Критерії й показники оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України

Критерії й показники оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту

Людмила Базиль доктор педагогічних наук, доцент, учений секретар

Тетяна Рулєвська Аспірантка

м. Київ, Україна

Анотація

У статті актуалізовано проблему розвитку екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту. Підкреслено, що екологія справедливо визнається одним із пріоритетних векторів відновлення України, а вирішення екологічних проблем - принципово важливим завданням забезпечення здоров'я нації. Успіх реалізації екологічних проєктів зумовлюється рівнем сформованості загальної, й зокрема її складової - екологічної, культури суспільства. В цьому контексті особливої уваги потребує розвиток екологічної культури майбутніх судномеханіків і судноводіїв, професійна діяльність яких передбачає активну взаємодію і вплив на природні екосистеми. Доведено необхідність оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх судноводіїв, штурманів, суднових механіків. Узагальнено, що критерій - це еталонний взаємозумовлений комплекс показників для порівняння предметів або явищ; показник - сукупність індикаторів, що вирізняють один предмет або явище із множини йому подібних; індикатор - безпосередня кількісно вимірювана ознака досліджуваного предмета чи явища.

Метою статті є визначення й наукове обґрунтування критеріїв і показників оцінювання рівнів розвитку екологічної культури майбутніх фахівців річкового та морського транспорту з урахуванням сутнісних характеристик професійної діяльності судноводіїв і судномеханіків.

Авторами розкрито логіку обґрунтування критеріїв і показників діагностування рівнів розвиненості екологічної культури. Схарактеризовано критеріальний апарат, що, по-перше, увиразнює взаємозв'язки між мотиваційним, когнітивним і суб'єктно-діяльнісним компонентами екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту; по-друге, уможливлює відстежування їх цілісної динаміки з урахуванням своєрідності фахової діяльності судноводіїв, штурманів і судномеханіків через визначення кількісних та якісних показників. Відповідно до структури екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту було визначено такі критерії: для оцінювання мотиваційного компонента - мотиваційно-ціннісний, для оцінювання когнітивного - когнітивно- пізнавальний, для оцінювання суб'єктно-діяльнісного - поведінково- діяльнісний. Охарактеризовані у статті показники розглянуто під кутом трьох когерентних конструктів: мотиваційно-ціннісного, знаннєво-мисленнєвого, поведінково-діяльнісного. Кожний з критеріїв є мірилом істинності результатів дослідження, їх відповідності об'єктивній дійсності. Перспективи подальшого дослідження позиціоновано в укладанні характерологічних ознак низького, середнього і високого рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту.

Ключові слова: професійна освіта, екологічна культура, фахівці річкового і морського транспорту, критерій, показник.

Abstract

Liudmyla Bazyl

postdoctoral researcher in pedagogy, associate professor, academic secretary of the Institute for Vocational Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv

Tetiana Rulevska

a post-graduate student at the Institute of Vocational Education of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, Kyiv

CRITERIA AND INDICATORS OF DEVELOPMENT LEVELS OF ENVIRONMENTAL CULTURE OF FUTURE INLAND WATERWAY AND MARITIME TRANSPORT SPECIALISTS

The article actualizes the problem of development of environmental culture of future inland waterway and maritime transport specialists. The environment is rightly recognised as one of the priority vectors of Ukraine's recovery, and solving environmental problems is a fundamentally important task for ensuring the nation's health. The success of environmental projects is determined by the development level of the general, and in particular its component, environmental culture of society. In this context, special attention should be paid to the development of the environmental culture of future ship mechanics and navigators, whose professional activities involve active interaction and impact on natural ecosystems.

The necessity of assessing the levels of development of environmental culture is proved of future ship mechanics and navigators, whose professional activities involve active interaction and impact on natural ecosystems. It is generalized that criteria is a reference interdependent set of indicators for comparing objects or phenomena; indicator - a set of indicators that distinguish one object or phenomenon from many similar ones; indicator - a direct quantitatively measured feature of the object or phenomenon being studied.

The purpose of the article is to define and scientifically substantiate the criteria, indicators for assessing the levels of environmental culture in the future in the field of territories and maritime transport specialists, taking into account the essential characteristics of the professional activities of ship drivers and ship mechanics.

The authors revealed the logic of the justification of the criteria, indicators assessment of development levels of environmental culture development of future inland waterway and maritime transport specialists. The criterion apparatus is characterized, firstly, expressing the relationship between the motivational, cognitive and subject-active components of environmental culture of future inland waterway and maritime transport specialists; secondly, it allows you to track their integral dynamics, taking into account the uniqueness of the professional activities of navigators, navigators and ship mechanics through the definition of quantitative and qualitative indicators. According to the structure of environmental culture of future inland waterway and maritime transport specialists the following criteria were defined: for the assessment of the motivational component - motivational-value, for the assessment of the cognitive - cognitive-cognitive, for the assessment of the subject-activity - behavioral-activity. The indicators described in the article are considered from the angle of three coherent constructs: motivational-value, knowledge-thinking, behavioral-activity. Each of the criteria is a measure of the truth of the results of the study, their compliance with objective reality. Prospects for further research are positioned in the conclusion of characterological features of low, medium and high levels of environmental culture development of future inland waterway and maritime transport specialists.

Keywords: vocational education, environmental culture, inland waterway and maritime, components, criteria, indicators.

Постановка проблеми

Численні екологічні кризові явища, економічна криза, нівелювання загальнолюдських цінностей спричиняють загострення проблем у системі «соціум-людина-природа». Разом із цим зактуалізована на загальнодержавному рівні необхідність реалізації цілей сталого розвитку, зокрема зростання рівнів добробуту народу за умови збереження й примноження природного довкілля, сприяння стійкості функціонуванню екосистем, зумовлює підвищення вимог до професійної підготовки майбутніх фахівців, діяльність яких передбачає активну взаємодію і вплив на природні екосистеми, зокрема спеціалістів галузі річкового й морського транспорту [1]. В умовах сьогодення затребуваними є фахівці з розвиненою екологічною культурою, що виражається в їхній здатності сприяти гармонійній взаємодії системи «соціум-людина-природа», збереженню та примноженню природного довкілля й екосистем, що певною мірою уможливлює розв'язання екологічних проблем на регіональному і глобальному рівнях.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблематикою дослідження розвитку екологічної культури займалися багато дослідників у таких тематичних напрямах: філософські аспекти розвитку екології, екологічної освіти й виховання (В. Андрущенко, В. Кремень, В. Крисаченко, О. Салтовський та ін.); теоретико-методологічні засади професійної педагогіки (Л. Базиль, Т. Герлянд, О. Дубасенюк, А. Каленський, Н. Кулалаєва, П. Лузан, Н. Ничкало, В. Орлов, В. Радкевич, С. Сисоєва, О. Тітова, В. Ягупов); інноваційні підходи до вдосконалення морської освіти (А. Гараджи, Л. Герганов, В. Захарченко, О. Кудін, В. Лобастов, В. Онищук, І. Смирнова, О. Тирон та ін.); моделі професійної підготовки майбутніх фахівців морського і внутрішнього водного транспорту (О. Байрамова, О. Безбах, Г. Васильченко, Ю. Єжокіна, Н. Знамеровська, М. Ярмоленко й ін.); концепції екологічного виховання (Г. Балл, І. Бех, В. Джигерей, М. Дробноход, І. Звєрєва, І. Качур, Л. Лук'янова, Т. Пузир, М. Хилько, С. Шмалей та ін.); психолого-педагогічні засади формування екологічної компетентності й розвитку екологічного мислення здобувачів різних рівнів освіти (С. Занюк, С. Кравченко, А. Льовочкіна, О. Ловка, С. Максименко, О. Мамешина, О. Набочук, Р. Падалка, О. Паркулаб та ін.); методичні основи формування екологічної компетентності та культури майбутніх фахівців різних спеціальностей (М. Білянська, Ю. Бойчук, Т. Вайда, Н. Грейда, Г. Науменко, С. Совгіра, С. Рудишин, Г. Тарасенко, М. Хроленко, К. Яблуновська та ін.); зміст і технології формування екологічної свідомості здобувачів різних рівнів освіти (О. Антонова, Л. Білик, О. Грезе, Т. Кулик, Н. Рідей, Ю. Саунова, М. Хроленко та ін.), а також професійної спрямованості, різних видів компетентностей майбутніх судноводіїв та готовності до фахової діяльності (О. Безлуцька, Г. Варварецька, С. Глікман, В. Кліндухова, М. Кулакова, О. Ляшко, О. Мітракова, М. Мусоріна О. Попова, І. Сокол, Н. Сосницька, Т. Четверикова).

Науковці, зосереджуючи увагу на формуванні ціннісних орієнтацій і світоглядних ставлень до гармонізації системи «суспільство-природа», екологічних знань і вмінь із природозбережувальної діяльності здобувачів різних рівнів освіти, обґрунтовують комплексність, інтегрування індивідуальних і загальнолюдських інтересів та безперервність як необхідні ознаки формування й розвитку екологічної культури. Для об'єктивного оцінювання стану розвиненості означеного утворення дослідники виокремлюють такі одиниці вимірювання - критерії, показники та рівні. Водночас, ученими не розроблено критеріального апарату діагностування рівнів розвитку екологічної культури саме майбутніх фахівців річкового і морського транспорту, не визначено критеріїв і показників оцінювання стану розвиненості досліджуваного феномену.

Мета статті: визначити критерії й показники оцінювання рівнів розвитку екологічної культури майбутніх фахівців річкового та морського транспорту з урахуванням сутнісних характеристик професійної діяльності судноводіїв і судномеханіків.

Виклад основного матеріалу

Рівні розвитку екологічної культури майбутніх фахівців річкового та морського транспорту визначаються за характеристиками сформованості її мотиваційного, когнітивного й суб'єктно- діяльнісного компонентів [15]. Такі характеристики можливо визначити за відповідними критеріями і показниками. У цьому контексті важливо конкретизувати дефініції цих понять. За результатами теоретичного аналізу досліджень у галузі професійної педагогіки та її субдисциплін встановлено, що науковці, здебільшого, керуються загальновизнаними тлумаченнями критерію, як: «засобу для судження, на підґрунті якого оцінюють, визначають чи класифікують явища» [4, с. 465]; «ознаки, за якою діагностують динаміку предметів, явищ; підґрунтя для порівняння чи зіставлення з певним еталонним виявом конкретної якості» [7, с. 245-247]; своєрідного правила, «згідно з яким виносять оцінку, вибір після вимірювання» [16, с. 13]. Оцінювання стану сформованості «будь-яких компетентностей як діяльнісних здатностей особистості відбувається виключно в інформаційний спосіб» [12, с. 7], а «засоби і методи оцінювання визначають відповідно до різновидів інформації щодо набуття такої компетентності» [13]. Резюмуючи наукові погляди вчених, визначаємо суть поняття «критерій» як сукупність ознак і взаємопов'язаних характеристик досліджуваного явища, предмета, що розкривають його сутнісні властивості, забезпечуючи багатовимірний аналіз, можуть бути перевірені у практичній діяльності для формулювання судження про стан або рівень його розвитку. Цей інтегральний показник проявляється у конкретних ціннісних орієнтаціях, здатностях, обізнаності, вміннях, навичках, способах діяльності, індивідуальних та професійно значущих якостях [3].

Відповідно до означеного, в розробленні критеріїв, показників та рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського критерій позиціонуємо як загальну властивість, утворену сукупністю простіших елементів (показників), за якою досліджують окреме явище. Ми свідомі того, що показники, в свою чергу, можуть конкретизуватися сукупністю вимірюваних параметрів. Отже, критерій - це еталонний взаємозумовлений комплекс показників для порівняння предметів або явищ; показник - сукупність індикаторів, що вирізняють один предмет або явище із множини йому подібних; індикатор - безпосередня кількісно вимірювана ознака досліджуваного предмета чи явища.

Урахування наведених міркувань, а також результатів теоретичного аналізу наукових праць і освітньої практики, тривалих спостережень за професійною діяльністю судноводіїв, штурманів, суднових механіків (під час виробничих практик, проведення педагогічного експерименту) дозволило встановити відмінні ознаки критеріїв оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців: складність, інтегральність, універсальність і гнучкість. Означене міркування підтверджуємо ключовими ідеями наукових праць. Сучасні фахівці річкового й морського транспорту мають вирізнятися широким науковим світоглядом, ерудованістю, сформованою екологічною, комунікативною й організаційною культурою, розвиненими вміннями ефективно діяти в мінливих умовах, багатомовному просторі й швидко зорієнтовуватися в різних галузях професійної діяльності, що сприятиме економічному розвитку України. Поряд з цим, у визначенні критеріїв і показників оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців галузі знань 27 «Транспорт», спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт» враховували такі позиції:

критерії, показники, параметри рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту взаємозумовлюються за законом логіки «загальне»- «конкретне»-«особливе», тобто критерій - це найбільш загальна властивість явища, що об'єднує низку конкретних емпіричних показників його сформованості, а параметр або індикатор відображає особливі якісні аспекти їх вивчення;

у критеріях втілюються базові закономірності формування й функціонування екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту в їхній індивідуально-особистісній та професійно-діяльнісній площинах, а також особливості їх особистісного і професійного становлення; екологічний культура здоров'я

на основі критеріїв встановлюються взаємозв'язки між усіма одиницями досліджуваного феномену як складноструктурованого об'єкта, що дозволяє визначити цілісність кількісних і якісних проявів;

критерії визначаються сукупністю показників, за рівнем вияву яких можна встановити міру його вираження, їх кількість - обмежена;

критерії виокремлюються на основі характеристик однозначності (однаково трактуються у межах дослідження), адекватності (узгоджені з природою явища, що досліджується), обґрунтованості (правомірно диференціюють рівні сформованості явища), прогностичності (зумовлюють визначення відносної стійкості кожного рівня), валідності і надійності (мінімізують розходження за умови повторного оцінювання), адитивності та відображають всі структурні елементи досліджуваного явища;

критерії є об'єктами, що відтворюють динаміку розвитку екологічної культури в часі й просторі; кількісні показники узгоджуються з якісними.

