Моніторинг екологічної мережі міста Києва

Размещено на http://www.allbest.ru

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління

Моніторинг екологічної мережі міста Києва

Шевченко Р.Ю.

Мовчан М.М.

Означені наукові засади організації еколого-картографічного моніторингу та географічному рекогносцируванню екологічної мережі м. Києва. Наукова проблема географічного та екологічного вивчення каркасу екомережі м. Києва картографічними методами моніторингу розв'язана не повною мірою, отже, потребує нових підходів, особливо із залученням інноваційних технологій цифрового картографування та математико-картографічного алгоритмічного моделювання.

Природно-заповідний фонд м. Києва надзвичайно різноманітний та багатоформатний. В статті представлений матеріал з класифікації територіальної організації кластерів екомережі мегаполісу: екологічні коридори, екологічні ядра, екологічні модулі. Дискретні складові екомережі Києва представлені на розробленій картографічній моделі «Проєкт елементів екологічної мережі на 2023 р.».

Особливу увагу приділено сучасним екооб'єктам столиці - це ревіталізовані долини малих річок, озер, боліт та інших складових природно-територіального комплексу Києва. Проведені окремі еколого-географічні експедиції влітку 2023 р. до басейну озера Тельбин (лівий берег Дніпра) та у ренатуралізовану долину р. Коноплянка (правий берег Дніпра). Результатом рекогносцирування стала картографічна модель еколого-туристичної та рекреаційної стежки за пагорбами знакових урочищ північно-західної частини міста. Це практична апробація залучення нових сегментів природно-заповідного фонду до коридорів екомережі Києва. У дослідженні представлені авторські світлини природоохоронних ексклюзивів довкілля.

Розроблений алгоритм еколого-географічного геоінформаційного картографування екомережі м. Києва за допомогою космічних та наземних систем дистанційного зондування Землі. Важливою складовою алгоритму є його практичне впровадження для потреб екологічного туризму та рекреаційної діяльності у системи мобільного навігаційного обладнання дослідників або рекреантів. Як наслідок успішної роботи алгоритму укладена у середовищі ПС ArcGIS “Прогнозна ортокосмофотокарта зруйнованих екокоридорів екомережі м. Києва під час руйнації греблі Київської ГЕС».

Розроблений математичний апарат картографо-алгебраїчного моделювання стану стійкості функціонування проєктного каркасу екомережі м. Києва. Розрахований високий природно-рекреаційний геопотенціал м. Києва. Одержані відповідні показники досить важливі під час розробки та затвердження Генерального плану розвитку м. Києва до 2050 р., де вперше екомережа буде зазначена як кластер сталого розвитку столиці України під час післявоєнної відбудови. Ключові слова: екологічна мережа, екокаркас, природно-територіальний комплекс, картографічна модель екомережі, математико-картографічне моделювання, туризм та рекреаційна діяльність.

Monitoring of the Ecological Network of the city of Kyiv. Shevchenko R., Movchan M. екологічна мережа картографічний

The article is devoted to the scientific principles of the organization of ecological and cartographic monitoring and geographic reconnaissance of the Ecological Network of the city of Kyiv. The scientific problem of geographical and ecological study of the framework of the Kyiv Econetwork by cartographic monitoring methods is not completely solved and needed new approaches, especially with the involvement of innovative technologies of digital mapping and mathematical-cartographic algorithmic modeling.

The nature reserve fund of the city of Kyiv is extremely diverse and multiformat. The article presents material on the classification of the territorial organization of the megalopolis Econetwork clusters: Ecological Corridors, Ecological Cores, Ecological Modules. Discrete components of the Kyiv Econetwork are presented on the developed cartographic model “Project of Ecological Network elements for 2023».

Special attention in the publication is drawn to the newest objects of the Kyiv Econetwork. These are revitalized valleys of small rivers, lakes, swamps and other components of the natural and territorial complex of the capital of Ukraine. Separate ecological and geographical expeditions were conducted in the summer of 2023 to the basin of Lake Telbin (left bank of the Dnieper) and to the renaturalized valley of the Konoplyanka River (right bank of the Dnieper). The result of the reconnaissance was a cartographic model of the ecotourist and recreational trail along the hills of prominent tracts of the northwestern part of the city. This is a practical test of attracting new segments of the nature reserve fund to the corridors of the Kyiv Econetwork. The work presents author's photos of nature conservation exclusives of the Econetwork.

The algorithm of ecological-geographic geoinformational mapping of the Econetwork of the city of Kyiv with the help of space and ground systems of remote sensing of the Earth was developed. An important component of the algorithm is its practical implementation for the needs of ecological tourism and recreational activities in the system of mobile navigation equipment of researchers or recreationists. As a result of the successful operation of the algorithm, the «Prognostic orthocosmophotomap of the destroyed Ecocorridors of the Ecogrid of the city of Kyiv during the destruction of the Kyiv HPP damb» was compiled in the ArcGIS GIS environment.

A mathematical apparatus for cartographic-algebraic modeling of the state of sustainability of the functioning of the project framework of the Kyiv Econetwork was developed. The calculated high natural and recreational geopotential of the Econetwork of the city of Kyiv. The corresponding indicators are important in the development and approval of the General Development Plan of the city of Kyiv until 2050, where for the first time the Econetwork will be indicated as a cluster of sustainable development of the capital of Ukraine during the post-war reconstruction. Key words: Ecological Network, Ecoframework, natural-territorial complex, cartographic model of the Econetwork, mathematical-cartographic modeling, tourism and recreational activity.

Постановка проблеми. Місто Київ розташоване в північній частині України на межі двох фізико-географічних зон: Лісостепу із зоною змішаних та широколистяних лісів та Полісся із невеликими заболоченими територіями у північно-західній частині мегаполісу (Романівське болото) та на заході міста (болото Колпит). Кліматичні умови території відповідають середньоконтинентальному клімату із гібридними елементами озерного, що формує велика акваторія Київського водосховища.

Унікальне фізико-географічне розташування столиці України визначається надзвичайно важливими факторами формування ексклюзивної екомережі, яка є невід'ємною частиною національного та європейського еколого-захисного та природоохоронного ланцюга «Смарагдової мережі». складовою частиною спеціальних екологічних коридорів у вигляді національного та регіональних природних парків, геологічних, ботанічних та гідрологічних пам'яток природи, що формують її туристично-рекреаційний потенціал.

Досвід природоохоронної діяльності, напрацьований у Департаменті захисту довкілля та адаптації до кліматичних змін Київської міської державної адміністрації, свідчить, що розгалужена екомережа мегаполісу та агломерації є експериментальним полігоном апробації загальноєвропейської стратегії біологічного та ландшафтного різноманіття [1].

Відомо, що функціонування природно-територіального комплексу у мегаполісах визначається високим рівнем соціально-економічного комфорту для територіальної громади. Це, насамперед, розвиток інженерної та технологічної інфраструктури у виробничому секторі економіки великого міста. Патогенним наслідком розвитку інноваційних технологій розвитку урбосфери та техносфери, є генерування екологічних проблем та деградація на рівні біогеоценозів об'єктів природно-заповідного фонду. Показовий приклад - знищення урочищ в районі острова Жукова, потенційне зникнення осокор- ківських ландшафтів, перетворення каскаду озер у Дарницькому районі у небезпечні відстійники отруйних речовин, тощо.

Джерелом катастрофічного забруднення заповідних територій у столиці стає розвиток транспортної, енергетичної та радіотелекомунікаційної інфраструктури, трансформація та зміна функціонального призначення лукових земель на півночі Києва, наприклад, під час будівництві в Оболонському районі нової ділянки Великої кільцевої дороги. Таким чином, внаслідок фрагментації системи природоохоронних земель Києва, зникають цілі площі екосистем (наприклад, долина р. Коноплянка дефрагментована при будівництві ЖК «Паркове місто» на Пріорці).

Вище викладені проблеми функціонування еко- мережі в м. Києві завдають непоправного негативного впливу на міграцію представників фауни, ізоляції популяцій в закритих рекреаціях приватних житлових комплексів, значно знижується та збіднюється продуктивність екосистем і. як наслідок, - постає проблема якості життя територіальної громади, поширення ендемічних хвороб, спричинених призупиненням процесів самооздоровлення екоме- реж та екосистем в місті. Такі фактор-ризики підвищуються загальнопланетарними змінами у мікрокліматі, гідрогеологічними умовами, в тому числі, і внаслідок ракетно-бомбових ударів по місту.

Розв'язання проблем віддзеркалюється у площині формулювання методики організації та реалізації програм гармонійного функціонування екосистем м. Києва на основі наукової концепції прийомів-заходів запобігання дефрагментації середовища екомережі столиці.

Актуальність дослідження. Екомережа міста Києва функціонує також в системі юридично-правового забезпечення її охорони [3, 4]. Її розбудова та розгортання розглядається як мультимасштабна процедура в царині законодавчого, соціально-політичного, економічного забезпечення на науково-методологічних засадах. Під час її впровадження буде забезпечена робота регулюючої системи збереження навколишнього природного середовища, раціональна оптимізація ландшафтно-територіальних систем, запобігання зникненню генофонду міської флори та фауни та переведення муніципальної заповідної справи на вищі щаблі управління у системі екологічної безпеки мегаполісу. Це стане актуалізованим поштовхом для розроблення наукових екологічних проєктів моніторингу природоохоронної екомережі м. Києва у напрямку поліпшення стану міської екосистеми та підвищить безпеку життєдіяльності київської міської територіальної громади.

Важливим актуальним завданням є порівняльний картографічний аудит екомереж міста у плині часу, запровадження геоінформаційних систем під час укладання електронних абрисів, пікетажних журналів, планів, схем, карт, серій карт, атласів, а також тематичних геопорталів у картографічних ресурсах Інтернету. Впровадження технологій аерокосмічної зйомки й дистанційного зондування під час автоматизованому дешифруванні об'єктів екомережі міста підвищить якість геовізуалізації результатів моніторингу.

Для потреб екологічної безпеки м. Києва актуальним є картографічне забезпечення еколого-при- родоохоронного рекогносцирування територій при проєктуванні екомереж в рамках адміністративно-територіального устрою м. Києва на відповідних рівнях управління: районах, історико-топонімічних одиницях, житлових масивах та комплексах різної форми власності.

Екомережа м. Києва потребує також перманентного еколого-географічного моніторингу з метою деталізованого екологічного аудиту та контролю якості довкілля, її природно-територіальних компонентів за відповідними розробленими критеріями.

Зв'язок авторського доробку із важливими науковими та практичними завданнями. Правовою основою наукових досліджень з метою формування методологічних засад моніторингу екомережі м. Києва є Закони України: «Про природно-заповідний фонд України» та «Про екологічну мережу України» [5].

Інструментами впровадження та апробація досліджень проводяться в рамках Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. У рамках розвитку в Україні європейської мережі природоохоронних територій «Смарагдова мережа», київські природно-заповідні території отримують перспективний інструментарій моніторингу, охорони та сталого розвитку [2].

Науковці кафедра заповідної справи та рекреаційної діяльності Державної екологічної академії після- дипломної освіти та управління накопичила значний практичний досвід проведення аудиту ПЗФ м. Києва, зокрема, брали активну участь у розробці проєкту організації території регіонального ландшафтного парку «Парк партизанської слави» в Дарницькому районі м. Києва. Є доробки в галузі картографічного визначення структурних елементів екомереж, принципів та етапів її формування. Відповідні теоретичні та практичні основи подаються в якості навчального та методичного матеріалу під час курсів підвищення кваліфікації.

Досвід моніторингу екомереж м. Києва кореспондується та ґрунтується на розробках Інституту екології Карпат НАН України, Інституту еволюційної екології НАН України, науково-дослідних лабораторій інженерно-екологічних, природоохоронних та туристичних досліджень Київського та Львівського національних університетів [8].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В Україні та закордоном сформульовані чимало методологічних прийомів проєктування, формування та моніторингу екологічних мереж у великих містах. Центральним аспектом наукових досліджень постають методика реалізації моніторингу при про'ктуванні національних екологічних мереж.

В Україні дослідниками розвитку та формування екомереж присвячені роботи: Г Парчука, О. Дудкіна, Ю. Шеляг-Сосонко [12]. В працях [6, 9, 13] описуються технології проєктування та створення планово-картографічних матеріалів екомережі на загальнодержавному рівні. Їх постулати спираються на матеріалах генерального планування території України.

Вченими Києво-Могилянської академії та гео- графами-екологами Карпатського краю В. Брусаком, П. Третяком, О. Кагало, Д. Кричевською, Ю. Зінько [6] розроблені методичні прийоми формування еко- мереж на рівні адміністративно-територіальної одиниці - області [8].

Європейські традиції проєктування, створення та моніторингу екомереж спрямовані на збереження у переважній більшості руральних (сільських) ландшафтів. Акцентується увага на моніторингу екоко- ридорів екомереж, як головних структурних компонентах екологічних мереж територій. Як наслідок реалізації відповідних проєктів - сформовані спеціалізовані тематичні картосхеми.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячена означена стаття. Проведений аналіз наукових джерел та публікацій виявив недостатню розроблену методику проєкту- вання міських екомереж. Не сформульовані математичні засади кореляційного та параметричного аналізу картографічних матеріалів м. Києва для потреб моніторингу об'єктів ПЗФ. Не здійснювався аудит пов'язаності природного та техногенного ландшафту, наприклад, у штучних екомережах столиці.

Фактично відсутня наукова парадигма формулювання методичних прийомів моніторингу екоме- режі м. Києва, які повинні мати набір спеціальних сигнатур. Це пов'язано із необхідністю достатньо великомасштабної картографічної деталізації при візуалізації проєктів на основі даних дистанційного зондування. що сприятиме проєктам територіальної організації екомереж у столиці ландшафтно-територіальної зв'язаності в застосуванні технологій створення дійсних ортофотопланів.

Отже, не розв'язаними на сьогодні є такі проблеми: відсутність узагальненого картографо-мате- матичного алгоритму складання план-схеми екологічної мережі м. Києва та технології її оцифрування (окрім реалізованої програми укладання цифрової карти дерев м. Києва); формулювання засадничих модулів аудиту мережевої структури в масштабах київського мегаполісу, а також розроблення методики апробації алгоритму на прикладі окремо взятого об'єкту екомережі м. Києва (річка Коноплянка басейну р. Почайна, рекреаційна зона Труханового острова, озеро Тельбин).

Новизна. Запроваджено інноваційну технологію проєктування екологічних мереж у м. Києві, а саме математико-картографічне моделювання природно-техногенного каркасу кластерів екоме- режі. Методом ітерацій визначаються геопросторові параметри архітектури контурів складових елементів природоохоронних екосистем, які об'єднуються у рекреаційні екокоридори, наприклад, долина річок Дніпро та Десенка-Чорторий.

Вдосконалено систему географічної архітектури природно-територіального комплексу. Відповідно визначаються геопросторові компоненти екомережі на наступних рівнях: природно-техногенні екоме- режі, урботериторіальні екокоридори, біосферні рекреаційні локалітети, кластери, пам'ятки природи, як одиниці складової системи екомережі.

Укладена актуальна космофотокарта екомережі м. Києва та її диструкції під час прориву (підриву) Київської ГЕС та визначення зони затоплень ПЗФ м. Києва.

Методологічне або загальнонаукове значення. Концепція засад моніторингу та аудиту екомережі м. Києва ґрунтується на загальноукраїнській концепції та методиці проєктування екологічних мереж.

Методологічну значимість отримали прийоми укладання картографічних моделей та виділення кластерних природоохоронних територій урбоеко- мережі на основі цифрового ортофотоплану.

Сформульована наукова ієрархічна парадигма «Екологічна мережа - екологічний коридор - екологічний кластер» за алгебраїчною методикою найменших квадратів. Кластери в екомережах визначені, як центральні елементи формування природно-заповідного фонду міста. Їх геодезичне значення полягає у відігріванні координатної ролі у визначенні географічного місцеположення, які є важливими при проєк- туванні еколого-туристичних маршрутів. Вони визначаються (маркуються) відповідними еколандмарками функціональних зон ПЗФ території міста. Тобто еко- кластери екомережі м. Києва є визначними у картографічному проєктуванні каркасів екомережі в трансформованому природно-антропогенному ландшафті київської агломерації. Відповідного значення вони набуватимуть при моніторингу екосистем, біотопів, ареалів флори та фауни екомереж тощо.

Знайшло подальший розвиток практика еколо- го-географічного рекогносцирування м. Києва для потреб туризму, рекреації, природно-заповідної справи.

Виклад основного матеріалу. Згідно географії елементів національної екологічної мережі загальнодержавного значення територіально визначені чотирнадцять природно-екологічних регіонів (країв). Місто Київ відноситься одночасно до Центральної та Поліської фізико-географічної зон.

Муніципальна екомережа м. Києва формувалася (з точки зору картографування та географічного опису) у такому хронологічному порядку: друга половина 1990-х рр. - середина 2000-х рр., 2005 - по теперішній час. Перший період означався визначенням площ окремих елементів ПЗФ засобами традиційної топографо-геодезичної зйомки та тематичним картографуванням. Результатом геовізуалізації відповідних екологічних геопрострових даних став «Екологічний атлас м. Києва», виданий у 2003 р. на замовлення Київської міської державної адміністрації. Виконавцями проєкту були еколого-географи та картографи Ради з вивчення продуктивних сил НАН України під керівництвом проф. В. Барановського.

Моніторинг екомережі, згідно з проєктом атласного екологічного картографування території м. Києва, реалізується за відповідними настановами. Моніторингова програма дослідження екоме- режі має забезпечуватися системним підходом щодо цілісності всіх біогеоценозів міста, незалежно від трансформації чи дегредаціїі. Таким чином, визначаються цілісні екосистемні функції каркасних елементів екологічної мережі. Паралельно вивчаються природні ресурси території міста. Деталізація більше торкається природних пам'яток, що мають значний рекреаційний потенціал.

Для потреб екологічного туризму та рекреації розраховуються втрати від їх впливу на природні та антропогенно-промислові території, де локалізовані ареали рослинних біомів природного походження, занесених до Червної та Зеленої книг України.

Першим успішним реалізованим проєктом ревіталізації територій екомережі м. Києва стало відновлення фізико-хімічного стану, біологічного різноманіття, еколого-географічного вивчення та деталізованого геоінформаційного картографування озера Тельбин на Березняках (рис. 1).

Головною науковою ціллю формування муніципальної екологічної мережі стає збільшення природоохоронних зон з мінімально трансформованим природним ландшафтом або доведення деградова- них природно-територіальних екосистем до оптимальних показників збереження різноманітності біогеоценозів, що визначається внаслідок реалізації перманентного моніторингу.

Розглянемо структурно-географічні компоненти муніципальної екомережі м. Києва:

Територіїта об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення, як основні елементи екологічної мережі: Національний природний парк «Голосіївський», в складі якого локалізований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Голосіївський парк ім. М. Рильського», а також схили туристично-рекреаційного призначення біля Інституту фізики НАН України. Загальна площа територій становить 8474,7 га.

Окремі парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення: «Святошинський лісопарк», «Пуща-Водицький лісопарк», Маріїнський парк, парк «Сирецький гай», Парк «Нивки» (східна частина), парк «Володимирська гірка», «Парк Наталка». Загальна площа становить 880,1 га.

Пам'ятки природи загальнодержавного значення: «Романівське болото» та Київський зоологічний парк загальнодержавного значення, загальною площею 9410 га.

Території та об'єкти ПЗФ місцевого значення (еколанцюги екомережі м. Києва).

Регіональні ландшафтні парки: «Партизанська Слава», Дніпровські острови (34 острови), «Смородинський». Загальна площа 1336,2 га.

Заказники ландшафтні: «Жуків острів», «Пляховий», «Пуща-Водиця», «Муромець-Лопухо- вате», «Зелене озеро» (Поділ), «Осокорківські луки», «Труханів острів». Їх загальна площа становить 1185,7 га.

Заказники ботанічні: «Дачний» (КП «ЛПГ «Конча-Заспа»), «Березовий гай» (Броварське лісництво), «Біла діброва» та «Рибне» (КП «Дарницьке ЛПГ»). Загальною площею - 15,0 га.

Заказники загальнозоологічні: «Бобрівня» (розташований на території парку Муромець), «Річка Любка» (Святошинський район), «Межигірський» (Оболонський район, Межигірське л-во: кв. 2 вид. 22), «Межигірсько-Пуща-Водицький». Загальна площа становить: 2144,2 га.

Заказник іхтіологічно-ботанічний: «Озеро Вербне» на території житлового масиву Оболонь.

Пам'ятки природи: вікові дерева дуба (5 дерев, Голосіївський район, дачне л-во, кв. 51 вид. 2, кв. 47 вид. 29); «Вікові дерева Дуба і Сосни» (Деснянський район, Броварське лісництво, кв. 22 вид. 2, кв. 33 вид. 10, кв. 59 вид. 23, кв. 70 вид. 6); дуб «Бай- Бай» (Оболонський район, Пуща-Водицьке л-во: кв. 112 вид. 9); «Колекція лісовода Вінтера С.В.» (Оболонський район, Пуща-Водицьке л-во: кв. 11 вид. 25); вікові дуби на вул. Омельяновича- Павленка, 7; вул. Вишгородська, 51 тощо. Їх загальна кількість 121 одиниця.

Міські паркові зони. Іх загальна площа складає 206,3 га.

Робоча картографічна схема екологічної екоме- режі м. Києва представлена на рис. 2.

Для укладання картографічної моделі (рис. 2) реперними матеріалами були порівняльні картосхеми еколого-географічного рекогносцирування місцевостей м. Києва (польові еколого-краєзнавчі експедиції були проведені протягом літа 2023 р.), матеріали аерокосмічної зйомки, дистанційного зондування та БПЛА-картографування, звід об'єктів ПЗФ, які занесені до «Екологічного паспорту м. Києва», архівні картографічні матеріали залу картографії Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, картографічні ресурси та сервіси Інтернету (геопортали).

Рис. 1. Озеро Тельбин із ревіталізованою набережною та пляжно-рекреаційною зоною

Важливою задачею при укладанні відповідної картографічної моделі постала розв'язання наукової проблеми організації моніторингу за екомережею м. Києва та аудит її структури.

Екологічна мережа м. Києва є фрактально-дискретною системою. Наприклад. анклави територій НПП «Голосіївський». Фрактально-дискретна система екомережі м. Києва включає кластерно-кар- касні елементи, які позначені у легенді карти на рис. 2: екологічні ядра - це важливі природні не трансформовані урбосферою м. Києва території; екологічні коридори, буферні біфуркацій ні зони та ревіталізаційні території також відіграють ключову роль в системі природо заповідання міських територій.

Екологічні ядра екомережі м. Києва - це локації максимальних показників біорозмаїття флори та фауни.

Екологічні ядра - це також акваторії долини річок. Дніпра, Десни-Чорторого, Либіді, Почайної, Серця, Дарниці, Віти-Поштової - місця заповідні, максимально інтегровані до міського урбопромислового природно-територіального комплексу. Відповідні екоядра виступають екоархітектурним каркасом екологічної мережі мегаполісу.

Екологічні коридори екомережі м. Києва локалізуються у важливих ділянках природної території.

Рис. 2. Елементи екологічної мережі на 2023 р.

Як правило, вони доводяться до природного стану у долинах малих річок міста. Наприклад, річка Коноплянка, яка розпочинає свою течію з Вітряних гір Подільського району м. Києва (північно-західна частина мегаполісу). Тут забезпечуються умови неперервності, системної єдності і максимального рівня біокомунікацій трансформованого біогеоценозу (рис. 3). Відповідні ревіталізаційні процеси сприяють розвитку екологічного туризму, рекреаційного екскурсознавства, підвищення атрактивної привабливості м. Києва. На рис. 4 представлена еколого-туристична карта урочищ Кінь-Грусть, гора Крістера, долина р. Коноплянка. На карті відображені важливі об'єкти ПЗФ м. Києва, віднесені до екомережі міста.

Буферні території екомережі м. Києва відіграють захисні функції та протекцію біогеоценозів від патогенних ендогенних та екзогенних впливів розвитку мегаполісу. Фактично - це території міста з трансформованими природно-техногенними ландшафтами, які виникли на місці колишніх промислових зон, а саме: Почайної, Притики, Дарницького промислового центру, Деміївки, Берестейщини та Шулявщини.

Також, при проєктуванні екомержі м. Києва треба враховувати фактор військового стану, потенційних загроз, що виникають внаслідок адаптації до кліматичних, гідрологічних та геологічних змін. Програма моніторингу необхідно виконувати у наступному алгоритмі [10]: збір моніторингової інформації (дані ДЗЗ та БПЛА-технологій), ідентифікація, дешифрування та інтерпретація, формування картографічної бази даних умовних позначень для фотокосмокарти (рис. 5).

Укладена ГІС-модель впливу на екомережу м. Києва надзвичайної повені внаслідок руйнування греблі Київської ГЕС (рис. 6).

Важливою складовою моніторингу екомережі м. Києва є математико-картографічне моделювання її розвитку. Передкартографічні роботи включа- ють виділення основних об'єктів екомережі міста (природні ядра): Дніпровські острови, зелений пояс міста Києва (Голосіївський, Дарницький та Конча- Заспинський ліси та лісопарки); Центральний парк м. Києва, що включає Володимирську гірку, парки: Хрещатий, Маріїнський, Слави, Аскольдова могила; Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка, пойми ревіталізованих річок: Почайни, Либіді, Дарниці, Серця, Любки, Котурки, Горенки, Совки, Горіхуватки, Мокрої тощо.

Рис. 3. Витік р. Коноплянка

Рис. 4. Еколого-туристична карта за ключовими об'єктами екомережіурочищ північно-західних передмість м. Києва

Рис. 5. Алгоритм моніторингового картографування екомережі м. Києва та її застосування для потреб туристсько-рекреаційної діяльності

Рис. 6. Прогнозна ортокосмофотокарта зруйнованих екокоридорів екомережі м. Києва під час руйнації греблі Київської ГЕС

Використання інструментарію ГІС-програми ArcGIS, дає здійснити дешифрування космічних знімків, інтерпретацію даних польових експедицій, провести моделювання екосистеми. Укладанню картографічної моделі передує розроблення математичного апарату, що визначатиме ефективність функціонування екомережі у трансформованому ландшафті м. Києва. Це необхідна умова визначення стійкості сучасного київського ландшафту, як каркасної основи під час проєктування екомережі міста.Таку структуру необхідно проаудіювати за параметрами: А - модуля, який показує наявність флоро-фаустич- ного різноманіття та потенціалу розвитку екомережі. Він визначається від 0 до 100 одиниць. Чим вище значення параметру, тим вище показники сталості розвитку мережі у даному кластері ландшафту.

Висновки

Завдяки науковому дослідженню набув розвиток прикладний напрямок природоохоронного геоінформаційного картографування екомереж м. Києва. Визначені важливі екоархітек- турно-кластерні елементи центральних об'єктів екомережі мегаполісу. Розроблена картографічна модель-схема проєкту територіальної організації екологічної мережі м. Києва на 2023 р.

Відповідно до поставлених до розв'язання наукових проблем, розроблено алгоритм еколого-кар- тографічного моніторингу екомереж м. Києва. Запропоновано знакові еколого-кластерні одиниці екомережі міста Києва: долина р. Коноплянка та басейн озера Тельбин, як експериментальні одиниці розрахунку потенціалу екологічної сталої екоядра екологічної мережі м. Києва.

Проведено апробацію результатів наукових досліджень на прикладі математичного апарату розрахунку екопотенціалу кластерів екомережі мегаполісу.

Перспективи використання результатів дослідження. З метою вдосконалення проєкту моніторингу та картографічного забезпечення раціонального планування сталої екологічної мережі м. Києва, її впровадження та ефективного використання відповідні картографічні моделі необхідно інсталювати в про- єкт Генерального плану розвитку м. Києва до 2050 р. Необхідне розроблення науково-практичних рекомендацій для забезпечення ефективного державного управління у системі природозаповідання, розвитку екологічного туризму та рекреації в екомережі м. Києва як основи післявоєнної відбудови столиці України.

Література

Coucil of Europe, UNEP & European Centre for Nature Conservation. The Pan European Biological and Landscape Diversity Strategy, a vision for Europe's natural heritage. Strasbourg/Tilburg, 1996. 45 p.

Вакаренко Л.П. Екомережа України: ідеологія створення та шляхи формування. Чорноморський ботанічний журнал 2005. Т 1, № 1. С. 60-65.

Закон України «Про екологічну мережу України» [Електронний ресурс]. Офіційний сайт Верховна Рада України. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin//laws/main.cgi?nreg=1864-15

Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр» [Електронний ресурс]. Офіційний сайт Верховна Рада України. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin// laws/main. cgi?nreg=1989-14

Марушевський Г.Б. Збереження біорізноманіття і створення екомережі. Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2008. 169 с.

Мовчан Я.І. Екомережа України: обґрунтування структури та шляхів втілення. Конвенція про біологічне різноманіття: громадська обізнаність та участь. 1997. С. 98-110.

Мовчан Я.І. Шляхи втілення екомережі України. Розбудова екомережі України. 1999. С. 104-111.

Попович С.Ю. Екомережа Лісостепу України: картосхема та її легенда. Заповідна справа в Україні. 2009. Т. 15. № 1. C. 1-5.

Проценко Л.Д. Екомережа Азово-Черноморського природного коридору. Київ. 2012. 60 с.

Шевченко Р.Ю. Інновінг-інструментарій моніторингу довкілля-простроу. Екологічні науки, 2020. № 1 (28). С. 115-121.

Шевченко Р.Ю. Математична модель геоінформаційної системи «Екологія Києва». Вісник ЖІТІ, 2002. № 1 (20). С. 1-4.

Шеляг-Сосонко Ю.Р. Екомережа України та її природні ядра. Український ботанічний журнал. 2005. Т 62, № 2. С. 142-158.

Юрчук Л. Екомережа біосферного резервату «Західне Полісся» (картосхема та її легенда). Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2011. Вип. 56. С. 141-147.

Размещено на Allbest.ru