Ґенеза громадських організацій охорони навколишнього природного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ґенеза громадських організацій охорони навколишнього природного середовища

Кузнецова Л.В. - кандидат юридичних наук, доцент кафедри управління у сфері цивільного захисту Черкаського інституту пожежної безпеки

Анотація

У статті на основі дослідження історичних, географічних і правових джерел висвітлено основні етапи формування громадських організацій з охорони навколишнього природного середовища на Україні. Розкрито проблему взаємодії людини і природи, раціонального використання людиною природних ресурсів, дотримання екобалансу, формування свідомого ставлення суспільства до природних ресурсів і природних багатств, тим самим виховування екологічної культури на різних етапах розвитку громадянського суспільства.

Доведено, що на всіх етапах розвитку людина перебуває у тісному взаємозв'язку з навколишнім природним середовищем і є невід'ємним складником оточуючої природи. Нерозуміння такого симбіозу, людська самовпевненість в невичерпності природних багатств, знахабнілість, людський егоїзм став наслідком екологічних катастроф планетарного масштабу.

Автор дослідила, що ХІХ століття сміливо можна назвати зародженням екологічних громадських організацій, а центром зародження таких стала Слобожанщина з її потужним науковим потенціалом. Метою перших екологічних організацій був не стільки захист навколишнього природного середовища, а просвітницька та науководослідна робота.

Визначено місце громадського контролю за станом навколишнього природного середовища. Досліджено особливості функціонування молодіжних та студентських громадських організацій, що пропагували ідеї захисту навколишнього природного середовища, збереження флори та фауни. Автор розкриває етапи формування дитячих організацій, що займалися проблемами охорони навколишнього природного середовища.

У статті охарактеризована робота Будинків природи, створених на базі товариств охорони природи. Такі будинки функціонували в усіх обласних центрах нашої держави, основною метою їх була популяризація охорони довкілля та пропаганда раціонального використання природних ресурсів. При Будинках функціонували курси «еколікбезу» для працівників аграрного сектору та для промислових підприємств, а для школярів природничі гуртки.

Доведено, що наукові природні товариства, природні гуртки, наукові природні об'єднання, а згодом і екологічні партії є наслідком екологічних рухів, які миттєво формувалися при перших ознаках екологічних загроз суспільству.

Встановлено, що ефективним механізмом забезпечення дотримання екологічних прав і свобод є дієва робота екологічних урядових та неурядових організацій, екологічних асоціацій та міжнародне екологічне співробітництво.

Ключові слова: природа, екологія, товариства охорони природи, юннати, громадські організації, екологічні організації.

екологічний громадський природний

Abstract

The genesis of the public organizations for environmental protection

The article, based on the study of historical, geographical and legal sources, highlights the main stages of formation of public environmental organizations in Ukraine. The problem of interaction between man and nature, rational use of natural resources by man, observance of ecobalance, formation of conscious attitude of society to natural resources and natural resources, thereby education of ecological culture at different stages of civil society development are revealed.

It is proved that at all stages of development man is closely connected with the environment and is an integral part of the environment. Misunderstanding of such symbiosis, human overconfidence in the inexhaustibility of natural resources, arrogance, human egoism resulted from ecological catastrophes of planetary scale.

The author investigated that the nineteenth century can be safely called the emergence of environmental, and the center of such emergence was Slobozhanshchina with its powerful scientific potential. The purpose of the first environmental organizations was not so much the protection of the environment, but the education and research work.

The place of public control over the state of the environment has been identified. The peculiarities of functioning of youth and student public organizations, which promoted the ideas of environmental protection, conservation of flora and fauna, were investigated. The author reveals the stages of formation of children's organizations dealing with environmental issues.

The article describes the work of Nature Homes created on the basis of nature protection societies. Such houses functioned in all regional centers of our state, their main purpose was to promote environmental protection and promote the rational use of natural resources. At the Houses, there were courses for agricultural workers and industrial enterprises, and for students natural circles.

It has been proven that scientific natural societies, natural circles, scientific natural associations, and subsequently environmental parties, are the result of environmental movements that formed immediately at the first sign of environmental threats to society.

Effective work of environmental governmental and nongovernmental organizations, environmental associations and international environmental cooperation has been found to be an effective mechanism for ensuring respect for environmental rights and freedoms.

Key words: nature, ecology, nature protection societies, young people, public organizations, environmental organizations.

Постановка проблеми. Історія, сучасний стан і особливо майбутній розвиток відносин між людиною і природою привертають нині найпильнішу увагу людей в усьому світі. Загальний інтерес до цих складних проблем цілком зрозумілий, адже стан нашої планети глибоко турбує та не залишає байдужим її мешканців.

Кожен живий організм у процесі своєї життєдіяльності постійно взаємодіє з навколишнім природним середовищем. Не винятком є і людина, яка бере у природи різні продукти та сировину, перероблює їх у необхідні для неї речовини. Людина так чи інакше втручається в природу та впливає на неї. За умов глобалізаційних та інтеграційних процесів вплив людини на природу змінювався.

Якщо на перших етапах розвитку людина була складником природи, її так би мовити «пасивним елементом», то з часом, пізнавши закони природи, вона значно перестала залежати від умов, створених природою.

Взагалі взаємодія людини з природою може бути як позитивною так і негативною. Зокрема, людина в процесі розвитку господарської діяльності освоювала нові й нові природні ландшафти, пристосовуючи їх до своїх потреб, тим самим збільшуючи природні продуктивні сили для суспільства.

Не секрет, що складником охорони природи є раціональне використання і охорона ресурсів та біосфери. Особливо це стосується полювання, рибалки та лісництва, а також тих галузей промисловості, що використовують сировину природного походження, зокрема мінеральні та органічні ресурси.

Стан дослідження проблеми. Проблематиці формування екологічних громадських організацій присвячували свої роботи такі вчені: В. Андрейцева, А. Гетьма, В. Кос тицького, Т Морозовської та Ю. Шемшученка. Ними було проведено дослідження організаційно-правових питань навколишнього природного середовища; економікопра вового механізму охорони навколишнього природного середовища в Україні. Проте, питання, пов'язані з ґенезою громадських організацій охорони навколишнього природного середовища, ще недостатньо висвітлені, що зумовлює актуальність статті.

Метою статті є історикоправові та екоправові розвідки етапів формування екологічних громадських організацій як осередків захисту навколишнього природного середовища.

Виклад основного матеріалу. З кожним роком у всьому світі поряд із загостренням демографічної ситуації дедалі гостріше постає питання охорони навколишнього природного середовища. Так, як останнім часом спостерігається гіпервиснажливе використання природних ресурсів.

Спостерігаючи взаємовідносини людського суспільства і природи спочатку простежується тенденція в елементарному використанні природних багатств, потім у використанні й їх охороні, а пізніше у використанні, охоронні і доцільному перетворенні, викликаному розвитком соціально-економічної інфраструктури суспільства.

На зорі розвитку людського суспільства принцип ставлення до природи був простий і примітивний брати все корисне для себе і суспільства, не думаючи про наслідки. Проте, вже в епоху первіснообщинного ладу людина стала звертати увагу до стану природних ресурсів, які нею використовувались, намагалася якоюсь мірою з'ясувати причини природних явищ, шукала зв'язки між ними [2, с. 24]. Саме в цей період започатковують практику періодичної заборони полювання на різні види тварин та запроваджується охорона корисної рослинності, а руйнівне ставлення до природи карається у більшості первісних народів смертю.

Свідоме розуміння необхідності охорони природи як основи життя і виробничої діяльності людини сформувалося в період так званого капіталізму. Коли людство усвідомило навислу небезпеку життю і стало здійснювати активні заходи щодо запобігання подальшому забрудненню довкілля.

На межі ХІХ ХХ століть на території українських земель розпочинається формування громадського руху за охорону природи шляхом утворення мережі наукових товариств та природничих гуртків, зацікавлених в охороні природи та заповідній справі.

Так, у 1809 році український історик, агроном, етнограф В.Я. Ломиковський вперше на полях власного господарства у селі Трудолюбі, що на Миргородщині створив систему полезахисних лісосмуг, яку згодом охоче використовували не тільки в Україні, а й в інших країнах колишнього СРСР. У 1891 році за ініціативи професора В.В. Докучаєва було створено перше в Україні товариство по захисту природи, що діяло при природноісторичному музеї Полтави та стало центром природоохоронної діяльності. За ініціативи академіка В.І. Вернадського в 1918 році на Полтавщині було створено товариство любителів природи.

В 1869 році при Харківському університеті засновано об'єднання науковців-природознавців, до якого входило від 40 до 212 чоловік. Серед учасників товариства були відомі біологи, зоологи, фізіологи, геологи та історики [2, с. 25].

Ініціатором створення в 1869 році Київського товариства природознавців виступили зоолог К.Ф. Кесслер і біо логеволюціоніст О.О. Ковалевський. Учасниками цього товариства було складено і видано перші геологічні карти Києва і Київської губернії, та проведено дослідження різних компонентів природи на території Чорного і Азовського морів.

У 1871 році було створено Новоросійське (Одеське) товариство дослідників природи, яке займалося дослідженням Чорного моря та біологічних і фізико-географічних досліджень Куяльницького і Хаджибейського лиманів.

Початок ХХ століття став своєрідним імпульсом створення громадських організацій охорони природи. Так, у 1910 році в селі Хортиця Катеринославської губернії (нині Запорізької області) місцевий вчитель П.Ф. Базук створив товариство «Охоронець природи», до складу якого входило понад 200 членів.

В 1911 році за ініціативою професора В.І. Талієва організовано Харківське товариство любителів природи. Членами товариства в 19131914 роках була організована перша в Російській імперії виставка з охорони природи, на якій експонувались матеріали про вплив людини на природу та про природоохоронні заходи в Україні і Росії. У 1915 році при цьому товаристві організовано курси екскурсоводів «у природу», на яких навчалось понад 400 слухачів, переважно вчителів [3, с. 28].

Впродовж 191211918 років аналогічні товариства природодослідників і любителів природи були засновані в Житомирі, Камянець-Подільську, Луцьку, Чернігові, Сімферополі.

Охорона природи є одним з найважливіших державних завдань і справою всього народу. З огляду на це в усіх колишніх союзних республіках існували товариства охорони природи, які були наділені великими правами і повноваженнями. Вищим органом товариства охорони природи був з'їзд, який скликався один раз на чотири роки. В Україні товариство охорони природи було створено в 1946 році, осередки якого були в областях, районах, містах і селах, на промислових підприємствах, у колгоспах та навчальних закладах.

З безпосередніх практичних справ товариства слід назвати організацію громадських інспекцій з охорони природи, які працювали у тісному зв'язку з державними інспекціями. За широкою програмою щорічно проводилися серед організацій товариств змагання під гаслами «Малим річкам повноводність і чистоту».

Основними завданнями товариства була пропаганда ідей охорони природи, досягнень науки в природокористуванні, виховання у широких верств населення дбайливого ставлення до природних багатств і піклування про їх збереження та примноження, виконання практичних робіт, здійснення громадського контролю за втіленням у життя постанов пануючої на той час партії та уряду по охороні природи і раціональному використанню її ресурсів.

В 1964 році було створено молодіжну організацію «Зелений патруль, яка залучала піонерів та школярів до природоохоронної діяльності, в першу чергу до робіт по озелененню територій. Такі організації працювали під керівництвом комітетів комсомолу, ради піонерських організацій та місцевих окремих товариств охорони природи [5, с. 94]. Їхнім месе джем було виховання у школярів та молоді почуття любові до рідної природи, відповідальності за її долю, бережне ставлення до її багатства, залучення останніх до участі в заходах по озелененню (посадка кущів, дерев, квітів та інших рослин), до збереження пам'яток природи. Працював «Зелений патруль» у складі начальника, заступника та командира дозору.

На початку 70х років минуло століття за ініціативи студентів Тартуського та Московського університету були створені в усіх союзних республіках студентські дружини по охороні природи. Члени цих дружин надавали допомогу в боротьбі з порушенням законодавства про охорону природи; особливо значна їх допомога державним інспекціям по боротьбі з браконьєрами. Велика робота була проведена ними по вивченню та виявленню ерозії ґрунту.

В цей час в школах почали створюватися загони «зелених» і «голубих патрулів», які стежили за порядком у лісах, зелених зонах міст, рятували молоду рибу на водоймах. Учні брали участь у масовому всесоюзному русі естафеті «За ставлення до природи». Щовесни проводилися свята зустрічі птахів, дня лісу й саду, інші заходи, мета яких залучити юнацтво до природоохоронної роботи, виховувати в дусі любові до природи. На їхньому рахунку налічується тисячі гектарів посаджених парків; розчищені джерела, виготовлені годівничок для звірів і птахів.

В Чернівецькій області 1977 року працівники колгоспу ім. Дзержинського Заставнівського району виступили з ініціативою розгорнути соціалістичне змагання під девізом «Населений пункт, підприємство, колгосп, навчальний заклад, двір зразкові у природокористуванні та охороні навколишнього середовища» [3, с. 44].

При республіканській Раді Міністрів УРСР утворилася секція охорони і раціонального використанні земель, вод, ресурсів, охорони тваринного і рослинного світу, надр, повітряного басейну, юнацька. До їх складу входили провідні спеціалісти народного господарства, вчені.

Після VII з'їзду товариства 1981 року проведено значну роботу по зміцненню керівництва обласних, міських та районних організацій досвідченими кадрами. Головами їх на громадських засадах обрано заступників голів виконавчих комітетів

В 1984 році на Львівщині було затверджено заходи по підвищенню родючості ґрунтів, боротьбі з ерозією, прискоренню впровадження маловідходних технологій виробництва, створенню водоохоронних зон і захисних прибережних смуг уздовж малих річок і водойм.

Важливою формою громадської роботи по природоохоронній пропаганді було створення Будинків природи, що виконували роль методичних центрів, де проводилися: лекції, бесіди, вистави, тематичні вечори, зустрічі з учнями. В них проходило навчання для керівників сільськогосподарських і промислових підприємств, керівників студентських будівельних загонів.

Загальний характер природоохоронної діяльності зумовив турботу громадян про охорону природи, їх зацікавленість в оптимальному вирішенні екологічних питань. Трудові колективи відповідно до Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» [6] здійснювали заходи по раціональному використання землі, надр, вод, лісів та інших природних ресурсів.

Починаючи з кінця 80х початку 90х років ХХ століття на Україні були закладені політичні підвалини екологічного руху, як сукупності діяльності громадян і громадських організацій, спрямованого на захист і реанімацію природи і здійснювалися в місцевому і планетарному масштабах задля гармонії відносин людини та довкілля [4, с. 64].

У жовтні 1989 року була створена Українська екологічна асоціація «Зелений світ», на основі якої згодом була сформована Партія Зелених України.

Починаючи з 1991 р., в умовах незалежної України, екологічний громадський ініціативний рух набув загальнонаціонального масштабу. З 1996 року при Мінекоресурсах України почала працювати Громадська рада неурядових екологічних організацій.

З 2010 року Україна стала Стороною Орхуської Конвенції про доступ до інформації, що передбачає участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Висновки

Історія становлення та розвитку екологічних організацій невід'ємна частина усього екологічного руху в Україні. Значна частина екологічних організацій виникла як реакція на Чорнобильську катастрофу, деякі з яких є сьогодні провідними екологічними неурядовими організаціями України.

Запорукою успіху у вирішенні екологічних та соціально економічних проблем будь-якого регіону є активна участь у їх розв'язанні громадськості, наукових кіл та молоді. Для реалізації громадського впливу на процеси розвитку суспільства як на місцевому, регіональному, так і державному рівнях представники громади об'єднуються у незалежні громадські організації, які в останні роки в Україні стали найбільш активною частиною населення. Популярними є громадські організації екологічного спрямування. До найбільш чисельних та найбільш авторитетних належать: Українська асоціація «Зелений світ», Українське товариство охорони природи; Всеукраїнська екологічна ліга; Національний екологічний центр України; громадська екологічна організація «Відродження»; сітка екологічних організацій «Екоправо», сітка неурядових організацій «МАМА86»; Всеукраїнський благодійний фонд «Паросток», Українське географічне товариств та еко активістський рух.

Наразі робота громадських організацій не повинна обмежуватися тільки охороною довкілля, вона повинна бути спрямована на відновлення екобалансу нашої держави. Цьому мають сприяти численні екологічні організації та асоціації.

Список використаних джерел

екологічний громадський природний

1.Акопян В.Г. Громадянські ініціативи «Зелених» як засіб впровадження екологічної парадигми. Нова парадигма. Випуск 2011 (99). С. 98110.

2.Взаимодействие общества и природы. Философскометодологические аспекты экологической проблемы / отв. ред. Е.Т. Фардееев. М. : Наука, 1986. 350 с.

3.Гладов Н.А., Михеева А.В., Галушин В.М. Охрана природы : учеб. пособие. К. : Вища школа, 1980. 232 с.

4.Люлека С. Громадські природоохоронні організації та напрями їх екологічної діяльності. Молодь і ринок. 2017. № 3 (146). С .6266.

5.Митрюшник К.П., Шапошников Л.К. Прогресс и природа. М. : «Лесная промышленность», 1980. 352 с.

6.Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями [Електронний ресурс] : Закон СРСР від 17.06.1983 р. № 9500Х. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v950040083.

7.Участие общественности в правовом регулировании воздействия на окружающую среду / Вильям Фатрел, Гровер Рен, Ан Пауерз и др.: пер. с англ. Вашингтон : Инт законодательства окружающей среды, 1991. С. 18.

Размещено на Allbest.ru