Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть застосовується у загальному порядку до працiвникiв, винних у невиконаннi вимог охорони лiсiв та рослинного свiту, на основi норм Кодексу законiв про працю України.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть застосовується у виглядi вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок порушення норм лiсового законодавства та законодавства про рослинний свiт. Для визначення розмiру збиткiв, якi пiдлягають вiдшкодуванню, використовуються затвердженi у вiдповiдному порядку такси.

Тваринний свiт є важливою частиною природних багатств держави. Вiдносини в галузi охорони i використання тваринного свiту регулюється базовим Законом України «Про тваринний свiт», який прийнятий в новiй редакцiї у 2001 р., та iншими нормативно-правовими актами.

Охорона тваринного свiту охоплює систему правових, органiзацiйних, економiчних, матерiально-технiчних, освiтнiх та iнших заходiв, спрямованих на збереження, вiдтворення i використання об'єктiв тваринного свiту. Охорона тваринного свiту передбачає комплексний пiдхiд до вивчення стану, розроблення i здiйснення заходiв щодо охорони та полiпшення екологiчних систем, в яких перебуває i складовою частиною яких є тваринний свiт (ст. 36 Закону України «Про тваринний свiт»).

Основнi вимоги та заходи забезпечення охорони тваринного свiту визначенi можна умовно класифiкувати на рiзнi групи:

— за суб'єктами, до яких зверненi охороннi вимоги:

а) вимоги, що стосуються безпосереднiх користувачiв тварин, як, наприклад, встановлений ст. 47 Закону України «Про тваринний свiт» обов'язок користувачiв об'єктами тваринного свiту у разi виникнення стихiйного лиха та надзвичайних екологiчних ситуацiй, якi загрожують iснуванню тварин, надавати допомогу диким тваринам i негайно iнформувати про це спецiально уповноважений орган з питань охорони навколишнього природного середовища.

б) вимоги, що зверненi до iнших суб'єктiв, якi не є користувачами об'єктiв тваринного свiту: необхiднiсть передбачення i здiйснення заходiв щодо збереження середовища iснування та умов розмноження тварин пiд час розмiщення, проектування та забудови населених пунктiв, пiдприємств, споруд та iнших об'єктiв, удосконалення iснуючих i впровадження нових технологiчних процесiв, введення в господарський обiг цiлинних земель, заболочених, прибережних i зайнятих чагарниками територiй, мелiорацiї земель, здiйснення лiсових користувань i лiсогосподарських заходiв, проведення геологорозвiдувальних робiт, видобування корисних копалин, визначення мiсць випасання i прогону свiйських тварин, розроблення туристичних маршрутiв та органiзацiї мiсць вiдпочинку населення (ст. 39), запобiгання загибелi тварин пiд час здiйснення виробничих процесiв та експлуатацiї транспортних засобiв (ст. 40), дотримання вимог охорони тварин пiд час застосування пестицидiв i агрохiмiкатiв (статтi 48, 49);

— за об'єктами охорони:

а) охорона самих диких тварин (статтi 40, 47);

б) охорона мiсць їх перебування, жител тощо (статтi 39, 41, 48);

— за особливостями диких тварин як об'єктiв охорони:

а) охорона об'єктiв тваринного свiту, що не вiднесенi до рiдкiсних чи тих, що перебувають пiд загрозою зникнення;

б) охорона рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення видiв тварин.

Вiдповiдно до ст. 44 Закону України «Про тваринний свiт» рiдкiснi та такi, що перебувають пiд загрозою зникнення в природних умовах на територiї України, види тварин пiдлягають особливiй охоронi i заносяться до Червоної книги України. Порядок ведення Червової книги України, занесення до неї видiв тварин, вимоги до їх охорони i використання регулюються Законом України «Про Червону книгу України». Охорона об'єктiв Червоної книги України забезпечується шляхом: установлення особливого правового статусу рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв тваринного свiту, заборони або обмеження їх використання; урахування вимог щодо їх охорони пiд час розроблення нормативно- правових актiв; систематичної роботи з виявлення мiсць їх перебування (зростання), проведення постiйного спостереження (монiторингу) за станом їх популяцiй; прiоритетного створення заповiдникiв, iнших територiй та об'єктiв природно-заповiдного фонду, а також екологiчної мережi на територiях, де перебувають об'єкти Червоної книги України, та на шляхах мiграцiї рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв тваринного свiту; створення центрiв та банкiв для збереження генофонду зазначених об'єктiв; розведення їх у спецiально створених умовах; урахування спецiальних вимог щодо охорони об'єктiв Червоної книги України пiд час розмiщення продуктивних сил, вирiшення питань вiдведення земельних дiлянок, розроблення проектної та проектно-планувальної доку ментацiї, проведення екологiчної експертизи (ст. 11 Закону України «Про Червону книгу України»).

За порушення законодавства в галузi охорони i використання об'єктiв тваринного свiту може застосовуватись кримiнальна, адміністративна, дисциплiнарна, цивiльно-правова вiдповiдальнiсть. Стаття 63 Закону України «Про тваринний свiт», ст. 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мiстять загальний перелiк правопорушень, за якi настає юридична вiдповiдальнiсть.

Кримiнальна вiдповiдальнiсть встановлена Кримiнальним кодексом України за наступнi злочиннi дiяння, об'єктом посягання яких виступають вiдносини в галузi рацiонального використання i охорони тваринного свiту: незаконне полювання (ст. 248), незаконне заняття рибним, звiриним або iншим водним добувним промислом (ст. 249), проведення вибухових робiт з порушенням правил охорони рибних запасiв (ст. 250), порушення ветеринарних правил (ст. 251).

Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть застосовується за вчинення адмiнiстративних правопорушень, передбачених статтями 85 (порушення правил використання об'єктiв тваринного свiту), 85 (виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктiв тваринного або рослинного свiту), 86 (експлуатацiя на водних об'єктах водозабiрних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням), 87 (порушення вимог щодо охорони середовища перебування i шляхiв мiграцiї, переселення, аклiматизацiї та схрещування диких тварин), 88 (незаконне вивезення з України i ввезення на її територiю об'єктiв тваринного i рослинного свiту), 88 (порушення порядку придбання чи збуту об'єктiв тваринного чи рослинного свiту, правил утримання диких тварин у неволi або в напiввiльних умовах), 88.(порушення правил створення, поповнення, зберiгання, вико- ристання або державного облiку зоологiчних, ботанiчних колекцiй та торгiвлi ними), 89 (жорстоке поводження з тваринами), 90 (порушення вимог щодо охорони видiв тварин i рослин, занесених до Червоної книги України), 91 (перевищення лiмiтiв i нормативiв використання природних ресурсiв) Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть базується на загальних положеннях

Цивiльного кодексу України i передбачає обов'язок вiдшкодування заподiяної об'єктам тваринного свiту шкоди.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть застосовується до працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, винних у невиконаннi покладених на них трудових обов'язкiв, пов'язаних iз забезпеченням рацiонального використання i охорони тваринного свiту та застосовується в порядку, визначеному Кодексом законiв про працю України [20].

15. Що таке біологічна безпека і біологічний захист

Біологічна безпека - стан, при якому дія біологічних об'єктів або їх компонентів, речовин, з них отриманих не викликають генетичних, біохімічних змін в організмі. Біологічна безпека пов'язана із загальним станом довкілля, соціально-екологічним станом оточуючого природного середовища. Традиційним проявом біологічної небезпеки є масові захворювання, епідемії, пандемії серед людей та епізоотії серед тварин. В останній час, у зв'язку із станом довкілля хворіють не тільки люди, тварини, але і рослини. Розробка методів захисту від біологічної небезпеки стала особливо актуальною тепер, коли з'явилися методи синтезу генів, не існуючих в природі - штучні гени, методи перекомбінації природних генів - генна інженерія [5].

Біологічний захист - захист від біологічних патогенних агентів, який включає: своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, визначення їх виду і масштабів ураження, а також комплекс адміністративно-господарських, режимно- обмежувальних і протиепідемічних, медичних і профілактичних заходів [21].

16. Що таке генетично модифіковані продукти, чим вони небезпечні

Генетично модифікована продукти -- це продукти харчування, отримані з генетично модифікованих організмів (рослин, тварин і мікроорганізмів).

Генно-модифіковані організми (ГМО) - це організми, генний код яких був змінений методами генної інженерії [22].

Генетика (genetikos - той, що народжує, плодючий) - наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак.

Генна інженерія - це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких, що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам [24].

Основні ризики використання ГМО на сьогодні:

Агротехнічні ризики. Практичне використання методів генної інженерії (ГІ) є найпоширенішим у сільськогосподарському рослинництві. Серед ГМ-рослин, які вирощуються широко вирощують у світі - соя, кукурудза, бавовник і ріпак. У деяких країнах дозволено вирощувати трансгенні помідори, картоплю, рис, кабачок.

Експерименти проводять на соняшнику, цукровому буряку, тютюні, винограді, плодових деревах тощо.

Сьогодні дуже поширеними є трансгени, стійкі до гербіцидів, шкідників і вірусів.

«Нечутливість» до гербіцидів (пестицид, який знищує бур'яни) дає можливість певній рослині бути невразливою до доз хімікатів смертельних по стосовно інших рослин. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур'янів, а культури, стійкі до гербіциду, виживають. Стійкість рослини проявляється до конкретного типу гербіциду. Прикладом ГМ-рослини, стійкої до шкідників, зокрема колорадського жука, є картопля. Так, перенесення у картоплю гена ґрунтової бактерії Васіllus thuringiensis (Вt) - найціннішого природного пестициду - робить рослину здатною продукувати у листях пептид, який є токсичним для жука.

Крім того, вирощування культур, стійких до гербіцидів, призведе до збільшення використання гербіцидів на полях. Відповідно, більше їх потрапить в їжу і навколишнє середовище, що збільшує ризик захворювання на рак та інші хвороби.

Стійкість до вірусів рослина набуває завдяки вбудованому гену, взятому з того ж самого вірусу.

Примітка: вчені припускають, що вбудовані гени можуть комбінуватись з генами інших вірусів, що природним шляхом заражають рослини. Не виключено, що такі генетичні комбінації зумовлюватимуть появу нових і навіть небезпечніших вірусів.

Екологічні ризики. Найважливіший екологічний аспект застосування ГМО та їх вплив на біорізноманіття. Генна інженерія вміє програмувати нездатність трансгенного організму до репродукції - така технологія називається «термінатор». Проте контролювати поширення ГМ-рослин досить важко. Потрапивши в навколишнє середовище, вони можуть стати джерелом так званого генетичного забруднення, витісняючи ендемічні та автохтонні для певної місцевості види. Рослини, які були модифіковані як стійкі до гербіцидів і пестицидів, можуть передавати свої нові властивості диким родичам. Це може призвести до появи «супер бур'янів». Пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах може переноситися на великі відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал (горизонтальне перенесення генів). ГМ-матеріал (часто це токсин, небезпечний для багатьох живих організмів) потрапляє у ґрунт і споживається тваринами і рослинами. Відомо, що деякі ГМ-культури отруйні не лише для «своїх» шкідників, а й для інших комах. Згідно з даними незалежних експертів, ГМ-культури виділяють у 1020 разів більше токсинів, ніж звичайні організми. До того ж, комахи-шкідники, швидше за все, почнуть адаптуватися перед загрозою вимирання. Не виключено, що ГМ-рослини будуть поступово впливати на видовий склад і чисельність ґрунтових бактерій і вірусів, а також тварин, що водяться в регіоні. Математична модель поведінки ГМО-популяції в природних умовах передбачає два етапи: витіснення вихідної форми, а потім вимирання і самого трансгенного угруповання під тиском стабілізуючого добору.

Медичні ризики. Дуже важливе питання - як вживання ГМО впливатиме на здоров'я людей. У ході досліджень було встановлено, що у пацюків, які живилися трансгенною картоплею, почав знижуватись імунітет. А після споживання ГМ- томатів у тварин були знайдені порушення тканин шлунку. У них також зменшився об'єм мозку, почались патології печінки, селезінки, кишкового тракту тощо. Споживання цієї їжі може спричинювати у людей зміни обміну речовин, складу крові, десенсибілізацію до певних препаратів. екологічний забруднення атмосфера

Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може також стати джерелом алергійних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Загальновідомий приклад перенесення генів бразильського горіха в сою (для збільшення вмісту білку), що зробило її небезпечною для людей, які мали раніше алергію на горіхи.

Можливими є негативні наслідки через виникнення стійкості до антибіотиків - єдиної дієвої зброї, яку застосовує людина для боротьби з інфекціями. Річ у тім, що в процесі перенесення ГМ-матеріалу біологам необхідно виділити клітини, в які цей матеріал потрапив. Для цього разом з геном, який переносять, часто спеціально вводять так званий «ген-маркер», який легко ідентифікувати. У більшості випадків ним є ген стійкості до антибіотика. Примітка: по-перше, використання ГМ- продуктів з такими «маркерами» може знизити ефективність антибіотиків у боротьбі з хворобою, якщо їх приймають разом з їжею. По-друге, використання генів, стійких до антибіотиків, може призвести до того, що хвороботворні бактерії самі набудуть стійкість до антибіотиків. Маніпуляції з генами здатні збільшувати вміст природних рослинних токсинів в їжі або створити зовсім нові токсини. У 1989 році генно-інженерна модифікація амінокислоти L-триптофану, звичайного компонента раціону, спричинила смерть 37 американців і зробила ще 5000 осіб інвалідами.

За останніми даними британських вчених, експериментально доведено, що ДНК трансгенів запозичуються бактеріями мікрофлори кишечника людини (вертикальне перенесення генів). Практично всі тестування та дослідження ГМО і ГМ-продукції були короткостроковими - негативний вплив їх може проявитись через тривалий час або позначитись на нащадках [21].

Харчові алергії, що можуть бути пов'язані з ГМО:

Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білка, який може бути новим в дієті. Через це ми не можемо визначити алергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути тригером алергійної реакції, якщо на його поверхні є специфічні місця зв'язку до IgE антитіл. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахування алергійного потенціалу не можна зробити зі 100%-ною впевненістю. Нові потенційні алергени формуються також у сортах конвенційної селекції, але відслідкувати подібні алергени дуже важко, крім того, процедура допуску конвенційних сортів аналізу на алергенність не передбачається.

Для чого використовується генетична модифікація. Генетична модифікація дозволяє отримувати рослини, тварин та мікроорганізми, зокрема бактерії, зі специфічними властивостями, що дуже важко досягти традиційними методами. Крім того, вона дає змогу переносити гени з одного виду до іншого, для отримання певних ознак, чого взагалі неможливо добитися шляхом традиційної селекції.

Однак, якщо традиційні методи включають змішування тисяч генів, то генетична модифікація дозволяє додавати один, окремий ген або невелику кількість генів до генетичної структури рослини чи тварини, і це тягне за собою ті чи інші зміни. За допомогою генетичної модифікації, гени можна „ввімкнути” чи „вимкнути”, міняючи у такий спосіб процес розвитку рослини чи тварини.

В свою чергу, генетичну модифікацію можна використовувати для зменшення кількості внесення пестицидів - відповідні зміни ДНК рослини збільшать її опір шкідникам, певним сільськогосподарським культурам.

З іншого боку, генетична модифікація використовується для того, аби зміцнити імунітет рослини до вірусів або поліпшити її поживну цінність. Це стосується передусім, тварин, яких вирощують задля м'яса, генетична модифікація може потенційно підвищити такі показники, як швидкість росту та кінцевий розмір тварини.

17. Маркування продуктів генетично-інженерного походження

В Україні допуск ГМ продуктів регулюють:

- Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні,транспортуваннітавикористаннігенетичномодифікованих організмів»[24].

- Постанова від 18 лютого 2009 р. № 114 про «Порядок державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних і лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їхнім використанням»[25].

- Закон «Про захист прав споживачів» (Стаття 15. п 6) «Інформація про продукцію повинна містити: позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів»[26].

Таким чином, маркуванню підлягають не тільки продукти отримані з ГМО, а також харчові добавки, отримані за допомогою ГМО. Ні в Європейське, ні законодавство Сполучених Штатів не передбачає маркування харчових добавок, отриманих за допомогою генно-модифікованих мікроорганізмів. Крім того, Україна стала першою державою у світі, яка зобов'язала виробників та імпортерів харчових продуктів вказувати позначення «без ГМО» в маркуванні всіх, без винятку, харчових продуктів, навіть тих, у яких ГМО не може бути ні теоретично, ні практично.

3 жовтня 2012 року Кабінет Міністрів України схвалив законопроект, який дозволяє не маркувати продукцію, яка не містить ГМО [27].

Вимоги до маркування генетично модифікованої продукції в Європейському Союз В Європейському Союзі продукти, які складаються, містять або отримані з ГМО, та зареєстровані відповідно до Директиви 2001/18/ЄС (частина С) або Регламенту 1829/2003, підлягають відстеженню і маркуванню згідно вимогам Регламентів 1829/2003 та 1830/2003.

Такі продукти маркуються, якщо вміст ГМ-матеріалу в них перевищує 0,9 %. Маркування інформує споживачів продукту, дозволяючи їм роботи свідомий вибір. Виробники зазначають на етикетці: "Даний продукт містить генетично модифіковані організми" або "даний продукт містить генетично модифіковані (назва організму)" [32].

Вимоги до маркування генетично модифікованої продукції в Україні

На виконання Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про дитяче харчування" і з метою гармонізації законодавства України з нормами Європейського Союзу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 01.08.2007 р. № 985 "Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми". Постанова включала положення щодо обов'язкового маркування харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми в кількості більш як 0,9 %. Постанова мала набрати чинності з 1 листопада 2007 року, але вже 21 листопада 2007 року вона була скасована іншою постановою Кабінету Міністрів України № 1330 "Питання маркування сільськогосподарських товарів, вироблених із застосуванням генетично модифікованих організмів".

З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1330 та відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" Держспоживстандартом розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Питання маркування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг".

Проектом передбачається встановлення єдиних для виробників та постачальників правил і порядку маркування харчових продуктів і продовольчої сировини, що містять ГМО.

Держспоживстандартом також розроблено проект "Порядку маркування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг".

Згідно з Порядком маркування харчових продуктів, які містять ГМО або вироблені з їх використанням (повністю або частково виготовлені з сільськогосподарської продукції, вміст ГМО в якій становив більше 0,9 %), здійснюється виробниками, постачальниками та продавцями шляхом нанесення відповідного напису:

1) у переліку інгредієнтів, з яких складається харчовий продукт, після кожного інгредієнта, що містить ГМО або вироблений з їх використанням, у дужках наводиться напис "вироблений з генетично модифікованого (назва організму)" або такий напис має наводитись у вигляді виноски до переліку інгредієнтів, позначивши зірочкою (*) інгредієнти, що містять ГМО або вироблені з їх використанням. Напис повинен бути надрукований таким самим шрифтом, як і перелік інгредієнтів;

2) для харчових продуктів, що містять один інгредієнт, напис "генетично модифікований" або "вироблений з генетично модифікованого (назва організму)" повинен наводитись після загальної назви харчового продукту тим самим шрифтом, що й назва.

Харчові продукти, які містять 0,9 або менше відсотків ГМО, маркуванню не підлягають, оскільки такий вміст вважається випадковим забрудненням або технічно неминучим.

Харчові продукти, які містять менше 0,1 % ГМО, можуть добровільно маркуватись виробниками, постачальниками або продавцями написом "Без ГМО" згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України [32].

Список використаних джерел

1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-XII від 25 червня 1991 року.

2. Кунченко-Харченко В.І. та ін. Правознавство / В.І. Кунченко-Харченко. - ТОВ "Кондор". - 2011. - 474 с.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навч. посібник. - 3-є вид. - К.: Т-во "Знання", КОО - 2004. - 309 с.

4. Зеркалов Д.В. Экологическая безопасность. Хрестоматия / Зеркалов Д.В. - К.: Основа. - 2009. - 513 с.

5. Мягченко О.П. Основи екології. Підручник / О.П. Мягченко. - К.: Центр учбової літератури. - 2010. - 312 с.

6. Ліпкан В.А. Національна безпека України: навч. посіб. / В. А. Ліпкан. - К.: КНБ. - 2009. - 574 с.

7. Гетьман А. П. Екологічне право України. Підручник / А.П. Гетьман, М.В. Шульга. - Харків: Право. - 2006. - 384 с.

8. Тищенко Г.В. Екологічне право: Навч. посібник / Г.В. Тищенко. -- К.: Юмана. - 2001. -- 256 с.

9. Васюкова Т.Г. Екологія: підручник / Т.Г. Васюкова, О.І. Ярошева. - К.: Конкорд. - 2009. - 524 с.

10. Юрченко Л.І. Екологія. Навчальний посібник / Л.І. Юрченко. - К.: Видавничий дім «Професіонал», 2009. - 304 с.

11. Феленберг Г. Загрязнение пиродной среды / Г. Феленберг. - Москва: «Мир». - 1997. - 232 с.

12. Хроленко І.А. Основи екології: курс лекцій. Ел. варіант.

13. Качан Є.П. Регіональна економіка / Є.П. Качан. - К.: Знання. - 2011. - 670 с. 14.Царик Т.Є. Основи екології / Т.Є. Царик, В.В. Файфура. - Тернопіль. - 2009. - 127 с. 15.Клименко М.О. Моніторинг довкілля: Підручник / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М. Вознюк. - К.: Видавничий центр «Академія». - 2006. - 360 с.

14. Ісаєнко В.М. Моніторинг і методи вимірювання параметрів навколишнього середовища / В.М. Ісаєнко, Г.В. Лисиченко, Т.В. Дудар, Г.М. Франчук, Є.М. Варламов. -- К.: НАУдрук. - 2009. - 312 с.

15. ШматькоВ.Г.Екологіятаорганізаціяприродоохоронноїдіяльності/В.Г. Шматько, Ю.В. Нікітін. - К.: КНТ. - 2008. - 304 с.

16. Білецький В.С. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / В. С. Білецький. -- Донецьк: Донбас. - 2004.

17. Законодавство Українипро землю: Земельний кодекс України. Нормативно-правові акти з земельних питань. - К.: Юрінком Інтер. - 2001. - 352 с.

18. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: навч. посіб. / Н.Р. Кобецька. -- 2-ге вид., перероб. і допов. -- К. : Юрінком Інтер. - 2009. -- 352 с.

19. Міністерство охорони здоров'я України. Академія медичних наук України. Наказ Про удосконалення функціонування системи індикації біологічних патогенних агентів (Методичні вказівки щодо організації роботи та функціонування системи індикації біологічних патогенних агентів, розд.2) 21.03.2003 № 127/27.

20. Тутельян В.А. Генетически-модифицированные источники пищи: оценка безопасности и контроль. Монография / В.А. Тутельян. -- М. - 2007. -- 548 с.

21. Мягченко О. П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства. Навч. пос. / О.П. Мягченко. - К.: Центр учбової літератури. - 2010. - 384 с.

22. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31.05.2007 № 1103-V.

23. Постанова від 18 лютого 2009 р. № 114 "Порядок державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних і лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їхнім використанням".

24. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII.

25. Кабмін схвалив нові вимоги до маркування продуктів з ГМО. Українська правда від 3.10.2012.

26. Апостолюк C.O. Промислова екологія: Навчальний посібник / C.O. Апостолюк, В.С. Джигирей. - К.: Знання. - 2012. - 474 с.

27. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 21.06.2001 № 2556-III. 30.Зінь Е.А. Регіональна економіка / Е.А. Зінь. - К.: «Видавничий дім « Професіонал». - 2008. - 528с.

28. Кодекс України про надра № 133/94-ВР від 27 липня 1994 року.

29. Мельник Т.О. Дослідження маркування продукції на предмет генетично модифікованих організмів на ринку м. Черкаси / Т.О. Мельник, Т.В. Свистун // Збірник наукових праць ЧДТУ. - 2007. - № 22. - С. 165 - 168.

Размещено на Allbest.ru