Процес біологічного очищення стічних вод у аеротенках з регенерацією активного мулу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

біоочищення стічний вода аеротенки

Питання забезпечення екологічно безпечної переробки і знезараження відходів на водоочисних станціях для Кременчука стоять досить гостро і актуально, як і для всієї України в цілому. Для рішення таких задач необхідно застосовувати нове ефективне обладнання і специфічні технології, що залежать від характеру стічних вод на водоочисних станціях.

Актуальність вивчення процесу переробки і знезараження стічних вод полягає у вирішення проблеми екологічного забруднення.

Об'єкт курсової роботи - процес біологічного очищення стічних вод у аеротенках з регенерацією активного мулу.

Предмет курсової роботи - сировинна база, біологічний агент, цільовий продукт, фізико-хімічні, біохімічні та технологічні особливості біотехнології очищення стічних вод в аеротенках-витиснювачах.

Метою курсової роботи розробка схеми біоочищення стічних вод у аеротенках-витиснювачах з регенерацією активного мулу.

Виходячи з поставленої мети визначено наступні завдання курсового проекту:

1. Надати загальну характеристику процесу біоочищення стічних вод в аеротенках.

2. Охарактеризувати склад та властивості субстрату біотехнології.

3. Вивчити особливості біоагенту технології очищення стічних вод в аеротенках.

4. Визначити вимоги щодо скидів після біоочищення.

5. Розробити технологічну схему біоочищення стічних вод в аеротенках-витиснювачах та провести розрахунок споруд та апаратів.

6. Вивчити особливості перебігу біохімічних процесів в очисних спорудах.

Під час написання курсової роботи були використані так наукові методи: аналіз технічної, наукової та методичної літератури з проблеми дослідження; метод класифікації, бібліографічний метод, тощо, із застосуванням сучасних приладів і технологій.

Інформаційною базою для написання роботи є: література з біотехнології та мікробіології; підручники, атласи та посібники; інтернет джерела; наукові публікації, періодичні видання, тощо.

У першому розділі викладено аналіз літературних джерел щодо складу, властивостей, види забруднень та методів очистки стічних вод в аеротенках.

У другому розділі викладено інформацію що до складу субстрату біотехнології, поняття, склад, властивості та класифікація забруднень стічних вод.

У третьому розділі викладені особливості біоагенту технології очищення стічних вод в аеротенках.

У четвертому розділі обґрунтовано вимоги до складу скидів після біоочищення, санітарні умови випуску стічних вод у водойми, норми якості води.

У п'ятому розділі приведено характеристику обладнання, що використовується в даній технології та розрахунки його продуктивності.

У шостому розділі розглянуто біохімічні перетворення, що відбувається при очищенні стічних вод в аеротенках-витиснювачах та розраховано матеріальний баланс технологічної схеми.

Практична цінність даної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні біотехнології очищення стічних вод. Висновки є методичною основою для подальших досліджень в цій галузі. Результати курсового дослідження можуть бути використані при проектуванні біотехнологічних очисних споруд, при обґрунтуванні і розробці програм охорони, контролю та управління якістю здоров'я населення та екології навколишнього середовища.

Структура роботи. Курсова робота містить 9 таблиць та 2 рисунки по тексту. Загальний обсяг роботи становить 54 сторінки. Список використаної літератури у кількості 19 найменування на 2 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕХНОЛОГІЯ БІООЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД В АЕРОТЕНКАХ

Забруднені стічні води представляють собою різні за походженням, складом і фізико-хімічним властивостям води, що були використані для побутових і технічних потреб. Забруднення стічних вод розділяють на органічні, мінеральні, біологічні.

Серед методів очищення стічних вод виділяють механічні, фізико-хімічні та біологічні. У результаті очищення стічних вод утворюються осади, що підлягають знезараженню, зневодненню, сушінню, можлива їх наступна утилізація. Якщо за умовами скиду стічних вод у водойму вимагається більш висока ступінь очищення, то після споруд повної біологічної очистки стічних вод влаштовують споруди глибокого очищення.

Біологічні методи очистки стічних вод засновані на здатності мікроорганізмів мінералізувати розчинені органічні сполуки, є для них джерелом харчування. Споруди біологічної очистки умовно можуть бути розподілені на два види: екстенсивні і інтенсивні. До екстенсивних відносять споруди, у яких процес очищення протікає в умовах, близьких до природніх (поля фільтрації чи зрошення і біологічні ставки). До споруд інтенсивного типу аналогічна очистка здійснюється у штучно створених промислових апаратах - аеротенках і біофільтрах. У основі інтенсивних способів лежить діяльність активного мулу чи біоплівки, тобто біоценозу, що природно виник і формується на кожному конкретному виробництві в залежності від складу стічних вод і обраного режиму очищення.

Для глибокої очистки стічних вод від завислих речовин використовуються фільтри різних конструкцій, для фільтрації розчинених органічних речовин застосовують сорбційні, біо-сорбційні, озонаторні й інші установки. Глибоке очищення стічних вод від сполук азоту і фосфору може здійснюватися фізико-хімічними і біологічними методами.

Заключним етапом обробки стічних вод перед скидом у водойму є дезінфекція (знищення патогенних мікроорганізмів, що містяться у стічній воді) шляхом введення у воду газоподібного хлору, при використанні бактерицидних ультрафіолетових ламп, озону. Обробка осадів стічних вод, що утворюються у процесах очистки, полягає у зниженні їх вологості і зменшенні об'єму, у процесі обробки осади знезаражуються.

Очисні споруди представляють собою специфічні техногенні екологічні системи, що можна класифікувати за характером біоценозів, що використовують на системи з активним мулом і з біоплівкою. В залежності від процесів, що протікають, розрізняють системи аеробної та анаеробної біологічної очистки.

Аеробна переробка стоків - найбільша область контрольованого використання мікроорганізмів у біотехнології. Вона включає стадії:

1) адсорбція субстрату на клітинній поверхні;

2) розщеплення адсорбованого субстрату внутрішньоклітинними ферментами;

3) поглинання розчинених речовин клітинами;

4) ріст і ендогенне дихання;

5) вивільнення продуктів екскреції;

6) «виїдання» первинної популяції організмів вторинними споживачами.

Органічні речовин, що потрапляють у аеробний біореактор, можуть:

1) окислюється до СО₂ і різноманітних поживних речовин (у вигляді N-, P- S-вмісних сполук);

2) асимілюватися у біомасі (мулі);

3) проходить крізь реактор, не змінюючись (біологічно не перетворюваний у даних умовах, тобто інертні речовини);

4) перетворюються у інші органічні речовини.

Основними спорудами аеробного біологічного очищення з активним мулом є аеротенки. Аеротенк представляє собою залізобетонний резервуар, що продувається повітрям, пов'язаний з відстійником, по якому протікає стічна вода, змішана з активним мулом, частіше за все має прямокутний перетин. Ширина коридору аеротенку може складати 4,5-9 м (а іноді й більше) при глибині до 6 м. Довжина аеротенків може досягати декількох десятків метрів в залежності від пропускної здатності очисних споруд.

