Вплив ізольованого введення солей свинця на морфологічні структури печінки щурів та її біохімічний стан

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив ізольованого введення солей свинця на морфологічні структури печінки щурів та її біохімічний стан

Нефьодова Олена Олександрівна доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри анатомії людини, клінічної анатомії та оперативної хірургії, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро,

Янушкевич Костянтин Сергійович аспірант кафедри анатомії людини, клінічної анатомії та оперативної хірургії, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро,

Анотація

Токсичність важких металів, їх участь в біогеохімічних процесах і значне техногенне надходження в атмосферу «забезпечили» їм лідируючі позиції в ієрархії полютантів, які підлягають постійному контролю в усіх середовищах. Першочергової уваги заслуговують ті метали, які найбільш широко і в значних об'ємах використовуються у виробничій діяльності та в результаті накопичення в довкіллі становлять серйозну небезпеку з точки зору їх біологічної активності і токсичних властивостей: свинець, ртуть, кадмій, цинк, вісмут, кобальт, нікель, мідь, олово, сурма, ванадій, марганець, хром, молібден і миш'як. Для вирішення поставлених завдань нами видалялась печінка у дослідних щурів для визначення динаміки можливих змін гістологічних структур впродовж експерименту на 15-ту та 30-ту добу при ізольованому введенні ацетату свинцю в дозі 12,0 мг/кг для порівняння з контролем. Тварин виводили з експерименту способом передозування ефірним наркозом, вилучали печінку. Для підтвердження можливого ураження паренхіми печінки хронічним введенням ацетату свинцю нами проводились біохімічні дослідження крові самців на 15-ту та 30 добу експерименту. Для розрахування коефіцієнту де Рітіса нами визначались рівні аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ). Ізольоване введення ацетату свинцю вже на 15-тий день впливу призводило до порушення гістологічної будови капсули печінки. Порівнюючи з контролем, де товщина капсули становила 17,16±0,8 мкм, в зразках печінки групи ізольованого впливу ацетатом свинцю товщина капсули не мала достовірної різниці 18,16±1,5 мкм, але містила ділянки незначного потовщення з розширеними підкапсульними судинами з високим рівнем кровонаповнення.

Аналіз гістологічної будови печінки наприкінці експерименту, тобто на 30-ту добу, показав наступне. Довготривале введення ацетату свинцю призводило до порушення структури кровоносної системи, дезорганізацію паренхіми (локації ущільнення гепатоцитів та злиття печінкових балок) і судинного компонента печінки Судини мікроциркуляторного русла печінки щурів, розширені, порівняно з контрольними зразками та повнокровні. На цьому терміні експерименту визначались досить значні вогнищеві крововиливи в паренхімі органу з порушенням як стромальних так і паренхіматозних компонентів печінки з наростаючим порушенням мікроангіоархітектоніки. Порушення кровопостачання призводило до некротичної загибелі гепатоцитів і руйнування печінкових балок у очагах крововиливів. Тривале надходження в організм малих доз свинцю свинцю (12,0 мг/кг) призводить до альтерації паренхіматозних і стромальних компонентів печінки, що характеризуються розвитком дистрофічних, некробіотичних та деструктивних змін з поступово наростаючим порушенням мікроангіоархітектоніки. Діаметр центральної часточкової вени паренхіми печінки в групі впливу ацетатом свинцю достовірно збільшувався, а самі судини мали високий рівень кровонаповнення. На 30-ту добу порушення ангіоархітектоніки визначалось стазом, сладжем еритроцитів та крововиливами в паренхіму печінки. Хронічне введення ацетату свинцю щурам в зазначеній дозі та способі призводить до підвищення активності аланінамінотрансферази в крові самців щура в порівнянні до контрольної групи в більшій мірі на 30-ту добу експерименту, що свідчить про ураження паренхіми та судин печінки дослідних тварин та вивільнення АЛТ у кров.

Ключові слова: свинцева інтоксикація, печінка, морфологічні дослідження, аланінтрансфераза, аспартаттрансфераза.

Abstract

Nefodova Olena Oleksandrivna Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Department of Human Anatomy, Clinical Anatomy and Operative Surgery, Dnipro State Medical University, Dnipro

Yanushkevich Kostyantyn Serhiyovych Postgraduate student of the Department of Human Anatomy, Clinical Anatomy and Operative Surgery, Dnipro State Medical University, Dnipro

THE INFLUENCE OF ISOLATED LEAD SALTS ADMINISTRATION ON THE MORPHOLOGICAL STRUCTURES OF THE LIVER OF RATS AND ITS BIOCHEMICAL STATE

The toxicity of heavy metals, their participation in biogeochemical processes and significant man-made entry into the atmosphere "guaranteed" them leading positions in the hierarchy of pollutants that are subject to constant control in all environments. Those metals that are most widely and in significant volumes used in production activities and as a result of accumulation in the environment pose a serious danger from the point of view of their biological activity and toxic properties deserve primary attention: lead, mercury, cadmium, zinc, bismuth, cobalt, nickel, copper, tin, antimony, vanadium, manganese, chromium, molybdenum and arsenic. To solve these problems, we removed the liver from experimental rats to determine the dynamics of possible changes in histological structures during the experiment on the 15th and 30th days with the isolated introduction of lead acetate at a dose of 12.0 mg/kg for comparison with the control. The animals were removed from the experiment by overdose with ether anesthesia, the liver was removed. To confirm the possible damage to the liver parenchyma by chronic administration of lead acetate, we performed biochemical tests of the blood of males on the 15th and 30th day of the experiment. To calculate the de Ritis coefficient, we determined the levels of alanine aminotransferase (ALT) and aspartate aminotransferase (AST). The isolated administration of lead acetate already on the 15th day of exposure led to a violation of the histological structure of the liver capsule. Compared with the control, where the thickness of the capsule was 17.16±0.8 pm, in the liver samples of the isolated lead acetate exposure group, the capsule thickness did not have a significant difference of 18.16±1.5 pm, but contained areas of slight thickening with dilated subcapsular vessels with high blood level. Analysis of the histological structure of the liver at the end of the experiment, that is, on the 30th day, showed the following. Long-term administration of lead acetate led to a violation of the structure of the circulatory system, disorganization of the parenchyma (locations of hepatocyte compaction and fusion of liver beams) and the vascular component of the liver. At this term of the experiment, rather significant focal hemorrhages in the parenchyma of the organ were determined, with disruption of both stromal and parenchymal components of the liver, with increasing disruption of microangioarchitectonics. Violation of blood supply led to necrotic death of hepatocytes and destruction of liver beams in the foci of hemorrhages. Long-term ingestion of small doses of lead (12.0 mg/kg) leads to alteration of parenchymal and stromal components of the liver, characterized by the development of dystrophic, necrobiotic and destructive changes with gradually increasing microangioarchitectonics disorders. The diameter of the central lobular vein of the liver parenchyma in the group exposed to lead acetate significantly increased, and the vessels themselves had a high level of blood filling. On the 30th day, the disturbance of angioarchitectonics was determined by stasis, erythrocyte sludge, and hemorrhages in the liver parenchyma. Chronic administration of lead acetate to rats in the indicated dose and method leads to an increase in the activity of alanine aminotransferase in the blood of male rats compared to the control group to a greater extent on the 30th day of the experiment, which indicates damage to the parenchyma and vessels of the liver of experimental animals and the release of ALT into the blood.

Keywords: lead intoxication, liver, morphological studies, alanine transferase, aspartate transferase.

