Теоретичний контур комунікаційної системи поширення екологічної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичний контур комунікаційної системи поширення екологічної культури

Кононенко Інна Анатоліївна, кандидат педагогічних наук, докторант ННІ публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60, м. Київ

Анотація

У статті розглянуто сучасні шляхи поширення екологічної культури в державі. З'ясовано, що здебільшого інформаційна діяльність органів публічної влади щодо практики поширення екологічної культури проявляється у вигляді односторонньої комунікації та в основі містить принцип інформування. Наголошено на необхідності трансформації інформування в комунікаційну взаємодію. Акцентовано увагу на важливості проблем зниження якості розуміння в процесі комунікації (комунікаційних бар'єрів). Охарактеризовано термін «комунікація» та складові комунікації. Окреслено завдання та процес державної комунікації. Доведено важливість розбудови дієвої комунікаційної системи поширення екологічної культури. Функціонування такої системи здатне змінити траєкторію руху результативності вирішення екологічних проблем в Україні. На початку формування моделі комунікаційної системи варто налагодити ефективну комунікаційну взаємодію між усіма суб'єктами публічного управління, що потребує розроблення відповідної стратегічної програми. Досліджено сучасні питання екологічної комунікації та встановлено, що така комунікація має на меті запобігання будь-якій шкоді навколишньому середовищу. Підкреслено, що комунікаційна взаємодія є підґрунтям для поширення екологічної культури й обов'язковим його елементом. Представлено теоретичний контур формування комунікаційної системи поширення екологічної культури, що включає різні рівні публічного управління. Наведено систему узгодження комунікаційної взаємодії у процесі поширення екологічної культури. Основним стратегічним напрямом удосконалення комунікаційної системи поширення екологічної культури в Україні визнано формування таких комунікаційних механізмів, які б підвищували ефективність взаємодії органів центральної влади та місцевого самоврядування, а також інститутів громадянського суспільства.

Ключові слова: комунікація, публічне управління, взаємодія, стратегія, узгодження

Kononenko Inna Anatolyivna, PhD in Pedagogy Doctoral Student of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Volodymyrska St., 60, Kyiv

THEORETICAL CONTOUR OF THE COMMUNICATION SYSTEM OF EXPANSION OF ECOLOGICAL CULTURE

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства питання поширення екологічної культури мають досліджуватись у різних ракурсах для формування найефективніших шляхів цього процесу. На жаль, здебільшого інформаційна діяльність органів публічної влади щодо практики поширення екологічної культури проявляється у вигляді односторонньої комунікації та ґрунтується на принципі інформування. Однак таке інформування має перейти на наступний рівень (комунікаційну взаємодію), що сприятиме поширенню екологічної культури в державі.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій

Науковий дискурс щодо проблеми комунікаційного процесу поширення екологічної культури, аналіз підходів до їх вирішення окреслено в роботах у різних аспектах. Дослідження безпосередньо комунікаційним процесам присвятили роботи такі науковці, як В. Буренко, Н. Дніпренко, В. Плохих, Д. Терещенко, К. Тригуб та інші. Специфічні аспекти комунікацій досліджували: С. Іванова, А. Зайцева, Б. Гамільтон, І. Сухенко та інші. Водночас питання підвищення ефективності комунікаційної системи щодо поширення екологічної культури на різних рівнях публічного управління досі є малодослідженим.

Мета статті полягає в розробці пропозицій щодо формування теоретичного контуру ефективної комунікаційної системи поширення екологічної культури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сьогодні екологічна ситуація в Україні хвилює кожного четвертого українця, однак залишається менш актуальною порівняно з іншими проблемами. Ґрунтуючись на результатах опитування громадян України науковці констатують факт, що тема довкілля є досить важливою для суспільства. Так, переважна більшість респондентів опитування та учасників фокус- групових дискусій переймаються станом навколишнього природного середовища як у світі, так і в Україні. Водночас рівень занепокоєності українців світовими екологічними проблемами є дещо нижчим за рівень занепокоєності екологічною ситуацією в Україні (рис. 1), а особливу схвильованість викликають проблеми власного населеного пункту (81,1 % опитаних заявили, що їх хвилює стан екології у світі, 89,0 % турбує ситуація з екологією в Україні, 90,1 % переймаються екологією у власному населеному пункті). Також громадяни нашої держави схильні сприймати екологічну ситуацію у світі та навіть в Україні загалом як значно гіршу, ніж у їхніх населених пунктах (екологічний стан у світі вважають поганим 80,5 % опитаних, в Україні - 87,4 %, у своєму населеному пункті - 68,4 %). Зазначене може бути зумовлено тим, що світовий та всеукраїнський «екологічний порядок денний» переважно формується ЗМІ, й екологічні проблеми на глобальному рівні сприймаються як більш масштабні та далекі від повсякденного життя громадян [1]. Отже, у такому фокусі, з урахуванням наявного потенціалу, важливості набуває проблема рівня екологічної культури серед громадян та ефективності системи її поширення, оскільки серед причин екологічних проблем вона посідає третю позицію (рис. 2) та перше місце серед проблем саме сільського населення. Також 28,3 % опитаних як захід для покращення стану екології підтримують ідею щодо підвищення екологічної культури населення та надання більшої уваги екологічній освіті школярів.

Рис. 1. Розподіл відповідей респондентів на запитання: а) «Як би Ви оцінили в цілому екологічну ситуацію...?»; б) «Як змінилась за останні декілька років екологічна ситуація...?»; в) «Чи хвилює Вас особисто стан екології?» [1]

Рис.2. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Назвіть основні причини екологічних проблем у Вашому населеному пункті» (респонденти могли обрати не більше п'яти варіантів відповіді) [1]

Науковці та практики вже підтвердили той факт, що спілкування сприяє виникненню нових систем. Водночас при формуванні ефективної системи комунікацій у будь-якій сфері варто враховувати наявність проблем зниження якості розуміння в процесі комунікації (комунікаційних бар'єрів), серед яких важливості набувають [2]: бар'єр «межі уяви»; активний мовний фільтр; «тезаурус-бар'єр»; пасивний фільтр уяви; бар'єр обсягу запам'ятовування. Зауважимо, що комунікація може розглядатись у ролі засобу зв'язку між об'єктами. Термін «комунікація» досліджується з початку ХХ ст., але досі не знайшов чіткого трактування. Величезна кількість визначень інколи може суттєво відрізнятись один від одного, що пояснюється використанням цього терміна в різних сферах, однак містити й певні доповнення щодо додаткових аспектів комунікації. Вважається, що слово «комунікація» у загальному розумінні походить від латинського communication (повідомлення, передача). Так, Н. Луман до комунікації відносить три важливі складові: інформацію, повідомлення та розуміння. Найчастіше науковці схиляються до думки, що комунікація означає безпосередній вплив повідомлень комунікатора на реципієнта. Також комунікація розглядається у вигляді руху інформаційних потоків, інструменту діалогу, складника процесу взаємодії, а ефективність комунікації залежить від механізму зворотного зв'язку.

Державна комунікація є процесом обміну інформацією органів державної влади, органів місцевого самоврядування з різними інституціями суспільства. У такому випадку завданнями комунікації виступають: підтримка суспільством дій влади; реалізація державної політики; підтримка належного зворотного зв'язку; налагодження співпраці зі ЗМІ тощо [3].

Розбудова дієвої комунікаційної системи поширення екологічної культури є складним завданням, однак її функціонування здатне змінити траєкторію руху результативності вирішення екологічних проблем в Україні. Починати формування моделі цієї системи варто з налагодження ефективної комунікаційної взаємодії між усіма суб'єктами публічного управління. Комунікативна взаємодія в екологічній сфері потребує розробки стратегічної програми, що здатна удосконалити комунікативний процес між владою і громадськістю щодо вирішення екологічних проблем на всіх рівнях такої взаємодії. Так, В. Буренко виділяє декілька рівнів комунікативної взаємодії: суспільний; публічний; особистий. А. Кулінченко оптимальною моделлю комунікативної взаємодії визнає модель діалогу та правового партнерства, що має певні особливості: необхідність розширення кола суб'єктів та координації їхньої діяльності; поглиблення практики тісної співпраці між ЗМІ та інститутами громадянського суспільства; моніторинг реакції суспільства щодо державної політики; побудова ефективної комунікації з різними громадськими групами [4].

Важливого значення сьогодні в екологічній сфері набувають стратегічні комунікації, які, на думку Б. Гамільтона, можна визначити як «вплив на масову свідомість з використанням слів, зображень, символів та дій для досягнення встановлених цілей і розуміння політичних інтересів» [5].

Екологічна комунікація [6] у більшості випадків розглядається як спілкування про екологічні питання. За такого підходу комунікація може досліджуватись як діяльність, явище і сфера дослідження. Екологічна ж комунікація має на меті запобігання будь-якій шкоді навколишньому середовищу та повинна сприяти залученню всіх способів комунікації до реалізації мети. Варто наголосити, що громадяни Україні не задоволені рівнем поінформованості щодо стану навколишнього середовища (рис. 3) [1].

Рис. 3. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи задоволені Ви рівнем поінформованості щодо стану навколишнього середовища у Вашому населеному пункті?» [1]

На рис. 4. представлено найбільш актуальні інформаційні джерела щодо отримання інформації про екологічний стан населеного пункту. Водночас одним із важливих чинників поширення екологічної культури в суспільстві є сучасні інформаційно-комунікаційні технології, що дозволяють не лише взаємодіяти в режимі реального часу, а й містять процес організації взаємодії та формування стійких мережевих відносин. Отже, без налагодження ефективного комунікаційного процесу в суспільстві між усіма суб'єктами публічного управління неможливо сприяти поширенню екологічної культури, що актуалізує питання співробітництва щодо вирішення екологічних проблем на основі формування комунікаційної взаємодії між органами державної влади, місцевого самоврядування,бізнес-структурами, інститутами громадянського суспільства, громадськими лідерами тощо. Тож, комунікаційна взаємодія є підґрунтям для поширення екологічної культури й обов'язковим його елементом, комунікація в цьому випадку відіграє не лише роль зв'язку, а й роль системоутворюючого фактору, що сприяє самоорганізації (самоуправлінню) в системі.

Рис. 4. Розподіл відповідей респондентів на запитання «З яких джерел Ви зазвичай дізнаєтеся про екологічний стан у Вашому населеному пункті?» (респонденти могли обрати декілька варіантів відповіді) [1]

Враховуючи зазначене, доцільно представити теоретичний контур формування комунікаційної системи поширення екологічної культури, що включає різні рівні публічного управління (рис. 5).

Рис 5. Теоретичний контур розбудови комунікації системи поширення екологічної культури

Джерело: розроблено авторкою

Існують параметри, що виступають основою для складних систем: вибірковість приєднання ресурсів; варіативність (дифузія); потенціал системи. Водночас комунікаційний потенціал є частиною загального потенціалу системи екологічної культури та включає два протилежні аспекти - динамічний та стабілізуючий. Тому доцільно припустити, що наявність комунікаційного потенціалу у процесі поширення екологічної культури дозволяє сформувати необхідний для неї простір.

Зазначимо, що станом на сьогодні відсутні діагностичні методики, які здатні включити всі головні аспекти цього потенціалу, тож як основний метод доцільно використовувати стандартизоване спостереження. Серед актуальних особливостей подальшого розвитку комунікаційного потенціалу поширення екологічної культури доцільно наголосити: деякі вміння та навички, що пов'язані з екологічною культурою, залежать від віку; одна діяльність може включати іншу діяльність.

Отже, комунікаційний потенціал поширення екологічної культури здатен безпосередньо впливати на характер подальшого екокультурного розвитку. Звідси доцільно представити модель узгодження інтересів усіх учасників комунікаційного процесу поширення екологічної культури (рис. 6).

Рис. 6. Система узгодження комунікаційної взаємодії у процесі поширення екологічної культури

Джерело: розроблено авторкою

Слід наголосити, що цей процес не покликаний зробити цілі різних рівнів публічного управління однаковими, а має сприяти їх найбільшому наближенню та усуненню розривів між ними. Водночас комунікаційна взаємодія у процесі поширення екологічної культури може виконувати додаткові функції, серед яких: саморегуляція, задоволення екологічних потреб, пізнання екологічної системи тощо. При цьому механізм функціонування комунікаційної системи здатен забезпечити відносно стійку рівновагу. Якщо до системи не надходить повна інформація про зміну зовнішнього середовища, вона самостійно доповнює її, при цьому використовує досвід аналогічних умов.

Висновок

Основним стратегічним напрямом удосконалення комунікаційної системи поширення екологічної культури в Україні на сучасному етапі державотворення можемо вважати формування таких комунікаційних механізмів, які б підвищували ефективність взаємодії органів центральної влади та місцевого самоврядування, а також інститутів громадянського суспільства. Тобто варто акцентувати увагу на одночасному вирішенні взаємопов'язаних завдань в екологічній сфері на всіх рівнях публічного управління.

У представленому напрямі варто переглянути ролі та функції як держави загалом, так і територіальних громад щодо розбудови комунікаційної системи поширення екологічної культури серед громадянського суспільства. Зазначене вимагає опрацювання як наукових, так і практичних інструментів управління процесами взаємодії в комунікаційній системі, які здатні забезпечити досягнення належного рівня екологічної культури в Україні.

Література:

1. Балюк С., Клаунінг Н., Четвертухіна Л., Коваль-Гончар М. Екологічні тренди в Україні: погляд

громадян. Звіт за результатами соціологічного дослідження.2021. URL:http://library.fes.de/pdf-

files/bueros/ukraine/17805.pdf

2. Sukhenko, I. Екологічна комунікація: досвід переосмислення. Communications and Communicative Technologies. 2016. 24 (12), С. 146-148.

3. Місцеве самоврядування: словник-довідник / уклад. О. М. Руденко, І. В. Козюра, Н. В. Ткаленко та ін. Київ : Кондор, 2016. 203 с.

4. Михайловська О. В. Теоретичні аспекти комунікаційної взаємодії в науці публічного управління. Теорія та практика державного управління. 2020. № 4 (71). С. 32-37.

5. Hamilton, B. (2012) “Persuasion and Power: The Art of Strategic Communication”, Political Science Quarterly. 2012. 128(4). p. 780-781

6. Sukhenko, I. Екологічна комунікація: досвід переосмислення. Communications and Communicative Technologies. 2016. 24 (12), С. 146-148.

References:

1. Baliuk S., Klauninh N., Chetvertukhina L., Koval-Honchar M. (2021) Ekolohichni trendy v Ukraini:

pohliad hromadian. Zvit za rezultatamy sotsiolohichnoho doslidzhennia. [Environmental trends in Ukraine: the view of citizens. Report on the results of sociologicalresearch].URL:http://library.fes.de/pdf-

files/bueros/ukraine/17805.pdf

2. Sukhenko, I. (2016) Ekolohichna komunikatsiia: dosvid pereosmyslennia. [Environmental communication: the experience of rethinking]. Communications and Communicative Technologies. 24 (12), S. 146-148.

3. Mistseve samovriaduvannia: slovnyk-dovidnyk (2016) [Local self-government: dictionary-handbook] / uklad. O. M. Rudenko, I. V. Koziura, N. V. Tkalenko ta in. Kyiv : Kondor, 2016. 203 s.

4. Mykhailovska O. V. (2020) Teoretychni aspekty komunikatsiinoi vzaiemodii v nautsi publichnoho upravlinnia. [Theoretical aspects of communication interaction in the science of public management]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. [Theory and practice ofpublic administration]. № 4 (71). S. 32-37.

5. Hamilton, B. (2012) “Persuasion and Power: The Art of Strategic Communication”, Political Science Quarterly. 2012. 128(4). p. 780-781

6. Sukhenko, I. (2016) Ekolohichna komunikatsiia: dosvid pereosmyslennia. [Environmental communication: the experience of rethinking]. Communications and Communicative Technologies. 2016. 24 (12), S. 146-148.

Размещено на Allbest.ru