За гідравлічною схемою роботи аеротенки поділяються на наступні типи:

1) аеротенки-витиснювачі - споруди із зосередженим впуском води і активного мулу у них і зі зниженим навантаженням на активний мул уздовж споруди. Такий вид аеротенків дозволяє забезпечити більш високу якість очищення, однак чутливий до різких коливань витрати і складу стоків (рис. 1.1);

2) аеротенки-змішувачі з підводом води і активного мулу рівномірно вздовж одної із довгих сторін аеротенку. За всім об'ємом аеротенку спостерігається однакове навантаження на активний мул. Перевагою такого аеротенку є згладжування залпових навантажень на активний мул;

3) аеротенки із розосередженими вздовж споруди впуском стічної води займають проміжне положення між двома попередніми видами. Навантаження на активний мул змінюється циклічно за довжиною споруди.

Рисунок 1.1 - Схеми аеротенків:

а - витиснення; б - змішування; в - із розосередженою подачею води і регенератором активного мулу.

У аеротенках мікробіальна маса перебуває у завислому у рідині стані у вигляді окремих пластівців, що представляють собою зооглейні скупчення мікроорганізмів, найпростіших і більш високоорганізованих представників фауни (коловертки, черви, личинки комах). Біоценоз організмів, що розвиваються у аеробних умовах на органічних забруднювачах, що містяться у стічній воді, отримали назву активного мулу. Розмір пластівців залежить як від виду бактерій, наявності і характеру забруднень, так і від навколишніх факторів - температури середовища, гідродинамічних умов у аераційній споруді, тощо. Робочі концентрації активного мулу у аеротенках складають 1-5 г/л (за сухою речовиною) при часі перебування стічної води у системі від декількох годин до декількох діб.

На здатності до пластівце утворення (флокуляція і флокуло утворення) і седиментації засновано видалення мулу із стічної води у вторинному відстійнику і рециркуляції його у аеротенк для підвищення його окислювальної здатності.

Сумарна поверхня мікроорганізмів досягає 100 м² на 1 г сухої речовини мулу, що в свою чергу, пояснює значну сорбційну здатність мулу і потребу у ефективному перемішуванні вмісту басейну. В залежності від ступеню забрудненості і об'єму стічної води, складу забруднюючих і умов очищення застосовують різні гідродинамічні режими організації потоку води, її циркуляції, подачі зворотного активного мулу і керування. Подача повітря у коридори аеротенку здійснюється через систему пористих керамічних труб. Зазвичай повітря розподільний пристрій розташовують не по центру, а коло однієї зі стін коридору. У результаті цього у аеротенку відбувається турбулізація потоку і стічні води не тільки просуваються повз коридори, але і закручуються по спіралі всередині нього.



РОЗДІЛ 2 СКЛАД ТА ВЛАСТИВОСТІ СУБСТРАТУ БІОТЕХНОЛОГІЇ ОЧИЩЕННЯ ВОДИ

2.1 Склад і властивості стічних вод

За своєю природою забруднення стічних води розділяють на органічні, мінеральні, біологічні. Органічні забруднення - це домішки рослинного і тваринного походження. Мінеральні забруднення - це кварцовий пісок, глина, луги, мінеральні кислоти і їх солі, мінеральні олії, тощо. Біологічні і бактеріальні забруднення - це різні мікроорганізмі: дріжджові і плісняві грибки, мікроскопічні водорості і бактерії, у тому числі патогенні - збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії й інших.

Всі домішки стічних вод, незалежно від їх походження, поділяють на чотири групи, відповідно до розмірів частинок.

До першої групи домішок відносять нерозчинні у воді грубо дисперсні домішки. Нерозчинними можуть бути домішки органічної чи неорганічної природи. До цієї групи відносять мікроорганізми (найпростіші, водорості, гриби), бактерії і яйця гельмінтів. Ці домішки утворюють з водою нестійкі системи. При певних умовах вони можуть випадати у осад чи спливати на поверхню води. Значна частина забруднень цієї групи може бути виділена із води в результаті гравітаційного осадження.

Другу групу домішок складають речовини колоїдної ступені дисперсності з розміром частинок менше 10-⁶ см. Гідрофільні і гідрофобні колоїдні домішки цієї групи утворюють з водою системи з особливими молекулярно-кінетичними властивостями. До цієї групи відносяться і високомолекулярні сполуки, так як їх властивості подібні до колоїдними системами. В залежності від фізичних умов, домішки цієї групи здатні змінювати свій агрегатний стан. Малий розмір частинок ускладнює осадження під впливом сил тяжіння. При руйнування агрегативної стійкості домішки випадають у осад.

До третьої групи відносять домішки з розміром частинок менше 10-⁷ см. Вони мають молекулярну ступінь дисперсності. При їх взаємодії с водою утворюються розчини. Для очистки стічних вод від домішок третьої групи застосовують біологічні і фізико-хімічні методи.

Домішки четвертої групи мають розмір частинок менше 10-⁸ см, що відповідає іонній ступені дисперсності. Ці розчини кислот, солей і основ. Деякі із них, зокрема, амонійні солі і фосфати частково видаляються із води у процесі біологічного очищення. Для зниження концентрацій солей використовують наступні фізико-хімічні методи очищення: іонний обмін, електродіаліз.

Розрізняють три основні категорії стічних вод в залежності від їх походження: господарсько-побутові, виробничі, атмосферні. Господарсько-побутові стічні води поступають у водовідвідну мережу від житлових будинків, побутових приміщень промислових підприємств, комбінатів громадського харчування і лікувальних установ. У складі деяких вод розрізняють фекальні стічні води і побутові, забруднені різними побутовими викидами, мийними засобами (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Усереднені показники забруднень побутових стічних вод, що поступають у міську каналізацію за добу

Вид забруднення	Кількість, г
Завислі речовини	60-70
БПКпов неосвітленої рідини	70-80
БПКпов освітленої рідини	35-45
Азот амонійних солей (N-NH4+)	7-9
Фосфор (в розрахунку на P2O5)	2-4
Хлориди (Сl-)	8-10
Поверхнево-активні речовини	2-3

Господарсько-побутові стічні води завжди містять велику кількість мікроорганізмів. Що є продуктами життєдіяльності людини. Серед них можуть бути і патогенні. Особливістю господарсько-побутових стічних вод є відносна сталість їх складу. Основна частина органічних захворювань таких вод представлена білками, жирами, вуглеводами і продуктами їх розкладу. Неорганічні домішки складають частинки кварцового пічку, глини, солі, що утворюються у процесі життєдіяльності людини. До останніх відносять фосфати, гідрокарбонати, амонійні солі (продукти гідролізу сечовини). Із загальної маси забруднень побутових стічних вод на долю органічних речовин припадає 45-58%.

Виробничі стічні води утворюються в результаті технологічних процесів. Якість стічних вод і концентрація забруднюючих речовин визначають наступними факторами: видом промислового виробництва, вихідної сировини, режимами технологічних процесів. На виробництвах, наприклад, метало оброблюючих, виробничі стічні води забруднені мінеральними речовинами (табл. 2.2). Харчова промисловість дає забруднення органічними домішками. Більшість підприємств має забруднення стічних вод як мінеральні, так і органічні, у різних співвідношеннях (табл. 2.3). Концентрація забруднень стічних вод різних виробництв неоднакова. Вона коливається у досить широких межах, в залежності від витрати води на одиницю продукції, досконалості технологічного процесу і виробничого обладнання. Концентрація забруднень у виробничих стічних водах може сильно коливатися у часі і залежить від ходу технологічного процесу у окремих цехах чи на підприємстві в цілому. Нерівномірність притоку стічних вод і їх концентрація у всіх випадках погіршує роботу очисних споруд і погіршує експлуатацію.

Таблиця 2.2 - Типові концентрації забруднень у стічних водах нафтохімічних і коксохімічних виробництв.

Показники	Коксохімічне виробництво, стоки після усереднювача	Виробництво фенол-формальдегідних смол	Нафтопереробна промисловість
ХПК, мг/л	2000-3000	3000-8000	200-10000
Завислі речовини, мг/л	300-500	1500-1700	50-400
Загальний азот, мг/л	700-800	-	100-1000
Леткий аміак, мг/л	100-300	-	-
Феноли, мг/л	300-600	100-500	1-10
Ціаніди, мг/л	20-30	-	-
Смоли і масла, мг/л	100-300	-	-
Нафта і нафтопродукти, мг/л	-	-	150-15000
рН	7,5-8,5	7,3-7,7	3-9

Таблиця 2.3 - Типові концентрації забруднень у стічних водах основних видів промислових підприємств.

Промисловість	Кількість утворюваних стоків, м3	ХПК, гО2/л	БПКп, гО2/л	Завислі реч., г/л	Nзаг, мг/л	N-NH4+ мг/л
Цукрова	-	1,5-7,5	1,2-20	1,2-20	5-150	20-40
Молочна (без врахування молочної сироватки)	5 м3/т молока	1,2-5,0	1,1-4,0	0,2-1,0	50-90	-
Спиртова	1,5-2,5	10-30	5-25	0,3-15	360-1300	-
Спиртова без врахування барди	-	0,6-1,4	0,5-0,7	0,4-0,6	-	-
Пивоваріння	-	1,5-7	1,0-5,0	0,3-2,0	50-200	10-40
Первинне в-во	-	7-10	5-6	2,0-2,5	-	6-8
Безалкогольні вироби	-	0,1-1,5	0,06-1	0,03-1	-	-
Виробництво крохмалю	-	3-30	-	0,2-5,5	200-1000	50-120
Дріжджове в-во	-	10-80	8-65	-	500-1500	100-300
Плодово-овочева	-	0,7-1,7	0,5-1,2	1,2-4,0	10-20	-
Борошняна	-	0,1-0,6	0.1-0,4	0,1-1,5	-	-
Маргаринове в-во	-	13-17	10-14	5,0-7,0	2-3	-
Майонезне в-во	-	35-40	31-34	12-16	2-3	-
Переробка сої	-	7,5-20	6,0-15	0,1-0,2	300-500	30-50
М'ясна	-	0,7-3,0	0,5-2,5	0,1-1,5	10-300	-
Целюлозно-паперова	10-100 на 1 т продукції	0,1-3	0,5-1,5	0,1-0,5	5-20	-
Мікробіологічне виробництво Антибіотиків	-	2,0-80	1,5-50	0,5-5	150-1000	-
Тваринництво	34 л/добу на 1	8-20	3-8,5	4-40	1000-3000	200-1000

Атмосферні стічні води утворюються у результаті випадання осадів. До цієї категорії стічних вод відносять талі води, а також води від поливання вулиць. У атмосферних водах спостерігається висока концентрація кварцового піску, глинистих частинок, сміття та нафтопродуктів, що змиваються з вулиць міста. Забруднення території промислових підприємств призводить до появи у зливових водах домішок, характерних для даного виробництва. Відмінною рисою зливового стоку є його епізодичність і різко виражена нерівномірність за витратами і концентраціями забруднень.

2.2 Основні показники забрудненості стічних вод

Для визначення характеру і ступеня забрудненості стічних вод, якості очищення використовується ряд показників. Органолептичні показники: колір, вид, запах, каламутність, прозорість. Деякі речовини виявляються органами чуття людини при дуже малих концентраціях. За прийнятою методикою смак і запах води виявляють для холодної і підігрітої до 60 °С води і оцінюється за наступною системою:

0 балів - запах і присмак не виявляються;

1 бал - виявляється лише досвідченою людиною з тонким нюхом і смаком;

2 бали - виявляється споживачем;

3 бали - виявляється легко, може бути приводом для скарг;

4 бали - вода неприємна для споживання;

5 балів - вода зовсім непридатна для пиття.

У відповідності з гігієнічними вимогами при використанні води у питних цілях інтенсивність запаху не повинна перевищувати два бали.

Із запахів розрізняють ароматичний, болотяний, гнильний, дерев'яний, земляний, риб'ячий, сірководневий і невизначений. Вода, придатна для пиття, не повинна мати запаху. Поява запаху частіше всього пов'язано з утворенням сірководню при гнитті сірковмісних органічних речовин чи при відновленні сульфатів. Причиною появи запахів і присмаків води може бути масовий розвиток водоростей у водоймі, звідки відбувається водозабір. При цьому у воду потрапляють продукти обміну речовин водоростей, що надають воді різноманітні запахи і присмаки.

Якісне визначення каламутності проводять описово: слабка опалесценція, опалесценція, слабка, помітна і сильна каламуть. Кількісно мутність визначають турбидиметричним методом за ослабленням світла, що проходить крізь колбу. У якості стандарту використовують суспензію SiO₂, каоліну, формазину.

Прозорість (чи світлопроникність) води зумовлена її кольором і мутністю, тобто вмістом у ній різних розчинених зафарбованих і завислих органічних і мінеральних речовин. В залежності від ступені прозорості воду умовно поділяють на прозору, слабкопалесцуючу, опалесцюючу, дещо каламутну, каламутну і дуже каламутну. Мірою прозорості слугує висота стовпчика води, при якій можна спостерігати занурювану у воду білу пластину певних розмірів (диск Секкі) чи розрізняти на білому папері шрифт певного розміру і типу (як правило, напівжирний шрифт висотою 3,5 мм). Результати виражаються у сантиметрах з зазначенням способу вимірювання.

Фізико-хімічні показники: рН, температура, окислювально-відновлювальний потенціал, сумарна мінералізація, електропровідність, кольоровість. Сумарна мінералізація відображає загальний вміст мінеральних речовин у воді; зазвичай виражається у мг/л чи мг/дм³ (до 1000 мг/л) і ‰ (проміле чи тисячна доля при мінералізації більше 1000 мг/л). Електропровідність приблизно відображає сумарну мінералізацію води і зазвичай зростає з її збільшенням.

Кольоровість води визначається у градусах платино-кобальтової чи біхромат-кобальтової шкали і характеризує інтенсивність зафарбування води. Висока кольоровість води погіршує її органолептичні властивості і чинить негативний вплив на розвиток водних організмів.

Вміст завислих речовин відображає вміст у воді грубо дисперсних суспендованих мінеральних домішок (частинок глини, піску, інших неорганічних речовин) і органічних частинок (різних мікроорганізмів, активного мулу, планктону, відмерлих залишків організмів, тощо).

Втрати чи прокалювання, зольність твердих домішок характеризують вмістом органічної і мінеральної частини домішок. Визначають їх шляхом прокалювання проби (наважки) при 500-600 °С, при цьому більшість сполук, що містять С, Н, N, S й інші леткі домішки, вигоряють. Втрати при прокалюванні виражають у мг/л, зольність - у % від вихідної маси твердого зразка. Замість показників втрат при прокалюванні і зольності іноді використовують показник «вміст у пробі летких і нелетких домішок».

Жорсткість (мг-екв/л). Загальна жорсткість води визначається, головним чином, як сума концентрацій іонів Са²⁺, Mg²⁺, виражена у мг-екв/л. Вона дорівнює [Са²⁺]/20,04 + [Mg²⁺]/12,16. М'яка вода має жорсткість 4 мг-екв/л, вода середньої жорсткості 4-8 мг-екв/л, жорстка 8-12 мг-екв/л, дуже жорстка 12 мг-екв/л. Величина загальної жорсткості у питній воді не має перевищувати 7 мг-екв/л. Особливі вимоги пред'являються до технічної води (через утворення накипу).

Кислотність (мг-екв/л) стічних вод визначається їх здатністю зв'язувати гідроксид-іони. Кількість гідроксид-іонів, що ступають у реакцію нейтралізації, що відображає загальну кислотність води і залежить від вмісту вільного діоксину вуглецю, інших слабких органічних кислот, сильних кислот і їх солей.

Лужність (мг-екв/л) визначає кількість речовин, що вступають у реакцію з сильними кислотами. У залежності від характеру аніонів, що формують лужність, розрізняють гідратну лужність (зумовлена присутністю, бікарбонату, карбонатну, силікату, фосфатну, гуматну. Природні води з рН7-9 зазвичай мають сумарну карбонатну і бікарбонату лужність 3-4 мг-екв/л. Чим вища лужність стічної води, тим вища її буферна ємність, вища стійкість до окислення і залуження, що спостерігається у біологічних процесах амоніфікації, споживання сполук азоту мікроорганізмами, нітрифікації, денітрифікації. У той де час для досягнення питомих значень рН для води з низькою лужністю необхідно менша витрата реагентів.

Розчинений кисень - один із основних санітарних показників стану водойми. Концентрація кисню значною мірою визначає напрям і швидкість процесів хімічного і біологічного окислення органічних і неорганічних сполук. Мінімальний вміст розчиненого О₂, що забезпечує нормальний розвиток риб, складає близько 5 мг/л. Зниження його до 2 мг/л викликає масову загибель риби.

Найбільш часто для оцінки показника загальної забрудненості стічних вод органічними сполуками використовуються показники ХПК і БПК.

ХПК - хімічна потреба у кисні - величина, що визначається за методикою, при якій речовини, присутні у стічних водах, хімічно окисляються 0,25 % К₂Сг₂О₇ при кип'ятінні проби протягом 2 годин у розчині Н₂SO₄ з об'ємною часткою 50 %. Для повноти окислення органічних сполук у таких умовах застосовується каталізатор - Ag₂SO₄. Більшість органічних сполук у таких умовах окислюється до H₂O і CO₂, однак ряд сполук (піридин, бензол і його гомологи, нафталін. три метиламін) у цьому режимі окислюється не повністю. Величину ХПК виражають у перерахунку на вміст кисню, наприклад у мг О₂/л, тобто споживання біхромату чи перманганату калію переводять у еквівалентне споживання кисню (та кількість кисню, що було б необхідне для окислення киснем органічних речовин, що міститься у 1 л води).

Теоретичне значення ХПК при окисленні сполук C_xH_yO_zN можна розрахувати за наступними рівняннями (2.1, 2.2):

C_xH_yO_zN + (x + y/4 - z/2 - 3/4)O₂ = xCO₂ + (y/2 - 3/2)H₂O + NH₃ (2.1)

ХПК (О₂/г забруднень) = 32 (x+y/4 - z/2 - 3/4)/(12x +1y +16z +14)(2.2)

БПК - біохімічне (біологічне) споживання кисню - кількість кисню, що споживається мікроорганізмами мулу при аеробному біологічному розкладенні органічних речовин, що містяться у стічних водах, при стандартних умовах інкубації за певний проміжок часу. Мул має бути адаптованим до споживання забруднених стічних вод. В залежності від тривалості біологічного розгладження розрізняють БПК за 5 діб, за 20 діб і повне окислення: БПК ₅, БПК ₂₀, БПК _пов. БПК ₅ зазвичай визначають для стоків. Що містять легко засвоювані забруднення - вуглеводи, нижчі спирти. Для стоків хімічних виробництв з великим спектром органічних забруднень визначають БПК _пов за час 15-20 діб, до початку нітрифікації. Для визначення БПК за час ф зазвичай використовується рівняння (2.3):

dБПК/dф= -k(БПК_п - БПК) (2.3)

Кінетика окислення забруднень описується диференційним рівнянням першого порядку, тобто швидкість зміни БПК пропорційна концентрації забруднень, що залишились, звідки (2.4, 2.5):

БПК_ф = БПК_п (1 - 10-^kф) (2.4)

ф = (1/k)lgБПК_п/(БПК_п - БПК_ф) (2.5)



РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРИСТИКА БІОЛОГІЧНОГО АГЕНТУ В ОЧИЩЕННІ СТІЧНИХ ВОД У АЕРОТЕНКУ

3.1 Хімічний склад активного мулу

Активний мул представляє собою пластівці розміром від 0,1-0,5 до 2-3 мм і більше, з щільністю 1,1-1,4 г/см³ в середньому, складаються із частково активних, частково відмираючих організмів (близько 70 %) і твердих частинок неорганічної природи (близько 30 %). У склад активного мулу входять полісахариди, у тому числі клітковина, поліуронові кислоти, зовнішньо клітинні білки, утворені переважно бактеріями. Полісахариди оточують бактеріальні клітини і з'єднують частинки у пластівці, тому тільки невелика частина клітин залишається поза пластівцями. Активний мул має розвинену поверхню (до 100 м²/г сухої маси) і, відповідно, високу адсорбційну здатність. На поверхні його концентруються малі частинки. Що потрапляють із стічною рідиною. Клітини мікроорганізмів і молекули розчинених речовин. Процес сорбції надзвичайно інтенсивний, досягає величин 350-400 мг ХПК/г абсолютно сухої речовини, тому часто вже через декілька хвилин після контакту мулу із стічною водою концентрація у ній органічних речовин знижується на 20-30 % і більше. При рН від 4 до 9 частинки мулу мають негативний заряд.

Найважливіша властивість мулу - здатність до пластівце утворення (флокуляції і флокуло утворенню) і седиментації. На цьому засновані видалення мулу із стічної води у вторинному відстійнику і рециркуляції його у аеротенк для підвищення окислювальної потужності аеротенку.

В залежності від віку виділяють три основні типу мулу:

1) що працює на неповне окислення органічних забруднень -вік найменший;

2) той, що формується у режимі повного окислення;

3) той, що формується у режимі повного окислення із наступною нітрифікацією - з найбільшим віком.

3.2 Біоценоз активного мулу

У очисних спорудах використовується активний мул, що містить біоценоз мікроорганізмів (головним чином бактерій і найпростіших), що сформувалися природним шляхом, що включає місцеву мікрофлору, адаптовану до певного спектру забруднень стічних вод. Біоценоз мулу має характерну біотичну і трофічну структуру з функціональним зв'язком між мікроорганізмами різних груп, унікальну для кожного конфетної очисної споруди.

У окисленні забруднених стічних вод основна роль належить бактеріям, число яких у розрахунку на 1 г сухої речовини мулу коливається від 10⁸ до 10¹⁴.

Клітин, із них зазвичай 50-80 % складають гетеротрофні мікроорганізми. У біоценозі аеротенку, як правило, відсутні водорості, досить обмежено представлені черви і членистоногі.

Бактерії. При аеробному очищенні стічних вод протікають два найбільш важливих мікробіологічних процеси: окислення органічного вуглецю і нітрифікації при участі флокуло утворюючих, нитчастих бактерій, бактерій-нітрифікаторів. Флокуло утворюючі бактерії, які окислюють органічні сполуки у стічних водах, відносять до родів: Actinomyces, Aeromonas, Alcaligenes, Arthrobacter, Bacillus, Brevibacterium, Cellulomonas, Corynebacterium, Desulfotomaculum, Flavobacterium, Micrococcus, Муcobacterium, Nocardia, Pseudomonas, Rhodopseudomonas, Sarcina й інші. Найбільш багато чисельні бактерії роду Pseudomonas (до 80 % від чисельності бактерій активного мулу), здатних окислювати різні спирти, жирні кислоти, парафіни, ароматичні вуглеводні, вуглеводи й інші класи сполук.

Основна роль в утворенні полісахаридів у складі пластівців активного мулу і у формуванні самої здатності до пластівце утворення належить покритій капсулою грам негативній паличкоподібній бактерії Zoogloearamigera, що близька до псевдо монад. У середовищах, бідних на поживні речовини, а також у стічній воді Z. Ramigera утворює аморфні маси полісахариду, у яких знаходяться колонії цієї бактерії у вигляді розгалуженого дерева. Бактерії Z. ramigera здатна окислювати різні органічні речовини, однак основна їх роль - утворення полісахаридів. Ці бактерії живуть у широкому діапазоні температур від 9 до 37 °С. Оптимальними є температура 28 °С і рН 7,0. Бактерії не ростуть у анаеробних умовах, але добре переносять їх протягом 24 годин.

Вуглець окислюючи нитчасті бактерії представлені родами Sphaerotilus, Beggiatoa, Thiothrix, Nocardia (Gordonia), Microtrix. Нитчасті бактерії, з одного боку, виконують позитивну роль, окислюючи чисельні органічні сполуки і утворюючи каркас, довкола якого формуються флокули. З іншої - вони є причиною поганого осадження мулу у відстійнику і утворення стійкої піни у аеротенку. При порушенні технічних режимів очищення ці бактерії починають інтенсивно розмножуватись у активному мулі, при цьому їх нитки не включаються у частинки активного мулу. Мул спухає, погано осідає у відстійниках, не відокремлюється від очищеної води, що погіршує очистку. Оптимальним для якості очищення стічної води є біоценоз мулу, у якому переважають флокулюючі мікроорганізми, а нитчасті містяться у невеликій кількості.

Таблиця 3.1 - Бактеріальний склад активного мулу аеротенків.

Фізіологічні групи мікроорганізмів	Кількість бактеріальних клітин у стоках на 1 г мулу (за сухою масою)
Нітрифікуючі	0,2 * 105-2,0 * 106
Окислюючі сірку і тіосполуки	4,3 * 104-2,4 * 106
Десульфуючі	4,3 * 103-2,6 * 106
Азотфіксуючі	0,1 * 104-2,6 * 104
Целюлозоруйнуючі	2,5 * 104-3,3 * 108
Загальна кількість	1,2 * 107-7,1 * 1012

Дуже важливе значення має група целюлозо руйнуючих бактерій (табл. 3.1) родів Cellulomonas і Cellulovibrio, що завжди присутні у мулі в значних кількостях. Ці мікроорганізми розкладають целюлозне волокно, яке надходить в аеротенк разом зі стічними водами. При добовому навантаженні 100-150 мг волокна на 1 г мулу волокно встигає зруйнуватися целюлозо руйнуючими бактеріями, і накопичення його у активному мулі не спостерігається. Найбільш інтенсивно руйнування протікає при рН 7,5-8,0.

Гриби. У активному мулі аеробних очисних споруд зустрічаються дріжджі і міцеліальні (плісняві) гриби. Дріжджі активно розвиваються в стічних водах, багатих на вуглеводи, вуглеводні і органічні кислоти, наприклад, при очищенні стічних вод, що утворилися в виробництві кормових дріжджів з різних субстратів, стоків молочних виробництв, що містять молочну сироватку. Серед дріжджів часто зустрічаються дріжджі Candida, Torulopsis, Trichosporon, Rhodotorula. При підтримці значення рН у межах 3,5-6,0 біоценози з домінуванням дріжджів можуть мати високу окислювальну здатність і ефективно очищувати стічні води. Однак застосування дріжджів для очищення стічних вод обмежена їх слабкою седиментаційною здатністю і недостатньою глибиною окислення забруднень.

Гриби здатні засвоювати складно окислюючі і токсичні сполуки, зокрема феноли, тому їх роль у процесах очищення істотна. Оптимальний pH їх розвитку 4,0-5,5. Серед міцеліальних грибів зустрічаються роди Cladosporium, Fusarium, Geotrichum, Mucor, Trichoderma. Вони утворюють розгалужені гіфи, які ускладнюють утворення щільних пластівців і осадження мулу і можуть призводити до його спухання. Особливо часто у спухаючому мулі, поряд з нитчастими бактеріями S. natans, зустрічаються гриби з р. Fusarium. Для запобігання небезпеки рясного розвитку грибів і спухання мулу, біологічну очистку проводять при pH 6,8-7,2, сприятливому для розвитку флокуло утворюючих бактерій.

Найпростіші. Найпростіші становлять близько 0,5-1% суспендованих частинок активного мулу. Вони беруть безпосередню участь в споживанні органічних речовин, проте, займаючи в співтоваристві активного мулу вищий рівень в трофічному ланцюгу харчування, ніж бактерії, найпростіші поглинають велику їх кількість (від 20 000-40 000 бактерій за добу), тим самим регулюють видовий і вікової склад мікроорганізмів, знижують масу біоценозу, забезпечують активну флокуляцію мікроорганізмів і, отже, покращують очищення води.

У біоценозах очисних споруд зустрічається декілька сотень видів представників чотирьох груп найпростіших: 1) саркодові (Sarcodina) - амеби (Amoebalimax, Amoebadiploidea, Amoebaproteus), ракоподібні корененіжки (Arcella, Centropyxis), голі корененіжки Pelomyxa й інші; 2) джгутикові (Mastigophora, Flagellata) - безбарвні джгутиконосці із родів Bodo, Peranema й інші; 3) війчасті інфузорії (Ciliata) - вільно плаваючі (Colpidium, Stylonychia, Oxytricha, Parameciumcaudatum - інфузорія туфелька), черевній частині інфузорії (Oxytricha, Stylonychia, Euplotes, Aspidisca), одиночні прикріплені (сувійки Vorticella), колоніальні прикріплені (Opercularia, Carchesium, Epistylis); 4) сисні інфузорії (Suctoria) - представники родів Podophrya, Tokophrya, Acineta.

У порівнянні з бактеріями найпростіші більш чутливі до зміни хімічних і фізичних умов середовища, коливань технологічних параметрів очищення, тому за чисельністю найпростіших, їх видовим складом і станом можна судити про роботу очисної споруди.

Коловертки. Коловертки харчуються бактеріями, завислими речовинами, а також найпростішими. Вони дуже чутливі до зміни зовнішніх умов, тому їх висока чисельність і активність вказують на хорошу роботу очисних споруд. При масовому розвитку коловерток деструкція органічної речовини, визначена за БПК, може скласти 100-200 мгО₂/л на добу.

Відсутність коловерток в мулі свідчить про незадовільне очищення. Поява роздутих, змінених особин, раптова їх загибель обумовлені різким порушенням режиму очищення. При зниженні концентрації розчиненого кисню коловертки втрачають рухливість, витягуються і поступово відмирають.

Для утворення біоценозів систем очищення використовують активний мул з уже працюючих очисних споруд, склад якого подібний зі складом вступників забруднень. Іноді активний мул формують, використовуючи співтовариства мікроорганізмів, отриманих в лабораторії і які споживають один або кілька основних компонентів забруднень. Однак в умовах очисних споруд лабораторний ценоз нестійкий і є лише початковою ланкою для утворення робочого активного мулу.



РОЗДІЛ 4 ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ ПІСЛЯ БІООЧИЩЕННЯ

4.1 Загальні вимоги до складу і властивостей очищеної стічної води

Санітарно-бактеріологічна оцінка якості води заснована на визначенні двох показників: мікробного числа та числа бактерій групи E. coli.

Мікробне число визначають посівом з 1 мл зразка води на м'ясо-пептонний агар (МПА) в чашках Петрі з подальшим підрахунком кількості колоній після 48 год інкубації при температурі 20 °С або після 24 год при температурі 37 °С. Хоча кількість бактерій, що ростуть на МПА (сапрофітна мікрофлора), становить лише 0,001-0,1 від всіх мікроорганізмів, що містяться у воді, цей показник вважається найбільш універсальним для обліку чисельності бактерій і може дати уявлення про ступінь забрудненості водойми органічними речовинами. У дуже чистих водоймах відношення числа бактерій, що реєструються прямим рахунком, до числа бактерій, що виростають на МПА, досягає 1000:1.

Бактерії групи E. Coli довго зберігають життєздатність у зовнішньому середовищі, більш стійкі до дії хлору, ніж збудники більшості інфекцій. Поява цих бактерій сигналізує про попадання в воду фекальних стоків. Тому вони і використовуються в якості санітарно-показових мікроорганізмів. Визначають бактерії групи E. coli висівом на живильне середовище.

Результат отримують у вигляді колі-індексу (число бактерій групи кишкової палички в 1 л води) або колі-титру (кількість мл води на 1 кишкову паличку). Збільшення вмісту санітарно-показових бактерій при забрудненні водойм спостерігається перш, ніж стає помітним зміна хімічних показників води, тому бактеріологічні показники відносять до найбільш важливих показників санітарного стану водойми. За діючим стандартом колі-титр питної води повинен бути не менше 333 і відповідно колі-індекс - не більше 3.

Основні показники очищення для водойм господарсько-питного призначення (табл. 4.1): ХПК води в розрахунковому створі не повинно перевищувати 15 мг/л, БПК_п<3 мг/л, вміст розчиненого кисню в пробі, відібраної до 12 години дня - не менше 4 мг/л, вміст завислих речовин не повинно збільшуватися більш ніж на 0,25 мг/ л у порівнянні з концентрацією їх в річці до спуску стічної води.

У воді культурно-побутового призначення, призначеної для купання та відпочинку населення, а також водойм в межах населених пунктів: ХПК<30 мг/л, БПК_п< 6 мг/л, вміст розчиненого кисню в пробі - не менше 4 мг/л, збільшення зважених речовин - не більше ніж на 0,75 мг/л. Для водойм, використовуваних в рибогосподарських цілях, БПК_п не повинно перевищувати 3 мг/л в розрахунковому розчині.

Таблиця 4.1 - Загальні вимоги до складу і властивостей очищеної стічної води.

Показник	Види водокористування і водоспоживання
	Побутово-питне	Культурно-побутове	Рибогосподарське
			Вища і перша категорії	Друга категорія
1	2	3
Зважені речовини	Вміст зважених речовин не повинно збільшуватися більше ніж на
	0,25 мг/л	0,75 мг/л	0,25 мг/л	0,75 мг/л
Плаваючі домішки	На поверхні водойми не повинні виявлятися плаваючі плівки, плями мінеральних масел й інших домішок
Забарвлення	Не повинна виявлятися у стовпці	Вода не повинна мати забарвлення
	20 см	10 см
Запахи, присмаки	Вода не повинна набувати запахи і присмаки більше 2 балів, що виявляються	Вода не повинна надавати сторонні присмаки і запахи м'ясу риби
	безпосередньо чи після хлорування	безпосередньо
Температура	Влітку після спуску стічних вод не повинна підвищуватися більше ніж на 3 °С у порівнянні із середньою у найспекотніший місяць	Не повинна підвищуватися більше ніж на 5 °С у місцях проживання холодолюбних риб і не більше 8 °С у інших випадках (у порівнянні з природньою температурою водного об'єкта )
рН	Не має виходити за межі 6,5-8,5
Мінералізація води	Не повинна перевищувати за залишком 1000 мг/л, у тому числі хлоридів - 350 мг/л, сульфатів - 500 мг/л	Нормується за показником «присмаки»	Нормується згідно таксації рибогосподарських водойм
1	2	3
Розчинений кисень	В будь-який період року не нижче 4 мг/л у пробі, відібраній до 12 год дня	У під крижаний період не нижче
		6,0 мг/л	4,0 мг/л
Повна біохімічна потреба у кисні (БПКп)	При 20 °С не повинно перевищувати
	3,0 мг/л	6,0 мг/л	3,0 мг/л	3,0 мг/л
Хімічна потреба у кисні (ХПК)	Не більше 15,0 мг/л	Не більше 30,0 мг/л	-	-
Хімічні речовини	Не повинні міститися у воді водотоків і водойм у концентраціях, що перевищують ГДК, встановлені
	СанПіН 4630-88	Переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм
Азот NH3	-	2 мг/л	0,05 мг/л
Азот амонійнийN-NH4+	2 мг/л		0,39 мг/л
Азот нітритів N-NO2-	-	0,8 мг/л	0,02 мг/л
Азот нітратів N-NO3-	10,2 мг/л	10,2 мг/л	9,1 мг/л
Сечовина	-	-	3 мг/л
Фосфати, водойми: оліготрофні мезотрофні евтрофні	-	0,3 мг/л	0,04 мг/л 0,1 мг/л 0,2 мг/л
Сульфати	500 мг/л	500 мг/л	100 мг/л
Нафтопродукти	0,1 мг/л	0,3 мг/л	0,05 мг/л
Феноли	0,001 мг/л за умови застосування хлору для знезараження води	0,1 мг/л	0,001 мг/л
Бензол	0,01 мг/л	-	0,5 мг/л
Анілін	0,1 мг/л	-	0,0001 мг/л
Нітробензол	0,2 мг/л	-	0,01 мг/л
Метанол	3 мг/л	-	0,1 мг/л
Формальдегід	0,05 мг/л	-	0,25 мг/л
Леткі кислоти (сума концентрацій мурашиної і оцтової кислот)	3,5 мг/л	-	1 мг/л
Синтетичні ПАВ	0,5 мг/л	0,5 мг/л	0,1 мг/л
Сірководень	0,003 мг/л	-	наявність сірководню і сульфідів неприпустиме
Залізо	0,3 мг/л	-	0,05 мг/л
Мідь	1 мг/л	-	0,01 мг/л
Цинк	5 мг/л	-	0,01 мг/л
1	2	3
Хром (ІІІ)	0,5 мг/л	-	0,005 мг/л
Хром (IV)	0,05 мг/л	-	0,001 мг/л
Свинець	0,03 мг/л	-	0,01 мг/л
Кадмій	0,001 мг/л	-	0,0005 мг/л
Ртуть	0,0005 мг/л	-	0,0001 мг/л
Миш'як	0,05 мг/л	-	0,05 мг/л
Ціаніди	0,035 мг/л	-	0,05 мг/л
Збудники захворювань	Водна не повинна містити збудників захворювань, у тому числі життєздатні яйця гельмінтів і цист патогенних кишкових найпростіших
Колі-індекс	Не більше	-	-
	104 в 1 л	-	-	-
Коліфаги (у бляшко утворюючих одиницях)	Не більше 100 в 1 л	-	-
Токсичність води	-	-	Стічна вода на випуску у водний об'єкт не повинна чинити гостру токсичного впливу на тест-організми

4.2 Класифікації якості води

Для комплексної оцінки екологічного стану водних об'єктів і рівня забрудненості води в даний час використовуються індекси якості води (ІЯВ), що враховують широкий спектр забруднень і показників якості води. ІЯВ розрізняються по структурі, що враховуються гідрохімічними і гідробіологічними показниками і за напрямом оцінки рівня забруднення в залежності від мети водокористування та водоспоживання. До числа найбільш часто використовуваних індексів якості води відносяться гідрохімічний індекс забруднення води (ІЗВ) і гідробіологічний індекс сапробності S.

Індекс забруднення води розраховується по 6-7 показникам, що включають концентрацію розчиненого кисню, рН, БПК, концентрацію пріоритетних забруднень (4.1).

(4.1)

де С_і - концентрація компонента (у ряді випадків - значення параметра);

N - число показників, що використовуються для розрахунку індексу;

ГДК_і - встановлена для відповідного забруднення і типу водного об'єкту.

В залежності від величини ІЗВ ділянки водяних об'єктів поділяють на класи (табл. 4.2):

Таблиця 4.2 - Класифікація якості води в залежності від індексу забруднення

Рівень забруднення	Значення ІЗВ	Класи якості води
Дуже чиста	до 0,2	1
Чиста	0,2-1,0	2
Помірно забруднена	1,0-2,0	3
Забруднена	2,0-4,0	4
Брудна	4,0-6,0	5
Дуже брудна	6,0-10,0	6
Надзвичайно брудна	?10,0	7

Сапробність (гр. sapros - розкладання, гниття) або токсосапробність (по відношенню до забруднення) (табл. 4.3) відображає здатність організму розвиватися в середовищі з тим чи іншим вмістом органічних речовин, при тій чи іншій мірі забруднення. При забрудненні водойм розрізняють олігосапробні, мезосапробні і полісапробні зони. Кожна зона сапробності характеризується певними фізико-хімічними властивостями води, а також властивим їй біоценозом і характером протікання біохімічних процесів.

Полісапробна зона (зона сильного забруднення) - велика кількість нестійких органічних сполук і відсутність вільного кисню. Біохімічні процеси - анаеробні. Біохімічні процеси - анаеробні. Багато CO₂, H₂S, CH₄. Спостерігається масовий розвиток гетеротрофних організмів, до десятків млн/мл.

Мезосапробна зона (зона середнього забруднення, m-зона) підрозділяється на дві підзони: б-мезосапробна і в-мезосапробна. б-мезосапробнапідзона (б-m-зона) - протікають аеробні процеси окислення органічних речовин з утворенням NH₃. Дефіцит O₂. Живуть мікроорганізми, витривалі до нестачі O₂.

в-мезосапробнапідзона (в-m-зона) - майже повна відсутність легко окислюваних органічних речовин, присутні NH₃, NO₂-, NO₃-, O₂ в достатку. Розвиваються автотрофні організми.

Олігосапробна зона (зона чистої води, o-зона) - практично відсутні розчинені органічні речовини. Розвиваються в основному автотрофні організми. Кількість O₂ близько до насичення. Процеси нітрифікації закінчені. Загальна кількість бактерій - від десятків/мл до тисяч/мл. Велике видове різноманіття мікроорганізмів.

Мешканців полісапробной зони використовують в якості біотестів для біоіндикації санітарно-гігієнічного стану води (наприклад, коли-титр і колі-індекс в санітарної мікробіології як показник вмісту кишкової мікрофлори у воді). Олігосапробні організми, як більш чутливі до вмісту забруднень у воді, в першу чергу можна використовувати для біотестування токсичності забруднень. На практиці індекс сапробності розраховують за результатами аналізу в пробах води чисельності і частоти зустрічаємості кількох найбільш характерних індикаторних видів організмів, які більше за інших реагують на зміну режимів очищення. Аналізують проби води в поле зору мікроскопа і враховують індивідуальні характеристики сапробності видів, представлених в різних водних співтовариствах (фітопланктоні, перифітоні)(4.2):

(4.2)

де S_i - значення сапробностігідробіонта, що задається спеціальними таблицями і відображає схильність його мешкати у воді з певним рівнем забруднення; h_i - відносна зустрічаємість індикаторних організмів (у полі зору мікроскопа);N - число обраних індикаторних організмів.

Таблиця 4.3 - Класифікація якості води у залежності від індексів сапробності

Рівень забруднення	Зони	Індекс сапробності	Класи якості води
Дуже чиста ...

Подобные документы

• Розробка проекту реконструкції споруд очищення побутових стічних вод в умовах КОС м. Селидове.

  Характеристика методів очищення стічних вод міста. Фізико-хімічні основи методу біохімічного очищення: склад активного мулу та біоплівки; закономірності розпаду органічних речовин. Проект технологічної схеми каналізаційних очисних споруд м. Селідове.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 18.05.2014
  

• Вивчення схеми технологічного процесу очищення стічних вод від ізобутанолу та розрахунок окремих її елементів

  Схема очищення стічних вод та регенерування активованого вугілля. Розрахунок адсорберу, визначення об'єму подачі хлороформу і водяної пари з урахуванням витрати стічних вод, швидкості фільтрування, питомої ваги вугілля, концентрації забруднюючих речовин.
  
  контрольная работа [102,8 K], добавлен 01.11.2010
  

• Забруднення стічних вод підприємствами легкої та харчової промисловостей

  Методи очищення стічних вод харчової промисловості: механічне, фізико-хімічне та біохімічне очищення стоків від забруднюючих речовин. Результати очищення та газогенерації при безперервному збродженні стічних вод. Стоки шкіряних заводів та їх очищення.
  
  реферат [55,7 K], добавлен 18.11.2015
  

• Доочищення промислових стічних вод ВАТ "ПГЗК" на біолого-інженерних спорудах

  Підприємство як джерело забруднення навколишнього середовища. Наявність і характеристика обладнання для обрахування використання вод і їх лабораторного аналізу. Показники токсичності стічних вод. Суть і сфери застосування біологічного очищення води.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 05.09.2014
  

• Розроблення системи автоматизації процесу очищення нікельмістких стічних вод

  Фізико-хімічні та технологічні основи процесу очищення стічних вод. Основні рішення по автоматизації. Вибір контурів контролю і регулювання та приладів і засобів автоматизації. Опис пульта управління та схеми зовнішніх електричних і трубних проводок.
  
  курсовая работа [118,1 K], добавлен 10.10.2010
  

• Очищення дощових та талих вод

  Оцінка утворення і відведення поверхневих стічних вод. Кліматичні фактори формування поверхневих стоків м. Суми. Схема збору та відведення їх з міських територій. Характеристика підприємства. Розрахунок кількості поверхневого стоку. Очищення стічних вод.
  
  дипломная работа [639,1 K], добавлен 04.11.2015
  

• Хімічні методи очистки стічних вод

  Характеристика стічних вод окремих виробництв. Призначення та класифікація хімічних методів очистки стічних вод. Вибір окислювачів та відновників для очистки стічних вод. Метод нейтралізації, відновлення, окиснення та осадження. Розрахунок дози реагенту.
  
  курсовая работа [841,9 K], добавлен 16.09.2010
  

• Очисні споруди стічних вод

  Визначення витрат стічних вод та концентрації забруднення. Розрахунок приведеної кількості мешканців та коефіцієнта змішання водойми з стічними водами. Споруди механічного та біологічного (аеротенки) очищення стоків. Споруди для оброблення осаду.
  
  курсовая работа [286,5 K], добавлен 29.03.2012
  

• Очистка стічних вод на молокопереробних підприємствах (кавітація)

  Характеристика складу стічних вод від молокопереробних підприємств. Сучасний стан, аналіз методів очистки стічних вод підприємств молочної промисловості. Застосування кавітації для очищення води з різними видами забруднення. Техніко-економічні розрахунки.
  
  дипломная работа [930,6 K], добавлен 30.06.2015
  

• Методи очистки господарчо-побутових, дощових та виробничих стічних вод

  Характеристика господарчо-побутових, дощових та виробничих стічних вод. Аеробні та анаеробні методи біохімічного очищення забруднених вод, застосування біологічних ставків, штучних біофільтрів, аеротенків і оксітенків; відстоювання та фільтрування стоків.
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 28.05.2014
  

• Стічні води та очисні споруди

  Розрахункові концентрації забруднення стічних вод. Нормативний коефіцієнт зміщування стічних вод з водою річки. Допустима біологічна потреба в кисні очищених стічних вод. Розрахунок по розчиненому у воді водоймища кисню. Повітродувна станція.
  
  курсовая работа [210,4 K], добавлен 15.11.2008
  

• Захист водних об'єктів від забруднення стічними водами

  Перелік основних екологічних проблем. Домішки у стічних водах: тонкодисперсна суспензія, колоїди, гази та органічні сполуки, солі та кислоти. Методи очищення стічних вод: механічний, хімічний, фізичний та біологічний. Розгляд їх недоліків і переваг.
  
  курсовая работа [569,3 K], добавлен 08.11.2011
  

• Анаеробне очищення стічних вод

  Технологія анаеробного очищення, реалізація процесу в реакторах за моделями ідеального змішування або витіснення. Робота реактора проточного типу та використання спеціальних інертних носіїв. Поняття про стічні води, джерела їх утворення та забруднення.
  
  контрольная работа [222,1 K], добавлен 25.09.2010
  

• Очисні спорудження промислових вод

  Аналіз природно–кліматичних, грунтових і гідрологічних умов Кіровоградської області. Проектування споруджень для очищення поверхневих і виробничих стічних вод. Розрахунок проточних горизонтальних ставків-відстійників. Гідравлічний розрахунок грат.
  
  курсовая работа [235,2 K], добавлен 16.04.2009
  

• Проблема відведення поверхневих стічних вод з території м. Суми

  Вирішення проблеми відведення поверхневих стічних вод з території м. Суми: контроль за концентрацією забруднюючих речовин в стоці та за об'ємом стічних вод. Використання зливової каналізації для комплексного захисту території від дощових і талих вод.
  
  курсовая работа [287,2 K], добавлен 28.07.2011
  

• Розробка проекту очищення стічних вод від нафтопродуктів з використанням електрохімічних методів очищення

  Методи потрапляння нафтопродуктів у стічні води. Екологічна небезпека, що пов’язана з цими забрудненнями та їх еколого-економічна оцінка. Основи електрохімічного очищення води. Методика розрахунку тонкошарового о відстійника за протитечійною схемою.
  
  курсовая работа [468,1 K], добавлен 24.04.2014
  

• Інженерний захист природного довкілля

  Основні напрями інженерного захисту природного довкілля. Очищення повітря від аерозольних домішок. Термохімічне знешкодження та конденсація газоподібних викидів. Гідромеханічні способи очищення стічних вод. Економічні методи природокористування.
  
  реферат [82,3 K], добавлен 27.01.2009
  

• Вплив теплових електростанції на навколишнє середовище. Шляхи зниження негативного впливу на навколишнє середовище

  Види теплових електростанцій та характеристика їх впливу на екологію. Очищення димових газів від золи в електрофільтрах. Зниження викидів в атмосферу двоокису сірки. Скорочення забруднення водоймищ. Основні засоби очищення нафтовмісних стічних вод.
  
  курсовая работа [4,0 M], добавлен 08.11.2013
  

• Водовідводні системи промислових підприємств

  Очищення стічних вод від катіонів важких металів переводом їх в важкорозчинні сполуки. Визначення оптимальної дози коагулянту. Вибір розчинника для рідинної екстракції із води. Визначення сорбційної ємності катіонітів при очищенні йонообмінним методом.
  
  методичка [150,5 K], добавлен 12.05.2009
  

• Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів

  Поняття, сутність та класифікація відходів, а також шляхи їх знешкодження та утилізації. Загальна характеристика головних джерел промислових відходів в Україні. Аналіз основних методів очищення стічних вод. Правові аспекти ізоляції радіоактивних відходів.
  
  реферат [22,5 K], добавлен 03.11.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам