Функціональна класифікація територій природно-заповідного фонду України: історія формування та міжнародний аспект

4. Території об'єктів «колекційного блоку».

Для об'єктів місцевого значення:

1. Території високого рівня охорони: заповідне урочище.

2. Території середнього рівня охорони: заповідна зона РЛП, пам'ятка природи, заказник.

3. Території низького рівня охорони: зони регульованої рекреації та стаціонарної рекреації РЛП, господарська зона РЛП.

4. Території об'єктів «колекційного блоку».

На думку авторів, найбільш значущим інтегральним показником, окрім загальної площі ПЗФ, є саме показник площі та частки територій, що відповідають першому та другому рівням охорони. Щоб зрозуміти яка репрезентативність мережі природно-заповідного фонду, слід оцінювати саме ділянки віднесені до 1 та 2 рівнів охорони. Поділ територій ПЗФ на функціональні групи є дуже співзвучним із поглядами IUCN.

У 1980 році, колектив авторів видання «Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии, Молдавии» вперше узагальнив класифікацію природоохоронних територій СРСР, керуючись функціональним підходом. Зокрема, автори врахували критерії походження об'єкту (природне або штучне), призначення природоохоронної території (рятувальне, ресурсно-відновне, наукове, просвітнє, рекреаційне тощо), характер заповідного режиму (абсолютна заповідність, часткова, активний менеджмент), тривалість природоохоронного режиму (постійний, сезонний)Як було зазначено вище, до 1978 року заказники не відносились до категорій природно-заповідного фонду і функціонували як своєрідна форма менеджменту ресурсокористування (мисливства, рибаль-ства, заготівлі лікарських рослин). Починаючи з 1921 року, вони оголошувались на період 2, 3 або 5 років, після чого припиняли існування. Станом на 1980 рік ще не було врегульоване питання з тим, чи будуть скасовуватись заказники, оголошені тимчасовими до 1978 року., природоохоронне значення об'єкту, типовість заповідних об'єктів як біогеографічних еталонів, наукове значення території для збереження генофонду Землі та значення природоохоронної території в адміністративному розрізі (локальне, регіональне, республіканське, всесоюзне, міжнародне).

Свою функціональну класифікацію, автори видання розробили досить складною, передбачивши чотириступеневу градацію, що включала такі ранги як відділ, клас, порядок та тип природоохоронних територій. Відділи мали поєднати заповідні території, однорідні за походженням; класи однорідні по функціональному і цільовому значенню; порядки за ознаками зонально-географічної і екосистемної спільності; а типи за комплексом систематичних груп рослинного та тваринного світу, що охороняються, або природоохоронній однорідності об'єктів неживої природи. Детальна класифікація, подана у виданні займає декілька сторінок і охоплює всі можливі варіації природоохоронних територій (Охрана..., 1980).

Важливо відмітити, що така класифікація передбачила не лише існуючі а й проектовані категорії природоохоронних територій. Так, серед виділених класів названі державні заповідники, національні парки, резерватиРозшифровка класу дозволяє зрозуміти, що маються на увазі заповідні урочища (додані до класи-фікації ПЗФ у 1978 році) а також частини великих природоохоронних територій, що мають особливий суворий природоохоронний статус. В сучасному розумінні таким відповідають заповідні зони націо-нальних парків і регіональних ландшафтних парків, а також зони абсолютної заповідності біосферних заповідників., пам'ятники природи, заказники, ландшафтні паркиВ сучасній класифікації ПЗФ України цій категорії відповідають регіональні ландшафтні парки і ландшафтно-рекреаційні парки в АР Крим., ландшафтно-естетичні траси і культурні пам'ятники природи (дендропарки, ботанічні сади, зоопарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (Охрана..., 1980). Перші шість класів є досить співзвучними із чинними категоріями функціональної класифікації природоохоронних територій IUCN.

Також, автори зазначають що до складу категорії «культурні пам'ятники природи» входять також «заповідно-мисливські господарства» та «курортні ліси». Важливо, що ЗМГ описуються у виданні як діючі установи ПЗФ з режимом активного менеджменту. Дійсно, такі установи активно функціонували до 1983 року (Доброчаева, 1960), проте нова класифікація ПЗФ 1983 року безапеляційно визначила перелік категорій ПЗФ, серед яких ДМГ не значились.

У 1980 році, керуючись рекомендаціями, зазначеними у виданні, його автори добились оголошення курортними лісами території сучасних лісопаркових господарств «Конча-Заспа» та «Святошинське» в адміністративних межах м. Києва. В такому статусі вони були включені до Генерального плану м. Києва 1980 року. Інформація про них міститься і в оглядових виданнях про ПЗФ УРСР того часу. Втім, як і ДМГ, київські лісопарки втратили свій статус у 1983 році, коли 'їх не виявилось у новозатвердженій класифікації ПЗФ. Що цікаво, в складі містобудівної документації вони зберігаються як система обмежень до нашого часу. Вперше опинившись в генплані міста як ПЗФ у 1980 році, лісопарки лишались в такому статусі до 2002 року, коли затверджувався новий генплан. Втім, його розробники, зокрема С. А. Дюжев, перенесли охоронний статус лісопарків і у новий генплан, що лишається чинним досі. Частина обох колишніх лісопарків сьогодні входить до національного природного парку «Голосіївський».

Цікавою і унікальною є висловлена у виданні пропозиція щодо запровадження категорії (класу) ПЗФ «ландшафтно-естетична траса». За задумом авторів, такими територіями мали стати охоронювані природні смуги вздовж доріг, що перетинають живописні ландшафти (особливо в горах). До їх складу мали входити ділянки, візуально видимі з трас, популярних серед власників приватного автотранспорту або із спеціальних туристичних маршрутів.

Неодноразово українськими авторами було запропоновано доповнити наявну класифікацію ПЗФ і іншими новими категоріями. Так, існували пропозиції виділення нових категорій: заказників для охорони ґрунтів, палеоботанічних та палеозоологічних заказників та розробка системи вивчення і охорони решток викопної флори та фауни (Стеценко та ін., 1994). У 1988 році О. Мережко запропонував створення масштабної категорії, яка б могла включити в себе весь водозбірний басейн р. Десна «Деснянського еколого-гідрологічного заповідного регіону». Інститут екології пропонував введення категорії «екологічний коридор» (Бабко та ін., 1994). М. Клестов виступав за розвиток структури підкатегорій заказників, виділивши окремі групи заказників для охорони молюсків, герпетофауни, ссавців, павуків та ін. Також він пропонував створення заповідних територій в межах штучних екотопів, які самі по собі не мають цінності, проте відіграють значення для фауни у певні періоди року, наприклад під час міграції. Наприклад чимала кількість птахів концентрується на міграції на водоймах-відстійниках Бортницької станції аерації (Клестов, 1994). С. Попович та П. Устименко пропонували запровадити більш всеохоплюючі категорії ПЗФ, такі як природні регіони (Попович, Устименко, 1995 б); Л. Руденко та ін. закликають створювати заказники як коридори між заповідниками і національними парками (Попович, Устименко, 1995 а). Т. Андрієнко пропонувала ввести такі категорії: «заповідна ділянка» і «область охоронюваного ландшафту» (Андрієнко та ін., 2001); Інститут екології НЕЦУ пропонує ввести категорію «екологічний коридор» (Бабко та ін., 1994). Також деякі автори пропонували інтегрувати ідеї заповідної справи і екомережі, зокрема створювати заказники як коридори між заповідниками і НПП; включати до мережі ПЗФ землі, що потребують відновлення, і назвали 'їх «реабілітаційним фондом». Крім того, низка авторів пропонували суттєво спростити класифікацію ПЗФ шляхом узагальнення категорій, функціонально подібних з позицій класифікації IUCN. Наприклад, поєднати всі типи заказників, пам'ятки природи, а також заповідні урочища у єдину категорію «природний резерват». Проте всі ці пропозиції є лише побіжними згадками у дрібних публікаціях, присвячених іншим аспектам. Жодна з цих пропозицій не була своєчасно обґрунтована належним чином.

З огляду на історичну практику, мусимо визнати, що будь-яка реорганізація системи категорій ПЗФ загрожує втратою частини з них. Так, введення класифікацій 1972, 1978 та 1983 років призвело до ліквідації щонайменше 1000 об'єктів ПЗФ за ознакою «не відповідає класифікації». Лише на Львівщині таким чином скасовано близько 100 об'єктів ПЗФ (Буянівська та ін., 2016).

Висновки

За відсутності сучасної реорганізації системи категорій ПЗФ, вважаємо за доцільне затвердити процедуру розрахунку площі ПЗФ, класифікованих певним чином за категоріями IUCN. Пропонуємо для цього таку послідовність дій:

1. Розробити і затвердити Концепцію заповідної справи України, орієнтовану на міжнародні стандарти.

2. Затвердити концепцію відповідності національних категорій ПЗФ України до міжнародних категорій. Зокрема, запровадити індивідуальний підхід до віднесення територій ПЗФ до міжнародних категорій (звернути увагу на об'єкти ПЗФ, що втратили природну цінність наприклад, були розорані, а також на випадки, коли штучно створені об'єкти були віднесені до категорій ПЗФ, що відповідають природним ландшафтам), а також розглядати диференційовано функціональні зони установ ПЗФ та дрібні об'єкти ПЗФ інших категорій, що входять до їх складу.

3. Проводити розрахунки заповідності за категоріями IUCN.

4. Затвердити критерії віднесення територій до категорій ПЗФ у національній класифікації та провести ревізію відповідності об'єктів ПЗФ до їх встановленої категорії.

Література

1. Акімов, М.П. 1930. Про охорону природи. Охороняйте пам'ятки природи. Дніпропетровськ, 2-13. [Akimov, M. P. 1930. About nature conservation. Protect natural monuments. Dnipropetrovsk, 2-13. (In Ukrainian)]

2. Андрієнко, Т.Л., В.А. Онищенко, М.Л. Клестов, О.І. Прядко, Р.Я. Арап. 2001. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. Фітосоціоцентр, Київ, 1-60. [Andrienko, T.L., VA. Onishchenko, M.L. Klestov, O.I. Priadko, R.Ya. Arap. 2001. The system of natural reserve fund categories of Ukraine and its optimization. Phytosociacenter, Kyiv, 1-60. (In Ukrainian)]

3. Бабко, Р.В., Р.В. Хімко, Т.М. Кузьміна, В.І. Мальцев. 1994. Деякі проблеми резервування територій в Україні. Титар, В.М. (ред.). Оптимізація природно-заповідного фонду України. Вип. 1. Інститут зоології НАН України, Київ, 28-31. [Babko, R.V., R.V. Himko, T.M. Kuzmina, V.I. Maltsev. 1994. Some problems on territories conservation in Ukraine. In: Tytar, V. M. (ed.). Optimization of the Ukrainian nature reserve fund, Institute of zoology NAS Ukraine, Kyiv, 28-31. (In Ukrainian)]

4. Борейко, В.Е. 1995. История заповедного дела в Украине. Киевский эколого-культурный центр, Киев, 1-183. [Boreyko, V E. 1995. History of nature conservation in Ukraine. Kyiv ecological and cultural center, Kyiv, 1-183. (In Russian)]

5. Бородин, А.М. и др. (ред.). 1984. Красная книга СССР: Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды животных и растений. Том 1. Лесная промышленность, Москва, 1-392. [Borodin, A. M. et al. (eds). 1984. Red Book of USSR: Rare and endangered species of animals and plants. Volume 1. Lesnaya Promyshlennost', Moscow, 1-392. (In Russian)]

6. Буянівська, А.О., О.В. Василюк, О.С. Оскирко. 2016. Втрачені об'єкти природно-заповідного фонду (від 1984 по 2016 рік): Львівська область. Природоохоронні території в минулому, сучасному й майбутньому світі. Ліга-Прес, Львів, 74-78. [Bujanivska, A.O., O.V Vasyliuk, O.S. Oskyrko. 2016. Lost objects of nature reserve fund (from 1984 to 2016): Lviv region. Protected areas in the past, present and future world. Liga-Press, Lviv, 74-78. (In Ukrainian)]

7. Василюк, О.В. 2014. Національні парки в Польщі та Україні: погляд громадськості. Основи управління біосферними резерватами в Україні. Збірник нормативно-правових актів та науково-практичних статей. КП «Ужгородська міська друкарня», Ужгород, 121-127.

8. Василюк, О.В. 2015. Як українські заказники стали «заповідними». Вісник Національного науковоприродничого музею, 13: 33-41. [Vasyliuk O.V. 2015. How Ukrainian zakazniks have become “reserved”. Visnyk of National museum of natural history, 13: 33-41. (In Ukrainian)]

9. Василюк, А.В. 2016. К вопросу о функциональной классификации природоохранных территорий. Астраханский вестник экологического образования, 3 (37): 25-42. [Vasilyuk, A.V 2016. On the question of the functional classification of nature conservation territories. Astrakhan Journal of Environmental Education, 3 (37): 25-42. (In Russian)]

10. Василюк, О.В., І.О. Балашов, М.В. Кривохижа, Г.О. Коломицев. 2012. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області. Заповідна справа в Україні, 1-2: 105-110. [Vasyliuk, O. V, I.

11. Balashov, M.V Krivokhizha, G.O. Kolomytsev. 2012. Landscape composition of nature reserve fund of Luhansk region. Reserve case in Ukraine, 1-2: 105-110. (In Ukrainian)]

12. Василюк, О.В., А.М. Драпалюк, Г.В. Парчук, Д.В. Ширяєва. 2015. Виявлення територій, придатних для оголошення об'єктами природно-заповідного фонду (інструктивно-методичні матеріали). Манускрипт, Львів, 1-80. [Vasyliuk, O.V, A.M. Drapaliuk, G.V Parchuk, D.V Shyriaieva. 2015. Identification of areas suitable for the announcement as objects of the nature reserve fund (instructional materials). Manuscript, Lviv, 1-80. (In Ukrainian)]

13. Василюк, О.В., Д.В. Ширяєва. 2015. Стан мережі природно-заповідного фонду в умовах аграрної Херсонщини та перспективи його розвитку. Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, 2 (36): 117-120. [Vasyliuk, O.V, D.V. Shyriaieva. 2015. The state of the network of the natural reserve fund in the conditions of the agricultural Kherson region and the prospects for its development. Visnyk of Dnipropetrovsk state agricultural university, 2 (36): 117-120. (In Ukrainian)]

14. Василюк, О., С. Шутяк, П. Тєстов, Н. Шпарик. 2017. Правовий режим природно-заповідного фонду України: історія формування, юридичні аспекти та закордонний досвід (посібник) / (За ред. О. Кравченко). Видавництво «Манускрипт», Львів, 1-92. [Vasilyuk, O., S. Shutyak, P. Testsov, N. Shparyk. 2017. Legal regime of the nature reserve fund of Ukraine: history of formation, legal aspects and foreign experience (manual). (Ed. by O. Kravchenko). Manuscript Publishing House, Lviv, 1-92. (In Ukrainian)]

15. Годованюк, А.Й. Нагальні питання охорони земель природно-заповідного фонду. 2008. Актуальні проблеми держави і права, 37: 216-220. [Hodovaniuk, A.Y. The urgent issues of protecting the lands of the nature reserve fund. 2008. Actual problems of state and law, 37: 216-220. (In Ukrainian)]

16. Доброчаєва, Д.М., С.Д. Лялицька, В.В. Пархоменко, І.Т. Сокур, Г.О. Успенський. 1960. По заповідних місцях України. Вид-во Молодь, Київ, 1-208. [Dobrochayeva, D.M., S.D. Lialitska, V.V. Parchomenko, T. Sokur, G.O. Uspenskii. 1960. Through conservation areas of Ukraine. Printing house Molod, Kyiv, 1-208. (In Ukrainian)]

17. Ена, В.Г. Состояние и проблемы заповедной охраны природы Крыма. 1980. Охрана и рациональное использование природных ресурсов, 1. Симф. гос. ун-т, Симферополь, 9-27. [Ena, V.G. State and problems of reserved nature of Crimea. 1980. Protection and rational usage of natural resources, 1. Simferopol State University, Simferopol, 9-27. (In Russian)]

18. Качаловський, Є.В., К.М. Ситник, О.К. Ющенко та ін. 1983. Природоохоронні території Української РСР. Урожай, Київ, 1-176. [Kachalovskii, Ye.V., K.M. Sytnik, O.K. Yushchenko et al. 1983. Reserved territories of the Ukrainian SSR. Urozhay, Kyiv, 1-176. (In Ukrainian)]

19. Клестов, М.Л. 1994. Зоологічні аспекти оптимізації природно-заповідного фонду. Титар, В.М. (ред.). Оптимізація природно-заповідного фонду України. Вип.1. Інститут зоології НАН України, Київ, 32-37. [Klestov, M.L. 1994.

20. Zoological aspects of nature reserve fund optimization. In: Tytar, V.M. (ed.). Ukrainian nature reserve fund optimization. Institute of zoology NAS Ukraine, Kyiv, 32-37. (In Ukrainian)]

21. Котенко, Т.И. К вопросу об оптимизации сети охраняемых природных территорий Украины. 1994. Оптимізація природно-заповідного фонду України. Київ: Інститут зоології НАН Ураїни, 17-28. [Kotenko, T.I. To the question about optimization of nature reserve territories net of Ukraine. Ukrainian nature reserve fund optimization. Institute of zoology NAS Ukraine, Kyiv, 17-28. (In Russian)]

22. Котко, А.І., О.В. Василюк. 2016. Втрати природно-заповідного фонду Чернівецької області. Регіональні аспекти флористичних і фауністичних досліджень, 3). Друк Арт, Чернівці, 228-231. [Kotko, A.I., O.V. Vasyliuk. 2016. Losses of nature reserve fund of Chernivtsi region. Regional aspects of floristic and faunistic studies: 3. Druk Art, Chernivtsi, 228-231. (in Ukrainian)]

23. Кравченко, О. (ред.). 2017. Природно-заповідний фонд: земельні питання (посібник). Видавництво Манускрипт, Львів, 1-104. [Kravchenko, O. (ed.). 2017. Nature Reserve Fund: Land Issues (Manual). Manuscript Publishing House, Lviv, 1-104. (In Ukrainian)]

24. Кукурудза, М. 2003. Менеджмент національних парків. ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, Львів, 1-127.

25. [Kukurudza, M. 2003. National parks' management. VC LNU of I. Franko, Lviv, 1-127. (In Ukrainian)]Лавренко, Є. 1928. Охорона природи на Україні. Вісник Природознавства, 3-4: 164-179. [Lavrenko, Ye.

26. 1928. Nature conservation in Ukraine. Visnyk of Natural history, 3-4: 164-179. (In Ukrainian)]

27. Попова, О.М., В.П. Стойловський, В.О. Кузнецов. 2005. Результати інвентаризації природно-заповідного фонду Одеської області. І. Території загальнодержавного значення. Заповідна справа в Україні, 11 (2): 50-53. [Popova, O.M., V.P Stoylovskii, V.O. Kuznetsov. 2005. Results of nature reserve fund of Odessa region inventarisation. I. Territories of state importance. Conservation case in Ukraine, 11 (2): 50-53. (In Ukrainian)]

28. Попович, С., П. Устименко. 1995. Резервування лісових екосистем на західному і Центральному Поліссі. Ойкумена, 1-2: 40-44. [Popovich, S., P Ustymenko. 1995. Reservation of forest ecosystems in Western and Central Polissia. Oykumena, 1-2: 40-44. (in Ukrainian)]

29. Попович С., П. Устименко. 1995. Охорона екосистем Свидовецьких гір. Ойкумена, №1-2: 62-67. [Popovich, S., P Ustymenko. 1995. Protection on Svydovets mountains' ecosystem. Oykumena, 1-2: 62-67. (in Ukrainian)]

30. Ситник, К.М., О.К. Ющенко. 1983. Основні етапи розвитку заповідної справи. Природоохоронні території Української РСР. Урожай, Київ, 1-176. [Sytnik, K.M., O.K. Yushchanko. 1983. Basic steps of conservation case evolution. Nature protected areas of Ukrainian SSR. Urozhay, Kyiv, 1-176. (In Russian)] Соловьев, Д.К. 1918. Типы организаций, способствующих охране природы. 9-я государственная типография, Петроград, 1-45. [Soloviov, D. K. 1918. Types of organisations, that helps nature conservation. 9^th state printing house, Petrograd, 1-45. (In Russian)]

31. Соколов, В.Е., Ю.Г. Пузанченко, П.Д. Гунин, К.Д. Зыков. 1988. Биосферные заповедники: цели и проблемы. Природа, 1: 34-46. [Sokolov, V.E., Yu.G. Puzanchenko, P.D. Gunin, K.D. Zykov. 1988. Biosphere reserves: aims and problems. Nature, 1: 34-46. (In Russian)]

32. Стеценко, М.П., Т.Л. Андрієнко, М.Л. Клєстов, В.П. Давидюк, В.В. Дзюбенко. 1994. Актуальні питання розвитку заповідної справи в Україні. Оптимізація природно-заповідного фонду України, Вип. 1. Київ: Institute of zoology NAS Ukraine, 3-10. [Stetsenko, M.P, T.L. Andrienko, M.L. Klestov, V.P Davydiuk, V.V. Dziubenko. 1994. Actual questions of conservation case development in Ukraine. Ukrainian nature reserve fund optimization, 1. Kyiv: Institute of zoology NAS Ukraine, 3-10. (In Ukrainian)] Тихий, М. 1928. Справа охорони природи на Україні. Радянська освіта, 3: 70-78. [Tyhyy, M. 1928. Nature conservation in Ukraine. Soviet education, 3: 70-78. (In Ukrainian)]

33. Тюлєнєва, В.О., В.І. Міщенко. 1994. Стан гідрологічних заказників долини р. Ворскла. Заповідна справа на Сумщині. Суми, 39-41. [Tiuleneva, V.O., V.I. Mischenko. 1994. State of hydrological reserves of Vorskla river valley. Conservation case in Sumy region. Sumy, 39-41. (In Ukrainian)]

34. Федоренко, А.П., В.І. Чопик (укл.). 1980. Червона книга Української РСР. Наукова думка, Київ, 1-499. [Fedorenko, A., V.I. Chopik. 1980. Red Book of Ukrainian SSR. Scientific thought, Kyiv, 1-499. (In Ukrainian)]

35. Федоровський О. (ред.). 1927. Охорона пам'яток природи на Україні, Суми: Сумський ДПІ ім. А.С. Макаренка, 1-159. [Fedorovskii O. (ed.). 1927. Conservation of nature monuments in Ukraine, Sumy, 1-159. (In Ukrainian)]

36. Шеляг-Сосонко, Ю.Р, В.И. Парфенов, В.И. Чопик и др. 1980. Охрана важнейших ботанических объектов Украины, Белоруссии, Молдавии. Наукова думка, Киев, 20-41. [Sheliag-Sosonko, Yu.R., V.I. Parfenov, V.I. Chopik et al. 1980. Conservation of the most important botanical objects in Ukraine, Belarus and Moldova. Scientific thought, Kyiv, 20-41. (In Russian)]

37. Шалит, М. 1932. Заповідники та пам'ятки природи України. Народний комісаріат освіти, Український комітет охорони пам'яток природи, Харків, 35-36. [Shalit, M. 1932. Reserves and nature monuments of Ukraine. Kharkiv, 35-36. (In Ukrainian)]

38. Ширяєва, Д.В., О.В. Василюк, Г.О. Коломицев. 2015. Ландшафтний склад та фрагментація природних ландшафтів національних природних парків лісостепової зони України. IV Всеукраїнські наукові читання пам'яті Сергія Таращука». Миколаїв, 259-266. [Shyriaieva, D.V, O.V Vasyliuk, G.O. Kolomytsev. 2015. Landscape composition and fragmentation of natural landscapes of national nature parks of forest-steppe zone of Ukraine. IV All-Ukrainian Scientific Readings of the Memory of Serhiy Tarashchuk”. Mykolaiv, 259-266. (In Ukrainian)]

39. Ющенко, О.К. 1972. Нова класифікація заповідних територій України. Рідна природа, 3: 35-36. [Yushchanko, O.K. 1972. New classification of reserves territories of Ukraine. Native nature, 3: 35-36. (In Ukrainian)]

40. Conwents, H. 1915. Naturschutzgebiete in Deutschland, Цsterreich und einigen anderen Lдndern. Zeitschrift der Gesellschaft fьr Erdkunde zu Berlin. Zeitschriftenband. Berlin, 29-50.

41. Dudley, N. (ed.). 2008. Guidelines for Applying Protected Area Management Categories. IUCN, Gland, Switzerland, 1-86.

42. IUCN. 1978. Categories, Objectives and Criteria for Protected Areas. IUCN, Morges, Switzerland, 1-26.

43. Mikulski, I.S. 1950. Projekt miedzynarodowej nomenklatury pojec ochrony przyrody. Ochronaprzyrody, R.19: 115-120.

44. Stolton, S., P Shadie, N. Dudley. 2013. IUCN WCPA Best Practice Guidance on Recognising Protected Areas and Assigning Management Categories and Governance Types. Best Practice Protected Area Guidelines Series, No. 21. Gland, Switzerland, 1-36.

45. Synge, H. (Editor). Parks for life 97'processin gofthe IUCN/WCPA European regional working session on Europea's natural heritage. IUCN, 1-273.

46. United Nationlist of National Parks and equivalent reserves. Second Edition. 1971. Brussels, 1-601.

47. Wodziszko, A. 1948. Projekt miedzynarodowej nomenklatury w zakriesie ochrony przyrody. Sprawozdania Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciot Nauk, 15: 162-164.

Размещено на allbest.ru