Екологічна дипломатія ЄС в Арктичному регіоні

Размещено на http://allbest.ru

Чорноморський національний університет імені Петра Могили

Екологічна дипломатія ЄС в Арктичному регіоні

Ірина Габро, канд. політ. наук, доц.,

Олександр Шевчук, д-р політ. наук, проф.,

Миколаїв, Україна

Анотація

Стаття присвячена аналізу екологічної дипломатії Європейського Союзу в Арктиці. Через свою еволюцію політика ЄС щодо Арктики сформувала думку про те, що Арктика є регіоном, який набуває все більшого значення, і Союз повинен і надалі збільшувати свій внесок і допомогу у вирішенні питань сталого розвитку, пом'якшення наслідків та адаптації до зміни клімату у відповідальній сфері.

Арктика багата на природні ресурси, які в найближчі роки збільшать політичне та економічне значення. З його величезною ринковою владою та сильним авторитетом у кліматичній політиці не дивно, що ЄС хоче посилити свій авторитет у Арктичному регіоні. У своїй новій Арктичній стратегії 2021 року, ЄС розглядає Арктику як регіон мирного співробітництва з необхідністю уповільнення наслідків зміни клімату та підтримки сталого розвитку на користь арктичних спільнот. ЄС має свої інтереси в Арктиці, але також бачить своє втручання як геополітичної сили в регіон як необхідний крок для забезпечення глобальної екологічної безпеки.

Арктика перебуває в геополітичному переході від зони «винятковості», де не було геополітичного конфлікту, до спірної території, яка стоїть на порядку денному таких великих держав, як Росія, США, ЄС і навіть Китай. Великі держави бачать економічний потенціал регіону та прагнуть стати арктичними акторами, щоб конкурувати в боротьбі за природні ресурси, що ховаються під арктичною землею. Китай і Росія усвідомлюють економічний потенціал Арктики, включаючи нові торговельні шляхи та природні ресурси. Хоча ЄС також зацікавлений у цьому, ЄС закликає до підходу, заснованого на цінностях, поваги до верховенства права та готовий співпрацювати з Арктичною радою та НАТО.

Важливість Арктичного регіону тільки зростатиме, особливо після вторгнення Росії в Україну, від кліматичної безпеки до посилення мілітаризації та політики великих держав.

Погіршення економічних і політичних відносин між Росією і Заходом показало, що Арктика більше не є «винятковим» регіоном. Посилення мілітаризації, територіальні претензії та конкуренція за ресурси є одними з багатьох тягарів Арктичного регіону. Це повернення великодержавної політики на Крайню Північ. Кризи, що розгортаються в Європейській Арктиці, випробують здатність та готовність ЄС реагувати на виклики.

Ключові слова: Європейський Союз, екологічна дипломатія, екологічна політика, Арктика, Арктична рада.

Вступ

В останні десятиліття міжнародне значення Арктики зростає. Саме тому багато міжнародних акторів починають цікавитися регіоном, і ЄС є одним із них. За останні десятиліття Європейський Союз назвав себе «лідером» у глобальній екологічній політиці. Це лідерство також визнається в науковій літературі. Боротьба з процесом зміни клімату є однією з найбільших проблем, які цікавлять ЄС на Крайній Півночі, і його дії там пов'язані - головним чином, але не виключно - із захистом навколишнього середовища Арктики та біорізноманіття.

Адже боротьба зі зміною клімату є сферою, де Європейський Союз може багато чого запропонувати завдяки своїй політиці щодо зміни клімату, визнаній у всьому світі як досить успішна. З іншого боку, ЄС має більш корисливі причини втручатися в управління Крайньою Північчю. Європейський Союз є одним із найбільших бенефіціарів імпортованих природних ресурсів Арктики, як живих, так і неживих. Все це обумовлює актуальність дослідження екологічної дипломатії ЄС в Арктичному регіоні. Після десятиліть мирного співробітництва геополітика повернулася до Арктичного регіону. Важливість цього регіону тільки зростатиме, особливо після вторгнення Росії в Україну, від кліматичної безпеки до посилення мілітаризації та політики великих держав. Кризи, що розгортаються в Європейській Арктиці, випробують здатність та готовність ЄС реагувати на виклики.

Особливості реалізації екологічної дипломатії ЄС в Арктичного регіону та Африки є предметом дослідження багатьох зарубіжних науковців. Так, слід відзначити роботу І. Чіолан [4], яка розкриває стан та перспективи екологічної дипломатії ЄС в Арктичному регіоні. Інша вчена О. Дебанк [6] розкриває особливості нової арктичної політики ЄС, яку було оголошено у 2021 році. А. Распотнік [14] характеризує екологічну дипломатію ЄС в Арктиці в контексті повернення до регіону геополітичного протистояння впливових міжнародних акторів.

Метою статті є проаналізувати особливості реалізації екологічної дипломатії Європейського Союзу в Арктичному регіоні.

Виклад основного матеріалу

Арктика вперше з'явилася в документі ЄС у 1989 році, коли член Європейського парламенту подав письмове запитання про «Стан озонового шару над Арктикою» до Ради тодішніх Європейських Співтовариств. Після цього було кілька випадкових згадок, які вказують на те, що «Арктику не розглядали як окрему політичну територію, оскільки основна увага зосереджена на таких аспектах, як проблеми навколишнього середовища та безпеки, пов'язані з конкуренцією за ресурси чи військовою присутністю в регіоні». Ситуація швидко змінилася з приєднанням Фінляндії та Швеції в 1995 році. Союз нарешті отримав скандинавський вимір, оскільки було включено частину Арктики та субарктичних регіонів, які мають спільний кордон з Росією. У 1999 році, через десять років після першої попередньої згадки про Арктику в порядку денному ЄС, Парламент ЄС прийняв «Нову стратегію для сільського господарства в Арктичному регіоні» (Комітет з сільського господарства та розвитку сільських районів Європейського парламенту, 1999 року) в результаті труднощі, які переживає Союз через виняткові умови навколишнього середовища двох його арктичних держав-членів, а також нагальну потребу регулювати інтереси та діяльність у новоприєднаному регіоні. Тим часом Баренцев регіон став логічним «Арктичним вікном» у Північному вимірі, спрямованому на розширення існуючої співпраці між ЄС, Ісландією, Норвегією та Росією. Спочатку діяльність була зосереджена на постачанні енергії та забрудненні навколишнього середовища, перш ніж розширити сферу дії на економічну сферу та сприяти співробітництву щодо сталого розвитку.

З 2007 року ЄС виявляє інтерес до клімату Арктики, екологічних і соціальних питань та економічних можливостей. З 2008 року ЄС публікував документи про своє бачення Арктики та офіційно подав заявку на отримання статусу спостерігача в Арктичній раді на зустрічі міністрів 2013 року в Кіруні (Швеція), яка була відхилена. Варто зауважити, що п'ять із восьми членів Арктичної ради є або державами-членами ЄС (Швеція, Фінляндія та Данія), або тісно пов'язаними з ЄС (Норвегія та Ісландія). Іншими є Канада, Росія та Сполучені Штати, а також шість організацій корінного населення [14, с. 46]. Також слід сказати і про певне загострення у 2008 році, коли ключові інституції ЄС одна за одною ухвалили протилежні за змістом рішення щодо найоптимальнішого механізму управління Арктичним регіоном. Резолюція Європарламенту рішуче пропонувала укладення інтернаціонального договору, який за аналогією з Антарктикою регулював використання природних ресурсів Арктики. Така резолюція суперечила суверенним національним інтересам арктичних держав. Тож незабаром після прийняття цієї контроверсійної резолюції парламентом Європейська комісія перейняла ініціативу на себе та опублікувала офіційне комюніке «Європейський Союз і Арктичний регіон» [1].

