Екологічна безпека природно-заповідного фонду України: виклики і загрози під час воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна безпека природно-заповідного фонду України: виклики і загрози під час воєнного стану

Огієвич Аліна Олександрівна студентка IV курсу факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Дадикіна Ксенія Вячеславівна студентка IV курсу факультету прокуратури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Дана стаття присвячена питанню екологічного стану територій, які мають особливу природоохоронну значущість. Висвітлено, що за час війни було значно зменшено біорізноманіття заповідного фонду. Бойові дії впливають як на флору, так і фауну таких території, що призводить до їх фактичної загибелі. Проаналізовано, що внаслідок ракетних обстрілів, пересування важкої воєнної техніки, застосування хімічної зброї також зазнають глобальних втрат земельні ресурси ландшафтів природно- заповідного фонду. Доведено, що наслідки для довкілля України не будуть вирішені і протягом декількох років, а сама по собі війна нестиме загрозу й після завершення бойових дій.

У статті першочергово наголошується на тому, що екологічна безпека як окремої держави, так і людства в цілому, є важливим аспектом для сталого розвитку суспільства. Доведено, що у зв'язку з активними бойовими діями стан екобезпеки України з початку 2022 року значно погіршився і продовжує зазнавати колосального впливу. Наведено статистичні дані на прикладі катастрофи Каховської ГЕС щодо впливу на прилеглі, у тому числі заповідні, території.

У даній роботі проаналізовано загрози та наслідки воєнних дій щодо природно-заповідного фонду України. Акцентовано увагу на тому, що питання екологічної безпеки природно-заповідного фонду потребує більшої уваги з боку держави задля досягнення поставлених цілей євроінтеграції.

Також досліджено питання воєнного злочину - екоциду. Наголошено на основних проблемах як на міжнародному, так і національному рівнях щодо притягнення до відповідальності за діяння екоциду. Висвітлено, зокрема, питання нормативно-правового визначення «екоциду». Розглянуто основні проблемні аспекти впливу воєнних дій на стан природно-заповідного фонду України, наголошено на викликах, які вже постали і будуть поставати й надалі для держави щодо екологічних збитків. Вивчено практику інших країн задля розуміння вже сформованих позицій щодо впливу та наслідків війни на екобезпеку держави та стягнення екологічної шкоди з винних.

Ключові слова: екологічна рівновага, довкілля, заповідник, екоцид, збитки, екологічна шкода.

Abstract

Ohiievych Alina Oleksandrivna the fourth year student of the Faculty of Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

Dadykina Ksenia Vyacheslavivna the fourth year student of the Faculty of Prosecutor's Office, Yaroslav Mudryi National Law University

ENVIRONMENTAL SAFETY OF THE NATURE RESERVE FUND OF UKRAINE: CHALLENGES AND THREATS IN THE CONTEXT

OF MARTIAL LAW

This article is devoted to the issue of the ecological state of areas of special environmental significance. The author shows that during the war, the biodiversity of the protected areas was significantly reduced. The hostilities affect both the flora and fauna of such areas, leading to their actual death. It is analyzed that as a result of rocket attacks, movement of heavy military equipment, and the use of chemical weapons, the land resources of the landscapes of the nature reserve fund are also suffering global losses. It is proved that the consequences for the environment of Ukraine will not be resolved within a few years, and the war itself will pose a threat even after the end of hostilities.

The article primarily emphasizes that environmental safety of both the individual state and humanity as a whole is an important aspect for the sustainable development of society. It is proved that due to active hostilities, the state of environmental safety of Ukraine has significantly deteriorated since the beginning of2022 and continues to be affected enormously. The author provides statistical data on the example of the Kakhovka hydroelectric power plant disaster regarding the impact on adjacent, including protected, territories.

This paper analyzes the threats and consequences of military actions on the nature reserve fund of Ukraine. It is emphasized that the issue of environmental safety of the nature reserve fund requires more attention from the state in order to achieve the goals of European integration.

The issue of war crime - ecocide - is mentioned and analyzed. The author emphasizes the main problems at both the international and national levels regarding

the prosecution of ecocide. In particular, the issue of the legal definition of "ecocide" is highlighted.

The author examines the main problematic aspects of the impact of hostilities on the state of the nature reserve fund of Ukraine, emphasizing the challenges that have already arisen and will continue to arise for the state in relation to environmental damage. The author also analyzes both national and foreign practice to understand the already formed positions on the impact and consequences of the war on the environmental safety of the state and the recovery of environmental damage from those responsible.

Keywords: ecological balance, environment, reserve, ecocide, losses, environmental damage.

Постановка проблеми

екологічна безпека катастрофа каховської гес

Війна здійснює критичний вплив не тільки на життя, здоров'я людей, але й на навколишнє природне середовище, його компоненти. Особливо великих втрат зазнає біорізноманіття нашої держави, яке налічує близька 35% усього біорізноманіття Європи. Загальновизнаним є той факт, що виділення ділянок суші і водного простору, природних комплексів та об'єктів які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність є найдієвішим способом збереження екосистем, природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу. В Україні показники природно-заповідного фонду сягають майже 7%, що є значно меншим за стандартів ЄС (рекомендований мінімум - 15%). На теренах нашої держави природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання і який є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Маємо констатувати той факт, що із початком активних бойових дій під час повномасштабного російського вторгнення збереження унікальних об'єктів природно-заповідного фонду України майже неможливе. Нині під окупацією та у зоні активних бойових дій перебуває майже половина територій природно-заповідного фонду. Згідно з офіційними даними, це приблизно 44%, які є недоступними для України. Збройні конфлікти мають деструктивний вплив на всі елементи природного середовища, включаючи флору, фауну, водні ресурси, атмосферу та ґрунти. Наслідки такого впливу характеризуються як тривалі та мають не лише локальний, але й глобальний вимір. На сьогоднішній день існують серйозні труднощі у повноцінній оцінці екологічних наслідків збройного конфлікту на теренах України для природно- заповідного фонду через обмежену доступність точних даних. Це обумовлено двома основними факторами: по-перше, збір даних у зонах активних бойових дій становить значний ризик для екологів та науковців; по -друге, певна інформація не може бути оприлюднена з міркувань тактичної безпеки. Проте очевидно, що тривалість бойових дій прямо корелюється з масштабами завданої довкіллю шкоди і потенційними довготривалими наслідками для екосистем. У цьому контексті правова охорона природно -заповідного фонду, як і в цілому довкілля України, повинно стати одним із першочергових напрямів екологічної політики держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана проблематика була достатньо ґрунтовно висвітлена у наукових працях багатьох дослідників цієї сфери таких, як: Г. Анасімова, У. Антонюк, А. Гетьман, О. Донець, Т. Єрмолаєва, Є. Засядько, Н. Ільків, А. Мирошниченко, Ю. Петлюк, Ю. Шемшученко, В. Шеховцов та ін.

Мета статті - аналіз проблем екологічної безпеки під час війни, дослідження загроз та наслідків впливу на природоохоронні території, які мають особливу цінність.

Виклад основного матеріалу

Застосування різних видів зброї, обстріли, замінування територій, пересування бойової техніки, - усе це негативно впливає на навколишнє середовище нашої країни. За даними від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів унаслідок воєнних дій наразі страждають 900 заповідників України. У стані можливого знищення знаходяться такі об'єкти, як: біосферні заповідники, значна частина територій Смарагдової мережі, деякі Рамсарські об'єкти.

Так, у відповідності зі звітом про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії росії проти України за рік від початку повномасштабного вторгнення в межах воєнних дій потрапили 393 природно- заповідних об'єктів та об'єктів Смарагдової мережі, що становить понад третину всього природно-заповідного фонду України. 347 об'єктів знаходились під окупацією, а 257 об'єктів знаходились на відстані до 5 км від ліній фронту [1]. У звіті також зазначається, що як наслідок агресії приблизно 46 тис. квадратних кілометрів площі об'єктів природно-заповідного фонду та Смарагдової мережі мають ризик пошкодження та забруднення, що становить 43% від загальної площі цих об'єктів в Україні.

Екологічну безпеку територій біосферного заповідника «Асканія Нова» було фактично перекреслено ракетними обстрілами, важкою бойовою технікою, яка пересувалася в межах природно-заповідного фонду.

Улітку 2023 року російськими окупантами було вчинено черговий військовий злочин - підрив Каховської ГЕС. Такі дії мають нищівні наслідки для природно-заповідного фонду України, оскільки вище греблі внаслідок осушення постраждали близька 11 об'єктів заповідного фонду, зокрема:

• національні природні парки (Кам'янська Січ, Великий Луг);

• ландшафтні заказники (Урочище Май Гора);

• заповідні урочища (Малокаховський бір).

У аспекті згаданого вважаємо за необхідне наголосити на питанні відновлення Каховського водосховища. Кабінет Міністрів України прийняв постанову 18 липня 2023 року №730, якою було затверджено експеримен - тальний проект «Будівництво Каховського гідровузла на р. Дніпро. Відбудова після руйнування Каховської ГЕС та забезпечення сталої роботи Дніпровської ГЕС у період відбудови». Проте, на жаль, проект був схвалений без відповідної екооцінки, без консультацій з експертами з даного питання та без урахування думки громадськості, а сума реалізації такого задуму сягає 2 мільярдів доларів. Тобто є досить поспішним та не до кінця вивченим, обґрунтованим. На часі екологи наголошують на тому, що логічнішим та доцільнішим було б відновлення Великого Лугу - одного із найбільш значимих природних та історичних ландшафтів. Згідно із законом Європарламенту «Про відновлення природи» до 2030 року має бути повернуто 20% площі європейських держав з ландшафтів, які вже не є природними, у природні, а відновлення саме Великого Лугу як заповідної території може посприяти досягненню поставлених цілей євроінтеграції. Наголосимо, що Національний екологічний центр України підтримує ідею відновлення Великого Лугу, проте обов'язково із урахуванням того факту, що попередній стан до затоплення повернути не можливо і потрібно здійснювати додаткові дослідження й пошук варіантів рішення з урахуванням сучасних умов. Варто зазначити, що внаслідок підриву Каховської ГЕС змінюється солоність та рівень забруднення Чорного моря, що впливає на екосистему всього Чорноморського регіону, а отже, і на екологічну безпеку інших країн. У зв'язку із чим можливо вести мову щодо екологічного злочину, який має масштаби міжнародного, тобто є актом екоциду міжнародного рівня.

Серед ризиків та загроз екологічній безпеці на території об'єктів та територій природно-заповідного фонду потрібно виділити ще: 1) втрату унікальних представників як рослинного, так і тваринного світів, які до моменту вторгнення на українські землі знаходилися під надійним захистом; 2) підвищення обсягів браконьєрства та інших порушень заповідного режиму дії окупантами та місцевими жителями, в тому числі через відсутність заходів контролю на відповідних територіях; 3) зниження темпів зростання популяції диких тварин на заповідних територіях у порівнянні з показниками довоєнного часу; 4) забруднення та засмічення земель та ґрунтів територій природно - заповідного фонду; 5) шумове забруднення на відповідних територіях також має негативний вплив за міграційні процеси диких птахів та тварин, їх розмноження; 6) забруднення та засмічення водних ресурсів тощо. Ще одна не менш важлива проблема для більшості національних парків - це практично повна зупинка туристичної діяльності на час активних військових дій та наявна потреба у розмінуванні території. Результатом чого стало зменшення фінансування природоохоронних територій та проведення різноманітних заходів, фактична втрата джерела доходу. Означені ризики та загрози екологічній безпеці природно-заповідного фонду України потребують визначення чіткого вектору державної екологічної політики, спрямованого на відновлення біорізноманіття нашої держави та збереження, відновлення та охорону особливо-охоронюваних територій.

