Екологічний розподіл водних твердокрилих у біотопах Рівненської області
Дослідження екологічного розподілу водних твердокрилих у біотопах типів водойм. Визначення видового складу Hydradephaga, що відносять до головних екологічних груп. Екологічна структура популяцій Hydradephaga, прогноз сукцесійних процесів в екосистемах.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.11.2020 |
| Размер файла | 25,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Екологічний розподіл водних твердокрилих у біотопах Рівненської області
Тетяна Гусаковська
У статті представлено дослідження екологічного розподілу водних твердокрилих у біотопах різних типів водойм. Визначено видовий склад Hydradephaga, які відносяться до чотирьох екологічних груп (реобіонтів, реофілів, помірних реофілів, стагнофілів). Встановлено екологічну структуру популяцій Hydradephaga, що дасть змогу спрогнозувати сукцесійні процеси в екосистемах. hydradephaga екологічний сукцесій ний
Ключові слова: колеоптерофауна, реобіонти, реофіли, стагнофіли.
Статья включает исследование экологического распределения водных жесткокрылых в биотопах различных типов водоемов. Определен видовой состав Hydradephaga, которий относится к четырем экологи - ческим группам (реобионтов, реофилов, умеренных реофилов, стагнофшов). В результате анализа видового состава водных жесткокрылых определена биотическая специализация, изменение численности популяций исследуемых видов и особенности пространственного распределения водных Adephaga. Показано, что виды жесткорылых, близкие таксономически, обладают сходными биотопическими предпочтениями. Полученные сведения о распространении видов водных Adephagaв пределах Западного Полесья значительно дополняют и уточняют данные об ареалах видов. Установление экологической структуры популяций Hydradephagaпозволит определить виды-биоиндикаторы, а также спрогнозировать механизмы сукцесий в экосистемах.
Ключевые слова: колеоптерофауна, реобюнти, реофши, стагнофши.
The article includes a study of the ecological distribution of aquatic Coleoptera in habitats of different types of water bodies. It hes been devined species composition of Hydradephaga, which belong to four ecological groups (reobiontov, reophylov, relatively moderate reophilov, stagnopilov). The analysis of species composition of aquatic Coleoptera defined botica specialization, changes in the composition of groups and the characteristics of spatial distribution Adephaga. It is shown that the species taxonomically close, usually have similar habitat preferences. The obtained information about the distribution of species of aquatic Adephaga within the West Polesie significantly reinforce and clarify data on the species area of habitats. The establishment of the ecological structure of populations of Hydradephaga will determine the types of biological indicators, as well as to predict the mechanisms succese in ecosistema.
Key words: coleopteran, reobiont, reophyl, stagnopil.
Постановка наукової проблеми та її значення. Еколого-фауністичні дослідження водних твердокрилих північно-західного регіону України є актуальними при вивченні різних регіонів фауни. Відомості про фауну й екологію жуків потрібні для проведення моніторингових досліджень і біо - індикації водних об'єктів.
Упродовж останніх десятиріч дія антропогенних факторів на всі природні біоценотичні комп - лекси призводить до суттєвих, часто незворотних змін, тому виникає гостра потреба у вивченні закономірностей зміни комплексів водних твердокрилих, структури популяцій та їх чисельності.
Аналіз досліджень цієї проблеми. У роботах, присвячених екології водних Adephaga, міститься достатній обсяг відомостей про середовище існування й інші особливості видів, проте узагальнених таких даних у літературі майже немає. Зокрема це стосується проблем систематизації [4; 5; 12; 13], біотопічної спеціалізації видів [1; 2; 6], порівняльного аналізу складу і структури угруповань різних водних об'єктів [3; 7; 8; 9; 10], а також зміни населення Hydradephaga в ході сукцесії водойм. Зали - шається відкритим питання про просторовий розподіл водних Adephaga, зокрема за профілем літоралі й прибережної зони водойм.
До підряду Adephaga відносять десять родин (Кйузойійае, СагаЬійае, ТгасЬурасйійае, НаІірІійае, Оугіпійае, Коїегійае, ЛшрйІЕоійае, Лзрійуййае, Hygrobiidae і Dytiscida. Родини Rhysodidae, СагаЬійае і Ттасйурасйійае об'єднують у групу Geadephaga (наземні Adephaga), інші сім родин - у групу Иуйга- dephaga (водні Adephaga) [12]. Філогенія підряду Adephaga обговорюється в низці сучасних робіт [13].
У цій розвідці прийнято систему водних Adephaga найбільш авторитетних сучасних авторів [5; 12; 13].
Мета роботи - вивчити фауну водних твердокрилих підряду Adephaga Західного Полісся Рівненської області, встановити відносну чисельність та біотичний розподіл водних Adephaga.
Матеріали і методи дослідження. Дослідження водної ентомофауни ми проводили упродовж 2010-2015 рр. Збирали матеріал за загальноприйнятими ентомологічними та гідробіологічними методиками [8; 10]. При визначенні видової приналежності зібраного матеріалу використано визнач - ники ентомофауни [4; 5; 6; 11].
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У результаті вивчення водних екосистем було визначено 91 вид водних твердокрилих, що належать до родин ИаІірІійае, Буїізсійае, Оугіпійае, ИуйгорйіІійае, у межах яких ми визначили екологічні групи (табл. 1).
Таблиця 1
Розподіл екологічних груп водних жуків за таксономічними групами
|
Екологічні групи |
Родини (кількість видів, %) |
||||
|
Haliplidae |
Dytiscidae |
Gyrinidae |
Hydrophilidae |
||
|
Реобіонти |
- |
1,5 |
9,1 |
- |
|
|
Реофіли |
22,2 |
5,9 |
- |
20,0 |
|
|
Помірні реофіли |
- |
11,8 |
- |
- |
|
|
Стагнофіли: |
77,8 |
80,8 |
90,9 |
80,0 |
|
|
- ацидофіли |
12,9 |
18,3 |
- |
- |
|
|
- галобіонти |
- |
7,6 |
- |
- |
|
|
- галофіти |
12,9 |
4,6 |
- |
20,0 |
|
|
- еврібіонти |
52,0 |
50,3 |
90,9 |
60,0 |
Аналіз зібраного матеріалу дав можливість встановити екологічну приналежність твердокрилих до типів водойм (табл. 2).
Таблиця 2
Екологічні групи водної колептерофауни за типами водойм
|
Типи водойм |
Екологічні групи (відносна кількість, %) |
||||
|
Реобіонти |
Реофіли |
Помірні реофіли |
Стагнофіли |
||
|
Річки |
4,9 |
- |
24,9 |
70,2 |
|
|
Джерела |
4,1 |
14,9 |
- |
81,1 |
|
|
Ставки |
- |
4,1 |
8,5 |
86,4 |
|
|
Стариці |
- |
9,4 |
9,9 |
80,7 |
|
|
Болота |
- |
2,3 |
4,2 |
93,5 |
|
|
Калюжі |
- |
- |
19,9 |
80,1 |
Ріки області належать до басейну Прип'яті, найбільші з них - Горинь, Стир, Веселуха. Основний напрямок течії - з півдня на північ - зумовлений загальним зниженням території. У південних районах швидкість течії збільшується і тут переважають реобіонти: Haliplus lineolatusMnnh., Laccophilus hyalinusDeg., Platambus maculatusL., Haliplus variusNic., H. ruficollisDeg., Dytiscus marginalisL., Orectochilus villosusMull., серед яких Laccophilus hyalinusDeg., Platambus maculatusL., IlybiusfenestrastusFabr., I. filiginosusFabr. є суто холодолюбними. Фауна річок середньої течії в межах лісового поясу збагачується умовними реофілами (Haliplus fulvusFabr., Hyphydrus ovatusL., Porhydrus lineatusFabr., Colymbetes striatusL., C. fuscusL., Graphoderes cinereusL., Hydrochus brevisHrbst., Copelatus haemorrhoidalisFabr., HydrouselongatesSchall., Anacaena globulusPauk.), стагнофілами (Peltodytes caesusDuft., Haliplus ruficollisMrsh., Noteras crassicornisMull., N. clavicornisDeg., Laccophilus minutasL., Hydrotus inaequalisFabr., Rhantus pulvrosusSteph., Helophorus aquaticusL., H. brevipalpis Bedel., H. griseusHrbst., Enochrus minutusF.).
Отже, на цій ділянці річок реобіонти становлять 4,9 % загальної кількості видів у біотопі, реофіли й помірні реофіли - 24,9 %, стагнофіли - 70,2 %. Кількість видів у річках збільшується за рахунок стагнофільної групи, тому тут реофільний комплекс представлений малочисленними особинами жуків. Це свідчить про те, що рівнинні річки мають порівняно повільну течію і, з іншого боку, їх усе більше забруднюють промислові, сільськогосподарські стоки, а це створює несприятливі умови для життя оксибіонтних форм. У нижній течії виявлено всього 2 реофіли: Haliplus fluviatilis Aube., Platambus maculatusL.
Прибережні ділянки річок з майже стоячою водою населяють стагнофіли, серед яких чітко виділяються евритопні види (Haliplus ruficollisDeg., Laccophilus minutusL., Bidessus pusillusFabr., Phantus pulverosusSteph.). Незначні глибини, відсутність рослинності унеможливлює існування тут великих форм водних жуків. Із супранектонних видів тут трапляються Gyrinus natatorL. і G. marinus Gyll., а з бентосних - Dryops auriculataL.
У джерелах домінують холодолюбні форми (Gaurodytes bipustulatus L., Anacaena limbata F., Laccobius nigriceps Thoms.),тут домінують реобіонти (BrychiuselevatusPanz., GaurodytesguttatusPauk., OrectochilusvillosusMull.)і реофіли (Haliplus variusNic., H. flavicollisSturm., LaccophilushyalinusDeg., OreodytesborealisGyll., GaurodytesbiguttatusOliv., PlatambusmaculatesL., AnacaenalimbataF., LaccobiusnigricepsThoms., L. bipunctatusF., AnacaenaglobulusRayk.).
Склад екологічних груп водних жуків річок за видовим складом та біотичним розподілом подібні, однак тут спостерігається тенденція до збільшення видів реофільних груп у верхніх течіях річок і зменшення кількості видів стагнофільних. Формування нових ентомокомплексів заболочених ділянок річок відбувається, передусім, за рахунок еврибіонтів та інших стагнофілів, які існують в аналогічних біотопах.
Таким чином, на поширення водних жуків впливає насамперед швидкість течії. Проточні водойми є центром і межею існування реобіонтів. Частина елементів реофільного комплексу трапляється в чистих, холодноводних стоячих водоймах. Імовірно, тут вони знаходять умови, які нагадують протічні водойми, хоча зайняті ними зони вже не відповідають первісним.
Умовні реофіли займають проміжне місце між рео- і стагнофілами. Протічні водойми виключають існування в них ацидофілів і галобіонтів. У слаботекучих водоймах, які, створюючи в окремих ділянках нетипові для цього біотопу умови, можуть з'являтись ацидофіли. У випадку подальшого перетворення біотопу: текуча водойма - болото, текуча водойма - калюжа, текуча водойма - озерно- ставкова водойма, кількісно і якісно змінюється видовий склад водних жуків. На перших етапах формування таких біоценозів співвідношення між його компонентами нестійкі. Вирівнювання починається в міру старіння біотопів, а сувора тривала стабільність спостерігається далеко не у всіх випадках, причиною цього є сукцесійні процеси.
Фауна стариць відрізняється відносним багатством видового складу водних жуків і переважанням представників стагнофільної групи. Більшість стагнофілів представляють евритопні види. Разом з ними з'являються галобіонти і типово низинні види Haliplus furcatus Seid., Biddessus nasutus Sharp., Coelambus paralellogrammus Boh., C. њnfluens Fabr., Helophorus nanusStrm. У старицях трапляються деякі ацидофіли (2,9 %), характерні для сфагнових боліт, і тому тут вони заселяють ділянки, сприятливі для заболочення.
У реофільному комплексі стариць колеоптерофауни (9,4 %) за кількістю видів переважають річкові форми, що обумовлено близьким розміщенням річок і періодичними їх розливами, в ре - зультаті чого відновлюється зв'язок з головним руслом річки. Кількість умовно реофільних еле - ментів у реофільному комплексі дещо зростає (на 0,5 %).
У старицях типу калюж, розташованих в околицях с. Кустин, Решуцьк площею 0,4-4 м2 з мулистим дном, теплою і чистою водою склад реофілів дорівнює 7,2 %. Тут з'являються і великі форми водних жуків - політопні стагнофіли (Hydaticus, Acilius, Dytiscus).
У природних ставках порівняно зі старицями спостерігається зменшення кількості видів реофілів (4,1 %), умовних реофілів (8,5 %) і переважання політопних стагнофілів (16,3 %), особливо великих форм. Тут добре представлені еврибіонти (Ochthebius marinus Pauk., Cybister lateralimarginalis Deg.). Уставкибасейнівсередньоїтечіїрічокпроникаютьпівнічнівидижуків(Hydroporus palus tris L., H. obsurus Sturm., H. fuscipennis Schaum.).
У сфагнових болотах переважає стагнофільний комплекс. Тут суттєво збільшується кількість видів ацидофільної групи (Haliplus variegtus Sturm., Laccophilus variegatus Germ., Hydrotus decoratus Gyll., Hydroporus augustatus Sturm., H. palustris L., H. marginatus Duft., H. pubescens Gyll., H. melanarius St., Gaurodytes striolatus Gyll., G. neglectus Er., G. affnis Pauk., Rhantus notaticollis Aube., Helophorus tuberculatus Gyll.), тобто 18,1 % загальної кількості видів цього типу водойм. Досить чітко виділяється група еврибіонтів (22,3 %). Помірних реофілів (4,2 %) й особливо реофілів (2,3 %) тут мало і займають вони ділянки біотопів з чистою прозорою водою, збагаченою киснем. Останню частину видів складають політопні стагнофіли (Hydaticus, Graphoderes, Acilius, Dytiscus). Галобіонтівігалофілівтутневиявлено, оскількимулистеідендритнедно, багатарослинність, стоячаводастворюєсприятливіумовидлярозвиткустагнофілів, якіособливовіддаютьперевагукисломусередовищу.
У пойменних болотах загальна кількість видів жуків знижується. Крім еврибіонтів (43,7 %), тут трапляються ацидофіли - 8,1 %, а галобіонтів узагалі не виявлено. У заболочених ділянках басейнів річок Стир і Горинь проникають види північного походження (Hydroporus planus Fabr., Ilybiusfenestratus Fabr., I. ater Deg., I. guttiger Gyll., I. fuliginosus Fabr., Rhantus bistriatus Brgstr., Rhantus notatus Fabr., Helophorus nubilis F., H. tuberculatus Gyll.).
У ранньовесняних калюжах відзначений порівняно багатий видовий склад жуків з перева- жанням стагнофільної групи. Тут відмічені степові види і галобіонти. Цією особливістю цей біотоп відрізняється від деяких уже описаних водойм. Окремі види стагнофілів (HelophorusaquaticusL., BerosussignaticollisCharp.) за кількістю особин переважають (1,8 %).
Ранньовесняні калюжі, більшість яких розташовані вздовж річкових заплав, характеризуються наявністю реофільних і помірно реофільних елементів. У калюжах в зоні листяних лісів домінують ацидофіли, а реофіли, помірні реофіли виражені менше.
У затінених лісових калюжах відмічено 12 видів. Домінують стагнофіли (80,1 %), серед них переважають еврибіонти (67,5 %): Hydroporus palustris L., H. planus Fabr., Gaurodytes uliginosus L., Eriglenus undulatesSchrank., E. labiatus Brahm., Helophorus glacialis Wills., Laccobius gracilisMotsch., L. minutus L.Характерними видами цих біотопів слід вважати Haliplus variegatus Sturm., Hydrotus decoratus Gyll., Hydroporus elongatus Sturm., H. melanocephalus Mrsh., Ilybius obscurus Marsh., Helophorus aquaticus L., H. brevipalpis Bedel., Hydrochus carinatus Grm., Laccobius biguttatus Germ. Галобіонтів у цих біотопах немає взагалі.
Штучні ставки басейнів річки Горинь (с. Сергіївка, с. Волошки) нараховують 25 видів. Енто- мофауна штучних ставків формується аналогічно до природних водойм, але повної схожості між ними не спостерігається. В цілому у фауні водних жуків штучних ставків переважають політопні стагнофіли, які представлені меншою кількістю особин.
Порівняльна оцінка видового складу жуків природних і штучних водойм дає можливість виді - лити низку спільних видів Hydradephaga з переважанням фітофільних елементів. У деяких водоймах, якщо немає рослинності, спостерігається зміна складу екологічних груп жуків з переважанням бен- тосних форм. У штучних водоймах спостерігається зменшення, а часто і зникнення стенобіонтних видів на фоні збільшення еврібіонтів.
Отже, аналіз матеріалу, зібраного зі стоячих водойм усіх типів, підтверджує домінування в них стагнофілів (80,7-93,5 %), у болотах - ацидофілів, калюжах - галобіонтів і галофітів. Реобіонти і реофіли існують тільки у швидкоплинних водоймах (річки, струмки, джерела).
Висновки та перспективи подальшого дослідження
На основі приналежності водних жуків до водойм певних типів на території Рівненщини ми виділили такі екологічні групи: реобіонти (2,2 %), реофіли (7,8 %), умовні реофіли (8,9 %), стагнофіли (81,1 %). Залежно від хімізму води серед стагно - філів трапляються ацидофіли (17,8 %), галобіонти (6,9 %), галофіли (6,9 %), еврибіонти (68,4 %).
Перспективами подальших досліджень може стати моніторинг водної колеоптерофауни, які перебувають в природніх ареалах помірно континентального клімату. Встановлення в подальшому екологічної структури Hydradephaga сприятиме визначенню видів-індикаторів та можливості спрогнозувати сукцесійні процеси у водних біоценозах.
Джерела і література
1. Беляшевский Н. Н. Заметки об ареалах водных жуков (Coleoptera, Hydradephaga) фауны СССР / Н. Беляшевский // Энтомол. обозрение. - СПб., 1991. - Т. 70. - Вып. 2. - С. 367-372.
2. Грамма В. Н. Водные жуки как индикаторы определенных водоемов / В. Грамма // VI Съезд Всесоюз. энтомол. общества. Аннотации докладов. 17-23 августа 1970 г. - Воронеж, 1970. - С. 48.
3. Грамма В. Н. Некоторые особенности водной энтомофауны (Coleoptera и Heteroptera) реликтовых участков Юго-Восточной Украины / В. Грамма, А. Кирейчук // Энтомол. обозрение. - СПб., 1975. - Т. 54. - Вып. 1. - С. 23-31.
4. Зайцев Ф. А. Плавунцовые и вертячки / Ф. А. Зайцев // Фауна СССР : Насекомые жесткокрылые. Т. 4, №58. - М. ; Днепропетровск : Изд-во АНСССР, 1953. - 377 с.
5. Кирейчук А. Г. Семейство Hydrophilidae / А. Кирейчук, А. Шатровский ; под общ. ред. С. Я. Цало- лихина // Определитель пресноводных беспозвоночных России и сопредельных территорий. Т. 5 : Высшие насекомые (ручейники, чешуекрылые, жесткокрылые, сетчатокрылые, большекрылые, перепончатокрылые). - СПб. : Наука, 2001. - 836 с.
6. Крыжановский О. Д. Состав и распространение энтомофаун земного шара / О.Крыжановский - М : Товарищество научных знаний КМК, 2002. - 237 с.
7. Мэгарран Э. Экологическое разнообразие и его измерение / Э. Мэгарран. - М. : Мир, 1992. - 184 с.
8. Песепко Ю. Л. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях / Ю. Песепко. - М. : Наука, 1982. - 287 с.
9. Чернов Ю. И. Некоторые закономерности преобразования биоты в экстремальных условиях / Ю. Чернов ; ред. В. Е. Соколов и др. // Организмы, популяции и сообщества в экстремальных условиях. - М., 1986. - С. 140-141.
10. Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных : уч. пособие для ун-тов / К. Фасулати. - М. : Высш. шк., 1971. - 424 c.
11. Якобсон Г. Г. Жуки России Западной Европы / Г. Г. Якобсон. - СПб. : Девриен., 1927. - 1024 с.
12. Nilsson A. N. A revision of Afrotropical Agabus Leach (Coleoptera, Dytiscidae), and the evolution of tropi- coalpine super specialists / A. Nilsson // Systematic Entomology. - №17. - 1992. - Р. 155-179.
13. Kholin S. K. Regional enrichment of predacious water beetles in temporary ponds at opposite east-west ends of the Palearctic / S. Kholin, A. Nilsson // Journal of Biogeography. - 1998. - № 25. - Р. 47-55.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Порівняльний аналіз ландшафтних територій, що впливають на формування екологічного стану водних об’єктів. Суть найбільш вразливих до забруднення річок Харківської та Рівненської областей. Синтез конфігурації ландшафту, рельєфу та ґрунтового покриву вод.
статья [231,3 K], добавлен 18.08.2017Розподіл води на Землі: океани і моря, річки і озера, льодовики і запаси підземних вод. Загальне рівняння водного балансу. Приклади реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні. Комплексне використання водних ресурсів.
реферат [21,2 K], добавлен 19.12.2010Екологічна оцінка природних умов басейну річки Устя. Фізико-географічна характеристика басейну. Кліматичні умови. Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя. Гідрологічні характеристики річки. Рекомендації по покращенню екологічного стану.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 27.09.2008Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку. Проблеми водних ресурсів, екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області. Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні. Роль водного фактора у формуванні неінфекційної захворюваності.
доклад [18,9 K], добавлен 06.11.2012Проблеми прісної води. Значення водних ресурсів. Джерела забруднення відкритих водойм. Методи дослідження води водойм. Нормування і аналіз якості води відкритих водойм. Визначення прозорості, каламутності, кількості завислих часток та провідності води.
реферат [55,6 K], добавлен 30.03.2011Вода як екологічний фактор. Характеристика водних ресурсів Землі та України. Джерела забруднення водних ресурсів та їх характеристика в Україні. Дослідження якості та безпеки води, якою забезпечуються споживачі міста Вінниця, шляхи і методи її очищення.
дипломная работа [87,9 K], добавлен 25.10.2010Сучасний стан Сумської області: рівень забруднення атмосферного повітря, використання водних ресурсів, охорона біоресурсів. Основні етапи проведення екологічної експертизи, підготовка висновку. Характеристика фізико-кліматичних умов Сумської області.
реферат [31,7 K], добавлен 16.09.2010Екологічні дослідження рельєфу, клімату, грунтів та водних об'єктів як складових формування стану довкілля. Охорона природно-територіальних та антропогенних комплексів, як інтегральних показників екологічного стану рослинної продукції Борівського району.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 22.01.2013Заходи охорони і раціонального використання водних ресурсів, характеристика різних типів їх забруднення (хімічне, теплове). Причини кризової ситуації Дніпра, Чорного й Азовського морів. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей.
реферат [32,6 K], добавлен 10.11.2010Загальна характеристика та значення основних груп вільноплаваючих рослин в самоочищенні водойм. Рослини-індикатори екологічного стану водних басейнів і роль макрофітів у біогеохімічному круговороті речовин і енергії перезволожених природних систем.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 21.09.2010Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.
дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010Характеристика токсичних речовин та шляхи їх надходження до водних екосистем. Основні водні об`єкти м. Чернігова. Забруднення водних систем міста комунальними, промисловими стоками. Використання методу біотестування для оцінки якості води водних об`єктів.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 21.09.2010Відомості про територію Красноармійського району Донецької області та фізико-географічні умови розташування. Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єктів території. Ідентифікація факторів екологічного ризику техногенного характеру.
курсовая работа [2,3 M], добавлен 16.05.2016Оцінка екологічного стану агроландшафтів за рівнем антропогенного навантаження на ґрунти та за співвідношенням типів угідь Старобільської схилово-височинної області. Визначено зміни показників родючості ґрунту, врожайності сільськогосподарських культур.
автореферат [302,6 K], добавлен 28.12.2012Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря Харківського району. Аналіз економічного збитку від забруднення водних об’єктів. Платежі за скиди забруднюючих речовин.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 26.02.2013Оцінка сучасного стану управління водними ресурсами басейну Західного Бугу в межах Львівської області. Визначення впливу антропогенних факторів на екологічний стан басейну. Рекомендації щодо оптимізації екологічного моніторингу в басейні р. Західний Буг.
дипломная работа [415,1 K], добавлен 13.05.2015Фізико-географічні умови формування р. Рось. Управління і використання водних ресурсів в басейні річки Рось в межах Київської області. Виконання програми державного водогосподарського моніторингу. Аналіз екологічного стану річки та шляхи його покращення.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 29.11.2012Екологічний аудит як інструмент екологічного права і охорони навколишнього середовища. Закон України “Про екологічний аудит”. Мета проведення екологічного аудиту. Екологічна експертиза як державна функція. Зміст звіту про проведення екологічного аудиту.
реферат [13,7 K], добавлен 18.01.2009Дослідження екологічної ситуації Одеської області: аналіз стану навколишнього середовища, водних, лісових та земельних ресурсів, скидів стічних вод в системи каналізації населених пунктів. Оцінка ефективності впровадження природоохоронних заходів.
курсовая работа [459,8 K], добавлен 22.02.2015Основні методи та структура екологічних досліджень. Еволюція та склад біосфери. Джерела забруднення довкілля. Види та рівні екологічного моніторингу. Характеристика основних показників екологічного нормування. Екологічні права та обов'язки громадян.
шпаргалка [177,5 K], добавлен 16.01.2010