ЄС бере участь у багатосторонньому, регіональному та субрегіональному співробітництві з питань Арктики. Багато питань Арктики стосуються як Арктики, так і нижчих широт. ЄС є учасником Конвенції про захист морського середовища північно-західної Атлантики (OSPAR), яка охоплює близько третини Північного Льодовитого океану аж до Північного полюса. Багато інших багатосторонніх екологічних угод до певної міри застосовуються до Арктики (де арктичні держави є сторонами).

У 2010 році Генеральний директорат з питань охорони навколишнього середовища профінансував дослідження з метою оцінки екологічного впливу ЄС на Арктику та оцінки варіантів політики щодо зменшення наслідків. Деталі дослідження можна знайти тут. Оновлення цієї роботи триває в рамках постійного дослідження впливу ЄС на Арктику [2].

У 2016 році Комісія та Високий представник ЄС опублікували Спільне повідомлення про інтегровану політику ЄС щодо Арктики, структуровану навколо трьох пріоритетів, а саме:

- Зміна клімату та охорона навколишнього середовища Арктики

- Сталий розвиток в Арктиці та навколо неї

- Міжнародне співробітництво з питань Арктики.

За останні десятиліття було створено низку форумів для співпраці з Арктикою (наприклад, Арктична рада (AC), Баренцева Євро-Арктична рада (BEAC), політична база Північного виміру тощо). Крім того, ряд міжнародних форумів розглядають більш широкі проблеми, які впливають на Арктику, але не є специфічними для Арктики. Ключовим прикладом цього є Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН).

Заснована в 1999 році під керівництвом колишнього прем'єр -міністра Фінляндії Пааво Ліппонена, місія Північного виміру полягає у сприянні стабільності, добробуту та сталому розвитку в Балтійському морі, Баренцевому регіоні та ширшій європейській Арктиці. Коли Фінляндія приєдналася до ЄС у 1995 році, зовнішній кордон блоку з Росією розширився, і Ліппонен розглядав Північний вимір як стратегію послаблення напруженості з Росією та залучення ЄС до Північної Європи в умовах після холодної війни [15]. Екологічне партнерство Північного виміру (NDEP) покращує очищення стічних вод у водозбірній зоні Балтійського моря та бореться з викидами сажі. Проекти реалізуються через Фонд підтримки NDEP (загалом 350 млн євро), яким керує Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). клімат арктика екологічний европейський

«Ядерне вікно» NDEP - це багатосторонній механізм фінансування, спрямований на усунення ризиків, пов'язаних із ядерною спадщиною радянських часів на північному заході Росії. Район Баренцева моря має одне з найбільших у світі скупчень відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів. Починаючи з 2002 року донори надали 166,3 млн євро для ядерного вікна. ЄС вніс 44 млн євро для екологічного вікна та 40 млн євро для ядерного вікна. Проекти NDEP значно покращили екологічний стан Балтійського моря та зменшили небезпеку радіологічного забруднення Арктичного моря [15]. Північний вимір підтримував транскордонне співробітництво між Росією та ЄС протягом останніх двох десятиліть, але 9 березня 2022 року ЄС, Ісландія та Норвегія виступили зі спільною заявою про призупинення на невизначений термін усіх дій, пов'язаних з Росією. ЄС бере участь у згаданих вище рівнях на форумах, що стосуються питань Арктики, та з усіма арктичними партнерами, а також з корінними народами та місцевими громадами Арктики. Ключові сфери участі включають боротьбу зі зміною клімату та захист навколишнього середовища Арктики, сталий розвиток, регулювання рибного господарства, пошуково-рятувальний потенціал, науку, дослідження та інновації [13].

Загалом, участь від імені ЄС очолюють Європейська служба зовнішніх дій (ЕСВД) та Генеральний директорат Комісії з морських справ та рибного господарства; багато інших Генеральних директоратів є важливими суб'єктами в конкретних тематичних областях, таких як дослідження, зміни клімату тощо. Крім того, держави-члени ЄС беруть участь у питаннях Арктики відповідно до своїх національних пріоритетів. Усі три арктичні держави ЄС (Королівство Данія, Фінляндія, Швеція), а також сім держав -членів ЄС, які мають статус спостерігача в Арктичній раді, розробили арктичні політичні документи або стратегії. Європейський Парламент має делегацію з питань Арктики (SINEEA), яка бере участь у роботі Міжнародного постійного комітету парламентарів Арктичного регіону (SCPAR). Для ЄС важливо, щоб Арктика залишалася зоною миру, процвітання та конструктивного міжнародного співробітництва [10].

У рамках програми досліджень та інновацій Horizon 2020 ЄС інвестував 200 мільйонів євро в дослідження, пов'язані з Арктикою. Ця фінансова підтримка буде продовжена в рамках програми Horizon Europe, яка замінила Horizon 2020 як наступну програму. ЄС розглядає це як внесок у сталий розвиток Арктики і водночас як дипломатичний інструмент для підтримки багатосторонньої співпраці [13].

ЄС підтримує широкий спектр дослідницької діяльності в Арктиці в рамках Horizon 2020 та інших програм. Центральним проектом є EU PolarNet та його наступник EU PolarNet 2, які забезпечують платформу для спільної розробки стратегій для просування європейських полярних досліджень та їхнього внеску в процеси формування політики [ 7]. Інші приклади включають Міжнародну мережу наземних досліджень і моніторингу в Арктиці (INTERACT) [11], Консорціум арктичних дослідницьких криголамів (ARICE) [3] і Пан-Арктичну систему спостережень систем (Arctic PASSION) [30]. Загалом ці великі багатомільйонні проекти, в яких беруть участь багато партнерів із країн-членів ЄС, а також міжнародні колаборатори, є дуже важливим інструментом для наукового співтовариства для вирішення екологічних, соціальних проблем.

ЄС підтримує орієнтовну ціль Арктичної ради щодо скорочення викидів чорного вуглецю, які досягають Арктики, на 33% нижче рівня 2013 року до 2025 року. ЄС заохочує всі арктичні держави забезпечити, щоб їхні арктичні громади працювали на відновлюваних джерелах енергії, скорочуючи використання дизельного палива та зменшення викидів сажі. ЄС намагатиметься скоротити викиди сажі за допомогою багатостороннього підходу з США, Канадою та іншими, спираючись на роботу в Арктичній раді, відповідно до дій, оголошених у нещодавньому Плані дій щодо нульового забруднення.

EU-PolarNet координує Полярний кластер ЄС, що складається з Європейської полярної ради, Свальбардської інтегрованої арктичної системи спостереження за Землею та 21 полярного проекту, що фінансується ЄС. Проекти досліджують:

· рушійні сили та зміни в біорізноманітті Арктики;

· переходи в арктичних прибережних системах; крижані покриви та прогнози підвищення рівня моря;

§ адаптація та сталий розвиток в Арктиці; нарощування потенціалу в арктичній стандартизації [7].

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну співпрацю ЄС і Росії можна було розглядати як частину наративу арктичної винятковості. Незважаючи на великі політичні розбіжності, Росія була найбільшим постачальником енергетичних товарів до ЄС до першого кварталу 2022 року [8]. Значна частина російського експорту вуглеводнів і сировини до ЄС походить з російських арктичних регіонів. Відповідно, нерозвідані наземні та морські енергетичні ресурси Росії обговорювалися як важливі для майбутнього енергетичної безпеки ЄС. Це торгові відносини, якими ЄС був готовий ризикнути відповідно до своєї арктичної стратегії 2016 року. Однак, ситуація змінилася: ЄС посилив безпрецедентні економічні санкції проти російського експорту у відповідь на війну в Україні.

У 2021 році було оголошено нову Арктичну стратегію ЄС, яка містила розділ про геополітику та політику безпеки. Варто відзначити, що EUAP було опубліковано у 2021 році, коли геополітична загроза з боку Росії не була такою гострою та прямою, як зараз. Ось чому вся політика побудована навколо позиціонування участі ЄС у Арктиці в рамках Європейської зеленої угоди.

Нова арктична політика ЄС спрямована на стимулювання інноваційного зеленого та цифрового переходу, який би сприяв створенню робочих місць в інноваційних секторах, включаючи зелену енергетику, стійку видобувну промисловість, електронне навчання, електронну охорону здоров'я, сталий туризм, зелені технології, рибальство та сільське господарство.

На думку дослідниця І. Чолан, Арктична стратегія 2021 року «дає Брюсселю законний голос у питаннях Арктики. Зосереджуючи свою стратегію на кліматичних діях і визнаючи регіон стратегічною сферою європейської безпеки в зростаючій геополітичній боротьбі, ЄС претендує на належне місце в дискусіях про Арктику. Крім того, Стратегічний компас для європейської безпеки та оборони, схвалений європейськими лідерами 24 березня 2022 року, підтвердив стратегічну актуальність північного сусідства для ЄС, а також сходу та півдня» [4].

Ще однією важливою складовою економічного інтересу ЄС в Арктиці є Північний морський шлях. Північний морський шлях може стати коротким шляхом для морської торгівлі між Азією, Європою та Північною Америкою [5]. Це може скоротити час доставки до А, суттєво зменшивши витрати галузі доставки. Зміна клімату відкриє нові арктичні маршрути, які ЄС разом з арктичними державами в рамках UNCLOS прагне делегувати. Вторгнення Росії в Україну стало «переломним моментом», який визначить майбутнє європейської безпеки з каскадним впливом на Арктику. Росія загрожує міжнародному порядку, заснованому на правилах, підриваючи європейську архітектуру безпеки та перетворюючи європейську Арктику в «найспекотнішу» територію на Крайній Півночі. У відповідь на агресію Росії сім інших арктичних держав тимчасово призупинили свою участь в Арктичній раді, ізолювавши Росію. Призупинення міжурядових робочих груп було безпрецедентним, порушивши традицію утримувати Арктику від конфліктної політики. Дійсно, припинення діяльності Арктичної ради безпосередньо впливає на безпеку в Арктиці, управління та кліматичні дослідження. Ці наслідки будуть відчутні в регіональних проектах щодо зміни клімату, біорізноманіття, розливів нафти, розробки ресурсів, пошуково-рятувальних місій і рибальства. Але, найголовніше, негативний ефект від порушення Кремлем міжнародних норм означає повернення геополітики в Арктиці [4].

Арктика перебуває в геополітичному переході від зони «винятковості», де не було геополітичного конфлікту, до спірної території, яка стоїть на порядку денному таких великих держав, як Росія, США, ЄС і навіть Китай. Великі держави бачать економічний потенціал регіону та прагнуть стати арктичними акторами, щоб конкурувати в боротьбі за природні ресурси, що ховаються під арктичною землею. Китай і Росія знають про економічний потенціал Арктики, зокрема про нові торговельні шляхи та природні ресурси. Хоча ЄС також зацікавлений у цьому, ЄС закликає до підходу, що ґрунтується на цінностях, дотримуючись верховенства права та налаштований на співпрацю з Арктичною радою та НАТО. Після початку війни торговельні відносини між ЄС і Росією ускладнилися. ЄС застосував безпрецедентні санкції щодо російського експорту та імпорту, щоб послабити їхню економіку. Порушення торговельних відносин між ЄС і Росією спонукало Росію до подальшої співпраці з партнерами-однодумцями, такими як Китай. У 2018 році Китай оголосив себе «приарктичною державою» і планує створити глобальний транспортний коридор у межах Північного морського шляху Росії. Китай планує стати великою полярною державою до 2030 року, чого вони могли б досягти шляхом подальшої співпраці з Росією. Це не тільки вплине на зовнішній і внутрішній ринок ЄС, але й може призвести до зміни парадигми в усіх існуючих глобальних торгових відносинах [4].

Погіршення економічних і політичних відносин між Росією і Заходом показало, що Арктика більше не є «винятковим» регіоном. Посилення мілітаризації, територіальні претензії та конкуренція за ресурси є одними з багатьох тягарів Арктичного регіону. Це повернення великодержавної політики на Крайню Північ.

Хоча співпраця між A8 призупинена, ЄС все ще може діяти відповідно до своїх повноважень. ЄС може сприяти діалогу між арктичними державами та арктичними зацікавленими сторонами. ЄС діє як посередник через свій досвід у вирішенні конфліктів для сприяння духу співпраці між усіма залученими сторонами. Особливу увагу слід приділити корінним народам Арктики. Однією з таких ініціатив став Арктичний форум ЄС і діалог корінних народів у Нууку, Гренландія, 8-9 лютого 2023 року [9]. Крім того, Томас Вінклер і Луїза Кале, арктичні посли Данії та Швеції, нещодавно заявили, що «війна затьмарила кліматичну кризу в Арктиці» [12].

Таким чином, ЄС має повернутися до свого початкового фокусу на зміні клімату через сталий розвиток і наукові дослідження. Загалом, ЄС постійно робить внесок у зміцнення управління Арктикою. Сприяючи ратифікації та виконанню міжнародних угод, таких як UNCLOS або оновлена стратегія морської безпеки ЄС, ЄС може відігравати конструктивну роль у просуванні правової бази для управління морськими ресурсами регіону. Вищезазначене продемонструвало, що EUAP не закладає основи для того, щоб ЄС став геополітичним актором у традиційному розумінні безпеки, а скоріше діє в рамках комплексної системи безпеки. Це узгоджується з аргументом Яна Меннерса про те, що міжнародна роль ЄС у контексті світової політики випливає з представлення ЄС як нормативної сили. ²⁵⁾

Отже, тривалий час екологічна дипломатія ЄС в Арктичному регіоні була спрямована на вирішення питань охорони природи, відповідального природокористування, адже ЄС має досвід у боротьбі зі зміною клімату. Оновлена політика ЄС щодо Арктики, опублікована 13 жовтня 2021 року, спрямована на те, щоб допомогти зберегти Арктику як регіон мирної співпраці, уповільнити наслідки зміни клімату та підтримати сталий розвиток арктичних регіонів на користь арктичних. Однак, ЄС має і свої економічні інтереси в Арктиці, які захищає, зокрема, через застосування екологічної дипломатії. Також Брюссель має стати гарантом безпеки для скандинавських країн у сферах кліматичної та гібридної безпеки, щоб протистояти зростаючій російській мілітаризації. ЄС має розпочати рамковий діалог «арктичної сімки + ЄС» щодо зміни клімату. Адже Арктична рада повинна відновити роботу (без країни-агресорки Росії), оскільки негативні наслідки зміни клімату, що розгортаються, не чекають і не зупиняються на політичному консенсусі.

Список використаних джерел та літератури

1. Панчак О. Курс на північ: як змінюється арктична політика ЄС [Електронний ресурс] / О. Панчак // Європейська правда. - 19 січня 2021.- Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/ experts/2021/ 01/19/ 7118474/ (Дата звернення: 03.08.2023). - Назва з екрану.

2. Arctic / European Commission [Electronic resourse]. - Mode of access: https://ec.europa.eu/environment/international_issues/arctic_en.htm (Last access: 10.08.2023). - Title from the Screen.

3. ARICE [Electronic resourse]. - Mode of access: https://arice-h2020.eu/ (Last access: 09.08.2023). - Title from the Screen.

4. Ciolan I. The EU's geopolitical awakening in the Arctic [Electronic resourse] / I.Ciolan // European Policy Center. - 2022. - 11 April. - Mode of access: https://epc.eu/en/Publications/The- EUs-geopolitical-awakening-in-the-Arctic~47c318 (Last access: 11.08.2023). - Title from the Screen.

5. Deandreis M. Frozen out: Why the EU needs a strategy on the Arctic [Electronic resourse] / M. Deandreis // ECFR publications. - 2020. - 17 November. - Mode of access: https://ecfr.eu/article/frozen-out-why-the-eu-needs-a-strategy-on-the-arctic/ (Last access: 05.08.2023).. - Title from the Screen.

6. Debanck L. The EU as an Actor in the Arctic [Electronic resourse] / // L. Debanck // The Arctic Institute. Arctic Collaboration Series. - 2023. - April 25. - Mode of access: https://www.thearcticinstitute.org/eu-actor-arctic/ (Last access: 08.08.2023). - Title from the Screen.

7. EU PolarNet [Electronic resourse]. - Mode of access: https://eu-polarnet.eu/ (Last access: 03.08.2023). - Title from the Screen.

8. EU imports of energy products - latest developments [Electronic resourse] // EuroStat. -2023. - March. - Mode of access: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=EU_imports_of_energy_products_-_latest_developments (Last access: 05.08.2023). - Title from the Screen.

9. EU Arctic forum and indigenous peoples' dialogue [Electronic resourse] / Government of Greenland. - 2023. - Mode of access: https://www.euarcticforum23.eu/ (Last access: 04.08.2023). - Title from the Screen.

10. International Cooperation on Arctic Matters [Electronic resourse] / European Commission. - Mode of access: https://eeas.europa.eu/arctic-policy/eu-arctic-policy/20954/international-cooperation-arctic-matters_en (Last access: 09.08.2023). - Title from the Screen.

11. INTERACT [Electronic resourse]. - Mode of access: https://eu-interact.org/ (Last access: 03.08.2023).. - Title from the Screen.

12. Jonassen T. Security Issues Has Taken Over the Arctic Agenda says Swedish and Danish Arctic Ambassadors [Electronic resourse] / T. Jonassen // High North News. - 2023. - 30 March. - Mode of access: https://www.highnorthnews.com/ en/security-issues-has-taken-over-arctic-agenda- says-swedish-and-danish-arctic-ambassadors (Last access: 06.08.2023). - Title from the Screen.

13. Rachold V. Success Stories of International Cooperation in the Arctic [Electronic resourse] / V. Rachold // Arctic circle. - 2022. - 8 July. - Mode of access: https://www.arcticcircle.org/journal/success-stories-of-international-cooperation-in-the-arctic] (Last access: 04.08.2023). - Title from the Screen.

14. Raspotnik A. The European Union and the Geopolitics of the Arctic / A. Raspotnik. - Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2018. - 240 p.

15. The EU in the Arctic [Electronic resourse] // The Diplomatic Service of the European Union. - Mode of access: https://www.eeas.europa.eu/eeas/eu-arctic_en#10606 (Last access: 09.08.2023).. - Title from the Screen.

References

1. Panchak, O. (2021, 19 January). Kurs na pivnich: yak zminiuietsia arktychna polityka YeS. Yevropeiska pravda. Retrieved from: https://www.eurointegration.com.ua/experts/2021/01/19/7118474/ [In Ukrainian].

2. Arctic. European Commission. Retrieved from: https://ec.europa.eu/environment/international_issues/arctic_en.htm [In English].

3. ARICE. Retrieved from: https://arice-h2020.eu/ [In English].

4. Ciolan, I. (2022, 11 April). The EU's geopolitical awakening in the Arctic. European Policy Center. Retrieved from: https://epc.eu/en/Publications/The-EUs-geopolitical-awakening-in- the-Arctic~47c318 [In English].

5. Deandreis, M. (2020, 17 November). Frozen out: Why the EU needs a strategy on the Arctic. ECFR publications. Retrieved from: https://ecfr.eu/article/frozen-out-why-the-eu-needs-a- strategy-on-the-arctic/ [In English].

6. Debanck, L. (2023, 25 April). The EU as an Actor in the Arctic. The Arctic Institute. Arctic Collaboration Series. Retrieved from: https://www.thearcticinstitute.org/eu-actor-arctic/ [In English].

7. EU PolarNet. Retrieved from: https://eu-polarnet.eu/ [In English].

8. EU imports of energy products - latest developments (2023, March). EuroStat. Retrieved from: https://ec.europa.eu/eurostat/ statistics-explained/index.php?title=EU_imports_of_energy_products_-_latest_developments [In English].

9. EU Arfrctic forum and indigenous peoples' dialogue (2023). Government of Greenland. Retrieved from: https://www.euarcticforum23.eu/ [In English].

10. International Cooperation on Arctic Matters. European Commission. Retrieved from: https://eeas.europa.eu/arctic-policy/eu-arctic-policy/20954/international-cooperation-arctic- matters_en [In English].

11. INTERACT. Retrieved from: https://eu-interact.org/ [InEnglish].

12. Jonassen, T. (2023, 30 March). Security Issues Has Taken Over the Arctic Agenda says

Swedish and Danish Arctic Ambassadors. High North News. Retrieved from:

https://www.highnorthnews.com/en/security-issues-has-taken-over-arctic-agenda-says-swedish- and-danish-arctic-ambassadors [In English].

13. Rachold, V. (2022, 8 July). Success Stories of International Cooperation in the Arctic. АШт circle. Retrieved from: https://www.arcticcircle.org/journal/success-stories-of-international- cooperation-in-the-arctic] [In English].

14. Raspotnik, A. (2018). The European Union and the Geopolitics of the Arctic. Cheltenham: Edward Elgar Publishing [In English].

15. The EU in the Arctic. The Diplomatic Service of the European Union. Retrieved from: https://www.eeas.europa.eu/eeas/eu-arctic_en#10606 [In English].

Abstract

Oleksandr Shevchuk,

Dr. Habil^oRdcal Sciences), Professor, Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiv, Ukraine

The article is devoted to the analysis of the environmental diplomacy of the European Union in the Arctic. Through its evolution, EU Arctic policy has established the view that the Arctic is a region of increasing importance and that the Union must continue to increase its contribution and assistance to sustainable development, mitigation and adaptation to climate change in a responsible manner. sphere The Arctic is rich in natural resources that will increase in political and economic importance in the coming years. With its enormous market power and strong authority on climate policy, it is not surprising that the EU wants to strengthen its authority in the Arctic region. In its new Arctic Strategy 2021, the EU sees the Arctic as a region of peaceful cooperation with the need to slow down the effects of climate change and support sustainable development for the benefit of Arctic communities. The EU has its own interests in the Arctic, but also sees its intervention as a geopolitical power in the region as a necessary step to ensure global environmental security.

The Arctic is in a geopolitical transition from a zone of "exception" where there was no geopolitical conflict to a disputed territory that is on the agenda of such great powers as Russia, the USA, the EU and even China. Great powers see the economic potential of the region and seek to become Arctic actors in order to compete in the struggle for natural resources hidden under the Arctic soil. China and Russia are aware of the economic potential of the Arctic, including new trade routes and natural resources. While the EU is also interested in this, the EU calls for a values- based approach, respecting the rule of law and is willing to cooperate with the Arctic Council and NATO. '

The importance of the Arctic region will only grow, especially after Russia's invasion of Ukraine, from climate security to increased militarization and politics of great powers. The deterioration of economic and political relations between Russia and the West has shown that the

Arctic is no longer an "exceptional" region. Increasing militarization, territorial claims, and competition for resources are among the many burdens of the Arctic region. This is the return of great power politics to the Far North. The crises unfolding in the European Arctic will test the EU's ability and willingness to respond to challenges.

Key words: European Union, environmental diplomacy, environmental policy, Arctic, Arctic Council

Размещено на Allbest.ru