Фінансовий механізм та його роль у забезпеченні державної політики у сфері екологічної безпеки

• providing tax, credit and other benefits for the low-waste and resource-saving technologies implementation;

Виклад основного матеріалу дослідження

В сучасних умовах при вирішенні питань забезпечення екологічної безпеки держави особливо актуальне завдання ефективного використання фінансових ресурсів. Воно повинно вирішуватися за допомогою активної фінансової політики і відповідного механізму акумуляції, розподілу і використання грошових коштів. Фінансовий механізм забезпечення екологічної безпеки покликаний забезпечити реалізацію цільових функцій соціальної держави, які полягають в рішенні комплексу соціально-захисних завдань, створенні умов для розвитку громадянського суспільства, у формуванні здорового соціального і екологічно безпечного клімату, що у результаті приведе до динамічного економічного розвитку країни.

Елементи фінансового механізму управління екологічною безпекою і забезпечення екологічної безпеки в Україні стали розвиватися з 1960-х рр. Донині проблеми охорони довкілля вирішувалися переважно на основі адміністративно-правових методів, шляхом заборон, обмежень, заходів кримінального покарання.

Використання тільки прямих способів впливу на природокористувачів на основі стосунків влади і підпорядкування не завжди ефективно, оскільки частенько не призводить до помітного поліпшення стану природного середовища. Відповідно, виникла необхідність використання і фінансових важелів, заснованих на матеріальній зацікавленості, тобто на непрямому державному управлінні екологічною безпекою.

Метою фінансового механізму забезпечення екологічної безпеки і охорони довкілля є узгодження фінансових і екологічних інтересів громадського виробництва, як вертикальних - державних, регіональних, локальних, так і горизонтальних - територіальних, відомчих, на рівні зв'язків між підприємствами. Формування повноцінного фінансового механізму забезпечення екологічної безпеки вимагає конкретизації суті цієї конструкції, принципів її побудови і структури, що визначають умови досягнення цілей державної політики в області екології. Дослідженню ефективності функціонування економічного механізму природокористування і регулювання екологічної безпеки в умовах стійкого розвитку присвячена значна кількість публікацій, які розглядають економічні і правові аспекти цієї проблеми. Загальним для них є те, що під економічним механізмом природоохорони розуміється сукупність управлінських процедур для реалізації передбачених законодавством економічних заходів забезпечення охорони довкілля і раціонального природокористування.

Економічний механізм екологічної безпеки характеризується як система державного регулювання, у поєднанні з ринковим механізмом що має здатність стимулювати природосбережение, забезпечити нормальні умови життєзабезпечення нинішніх і майбутніх поколінь людства.

Розглядая теоретичні основи механізму еколого-економічного регулювання на рівні малого підприємництва, Б.М. Данилишин виділяє як ієрархічну систему адміністративних органів і управлінських структур, за допомогою яких вирішуються основні еколого-економічні завдання і досягаються поставлені цілі, так і систему економічних важелів і взаємозв'язків, що відбивають дію з досягнення кінцевого результату - розвитку суспільства в гармонії з довкіллям [2, с.85].

Принципи побудови фінансового механізму використання, відтворення і охорони природних ресурсів і управління екологічною безпекою є початковим пунктом, що визначає дану діяльність. Фінансовий механізм грунтується на таких принципах, як платність, наукова обгрунтованість, економічна відповідальність, комплексність і господарський розрахунок. Основною позицією досліджуваного механізму є платність, яка припускає використання природних ресурсів в процесі виробництва винятково за плату. Жоден природний ресурс не може надаватися кому б то не було в користування безкоштовно. Вказане положення закріплене Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Встановлення платності користування природними ресурсами спрямоване на рішення важливих соціальних, економічних і екологічних завдань : підвищення зацікавленості в ефективному використанні природних ресурсів, формування додаткових фінансових джерел для відтворення обмежених ресурсів довкілля. природокористування екологічний безпека

Принцип наукової обгрунтованості управління екологічною безпекою і охорони довкілля означає розумне, засноване на наукових дослідженнях поєднання екологічних і економічних інтересів суспільства, що забезпечують реальні гарантії прав людини на здорове і сприятливе для життя довкілля. Сурова обгрунтованість потрібна при спільному використанні різних складових фінансового механізму. Гостро стоять проблеми економічної оцінки природних ресурсів і ціноутворення, а також розрахунків економічного збитку, що заподіюється господарською діяльністю. Потрібні наукові рекомендації при визначенні оптимального поєднання витрат на забезпечення екологічної безпеки і охорону природного середовища з різних джерел - бюджетних, власних коштів господарюючих суб'єктів, екологічних фондів, інших каналів.

Принцип економічної відповідальності знаходить своє вираження в обов'язку природокористувачів відшкодовувати збиток, що заподіюється природному середовищу, здоров'ю людей і майну фізичних і юридичних осіб в результаті здійснення екологічних правопорушень.

Принцип комплексності (іншими словами, системності, усебічного охоплення ситуації) означає, зокрема, прагнення до багатоцільового використання ресурсів, розвитку маловідхідних і безвідходних виробництв, глибокої переробки сировини. Цьому повинні відповідати усі елементи фінансового механізму управління екологічною безпекою.

Принцип господарського розрахунку вимагає ув'язки екологізації виробництва на кожному конкретному підприємстві з його економічною ефективністю, прибутковістю. Це положення повинне стати засадничим при формуванні системи управління усієї виробничої сфери, оскільки відповідає інтересам господарюючих об'єктів і суспільства в цілому, дозволяючи забезпечити вигідність виконання екологічних вимог і нормативів. Величезною перевагою економічного методу управління і економічних чинників в природокористуванні є те, що з їх допомогою дії природокористувачів з вимушено необхідних, регламентованих перетворюються на осмислено необхідні, тобто переходять на рівень потреб і інтересів самих природокористувачів. З приводу структурної будови економічного механізму забезпечення екологічної безпеки існують різні думки. При цьому значна роль відводиться фахівцями фінансовим методам і інструментам [1, с.38]. Фінансовий механізм управління екологічною безпекою і охороною природного середовища в Україні включає ряд елементів, основними з яких є:

По-друге, заходи, спонукаючі природокористувачів до проведення охоронних заходів : система пільг; система переваг, пріоритетів; право на прискорене списання природоохоронного устаткування.

По-третє, економічні заходи, що підтримують користувачів при здійсненні ними природоохоронних заходів: субсидії; кредити (пільгові, довготривалі); цільові позики під низькі відсотки; зниження податків або звільнення від них; виплати з цільових екологічних фондів.

У дослідженні фінансового механізму державної екологічної безпеки на рівні малого підприємництва виділяються такі складові частини:

- підсистема державної підтримки (екологічне страхування, пільгове оподаткування і кредитування);

- підсистеми державної координації ринкового механізму (державна бюджетна підтримка екологічної освіти, екологічного моніторингу, контролю; формування правового механізму, інфраструктури ринку;

- координація цін і квот;

- координація ринку екологічних товарів і послу.

До найважливіших економічних інструментів регулювання ефективності виробництва в умовах забезпечення екологічної безпеки відносяться :

- механізм акумуляції власних фінансових ресурсів і залучення засобів для створення на підприємстві екологічного фонду або системи екологічного страхування;

- організація бухгалтерського, управлінського обліку і аудиту екологічної діяльності підприємств;

- вдосконалення податкового менеджменту для реалізації податкових пільг, пов'язаних з екологічними витратами;

- обгрунтування системи показників розрахунку економічної і соціальної ефективності екологічних заходів.

Економічні методи дозволяють здійснити м'яке, непряме управління, надаючи суб'єктам природокористування відносну самостійність у виборі шляху досягнення рішення задачі. Діючи постійно, ця форма управління дозволяє передусім попередити погіршення стану природних об'єктів і умов задоволення потреб в природних ресурсах, властивостях і якостях природних об'єктів [4, с.62].

Виділяються наступні методи економічного регулювання в області охорони довкілля :

- розробка державних прогнозів соціально-економічного розвитку на основі екологічних прогнозів;

- розробка державних програм в області екологічного розвитку України і цільових програм в області охорони довкілля регіонів;

- встановлення плати за негативну дію на довкілля;

- встановлення лімітів на викиди і скидання забруднюючих речовин і мікроорганізмів, лімітів на розміщення відходів виробництва і споживання і інші види негативної дії на довкілля;

- проведення економічної оцінки природних об'єктів і природно-антропогенних об'єктів;

- проведення економічної оцінки дії господарської і іншої діяльності на довкілля;

- підтримка підприємницької, інноваційної і іншій діяльності (у тому числі екологічного страхування), спрямованої на охорону довкілля;

- відшкодування в установленому порядку шкоди довкіллю.

Таким чином, в сучасній науковій літературі спостерігається відсутність єдиної чіткої концепції структурного змісту фінансового механізму забезпечення екологічної безпеки країни. Крім того, елементи економічного і фінансового механізмів розглядаються в сукупності, без розділення різних сегментів стосунків.

На поєднання фінансового й економічного механізмів звертає увагу Є. В. Хлобистов, який вважає їх комплексом організаційних та інституційних заходів, спрямованих на кредитно-фінансове забезпечення та реалізацію екологічної політики відповідно до рівня розвитку продуктивних сил і соціальних пріоритетів щодо якості довкілля й раціонального природокористування [5, с.7].

Висновки з проведеного дослідження

Отже, фінансовий й економічний механізми реалізації екологічної політики доповнюють один одного й перебувають у нерозривній єдності один від одного. Ефективна дія фінансового механізму можлива тільки в умовах взаємозв'язку і взаємозалежності з економічним механізмом. У свою чергу, усі складові частини фінансового механізму управління утримують конкретні види дії на природокористувачів, тобто самі є системами. Ускладнення економічних стосунків, розвиток ринкових взаємозв'язків спричиняють за собою вдосконалення вже сталих, а також появу нових елементів механізму, спрямованих на забезпечення ресурсозберігаючого природокористування і охорони довкілля.

Основним завданням в цій сфері є економічне регулювання ринкових стосунків в цілях раціонального природокористування, щоб не виснажити, природне середовище та розробка науково обгрунтованої методики визначення розміру компенсацій за ушкодження, що наноситься довкіллю і здоров'ю громадян в процесі господарської діяльності, при техногенних і природних надзвичайних ситуаціях, а також в результаті екологічно небезпечній діяльності.

Література

1. Веклич О. О. Сучасні тенденції фінансового забезпечення природоохоронної діяльності в Україні. Фінанси України. 2009. № 11. С. 20-34.

References

1. Veklych, O.O. (2009), “Modern trends in financial support of environmental protection activities in Ukraine”, Finansy Ukrainy, vol. 11, pp. 20-34.

2. Danylyshyn, B.M. (2008), Ekolohichna skladova polityky staloho rozvytku [Ecological warehouse policy of steel development], Yuho-Vostok LTD, Donetsk, Ukraine.

3. Irtyshcheva, I.O. Stroiko, T.V. and Stehnei, M.I. (2015), “Factors and features of ecologically sustainable development of rural areas in conditions of global challenges”, Aktualni problemy ekonomiky, vol. 1, pp. 302-310.

4. Mandryk, V.O. and Novak, U.P. (2016), "Ecological tax in Ukraine: foreign experience, modern realities, areas for improvement", Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy, vol. 26.6, pp. 20-26.

5. Khodakivska, O.V. Hnatenko, I.A. Dyachenko, T.O. and Sabiy, I.M. (2021), "Models of entrepreneurship in terms of innovation economy and knowledge economy: resource and cost management", Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 15, pp. 5-11.