Глобальні конфлікти та екологічна безпека сучасних держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут “Інститут державного управління”

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Бюро економічної безпеки України

ГЛОБАЛЬНІ КОНФЛІКТИ ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ

Радченко Оксана Олександрівна кандидат наук з державного

управління, доцент, докторант кафедри соціальної та гуманітарної політики

Карлов Тимофій Володимирович кандидат наук з

державного управління, детектив

м. Харків, м. Київ

Анотація

глобальний конфлікт екологічний природний

Мета роботи. У статті пропонується розгляд проблематики порушення природного балансу життєдіяльності ноосфери Землі в умовах глобальних конфліктів та спричиненого цим наростання глобальних екологічних викликів, які стоять перед системами публічного управління національних держав та міжнародною спільнотою в цілому.

Методологія. Методологічним інструментарієм проведеної розвідки є кейс-стаді виконання Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації".

Наукова новизна. Обґрунтовано, що в умовах глобального конфлікту ноосфера Землі на початку третього тисячоліття піддається тиску значної кількості глобальних викликів і загроз, які все більше виходять на передній план національної безпеки сучасних держав та екологічної безпеки усього людства. Проаналізовано стан реалізації заходів щодо протидії загрозам екологічній безпеці в Україні, який засвідчив, що лише незначна частина передбачених президентським указом першочергових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України в умовах глобального конфлікту виявилася вчасно виконаною в повному обсязі.

Висновки. Зроблено висновок, що в умовах глобального конфлікту турбота про збереження природного середовища нашої життєдіяльності все більше виходить на передній план проблематики розвитку людської цивілізації та - врешті-решт - самого її існування. Особливої актуальності це набуває в умовах глобальних конфліктів. Й одним з найголовніших напрямків діяльності усіх національних урядів має стати нова державна екологічна політика, яка функціонально покликана забезпечити досягнення конституційно - гарантованого рівня екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності людини й суспільства через формування необхідних для цього політичних, економічних та соціальних умов, а також через проактивну протидію глобальним екологічним загрозам.

Ключові слова: глобальний конфлікт, державне управління, державна екологічна політика, екологічна безпека, глобальні виклики, екологічні загрози.

Annotation

Radchenko Oksana Oleksandrivna PhD in Public Administration, Associate Professor, Doctoral Student at the Department of Public Administration Education and Research, Institute of Public Administration, V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Karlov Tymofiy Volodymyrovych Candidate of Sciences in Public Administration, Detective of the Bureau of Economic Security of Ukraine, Bureau of Economic Security of Ukraine, Kyiv

GLOBAL CONFLICTS AND ENVIRONMENTAL SECURITY OF MODERN STATES

The purpose of the research. The article proposes consideration of the problem of violation of the natural balance of life of the Earth's noosphere in conditions of global conflicts and the resulting increase in global environmental challenges facing the public administration systems of national states and the international community.

Methodology. The methodological tools of the survey are case studies of the Decree of the President of Ukraine "On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of March 23, 2021" On challenges and threats to national security of Ukraine in the environmental sphere and priority measures to neutralize them".

Scientific novelty. It is substantiated that the Earth's noosphere at the beginning of the third millennium is under pressure from a significant number of global challenges and threats, which are increasingly coming to the forefront of national security of modern states and environmental security of all mankind. The state of implementation of measures to counteract threats to environmental security in Ukraine was analyzed, which showed that only a small part of the priority measures provided by the presidential decree to ensure environmental security and maintain ecological balance in Ukraine was timely implemented in full.

Conclusions. It is concluded that concern for the preservation of the natural environment of our life is increasingly coming to the forefront of the problems of the development of human civilization and, ultimately, its very existence. And one of the main activities of all national governments should be a new state environmental policy, functionally designed to ensure the achievement of a constitutionally guaranteed level of environmental safety and the safety of human and social life through the formation of the necessary political, economic, and social conditions, as well as through active counteraction to global environmental threats.

Keywords: global conflict, public administration, state environmental policy, environmental safety, global challenges, environmental threats.

Постановка проблеми

Воєнна агресія, що спрямована останнім часом на Україну, вивела державну політику щодо створення інструментарію у сфері екологічної безпеки держави в одну з надважливих сфер. Це пов'язано з тим, що у гібридних конфліктах основними цілями є захоплення контролю над суспільством, здійснення впливу на умонастрої людей, маніпулювання людьми, які відповідають за прийняття важливих рішень у державі. Противник намагається маніпулювати основними цінностями, мотиваційними факторами, культурним базисом та стратегічною, комунікаційною та критичною інфраструктурою країни. Це досягається комплексним, збалансованим здійсненням впливу з використанням м якої та жорсткої сили. Ось чому критичні елементи систем, тобто об'єкти асиметричних дій у гібридних конфліктах, є важливими для ключових елементів систем (компонентів, підсистем) держави, політичних, дипломатичних, соціальних, технічних, соціотехнічних, енергетичних, фінансових, кібер, соціо-кібер, інформаційних, екологічних тощо.

Вплив глобальних конфліктів на критичні елементи екологічної системи держави у межах оптимальних заходів та кореляцій параметрів простору, часу та ресурсів для сторони, що надає цей вплив, призводить до бажаних, цілеспрямованих, швидких, каскадних, синергетичних та деструктивних для цих систем змін у їхніх відносинах, структурах, процесах та результатах функціонування. Це поступово призводить до екологічних катастрофічних наслідків планетарного масштабу. За визначеннями експертів на сьогодні неймовірними темпами скорочуються придатні для звичного режиму життя і пригідні для землеробства площі земної поверхні. Клімат і так все більше змінюється, викопних ресурсів вже недостатньо для розвитку найбільших світових економік. У близькій перспективі виникнення збройних конфліктів за володіння ресурсами, катастрофічні зміни клімату, відсутність питної води і не можливість життя людей на більший частині планети. Деградація і розкладення суспільства на осіб які мають усе і збідніння більшої частини людства та перетворення цих людей на сучасних рабів, різке скорочення населення, та навіть реальна загроза вимирання людської популяції як виду. Процес вже запущено, повернути його у зворотному напрямку вже не можна, але зменшити наслідки нашого невдалого господарювання і підготуватися до змін ще реально (Придатько, Кардаш, Колларов, Тютюнник. 2020, с. 87).

Сучасна епоха характеризується геометричним наростанням глобальної нестабільності у її основних вимірах - геополітичному, соціально-економічному, природно-екологічному тощо. Загальна сукупність одночасних проблем порушення природного балансу життєдіяльності ноосфери, які стоять перед системами публічного управління настільки є великою, що з ними не можуть самостійно впоратися навіть найсильніші держави світу. На переконання експертів "складність розв'язання глобальних проблем у сучасних умовах полягає в тому, що людство до кінця не усвідомлює необхідності збереження просторової різноманітності й цілісності природних об'єктів, комплексів та продовжує ігнорувати питання екологічної безпеки" (Мельник, Романашенко, Романашенко, 2019, с. 128). Забезпечення екологічної безпеки сучасних країн є неможливим без проведення міжнародних заходів та спільних дій урядових структур, бізнесу та інституцій громадянського суспільства, спрямованих на збереження природного середовище життєдіяльності людства - нашої ноосфери.

В третьому тисячолітті неосфера землі стикається з тиском великої кількості глобальних викликів та загроз, які все більше виходять на перший план питань національної безпеки сучасних країн та безпеки довкілля людини. Невипадково на рівні ООН однією з ключових проблем третього тисячоліття є катастрофічна деградація людської цивілізації, що є його важливою складовою. Одним із основних напрямків діяльності цієї впливової наднаціональної організації та всіх національних урядів вважається екологічна політика, спрямована на те, щоб зупинити руйнацію глобальної екосистеми та досягти нового стану людської сфери.

Це актуалізує потребу наукового осмислення процесів як глобальних екологічних змін так і безпосередньо впливу людини на стан навколишнього середовища в контексті забезпечення екологічної безпеки національних держав та усієї світової спільноти, що становить мету даної статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематиці формування й реалізації державної екологічної політики, екологічної безпеки держави присвячено цілу низку праць українських науковців, насамперед таких, як Г. Буканов, Б. Бернадський, М. Василенко, О. Вишневська, В. Горбуліна, С. Жукаускас, Л. Каденюк, О. Кардаш, Г. Клешня, Д. Колларов, С. Лутковська, О. Машков, В. Мельник, В. Міхеєв, М. Налисько, Н. Охота, О. Палієнко, Т. Пішеніна, І. Придатько, О. Романашенко, Я. Самосієнко, О. Тимошенко, Н. Тютюнник, В. Чернета та ін., проте у питанні вироблення єдиних методологічних принципів державного управління збереженням природного середовища життєдіяльності людей до цього часу науковці та експерти все ще не дійшли згоди.

Глобальні екологічні виклики в умовах глобальних конфліктів.

Гібридні загрози для сучасного світу та України формуються по-перше у військово-політичній та соціально-політичній сферах. Це пов язано з тим, що «Гібридна війна» найчастіше визначається як хай-тек конфлікт. Метою такого конфлікту є нав'язування волі акторів їх опонентам через інтегровані адаптивні та асиметрично синхронізовані деструктивні засоби впливу на них у різних сферах життя. Це продовження політики держави, коаліцій, політичних груп, транснаціональних корпорацій та недержавних акторів з порушенням їх взаємодії. Все вищезазначене створює необхідність наукового вивчення та створення інструментарію взаємодії влади та громадськості в умовах гібридних загроз (Бернадський, 2012. с. 59-60).

Аналіз геополітичного середовища показує, що в даний час відбувається переформулювання як філософії, так і мистецтва ведення війни. Ці процеси викликані застосуванням нових технологій, що дозволяють використання різної інтенсивності та різних стратегій у ході конфліктів. Ці нові методи у поєднанні з традиційним розумінням конфлікту та безпеки часто позначаються як «гібридна» війна. Гібридна війна раціонально поєднує конвенційні та неконвенційні компоненти з упором на використання безлічі джерел та режимів нападу, синергію результатів та високий рівень невизначеності для опонентів щодо кінцевих стратегічних цілей.

Але глобальні конфлікти виявляються не тільки у військово-політичній та соціально-політичній сферах, а охоплюють всю ноосферу нашої планети. Зокрема, за останні десятиріччя серед найголовніших викликів людству постали глобальні екологічні загрози. Так, викликані стрімкою інтенсифікацією господарчої діяльності людства зміни теплового режиму планети, складу атмосфери й світового океану, фону радіоактивності, критичне забруднення навколишнього середовища токсичними відходами, нестача продовольчих і енергетичних ресурсів, зміна структури та генетичного фонду біологічного складу планети, демографічний дисбаланс людства зумовлюють небезпеку переходу екологічної кризи в екологічну катастрофу, що загрожує загибеллю всієї цивілізації (Клешня, 2020, с. 59-60).

На думку експертів, основними глобальними екологічними викликами, що стоять перед національною безпекою, є: руйнування озонового шару атмосфери за рахунок метану, аерозолів, радіоактивних газів, підвищення температури на 1,1-6,4 °С та ін.. Глобальна зміна клімату: танення арктичних льодовиків, підвищення рівня моря, зміна частоти та інтенсивності опадів, постійні зміни в екологічних та біологічних системах через діяльність транснаціональних корпорацій, забруднення світового океану внаслідок нафтопродуктів, важких металів і складних органічних сполук тощо. Крім того, спостерігається недоцільність використання світових ресурсів країнами зсвіту. Так, За останнє десятиліття економічно розвинені країни спожили близько 70% світової енергії та металів та 60% продуктів харчування. Також відбувається зростання споживання ядерних, хімічних, біологічних, геофізичних, космічних, психотропних препаратів, екологічної зброї та технологій масового ураження, в умовах, коли постачання ресурсів та енергії обмежено (Лутковська, 2020).

Якщо говорити більш конкретно про Україну, то як основні системні екологічні загрози експерти тут розглядають: серйозні техногенні руйнування та техногенні затори на території України, підвищений ризик виникнення техногенних та природних надзвичайних ситуацій, у тому числі надзвичайних ситуацій, пов'язаних з військовими діями на території України, ведення бізнесу; нерозумне та вичерпне використання невідновлюваних та відновлюваних природних ресурсів; негативні соціальні та екологічні наслідки чорнобильської катастрофи; погіршення екологічного стану басейну річки, посилення транскордонного забруднення та проблем якості води; каскад Дніпровського водосховища, погіршення технічного стану гідротехнічних споруд, неефективність заходів з подолання негативних наслідків та інших шкідливих для навколишнього середовища заходів щодо підвищення шкідливого генетичного впливу на популяції організмів, зокрема генно-модифікованих організмів та біотехнологій (Машков, Міхеєв, Жукаускас, 2020, с. 63).

Причинами екологічних надзвичайних ситуацій в Україні є: 1) безвідповідальне ставлення підприємців та представників влади до своїх дій, які потребують контролю над станом та рівнем шкідливих викидів на виробництві; 2) масштабний промисловий розвиток та глобалізація міст, що збільшує ризик виникнення надзвичайних ситуацій і перевищує можливості урядів щодо розвитку інфраструктури для реагування на стихійні лиха, а також створює серйозну вразливість та більшу залежність від міжнародної допомоги. 3) військові (збройні) конфлікти, що завдають непоправної шкоди природі. 4) недостатній розвиток технологій безпеки, забезпечення достатніх ресурсів під час виробництва для зниження можливості серйозних наслідків його експлуатації, прогнозування стихійного лиха та об'єднання засобів для ліквідації їх наслідків тощо (Самосієнко, Налисько, Тимошенко, Чернета, 2020, с. 136-137).

Таким чином, турбота про збереження природного середовища нашої життєдіяльності все більше виходить на передній план проблематики розвитку людської цивілізації та - врешті-решт - самого її існування. Найбільш вдало з цього приводу висловився перший космонавт України Леонід Каденюк, який зазначив: "Слід нарешті зрозуміти, що екологічна безпека є складовою частиною загальної безпеки, добробуту і миру на Землі та обов'язковою передумовою сталого розвитку" (Каденюк, 2017, с. 73). Не випадково затверджені у вересні 2015 р. на Саміті Організації Об'єднаних Націй зі сталого розвитку та прийняття Порядку денного розвитку після 2015 року Цілі сталого розвитку (ЦСР) та прийняті відповідно до них уточнені Цілі сталого розвитку для України передбачають виконання завдань ЦСР за чотирма ключовими напрямками: 1. Справедливий соціальний розвиток; 2. Стале економічне зростання та зайнятість; 3. Ефективне управління; 4. Екологічна розбудова стійкості (Цілі сталого розвитку, с. 9).

Як бачимо, один з цих ключових напрямків безпосередньо відображає змість і цілепокладання екологічної функції держави. Більше того - 6 з 17 головних цілей сталого розвитку для України так чи інакше стосуються екологічної безпеки, збереженню довкілля (Ціль 6 - Чиста вода та належні санітарні умови; Ціль 7 - доступна та чиста енергія; Ціль12 - відповідальне споживання та виробництво; Ціль 13 - пом'якшення наслідків зміни клімату; Ціль 14 - збереження морських ресурсів та Ціль 15 - захист і відновлення екосистем суші). Згідно до цих Цілей ефективне збереження природного середовища України для сучасних і майбутніх поколінь можливе лише завдяки чітко спланованим і організованим заходам з формування та реалізації сучасної державної екологічної політики.

Заходи щодо протидії глобальним викликам і екологічним загрозам в Україні. Відповідь України на глобальні виклики та екологічні загрози, як стверджує к.е.н. Т.І.Пишеніна "нині існує два шляхи вирішення екологічних проблем. Принцип глобалістського підходу полягає в тому, що розвинені країни з величезним потенціалом зможуть знищити весь світ, тому інші країни забезпечують екологічну безпеку". Більшість розвинених країн намагаються отримати очевидні вигоди від процесу глобалізації, сучасні підходи базуються на визнанні пріоритету національної безпеки, яка досягається на основі самодостатності за рахунок власного сталого розвитку. Як і раніше, існують національні держави, незалежно від їх особливостей і відмінностей у внутрішньому устрої. Проте з моменту здобуття незалежності Україна не продемонструвала усвідомленої позиції, чіткої стратегії та, найголовніше, реагування на свої екологічні інтереси, оскільки, як зазначив наш співвітчизник О. Палієнко: "Україна є однією з найбільш неблагонадійних в екологічному відношенні країн Європи. Економіка країни формувалась без урахування об'єктивних потреб та інтересів населення, в той час як фінансування природоохоронних заходів здійснювалось за залишковим принципом. Внаслідок цього її економіка перенасичена хімічними, металургійними та гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями і значним руйнівним впливом на навколишнє середовище" (Палієнко, 2017, с. 147). Це особливо виявилося в у мовах сучасного глобального конфлікту.

Не можна сказати, що органи публічного врядування України нічого не роблять в плані протидії глобальним викликам і екологічним загрозам. Так, саме на зменшення наслідків екологічного руйнування ноосфери було спрямовано виданий 23 березня 2021 року Президентом України В. Зеленським Указ "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" (Про рішення Ради національної безпеки…Ј¬2021). Цим Указом Кабінету Міністрів України було доручено здійснити низку невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Серед основних завдань були такі: невідкладна розробка та затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2021 -- 2025 роки; підготовка та опублікування щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні; підготовка та затвердження водної стратегії України на період до 2050 року; підготовка та затвердження державної стратегії управління лісами України до 2035 року; порядок організації охорони і захисту лісів та основні засади (стратегію) державної політики у сфері лісових відносин; створення у шестимісячний строк відкритого електронного державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду; внесення на розгляд Верховної Ради України проекту законів щодо змін до Кримінального кодексу України стосовно встановлення кримінальної відповідальності за правопорушення в екологічній сфері; внесення змін до Закону України "Про охорону атмосферного повітря" стосовно запровадження обов'язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин, визначення якості атмосферного повітря та оцінки впливу його забруднення на здоров'я та життєдіяльність населення; актуалізація Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, затвердженої Законом України від 15 січня 2009 року № 886-VI; подання до Верховної Ради України проекту закону щодо екологічного страхування та низка інших невідкладних умов (Про рішення Ради національної безпеки…Ј¬2021).

Проведений станом на початок листопада 2021 р. аналіз урядового та законодавчого офіційних веб-порталів дає підстави стверджувати, що лише незначна частина передбачених президентським указом першочергових заходів щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України виявилася вчасно виконаною в повному обсязі.

так, викопано: певна частина вимог щодо посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення в екологічній сфері була внесена до Кримінального кодексу України 15 липня 2021 р. (Ст. 47. "Порушення права державної власності на надра" та Ст. 240 " Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин") (Про внесення змін…Ј¬2021); 8 вересня 2021 р. офіційно на вебпорталі #ЕкоСистема (https://eco.mepr.gov.ua/) запущено відкритий" електронний державний кадастр територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Виконано частково: Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2021 - 2025 роки формально затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 р. № 443-р. (Про затвердження Національного плану..., 2021), проте детальне ознайомлення з ним залишає враження, що це насправді не стільки план дій, скільки декларація намірів та інформаційно-рекламної кампаніїЈ» завдання підготовки та затвердження державної стратегії управління лісами України до 2035 року, причому власне підготовка законопроекту та виставлення його на обговорення громадськості відбулося ще 26 жовтня 2020 року (Повідомлення про оприлюднення проекту..., 2020), тобто фактично за півроку до постановки цього завдання в Указі Президента України! За рік по тому ця стратегія так не є затвердженою. Так само виставлено на обговорення 14 червня 2021 р. але так і не затверджено проект Водної стратегії України.

Не виконано: ситуація щодо щорічної Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні виглядає чистою підміною понять. Адже формально Міндовкілля 2 серпня виставило на своєму офіційному сайті таку доповідь, правда не за 2020 рік, а за 2019-й! Це при тому, що протягом 2009 - 2012 років така доповідь подавалася наприкінці грудня саме за актуальний рік, а у 2020-му було одразу виставлено дві доповіді за попередні роки; подібну ситуацію маємо й з внесенням змін до Законів України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами" стосовно запровадження обов⁵язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин та посилення вимог до викидів озоноруйнівних речовин і фторованих парникових газів. Формально зміни ніби то внесено (Законом України № 1687-IX від 15 липня 2021 р.), проте в тексті немає жодної згадки про "обов'язковість" чи щось подібне, а лише констатується, що такі "правовідносини регулюються Законом України "Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами", в той час як жодних змін до цього закону не вносилося з моменту його прийняття у 2019 році й офіційний текст зазначеного закону також не містить затребуваних Президентом вимог (Про регулювання господарської діяльності…Ј¬2019). Так само не змінювався з моменту прийняття 12.12.2020 р. і не має необхідних вимог закон "Про охорону атмосферного повітря" (Про охорону атмосферного повітря…Ј¬2020); подання до Верховної Ради України проекту закону щодо екологічного страхування, проте й досі ані в цілому в законодавчій базі, ані в проектах на офіційному сайті законодавства України такий проект чи закон не фігурує; завдання актуалізації Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему" також залишилось абсолютно невиконаним - досі цей закон і ця програма залишаються в редакції від 01.01.2019 року.

Як свідчить наведений аналіз, більшість встановлених Президентом доручень Кабінету міністрів України досі є нереалізованою в достатньому обсязі. Відтак вимогою часу є реформування всієї системи публічного управління України й, зокрема - системи екологічної безпеки. Необхідно впровадити модель державного управління, здатну задовольнити важливі потреби не лише нинішнього покоління, а й майбутніх поколінь (Лутковська, 2020). Ми вважаємо, що дана модель є моделлю, свідомо раціональною та відповідальною перед майбутніми поколіннями, що формується державою, що підтримується суспільством, заснованої на принципах екологічного менеджменту, що базується на відновлюваних джерелах енергії та поєднується з механізмами захисту людської сфери. саморегуляція складових її підсистем.

Цікавою є модель, що ґрунтується на гуманітарних цінностях усвідомленого вибору та усвідомленого відповідального споживання. За нею "людина сама має прагнення задовольнити всі категорії інстинктивних потреб, які можуть бути обмежені конкретними історичними та фізико-географічними умовами. Проте, вступивши у певну спільність, індивіди стикаються з перетином інтересів". Інші члени цієї спільноти мають схожі інтереси. Тільки суспільство може примирити конфліктуючі інтереси за допомогою табу, моралі та правових норм. Так виникає політичний вимір держави -- як простір координації інтересів членів спільноти, що перетинаються, місцева людська спільнота» (Радченко, 2008, с. 279) Це означає, що в процесі суспільного життя та управління людина повинна якнайбільше брати від природи і віддавати природі. На думку Р. М. Буканова, вимагає «встановлення системи відносин, що не існувала раніше, при якій кожна людина в силу свого власного зростання дбала б про природу і підтримувала її в сприятливому стані; одне радикальне ставлення». Зміна ставлення до природи »(Буканов 2020. С. 63).

Хочемо звернути увагу на те, що державне управління є не тільки видом людської діяльності, а й інститутом та системотворчою діяльністю, оскільки за правильної організації воно призводить до нової системної якості життя, а за неправильної організації, це створює нову системну якість життя. що ведуть до хаосу та соціально-політичної кризи. Існує систематичний зв'язок між сучасною державною політикою та державним управлінням, які взаємно визначають, посилюють чи послаблюють ефективність своїх відповідних компонентів.

У сучасних умовах глобального конфлікту в Україні однією з надзвичайно важливих ланок є національна екологічна політика, функція якої покликана забезпечити реалізацію гарантованого конституцією рівня екологічної безпеки та безпеки життя людини та суспільства шляхом формування необхідних політичних, економічних та соціальних умов. До таких умов вчені О. М. Вишневська, М. Ю. Василенко та Н. В. Охота віднесли, зокрема, адаптацію законодавства країн світу до норм міжнародного права, забезпечення виконання всіх зобов'язань за ратифікованою Паризькою угодою, підвищення ступеня обмеження, що накладаються на сторони; підвищити інвестиційну привабливість та стимулювати потенційних інвесторів до реалізації проектів з охорони навколишнього середовища, оновлення технологій та процесів, екологічного виробництва; підвищити рівень соціальної відповідальності та екологічної свідомості; розширити сферу екологічної освіти; забезпечити ефективність екологічного моніторингу для швидко та ефективно коригувати управлінські рішення; Підвищити відповідальність та запровадити відповідні санкції за порушення затверджених екологічних норм та зобов'язань; Усунути транскордонні ризики, які можуть призвести до збільшення негативних екологічних явищ у межах країн та регіонів світу (Вишневська, Василенко, Охота, 2020, с. 44-45).

Висновки

Таким чином, в умовах глобальних конфліктів є очевидним загальнопланетарний та гуманітарний характер політики екологічної безпеки в публічному управлінні сучасних держав. «Гібридна війна» найчастіше визначається як хай-тек конфлікт, метою якого є нав'язування волі акторів їх опонентам через інтегровані адаптивні та асиметрично синхронізовані деструктивні засоби впливу на них у різних сферах життя, в екологічній тощо. Це продовження політики держави, коаліцій, політичних груп, транснаціональних корпорацій та недержавних акторів з порушенням їх взаємодії. Тому, найважливішим є висновок, що екологічна криза в умовах глобальних конфліктів - це в основному філософсько-ідеологічна криза, світоглядна криза, яка не підпорядкована лише економічним факторам розвитку.

Протидія наслідкам реалізації державної екологічної політики в умовах глобальних конфліктів передбачає низку інструментально-операційних дій, серед яких головними є: моніторинг та прогнозування аварійних, природно-катастрофічних та техногенних загрозливих ситуацій; оцінка існуючого рівня загроз (ризиків) екологічному стану довкілля в рамках тієї чи іншої сфери (галузі) компетенції даного органу; ідентифікація джерел небезпеки, усвідомлення проблеми та невідкладності її усунення; підготовка та ухвалення управлінського рішення; здійснення управлінських, інженерних та технічних заходів по підвищенню надійності, продовження ресурсу безаварійної експлуатації промислового та іншого устаткування, обладнання; проведення інформаційної кампанії з роз яснення запланованих природоохоронних заходів, залучення до реалізації та громадського контролю виконання представників суспільного сектору. Однак, пріоритетам у діяльності систем екологічної безпеки умовах глобальних конфліктів має бути орієнтація на безпеку життя і здоров я людей як найвищу цінність держави.

Література

1. Буканов Г. М.. Дискусійні аспекти характеристики елементів структури екологічної безпеки. Журная східиосеропейського права. 2020. № 78. С. 60-66.

2. Бернадський Б. В. Міжнародні конфлікти: курс лекцій: ДП «Вид. Дім «Персонам». 2012. 366 с.

3. Вишневська О. М., Василенко М. Ю., Охота Н. В. Пріоритетні підходи розвитку глобального світу - екологічна безпека. Mode^^-n economics. 2020. № 20. С. 41-46.

4. Каденюк Л. К. Ідея Екологічної Конституції Землі як фактор національної і глобальної безпеки. Вісник Національної академії наук України, 2017. № 3. 65-74.

5. Клешня Г. М. Екологічний імператив як фактор антропологічної безпеки сучасного суспільства. Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. 2020. № 1. С. 57-63.

6. Лутковська С. М. Сутність системи екологічної безпеки сталого розвитку в умовах глобальної економіки. Ефективна економіка. 2020. № 4. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/efek_2020_4_32

7. Машков О. А., Міхеєв В. С., Жукаускас С. В. Створення системи підтримки інформаційних екологічних рішень як системне забезпечення екологічної безпеки держави. Науковий часопис Академії національної без^е^и. 2020. № 1-2. С. 58-76.

8. Мельник В. І. Романашенко О. А., Романашенко І. О. Проблеми та перспективи вдосконалення політики екологічної безпеки в Україні. Інженерія природокористування. 2019. № 2. С. 126-131.

9. Палієнко О. А. Аналіз і шляхи вирішення проблем екологічної безпеки в Україні. Вісник Національного технічного університету ”ХПГ. Серія: Механіко-технояогічні системи та комплекси. 2017. № 19. С. 147-151.

10. Пішеніна Т. І. Інституційне забезпечення екологічної безпеки в системі економічних відносин. Економічний часопис^ХХІ. 2013. № 1-2(1). С. 19-22.

11. Повідомлення про оприлюднення проекту Державної стратегії управління лісами України до 2035 року. Офіційний портал Міністерства захисту Довкілля та природних ресурсів України. 26.10.2020 р. URL: https://mepr.gov.ua/news/36108.html

12. Придатько І. В., Кардаш О. Ю., Колларов Д. О., Тютюнник Н. Л. Розвиток альтернативної енергетики України в контексті забезпечення енергетичної та екологічної безпеки держави. Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Електротехніка і енергетика. 2020. № 2. С. 87-91.

13. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за незаконне видобування корисних копалин": Закон України № 1685-IX від 15.07.2021. Урядовий кур'єр. № 157 від 14.08.2021.

14. "Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на період до 2025 року". Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 р. № 443-р. Урядовий кур'єр. № 99 від 26.05.2021.

15. "Про охорону атмосферного повітря". Закон України № 2707-XII від 16.10.1992 р. в редакції від 05.08.2021 р. ВідомостіВер:ховноїРади Україна, 1992, № 50, ст.678.

16. "Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами". Закон України № 376-IX від 12.12.2019 р. Відомості Верховної Ради України, 2020, № 21, ст.145.

17. Радченко О. В. Антропологічна природа ціннісної системи суспільства. Теорі^я та практика державного управління. 2008. Вип. 2 (21). С. 275 - 282.

18. Світова гібридна війна: український фронт: монографія / за заг. ред. В.П. Горбуліна.К.: НІСД, 2017. 496 с.

19. Самосієнко Я. Б. Налисько М. М., Тимошенко О. А., Чернета В. М. Проблеми та шляхи поліпшення екологічної безпеки в Україні. Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. 2020. № 6. С. 133-139.

20. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації": Указ Президента України № 111/2021 від 23 березня 2021 р. Офіційний вісник Президента України. 2021. №6 від 02.04.2021. стор. 106, стаття 1249, код акта 103740/2021

21. Цілі Сталого Розвитку: Україна. Національна доповідь. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Київ: Мінекономрозвитку, 2017. 174 с.

References

1. Bukanov G. М. (2020). Dyskusiyni aspekty kharakterystyky elementiv struktury ekolohichnoyi bezpeky [Discussion aspects of the characteristics of the elements of the structure of environmental safety]. Journal of Eastern European Law - Journal of Eastern European Law. Vol. 78. 60-66. [in Ukrainian]

2. Bernadsky B.V. (2012) Mizhnarodni konflikty: kyrs lektsy [International conflicts: a course of lectures]. DP Vyd. Dym «Personal» [SE "Publishing house "Staff] Vol. 366. [in Ukrainian]

3. Vyshnevska O. M., Vasylenko M. Y., Okhota N. V. (2020). Priorytetni pidkhody rozvytku hlobal'noho svitu - ekolohichna bezpeka [The priority approaches to the development of the global world are environmental security]. Mode^^ economics. Vol. 20. 41-46. [in Ukrainian]

4. Kadenyuk L. K. (2017). Ideya Ekolohichnoyi Konstytutsiyi Zemli yak faktor natsional'noyi i hlobal'noyi bezpeky [The idea of the Ecological Constitution of the Earth as a factor of national and global security]. VisnykNatsional^rno;yi akademi;yi nauk Ukrayiny - B^ulle^^^ of the National Academy of Sciences o;f Ukraine. Vol. 3. 65-74. [in Ukrainian]

5. Kleshnya H. M. (2020). Ekolohichnyy imperatyv yak faktor antropolohichnoyi bezpeky suchasnoho suspil'stva [Ecological imperative as a factor of anthropological security of modern society]. Visnyk Natsional^fnoho aviatsiynoho universytetu. Filosofiya. Kul^fturolohiya - Bulletin of the National Aviation University. Philosophy. Culturology. Vol. 1. 57-63. [in Ukrainian]

6. Lutkovska S. M. (2020). Sutnist' systemy ekolohichnoyi bezpeky staloho rozvytku v umovakh hlobal'noyi ekonomiky [The essence of the system of ecological security of sustainable development in the global economy]. Efektyvna eko^o^-ika - Efficient econom;y. 2020. Vol. 4. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2020_4_32 [in Ukrainian]

7. Mashkov O. A., Mikheyev V. S., Zhukauskas S. V. (2020). Stvorennya systemy pidtrymky informatsiynykh ekolohichnykh rishen' yak systemne zabezpechennya ekolohichnoyi bezpeky derzhavy [Creating a system of support for environmental information solutions as a system of environmental security of the state]. Naukoy chasop^ys Akademi^yi natsional^rno;yi bezpeky - Scientific journal of the Academy of National Security]. Vol. 1-2. 58-76. [inUkrainian]

8. Melnyk V. I. Romanashenko O. A., Romanashenko I. O. (2019). Problemy ta perspektyvy vdoskonalennya polityky ekolohichnoyi bezpeky v Ukrayini [Problems and prospects for improving environmental safety policy in Ukraine]. Inzheneri^ya pr;yrodokor;ystu^vannya - Environmental engineering. Vol. 2. 126-131. [in Ukrainian]

9. Paliyenko O. A. (2017). Analiz i shlyakhy vyrishennya problem ekolohichnoyi bezpeky v Ukrayini [Analysis and ways to solve problems of environmental safety in Ukraine]. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu пКНРГ'. Seriya: Mekhaniko-tekhnolohichni systemy ta kompleksy - Bulletin of the National Technical Uni^versity ffKhPIff. Series: Mechanicaltechnological systems and complexes. Vol. 19. 147-151. [in Ukrainian]

10. Pishenina T. I. (2013). Instytutsiyne zabezpechennya ekolohichnoyi bezpeky v systemi ekonomichnykh vidnosyn [Institutional support of ecological safety in the system of economic relations]. Ekonomichnyy chasopys-XXI - Eco^o^^c Jo^^^al - XXI. Vol. 1-2(1). 19-22. [in Ukrainian]

11. Povidomlennya pro oprylyudnennya proyektu Derzhavnoyi stratehiyi upravlinnya lisamy Ukrayiny do 2035 roku [Notice of promulgation of the draft State Forest Management Strategy of Ukraine unti\ 2035~]. Official portal of the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine. 26.10.2020 p. Retrieved from: https://mepr.gov.ua/news/36108.html [in Ukrainian]

12. Prydatko I. V., Kardash O. Y., Kollarov D. O., Tyutyunnyk N. L. (2020). Rozvytok al'ternatyvnoyi enerhetyky Ukrayiny v konteksti zabezpechennya enerhetychnoyi ta ekolohichnoyi bezpeky derzhavy [Development of alternative energy of Ukraine in the context of ensuring energy and environmental security of the state]. Naukovip^at^^Donets^rkoho natsional^rnoho tekhnichnoho universytetu. Seriya: Elektrotekhnika i enerhetyka - Scientific works of Donetsk National Technical University. Series: Electrical Engineering and Energy]. Vol. 2. 87-91. [in Ukrainian]

13. Zakon Ukrayiny “Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo posylennya vidpovidal'nosti za nezakonne vydobuvannya korysnykh kopalyn”Јє vid 15.07.2021. № 1685-IX [Law of Ukraine: “About modification of some legislative acts of Ukraine concerning strengthening of responsibility for illegal extraction of minerals” from 15.07.2021. № 1685-IX]. Uryadovyykuryer-Government courier. № 157 from 14.08.2021. [in Ukrainian]

14. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny: “Pro zatverdzhennya Natsional'noho planu diy z okhorony navkolyshn'oho pryrodnoho seredovyshcha na period do 2025 roku” vid 21 kvitnya 2021 r. № 443-p [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine: “On approval of the National Action Plan for Environmental Protection until 2025” of April 21, 2021 № 443-p]. Uryadovyy kuryer - Government courier. № 99 from 26.05.2021. [in Ukrainian]

15. Zakon Ukrayiny “Pro okhoronu atmosfernoho povitrya” vid 16.10.1992 r. v redaktsiyi vid 05.08.2021 r. № 2707-XII [Law of Ukraine: “On protection of atmospheric air” of October 16, 1992, as amended on August 5, 2021 № 2707-XII]. Vidomosti Verkho^vno^yi Rady Ukrayiny - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine,1992, № 50, ст.678. [in Ukrainian]

16. Zakon Ukrayiny “Pro rehulyuvannya hospodars'koyi diyal'nosti z ozonoruynivnymy rechovynamy ta ftorovanymy parnykovymy hazamy” vid 12.12.2019 r. № 376-IX [Law of Ukraine: “On regulation of economic activity with ozone-depleting substances and fluorinated greenhouse gases” of 12.12.2019 № 376-IX]. Vidomosti Verkho^vno^yi Rady Ukrayiny - Information of the Verkhovna Rada o;f Ukraine, 2020, № 21, ст.145. [in Ukrainian]

17. Radchenko O. V. (2008) Antropolohichna pryroda tsinnisnoyi systemy suspil'stva [Anthropological nature of the value system of society]. Teori;ya ta praktyka de^zhav^oho upravlinnya - Theory andpractice of public administration. Vol. 2 (21). 275 - 282. [in Ukrainian]

18. Samosiyenko Y. B. Nalys'ko M. M., Tymoshenko O. A., Cherneta V. M. (2020). Problemy ta shlyakhy polipshennya ekolohichnoyi bezpeky v Ukrayini [Problems and ways to improve environmental safety in Ukraine]. Visnyk Prydniprovs^fkoyi derzhavnoyi akademiyi budivnytstva ta arkhitektury - Bulletin of the Dnieper State Academy of Civil Engineering and Architecture.Vol. 6. 133-139. [in Ukrainian]

19. Svitova gybrydna vyna: ukrainsky front: monohrafiy [World hybrid war: Ukrainian front: monograph]| za zah. /red. Horbylina V.P. - K. NISD. (2017) Vol. 496. [in Ukrainian]

20. Ukaz Prezydenta Ukrayiny “Pro rishennya Rady natsional'noyi bezpeky i oborony Ukrayiny vid 23 bereznya 2021 roku "Pro vyklyky i zahrozy natsional'niy bezpetsi Ukrayiny v ekolohichniy sferi ta pershocherhovi zakhody shchodo yikh neytralizatsiyi” vid 23 bereznya 2021 r. № 111/2021 [Decree of the President of Ukraine “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of March 23, 2021" On the challenges and threats to national security of Ukraine in the environmental sphere and priority measures to neutralize them”Јє of March 23, 2021№ 111/2021. Ofitsiynyy visnyk Prezydenta Ukrayiny - Official Gazette of the President of Ukraine. 2021. №6 from 02.04.2021. pp. 106, s. 1249, kod 103740/2021 [in Ukrainian]

21. Tsili Staloho Rozvytku: Ukrayina. Natsionalna dopovid (2017) [Sustainable Development Goals: Ukraine. National Report]. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine. Kyiv: Ministry of Economic Development. 174 p. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru