографічної мережі басейну становить приблизно 85 км, а середня щільність 1,7 км/км2. Вона представлена короткими струмками й потоками, які утворюють водотоки ще як мінімум трьох порядків (5-7-го). Різниця висот поверхні (енергія рельєфу) у басейні становить майже 1000 м [31].

Із 17 льодовикових озер Українських Карпат 9 розташовані в масиві Свидовець, причому басейни 7 озер повністю знаходяться в межах окресленого об'єкта [23]:

Ґерешаска(Догяска, Орать) - розташоване в карі між вершинами Ґерешаска, Догяска й Ворожеска. Висота 1585 м н. р. м., розміри плеса 132 х 235 м, максимальна глибина понад 2 м, площа 2,58 га.

Апшинець- розташоване в західному карі між вершинами гір Трояска й Ґерешаска. Висота 1491 м н. р. м., розміри озерного ложа 127 х 275 м, плеса 108 х 131 м, максимальна глибина понад 2 м, площа ложа 2,97 га, плеса 1,13 га. Більшу частину озерного ложа займає болото.

Малий Апшинець - знаходиться у східному карі на траверсі вершини гори Ґерешаска. Висота 1456 м н. р. м., розміри плеса 34 х 44 м, максимальна глибина понад 1,5 м, площа 0,12 га.

Ворожеска- розташоване в карі між вершинами гір Ворожеска й Великий Котел. Висота 1488 м н. р. м., розміри плеса 75 х 81 м, максимальна глибина понад 2 м, площа 0,45 га.

Мала Ворожеска- знаходиться дещо нижче від оз. Ворожеска. Висота 1467 м н. р. м., розміри плеса 32 х 46 м, максимальна глибина понад 1 м, площа 0,10 га.

Озеро Євгенії- південно-східний кар г. Догяска. Висота 1503 м н. р. м., розміри плеса 29 х 75 м, максимальна глибина понад 2 м (за іншими даними - понад 4 м), площа 0,16 га.

Озеро Косівське(Кісва) - західні схили гір Великий Котел і Крачунеска. Висота 1614 м н. р. м., розміри озерного ложа 26 х 83 м, плеса 22 х 50 м, максимальна глибина понад 1 м, площа озерного ложа 0,13 га, плеса 0,09 га. Частину ложа займає болото.

Озера Ґерешаска, Ворожеска, Мала Ворожеска, Апшинець та Євгенії є стічними. Природними загатами є кам'янисті й дрібноуламкові льодовикові морени. Відбувається їх постійне розмивання водами. Від стану цих загат залежать розміри озер.

Також до території об'єкта належать басейни 12 озерець (Крачунєска, Котел 1 і 2, Косівські 1 і 2, Во- рожескі 1-5 та ін.), десятки високогірних калюж і боліт.

Озера Апшинець, Ворожеска й Ґерешаска формально підлягають охороні як гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення площею 2,6, 0,7 і 1,2 га, відповідно, проте в зазначених межах і без охоронних зон цей природоохоронний статус є суто номінальним.

Верхів'я річки Чорна Тиса від витоків і на 32 км униз по течії також підлягає охороні як іхтіологічний заказник місцевого значення [30].

Уміст біогенних речовин (сполуки азоту та фосфору) у воді р. Чорна Тиса відповідає значенню 1-го класу якості (відмінний) поверхневих вод за критеріями Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай [34; 37]. Значення рН для води р. Чорної Тиси вище с. Чорна Тиса становить 8,0, уміст кисню (О2) - 13,1 мг/дм3, значення БСК5 - 1,7 мгО2/дм3, що свідчить про чистоту місцевих водотоків та їхнє значне насичення киснем. За мінералізацією води верхів'я Чорної Тиси належать до помірно прісних. Водні об'єкти з такими гідрохімічними параметрами є надзвичайно важливим і цінним сегментом водних ресурсів як високоякісні джерела водопостачання. Їхня цінність як джерел питної води тільки підвищуватиметься з часом [37].

Зміни морфологічних характеристик русел і водозборів гірських територій, особливо витоків річок, під впливом урбанізації та будівництва гідротехнічних спорудє головними водно-екологічними проблемами верхньої частини басейну Тиси [25].

Країнами Європейського Союзу прийнято єдиний юридичний документ, відповідно до якого здійснюється управління водними ресурсами - Водна рамкова директива ЄС 2000/60/EC[4]. Згідно з угодою між Україною та ЄС Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити законодавчу базу для впровадження положень Водної рамкової директиви [5]. Реалізація її положень потребує розробки планів управління річковими басейнами з метою досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району України [25]. Річка Тиса є транскордонною, і стан верхньої частини її басейну включно з витоками викликає чи не найбільше занепокоєння з боку країн Європейського Союзу серед усіх водних басейнів України.

Клімат. Окреслена територія розташована в прохолодній, помірно-холодній і холодній висотно- кліматичних зонах, за визначенням М. Андріанова [36]. Кліматичні характеристики цього району відомі за даними метеопунктів Апшинець і Турбат у період 19461958 рр. [1].

У метеопункті Апшинець (850 м н. р. м.) середня температура найхолоднішого місяця (січень) становила -6,3 °С, найтеплішого (липень) 15,8 °С, середня річна температура 5,1 °С, середня річна сума опадів 792 мм.

У метеопункті Турбат (1140 м н. р. м.) середня температура найхолоднішого місяця (лютий) становила -8,0 °С, найтеплішого (липень) 13,7 °С, середня річна температура 3,0 °С, середня річна сума опадів 1226 мм.

У пункті Апшинець тривалість теплого періоду (зі сталими температурами вище 0 °С) становила 244 дні, активної вегетації (зі сталими температурами вище 10 °С) - 133 дні, сума добових температур періоду активної вегетації - 1808 °С; у пункті Турбат (на 290 м вище) ці показники зменшувалися до 216 і 92 днів та 1141 °С, відповідно. Термічний режим вегетаційного періоду відповідав кліматичним зонам південних (Апшинець) і північних (Турбат) тайгових лісів. Гідротермічні коефіцієнти теплого періоду відповідали гумідним (Апшинець - 1,8) і екстрагумідним (Турбат - 3,2) умовам зволоження.

Ураховуючи висотний кліматичний градієнт на північних схилах Свидовця, у високогірній частині окресленої території на висотах 1500-1700 м н. р. м. середні температури липня становили 11,6-10,4 °С, суми температур періоду активної вегетації - 460-220 °С, річні суми опадів - 1440-1560 мм, а гідротермічні коефіцієнти теплого періоду - 4,5-5,3, що відповідає екстрагумідним умовам зони арктичної тундри. Тривалість теплого періоду в цьому висотному поясі зменшувалася до 185-170 діб, а періоду з добовими температурами вище 10 °С - до 45-20 діб. У сучасних умовах кліматичнихзмін (після 2000 р.) у високогір'ї Українських Карпат температури найтеплішого місяця збільшилися приблизно на 2 °С, а суми температур вегетаційного періоду (вище 10 °С) - на 500 °С порівняно зі стандартною кліматичною нормою [12].

Небезпечні гідрометеорологічні явища

Снігові лавини. Кліматичні умови та геоморфологічні особливості північних схилів Свидовця сприяють накопиченню великих запасів снігу й повільному його таненню навесні, унаслідок чого сніговий покрив місцями тут може зберігатися до літа. Запас води у сніговому покриві центральної частини масиву Свидовця сягає 125-150 мм, середня висота снігового покриву - 4560 см [24]. Указані особливості також зумовлюють високий рівень лавинної небезпеки північних і східних схилів цього масиву [29].

Для характеризованого району в цьому аспекті вирізняються такі ділянки:

лавиноактивні - північні схили масиву Свидовець;

лавинонеактивні - південні схили суміжного Брат- ківського хребта в Ґорґанах, які за певних метеорологічних умов можуть стати лавиноактивними;

лавинобезпечні - долина Чорної Т иси.

За рахунок чашеподібної конфігурації та стрімкості схилів Свидовецького хребта тут формуються специфічні лавини типу осувів - раптове одночасне обвалення снігу по всій площі кару. Крім геоморфологічних умов, цьому сприяють зарості вільхи зеленої та ялівця сибірського на схилах. Ці зарості під час снігопадів і хуртовинного перенесення забиваються снігом, формуючи пружну "подушку", по якій снігові карнизи зісковзують на дно карів. Трапляються тут і лавини лоткового типу - снігові маси, що рухаються прямолінійно у фіксованому руслі, яким може служити будь-який тальвег. Саме характер лавин сприяє одночасному накопиченню в північних карах пропонованого об'єкта ПЗФ значних мас снігу, які живлять озера та інші водойми [17].

Селі. На території Свидовецького масиву виявлено понад 100 селенебезпечних осередків, серед них басейни річок Апшинець і Станислав та верхня частина басейну р. Кісва [19]. Центральний Свидовець є територією з рідко повторюваними селями. Тут трапляються структурні (тобто ті, що утворюються на схилах) і не- структурні (приурочені до долин водотоків) селі. Акумулятивні осередки формування твердого стоку селевих потоків на території пропонованого об'єкта ПЗФ установлені в заплаві р. Апшинець і в місці її злиття зі струмком Ворожечок; гравітаційні осередки представлені в правому борті долини р. Апшинець на ділянці між її устям і впадінням струмка Кичера; денудаційні - поширені в льодовикових карах на схилах хр. Свидовець, звідки беруть початок струмки Апшинечок і Ворожечок та їхні численні притоки. Це лавиноактивна територія, кожен із карів якої є лавинним осередком, тому матеріал,накопичений на схилах і на днищах карів за рахунок лавинних процесів і вивітрювання, може служити осередком твердої складової селевого потоку. Неселеак- тивними на цій території є схили з крутизною менше 15°, зокрема схили полонини Татул [31].

Паводки.Верхів'я Чорної Тиси належить до басейнів з високим рівнем паводкової небезпеки. Зокрема, у 1999 р. була сніжна зима та швидка дощова весна. Це спричинило раптове утворення великої маси води. Тимчасовий розлив у нижній частині басейну повністю заповнив днище та прилеглі частини схилів на 6 км вище устя. Сили водного потоку було достатньо для пересування великих брил діаметром 4-5 м. Проте здатність щільної дернини й укріплених корінням дерев ділянок нейтралізувати вплив злив або раптового снігового танення в цьому випадку відіграла свою роль. Розриви дернини (стежки) на схилах візуально мало змінилися. Однак загалом дороги та стежки сприяють лінійній ерозії й денудації на гірських схилах [31].

У цьому контексті водорегуляційна роль екосистем, зокрема природного рослинного покриву території, відіграє вирішальну роль у регулюванні паводково- повеневого режиму басейну Чорної Тиси загалом. Відповідно будь-які форми антропогенного впливу на цю територію необхідно оцінювати насамперед з позицій збереження її водоохоронного, ґрунтозахисного та загального екологорегуляційного значення.

Ґрунти. На території пропонованого об'єкта ПЗФ переважають бурі ґрунти трьох типів: гірсько-лісові (сформовані під лісовою рослинністю), гірсько-лучні та гірсько-торфуваті (приурочені до альпійських і субальпійських полонин в умовах надмірного зволоження). Панівною материнською породою є карпатський пісковиковий фліш, але серед нього трапляються збагачені кальцитом породи верхньокрейдового віку (K2sv) - сви- довецька світа, на яких сформувалися нейтральні та слаболужні карбонатні ґрунти [6; 31].

Рослинність і флора. Окреслена територія розташована, головним чином, у межах верхнього лісового (смерекового) і субальпійського поясів рослинності з фрагментами рослинності альпійського поясу. Рослинний покрив представлений альпійськими та субальпійськими луками, високогірними пустищами й пасовищами, заболоченими луками та болотами, субальпійськими чагарниками й криволіссям, гірськими хвойними (смерековими) і мішаними (смереково-буковими, буково-смерековими) лісами, наскельними, прибережно-водними й водними угрупованнями. Верхня межа лісу проходить тут на висоті 1300-1400 м н. р. м. Близько 2/3 площі займає високогір'я з численними скелями, озерами й болотами.

За геоботанічним районуванням частина території, яка розташована в лісовому поясі, належить до Чорно- гірсько-Мармароського геоботанічного району смерекових лісів (Верхньотисянський підрайон буковоялицево- смерекових лісів), Гірськокарпатського округу смерекових лісів. Високогірна частина належить до Свидовецького геоботанічного району щільнодернистих лук, ялівцевих і зеленовільхових заростей і фрагментів альпійської рослинності Свидовецько-Покутсько-Мармароського округу субальпійських і альпійських сланких чагарників і полонин [6].

Наявність ґрунтів, збагачених кальцієм, на відслоненнях порід Свидовецької світи створює сприятливі умови для росту на цій території низки кальцефільних високогірних видів рослин, відсутніх у інших масивах карпатського високогір'я [41]. Це, зокрема, BupleurumranunculoidesL., ThlaspidacicumHeuffel, ErigeronatticusVill., що в Україні трапляються лише на території пропонованого об'єкта ПЗФ; а також RumexscutatusL., EuphrasiasalisburgensisFunck, інші рідкісні види рослин, що включені до Червоної книги України [38]: PrimulahalleriJ.F.Gmel., AquilegianigricansBaumg., LeontopodiumalpinumCass., Minuartiapauciflora (Kit. exKanitz) Dvorakova, Ptarmicatenuifolia(Schur) Schur, ErigeronalpinusL. тощо. SparganiumangustifoliumMichx. уже зник з єдиного відомого в Україні локалітету - озера Ґерешаска [14].

Панівними формаціями у високогір'ї Свидовця є зе- леновільхові, наскельні й болотні угруповання на північних схилах і вторинні біловусові, щучникові, червонокос- трицеві, тонкомітлицеві й альпійсько-щавельні асоціації - на південних. Альпійські формації сеслерії голубуватої (Sesleria coerulans), осоки вічнозеленої (Carex sempervirens) і костриці приземкуватої (Festucaairoides) представлені фрагментарно. Характерною рисою рослинності високогір'я Центрального Свидовця є наявність на збагачених кальцієм флішових відслоненнях наскельних угруповань костриць аметистової, приземкуватої, строкатої (Festucaamethystina, F. airoides, F. versicolor), у складі яких багато рідкісних видів рослин [6].

У місцях тривалого залягання снігу на дні льодовикових котлів сформувалися хіонофільні угруповання з домінуванням мохів, де трапляються зникаючі холодолюбні (кріофільні) види рослин: Saxifraga carpatica Sternb., VeronicaalpinaL.

Свидовець є масивом Українських Карпат, якому властиве найбільше флористичне різноманіття, і виділяється як окремий флористичний район [42]. Унікальне видове фіторізноманіття території пропонованого об'єкта ПЗФ зумовлене насамперед особливостями геологічної будови (зокрема збагаченням ґрунту кальцієм) і рельєфу - наявності значної кількості скельних відслонень і заболочених вирівняних площин льодовикового походження [15].

Власне для території проектованого об'єкта відомі десятки рідкісних, ендемічних і реліктових видів судинних рослин Українських Карпат, з яких 42 включені до Червоної книги України (2009) [38]:

Aconitum jacquinii Rchb. - аконіт Жакена Anemone narcissifloraL. - вітеринка нарцисоквітна Aquilegia nigricans Baumg. - орлики чорніючі Bellardiochloa violacea (Bellardi) Chiov. - зеленоплідниця фіолетова;

Botrychium lunaria (L.) Sw. - горянка півмісяцева Bupleurum ranunculoides L. - ласкавець жовтецевий;

Campanula cladniana Schur (Witasek) - дзвоники Кладни;

Carex pauciflora Lightf. - осока малоквіткова Coeloglossum viride(L.) C. Hartm. - язичок зелений CrocusheuffelianusHerb. - шафран Гейфелів Dactylorhizacordigera (Fries) Soo - зозульки серценосні;

Dactylorhiza fuchsii(Druce) Soo - зозульки ФуксаDiphasiastrum alpinum (L.) Rothm. - зеленицяальпійська;

Erigeron alpinus L. - злинка альпійська Erigeron atticus Vill. - злинка залозиста Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. - баранець звичайний;

Gentiana acaulis L. - тирлич безстебловий Gentiana laciniata Kit. ex Kanitz - тирлич роздільний Gentiana luteaL. - тирлич жовтий Gentiana punctataL. - тирлич крапчастий Gymnadenia conopsea (L.) R.Br. - билинець довгорогий Leontopodium alpinum Cass. - білотка альпійська, едельвейс;

Lilium martagon L. - лілія лісова Lycopodium annotinum L. - плаун річний Minuartia pauciflora (Kit. ex Kanitz) Dvorakova - міну- арція рідко квіткова;

Narcissus angustifoliusCurtis- нарцис вузьколистий OrchissigniferaVest. - зозулинець прикрашений PinguiculavulgarisL. - товстянка звичайна PrimulahalleriJ.F.Gmel. - первоцвіт Галлера Ptarmicalingulata (Willd. et Kit.) DC - чихавка язичкова Ptarmica tenuifolia(Schur) Schur - чихавка тонколиста;

Pulsatillascherfelii (Ullep.) Skalicky - сон Шерфеля RhodiolaroseaL. - родіола рожева;

RhododendronmyrtifoliumSchottet Kotschy - рододендрон східнокарпатський;

SaussureaporciiDegen - соссюрея Порціуса Saxifraga carpaticaSternb. - ломикамінь карпатський;

Scheuchzeria palustris L. - шейхцерія болотна Selaginella selaginoides (L.) Link - плаунок плаунопо-дібний;

Sparganium angustifolium Michx. - їжача голівка вузьколиста;

Swertia perennis L. - сверція багаторічна Traunsteinera globosa (L.) Rchb. - траунштейнера куляста;

Trifolium badium Schreb. - конюшина темно- каштанова види, відомі для території лише за літературними джерелами [14; 47].

На окресленій території виявлені найбільші в Українських Карпатах популяції Gentiana luteaL., Swertia perennisL., Aquilegia nigricans Baumg., Primula halleri J.F.Gmel. Унікальними є два локалітети білотки альпійської, або едельвейсу (Leontopodium alpinum Cass.), які не мають тут охоронного територіального статусу. Усі популяції цього виду в Українських Карпатах є критично загрожуваними [13]. Єдина в Україні, мала за площею і вразлива популяція ласкавця жовтецевого (Bupleurum ranunculoides L.), розташована на г. Ґерешаска на межі субальпійського й альпійського поясів, на висоті 17101730 м н. р. м.

На схилах г. Ребро (1420 м н. р. м.) розташований унікальний для України фітоценоз, у якому виявлено єдиний уцілілий в Українських Карпатах локалітет злинки залозистої (Erigeron atticusVill.), а також малі популяції багатьох інших видів із Червоної книги, зокрема PrimulahalleriJ.F.Gmel., Aconitum jacquinii Rchb., Botrychium lunaria (L.) Sw., Ptarmica lingulata (Willd. et Kit.) тощо [13].

Особливу природоохоронну цінність мають рослинні угруповання кальцефільних видів скельних відслонень, карбонатних боліт, сніжників, приджерельних і прируслових ділянок струмків і потоків. Високогірні угруповання формацій нарцису вузьколистого (Narcisseta angustifolii)і рдесника альпійського (Potamogetoneta alpini)включені до Зеленої книги України [11].

Фауна безхребетних тварин. Фауні наземних безхребетних окресленої території, як і в інших високогірних масивах Українських Карпат, притаманна значна участь бореально-монтанних, європейських гірських і карпатських ендемічних елементів.

Серед поширених тут карпатських ендемічних видів жуків турун Завадського (Carabus zawadzkii Kraatz, 1881) і вусачик чудовий (Pseudogaurotina excellens Brancsik, 1874), а також середньоєвропейський монтан- ний вид турун мінливий (Carabus variolosus Fabricius, 1787) включені в Додатки II, IV Директиви 92/43/ЄЕС "Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори" [9]. Pseudogaurotina excellensмає пріоритетний охоронний статус, а урочище Апшинець є одним із трьох відомих локалітетів цього виду в Українських Карпатах [49].

Серед угруповань наземних безхребетних Свидовця особливою своєрідністю відзначаються високогірні угруповання жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae), серед яких є реліктові та ендемічні таксони: Carabus sylvestris transsylvanicusDejean, 1826, NebriaheegeriDejean, 1826, N. reitteriRybinski, 1902, N. transsylvanicaGermar, 1834, N. fuscipesFuss, 1850, Trechuslatus Putzeys, 1847, T. fontinalisRybinski, 1901, T. carpaticusRybinski, 1902, T. pseudomontanellusRizun, 1994, DuvaliuscorpulentusWeise, 1875, Pseudanophthalmuspilosellus (Miller, 1868), Bembidionbipunctatumnivale Heer, 1840, B. glacialeHeer, 1840, Deltomerus carpathicus (Miller, 1868), Amara misella Miller, 1868 [33].

Високогір'я Свидовця - єдиний відомий локалітет (типова місцевість) нещодавно описаного таксона денного метелика - Erebia poloninaNikolaevinNikolaev&Korshunov, 2004 [18], що, імовірно, є єдиним ендемічним видом більших лускокрилих (Macrolepidoptera) Українських Карпат.

Високогірним озерам, озерцям, калюжам і болотам властиві характерні тільки для цієї території угруповання водних безхребетних [23]. В Україні лише з озер Малий Апшинець, Догяска, Ворожеска та з озерець і боліт Ворожеського кару відома дафнія рожева (Daphnia rosea,Sars, 1862). Озерця, болота й калюжі Ворожеського кару є оселищем стабільних популяцій двох ендемічних для Європи монтанних видів ракоподібних: вилонога татранського (Mixodiaptomustatricus,Wierzejski, 1883) і дафнії тупокінцевої (Daphnia obtusa Kurz, 1875). У підземних водах масиву Свидовець також виявлено новий для фауни України вид - евциклоп підземний (Eucyclops subterraneus, Graeter, 1907). Указані види фігурують у Червоних списках багатьох країн Європи, зокрема й Карпатського макрорегіону [44; 45; 48].

За рецентними даними, водойми проектованого об'єкта населяє 26 % видів планктонних веслоногих і гіллястовусих ракоподібних, відомих в Українських Карпатах. Озеро Ґерешаска (Догяска) є другою водоймою в Українських Карпатах за різноманіттям планктонних ракоподібних (19 видів) після озера Синевир (31 вид) [23].

Серед реліктових бореально-альпійських видів водних жуків, які поширені у високогірних водоймах Свидо- вця та потребують охорони, слід зазначити Oreodytesborealis (Gyllenhal, 1827), IlybiuscrassusC.G.Thomson, 1854, CrenitispunctatostriataLetzner, 1840 [22; 40].

У водотоках і лентичних водоймах пропонованого об'єкта ПЗФ сформувалися унікальні для України альпійські й субальпійські угруповання водних безхребетних, пристосовані до низьких температур і дуже чистої води [23; 50].

Отже, водойми Центрального Свидовця є одним з найважливіших центрів збереження різноманіття водних безхребетних Українських Карпат.

До Червоної книги України (2009) [39] включено 14 видів комах, які поширені на окресленій території [28; 40; 46]:

CordulegasterbidentataSelys, 1843 - кордулегастер двозубчастий

Quedius transsylvanicus (Weise, 1875) - кведій карпатський

Chrysolinacarpatica (Fuss, 1856) - хризоліна карпатська

Papilio machaonLinnaeus, 1758 - махаон

Parnassiusmnemosyne (Linnaeus, 1758) - мнемозина

Apaturairis (Linnaeus, 1758) - райдужниця велика

Limenitispopuli (Linnaeus, 1758) - стрічкар (пасмо- вець) тополевий

Agliatau(Linnaeus, 1758) - сатурнія-аглія

Eudiapavonia (Linnaeus, 1758) - сатурнія мала

Endromisversicolora (Linnaeus, 1758) - шовкопряд- ендроміс березовий

Callimorphadominula (Linnaeus, 1758) - ведмедиця- господиня

Catocalafraxini (Linnaeus, 1758) - орденська стрічка блакитна

Euchalciavariabilis(Piller, 1783) - евхальція різнобарвна

Sioblasturmi(Klug, 1814) - сіобла бальзамінова.

Наведений перелік далеко не повний, оскільки дослідження ентомофауни Свидовця дотепер мали епізодичний і фрагментарний характер.

Фауна хребетних тварин. Фауна хребетних Центрального Свидовця є загалом типовою для Полонинської ділянки Карпатського зоогеографічного району [32]. Утім, за рахунок віддаленості від населених пунктів і відносної важкодоступності тут збереглися популяції деяких рідкісних і зникаючих видів тварин, які негативно реагують на фактор турбування і трансформацію середовища існування.

Загалом на підставі відомих матеріалів [2; 3; 7; 8 та ін.] на окресленій території зазначено 37 видів хребетних тварин із Червоної книги України (2009) [39], у тому числі 4 види земноводних, 19 - птахів, 14 - ссавців:

Земноводні

Salamandrasalamandra (Linnaeus, 1758) - саламандра плямиста

Mesotriton alpestris (Laurenti, 1768) - тритон альпійський

Lissotriton montandoni (Boulenger, 1880) - тритон карпатський

Bombina variegata(Linnaeus, 1758) - кумка жовточерева

Птахи

Circaetusgallicus(Gmelin, 1788) - змієїд Hieraaetus pennatus (Gmelin, 1788) - орел-карлик Aquila chrysaлtos(Linnaeus, 1758) - беркут AquilapomarinaC.L.Brehm, 1831 - підорлик малий Falco peregrinus Tunsrall 1771 - сапсан Lyrurus tetrix(Linnaeus, 1758) - тетерук Tetrao urogallus(Linnaeus, 1758) - глушець Tetrastesbonasia (Linnaeus, 1758) - орябок Aegoliusfunereus (Linnaeus, 1758) - сич волохатий Glaucidiumpasserinum (Linnaeus, 1758) - сичик- горобець

BubobuboLinnaeus, 1758 - пугач StrixuralensisPallas, 1771 - сова довгохвоста Otusscops (Linnaeus, 1758) - совка Columba oenas (Linnaeus, 1758) - голуб-синяк PicusviridisLinnaeus, 1758 - жовна зелена Dendrocoposleucotos (Bechstein, 1803) - дятел біло- спинний

Picoidestridactylus (Linnaeus, 1758) - дятел трипалий Prunellacollaris (Scopoli, 1769) - тинівка альпійська Monticolasaxatilis (Linnaeus, 1776) - скеляр строкатий

Ссавці

Ursusarctos (Linnaeus, 1758) - ведмідь бурий Lynxlynx (Linnaeus, 1758) - рись MustelaermineaLinnaeus, 1758 - горностай NeomysanomalusCabrera, 1907 - кутора мала Sorexalpinus (Schinz, 1837) - бурозубка альпійська Microtustatricus(Kratochvfl, 1952) - полівка татран- ська

Chionomysnivalis (Martins, 1842) - полівка снігова Rhinolophushipposideros(Bechstein, 1800) - підковик малий

Eptesicus nilssonii(Keyserling, Blasius, 1839) - кажан північний

Pipistrellus nathusii(Keyserling et Blasius, 1839) - нетопир лісовий

Plecotusauritus (Linnaeus, 1758) - вухань звичайний Myotis myotis (Borkhausen, 1797) - нічниця велика Myotis brandtii (Eversmann, 1845) - нічниця північна Myotis bechsteinii (Kuhl, 1817) - нічниця довговуха У районі Центрального Свидовця зазначене одне з поодиноких для України місць появлення беркута [7]. Кілька спостережень цього птаха (окремі дорослі особини, пара, пташеня на крилі й молодий птах) за останні 20 років у районі гір Унгаряска, Стіг, Ґерешаска, Догяска свідчать про існування стабільного місця гніздування в їхніх околицях, тому територія об'єкта є надзвичайно важливою ділянкою для збереження цього рідкісного виду як із Червоної книги України (2009), так і зі списків МСОП та інших міжнародних списків рідкісних видів тварин, яким загрожує зникнення.

За даними Б. Годованця [8], гніздовими на території Свидовця є також пугач, сокіл-сапсан і низка інших рідкісних і зникаючих видів птахів. Цікавим, надзвичайно рідкісним видом є тинівка альпійська (Prunellacollaris),яка гніздиться лише у високогір'ї Карпат, зокрема й на Сви- довці [2]. Також тут поширений карпатський підвид біло- спинного дятла (Dendrocoposleucotoscarpathicus),який в Україні гніздиться лише в Карпатах. На верхній межі лісу розташовані токовища глушця (Tetraourogallus),а на високогірних полонинах - тетерука (Lyrurustetrix).

Серед великих ссавців Червоної книги України (2009) у цьому районі, згідно з нашими даними, існують стабільні локалітети популяцій рисі та бурого ведмедя. Старовікові лісостани та скельні відслонення цієї території є важливими оселищами низки видів кажанів, що включені до Червоної книги України [3].

Природні оселища міжнародного значення. На території проектованого об'єкта ПЗФ, згідно з даними попередніх екологічних, флористичних і фітоценологіч- них досліджень [13; 15; 41], поширені 17 природних типів оселищ європейського значення, які включені до Додатка І Оселищної директиви ЄС ("HabitatDirective") [9] і збереження яких потребує створення територій особливої охорони [26]:

3160 Природні дистрофні озера та стави 3220 Альпійські ріки й трав'яна рослинність уздовж їхніх берегів

3240 Альпійські ріки та їхня прибережна чагарникова рослинність із Salix elaeagnos

4060 Альпійські та бореальні чагарничкові пустища 4080 Субарктичні (та бореально-альпійські) низькорослі зарості із Salix spp.

6150 Альпійські та бореальні луки на силікатному субстраті

6230* Багатовидові луки з Nardusна силікатних субстратах гірських регіонів континентальної Європи

6410 Луки з Moliniaна вапнякових, торфових або глинисто-мулових ґрунтах (Molinion caeruleae)

6430 Гідрофільні прибережні зарості високотравних угруповань рівнин і від монтанного до альпійського висотних поясів

7110* Активні верхові (оліготрофні) болота 7140 Перехідні трясовини та сплавини 7230 Лужні низинні болота

8110 Силікатні осипища від монтанного до нівально- го поясів (Androsacetalia alpinae, Galiopsietalia ladani) 8230 Силікатні скелі з піонерною рослинністю Sedi- Scleranthion

9110 Букові ліси Luzulo-Fagetum 9410 Ацидофільні ліси з Piceaвід монтанного до альпійського поясів (Vaccinio-Piceetea)

91E0* Заплавні ліси з Alnus glutinosaта Fraxinus excelsior(Alno-Padion, Alnion incanae, Salicion albae)

* позначені пріоритетні типи оселищ.

Наявність на цій території особливих за хімізмом порід Свидовецької світи зумовлює формування унікального для Європи типу оселища, яке, за попередніми оригінальними даними, слід охарактеризувати як "Відслонення та осипища вапнистих порід Свидовецької світи" і яке має подібні риси з типами оселищ 6110* На- скельні карбонатні або базифільні трав'яні угруповання Alysso-Sedion albi,6170 Альпійські та субальпійські луки на вапняках і 8120 Осипища вапняків і кальцитних сланців від монтанного до альпійського поясів (Thlaspietea rotundifolii),але, фактично, жодному з них не відповідає. Саме наявність цього типу оселища зумовлює можливість росту тут низки кальцефільних видів, які є рідкісними в Українських Карпатах і формують тут унікальні малі популяції. Фактично справжніх типів оселищ 6110*, 6170 та 8120 на цій території немає, а в Україні вони представлені лише у Вулканічних Карпатах і, частково, у Чивчинських горах на кордоні з Румунією та в зоні Пенінських стрімчаків.

Аналогічно на окресленій території наявні 18 (або 17) типів оселищ, що перебувають під загрозою, потребують заходів спеціальної охорони і фігурують у переліку Резолюції № 4 Бернської конвенції [35]:

С 1.4 Постійні дистрофні озера, ставки та водойми C 2.18 Ацидофільна оліготрофна рослинність струмків С 2.1А Мезотрофна рослинність струмків С 2.25 Ацидофільна оліготрофна рослинність швидких водотоків

С 2.27 Мезотрофна рослинність швидких водотоків

D 2.3 Перехідні трясовини та сплавини D 4.1 Багаті низинні болота, у тому числі евтрофні ви- сокотравні низинні болота і карбонатні флеші та мочарі E 3.5 Мокрі або вологі оліготрофні луки E 4.3 Кислі альпійські та субальпійські трав'яні угруповання

E 4.4 Кальцифітні альпійські та субальпійські трав'яні угруповання (див. вище - стосовно поширення типів оселищ 6110*, 6170 та 8120)

E 5.4 Мокрі або вологі високотравні й папоротеві ділянки

Е 5.5 Субальпійські мокрі або вологі високотравні й папоротеві ділянки

F 9.1 Прирічкові чагарники G 1.12 Борео-альпійські прирічкові чагарники G 1.6 Букові ліси

G 3.1С Ялинові ліси внутрішніх масивів H 2.3 Кислі силікатні осипища помірно-гірського поясу X04 Комплекси верхових боліт На території пропонованого об'єкта ПЗФ у рамках проектів WWF [51] визначено 434 га особливо цінних для заповідання старовікових лісів і пралісів (HCVF, OGF), які зосереджені в таких кварталах:

урочище Апшинець: Чорнотисенське лісництво, кв.17 - 138 га,

урочище Ворожеска: Станіславське лісництво, кв. 1, 2 - 246 га,

урочище Крачунеска: Станіславське лісництво, кв. 11 - 50 га.

Це чисті смерекові й мішані буково-смерекові та смереково-букові деревостани віком від 120 до 180 років.

Висновки. На розглянутій території представлені унікальні малопорушені високогірні ландшафти льодовикового походження, особливо цінні гідрологічні об'єкти, масиви особливо цінних для заповідання старовікових лісів і пралісів, оселища та популяції щонайменше 42 рідкісних і зникаючих видів судинних рослин, 14 видів безхребетних і 37 - хребетних тварин, що включені до Червоної книги України (2009).

Високогір'я масиву Свидовця має виняткове значення для збереження біорізноманіття Українських Карпат як один з найважливіших, разом із Чорногорою та Мармаросько-Чивчинськими горами, осередків поширення реліктової бореально-альпійської та ендемічної карпатської біоти.

Крім цього, водорегуляційна роль екосистем, зокрема природного рослинного покриву території, відіграє вирішальну роль у регулюванні паводково-повеневого режиму басейну Чорної Тиси загалом, тому будь-які форми антропогенного впливу на цю територію необхідно оцінювати насамперед з позицій збереження її водоохоронного, ґрунтозахисного та загального еколого- регуляційного значення.

Виходячи з вищезазначеного, рекомендуємо створити ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Центральний Свидовець" із забезпеченням на його території охоронного режиму відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Крім цього, рекомендуємо виділити охоронну зону заказниказавширшки від 1 до 3,5 км, у яку слід включити прилеглу територію басейну р. Чорна Тиса з такими межами: від полонини Ріпта Апшинецька по вододілу до перевалу Околи - далі по р. Чорна Тиса до устя потоку Плотський - г. Грунь Жигалівський - р. Станислав - по р. Станислав догори до пункту Гать Станислав - по вододілу до г. Стіг. Загальна площа зазначеної охоронної зони становить орієнтовно 3280 га.

Водночас, згідно із проектом ТРК "Свидовець" [27; 43], планується будівництво туристично-рекреаційних об'єктів та інфраструктури, яке охоплюватиме значну частину верхів'я басейну Чорної Тиси й північно- центральну частину гірського масиву Свидовець. Цей проект передбачає безпрецедентне за масштабами втручання і трансформацію карпатських природних комплексів на території загальною площею приблизно 15-20 тис. га, яка дотепер була практично незаселеною і відносно важкодоступною.

Зокрема, на цій території планується:

Будівництво туристичних та інших об'єктів у долинах річок Чорна Тиса, Станислав, басейні р. Апшинець (кар Ворожески) і деяких інших місцях, зокрема 60 споруд готельного типу, 120 закладів харчування, 390 споруд котеджного типу, 10 багатофункціональних торгово-розважальних центрів, сміттєспалювального заводу тощо.

Спорудження загат і створення водосховищ на річках Чорна Тиса і Станислав.

Прокладання доріг та інженерних комунікацій.

Спорудження понад 20 гірськолижних витягів протяжністю 223 км і прокладання 230 км гірськолижних трас у високогір'ї та лісовому поясі масиву Свидовець, що потребує вирубування значних масивів гірських лісів, у тому числі на їхній верхній межі.

Забезпечення доступу великої кількості людей і автотранспорту, зокрема одночасного перебування понад 20 тис. відпочивальників.

Наслідками реалізації вказаного проекту буде негативний вплив на всі компоненти природного комплексу території, а саме:

Деградація або безпосереднє знищення екосистем унікальних льодовикових озер. Зазначимо, що 7 із 17 таких озер в Українських Карпатах розташовані в зоні трансформації і впливу проекту.

Порушення гідрологічного режиму у витоках і верхів'ї басейну р. Чорна Тиса, що має міжнародне транскордонне значення; масштабне забруднення водойм.

Вирубування прирічкових і приполонинних лісів, які мають важливе водоохоронне, паводково- і сніголавинно-захисне та природоохоронне значення.

Деградація і безпосереднє знищення оселищ рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, що призведе до зменшення їх чисельності або й повного зникнення багатьох популяцій і втрати низки видів для України.

Порушення унікальних для України високогірних ділянок тривалого залягання снігу, що служать осе- лищем рідкісних реліктових видів рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в умовах кліматичних змін.

Вимирання популяцій окремих видів рідкісних і зникаючих хребетних тварин унаслідок негативного впливу фактора турбування й антропогенного пресу.

Зменшення ландшафтно-естетичної цінності ма- лопорушеної гірської території внаслідок будівництва різноманітних туристично-рекреаційних об'єктів та інфраструктури, присутності великої кількості людей.

Загалом будівництво та введення в експлуатацію проектованого ТРК "Свидовець" буде мати руйнівні наслідки для природних ландшафтів і екосистем усього гірського масиву Свидовця, гідрологічного режиму верхів'я басейну р. Чорна Тиса, поставить під загрозу деградації та знищення екосистеми унікальних льодовикових озер, водоохоронних прирічкових і старовікових приполонинних лісів, оселища й популяції рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, які перебувають під охороною не лише в Україні, а й на міжнародному рівні.

Крім цього, наслідками масштабної трансформації природних екосистем у цьому районі може бути істотне збільшення паводкової, сніголавинної та селевої небезпеки.

Разом із цим, розглядаючи можливості майбутнього використання території Свидовця й верхів'я Чорної Тиси, зокрема в рекреаційних цілях, вважаємо доцільним визначити її перспективу у складі природоохоронного об'єкта поліфункціонального значення, наприклад національного природного парку. Такий парк (робоча назва "Свидовецький") міг би охопити значно більшу площу, ніж пропонований заказник, а оскільки ця категорія природно-заповідного фонду передбачає функціональне зонування території, то була б змога об'єктивно й оптимально визначити режим використання та збереження унікальних природних комплексів. Приклади такого просторового планування господарського розвитку та рівночасного збереження природної спадщини маємо в сусідніх карпатських країнах, наприклад Словаччині.

Рекомендації щодо режиму охорони і використання території. З метою збереження природних комплексів і екосистем на території заказника мають бути виключені такі види господарської діяльності:

будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечитьцілям і завданням, передбаченим природоохоронним законодавством, і не погоджена з Міністерством екології та природних ресурсів;

використання природних ресурсів у межах об'єкта без затверджених у встановленому порядку лімітів та отриманих у Міністерстві екології та природних ресурсів дозволів;

...