Постановка проблеми

Проблеми стратегічних і тактичних підходів до поліпшення стану здоров'я населення різних країн світу, в тому числі України, в останні роки набувають все більшої актуальності. Однією з найбільш важливих наукових проблем сучасності є питання про можливість і механізми регулювання рівня здоров'я населення шляхом впливу на якість середовища проживання, контамінація якого на сучасному етапі розвитку науки і техніки стала глобальним, стабільним і постійно діючим фактором [1]. В список пріоритетних забруднюючих речовин, прийнятий Європейським співтовариством (ЄС) і Агентством з охорони навколишнього середовища США (United States Environmental Protection Agency, US EPA) [2], входять важкі метали (ВМ).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Токсичність важких металів, їх участь в біогеохімічних процесах і значне техногенне надходження в атмосферу «забезпечили» їм лідируючі позиції в ієрархії полютантів, які підлягають постійному контролю в усіх середовищах [2]. Першочергової уваги заслуговують ті метали, які найбільш широко і в значних об'ємах використовуються у виробничій діяльності та в результаті накопичення в довкіллі становлять серйозну небезпеку з точки зору їх біологічної активності і токсичних властивостей: свинець, ртуть, кадмій, цинк, вісмут, кобальт, нікель, мідь, олово, сурма, ванадій, марганець, хром, молібден і миш'як [3]. Однак в групу «важких» входять і деякі мікроелементи (зокрема, марганець, хром, мідь, цинк, нікель тощо), життєва необхідність і широкий спектр біологічної дії яких неспростовно доведено [4]. При низьких концентраціях вони активують біологічні процеси, при високих - пригнічують їх. Відмінності в термінології в основному пов'язані з концентрацією металів у природному середовищі. З одного боку, концентрація металу може бути надмірною і навіть токсичною - тоді цей метал називають «важким»; з іншого боку (при нормальній концентрації або дефіциті) його відносять до мікроелементів. Тому терміни «мікроелементи» і «важкі метали» - категорії, насамперед, якісні, а не кількісні, і прив'язані до крайніх варіантів санітарно-гігієнічної ситуації [3].

Небезпека свинцю (Pb) і кадмію (Cd) визначається політропізмом їх негативного впливу: накопичуючись в організмі, вони мають здатність втручатися в метаболічні цикли, швидко змінювати свою хімічну форму при переході з одного середовища в інше, не піддаються біохімічному розкладу, вступають в численні хімічні реакції один з одним та з іншими хімічними сполуками, можуть обумовлювати дефіцит ессенціальних елементів, витісняючи їх із зв'язку з білковими компонентами [5, 6].

Надходження зазначених представників важких металів у організм відбувається переважно інгаляційним шляхом у вигляді аерозолю з атмосферним повітрям, після вдихання часточок пилу, сигаретного диму або ж аліментарним - з їжею і водою. Так, при вдиханні пилу з мікрочастинками свинцю близько 30-50% його об'єму затримується в легенях. Дрібні частинки металу (до 1 мм) розподіляються по великій поверхні альвеол легенів і практично повністю абсорбуються, а частинки більшого розміру видаляються війчастим епітелієм дихальної системи і частково поглинаються макрофагами. З запиленим повітрям людина отримує на добу до 100 мкг свинцю [7]. При пероральному шляху надходження свинець потрапляє в організм з продуктів харчування і питної води. Для людини частка засвоєного свинцю від надходження в шлунково-кишковий тракт становить 5-15%, хоча, на думку ряду авторів, у дітей, вагітних жінок і осіб в стані фізіологічного стресу може засвоюватися до 50% свинцю, що міститься в раціоні. Щодоби людина з їжею і водою отримує 20-200 мкг свинцю [8]. Незначна кількість токсиканта (до 0,3%) надходить до організму через шкірні покриви. Накопичуючись в організмі, ксенобіотик спричиняє розвиток Pb-асоційованої гепато- і нефротоксичності, а також канцерогенної (гено- токсичної) дії, викликаючи ушкодження органів на клітинному, внутрішньоклітинному та молекулярному рівні [9]. Індукуючи окислювальний стрес, свинець інтенсифікує апоптоз гепатоцитів і клітин нирок [10]. Це викликає запалення, а також ослабляє функціональну активність Са⁺⁺-залежної синтази оксиду азоту. Однак ключовим механізмом Pb-індукованої токсичності є генерація активних форм кисню (АФК) та порушення продукції факторів антиоксидантного захисту (як ензиматичних, так і не ферментативних) [11].

Встановлено, що за умов хронічного свинцевого отруєння відбувається активація процесів ПОЛ з одночасним зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту, що свідчить про важливу роль окислювального стресу в патогенезі як Pb-індукованої токсичності загалом, так і патогенезі Pb-асоційованих захворювань. Так, результатами ряду досліджень продемонстровано, що свинець (навіть в низьких концентраціях) має високу реакційну здатність взаємодіяти з SH-групою глутатіону GSH [42, 44], який в організмі сприяє стабілізації активних форм кисню. При цьому внаслідок інактивації супероксиддисмутази (СОД), каталази (КАТ), пероксидази глютатіону, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та тіолових антиоксидантів посилюється продукція гідропероксиду, перекису водню та синглетного кисню. Зменшення вмісту СОД гальмує утилізацію супероксидного радикала, а зниження концентрації КАТ - погіршує його знешкодження (02^--скавенінг). До того ж, свинець атакує клітинні мембрани, спричиняючи активацію процесів ліпопероксидації (ЛПО):генерований вільний радикал захоплює електрони ліпідів цитоскелету і викликає ушкодження клітини.

Однією з пріоритетних галузей медичної науки є пошук нових біоантогоністів свинцю, які б могли зменшувати негативний вплив зазначених сполук на клітинному рівні. Тому морфологічні дослідження впливу вищезазначених металів в комбінації з потенційними біоантагоністами є вкрай актуальними [12].

Мета статті. Провести аналіз гістологічного складу та біохімічних показників печінки експериментальних тварин під впливом солей свинцю.

Виклад основного матеріалу

токсичність важких металів соль свинцю

Експериментальні дослідження проведені на білих статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar (розплідник «Далі- 2001» місто Київ, Україна). Утримання експериментальних тварин здійснювалося відповідно до санітарно-гігієнічних норм віварію Дніпровського державного медичного університету (ДДМУ), м.Дніпро: температурний режим повітря 22 ± 2 °C, вологість не менш 50%, світлий / темний цикл 12 / 12 годин, їжа та пиття ad libitum.

Тварини після транспортування та карантину (2 тижні) були здорові, активні, добре споживали їжу, не мали ушкоджень на шкіряних покривах та вухах. Під час утримання, експерименту та оперативного вилучення тварин з експерименту ми дотримувались усіх етичних норм поводження з лабораторними тваринами [13].

Моделювання впливу солями кадмію та розчинами сукцинатів металів, на організм самців і морфогенез печінки у щурів проводили за наступним планом. Усі дослідні тварини були нами розділені на 2 групи: дослідна група дослідна група № 1 (Д № 1) - щури, яким ізольовано вводили розчин ацетату свинцю в дозі 12,0 мг/кг; та контрольна група №2 (К №2)- щури, яким вводили фізіологічний розчин.

Для вирішення поставлених завдань нами видалялась печінка у дослідних щурів для визначення динаміки можливих змін гістологічних структур впродовж експерименту на 15-ту та 30-ту добу при ізольованому введенні ацетату свинцю в дозі 12,0 мг/кг для порівняння з контролем. Тварин виводили з експерименту способом передозування ефірним наркозом, вилучали печінку. Після вилучення органів проводились їх вимірювання, зважування, протоколювання. Для того, щоб знайти видимі морфологічні зміни печінку оглядали, потім фотографували і фіксували відібраний матеріал у нейтральному 10 % розчині формаліну для подальшого гістологічного та морфогістометричного дослідження. Враховуючи специфіку поставлених задач, в даному дослідженні була проведена кількісна оцінка наступних показників:

- вагові показники щура в цілому (г), М±m;

- вагові показники ізольованої печінки щура (волога вага) (мг), М±m;

- індекс маси печінки (%), М±m, який розраховувався нами - за формулою:

ІМП=-х100%м

де ІПМ-індекс маси печінки; m - маса печінки (г); М - маса щура (г).

Фіксована у нейтральному формаліні печінка заливалась в парапласт та виготовлялись гістологічні серійні зрізи, що забарвлювались оглядовими гістологічними барвниками. Відповідно до мети та завдань гістологічними дослідженнями визначались зміни в паренхімі печінки, а саме під мікроскопом досліджували печінкові та портальні часточки. Печінкові часточки щура не мають чітко окресленої сполучною тканиною межі, тому визначити площу часточки шляхом обрахування сплайновим контуром неможливо. Окрім печінкової часточки на гістологічних зрізах печінки виділяють також портальні часточки - умовні трикутники, верхівки яких розташовані по центру трьох найближчих центральних вен печінкових часточок, а в середині - печінкова тріада. Нами проводились вимірювання діаметру центральної вени печінкової часточки та довжини сторін трикутників портальних часточок. Для отримання цифрових зображень з подальшим обчисленням розмірів структур паренхіми печінки використовувалася камера для світлової мікроскопії ZEISS Axiocam ERc 5s з адаптером P95-C 1/2" 0,5х, приєднана до мікроскопу Primo Star компанії ZEISS.

Для підтвердження можливого ураження паренхіми печінки хронічним введенням ацетату свинцю нами проводились біохімічні дослідження крові самців на 15-ту та 30 добу експерименту. Для розрахування коефіцієнту де Рітіса нами визначались рівні аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

Ізольоване введення ацетату свинцю вже на 15-тий день впливу призводило до порушення гістологічної будови капсули печінки. Порівнюючи з контролем, де товщина капсули становила 17,16±0,8 мкм, в зразках печінки групи ізольованого впливу ацетатом свинцю товщина капсули не мала достовірної різниці 18,16±1,5 мкм, але містила ділянки незначного потовщення з розширеними підкапсульними судинами з високим рівнем кровонаповнення (рис. 1).

В подальших дослідженнях на 30-ту добу ми вже визначали потовщення капсули до 31,67±2,81 мкм, таким чином негативний вплив хронічного введення ацетату свинцю на стан капсули печінки призводив до достовірного збільшенням товщини капсули в порівнянні до контролю наприкінці експерименту.

Аналізуючи стан судин паренхіми печінки дослідних тварин на 15-ту добу експерименту помітно виділялись локації синусоїдального розширення з високим рівнем кровонаповнення судин (рис.1). Такий стан судин свідчить про негативний вплив ацетату свинцю на судинну систему, пов'язаний з високим рівнем гіпоксії, до якої призводить хронічне введення свинцю. Печінка є органом з широким функціонально-метаболічним профілем, який першим приймає на себе удар при внутрішньошлунковому введенні солей свинцю.

Для визначення впливу ацетату свинцю на судинну систему печінки, нами вимірювались та порівнювались з контрольними показниками діаметри центральної часточкової вени. Порівняння отриманих результатів довело, що діаметр центральної часточкової вени в групі впливу ацетатом свинцю достовірно збільшувався, а самі судини мали високий рівень кровонаповнення. Як зазначалося вище, в контрольній групі діаметр становив на 15-ту добу 106,89±9,6 мкм, а при ізольованому впливі свинцю на 15-ту добу експерименту діаметр розширювався до 189,71±12,47 мкм, а на 30-тій добі діаметр збільшувався до 264,13±14,52 мкм, що також нами розцінювалось як результат гіпоксичного стану паренхіми печінки внаслідок впливу ацетату свинцю (рис. 2). В порівнянні до контролю різниця діаметру центральної часточкової вени була достовірною (р<0,001) як на 15-ту, так і на 30-ту добу.

Аналіз гістологічної будови печінки наприкінці експерименту, тобто на 30-ту добу, показав наступне. Довготривале введення ацетату свинцю призводило до порушення структури кровоносної системи, дезорганізацію паренхіми (локації ущільнення гепатоцитів та злиття печінкових балок) і судинного компонента печінки Судини мікроциркуляторного русла печінки щурів, розширені, порівняно з контрольними зразками та повнокровні. На цьому терміні експерименту визначались досить значні вогнищеві крововиливи в паренхімі органу з порушенням як стромальних так і паренхіматозних компонентів печінки з наростаючим порушенням мікроангіоархітектоніки. Порушення кровопостачання призводило до некротичної загибелі гепатоцитів і руйнування печінкових балок у очагах крововиливів (рис.3).

Рис. 3. Гістологічний паренхіми печінки щура 30-ї доби експерименту групи впливу ацетатом свинцю. Крововиливи та ущільнення паренхіми печінки. Забарвлення гематоксилін Гейденгайна. Зб.10х10.

Загальновідомо, що біологічні мембрани гепатоцитів, ендотелію, еритроцитів є мішенями для свинцю, ураження яких супроводжується явищами некрозу і гіпоксії в печінкових часточках. В наших експериментальних дослідженнях спостерігались такі явища як стаз та наступний сладж еритроцитів (рис. 4). Сладж це реакція внутрішньосудинної агрегації еритроцитів, лейкоцитів або тромбоцитів, наростання в'язкості плазми у судинах різних калібрів, може бути загальним і локальним. Загальний сладж виникає при різних інфекціях та інтоксикаціях, які призводять до зміни заряду еритроцитів.

Рис. 4. Гістологічний паренхіми печінки щура 30-ї доби експерименту групи впливу ацетатом свинцю. Розширення синусоїдальних судин паренхіми зі сладжем еритроцитів. Забарвлення гематоксилін Гейденгайна. Зб.10х40.

На гістологічних препаратах визначався також стаз - тобто уповільнення та зупинка току крові в судинах мікроциркуляторного русла (рис. 5). Зупинці крові зазвичай передує вповільнення її току (передстаз). Стаз це явище, як правило, зворотнє, остаточний незворотній стаз веде до некробіозу та некрозу органів або тканин.

Таким чином, довготривале введення ацетату свинцю дослідним тваринам призводить до змін гістоструктур та судинного русла печінки, провокує значні крововиливи в паренхіму печінки.

При вивченні впливу ізольованого введення ацетату свинцю на біохімічні показники крові щурів в експерименті ми отримали наступні результати. Для підтвердження можливого ураження паренхіми печінки хронічним введенням ацетату свинцю нами проводились біохімічні дослідження крові самців на 15-ту та 30 добу експерименту. Для розрахування коефіцієнту де Рітіса нами визначались рівні аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

На 15-ту добу експерименту коефіцієнт де Рітіса, тобто співвідношення АСТ до АЛТ становив в групі ізольованого введення ацетату свинцю 1,8. Цей був найнижчий коефіцієнт на цьому терміні дослідження, що свідчить про високий рівень ураження паренхіми печінки, бо в нормі основна кількість аланінамінотрансферази міститься в клітинах печінки. Лише за умов ушкодження печінки і руйнації її клітин АЛТ починає вивільнятися в кров, що дозволяє попередньо діагностувати перші симптоми ураження органу. Саме тому аналіз на Alanine Aminotransferase використовується як показник пошкодження печінки. В контролі, як зазначалось вище, рівень АЛТ в крові становив 44,6±2,52 од/л, а на 15 добу ізольованого введення ацетату свинцю підвищувався до 51,4±2,9 од/л. Аспартатамінотрансфераза - фермент, який знаходиться у всіх клітинах організму, але найвищий її рівень визначається в серці і в нормі активність, при пошкодженні клітин серця або м'язів аспартатамінотрансфераза вивільняється, вміст цього ферменту у крові підвищується, що є маркером ураження міокарду і серця. Нами отримані наступні показники АСТ в групі впливу ацетатом свинцю на 15-тій добі експерименту - 97,8±3,80 од/л, в контролі - 83,4±1,06 од/л. Таким чином, обрахування довели зростання активності АЛТ в крові дослідних тварин на даному терміні дослідження при ізольованому введенні ацетату свинцю.

На 30-тій добі експерименту, як і в попередніх етапах аналізу, розраховувався і використовувався коефіцієнт де Рітіса у тварин, що отримували щоденно розчин ацетату свинцю. Визначалась тенденція до підвищення активності АЛТ в крові групи - 97,6±3,51 од/л, а активність АСТ відповідно - 107,64±7,31 од/л в порівнянні до контролю. В контролі коефіцієнт де Рітіса становив 1,66 (відповідно до:АЛТ =43,1±2,31од/л,

Таким чином, хронічне введення ацетату свинцю щурам призводить до підвищення активності аланінамінотрансферази в крові самців щура в порівнянні до контрольної групи як на 15-ту , так і на 30-ту добу експерименту, що свідчить про ураження паренхіми печінки дослідних тварин.

Висновки

1. Тривале надходження в організм малих доз свинцю свинцю (12,0 мг/кг) призводить до альтерації паренхіматозних і стромальних компонентів печінки, що характеризуються розвитком дистрофічних, некробіотичних та деструктивних змін з поступово наростаючим порушенням мікроангіоархі- тектоніки.

2. Діаметр центральної часточкової вени паренхіми печінки в групі впливу ацетатом свинцю достовірно збільшувався, а самі судини мали високий рівень кровонаповнення. На 30-ту добу порушення ангіоархітектоніки визначалось стазом, сладжем еритроцитів та крововиливами в паренхіму печінки.

3. Хронічне введення ацетату свинцю щурам в зазначеній дозі та способі призводить до підвищення активності аланінамінотрансферази в крові самців щура в порівнянні до контрольної групи в більшій мірі на 30-ту добу експерименту, що свідчить про ураження паренхіми та судин печінки дослідних тварин та вивільнення АЛТ у кров.

Література

1. Загальна теорія здоров'я та здоров'язбереження: колективна монографія / за заг. ред. проф. Ю.Д. Бойчука. - Харків: Вид. Рожко С.Г., 2017. - 488 с.

2. U.S. Environmental Protection Agency: Chemicals and Toxics Topics. - US EPA, 2021. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.epa.gov/environmental-topics/chemicals-and-toxics-topics

3. Lin Q, Xu S. Co-transport of heavy metals in layered saturated soil: Characteristics and simulation. Environ Pollut. 2020;261:114072. doi: 10.1016/j.envpol.2020.114072.

4. Романюк А.М., Сікора В.В., Линдіна Ю.М., Линдін М.С. Поширеність важких металів у навколишньому середовищі та їх роль у життєдіяльності організму (огляд літератури). Буковинський медичний вісник. - 2017. - Т. 21, № 2(82) ч.1. - С. 163-168.

5. Pinto E, Cruz M, Ramos P, Santos A, Almeida A. Metals transfer from tobacco to cigarette smoke: Evidences in smokers' lung tissue. J Hazard Mater. 2017;325:31-35. doi: 10.1016/j.jhazmat.2016.11.069.

6. Janaydeh M, Ismail A, Zulkifli SZ, Omar H. Toxic heavy metal (Pb and Cd) content in tobacco cigarette brands in Selangor state, Peninsular Malaysia. Environ Monit Assess. 2019; 191(10):637. doi: 10.1007/s10661-019-7755-y.

7. Ravipati ES, Mahajan NN, Sharma S, Hatware KV, Patil K. The toxicological effects of lead and its analytical trends: an update from 2000 to 2018. Crit Rev Anal Chem. 2021;51(1):87-102. doi: 10.1080/10408347.2019.1678381.

8. Obeng-Gyasi E. Cumulative Effects of Low-Level Lead Exposure and Chronic Physiological Stress on Hepatic Dysfunction-A Preliminary Study. Med Sci (Basel). 2020;8(3):30. doi: 10.3390/medsci8030030.

9. Fang JY, Wang PW, Huang CH, Hung YY, Pan TL. Evaluation of the hepatotoxic risk caused by lead acetate via skin exposure using a proteomic approach. Proteomics. 2014;14(21-22): 2588-99. doi: 10.1002/pmic.201400068.

10. Amin I, Hussain I, Rehman MU, Mir BA, Ganaie SA, Ahmad SB, Mir MUR, Shanaz S, Muzamil S, Arafah A, Ahmad P. Zingerone prevents lead-induced toxicity in liver and kidney tissues by regulating the oxidative damage in Wistar rats. J Food Biochem. 2021;45(3):e13241. doi: 10.1111/jfbc.13241.

11. Lee JW, Choi H, Hwang UK, Kang JC, Kang YJ, Kim KI, Kim JH. Toxic effects of lead exposure on bioaccumulation, oxidative stress, neurotoxicity, and immune responses in fish: A review. Environ Toxicol Pharmacol. 2019;68:101-108. doi: 10.1016/j.etap.2019.03.010.

12. Shatorna V.F. Cardiogenesis changes after the plumbic acetate impact in rats under the correction conditions in the experiment / V.F. Shatorna, O.O. Nefyodova, O.O. Nefodov, I.I. Kolosova, V.V. Major, O.V. Kuznetsova, Yu.V. Demidenko, G.A. Yeroshenko // Світ медицини та біології. - 2020. - №4 (74). - С. 219 - 223.

13. Доклінічні дослідження лікарських засобів; за ред. А. В. Стефанова. Київ: Авіценна, 2001 - 528 с.

References

1. Boychuk, YU.D. (Eds.). (2017). Zahal'na teoriyazdorov"ya tazdorov"yazberezhennya: kolektyvna monohrafiya [General theory of health and health care: collective monograph]. Kharkiv: Vyd. “Rozhko S.H”. [in Ukrainian]

2. U.S. Environmental Protection Agency: Chemicals and Toxics Topics. US EPA. (n.d.). Retrieved from https://www.epa.gov/environmental-topics/chemicals-and-toxics-topics [in English].

3. Lin Q, Xu S. (2020) Co-transport of heavy metals in layered saturated soil: Characteristics and simulation. Environ Pollut., 261,114072 [in English].

4. Romaniuk A.M., Sikora V.V., Lindina Y.M., Lindin M.S. (2017). Poshyrenist' vazhkykh metaliv u navkolyshn'omu seredovyshchi ta yikh rol' u zhyttyediyal'nosti orhanizmu (ohlyad literatury) [Prevalence of heavy metals in the environment and their role in the vital activity of the organism (literature review)]. Bukovyna Medical Herald, 2(82), 163-168 [in Ukrainian].

5. Pinto E, Cruz M, Ramos P, Santos A, Almeida A. (2017) Metals transfer from tobacco to cigarette smoke: Evidences in smokers' lung tissue. J Hazard Mater, 325, 31-35 [in English].

6. Janaydeh M, Ismail A, Zulkifli SZ, Omar H. (2019) Toxic heavy metal (Pb and Cd) content in tobacco cigarette brands in Selangor state, Peninsular Malaysia. Environ Monit Assess, 191(10), 637 [in English].

7. Ravipati ES, Mahajan NN, Sharma S, Hatware KV, Patil K. (2021) The toxicological effects of lead and its analytical trends: an update from 2000 to 2018. Crit Rev Anal Chem, 51(1), 87-102 [in English].

8. Obeng-Gyasi E. (2020) Cumulative Effects of Low-Level Lead Exposure and Chronic Physiological Stress on Hepatic Dysfunction-A Preliminary Study.MedSci (Basel), 8(3), 30 [in English].

9. Fang JY, Wang PW, Huang CH, Hung YY, Pan TL. (2014) Evaluation of the hepatotoxic risk caused by lead acetate via skin exposure using a proteomic approach. Proteomics, 14(21-22), 2588-99 [in English].

10. Amin I, Hussain I, Rehman MU, Mir BA, Ganaie SA, Ahmad SB [et al.] (2021) Zingerone prevents lead-induced toxicity in liver and kidney tissues by regulating the oxidative damage in Wistar rats. J Food Biochem, 45(3), e13241 [in English].

11. Lee JW, Choi H, Hwang UK, Kang JC, Kang YJ, Kim KI. (2019) Toxic effects of lead exposure on bioaccumulation, oxidative stress, neurotoxicity, and immune responses in fish: A review. Environ Toxicol Pharmacol, 68, 101-108 [in English].

12. Shatorna V.F., Nefodova O.O., Nefodov O.O., Kolosova I.I. (2020). Cardiogenesis changes after the plumbic acetate impact in rats under the correction conditions in the experiment. The world of medicine and biology, 4 (74), 219 - 223. [in English].

13. Stefanov, A.V. (Eds.) (2001). Doklinichni doslidzhennya likars'kykh zasobiv [Preclinical studies of medicines]. Kyiv: “Avicenna” [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru