Екосистема як об'єкт екологічного права крізь призму впровадження екосистемного підходу

Підсумовуючи, зазначимо, що все частіше в еколого-правовій доктрині постає питання про необхідність суттєвого реформування основ екологічного права, у тому числі адекватного реагування на появу нових об'єктів правового регулювання, про що вказують А. П. Гетьман (A. P. Getman) і В. А. Зуєв (V. A. Zuiev) [50, с. 105], та розроблення концепції (доктрини) об'єктів екологічного права, яка до цього часу, як стверджує М. В. Краснова (M. V. Krasnova), ще не розвинулася належним чином [40, с. 79]. Як пише Г. В. Анісімова (A. V. Anisimova), екологічне право, як самостійна та відносно молода галузь права, продовжує формуватися і розвиватися, тоді як перелік об'єктів еколого-правового регулювання залишається відкритим.

Імовірно, він буде розширюватися залежно від суспільної необхідності та доцільності на рівні як національного, так і міжнародного законодавства завдяки розробкам сучасної науки екологічного права [51, с. 2-3]. У той же час, наголошує дослідниця у своїй монографії, ознайомлення з навчально-методичною, монографічною літературою та іншими науковими працями вчених дозволяє констатувати, що класичні теоретико-методологічні підходи до екологічної системи та до екологічного права сьогодні як ніколи потребують суттєвої трансформації [49, с. 232]. Повністю поділяючи зазначену позицію, переконані, що така трансформація має відбуватись шляхом впровадження в екологічне право екосистемного підходу, тобто шляхом «екосистемізації» («ecosystemization») екологічного права в цілому та його об'єктів зокрема, яка потребує не просто визнання екосистеми об'єктом еколого-правового регулювання, а надання їй центрального місця в екологічному праві, саме так, як свого часу це зробив Ю. Одум (E. Odum) в екології.

Перефразовуючи слова видатного еколога про те, що нова екологія -це системна екологія, можемо припустити, що зі зміною структурної організації екологічного права, коли його центральним об'єктом визнаватиметься екосистема, а всі інші об'єкти розглядатимуться в екосистемному контексті, концепція екосистеми матиме статус головної парадигми екологічного права та, ймовірно, згодом, будучи достатньо «екосистемоцентричним» («ecosystemocentric»), екологічне право поступово трансформується в «системне екологічне право», або «екосистемне право» («ecosystem law»), так само як і екологічне законодавство нарешті отримає у своїй основі єдину наукову концепцію - концепцію екосистеми, яка значно активізує процес його кодифікації у вигляді розробки «Екосистемного кодексу» («Ecosystem Code»).

Але це вже предмет дослідження наших наступних публікацій.

Висновки

Таким чином, екосистемний підхід є новітньою стратегією, яка за своєю сутністю спрямована на зміщення акценту з управління окремими природними об'єктами на управління екосистемами, що мають безпосереднє значення для всього людства. З огляду на це, впровадження екосистемного підходу в екологічне право передбачає трансформацію цієї галузі права на рівні об'єктного складу та визнання екосистеми її центральним об'єктом. Саме концепція екосистеми може стати тією точкою згуртування вчених, яка здатна об'єднати різнобарвні та почасти цілком протилежні погляди на екологічне право та шляхи його подальшого розвитку. Зазначена позиція, безумовно, є спірною та може бути критично сприйнята в наукових колах, а тому потребує всебічного розроблення й обґрунтування. Разом із тим уже сама постановка питання про місце екосистеми серед об'єктів екологічного права започаткує, сподіваємось, жваву та плідну наукову дискусію, яка допоможе виробити оптимальну модель правового регулювання екологічних відносин.

Список літератури

1. Носік В. В. Проблеми правового забезпечення реалізації цілей сталого розвитку у сфері збереження, відновлення та раціонального використання екосистем в Україні. Особливості правового регулювання екологічних, земельних, аграрних, природоресурсних відносин в умовах глобалізації : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Івано-Франківськ - м. Яремче, 20-22 вересня 2019 р.) / відп. ред. Н. Р Кобецька. Івано-Франківськ : Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника, 2019. С. 23-26.

2. Tansley A. G. The Use and Abuse of Vegetational Concepts and Terms. Ecology. 1935. Vol. 16. No. 3. P 284-307.

3. Tansley A. G. The British Islands and Their Vegetation. Vol. 1. Cambridge University Press. pp. XXXVIII, 930, with 162 plates containing 418 photographs, and 179 figures in the text. 1939.

4. Сукачев В. H. Избранные труды. Основы лесной типологии и биогеоценологии : в 3-х т. Т 1. Ленинград : Наука, 1972. 418 с.

5. Дебелая И. Д. Рациональное природопользование : учеб. пособие. Хабаровск : Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2012. 141 с.

6. Lindeman R. L. The Trophic-Dynamic Aspect of Ecology Ecology. 1942. Vol. 23. № 4. P 399-417.

7. Evans F C. (1956). Ecosystem as the Basic Unit in Ecology Science. 1956. Vol. 123. Issue 3208. P. 1127-1128.

8. Stoddart D. R. Geography and the Ecological Approach: The Ecosystem as a Geographic Principle and Method. Geography. Vol. 50. No. 3. 1965. P 242-251.

9. Odum E. P. Fundamentals of ecology. Philadelphia : W B. Saunders Company, 1953. 384 p.

10. Одум Ю. Экология: в 2-х т. Т 1; Пер с англ. Москва : Мир, 1986. 328 с., ил.

11. Odum E. P The New Ecology. BioScience. 1964. Vol. 14. No. 7. P 14-16.

12. Van Dyne G. M. Ecosystems, systems ecology, and systems ecologists. ORNL-3957. Oak Ridge National Laboratory, Oak Ridge, TN. 1966. P 1-40.

13. Одум Ю. Основы экологии. Москва : Мир, 1975. 740 с.

14. Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С., Рейф И. Е. (2005). Перед главным вызовом цивилизации: Взгляд из России : монография. Москва : ИНФРА-М, 224 с. URL: http://lit.lib.ru/r/ rejf_i_e/peredglawnymwyzowomciwilizacii.shtml (дата звернення: 20.08.2020).

15. Экосистемы и благосостояние человека. Синтез: доклад международной программы «Оценка екосистем на пороге тысячелетия», 2005 г. URL: https://www.millenniumassessment.org/ documents/document.791.aspx.pdf (дата звернення: 20.08.2020).

16. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 05.06.1992 р. Дата оновлення: 29.10.2010) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_030 (дата звернення: 20.08.2020).

17. Доклад первого совещания Конференции Сторон Конвенции о биологическом разнообразии (Нассау, 28.11-09.12.1994; UNEP/CBD/COP/1/17, 28.02.1995). URL: https://www.cbd. int/doc/meetings/cop/cop-01/official/cop-01-17-ru.pdf (дата звернення: 20.08.2020).

18. Доклад второго совещания Конференции Сторон Конвенции о биологическом разнообразии (Джакарта, 06-17.11.1995; UNEP/CBD/COP/2/19, 30.11.1995). URL: https://www.cbd. int/doc/meetings/cop/cop-02/official/cop-02-19-ru.pdf (дата звернення: 20.08.2020).

19. Доклад о работе пятого совещания Конференции Сторон Конвенции о биологическом разнообразии (Найроби, 15-26.05.2000; UNEP/CBD/COP/5/23, 22.06.2000). URL: https://www. cbd.int/doc/meetings/cop/cop-05/official/cop-05-23-ru.pdf (дата звернення: 20.08.2020).

20. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року : Закон України від 28.02.2019 р. № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2697-19 (дата звернення: 20.08.2020).

21. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XII. Дата оновлення: 07.06.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 (дата звернення: 20.08.2020).

22. Об охране окружающей среды : Федеральный закон Российской Федерации от 10.01.2002 г. № 7-ФЗ. URL: https://zakonbase.ru/zakony/ob-ohrane-sredi/ (дата звернення: 20.08.2020).

23. Об охране окружающей среды : Закон Республики Беларусь от 26.11.1992 г. № 1982-XII. URL: https://pravo.by/document/?guid=3871&p0=v19201982 (дата звернення: 20.08.2020).

24. Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів : Закон України від 22.03.2001 р. № 2333-III. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2333-14 (дата звернення: 20.08.2020).

25. Андрейцев В. I. Екологічне право : навч. посібник для юрид. фак. вузів. Київ : Вентурц 1996. 207 с.

26. Шарапова С. В. Деякі питання охорони та збереження екологічних систем. Проблеми законності. 2018. Вип. 142. С. 149-157.

27. Дубовик О. Л., Кремер Л., Люббе-Вольфф Г. Экологическое право : учебник для высших учебных заведений / отв. ред. О. Л. Дубовик. Москва : Изд-во «Эксмо», 2005. 768 с.

28. Екологічне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. Харків : Право, 2009. 328 с.

29. Екологічне право : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / за ред. А. П. Гетьмана. Харків : Право, 2013. 432 с.

30. Екологічне право : підручник. А. П. Гетьман, Г. В. Анісімова, А. К. Соколова та ін. ; за ред. А. П. Гетьмана. Харків : Право, 2019. 552 с.

31. Екологічне право України : підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. I. I. Кара- каша. Одеса : Фенікс, 2012. 788 с.

32. Екологічне право України. Академічний курс : підручник / за заг. ред. Ю. С. Шемшу- ченка. Київ : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. 720 с.

33. Ерофеев Б. В. Экологическое право России : учебник. Изд. второе, переработанное и дополненное. Москва : Юрист, 1996. 624 с.

34. Бринчук М. М. Концепции развития экологического законодательства Российской Федерации. Санкт-Петербург : Изд-во Юридического института, 2009. 168 с.

35. Бринчук М. М. Экосистемный подход в праве. URL: https://wiselawyer.ru/poleznoe/34637- ehkosistemnyj-podkhod-prave (дата звернення: 20.08.2020).

36. Бринчук М. М. Естественные экологические системы и экологическое право. Часть 1. Астраханский вестник экологического образования. 2012. № 2 (20). С. 4-14.

37. Бринчук М. М. Естественные экологические системы и экологическое право. Часть 2. Астраханский вестник экологического образования. 2012. № 3 (21). С. 4-17.

38. Бринчук М М. Принципы экологического права : монография. Москва : Юрлитинформ, 2013. 208 с.

39. Краснова И. О. Дифференциация и интеграция в экологическом праве: на пути к сближению. URL: http://отрасли-права.рф/article/19298 (дата звернення: 20.08.2020).

40. Краснова М. В. Інтеграційний та диференційні підходи в теорії екологічного права: проблеми методології науки. Проблеми інтеграції та диференціації в екологічному праві : матеріали Всеукраїнського наук.-практ. круглого столу, (25 верес. 2014 р., м. Дніпропетровськ). Дніпропетровськ, 2014. С. 75-86.

41. Черкашина М. К. Понятие и признаки водной экосистемы как объекта экологических правоотношений. Legea si Viata. 2020. URL: https://www.researchgate.net/publication/341178737 (дата звернення: 20.08.2020).

42. Краснова М. Стан та перспективи розвитку вчення про об'єкти екологічного права: науково-методологічні аспекти. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. 2013. Вип. 2 (96). С. 8-12.

43. Муравська М. Л. Поняття штучного водного об'єкта як об'єкта правових відносин. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 277-281.

44. Смолярчук Р Ф. Правове поняття лісу як об'єкта охорони й використання в юридичній доктрині та законодавстві. Порівняльно-аналітичне право. 2018. № 4. С. 219-223.

45. Чопик О. Поняття лісу як об'єкта правового регулювання. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2010. Вип. 50. С. 224-229.

46. Городецька І. А. До розуміння та визначення поняття «тваринний світ». Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. № 9-2. Т 2. С. 40-42.

47. Суєтнов Є. П. «Екосистемізація» об'єктів екологічного права в контексті впровадження та реалізації екосистемного підходу Проблеми законності. 2020. Вип. 148. С. 132-151.

48. Перелет Р А. Экосистемный подход к управлению природопользованием и природоохранной деятельностью. Механізм регулювання економіки. 2006. № 1. С. 36-53. URL: http:// essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8840 (дата звернення: 20.08.2020).

49. Анісімова Г. В. Теоретичні засади розвитку екологічного законодавства в контексті природно-правової доктрини : монографія. Харків : Право, 2019. 672 с.

50. Гетьман А. П., Зуєв В. А. Формування еколого-правової науки: ресурсний аспект та проблеми його інтеграції. Проблеми законності. 2016. Вип. 132. С. 104-123.

51. Анісімова Г. В. Об'єкти екологічних правовідносин: сучасні підходи. Теорія і практика правознавства. 2014. Вип. 1 (5). С. 1-17.

References

1. Nosik, V.V. (2019). Problemy pravovoho zabezpechennia realizatsii tsilei staloho rozvytku u sferi zberezhennia, vidnovlennia ta ratsionalnoho vykorystannia ekosystem v Ukraini. Osoblyvosti pravovoho rehuliuvannia ekolohichnykh, zemelnykh, ahrarnykh, pryrodoresursnykh vidnosyn v umovakh hlobalizatsii: zb. materialiv Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Ivano-Frankivsk - Yaremche, 20-22 veresnia 2019 r.) - Features of legal regulation of ecological, land, agrarian, natural resource relations in the conditions of globalization: Proceedings of the Conference Title, Ivano-Frankivsk, 23-26 [in Ukrainian].

2. Tansley, A.G. (1935). The Use and Abuse of Vegetational Concepts and Terms. Ecology, vol. 16, 3, 284-307.

3. Tansley, A.G. (1939). The British Islands and Their Vegetation. Vol. 1. Cambridge University Press. pp. XXXVIII, 930, with 162 plates containing 418 photographs, and 179 figures in the text.

4. Sukachev, V.N. (1972). Izbrannye trudy. Osnovy lesnoj tipologii i biogeocenologii. (Vols. 1-3); Vol. 1. Leningrad: Nauka [in Russian].

5. Debelaja, I.D. (2012). Racional'noe prirodopol'zovanie. Habarovsk: Izd-vo Tihookean. gos. un-ta [in Russian].

6. Lindeman, R.L. (1942). The Trophic-Dynamic Aspect of Ecology. Ecology, vol. 23, 4, 399-417.

7. Evans, F.C. (1956). Ecosystem as the Basic Unit in Ecology. Science. vol. 123, issue 3208, 1127-1128.

8. Stoddart, D.R. (1965). Geography and the Ecological Approach: The Ecosystem as a Geographic Principle and Method. Geography, vol. 50, 3, 242-251.

9. Odum, E.P. (1953). Fundamentals of ecology. Philadelphia: W. B. Saunders Company

10. Odum, Ju. (1986). Jekologija. (Vols. 1-2; Vol. 1). Moscow: Mir [in Russian].

11. Odum, E.P. (1964). The New Ecology. BioScience, vol. 14, 7, 14-16.

12. Van Dyne, G.M. (1966). Ecosystems, systems ecology, and systems ecologists. ORNL-3957. Oak Ridge National Laboratory, Oak Ridge, TN, 1-40.

13. Odum, Ju. (1975). Osnovy jekologii. Moscow: Mir [in Russian].

14. Danilov-Danil'jan, V.I., Losev, K.S., Rejf, I.E. (2005). Pered glavnym vyzovom civilizacii: Vzgl- jad iz Rossii. Moscow: INFRA-M. URL: http://lit.lib.ru/r/rejf_i_e/peredglawnymwyzowomciwilizacii. shtml [in Russian].

15. Jekosistemy i blagosostojanie cheloveka. Sintez»: doklad mezhdunarodnoj programmy «Ocenka ekosistem na poroge tysjacheletija». (2005). URL: https://www.millenniumassessment.org/ documents/document.791.aspx.pdf.

16. Konventsiia pro okhoronu biolohichnoho riznomanittia vid 05.06.1992 r. Data onovlennia:20.10.2010 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_030.

17. Doklad pervogo soveshhanija Konferencii Storon Konvencii o biologicheskom raznoobrazii (Nassau, 28.11-09.12.1994; UNEP/CBD/COP/1/17, 28.02.1995). URL: https://www.cbd.int/doc/ meetings/cop/cop-01/official/cop-01-17-ru.pdf [in Russian].

18. Doklad vtorogo soveshhanija Konferencii Storon Konvencii o biologicheskom raznoobrazii (Dzhakarta, 06-17.11.1995; UNEP/CBD/COP/2/19, 30.11.1995). URL: https://www.cbd.int/doc/ meetings/cop/cop-02/official/cop-02-19-ru.pdf [in Russian].

19. Doklad o rabote pjatogo soveshhanija Konferencii Storon Konvencii o biologicheskom razno- obrazii (Najrobi, 15-26.05.2000; UNEP/CBD/COP/5/23, 22.06.2000). URL: https://www.cbd.int/ doc/meetings/cop/cop-05/official/cop-05-23-ru.pdf [in Russian].

20. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku: Zakon Ukrainy vid 28.02.2019 r. № 2697-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19.

21. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25.06.1991 r. № 1264-XII. Data onovlennia: 07.06.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

22. Ob ohrane okruzhajushhej sredy: Federal'nyj zakon ot 10.01.2002 g. № 7-FZ. URL: https:// zakonbase.ru/zakony/ob-ohrane-sredi/.

23. Ob ohrane okruzhajushhej sredy: Zakon Respubliki Belarus' ot 26.11.1992 g. № 1982-XII. URL: https://pravo.by/document/?guid=3871&p0=v19201982.

24. Pro zatverdzhennia Zahalnoderzhavnoi prohramy okhorony ta vidtvorennia dovkillia Azo- vskoho i Chornoho moriv: Zakon Ukrainy vid 22.03.2001 r. № 2333-III. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2333-14.

25. Andreitsev, V.I. (1996). Ekolohichne pravo. Kyiv: Venturi [in Ukrainian].

26. Sharapova, S.V. (2018). Deiaki pytannia okhorony ta zberezhennia ekolohichnykh system. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 142, 149-157 [in Ukrainian].

27. Dubovik, O.L., Kremer, L., Ljubbe-Vol'ff, G. (2005). Jekologicheskoe pravo. O.L. Dubovik (Ed.). Moscow: «Jeksmo» [in Russian].

28. Getman, A.P., Shulha, M.V (Eds.). (2009). Ekolohichne pravo Ukrainy Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

29. Getman, A.P. (Ed.). (2013). Ekolohichne pravo. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

30. Getman, A.P., Anisimova, A.V, Sokolova, A.K. et al. (2019). Ekolohichne pravo. A.P. Getman (Ed.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

31. Karakash, I.I. (Ed.). (2012). Ekolohichne pravo Ukrainy. Odesa: Feniks [in Ukrainian].

32. Shemshuchenko, Yu.S. (Ed.). (2008). Ekolohichne pravo Ukrainy. Akademichnyi kurs. Kyiv: TOV «Vydavnytstvo «Iurydychna dumka» [in Ukrainian].

33. Erofeev, B.V. (1996). Jekologicheskoe pravo Rossii. Moscow: «Jurist» [in Russian].

34. Brinchuk, M.M. (2009). Koncepcii razvitija jekologicheskogo zakonodatel'stva Rossijskoj Federacii. Sankt-Peterburg: Izd-vo Juridicheskogo institute [in Russian].

35. Brinchuk, M.M. Jekosistemnyj podhod v prave. URL: https://wiselawyer.ru/polez- noe/34637-ehkosistemnyj-podkhod-prave [in Russian].

36. Brinchuk, M.M. (2012). Estestvennye jekologicheskie sistemy i jekologicheskoe pravo. Chast' 1. Astrahanskij vestnik jekologicheskogo obrazovanija - Astrakhan bulletin of environmental education, 2 (20), 4-14 [in Russian].

37. Brinchuk, M.M. (2012). Estestvennye jekologicheskie sistemy i jekologicheskoe pravo. Part 2. Astrahanskij vestnik jekologicheskogo obrazovanija - Astrakhan bulletin of environmental education, 3 (21), 4-17 [in Russian].

38. Brinchuk, M.M. (2013). Principy jekologicheskogo prava. Moscow: Jurlitinform [in Russian].

39. Krasnova, I.O. Differenciacija i integracija v jekologicheskom prave: na puti k sblizheniju. URL: http://oтpacли-пpaвa.pф/article/19298 [in Russian].

40. Krasnova, M.V. (2014). Intehratsiinyi ta dyferentsiini pidkhody v teorii ekolohichnoho prava: problemy metodolohii nauky Problemy intehratsii ta dyferentsiatsii v ekolohichnomu pravi: materialy Vseukrainskoho nauk.-prakt. kruhloho stolu (Dnipropetrovsk, 25 veresnia 2014 r.) - Problems of integration and differentiation in environmental law: Proceedings of roundtable discussion. Dnipropetrovsk, 75-86 [in Ukrainian].

41. Cherkashyna, M. (2020). Concept and features of an aquatic ecosystem as an object of ecological legal relations. Legea si Viata. URL: https://www.researchgate.net/publication/341178737 [in Russian].

42. Krasnova, M. (2013). Stan ta perspektyvy rozvytku vchennia pro ob'iekty ekolohichnoho prava: naukovo-metodolohichni aspekty Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Yurydychni nauky - Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Law, issue 2 (96), 8-12 [in Ukrainian].

43. Muravska, M.L. (2013). Poniattia shtuchnoho vodnoho ob'iekta yak ob'iekta pravovykh vid- nosyn. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 2, 277-281 [in Ukrainian].

44. Smoliarchuk, R.F. (2018). Pravove poniattia lisu yak ob'iekta okhorony y vykorystannia v yurydychnii doktryni ta zakonodavstvi. Porivnialno-analitychne pravo - Comparative analytical law, 4, 219-223 [in Ukrainian].

45. Chopyk, O. (2010). Poniattia lisu yak ob'iekta pravovoho rehuliuvannia. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna - Bulletin of the University of Lviv. Legal series, issue 50, 224-229 [in Ukrainian].

46. Horodetska, I.A. (2014). Do rozuminnia ta vyznachennia poniattia «tvarynnyi svit». Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia - Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series: Jurisprudence, 9-2, vol. 2, 40-42 [in Ukrainian].

47. Suietnov, Ye.P (2020). «Ekosystemizatsiia» ob'iektiv ekolohichnoho prava v konteksti vprovadzhennia ta realizatsii ekosystemnoho pidkhodu. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 148, 132-151 [in Ukrainian].

48. Perelet, R.A. (2006). Jekosistemnyj podhod k upravleniju prirodopol'zovaniem i prirodoohran- noj dejatel'nost'ju. Mehanizm reguljuvannja ekonomiki - Mechanism of Economic Regulation, 1, 36-53 [in Russian].

49. Anisimova, A.V (2019). Teoretychni zasady rozvytku ekolohichnoho zakonodavstva v konteksti pryrodno-pravovoi doktryny. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

50. Getman, A.P., Zuiev, V.A. (2016). Formuvannia ekoloho-pravovoi nauky: resursnyi aspekt ta problemy yoho intehratsii. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 132, 104-123 [in Ukrainian].

51. Anisimova, A.V. (2014). Ob'iekty ekolohichnykh pravovidnosyn: suchasni pidkhody Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence, issue 1 (5), 1-17 [in Ukrainian].

Abstract

Ecosystem as an object of environmental law through the prism of the ecosystem approach implementation

Suietnov Ye. P., PhD in Law, Associate Professor of the Department of Environmental Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.

The article is devoted to the study of the ecosystem as an object of environmental law through the prism of the ecosystem approach - the newest strategy aimed at shifting the emphasis from the management of individual natural objects to the management of ecosystems that are of direct importance to humanity.

The doctrinal views on the ecosystem as an object of environmental law and its place among other objects of legal regulation are analyzed.

The opinion is substantiated that the implementation of the ecosystem approach into environmental law provides for the transformation of this branch of law at the level of the object composition and the recognition of the ecosystem as its central object.

It has been suggested that with a change in the structural organization of environmental law, when the ecosystem will be recognized as its central object, and all other objects will be considered in the ecosystem context, the ecosystem concept will have the status of the main paradigm of environmental law and, probably, subsequently, being quite «ecosystemocentric», environmental law will be transformed into «ecosystem law», just as environmental legislation will finally be based on a single scientific concept - the concept of an ecosystem, which significantly activates the process of codification of environmental legislation in the form of developing an «Ecosystem Code».

Such position is certainly debatable and can be critically perceived in scientific circles, and therefore requires a comprehensive development and justification.

At the same time, the very formulation of the question of the place of the ecosystem among the objects of environmental law can start a lively and fruitful scientific discussion that will help to develop an optimal model of legal regulation of environmental relations.

Keywords: environmental law; environmental legislation; objects of environmental law; ecosystem; ecosystem approach.

Размещено на Allbest.ru