Лучна рослинність Шацького Поозер’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лучна рослинність Шацького Поозер'я

Олександр Кузярін,

Ірина Кузьмішина,

Лариса Коцун

Анотація

Уперше на підставі аналізу польових і літературних даних розроблено класифікаційну схему лучної рослинності для Шацького Поозер'я за еколого-флористичним методом Браун-Бланке. Синтаксономічний склад лучної рослинності дослідженої території включає три класи (Ыагёо-са11ипе1:еа Prsg. 1949, Тгі/оІіо^егапШеа sanguinei Миііег 1962, МоІіпіо-аггкепаґкегеґеа К Tx.), чотири порядки, вісім союзів, 23 асоціації та одне базальне угруповання. Провідна позиція за кількістю елементарних одиниць рослинності належить до глікофітних лук класу МоІіпіо- аггкепаґкегеґеа (15 асоціацій). При цьому територіально переважають мезогігрофільні щучникові фітоценози (Беіскатрііеїит сае^ріош Ноїтайс 1930). Вивчено ценотичну структуру та з'ясовано екологічні умови рослинних угруповань.

Ключові слова: Шацьке Поозер'я, лучна рослинність, класифікаційна схема, асоціація, характерні види, еколого-ценотична структура

Впервые на основании анализа полевых и литературных данных разработана классификационная схема луговой растительности для Шацкого Поозерья с применением метода Браун-Бланке. Синтаксономический состав луговой растительности исследованной территории включает три класса (Nardo-callunetea Prsg. 1949, Trifolio-geranietea sanguinei Th. Mьller 1962, Molinio-arrhenatheretea R.Tx.), четыре порядка, восемь союзов, 23 ассоциации и одно базальное сообщество. Ведущая позиция по количеству элементарных единиц растительности принадлежит гликофитным лугам класса Molinio-arrhenatheretea (15 ассоциаций). При этом территориально преобладают мезогигрофильные луговые фитоценозы (Deschampsietum caespitosae Horvatic 1930). Изучена ценотическая структура и выяснены экологические условия растительных сообществ.

Ключевые слова: Шацкое Поозерье, луговая растительность, классификационная схема, ассоциация, характерные виды, эколого-ценотическая структура

zyarin Оleksandr, Kuzmishyna Iryna, Kotsun Larysa. Meadow Vegetation of the Shatsk Lake Land. Basing on the analysis of the phytocenotic records and references the meadow vegetation classificate scheme by method of Braun- Blanqe for the Shatsk Lake Land was elaborated. The syntaxonomic composition of the research vegetation includes classes (Nardo-callunetea Prsg. 1949, Trifolio-geranietea sanguinei Th. Mьller 1962, Molinio-arrhenatheretea R.Tx.), orders, 23 associations and 1 basal group. Phytocenotic structure has been studied and ecological conditions of plant communities has elucidated.

Key words: Shatsk Lake Land, meadow vegetation, classificate scheme, association, characteristic species, ecologo- phytocenotic structure.

Постановка наукової проблеми та її значення. Територія Шацького поозер'я (ШП), у межах якого нині розміщені рекреаційні й природоохоронні об'єкти державного значення, відіграє важливу роль у підтриманні біорізноманіття регіону як складової частини української частини польсько - білорусько-українського біосферного резервату «Західне Полісся». Тому дослідження синтаксоно - мічного складу її фітосистем, зокрема поповнення інформаційних баз даних щодо фітобіоти, є актуальним і має наукове та практичне значення.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Рослинність ШП найбільш повно досліджено в межах природно-заповідного фонду, зокрема Шацького національного природного парку (ШНПП), створеного понад 30 років тому з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів. Більшість публікацій розкриває лісову, водяну й прибережно-водяну рослинність [4, 4, 6, 7, 10, 13, 14 14, 16, 17]. Особливості остепнених лук Українського Полісся в цілому досліджував Л. С. Балашов, заплавних - Л. М. Сипайлова зі співавторами [2, 11]. Заплавні луки західної частини Волинського Полісся (територіально площа дослідження охоплює північну частину Волинської області) вивчали в минулому столітті Д. Я. Афанасьєв і Ю. Р. Шеляг -Сосонко [1]. Лучну рослинність ШНПП розглядали лише на засадах домінантної класифікації [7, 9].

Мета й завдання статті. Відповідно до зазначеної вище наукової проблеми метою наших досліджень було проведення інвентаризації лучної рослинності ШП на засадах еколого -флористичної класифікації Браун-Бланке.

Матеріали й методи. Згідно з природним районуванням Полісся [8], територія ШП розміщена в межах невеликого за площею, але своєрідного за ландшафтом Шацького природного району з не - значним ухилом на північ та абсолютними висотами в межах 160-180 м над рівнем моря. Серед його характерних рис - комплекс озер карстового походження, поширення денудаційних урочищ із перегнійно-карбонатними ґрунтами й відносно незначні площі боліт, що пояснюється переважно вододільним положенням території (Головний європейський вододіл розділяє басени річок Прип'яті та Західного Бугу) і високим заляганням мергельних порід.

Особливості природно-історичних (геолого-геоморфологічних, гідрогеологічних, гідрологічних, ґрунтових, кліматичних, антропогенних тощо) умов зумовлюють еколого -ценотичну диференціацію та характер розподілу рослинності зазначеної території, що належить до Ратнівсько -Любешівського (Верхньоприп'ятського) геоботанічного району Ковельсько-Сарненського (Західно-Поліського) округу соснових і дубово-соснових лісів та евтрофних боліт Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області [5]. Унаслідок цього тут представлені як при - родні (умовно корінні), так і антропогенно трансформовані (похідні природно -антропогенні та антропогенні) фітоценози.

Матеріалами дослідження слугували судинні рослини лучних фітоценозів. До лучних відносять рослинні угруповання, основу яких складають багаторічні трав'янисті рослини-мезофіти, що вимагають для свого розвитку помірно вологих і помірно багатих, порівняно теплих ґрунтів із достатньою аерацією. При збільшенні вологості, а також зниженні ґрунтової температури та вмісту в ґрунті кисню лучні угруповання стають болотами, де переважають рослини -гігрофіти. При збільшенні сухості ґрунту й підвищенні температури формується степова рослинність із переважанням ксерофільних видів. Різких кордонів між луками та іншими типами рослинного покриву зазвичай не існує. Луки властиві переважно лісовій зоні. Майже всі вони виникли в результаті діяльності людини - знищення лісової рослинності з подальшим розчищенням лісосік і перетворенням їх у сінокоси або пасовища. При припиненні господарських заходів вони знову заростають лісом.

При ідентифікації синтаксонів та побудові класифікаційної схеми лучної рослинності для території ШП за еколого-флористичною класифікацією (метод Браун-Бланке) нами використано матеріали власних польових досліджень з урахуванням літературних даних. Обсяг синтаксонів та їхню номенклатуру наведено за монографічними працями вітчизняних і закордонних науковців [4, 12, 18].

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. На підставі аналізу польових обстежень та літературних джерел з'ясовано, що синтаксономічний склад рослинності ШП уключає три класи, чотири порядки, вісім союзів, 23 асоціації та одне базальне угруповання. Нижче наведено класифікаційну схему лучної рослинності дослідженої території за еколого -флористичною класифікацією.

Класифікаційна схема лучної рослинності Шацького поозер'я

клас NARDO-CALLUNETEA Prsg. 1949;

порядок NARDETALTA Prsg. 1949;

союз Violion caninae Schwick. 1944: 1) ас. Calluno-Nardetum strictae Hrync. 1959; 2) ас. Violo caninae-Nardetum strictae (Jeschke 1966) Pass. 2002; 3) ас. Nardo-Juncetum squarrosi Nordh. 1920 Bьk. 1942; 4) ас. Carici nigrae-Nardetum strictae Pass. 1964;

клас TRTFOLTO-GERANTETEA SANGUTNET Th. Mьller 1962;

порядок ORTGANETALTA VULGARIS Th. Mьller 1962;

союз Trifolion medii Th. Mьller 1961: 5) ас. Trifolio-Melampyretum nemorosi (Pass. 1964) Dierschke 1973; 6) ас. Sedo maxi-Peucedanetum oreoselini Brzeg 1983 ex Macicka-Pawlik et Wilczynska 1996; 7) ас. Lathyro montani-Melampyretum pratensis Pass. 1967; 8) ас. Veronico officinalis-Hieracietum murorum Klauck 1992;

клас MOLTNTO-ARRHENATHERETEA R.Tx. 1937;

порядокMOLTNTETALTA CAERULEAE W. Koch 1926;

союз Calthion palustris R. Tx. 1937: 9) ас. Angelico sylvestris-Scirpetum sylvatici Pass. 1955; 10) ас. Angelico sylvestris-Cirsietum oleracei R.Tx. 1937; 11) ас. Cirsietum rivularis Nowinski 1927; 12) ас. Epilobio-Juncetum effusi (Walther 1950) Oberd. 1957; 13) ас. Caricetum caespitosae (Cajander 1905) Steffen 1931;

союз Filipendulion ulmariae (Br.-Bl. 1947) Lohm. in Oberd. et al. 1967: 14) ас. Lysimachio vulgaris-Filipenduletum Bal.-Tul. 1978; 15) ас. Filipendulo-Geranietum W. Koch 1926;

союз Molinion caeruleae W. Koch 1926: 16) ас. Molinietum caeruleae W. Koch 1926;

союз Alopecurion pratensis Pass. 1964: 17) ас. Alopecuretum pratensis (Regel 1925) Steffen 1931; 18) ас. Deschampsietum caespitosae Horvatic 1930; 19) ас. Holcetum lanati Issler (1936) em. Passarge 1964;

порядок ARRHENATHERETALTA ELATTORTS (Pawl. 1928) R.Tx. 1931; лучний рослинність флористичний фітоценоз

союз Arrhenatherion elatioris (Br.-Bl. 1925)W.Koch 1926: 20) ас. Festucetumpratensis Soo 1938; 21) ас. Poo-Festucetum rubrae Fijalk. 1962; 22) ас. Arrhenatheretum elatioris J. Braun 1915; 1) угруповання Dactylis glomerata;

союз Cynosurion cristati R.Tx. 1947: 23) ас. Cynosuro cristati-Lolietum perennis Br.-Bl. et de Leeuw 1936.

Кількісно переважають глікофітні луки класу Molinio-arrhenatheretea, що охоплює два порядки, шість союзів, 15 асоціацій та одне базальне угруповання (табл. 1).

Таблиця 1 Класи лучної рослинності Щацького поозер'я з кількісними показниками синтаксонів нижчого рангу

Важливу роль у формуванні рослинного покриву досліджуваної території відіграють луки природно-антропогенного походження, що за орографічною приуроченістю розподіляються на суходільні, низинні та заплавні. Луки охоплюють незначну територію НІНІ IIІ і використовуються як сіножаті (лише 83,3 га, тобто 0,004 % від його загальної площі, 20856,0 га, за даними 2010 р.) та пасовища (16,3 га; 0,0007 %) [9]. Основні їх масиви зосереджені в межах заплав Прип'яті й Західного

Бугу. Більшість із них належать до глікофітних лук класу Molinio-Arrhenatheretea. При цьому територіально переважають мезогігрофільні щучникові фітоценози (Deschampsietum caespitosae), що утворилися внаслідок дії осушувальної меліорації та екстенсивного режиму випасання на лучно- болотних ґрунтах. Константними компонентами щучникових лук, окрім домінанти (Deschampsia caespitosa (L.) Beauv.), є Glechoma hederacea L., Equisetum palustre L., Cirsium palustre (L.) Scop., Cardamine pratensis L., Centaurea jacea L., Poapratensis L., Cerastium holosteoides Fries, Festuca rubra L.

Незначні площі вкриті вологими молінієвими (союз Molinion caerulea) та болотистими (союз Calthion palustris) луками. Вони приурочені до вологих і сирих болотних (торфово -болотних) ґрунтів у пониженнях рельєфу. Зазначені фітоценози утворилися в режимі традиційного одно - й дворазового косіння з помірним випасанням. Флористичне ядро угруповань формують переважно гігрофільні види: M. caerulea, Carex caespitosa L., C. panicea, Caltha palustris L., Cirsium rivulare (Jacq.) All., S. sylvaticus, Geum rivale L., Juncus effusus L. тощо. Серед раритетних видів, занесених до Червоної книги України [15], тут трапляються D. incarnata, D. majalis (Reichenb.) P. F. Hunt et Summerhayes, Platanthera bifolia (L.) Rich. та ін. На невикошуваних ділянках зазначених лук нерідко формуються високотравні угруповання союзу Filipendulion ulmariae з домінуванням F. denudata, L. vulgaris, Mentha longifolia (L.) Huds., Valeriana officinalis L. s. l., Thalictrum flavum L., Veronica longifolia L.

Мезофітні сінокісні й сінокісно-пасовищні луки союзу Arrhenatherion elatioris трапляються невеликими фрагментами переважно на місці зведених лісів та осушених боліт. Унаслідок різних режимів зволоження ґрунту, живлення й експлуатації вони відрізняються насамперед за ценотичною структурою та продуктивністю. В основному ярусі їхнього травостою зазвичай домінують цінні кормові злаки: Arrhenatherum elatius (L.) J. et C. Presl, Festuca pratensis Huds., F. rubra, Dactylis glomerata L. та P. pratensis. Серед асектаторів широко представлені характерні лучні види: Campanula patula L., Leucanthemum vulgare Lam., Daucus carota L., Heracleum sibiricum L., Carum carvi L., Plantago lanceolata L., Galium mollugo L., Holcus lanatus L., C. jacea, Trifolium dubium Sibth., T. pratense L., Phleum pratense L., Rumex acetosa L., Lotus corniculatus L., Vicia cracca L., Leontodon hispidus L. та ін.

В околицях населених пунктів часто поширені деградовані низькопродуктивні пасовища асоціації Cynosuro cristati-Lolietum perennis союзу Cynosurion cristati. У їхньому низькому (3-10 см заввишки) і відносно щільному (70-90 %) травостої переважають толерантні до випасання види, зокрема Trifolium repens L., Lolium perenne L., Leontodon autumnalis L., Bellis perennis L., Ranunculus sardous Crantz, Cynosurus cristatus L., P. pratensis, Prunella vulgaris L., A. milleffolium та ін.

Відкриті піщані ділянки соснових узлісь, галявин, дюн і молодих перелогів зі слаборозвиненими бідними грунтами часто вкриті трав'яними ксеропсамофільними угрупованнями класу Koelerio glaucae-corynephoretea canescentis. Вони представлені переважно асоціацією Spergulo vernalis- Corynephoretum. Домінантом травостою з укриттям 75-90 % є вузьколистий щільнодерновинний багаторічний злак Corynephorus canescens. Окрім нього, у складі угруповань часто наявні Pilosella officinarum F. Schultz et Sch. Bip. (до 5 %), Rumex acetosella L., J. montana, Helichrysum arenarium (L.) Moench, Scleranthus perennis L., Fillago minima L., Spergula morisonii Boreau, Cerastium rotundatum Schur, Veronica dillenii Crantz, Trifolium arvense L., Teesdalia nudicaulis (L.) R. Br., Sedum acre L. У лишайниково-моховому ярусі з проекційним укриттям 5-20 % переважають ксероморфічні мохоподібні (Polytrichum piliferum Hedw., P. juniperinum Hedw., Syntrichia ruralis (Hedw.) F. Weber & D. Mohr й ін.) та лишайники (Cladonia coniocraea, C. gracilis, C. subrangiformis тощо). На узліссях і лісових галявинах іноді трапляються характерні для пасквальної дигресії угруповання пустищних лук класу Nardo-Callunetea з домінуванням Nardus stricta L. (20-60 %).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Досліджувана лучна рослинність Шацького Поозер'я відзначається багатим синтаксономічним складом. Про це свідчить її класифікаційна схема, що охоплює три класи, чотири порядки, вісім союзів, 23 асоціації та одне базальне угруповання. При цьому провідна позиція за кількістю елементарних одиниць рослинності належить класу Phragmito- Molinio-arrhenatheretea (15 асоціацій), що пов'язано зі своєрідними природно-історичними умовами регіону та антропогенним впливом.

Джерела та література

1. Афанасьєв Д. Я. Заплавні луки західної частини Волинського Полісся / Д. Я. Афанасьєв, Ю. Р. Шеляг- Сосонко // Укр. ботан. журн. - 1965. - Т. 22, № 4. - С. 68-73.

2. Балашов Л. С. Про деякі особливості остепнених лук Полісся / Л. С. Балашов // Укр. ботан. журн. - 1969. - Т. 26, № 3. - С. 28-33.

3. Борсукевич Л. М. Вища водяна рослинність Шацького національного природного парку / Л. М. Борсу- кевич, А. І. Прокопів // Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку : матеріали наук. конф. (10-13 верес. 2009 р., смт Шацьк). - Львів : Сполом, 2009. - С. 16-18.

4. Дідух Я. П. Класифікація рослинності та біотопів Української частини транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» / Я. П. Дідух, Д. М. Якушенко, Т. В. Фіцайло // Створення транскордонного біосферного резервату та регіональної екологічної мережі в Поліссі : зб. наук. ст. - К., 2008. - С. 41-55.

5. Геоботанічне районування Української ССР / [А. І. Барбарич та ін. ]. - К. : Наук. думка, 1977. - С. 17-18, 54-79.

6. Зуб Л. М. Заростання озера Чорне Велике в умовах підвищеного антропогенного впливу / Л. М. Зуб, Г. О. Карпова // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, присвячений 25-річчю Шацького національного природного парку. - Луцьк, 2009. - № 2 : Біологічні науки. - С. 74-78.

7. Літопис природи. Книга 23. 2010 рік / за ред. В. І. Матейчика. - Світязь, 2010. - 180 с. Природа Волинської області / [за ред. К. І. Геренчука]. - Львів : Вища шк., 1975. - 147 с.

8. Раритети біоти Шацького національного природного парку (поширення, оселища, загрози та збереження) / ред. кол. : П. В. Юрчук, В. І. Матейчик, П. Т. Ященко, І. В. Шидловський, І. М. Горбань, Н. А. Пісулінська. - Світязь, 2014. - 111 с. + 118 додатків.

9. Семенюк П. Т. Відновлення корінних дубових деревостанів у лісових екосистемах Шацького національного природного парку / П. Т. Семенюк, П. В. Юрчук, П. Т. Ященко // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2007. - № 11, ч. 1. - С. 171-177.

10. Сипайлова Л. М. Характеристика фітоценозів заплавних лук Українського Полісся / Л. М. Сипайлова, Ю. Р. Шеляг-Сосонко, В. А. Соломаха // Укр. ботан. журн. - 1982. - Т. 39, № 5. - С. 17-23.

11. Соломаха В. А. Синтаксономія рослинності України. Третє наближення / В. А. Соломаха. - К. : Фітосоціоцентр, 2008. - С. 49-68.

12. Турич В.В. Постмеліоративні й резерватогенні трансформації лісів Шацького національного природного парку / В. В. Турич, П. Т. Ященко // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, присвячений 25-річчю Шацького національного природного парку. - Луцьк, 2009. - № 2 : Біологічні науки. - С. 42-46.

13. Цурик Є. І. Поширення та охорона Picea abies (L.) Karsten у районі Шацьких озер / Є. І. Цурик, М. П. Жижин, П. Т. Ященко // Укр. ботан. журн. - 1979. - 36, № 4. - С. 313-315.

14. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. - К. : Глобалконсалтинг, 2009. - 900 с.

15. Ященко П. Т. Растительный покров Шацкого природного национального парка, его синантропизация и охрана : автореф. дис. ... канд. биол. наук : спец. 03.00.05 «Ботаника» / П. Т. Ященко. - Киев, 1985. - 18 с.

16. Ященко П.Т. Рослинний світ Шацького національного природного парку / П. Т. Ященко // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2007. - № 11, ч. 1. - С. 166-171.

17. Matuszkiewicz W. Przewodnik do oznaczania zbiоrowisk roslinnych Polski / W. Matuszkiewicz. - Warszawa : PWN, 2001. - 537 s.

18. Кузярин Александр, Кузьмишина Ирина, Коцун Лариса. Луговая растительность Шацкого Поозерья.

Размещено на Allbest.ru