В даному контексті слушним буде згадати про Міжнародну конференцію з питань відновлення України (липень 2022 року, м. Лугано), що стала важливим кроком задля усвідомлення і проектування напрямів ревіталізації всіх сфер суспільного життя. Україна представила розроблений План відновлення, окремим пунктом якого є проект «зеленого» курсу й відбудова чистого, захищеного навколишнього середовища. Відзначимо, що хоч План відновлення України поки що не має юридичної сили (набуде лише після утвердження Кабінетом Міністрів України як держпрограми) і є лише початковим етапом на шляху відновлення повоєнної держави, проте в подальшому важливим доповнення до вже визначених 15 національних програм має стати саме відновлення й підвищення рівня захищеності природно-заповідного фонду України. На підтвердження означеного зазначимо, що до першочергових екологічних цілей державної екологічної політики на період до 2030 роки належить саме забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття (ЗУ «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».) Наголосимо, що з метою припинення процесів погіршення стану навколишнього природного середовища необхідно збільшувати площі земель екомережі, що є стратегічним завданням для досягнення екологічної збалансованості території України. Збільшення площі національної екомережі має насамперед відбуватися в результаті розширення існуючих та створення нових територій та об'єктів природно-заповідного фонду [2]. Виходячи з цього було постановлено за одне із основних завдань досягти 15% заповідності нашої держави до 2030 року. Але як має досягатися більший рівень природно- заповідного фонду, якщо щодня країна зазнає глобального впливу на кожній ділянці своєї території, коли заповідники масово зазнають критичного знищення, масово гинуть рослини і тварини, у тому числі й ті, які занесені до Червоної книги України? Саме тому, вважаємо за необхідне додати до Плану відновлення питання збереження природно-заповідного фонду України, із урахуванням важливості та значущості екосистемних послуг, що надаються такими територіями та об'єктами. Збереження та відновлення таких територій та об'єктів буде мати ключове місце в процесі відновлення природно - ресурсного потенціалу нашої держави, особливо в умовах євроінтеграції.

Також потрібно враховувати той факт, що загальний курс відбудови економіки України як країни з євроінтеграційною політикою має враховувати рекомендації ЄС. Зокрема, рекомендації Єврокомісії з соціально-економічного розвитку, що включає План дій ЄС “На шляху до нульового забруднення повітря, води та ґрунту” [3]. Важливо дотримуватися балансу між інтересами суспільства, бізнесу та довкілля. Усі стратегічні та програмні документи в усіх сферах суспільного життя повинні враховувати екологічні принципи, умови та обмеження. Це означає, що необхідно: європеїзувати екологічне право, екологізувати свідомість населення, запровадити екологічні стандарти на всіх рівнях та сприяти розвитку інклюзивної зеленої економіки. Це також призведе до отримання більше балів із п'яти від Єврокомісії за відповідність нашого законодавства в галузі довкілля європейському.

Надалі в аспекті розглядуваної теми хочемо наголосити на темі екоциду. На міжнародному рівні екоцид наразі більш широко і детально розглядається у зв'язку з воєнним вторгненням на територію України, проте на практиці все більш зрозумілою стає проблема нормативного закріплення поняття «екоциду». Римський Статут передбачає діяльність Міжнародного кримінального суду з питань злочинів геноциду, військові і злочини агресії, злочини проти людяності. Тобто фактично екоцид не ввійшов до переліку, що залишає поза увагою більшість протиправних актів щодо довкілля. Проте, можна звернути увагу, що згідно зі статтею 1 Конвенції «Про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті» встановлений обов'язок не вдаватися до воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на навколишнє природне середовище, «які мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки, як способів руйнування, нанесення шкоди або спричинення шкоди будь-якій іншій державі-учасниці». Термін «засоби впливу на природне середовище» відноситься до будь-яких засобів для зміни шляхом навмисного управління природними процесами, динаміки, складу або структури Землі, включаючи її біоту, літосферу, гідросферу і атмосферу, або космічного простору [4].

Нині термін "екоцид" на міжнародному рівні не закріплений офіційно та не вважається міжнародним злочином, який тягнув би окремий, спеціальний вид відповідальності. Через це він не потрапляє під юрисдикцію Міжнародного Кримінального Суду. Інакше не можна зазначити і щодо національного рівня, оскільки включення злочину «екоциду» до кримінального законодавства країн також не оперує великою популярністю.

Насамперед, це є великою проблемою, оскільки склад такого злочину як екоцид містить багато оціночних понять, що значно ускладнює його застосування на практиці. На превеликий жаль, останні не були закріпленні законодавцем в чинному Кримінальному кодексі України та не знайшли свого відображення у правових позиціях Верховного Суду. Відзначимо, що на національному рівні чинний Кримінальний кодекс України містить норму 441, якою передбачено відповідальність за масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу [5].

Судова практика в Україні щодо екоциду є дуже обмеженою. На сьогодні вона складається з 4 постанов та 6 рішень. Більшість з них стосується отримання дозволів в ході розслідування злочину, передбаченого статтею 441 КК України. Одним із прикладів є справа № 2/243/25/13, розглянута

Слов'янським міськрайонним судом Донецької області від 10 січня 2013 року.

Під час вирішення справи позивачка зазначає, що своїми діями Відповідач допустив порушення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Ради Міністрів СРСР від 26 березня 1984 року № 255 пункт 10 щодо неузгодження з громадянами власниками садів і інших багаторічних насаджень розміщення мереж електропередач. Вона вказувала, що Відповідач вчинив екоцид, передбачений ст. 441 КК України. Також позивачка звертала увагу суду на тому, що працівники Відповідача обрубали дерева рідкісної породи шовковиці білого кольору та абрикоси. У свою чергу, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що Позивачка зверталася із заявою про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6 за статтею 441 КК України, але їй було відмовлено в порушенні кримінальної справи. На час розгляду даної ситуації був відсутній вирок суду щодо визнання ОСОБА_6 винним у вчинені злочину передбаченому зазначеною статтею [6]. Аналіз матеріалів даної справи дає підстави для ствердження факту відсутності у звичайного населення хоча б приблизного розуміння терміну «екоцид» та які дії до нього призводять. Вважаємо, що сам склад екоциду, передбачений ст. 441 КК потребує уточнення та деталізації.

По-перше, це застосування визначення екоциду. Хоч на міжнародному рівні поки не сформовано єдиного поняття, що є цілковитою прогалиною на сучасному етапі розвитку правової науки, пропонуємо взяти за основу визначення, надане міжнародною групою юристів, що працює за ініціативи Stop Ecocide International: «незаконні та необгрунтовані дії, вчинені з розумінням того, що вони можуть призвести до серйозного широкомасштабного чи довгострокового заподіяння шкоди для довкілля»;

По-друге, але не менш важливе, у ключі загальної теми роботи, доповнити дану норму кваліфікуючим складом, а саме «діяння щодо знищення рослинного та/або тваринного світу природно-заповідного фонду, що становлять особливу значущість, та завдало істотної шкоди державі».

Окремо варто зазначити на питанні компенсації завданої шкоди внаслідок збройної агресії рф природо-заповідному фонду, як і довкіллю в цілому. ООН компетентна створити окремий орган - Компенсаційну комісію ООН. До її повноважень входить розгляд заяв про завдання прямої шкоди довкіллю та виснаження природних ресурсів, включаючи:

• пом'якшення та попередження завдання шкоди довкіллю, включаючи видатки на боротьбу із нафтовими пожежами і очищення прибережних та міжнародних вод від нафти.

• адекватні заходи, вже вжиті для очищення та відновлення довкілля, чи майбутні заходи, які мають документальне підтвердження їх необхідності для очищення і відновлення довкілля.

• адекватний моніторинг та оцінка шкоди довкіллю з ціллю обрахунку та пом'якшення шкоди та відновлення довкілля.

* адекватний моніторинг громадського здоров'я та виконання медичного скрінінгу з метою розслідування та подолання підвищених ризиків для здоров'я, що викликані шкодою для довкілля.

* виснаження чи шкода природним ресурсам тощо.

Щоб створити такий орган в ситуації українсько-російської війни, першочергово потрібно отримати згоду і рішення ООН. Останнім може бути резолюція Ради безпеки ООН, яка засновує спеціальну комісію для оплати відшкодувань за шкоду, збитки та втрати іноземним урядам, громадянам та корпораціям, спричинені незаконним воєнним вторгненням Росії до України 24 лютого 2022 р. Через право вето в Раді Безпеки ООН, слід розглянути можливість прийняття аналогічного рішення Г енеральною асамблеєю ООН чи укладання відповідної багатосторонньої угоди, можливо, під егідою авторитетного міжнародного органу, рішення якого можуть зобов'язати росію.

Також репарації можуть виникати на підставі рішень судів на національному чи міжнародному рівнях. Це можуть бути судові справи між державами в Міжнародному суді, кримінальні справі в Міжнародному кримінальному суді чи національні суди при розгляді кримінальних проваджень, або ж індивідуальні позови про відшкодування збитків та шкоди, розглянуті національними судами. Таку компенсаційну комісію рекомендується створювати при Генеральній Асамблеї ООН, що сприятиме оперативності, об'єктивності та належності розгляду комісією питань виплати компенсацій Україні [3].

Отже, хоч ситуація в Україні і є унікальною, проте вона має схожість з іншими випадками, коли країни отримували репарації за шкоду навколишньому середовищу. Зокрема, процедура застосування вище зазначеного добре прослідковується на прикладі механізму компенсації екологічної шкоди внаслідок збройної агресії Іраку проти Кувейту у 1990 році Наслідками завданих правопорушень проти довкілля стали утворення численних «нафтових рік та озер» через зруйнування нафтових свердловин, потрапляння у море мільйонів барелів нафти, випущених іракськими військами з нафтопроводів, морських терміналів і нафтових танкерів. Наприклад, витік майже восьми мільйонів барелів нафти в Затоку. У Кувейті також мало місце зміни ландшафту пустелі та прибережної місцевості переміщенням військової техніки та особового складу в поєднанні з будівництвом тисяч кілометрів військових окопів і розміщення шахт, сховищ зброї та інших укріплень. Наразі понад тридцять років триває рекультивація забруднених площ.. Він працював на підставі Резолюції Ради безпеки ООН №687, якою було створено Компенсаційну комісію ООН, яка пропрацювала 31 рік (до лютого 2022 року). Остання і виконувала функції судового органу при організації. Комісія, відповідно до покладених на неї повноважень, розглядала претензії, встановлювала факти для оцінки екологічної шкоди та шкоди в цілому. Також вона вела перевірку причинно-наслідкового зв'язку з незаконним вторгненням та окупацією Кувейту, а також приймала рішення щодо призначення компенсацій за завдану шкоду. З цією метою було засновано Компенсаційний фонд ООН у 1991 році, який, у свою чергу, отримував відсоток від доходів, отриманих із експортних продажів нафти та нафтопродуктів Іраку. Загалом,

Кувейт подав приблизно 168 екологічних позовів на загальну суму в 85 млрд. доларів. Але в результаті отримав всього 5,26 млрд. доларів, що становить 6% від бажаного. Арабська нація отримала виплати за втрати, завдані вторгненням, яке спричинило війну в Перській затоці. Компенсація була виплачена окремим особам, організаціям та урядовим структурам. Розгляд скарг на шкоду був тривалим і складним, який включав детальні дослідження та оцінку збитків [7].

Із огляду теми дослідження, додамо, що 17 травня 2022 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» (від 10.05.2022 № 575). Розробка та ініціювання проекту даної постанови були зумовлені критичною потребою у підсиленні захисту природно-заповідного фонду, а також у забезпеченні ефективного збереження природних ресурсів та суворого дотримання природоохоронного режиму на відповідних територіях. Наголосимо, що в контексті сучасних викликів та загроз прийняття даних Спеціальних такс було обумовлене необхідністю модифікації постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 541, що стосується затвердження такс для калькуляції розміру збитків, завданих порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, оскільки існуючий до цього механізм визначення збитків не відображав реального обсягу збитків, завданих державі, та не забезпечував адекватних умов для відшкодування завданих збитків суб'єктами господарювання (при аналізі наявних розрахунків сума збитків за ідентичні порушення є майже утричі більшою). Крім того, прийняті такси, на відміну від попередніх, відповідають вимогам воєнного часу, а тому їх застосування при розрахунку збитків, заподіяних довкіллю під час збройного конфлікту є доцільним, оскільки останні трансформуються на правовідносини, пов'язані з воєнною агресією.

Висновки

Отже, наразі ситуація в Україні розкриває все більше прогалин у сфері регулювання питань екології. Увесь світ, як і наша держава окремо, не були до кінця готові до нових екологічних викликів. На підставі всього вищевикладеного варто зазначити, що перед Україною постав досить великий спектр екологічних проблем, викликаний бойовими діями. Збереження біорізноманіття та правова охорона природно-заповідного фонду, як і цілком довкілля України, вимагає змін як національного, так і міжнародного екологічного права. Екологічна функція нашої держави щодо забезпечення екологічної безпеки і прав має стати пріоритетом сьогодення, основоположним вектором національної і світової політики.

Задля реалізації покарання винних у скоєному державі варто й надалі розробляти дієві механізми. Зокрема, на прикладі світового досвіду Кувейту для компенсування ворогом екологічної шкоди варто створити Компенсаційну комісію на зразок Комісії ООН, яка набула повноважень у 1990 -х роках в часи протиправного вторгнення Іраку. Крім того подальше вдосконалення Методики визначення розміру шкоди, що була завдана бойовими діями, посприяє більш швидкому відшкодуванню збитків та відновленню природного середовища.

Також потрібно враховувати, що відновлення довкілля України в цілому, як і окремих природних об'єктів безпосередньо, - тривалий процес, що потребує значних фінансових витрат. Крім того, не всі втрати, шкода, заподіяна довкіллю, можуть бути компенсовані, а тому наслідки від шкоди, які завдано довкіллю України, ми відчуватимемо не одне десятиліття (кожен вид природних ресурсів відновлюється в своєму ритмі, за свій час й не одне покоління, зазначене стосується не лише наших національних інтересів). Дані обставини потребують проведення у подальшому, тобто після припинення бойових дій, значної роботи задля створення певних умов відновлення природних ресурсів, природно- заповідного фонду України, природних ландшафтів у зоні бойових дій, забезпечення сталості й безпековості екосистем. У зв'язку з цим, зараз існує нагальна потреба в опрацюванні Стратегії відновлення природно-ресурсного потенціалу України, порушеного в результаті збройної агресії РФ, із подальшим формуванням відповідної дорожньої карти, корегування візій державної політики, у тому числі й екологічної (перед цим доцільно зробити спробу розробки Концепції відповідної Стратегії), а саме зараз, як перший крок, внесення відповідних змін до Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» [9] .

Література

1. Звіт про прямі збитки інфраструктури від руйнувань внаслідок військової агресії Росії проти України за рік від початку повномасштабного вторгнення. 2023. 50 с. URL: https://kse.ua/wp-content/uploads/2023/03/UKR_Feb23_FINAL_Damages-Report-1.pdf (дата звернення: 29.11.2023).

2. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року: Закон України від 28.02.2019 р. № 2697-VIII

URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2697-19#Text (дата звернення: 27.11.2023).

3. ПЛАНУВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ : Аналіт. записка. Екологія право людина. 55 с. URL: http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2022/06/FIN_Planuvannya-vidnovlennya- dovkillya.pdf (дата звернення: 27.11.2023).

4. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_272#Text (дата звернення: 27.11.2023).

5. Кримінальний кодекс України. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1668 (дата звернення: 28.11.2023).

6. Екоцид у кримінальному праві україни та міжнародні перспективи : Аналіт. записка. Екологія право людина. 6 с. URL: http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2022/06/FIN_ Planuvannya-vidnovlennya-dovkillya.pdf (дата звернення: 28.11.2023).

7. Хто притягне росію до відповідальності за злочини проти довкілля. Високий Замок. URL: https://wz.lviv.ua/ukraine/468407-khto-prytiahne-rosiiu-do-vidpovidalnosti-za-zlochyny- proty-dovkillia (дата звернення: 28.11.2023).

8. Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно -заповідний фонд : Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. № 575. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/575-2022-% D0%BF#Text (дата звернення : 01.12.2023)

9. Article: An Environmental and Legal Component of Criminal Offenses in Conditions of the Russian-Ukrainian International Military Conflict - European Energy and Environmental Law Review.URL: https://kluwerlawonline.com/journalarticle/European+Energy+and+Environmenta l+Law+Review/32.1/EELR2023004 (дата звернення: 01.12.2023).

1. Ministry of Economy of Ukraine, Office of the President of Ukraine, Ministry of Infrastructure of Ukraine (2023). Zvit pro priami zbytky infrastruktury vid ruinuvan vnaslidok viiskovoi ahresii Rosii proty Ukrainy za rik vid pochatku povnomasshtabnoho vtorhnennia. [A report on direct damage to infrastructure from the destruction caused by Russia's military aggression against Ukraine in the year since the start of the full-scale invasion]. URL: https://kse.ua/wp-content/uploads/2023/03/UKR_Feb23_FINAL_Damages-Report-1.pdf [in Ukrainian].

2. Official website of the Parliament of Ukraine (2019). Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku № 2697-VIII [On the Basic principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period until 2030 № 2697VIII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text [in Ukrainian].

3. Ecology is the right person. PLANUVANNIa VIDNOVLENNIa DOVKILLIa : Analit. zapyska. [ENVIRONMENTAL RESTORATION PLANNING: Analyst. note]. URL: http://epl.org.ua/ wp-content/uploads/2022/06/FIN_Planuvannya-vidnovlennya-dovkillya.pdf [in Ukrainian].

4. Official website of the Parliament of Ukraine (2004). Konventsiiapro otsinku vplyvu na navkolyshnie seredovyshche u transkordonnomu konteksti [Convention on environmental impact assessment in a transboundary context]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_272#Text [in Ukrainian].

5. Official website of the Parliament of Ukraine (2023). Kryminalnyi kodeks Ukrainy .[Criminal Code ofUkraine]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1668 [in Ukrainian].

6. Ecology is the right person. Ekotsyd u kryminalnomu pravi ukrainy ta mizhnarodni perspektyvy : Analit. Zapyska. [Ecocide in criminal law of Ukraine and international perspectives: Analyst. Note]. URL: http://epl.org.ua/wp-content/uploads/2022/06/FIN_Planuvannya-vidnovlennya- dovkillya.pdf [in Ukrainian].

7. High Castle (2022). Khto prytiahne rosiiu do vidpovidalnosti za zlochyny proty dovkillia. [Who will hold Russia accountable for crimes against the environment]. URL:https://wz.lviv.ua/ ukraine/468407-khto-prytiahne-rosiiu-do-vidpovidalnosti-za-zlochyny-proty-dovkillia [in Ukrainian].

8. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine (2022). Pro zatverdzhennia spetsialnykh taks dlia obchyslennia rozmiru shkody, zapodiianoi porushenniam zakonodavstva pro pryrodno-zapovidnyi fond № 575. [On the approval of special fees for calculating the amount of damage caused by the violation of the legislation on the nature reserve fund № 575]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show /575-2022-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

9. Hanna Anisimova, Viktoriia Haltsova, Olha Donets, Igor Samoshchenko, Oleg Shynkarov (2023). Article: An Environmental and Legal Component of Criminal Offenses in Conditions of the Russian-Ukrainian International Military Conflict - European Energy and Environmental Law Review.URL: https://kluwerlawonline.com/journalarticle/European+Energy+and+Environmental+ Law+Review/32.1/EELR2023004 [in English].

Размещено на Allbest.ru