Екологічний аудит природних ресурсів АПВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічний аудит природних ресурсів АПВ

Борисова Вікторія Анатоліївна,

доктор економічних наук, професор кафедри фінансів, Сумський національний аграрний університет

У статті досліджено напрями розвитку екологічного аудиту природних ресурсів підприємств агропромислового виробництва. З'ясовано особливості проведення екологічного аудиту та основні принципи його ефективності, проаналізовано механізм управління екологічною аудиторською діяльністю, обґрунтовано шляхи проведення екологічного аудиту природних ресурсів агропромислового виробництва із залученням світового досвіду. Доведено потребу стимулювати підприємства-природокористувачі до запровадження екологобезпечних технологій і господарювання, зниження техногенного навантаження на довкілля. екологічний аудит природний ресурс

Ключові слова: екологічний аудит агропромислового виробництва, екологічна експертиза, відтворення природних ресурсів, землекористування.

ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АУДИТ ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ АПП

Борисова Виктория Анатольевна,

доктор экономических наук, профессор кафедры финансов, Сумской национальный аграрный университет

NATURAL RESOURCES OF AGRICULTURAL PRODUCTION ENVIRONMENTAL AUDIT

Victoria Borysova,

Doctor of Sciences in Economics, Professor of the Department of Finance, Sumy National Agrarian University

Key words: ecological audit of agroindustrial production, ecological examination, reproduction of natural resources, land use.

Постановка проблеми

Для України актуально впроваджувати сучасні економічні механізми управління якістю навколишнього середовища, , визначати альтернативні джерела фінансування екологізації виробництва та підприємницької діяльності, відтворення природних ресурсів АПВ. Пошук нових шляхів вирішення природоохоронних проблем потребує екологічного аудиту на підприємствах, орієнтуючись на визначення втрат через невідповідність екологічним вимогам.

В Україні усвідомлюють те, що екологічний аудит - потрібна стадія оцінки інвестиційного ризику, обов'язкова процедура оцінки вартості приватизованих підприємства, нерухомості, земельних ділянок, інших природних ресурсів для зменшення негативного впливу на довкілля, їх раціональне використання та відтворення.

Узагальнення результатів теоретичних і аналітичних досліджень, які провели вчені та спеціалісти- практики в галузі екологічного аудиту, дозволяє зробити висновок про потребу комплексного підходу щодо його організації за екологічними питаннями. Доцільно використовувати узагальнену модель екологічного аудиту, що розкриває його структуру й основні характеристики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Розробленню теоретичних питань екологічного аудиту й економічних аспектів охорони природних ресурсів в аграрній галузі присвячено праці: В. Г. Боронос [2], Д. В. Леус [11], Ю. О. Лупенка [7], С. І. Пирожкова [3], І. Д. Самошкіної [9], Л. А. Сахно [8], Л. Ф. Соколенко [2, 11], І. В. Тютюнник [11], М. А. Хвесика [3] та ін. Однак напрями розвитку екологічного аудиту для агропромислового виробництва потребують подальшого вивчення.

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження - розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо розвитку екологічного аудиту природних ресурсів підприємств агропромислового виробництва. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання: з'ясувати напрями проведення екологічного аудиту й основні принципи його ефективності, проаналізувати особливості управляння екологічною аудиторською діяльністю, обґрунтувати шляхи проведення екологічного аудиту природних ресурсів АПВ із залученням світового досвіду.

Виклад основного матеріалу

Розвиток різних форм власності у виробництві, розуміння потреби впроваджувати раціональне природокористування й охороняти навколишнє природне середовище в Україні вносить істотні зміни в систему управління мікроекономікою, потребує відмінностей у підходах до фінансово-господарського й екологічного контролю. Стратегічні завдання екологічного аудиту полягають у царині обґрунтування стратегії розвитку підприємства (його політики) з урахуванням екологізації виробництва відповідно до планів розвитку на підставі даних, отриманих у процесі аудиту [2, 236; 8, 75].

Закон України «Про екологічний аудит» [4] передбачає: «документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту». Як зазначено в цьому Законі, «об'єктами екологічного аудиту є підприємства, установи та організації, їх філії та представництва чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти; системи екологічного управління; інші об'єкти, передбачені законом» [4].

Чинну в Україні систему господарського й екологічного контролю потрібно доповнити екологічним менеджментом. Ринкова економіка ставить перед підприємствами багато питань щодо прибутковості, конкурентоспроможності продукції, якості та собівартості, життєвого циклу товару. Відповісти на них допомагає незалежний екологічний аудиторський контроль. Екологічний аудит повинен посісти рівноправне місце поряд з екологічною експертизою й екологічною інспекцією, тому що він дає змогу підвищити ефективність екологічного менеджменту [3].

Екологічний аудит ґрунтується на екологічному обліку як складникові управлінського обліку. Згідно з новим підходом екологічний облік має об'єднувати в собі процеси ідентифікації, виміру і комунікації економіко-екологічної інформації, що дозволяє користувачам ухвалювати на їх засадах відповідні управлінські рішення. Тобто, у межах традиційної системи обліку виділяється порівняно автономна підсистема інформаційної бази управління. У середині 70-х років ХХ століття одержала широке поширення нова концепція розуміння сутності й змісту обліку. Основним її положенням стало задоволення специфічних потреб конкретних споживачів, тобто на виході процесу обліку потрібно одержати інформаційний продукт із певними заданими параметрами. Саме такий методологічний підхід став основою для розподілу обліку на фінансовий та управлінський. Це потрібно для задоволення інформаційних потреб зовнішніх і внутрішніх користувачів [3, 8]. У «сфері компетенції» управлінського обліку значне місце посідає система збору й опрацювання нефінансових та екологічних даних. Для усвідомлення цієї проблеми потрібно застосувати положення загальної теорії систем. Система - це організована сукупність (комбінація) предметів чи явищ, що сукупно становлять одне ціле. Кожна система складається з підсистем нижчого порядку і є одночасно підсистемою вищого порядку.

У процесі екологічного аудиту оцінюють систему екологічного менеджменту підприємства, технологічні процеси, екологічну безпеку об'єкта, його виробничу територію, основні технологічні та допоміжні процеси, будинки, устаткування і споруди, природні ресурси. Для екологічного аудиту характерна комплексність із виконанням дослідницьких та інжинірингових процедур. Значною мірою він важливий у доінвестиційній стадії. Під час розгляду складних інвестиційних програм і проектів екологічний аудит може передбачати екологічну експертизу [11]. Основні принципи, що забезпечують ефективність екологічного аудиту, відображено на рис. 1.

Рис. 1. Основні принципи ефективності екологічного аудиту

Джерело: складено автором.

Першочерговими завданнями щодо розвитку екологічного аудиту є формування відповідної нормативної правової бази, підготовка екологічних аудиторів, організація робіт із взаємовизнання екоау- диторів України й інших країн. Рішення цих перспективних завдань потребує спільних партнерських зусиль усіх зацікавлених сторін у тому, щоб керівники суб'єктів господарської діяльності усвідомили доцільність і відповідно оцінили переваги застосування екологічного аудиту як основи для визначення і реалізації екологічної політики підприємства, визначення пріоритетів природоохоронної діяльності, відтворення природних ресурсів АПВ, виявлення додаткових можливостей її здійснення, ефективного і раціонального використання сировини й енергії при мінімізації витрат і зниженні ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища.

Для реалізації підходу виробництва з більшою відповідальністю стосовно навколишнього середовища господарський суб'єкт має здійснювати ефективні заходи щодо планування виробництва не тільки на підставі даних служб менеджменту і маркетингу, але і даних служб незалежного екологічного аудиту. Так, наприклад, Агентство з охорони навколишнього середовища США було головним під час упровадження екологічного аудиту, де видані директиви екологічної політики, які рекомендують з урахуванням нормативних вимог ідентифікувати фактичні й потенційні проблеми охорони довкілля. Екологічний аудит має бути повним і перманентним; повністю оцінювати те, як зареєстрована особа виконує вимоги щодо стану навколишнього природного середовища; аудит мають проводити незалежні експерти [9; 11].

Екологічний аудит, як і будь-який вид діяльності, варто розглядати з позиції системного підходу і системного процесу, у центрі якого незалежна екоаудиторська фірма або служба. На підставі системного підходу до процесу управління екологічною аудиторською діяльністю всі етапи управління залежно від виконуваних функцій доцільно розділити на основні блоки: планування, організація, оперативне управління, контроль і мотивація. Управляння екологічною аудиторською діяльністю передбачає:

• планування: визначення цілей і завдань екологічного аудиту, вибір стратегії; розроблення планів, які її забезпечують; визначення тактики, політики правил і прийомів, формування бюджету;

• формування організаційної структури служби (фірми), добір і підготування кадрів; створення інформаційно-нормативної і матеріально-технічної бази.

Невід'ємним етапом будь-якої діяльності є контроль за її проведенням та оцінка здобутих результатів. У процесі контролю екологічної аудиторської діяльності використовують стандарти, нормативи, виміри фактично досягнутих результатів, базові показники і коригування, якщо здобуті результати істотно відрізняються від стандартів. При цьому фіксують можливі відхилення, вимірюють результати, оцінюють інформацію. В управлінні екологічною аудиторською діяльністю доцільно використовувати такі основні види контролю: попередній, поточний і підсумковий.

Комплексний контроль повинен своєчасно виявляти якість економіко-екологічних управлінських рішень ще до виникнення втрат, бо перевищення витрат виробництва (зокрема й через забруднення навколишнього середовища) або випуск екологічно забрудненої продукції призводить до втрати ринків збуту.

Екологічний аудит є важливим інструментом забезпечення раціонального використання і відтворення земельних ресурсів в умовах приватної власності на землю. Деградація та забруднення довкілля - це наслідки надмірного залучення земельних ресурсів до використання в аграрній галузі, зростання антро- потехногенних навантажень на них до критичних рівнів, порушення екологічно допустимих співвідношень між «дикою природою» і сільськогосподарськими угіддями; між орними землями, природними кормовими угіддями й багаторічними насадженнями; між лісовими та сільськогосподарськими угіддями, зумовлені технократичною концепцією розвитку агропромислового виробництва, екстенсивною енерго- і ресурсомісткою моделлю ведення аграрного виробництва.

В Україні існує майже 20 млн. га дефляційно небезпечних і 12,8 млн. га пошкоджених водною ерозією ґрунтів. Основними причинами ерозії ґрунтів стало інтенсивне вирубування лісів, розорювання схилових і прируслових земель, порушення оптимального співвідношення між основними видами угідь (лісами, болотами, водою, луками, пасовищами, ріллею, багаторічними насадженнями), надмірна роз- ораність територій, укрупнення полів сівозмін, перенасичення їх високоінтенсивними, ґрунтовиснаж- ливими і ґрунторуйнівними культурами, глибока оранка, недостатнє внесення органічних і мінеральних добрив, багаторазовий обробіток ґрунту та інші.

За останні 30 років площа еродованих земель збільшилася майже в 1,5 рази, значно розширилися площі засолених, закислених, підтоплених і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь. Нині тільки 1 з 10 га продуктивних земель має нормальний екологічний стан [1; 3; 7]. Порівняльну характеристику стану землекористування в європейських країнах та Україні наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика стану землекористування в європейських країнах та Україні [10]

Під час дослідження землекористування в європейських країнах у «Стратегії вдосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» [10] зазначено, що «основними принципами політики Європейського Союзу щодо власності на землю, зокрема сільськогосподарського призначення, є забезпечення права на вільний рух капіталу, відкриття та ведення приватного бізнесу та відсутність дискримінації. У більшості країн - членів Європейського Союзу відсутні юридичні обмеження щодо володіння сільськогосподарськими землями (будь-яка фізична чи юридична особа може законно придбати сільськогосподарську землю та володіти нею). Юридичні обмеження щодо володіння сільськогосподарськими землями передбачають обмеження кількості потенційних покупців і конкуренцію з боку ринку продажу сільськогосподарських земель».

Висновки

Вирішення проблеми створення ефективної системи управління ресурсно-екологічною безпекою соціально-економічного розвитку України означає не просто коригування нинішньої еконо-мічної політики, а перехід до принципово нової еколого-економічної моделі ринкових реформ, що по-требує розвитку екологічного аудиту. Реалії вітчизняного екологічного управління свідчать про відсут-ність стимулювальної дії нинішньої системи економічних регуляторів, їх неспроможність заохочувати підприємства-природокористувачі до запровадження екологобезпечних технологій і господарювання. Екологічний аудит має аналізувати, як ефективно організоване управління й устаткування підприємства виконують функцію захисту навколишнього середовища , щоб поліпшити управління і контроль за ви-користанням і відтворенням природних ресурсів агропромислового виробництва.

Література

1. Борисова В. А. Регулювання процесу економічного відтворення природно-ресурсного потенціалу АПВ. Розвиток національних фінансово-економічних систем в умовах глобалізації: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. інтернет-конф. пам'яті професора М. Г Михайлова (22.11.2018, м. Суми). Суми: СНАУ, 2018. С. 204-207.

2. Боронос В. Г., Соколенко Л. Ф. Мотиваційні механізми в системі управління екологооріентованими змінами природокористування. В кн. Мотоваційні механізми дематеріалізаційних та енергоефективних змін національної економіки / за ред. І. М. Сотник. Суми: Університетська книга, 2016. С. 234-239.

3. Економічна оцінка природного багатства України / за ред. С. І. Пирожкова, М. А. Хвесика. Київ: ДУ ІЕПСР НАНУ, 2015. 396 с.

4. Закон України «Про екологічний аудит». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1862-15 (Дата відвідування: 07.02.2019).

5. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1264-12 (Дата відвідування: 07.02.2019).

6. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19 (Дата відвідування: 07.02.2019).

7. Лупенко Ю. О. Розвиток аграрного сектору економіки України: прогнози та перспективи. Науковий вісник Мукачівського державного університету, Серія «Економіка». 2015. № 2 (4). Частина 2. С. 30-34.

8. Сахно Л. А. Облік і аудит екологічної складової в діяльності агропромислового підприємства. Молодий вчений. 2017. № 1.1 (41.1). С. 73-76.

9. Самошкіна І. Д. Основні тенденції покращення якості природних ресурсів в аграрному секторі. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 4. С. 612-661.

10. Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7.06.2017, № 413. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/413-2017-%D0%BF#n12 (Дата відвідування: 07.02.2019).

11. Sokolenko L. F., Tiutiunyk I. V, Leus D. V Ecological and Economic Security Assessment in the System of Regional Environmental Management: A Case Study of Ukraine. International Journal of Ecology & Development. 2017. Volume 32. Issue № 3. Рр. 27-35.

Размещено на Allbest.ru