Екологічна свідомість суспільства: напрями формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна свідомість суспільства: напрями формування

Ю. Строганова,

здобувачі вищої освіти обліково-фінансового факультету,

Миколаївський національний аграрний університет

Ключові слова: природні ресурси, екологічна свідомість, екологічна культура, соціальна відповідальність, бізнес-середовище, екосистема, навколишнє середовище.

Y. Stroganova, I. Lazareva. ENVIRONMENTAL SOCIETY OF THE SOCIETY: AREAS OF FORMATION.

It has been researched and substantiated that the increase of the level of negative impact on the environment requires a significant modification of the environmental consciousness of society, which will contribute to the conservation of ecosystems.

Key words: natural resources, ecological consciousness, ecological culture, social responsibility, business environment, ecosystem, environment.

Постановка проблеми. Упродовж тривалого часу суспільство, обираючи напрями адаптації до змін навколишнього середовища з метою задоволення своїх потреб, загострило суперечності між добробутом і станом екосистем. Постійне прагнення людства до бажання максимально задовольнити свої потреби в економічному сенсі, призвело до руйнації екологічної підсистеми [1].

Важливими аспектами подальшого розвитку є зацікавленість бізнес - середовища і суспільства в цілому у здійсненні природоохоронних заходів, встановлення відповідальності за екологічні порушення при використанні природних ресурсів за видами, що потребує посилення функції контролю і підвищення соціальної відповідальності та рівня екологічної свідомості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність питання зумовлена зростаючою потребою у збереженні екосистем. Напрями, відповідно до теми статті, досліджували такі вітчизняні вчені, як О. Балацький, В. Борисова, О. Вишневська, В. Горлачук, С. Дорогунцов, Б. Данилишин, О. Котикова, Л. Мельник, С. Рогач, П. Саблук, В. Савчук, Є. Хлобистов.

Соціальні, психологічні, правові, економічні, організаційні, власне екологічні та інші проблеми екологічної культури досліджували такі вчені радянського періоду та сьогодення як В.І. Андрейцев, Б.В. Єрофєєв, С.М. Кравченко, О.І. Казанник, М.В. Краснова, В.С. Крисаченко, В.В. Петров, М.Ф. Реймерс, Ю.С. Шемшученко та ін.

Постановка завдання. Дослідження й обґрунтування теоретичних засад щодо зростаючої ролі у необхідності формування екологічної свідомості суспільства з метою покращення екологічної ситуації країни.

Виклад основного матеріалу. До сьогодні соціальні впливи людини на довкілля засновувалися, як правило, на парадигмах, що ґрунтувалися на ствердженні панівного становища людини стосовно природи. Це призвело до формування споживацького, прагматичного підходу до характеристики системи "природа - суспільство". Сучасне людство стоїть перед вибором подальшого шляху розвитку від сьогоденного стану суспільства до якісно нового його стану, що передбачатиме збалансоване співвідношення соціально-економічного та екологічного розвитку. Вибір "стратегії людства" має бути співзвучним зі "стратегією природи", тобто межі та напрям розвитку людства мають узгоджуватися з розвитком всієї біосфери, забезпечувати коеволюцію природи та суспільства [1].

Отже, актуальним питанням сьогодення є процес формування нової культури поведінки особистості, що є підґрунтям у вихованні екологічної культури і сприяє набуттю екологічних знань, екологічного мислення з метою формування екологічної свідомості суспільства, зокрема, бізнес - середовища. екологічний свідомість поведінка

Більшість науковців вважає, що цілеспрямована система дій, яка б забезпечувала вихід з глобальної екологічної кризи, повинна здійснюватися техніко-технологічним та світоглядно-соціальним напрямом. Технологічні програми, що охоплюють різноманітні напрями людської діяльності, повинні сполучатися із соціальними програмами, які за своїм рішенням є найбільш складними.

Аналізуючи культуру як соціальне явище, М.Ф. Реймерс виділяє різні рівні культури, поряд з матеріальною, соціальною, економічною він зазначає і екологічну [4, с. 278].

С.М. Кравченко відмічає діалектичну обумовленість екології та культури, пов'язуючи це із процесом екологізації культури, поповненням знань людей про природу та її взаємодію із суспільством, науковими даними та вбачаючи в екологічній культурі культуру усіх видів людської

діяльності, пов'язаної з пізнанням, освоєнням та перетворенням природи [ 2, с. 39].

Також залишається актуальною і на сьогодні думка В.В. Петрова про те, що зміст екологічної культури відображається у Конституції [3, с. 94], а отже, серед найбільш вагомих правових засад екологічної культури вважаємо конституційні положення про людину, її життя і здоров'я як найвищу соціальну цінність (ст. 3), обов'язок держави із забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги (ст. 16), забезпечення прав кожного на безпечне довкілля, відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди й на вільний доступ до екологічної інформації (ст. 50) та покладання обов'язків не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66).

А. Радей вважає, що екологічне знання є базисом у формуванні нової парадигми екологічного мислення й екологічної культури суспільства. Проблема формування екологічного знання як ядра екологічної свідомості пов'язана зі встановленням нової екологічної парадигми, що заснована на гу маністичних засадах ставлення до природного середовища. Гуманізація екологічного знання щільно пов'язана з проблемою етично-

екологічного імператива як гаранта гармонізації складових всередині системи, умовно називаної "природа - суспільство" [5].

З цих позицій метою екологічної освіти постає формування екологічної свідомості учнівської молоді. Екологічно свідомою є особистість, якій притаманний екоцентричний тип свідомості. Шляхи вирішення екологічних проблем пов'язані з формуванням саме еко- центричного типу екологічної свідомості учнівської молоді, з розробкою та використанням психолого-педагогічних технологій на особистісно орієнтованих засадах.

Найбільш ефективними формами розвитку екологічної свідомості учнів визначено діяльність у дитячих екологічних організаціях та рухах ("Еко-До", Латвія), участь у створенні екологічних поселень, а також відвідування занять еколого-психологічного тренінгу як найбільш адекватної технології щодо умов позашкільних закладів освіти.

Висновки

Отже, кожній особистості потрібно усвідомити єдність з усім іншим світом, щоб подолати суперечності, які виникають у сфері взаємодії з природою. Адже глибоке вивчення системної організації біосфери та її функцій, визначення ролі людини стосовно неї, сприяють формуванню стратегії безконфліктного збалансованого розвитку природи та людини [1].

Зростання рівня негативного впливу на навколишнє середовище потребує істотної модифікації екологічної свідомості, що сприятиме збереженню екосистем. Саме екологічна свідомість, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання розвитку особистості, повинна спрямовуватися на формування екологічної свідомості, підприємницької свідомості та відповідальності зокрема, екологічної культури, як складової системи національного виховання особистості, екологізацію освітнього процесу та програму підготовки у розвитку суспільства [1].

Список використаних джерел

1. Бобровська Н.В. Екологічна свідомість у використанні природних ресурсів /Н.В. Бобровська, А.Г. Костирко // Науковий вісник НУБІП України. Сер. : Економіка, аграрний менеджмет, бізнес. - 2016. - № 249. - С. 37-44. (http://dspace.mnau.edu.ua/ispui/handle/123456789/3633).

2. Кравченко С.Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / Светлана Николаевна Кравченко. - Львов, 1988. 11. Краснова М.В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): монографія / Марія Василівна Краснова. - К., 2008.

3. Петров В.В. Экология и право / Владислав Васильевич Петров. - М., 1981.

4. Реймерс Н.Ф. Экология (теория, законы, правила, принципы и гипотезы) / Николай Федорович Реймерс. - М., 1994. 20. Тваринний світ України: правова охорона, використання та відтворення / Г.І. Балюк, О.О. Погрібний, Ю.С. Шемшученко та ін.; за ред. Г.І. Балюк. - К., 2010.

7. Радей А.С. Екологічна свідомість і культура: теоретико-методологічний аспект. Вісник НТУУ "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць, № 3(24). 2008. URL: http:/ /ela.kpi.ua/handle/123456789/8812 (дата звернення: 20.03.2019).

Размещено на Allbest.ru