Відтак у науковому пошуку було визначено критерії і показники, що, по-перше, увиразнюють взаємозв'язки між мотиваційним, когнітивним і суб'єктно-діяльнісним компонентами екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту; по-друге, дають змогу відстежувати їх цілісну динаміку з урахуванням своєрідності фахової діяльності судноводіїв, штурманів і судномеханіків через визначення кількісних та якісних показників. Критерії рівнів розвиненості досліджуваного феномену встановлювали, спираючись на обґрунтоване розуміння його сутності та структури, семантику поняття «критерій», інтерпретовані узагальнення теоретичних положень, нормативні показники оцінювання навчальних досягнень молодших спеціалістів галузі знань 27 «Транспорт», спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт», що зафіксовані в Національній рамці кваліфікацій, освітніх програмах та програмах окремих навчальних дисциплін екологічного спрямування.

Зокрема, серед показників критеріїв розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту важливо звернути увагу на наявність екологічних уявлень про взаємодію в системі «соціум-людина- природа», наявність відповідних прагнень та потреб до оволодіння екологічною культурою, актуальних і змістовних знань про проблеми екології в техносфері; відчуття відповідальності за збереження природи, дотримання норм еколого доцільної поведінки, участь у різноманітних видах природозбережувальної діяльності тощо. Солідаризуючись з позиціями сучасних дослідників, вважаємо, що рівень розвитку екологічної культури особистості визначається, передовсім, її поведінковими характеристиками. Еколого доцільна поведінка є суттєвим елементом досліджуваного феномену, оскільки екологічна культура і її складова - екологічна свідомість - це не тільки певна сукупність знань, а й конкретні дії кожної особи і суспільства в цілому у вирішенні екологічних проблем. А такі дії характеризують окремих здобувачів фахової передвищої освіти, які переживають екологічну ситуацію, оцінюють її і на основі власної системи цінностей визначають свою поведінку. Тільки реальна природозбережувальна діяльність уможливлює розвиток відповідального ставлення до природи. Тому розвивати екологічну культуру можливо на основі залучення майбутніх судноводіїв, штурманів, механіків суднових до конкретної діяльності, пов'язаної з оптимізацією відносин у системі «соціум-людина-природа». Формування навичок практичної екологічної діяльності має великий виховний зміст. Участь особистості у конкретній діяльності дозволить зняти протиріччя між теоретичними знаннями, практичними навичками та системою моральних цінностей [18]. Поведінка, як свідома цільова діяльність особистості, спрямована на об'єкти, процеси й явища природи, з якими вона взаємодіє, є процесуальним аспектом свідомості. Вона виконує інтегративну функцію і характеризує стійкість моральної позиції особистості щодо природи та реалізацію в її вчинках екологічних переконань. Рівень розвитку екологічної свідомості також визначається поведінкою особистості. Еколого доцільна поведінка є суттєвим елементом досліджуваного явища, оскільки екологічна свідомість - це не тільки певна сукупність знань, а й конкретні дії суспільства у вирішенні екологічних проблем. А такі дії неможливі без сформованої екоцентричної свідомості яка регулює поведінку людей, які переживають екологічну ситуацію, оцінюють її і на основі власної системи, цінностей вчиняють дії, які свідчать про певний рівень екологічної культури. Вирішення екологічних проблем і розвитку екологічної культури доцільно розглядати у єдності як діяльності майбутніх фахівців морського і річкового транспорту, так і їхньої поведінки. Одиницею аналізу професійної діяльності фахівця є дія, а поведінки - вчинок. Поведінка людини «відображає певне зацікавлене ставлення суб'єкта до моральних цінностей. Без цих суб'єктно-ціннісних відносин морального вчинку немає» [17]. Зауважимо, що діяльність і поведінка мають багато спільних ознак: вони завжди цілеспрямовані. Їх результатом можуть бути як матеріальні, так і духовні продукти. Поведінка і діяльність фіксують різні типи відношення (суб'єкт-суб'єктне, суб'єкт- об'єктне тощо). Отже, поведінка, на нашу думку, є повноправним структурним елементом екологічної свідомості. За нашими спостереженнями екологічні знання не гарантують наявності екологічної культури, тому важливо звернути увагу на розвиток емоційної сфери особистості і культури почуттів. Екологічні емоції і почуття носять індивідуальний характер, їх прояв - це необхідна передумова здійснення позитивної діяльності в природному середовищі і формування екологічних переконань.

Зважаючи на вище викладене та відповідно до структури екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту були визначені такі критерії: для оцінювання мотиваційного компонента - мотиваційно-ціннісний, для оцінювання когнітивного - когнітивно- пізнавальний, для оцінювання суб'єктно-діяльнісного - поведінково- діяльнісний. Кожний з критеріїв слугував мірилом істинності результатів дослідження, їх відповідності об'єктивній дійсності.

Ґрунтовність та глибину формування, виявлення й розвитку показників і критеріїв визначаємо на основі застосування відповідних методик, різних форм проміжного і підсумкового контролю. Параметрами оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури слугували: частота участі майбутніх фахівців річкового й морського транспорту в екологічних проєктах, тематичних квестах, тренінгах, а також - вибору індивідуальних і самостійних завдань, виконання яких передбачає пріоритет еколого доцільної поведінки та природозбережувальної діяльності; витрачений час на виконання завдань; правильність, повнота й ґрунтовність відповідей, що представлені у формі навчальних, наукових, публіцистичних текстів (коментар, стаття, виступ, академічне есе тощо), мультимедійних продуктів (тематична презентація, відеофрагмент, відеоролик, міні-фільм та ін.).

Так, мотиваційно-ціннісний критерій відображає мотиваційний компонент екологічної культури через зосередження уваги на осмисленні й критичному аналізі екологічних ситуацій, мотивації природозбережувальних дій, проявах ціннісних ставлень та екологічної емпатії, вмотивованості до зростання екологічної культури особистості. У діагностуванні екологічної культури майбутніх фахівців річкового й морського транспорту за мотиваційно-ціннісним критерієм важливо враховувати частоту і характер проявів («стійкий», «ситуативний», «майже не виявляється») таких структурно-змістових складників мотиваційного компонента: потреба сприйняття екологоорієнтованих цінностей та норм як особистісно значущих; прагнення до морально-етичного оцінювання соціальних аспектів екологічної дійсності; інтерес до оволодіння екологічною культурою і виконання завдань природозбережувальної діяльності; екологічні переконання, зокрема визнання природного середовища суспільною цінністю; мотивація еколого доцільної поведінки; ціннісно-смислова готовність до збереження природного довкілля, природозбережувальної діяльності в техносфері. Відтак показниками мотиваційно-ціннісного критерію діагностування рівня розвиненості мотиваційного компонента екологічної культури ми визначили такі: екологічні уявлення щодо взаємозв'язків у системі «соціум-людина- природа»; сформованість екологічних стереотипів щодо ціннісного ставлення до природного світу й зокрема сприйняття гармонійного розвитку людини і природи як найвищої цінності; усвідомлення ціннісності знань, необхідних для природозбережувальної діяльності в техносфері; мотивація еколого доцільної поведінки; наявність прагнень до засвоєння інформації щодо визначення оптимального балансу між наявними екологічними обставинами та потребами річкового і морського транспорту з екоцентричних позицій; вмотивованість до оволодіння умінням аналізувати, визначати оптимальні умови техніко-екологічної діяльності; потреба у зростанні рівня екологічної культури, самовдосконаленні.

Задля оцінювання рівня розвиненості мотиваційного компонента екологічної культури згідно з означеними показниками мотиваційно- ціннісного критерію доцільно адаптувати такі методики: «Ціннісні орієнтації» М. Рокича; визначення особистісної спрямованості Б. Басса; визначення схильностей і інтересів особистості Л. Йовайші; «Тест дослідження рівня розвитку екологічної свідомості особистості» О. Асафової; діагностування інтенсивності суб'єктивного ставлення до природи «Натурофіл» В. Ясвіна й С. Деряби; опитувальник «Екологічні уявлення» Т. Євдокимової; тест «Особливості мотивації екологічно доцільної поведінки старших підлітків і старшокласників»; вимірювання рівня мотивації досягнення успіху в діяльності Ю. Орлова; тест «Вимір мотивації досягнення» Є. Ільїна; ситуаційний тест С. Шебанової; «Незавершені речення» О. Грибанової.

Когнітивно-пізнавальний критерій відображає сформованість екологічної ерудованості; повноту й глибину інтегративних знань з екології; рівень обізнаності з актуальною теоретичною інформацією й фактичними відомостями щодо стану природного довкілля, реаліями функціонування окремих прибережних екосистем; глибину поінформованості щодо способів і напрямів природозбережувальної діяльності й розуміння суті екологічної ситуації; розвиненість здатності екологічно мислити, застосовуючи методи аналізу, синтезу, абстрагування, наукового прогнозування, у т.ч. для ідентифікування джерела екологічної загрози; когнітивну мобілізацію психічних ресурсів на основі осмислення інформації щодо ризиків та небезпеки; екологічне цілепокладання задля прийняття екологічно доцільних рішень, врахування та прогнозування наслідків прийнятих рішень.

У діагностуванні когнітивного компонента екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту необхідно враховувати повноту (достатність, змістовність), глибину (вичерпність, ґрунтовність) і правильність (відповідність встановленим нормам і правилам, істинність та безпомилковість) означених вище різновидів знань. Показниками когнітивно- пізнавального критерію оцінювання рівня розвиненості когнітивного компонента екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту було визначено: загальноосвітні знання, що сприяють підвищенню рівня екологічної культури; знання екологічних закономірностей щодо виникнення проблемних ситуацій та можливостей їхнього вирішення у професійній діяльності фахівця річкового і морського транспорту; здатність сформулювати змістову оцінку екологічної ситуації та прогнозувати негативний вплив порушень екологічних норм на здоров'я людини і в разі потреби створити науково обґрунтований проєкт захисту природного середовища. Відповідно до зазначених вище характерологічних ознак когнітивного компонента екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту за виокремленими показниками встановлювали таке: знання, що сприяють динаміці екологічної культури, вирізняються актуальністю, достатністю, змістовністю, відповідністю нормам і правилам чи є недостатньо правильними й повними; обізнаність з актуальною теоретичною інформацією й фактичними відомостями щодо стану природного довкілля, реаліями функціонування окремих прибережних екосистем є глибокою чи поверховою; в поінформованості щодо способів і напрямів природозбережувальної діяльності й розуміння суті екологічної ситуації наявні ознаки безпомилковості та вичерпності чи хибності й епізодичності. Для діагностування рівня розвиненості когнітивного компонента екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту за показниками когнітивно-пізнавального критерію доцільно застосовувати контрольні зрізи; комплексне опитування; педагогічні спостереження за діяльністю майбутніх фахівців річкового і морського транспорту під час занять екологоорієнтованого змісту та позаудиторних заходів з розроблення проєктів природозбереження; експертне оцінювання проблемно-пошукових, творчих завдань; тести на визначення екологічних знань і креативності екологічного мислення, а також на визначення рівня засвоєння екологічних понять.

Суб'єктно-діяльнісний компонент екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту доцільно діагностувати за допомогою поведінково-діяльнісного критерію, котрий відображає сформованість індивідуально-особистісних якостей, що забезпечують активне й цілісне включення індивіда у природозбережувальну діяльність (ініціативність, працьовитість, рішучість, сміливість, наполегливість, незалежність, самостійність, відповідальність, честолюбність, мобільність, комунікабельність); розвиненість вмінь і навичок природозбережувальної діяльності в техносфері (вміння передбачати, адаптуватися до змін, протидіяти невдачам, працювати в команді, встановлювати продуктивні комунікативні зв'язки, переконувати інших), морально-етичного оцінювання соціальних аспектів екологічної дійсності, здатності до рефлексії, оцінювання рівня розвитку екоцентричної свідомості, а також навичок самооцінки індивідуально-особистісних якостей і результатів підготовки до природозбережувальної діяльності.

Відтак показниками поведінково-діяльнісного критерію оцінювання рівня розвиненості суб'єктно-діяльнісного компонента екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту в здійсненні дослідницького пошуку нами обрано такі: дії майбутніх фахівців морського і річкового транспорту, спрямовані на набуття екологічної культури (визначення цілей, перегляд і уточнення ціннісних орієнтацій та можливостей), виконання освітніх і професійних завдань відповідно до спроєктованої стратегії природозбережувальної діяльності (з'ясування етапів і засобів досягнення поставлених цілей), дії самоактуалізації й активізації розвитку екологічної культури, прояви екологічної культури, зокрема в осмисленні варіантів природозбережувальної діяльності, протидія порушенням екологічних норм у професійній діяльності суднових механіків, судноводіїв, штурманів, інших фахівців.

Задля оцінювання рівня розвиненості суб'єктно-діяльнісного компонента екологічної культури майбутніх фахівців морського і річкового транспорту згідно з означеними показниками поведінково-діяльнісного критерію доцільно скористатися результатами педагогічних спостережень за їхньою діяльністю під час проведення індивідуальних спостережень за екологічним станом довкілля, для виявлення частоти і характеру виконання спеціально розроблених завдань щодо запобігання порушенням екологічних норм у процесі професійної діяльності; використати методику оцінювання комунікативних і організаторських схильностей В. Синявського і Б. Федоришина; тести «Моральна стійкість», «Моє самопочуття» тощо.

Висновки

Отже, за результатами проведеного дослідження обґрунтовано критеріальний інструментарій, котрий є основою для оцінювання рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців морського і річкового транспорту у цілісності мотиваційного, когнітивного та суб'єктно-діяльнісного компонентів. Науково обґрунтований вибір критеріїв зумовив визначення комплексу відповідних показників, якісна характеристика кожного з яких, виражена в ознаках повноти й об'єктивності, розкривала ступінь прояву критеріїв, за якими можна визначати сформованість як окремих компонентів екологічної культури, так і досліджуваного феномену загалом. Відповідно до суті і структури екологічної культури майбутніх фахівців морського і річкового транспорту виокремлено мотиваційно- ціннісний критерій (характеризує рівень сформованості потреб, прагнень, переконань, мотивів та ціннісно-смислової готовності до збереження природного довкілля, еколого доцільної поведінки та природозбережувальної діяльності в техносфері), когнітивно-пізнавальний критерій (відображає стан екологічної ерудованості, сформованості інтегративних знань з екології, обізнаності з актуальними теоретичними і фактичними відомостями, екологічного мислення, глибокого розуміння екологічних ситуацій та цілепокладання у прийнятті еколого доцільних рішень), поведінково- діяльнісний критерій (визначає ступінь набуття умінь природозбережувальної діяльності, стереотипів і моделей еколого доцільної поведінки, навичок самооцінки індивідуально-особистісних якостей і результатів підготовки до природозбережувальної діяльності в техносфері). Охарактеризовані у статті показники розглянуто під кутом трьох когерентних конструктів: мотиваційно- ціннісного, знаннєво-мисленнєвого, поведінково-діяльнісного. Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо в укладанні характерологічних ознак низького, середнього і високого рівнів розвиненості екологічної культури майбутніх фахівців річкового і морського транспорту, відповідному вдосконаленні критеріального апарату й діагностичного інструментарію.

Література

1. Klimenko M., Basil L., Orlov V., Rulevskaya T., Economic preconditions for the development of ecological culture of future transport specialists. Financial and credit activities: problems of theory andpractice. 2021. 3(38), 530-537.

2. Андрущенко В. П. Екологічна політика і освіта: проблеми становлення. Роздуми про освіту : статті, нариси, інтерв'ю. Київ: Знання України, 2004. С. 253-258.

3. Базиль Л. О. Розвиток літературознавчої компетентності майбутніх учителів української мови і літератури : монографія. Київ : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2015. 574 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. Київ-Ірпінь : ВТО «Перун», 2005. 1728 с.

5. Бойчук Ю. Д., Шульга М. В., Цалін Д. С., Дем'яненко В. І. Основи екології та екологічного права: навч. посібн. Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. 368 с.

6. Бондар О. І., Барановська В. Є., Єресько О. В. та ін. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях: наук.-метод. посібн. / за ред. О. І. Бондаря. Херсон : Грінь Д.С., 2015. 228 с.

7. Гончаренко С. У. Український педагогічний енциклопедичний словник. [2-ге вид., доп. і випр.]. Рівне : Волинські обереги, 2011. 552 с.

8. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : навч. посіб. [5-те вид., випр. і доп.]. Київ : Знання, 2007. 422 с.

9. Дубовий В. І., Дубовий О. В. Екологічна культура: навч. посібн. Херсон: Грінь Д.С., 2016. 256 с.

10. Екологія і культура. Крисаченко В. С., Кримський М. А., Голубець М. А. та ін.; Ін-т філософії, наукова рада „Філософські та соціальні проблеми науки і техніки” / В. С. Крисаченко, М. А. Кримський, М. А. Голубець. Київ : Наукова думка, 1991. 260 с.

11. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України; [гол. ред. В.Г. Кремень; заст. гол. ред. В.І. Луговий, О.М. Топузов; редкол. О.І. Ляшенко, С.Д. Максименко, Н.Г. Ничкало та ін.]: 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.

12. Концептуально-методологічні основи проектування методів і засобів діагностики освітніх результатів у вищих навчальних закладах: [монографія] / за заг. ред. В. І. Лугового, О.Г. Ярошенко. Київ : Педагогічна думка, 2014. 234 с.

13. Модернізація вищої освіти в Україні і світі: десять років наукового пошуку: [кол. монограф.]: 10-й річниці Ін-ту вищої освіти НАПН України присвячується / за заг. ред. В.П. Андрущенка, В. І. Лугового, М. Ф. Степка. Харків : б. н. в., 2009. 504 с.

14. Рулєвська, Т. Ф. Розвиток екологічної культури майбутніх фахівців морського і річкового транспорту у коледжах: метод. рек. Київ : СПД Чалчинська Н.В. 2020. 132 с.

15. Рулєвська, Т.Ф. Суть і структура екологічної культури майбутніх фахівців морського і річкового транспорту. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2023. Вип. 125. С.352-364

16. Сисоєва С. О., Кристопчук Т. Є. Методологія науково-педагогічних досліджень: підруч. для магістрів спец. «Педагогіка вищої школи»; Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Рівне: Волинські обереги, 2013. 359 с.

17. Хроленко М. В., Мегем О.М. Формування екологічної свідомості майбутніх учителів початкових класів як соціально-педагогічна проблема.

18. Хроленко М. В. Системний підхід до формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки. Імідж сучасного педагога, 2021. № 4(199). С. 26-29.

19. Шмалей С. В. Екологічна особистість: монограф. Київ : Бібліотека офіційних документів, 1999. 232 с.

References

1. Klimenko, M., Basil, L., Orlov, V., Rulevskaya, T., (2021). Economic preconditions for the development of ecological culture of future transport specialists. Financial and credit activities: problems of theory and practice, 3(38), 530-537.

2. Andrushchenko, V. P. (2004). Ekolohichna polityka i osvita: problemy stanovlennia. [Environmental policy and education: problems of formation] Kyiv: Znannia Ukrainy, 2004. S. 253-258. [in Ukrainian].

3. Bazyl L. O. (2015). Rozvytok literaturoznavchoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv ukrainskoi movy i literatury. [Development of literary competence offuture teachers of Ukrainian language and literature] Kyiv : Vyd-vo NPU im. M.P. Drahomanova [in Ukrainian].

4. Busel, V. T., (Eds.). (2005) Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy, [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language] / [uklad. i hol. red.]. Kyiv-Irpin: VTO «Perun». [in Ukrainian].

5. Boichuk, Yu. D., Shulha, M. V., Tsalin, D. S., & Demianenko, V. I. (2005). Osnovy ekolohii ta ekolohichnoho prava [Basics of ecology and environmental law]. Sumy : VTD «Universytetska knyha» [in Ukrainian].

6. Bondar O. I., Baranovska V. Ye., & Yeresko O. V. (2015). Ekolohichna osvita dlia staloho rozvytku. [Environmental education for sustainable development]. Kherson : Hrin D.S. [in Ukrainian].

7. Honcharenko, S. U. (2011). Ukrainskyi pedahohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk [Ukrainianpedagogical encyclopedic dictionary]. Rivne : Volynski oberehy [in Ukrainian].

8. Dzhyhyrei V. S. (2007). Ekolohiia ta okhorona navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha [Ecology and environmental protection]: Kyiv: Znannia. [in Ukrainian].

9. Dubovyi V. I., & Dubovyi O. V. (2016). Ekolohichna kultura. [Ecological culture]. Kherson: Hrin D.S. [in Ukrainian].

10. Krysachenko V. S., Krymskyi M. A., & Holubets M. A. (1991). Ekolohiia i kultura. [Ecology and culture] Kyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian].

11. Kremen, V. H. (Eds.), (2021). Entsyklopediia osvity. [Encyclopedia of education] Kyiv: Yurinkom Inter. [in Ukrainian].

12. Luhovyi, V. I. (Eds.). (2014) Kontseptualno-metodolohichni osnovy proektuvannia metodiv i zasobiv diahnostyky osvitnikh rezultativ u vyshchykh navchalnykh zakladakh. [Conceptual and methodological bases of designing methods and tools for diagnosing educational results in higher educational institutions]. Kyiv : Pedahohichna dumka. [in Ukrainian].

13. Andrushchenko, V.P. (Eds.). (2009) Modernizatsiia vyshchoi osvity v Ukraini i sviti: desiat rokiv naukovoho poshuku [Modernization of higher education in Ukraine and the world: ten years of scientific research]. Kharkiv : b. n. v. [in Ukrainian].

14. Rulievska, T. F. (2020). Rozvytok ekolohichnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv morskoho i richkovoho transportu u koledzhakh [Development of ecological culture offuture sea and river transport specialists in colleges]. Kyiv : SPD Chalchynska N.V. [in Ukrainian].

15. Rulievska, T. F. (2023). Sut i struktura ekolohichnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv morskoho i richkovoho transportu. [The essence and structure of the ecological culture of future sea and river transport specialists]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. Vyp. 125. S.352-364

16. Sysoieva, S. O., & Krystopchuk T. Ye., (2013). Metodolohiia naukovo- pedahohichnykh doslidzhen. [Methodology of scientific and pedagogical research]. Rivne: Volynski oberehy [in Ukrainian].

17. Khrolenko, M. V., & Mehem, O. M. (2021). Formuvannia ekolohichnoi svidomosti maibutnikh uchyteliv pochatkovykh klasiv yak sotsialno-pedahohichna problema [Formation of environmental consciousness of future primary school teachers as a socio-pedagogicalproblem].

18. Khrolenko, M. V. (2021). Systemnyi pidkhid do formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv biolohii u protsesi fakhovoi pidhotovky. [A systematic approach to the formation of environmental competence of future biology teachers in the process of professional training]. Imidzh suchasnoho pedahoha. № 4(199). S. 26-29.

19. Shmalei, S. V. (1999). Ekolohichna osobystist [Ecologicalpersonality]. Kyiv: Biblioteka ofitsiinykh dokumentiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru