Про ноостратегію стратегій (або що тимчасово не усвідомлюють академії, держустанови і експерти лідерів України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ «Київський медичний університет»

Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут екології, економіки і права

Про ноостратегію стратегій (або що тимчасово не усвідомлюють академії, держустанови і експерти лідерів України)

Корсак Костянтин Віталійович д-р. філос. наук, професор, відповідальний автор Корсак Юрій Костянтинович канд. філос. наук, старший науковий співробітник Кірик Тамара Вікторівна канд. пед. наук, доцент Давиденко Ганна Віталіївна д-р. пед. наук, професор Дзвінчук Дмитро Іванович, д-р. філос. наук, професор, Ляшенко Лариса Миколаївна канд. пед. наук, доцент Чепуренко Тетяна Іванівна доцент, проректор з вих. роботи

м. Київ, Україна

Анотація

Автономне об'єднання освітян і науковців України, відоме в Інтернеті як «Київський клуб АНТИКОЛАПС», продовжує поширення стратегічних і особливо важливих для сьогодення наукових праць. У цій статті детально пояснений початок на планеті двох меганоореволюцій -- №1 і №2. Перша з 2000 року розпочала заміну старих виробництв поміченими нами екологічно ідеальними ноотехнологіями, що надають Homo потрібне і одночасно лікують біосферу, а друга з 2010 р. прискорила створення правдивої' картини минулого і знань кожної' людини про себе й оточення. Слова з «ноо-» у назві означають розширене використання слів і понять «з майбутнього» -- ноонаук, ноотехнологій, ноомислення та ін. Одночасно пропонуємо винайдений першими двома авторами засіб зміцнення психологічного захисту від стресів і нещасть воєнної доби.

Вказано, що цей засіб спирається не тільки на точний прогноз ноомайбутнього, а й на докази здійснення пращурами (носіями українських генів) чотирьох мегаподвигів, які кожного разу рятували людство і забезпечували рух у прогресивному керунку. Нам необхідно самим докласти зусиль для поширення правди про ці досягнення, зокрема -- про перше одуховлення людства у трипільські часи. Це слід робити негайно і безперервно в умовах того, що героїчний опір нападу зі Сходу нарешті вириває Вітчизну з мороку невідомості, зумовленої століттями колоніального минулого. Прикро -- але навіть академії, держустанови й лідери держави ігнорують факт початку вказаних меганоореволюцій і не усвідомлюють шанс перетворення Вітчизни у головного духовного лідера світу, не помічають початку руху з наших теренів чергової хвилі одуховлення -- цього разу нооодуховлення.

Ключові слова: криза людства, комплекс загроз, засоби порятунку Homo, виробнича меганоореволюція №1, гуманітарна ноореволюція №2, помилковість попередньої' держстратегії, психозахист українців, два полярні європейські архетипи, духовне лідерство України.



Вступ

Намагання учасників Клубу пропонувати читачам акцентовано - стратегічні статті не означатиме використання довгих текстів з аналізом усього створеного у головних важливих світоглядних і прогностичних питаннях з часів Античної Греції (точніше -- Еллади). Ми враховуємо зміни не тільки всього інформаційного простору з надходженням С hatGPT, активізацією ворожих для українців консцієнтальних нападів і не менш шкідливим явищем постправди, а й поступовим переходом старшої частини читачів на використання інтернетних і мережних джерел отримання інформації (одразу ж зауважимо, що меганоореволюцію №3 як повну перемогу Штучного інтелекту в усьому інформаційному просторі планети, ми розглянемо в наступних статтях, коли вона «подорослішає» і позбавиться від елементів шизофренії).

Тому скоротимо вказану в рішеннях МОН України обов'язкову вступну частину всіх підготовлених до опублікування матеріалів констатацією того, що наш подальший текст є концентровано-актуальним, вільним від плагіату й надмірного самоплагіату, створеним на основі найновішої наукової інформації й перевірених фактів. Стаття містить чітке відмежування щойно створених фактів від заснованих на них авторських гіпотез і припущень. Вона скерована на захист читачів від агресивної постправди і надання такої нооінформації, що стане основою для стратегічно правильних індивідуальних рішень та участі в тих колективних заходах, які читач вважатиме ноостратегічними на основі власного критичного мислення, а не під впливом вміщених в Інтернет чи соціальні мережі висловлювань чи припущень «експертів, знавців, блогерів чи прогнозистів», що мають ознаки постправди, пропаганди чи «deepfake».



Авторська пропозиція засобу зміцнення психозахисту українців

Майже три чверті століття тому відповідальний автор в момент підліткових змін дійшов висновку, що головний мозок подарований йому для свідомого і своєчасного реагування на події, які ще не сталися. Це рішення стало основою для постійного пошуку інформації, скерованої на якомога точніше передбачення близького і віддаленого минулого. Базою для практично безпомилкового прогнозування став постійний моніторинг наукових і техологічних досягнень з подальшим критичним аналізом не тільки відомих методів і підходів, але й авторських, які стали корисними у викладацькій діяльності й наукових пошуках ([1; 2] та ін.).

Спалах воєнних дій з ракетним обстрілом всієї території України не занурив нас у депресію, а тільки інтенсифікував наукові пошуки (загалом за рік понад 40 публікацій різного обсягу з актуальною тематикою) і скерував їх на перемогу над ворогом і підтримку співгромадян у цих шкідливих для психіки і здоров'я умовах. Моніторинг ЗМІ всіх видів засвідчив не тільки велику кількість створених ворогами і підтриманих (точніше -- відтворених) з різних причин українськими журналістами й експертами матеріалів, що є «нормальним явищем» в умовах інформаційної (точніше -- консцієнтальної) війни, а й помітний брак захисних засобів, навчальних і науково-популярних передач і статей, які спиралися б на лексикон ХХІ ст. і використовували «людинознавчі» знання, створені нещодавно, а не століття з гаком раніше.

Подібні знання ми позначали робочими термінами з літерами «ноо-»: нооісторія, ноопсихологія, ноопедагогіка, ноофілософія, ноомислення та інші. Детальніша інформація з короткими поясненнями вміщена в наші словники, що містять понад 200 «термінів з майбутнього» (пошук по слову « Nooglossary») [3 - 5]. Нас мало турбував той факт, що з розвитком подій у ХХІ ст. постійно скорочувалося використання не тільки ноотермінів, а й поняття «ноосфера» (наше пояснення цього явища наведено нижче). У створенні остаточного варіанту нашого відкриття «засобу психозахисту», який ми відтворили на Рис.1, вирішальну роль відіграв багаторічний досвід спілкування з найобдарованішими учнями і студентами, які вище цінували, швидше сприймали і краще використовували інфографічні, я не довгі (навіть чітко структуровані) текстові матеріали.

Наведена схема кількох «цивілізаційних сходинок» еволюції людства була створена відповідальним автором одразу після ознайомлення з дуже довгими текстовими описами «моделі трьох цивілізаційних хвиль» у книгах американського соціолога, філософа і футуролога Е. Тоффлера ([6] та ін.) задля прискореного надання студентам уявлення про це просте і зрозуміле відтворення головних стадій соціальної еволюції людства.

Ми попереджали студентів про те, що Е. Тоффлер і безліч його послідовників найвищою і найвпливовішою вважали «третю хвилю» і запропонували багато назв для суспільства №4 (частину вказано на рис. 1). Але подібне «вивищення» цієї хвилі над іншими є помилковим з тієї очевидної причини, що вона не змінила засади (фундаментальні основи) життєзабезпечення -- вони залишились індустріальними і безмежно шкідливими і для біосфери, і для людства в цілому.

Рис. 1. Створена для психологічного захисту і зміцнення національної самосвідомості українців усіх вікових груп сукупність точних фактів про минуле і майбутнє з наголосом на мегаподвиги пращурів і початок двох меганоореволюцій



Саме тому ми продовжили пошуки засобів порятунку людей і середовища їх перебування від довгого ланцюга усім відомих ще зі шкільного курсу «Екології» загроз, які не заслуговують у нашому тексті на черговий та очевидний за змістом перелік.

Тоффлерівська «модель трьох хвиль» стала узгодженим стандартом світогляду і планування майбутнього в усіх відомих нам рішеннях і документах світових організацій (ООН, ЮНЕСКО, Римський клуб, Світовий Банк, G20 та ін.), а також у статтях та інших творах загалу науковців і педагогів. Спільним для усього нам відомого є негативна есхатологія, повна переконаність у неможливості нешкідливих для довкілля процесів виробничого характеру і передбачення на цій основі неминучості тотальних катаклізмів у середині ХХІ століття ([7 - 9] і дуже багато інших).

Останніми роками стали загальнопоширеною у ЗМІ і науковій пресі пропаганда прогресивності і перспективності смарт-виробництв і «зелених технологій». Але неупереджений аналіз цього вже майже океану смарт- пропаганди свідчить про те, що всі вони являють собою «трішки поліпшені індустріальні технології», всі зберігають свою шкідливість для біосфери, а тому зовсім не можуть урятувати людство від загроз і колапсів.

Розрекламована «цифровізація» і добудова Індустрії 4.0 (цей шлях обрали сучасні лідери України) є стратегічно помилковими, бо скеровують нас усіх у шкідливе для біосфери минуле й постійно погіршують умови, якість і безпеку життя українців. «Провідники нації» не чули чи просто відмовляються звертати увагу на сотні наших публікацій, на пропозиції розвивати Україну маловитратним і швидким (ми пояснимо це нижче) шляхом нооекономіки, ноовиробництва і ноотехнологій. До успіху українцям краще рухатися імпульсом четвертої ноохвилі, а не відновленням на старому місці пошкоджених гірничорудних кар'єрів, домен, мартенів, прокатних станів, ферм і гігантських полів зернових і технічних культур.

Та ця впевненість у світлому українському ноомайбутньому є тільки частиною міцного психологічного захисту. Друга його половина -- вивчення правдивої історії участі наших віддалених і ближчих пращурів у порятунку людства у моменти кризових переходів, про що ми скажемо нижче.

Критичний аналіз найбільш відомих наукових прогнозів майбутнього

Не будемо заглиблюватися в нетрі класичної історії у разі вивчення теми «передбачення майбутнього», а розглянемо часи після 1950 року й звернемо головну увагу на ті прогнози, які виконували не одинаки-науковці, а колективи різного розміру.

Не будемо кепкувати над оптимістичним передбаченням грандіозних успіхів Радянського Союзу, здійсненим у роки «Хрущовської відлиги», що спиралося на припущення щорічного зростання його економіки на 10-15% з перетворенням у головного продуцента світу наприкінці ХХ ст. М. Хрущов хотів почути від науковців приємні для себе показники -- він їх і отримав, адже всі прогнозисти були штатними працівниками державних установ.

Нам набагато цікавішою є історія виникнення і діяльності Римського клубу (Club of Rome -- понад чверть мільярда матеріалів в Інтернеті), який був створеним як цілковито недержавна «установа» -- спілка незалежних науковців, які могли шанувати власне реноме і піклуватись про його збереження ([10] та ін.). Та для цього слід було опинитися поза межами державних установ і мати якісь незалежні прибутки, що не були пов'язані з державними бюджетами.

Як не дивно, але подібний майже фантастичний збіг обставин трапився у роки існування «залізної завіси» й максимально запеклого суперництва Радянського Союзу і США. Необхідні для життєдіяльності Римського клубу кошти надала унікальна людина -- італійський науковець, мегаменеджер і філантроп Ауреліо Печчеї (1908-1984). Його більш ніж стурбувало поєднання загострення суперництва СРСР і США в найширшому значенні цього слова (досить нагадати про Карибську кризу в жовтні 1962 р. й ескалацію бойових дій у В'єтнамі з початку 1960-х) з вражаючим зростанням кількості й різноманітності екологічних катастроф (до вибухів і аварій мегатанкерів приєдналося відмирання життя у багатьох прісних водоймах Європи і Північної Америки). Він був готовий вкласти власні кошти для попередження всієї планети про хибність подібного «змагання» лідерів світу разом з цілковитим ігноруванням стрімкого забруднення всього середовища перебування людей.

Менеджерський досвід здійснення великих проєктів підказали А. Печчеї обрати варіант поєднання власних зусиль з достатньо впливовою міжнародною організацією, яка б менше інших постраждала він негативних впливів «холодної війни» й інших зон різноманітного суперництва. З наявних у той час варіантів він обрав ОЕСР -- Організацію економічного співробітництва та розвитку, яка стала своєрідним подвоєним варіантом сучасного «клубу G20» через членство мало не 40 найбільш розвинених і впливових держав. Разом з одним з провідних керівників ОЕСР Олександром Кінгом італієць на початку квітня 1968 р. зібрав у Римі дводенну нараду 30 обраних «мудрагелів світу», які могли підтримати і розпочати виконання незвичайного задуму з трьох засадничих частин:

формування об'єктивно-наукового і неупередженого «глобального погляду» на всі наявні й майбутні «світові проблеми для всепланетної системи»;

створення і використання холістичного (цілісного і міждисциплінарного) підходу для реалізації глобального погляду на всепланетну систему в цілому й взаємодію її частин;

і найголовніше: розгляд довгострокових наслідків сучасних дій усіх Homo в усій їх хаотичності і взаємопов'язаності з хибним акцентуванням локальних і тимчасово-політичних пріоритетів.

Датою заснування Римського клубу вважають 7 квітня 1968 року з основним керівним центром поблизу від швейцарського Цюріха (містечко Вінтертур). Наміри розширити склад Клубу до 100 осіб були виконані; досягнення «рівноважного представництва головних культурних зон світу» не сталося і він залишився схильним до поширення «атлантичних ідей і цінностей»; рівень світового зацікавлення Римським клубом і його пропозиціями виявився великим і все більшим, але зміна учасників і хиби в управлінні зумовили прискорення його занепаду в останні роки.

Тому сконцентруємося над словами «все більшим» і «прискорення занепаду». Початковий ентузіазм учасників скерували на створення максимально точного довгострокового прогнозу результатів життєдіяльності всіх Homo. Лідером дій практично автоматично став не «хтось з керівників державних академій наук», а американець Д. Форрестер (1918-2016) -- визнаний провідний дослідник процесів у дуже складних системах.

Під його чуйним керівництвом міжнародна група порівняно молодих науковців, представником якої призначили Д. Медоуза, упродовж двох років з максимально можливою точністю й детальністю на основі розширення наявних методів і використання якнайкращої обчислювальної техніки спрогнозували перебіг подій у взаємодії людства і довкілля. Пощастило здійснити прогноз не на п'ятирічку-другу, а на століття -- аж до 2100-го року.

Світ вже очікував цей результат, тому його поява у вигляді чималої книги «Межі зростання (The Limits to Growth)» і повна відкритість для широкої публіки і ЗМІ мала незаперечно великі та впливові наслідки. Керівники більшості держав світу вивчали цей документ принаймні через короткі доповіді експертів, студенти знайомилися чи з перекладами, чи з відповідними фрагментами в навчальних курсах не тільки з екології, а й з багатьох економічних, соціальних та інших наук. От тільки керівники СРСР «не знайшли для себе нічого цікавого», тому цей правильний і фундаментальний прогноз розпочав у нас поширюватися тільки наприкінці періоду «горбачовської перебудови і гласності» ([7] та ін.).

Нам необхідно бодай коротко нагадати про феноменальні досягнення і недоліки всіх прогнозів групи Д. Медоуза в Римському клубі. Розпочали вони з «вибухового твору», який містив понад десять основних і додаткових варіантів прогнозів для різних шляхів розвитку подій в усіх секторах виробництв з врахуванням можливого прогресу в технологіях і боротьбі з екологічними загрозами. Рисунки 2 і 3 ми обрали як приклади найбільш реального і найоптимістичнішого розвитку подій. Рис. 2 побудований на основі припущення про сподівано-реальну поведінку людства.

Рис. 2. Передбачення Римського клубу щодо розвитку людства у разі збереження дій і поведінки, характерних для 1970-х років

Сукупність початкових припущень і всіх даних про розвиток подій до 2000-го року засвідчили безпомилковість початкового прогнозу 1972 року, зокрема, передбачення неминучого прискорення руху людства до тотального колапсу з надходженням другої половини ХХІ ст. Тому в своїх наступних книгах з результатами уточнених обчислень група Д Медоуза збільшувала песимізм прогнозів аж до стадії недвозначних натяків-порад щодо накопичення зброї для оборони залишків природних ресурсів [7].

Перша книга «трилогії про колапси» групи Д. Медоуза містила дуже оптимістичне передбачення, яке ми наводимо на рис. 3.

Нас вразили два факти: 1) у другій і третій книгах «трилогії» Д. Медоуз і його колеги не поверталися до випадку «екологічно ідеального» розвитку світових подій; 2) у відомих нам творах про Римський клуб і його діяльність ніхто з українських і зарубіжних авторів не нагадував про можливість ліквідації нещасть і колапсів через винайдення екологічно ідеальних виробництв і збільшення їх кількості по експоненті (крива №5 на рис. 3). Можлива причина цього -- загальна переконаність у тому, що ліквідувати всі наявні засоби життєзабезпечення й замінити їх «екологічно-лікувальними» (адже необхідно ліквідувати індустріальні пошкодження довкілля) принципово неможливо. Цю переконаність навіть зараз зберігає Д Медоуз в своїх новітніх інтерв'ю для преси.

Рис. 3. Варіант розвитку людства у разі використання значних обмежень, консолідації для подолання екологічних проблем і швидкого удосконалення технологій

Ця глобально-стратегічна помилка в уявленнях про «можливе -- неможливе» домінує на планеті й зараз, хоч рятівні технології не тільки існують і все частіше використовуються, а й з 2019 року їх кількість розпочала зростати по експоненті. Оновлений склад Римського клубу через подібне ігнорування наукових інновацій та зміщення пропозицій на тему «правильне управління» розпочав поширювати малокорисні чи й зовсім непридатні пропозиції, що примушує відповідального автора не рекомендувати студентам знайомитися з підсумками діяльності Римського клубу за 50 років та його найновішими «порадами на майбутнє» (книга [8]).

Це буде непотрібна витрата часу без отримання вагомої інформації (прикладом цього є багато сторінок переліку позитивів від «навчання для майбутнього» без найменших спроб пояснення того, яким має бути зміст цього навчання). Такий занепад спричинив перехід керівництва Римського клубу з наукових принципів на «бла-бла-балаканину» в стилі запеклих «екологістів».

Вони перестали стежити за прогресом наук і зараз не усвідомлюють появу і перспективи ноотехнологій і ноонаук.

Що саме нооідеї стратегічно спроможні надати людству -- в наступному підрозділі, а тут продовжимо критичний аналіз інших найвідоміших довгострокових прогнозів майбутнього. Якщо провести конкурс на позицію «найпомилковішого», то найбільше підстав на лідерство накопичили французи з їх серйозним прагненням набагато випередити Римський клуб й інших відомих суперників і встановити світовий рекорд у прогнозуванні ще до настання ХХІ століття. Французи створили і надрукували велику книгу «про наступне століття» [11], але чомусь не намагаються згадувати про неї і рекламувати це «державне досягнення».

А події розвивалися за всіма правилами централізованого державного управління. Керівники Франції раділи росту економічних досягнень і бажали зустріти нове тисячоліття точним і великим передбаченням розвитку подій.

Тому центральне Міністерство досліджень і технологій Франції (МДТФ) доручило кільком асоційованим урядовим установам створити прогноз для людства і Франції на все ХХІ століття. Керував виконавцями професор і багаторічний директор Відділу передбачень МДТФ Т. Годен. Маючи багато часу і ще більше бюджетних ресурсів, він у 1988-1989 роках організував серію вузькотематичних семінарів з участю в них всієї наукової еліти Франції. Були проаналізовані всі важливі та можливі світові проблеми і «нерівноваги», створено багато тематичних доповідей, зміст яких був узагальнений у великій книзі з безліччю схем і графіків. Це вражаюче гарний і детальний опис перманентного змагання між СРСР і США з участю держав-сателітів.

Відповідальний автор мав можливість здійснити сканування всього тексту «мегапрогнозу на 100 років» і переконатися в тому, що там немає й рядочка (чи «індивідуальної думки» в додатках чи посиланнях) з натяком на те, що зникне один (чи й два) конкурент-суперник. Упродовж «семінарів» та створення остаточного тексту вистачало яскравих доказів того, що Радянський Союз реально наближається до розпаду (лютий 1988 -- Сумгаїт, 9 квітня 1989 -- Тбілісі, червень 1989 -- Фергана і т.д.), але перебування прогнозистів у державних структурах ліквідувало всі шанси на свободу, критичність, незалежність і об'єктивність мислення. Наче злий і недоречний жарт ми сприйняли щиру подяку Т. Годена «вищим владам»: після переліку потрібних персон йдуть його слова найщирішої подяки за дозвіл на вільне мислення (chaleureusement remerciees pour nous avoir permis de penser librement) [11, с. 7].

Цю книгу не варто вивчати всерйоз. Хіба що заради створення детального списку помилок і складання їх рейтингу. Можна було б записати всіх співавторів у позбавлених зору і спроможності до мислення (як можна було ігнорувати прискорення розвитку Китаю в 1980-х і згадати у колективному творі про нього мало не в його середині як про небезпечне джерело потоку голодних злидарів на решту планети?), але є набагато більше підстав розглядати фундаментом помилковості передбачень поєднання дисциплінарної обмеженості знань учасників семінарів та їх патріотизм і палке бажання догодити начальству.

Схильність до епатажу і намір будь-що викликати зацікавлення світових ЗМІ -- цілком реальна причина невисокої якості вже згаданої звітної за 50 років Доповіді Римського клубу [8] і т.д. До цього можна додати ігнорування моніторингу наукових і технологічних досягнень, що й зумовило занепад Римського клубу без шансів на одужання.

А нам час перейти до аналізу третього прикладу світових прогнозів, яким керуються всі сучасні керівники України, державні установи і контингенти радників і експертів по стратегії державного економічного і політичного розвитку (попередні два «глобальні прогнози» вони ігнорують, що ми вітаємо).

Найвпливовіші в Україні глобальні передбачення майбутнього багато років надходять з міста Давос у Швейцарії. Там кожного заключного січневого тижня проходить черговий Всесвітній економічний форум. Вдалий вибір місця і тривалості Форуму разом з ефективною рекламою дали змогу досягти більш чи менш тривалої участі в ньому мало не всіх керівників світу, провідних бізнесменів і багатьох науковців. Центральна фігура серед організаторів -- професор Клаус Шваб, який має хороші наукові здобутки і високе реноме.

Останнім часом на зібраннях у центрі уваги перебували аналізи руху людства до логічного наслідку «четвертої промислової революції» -- до Індустрії 4.0. Наші читачі про це, мабуть знають, тому ми обмежимося тільки наведенням рис. 4, де доволі вдало відтворені головні ознаки не тільки попередніх промислових революцій, а й Індустрії 4.0.

Наш критичний аналіз всього руху форумів у Давосі до лідерських прогностичних позицій у світі надав незаперечні докази того, що вирішальним фактором стали інтереси тих, хто прибував у Швейцарію з усіх куточків світу. їх врахування задля утримання інтересу до форумів перетворило мало не рядове періодичне конференційне зібрання професіоналів з економіки і фінансових операцій у надання державним діячам і VIP-особам не повідомлення про «рух грошей», а деталізованих прогнозів еволюції всього людства. Останніми роками їх організатор Клаус Шваб і його колеги все далі виходили за межі фахової компетентності й розпочали виконувати роль лоцманів там, де ігнорування науково-технологічних трендів примусило пропонувати тільки помилкові та непрофесійні прогнози і пропозиції глобального стратегічного характеру, що непридатні для великого інтервалу часу.



Рис. 4. Розрекламована економічними форумами у Давосі модель майбутньої Індустрії 4.0

Характерним прикладом є підготовка Давосу-2021 й розповсюдження в умовах розвитку пандемії COVID-2019 створеної для Форуму книги з пропозицією «повного Перезавантаження» [9]. У ній головний наголос зроблений на ресурси державного управління в умовах локдаунів і карантинних обмежень, а технологічні досягнення побіжно згадані там, де мова йшла про стеження за вірусоносіями й обмеження їх спроможності посилювати розвиток пандемії. У Давосі-2021 форуму не було, а К. Шваб організував дистанційне зібрання лідерів світу й мав необережність надати слово В. Путіну. Той не втримався від власних поглядів на цілковиту необхідність створення керованого Росією «простору від Португалії до Аляски» й порадив бути обережними і слухняними всім невеликим державам, неспроможним до глобального впливу.

«Давоські лоцмани» продовжували свою політику реклами побудови Індустрії 4.0 на основі комп'ютеризації та роботизації, не помічаючи початку прискореного зростання кількості ноотехнологій і ноонаук. Збройний напад Росії на Україну виключив представників агресорів з числа учасників форуму, переорієнтувавши загальну увагу на героїчний і неочікувано успішний опір українців нападникам з концентрацією тематики на проблемах харчового забезпечення населення найбідніших країн світу. Ми були розчаровані тим, що велика команда, яка готувала програму та її виконання, а також різноманітні доповідачі жодного разу не вказали на те, що настав час не тільки організувати вивезення зернових ресурсів з обложеної України, а й звернути увагу на прискорене використання тих новітніх бактеріальних та інших ноотехнологій, які відкривають необмежені за обсягами джерела створення харчових ресурсів з «первинної продукції біосфери».

Свій висновок з трьох вказаних та інших відомих спроб здійснення прогнозів еволюції людства на тривалий період ми формулюємо таким чином: меганоореволюція біосфера оточення

збільшення кількості учасників робочої групи кожного разу мало негативні наслідки через намагання досягти консенсусу та збереження в заключному тексті формулювань, які не викликали жодних заперечень;

робочі групи з державних чиновників і залежних від держбюджетів науковців та експертів автоматично і завжди створюють тільки те, що вважають «приємним і прийнятним» лідери найвищого рангу;

вервечка керівників України всі 30 років перебувала під впливом «різновекторних і невдалих порад». Якщо «російські» були приховано - ворожими й скерованими на приєднання до Росії як необхідної частини «відновленого Радянського Союзу», то інформація від Атлантики страждала на повне ігнорування рятівних для всього людства ноотехнологій і ноонаук. Без цитування й аналізів нагадаємо про те, що всі українські державні плани до межі 2030 року мають принизливо-посіпацький характер і в усіх економічних і політичних аспектах побудовані на ідеї Індустрії 4.0, на цифровізації та роботизації;

ніхто з еліти України і провідних науковців з НАНУ жодного разу не згадав про те, що незалежна Ірландія, стартуючи в 1990-х з цілковито розпачливого економічного стану, пішла незалежним шляхом й досить швидко у багато разів збільшила свій ВВП й увійшла в ту особливу групу держав, яка періодично виграє світові конкурси за показником «якість і безпека життя всіх громадян». Хоч в Ірландії і не використовують слова з «ноо-», але обраний шлях можна вважати якщо не «ноотехнологічним», то «нооуправлінським».

Приклад ноостратегії для стратегічних планів розвитку України

Відповідальний автор розвитком своєї особистої життєвої стежини і виконанням генетичної частини законів мислення і діяльності отримав у 2000 році щастя чи не першим на планеті помітити в потоці сотень новітніх нанотехнологій дві «екологічно-лікувальні» -- нанофотокаталізацію і бактеріальне виробництво біопластиків. Спроби поширення інформації про них у статтях, тезах і доповідях були невдалими й ми не досягли сприйняття науковим загалом наших доказів того, що небезпека згаданих вище колапсів зникне, якщо замінити ними й подібними індустріальні й інші деструктивні виробництва.

Перший невеликий успіх -- початок поширення нооідей на пострадянських теренах -- датується 2010-м роком, коли до двох ноотехнологій долучилися ще дві. Це було формування дисплейних та інших органічних плівок з допомогою керування змінами вірусів й подібних наноструктур та перетворення шляхом використання життєдіяльності бактерій шару піску у міцний пісковик, застосовний у будівництві.

Як вказано вище -- на Заході сформувався консенсус щодо заборони включення у видання зі світу Sciences&Arts слів з «ноо» за єдиним винятком. Літери «ноо» були зарезервовані для дискусій навколо «шарденівської ноосфери» -- уявної spirit-оболонки з усіх усвідомлених і неусвідомлених думок та уявлень мільярдів Homo. Все, що ми писали про нооідеї (ноотехнології і ноонауки) та скеровували на Захід, не заслужило навіть формального листа про відмову від публікації.

У даний момент в нашому переліку ноотехнологій фігурує майже 40 виробничих процесів, які надають людям бажане і одночасно виліковують біосферу від деструктивних індустріальних пошкоджень. Ми багато писали про це в індивідуальних і колективних творах ([12; 13] та ін.), але так і не привернули навіть мільйонної частки світової уваги, якою користується шведська дівчинка Ґрета Тундберг з прихованою групою маніпуляторів. Та найприкрішим є той факт, що всі відомі нам державно-стратегічні плани розвитку України до 2030 року спираються на лексикон ХХ ст. й цілковито ігнорують всі перспективи побудови не неоіндустріальної, а ноотехнологічної держави зразка ХХІ століття.

Обмежимося усього лише одним-єдиним прикладом того, що у назві цієї статті ми називаємо «ноостратегією» для стратегічних планів розбудови України після перемоги. Він стосується цілковитої трансформації нашого індустріального тваринництва і більшої частини всього сільськогосподарського виробництва у разі використання бактеріальної ноотехнології з назвою «протеїн Fy». Наведемо рис. 5 і невеликі пояснення.

Тут під словами «органічні відходи» слід вважати «первинну органічну продукцію біосфери», новітня оцінка якої на основі даних космічної апаратури і суперкомп'ютерів сягла 160 мільярдів тонн (по 8 т. на кожну людину з сучасної популяції Homo). Наголосимо на тому, що попередня оцінка була аж на чверть меншою і завжди супроводжувалася попередженням про її постійне зменшення через зникнення лісів та іншої рослинності.

Насправді через збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері Землі продуктивність фотосинтезу швидко зростає. А от доказів «смертельної загрози для людства у разі нагрівання тропосфери на півтора градуса Цельсія (ця фраза постійно лунає з ООН)» немає і ніколи не буде. Таке нагрівання цілковито безпечне в усіх відношеннях, що науковці США і СРСР довели ще в 1960-1980-х роках. Але винахідники гіпотези про «глобальне потепління» про це згадувати не хочуть, екзальтуючи вигадку про неіснуюче явище.



Рис. 5. Рекламне відтворення заводу фірми Fnough для мікробного перетворення органічних відходів у білковий волокнистий продукт Abunda

Не докладаються вони і до поширення правдивої інформації про бактеріальну ноотехнологію «протеїн Fy» та про успіхи фірми-стартапу Nature's Fynd [14], засновники якої спромоглася на основі вивчення можливостей мікро - екстремофілів з гарячих джерел Єллоустоунського національного парку перетворювати у відкритих посудинах (кюветах) навіть у міських квартирах будь-яку природну органіку в якісний мікрофарш, що містить всі незамінні амінокислоти, ліпіди, чимало вітамінів і клітковину. На відміну від шампіньйонів, які також входять у групу трансформаторів (деструкторів) органіки, але стають смачними після значних зусиль кухарів, створену «гейзерними мікрогрибками» волокнисту субстанцію можна їсти одразу чи виготовляти з неї багато усім звичних харчових продуктів. Цей американський винахід вирішив для І. Маска й інших винахідників космічних міжпланетних ракет проблему харчування екіпажів на як завгодно довгий час на основі кількадобового «первинного запасу». Єдина прикрість у нашій оцінці діяльності Nature's Fynd полягає в тому, що стартап «зациклився» на змаганні з соєю на американському ринку веганських продуктів і не цікавиться поширенням спор гейзерного мікрогрибка по всій планеті для повної ліквідації білкового голоду.

Нам лишається сподіватися на «європейські нооуспіхи». Тут фірма Еnough залучила багато мільйонів євро для спорудження півторагектарного заводу (рис. 5) з перспективою виготовлення десятків тисяч тонн продукту «Абунда (abunda)» з пилу, який надходитиме від сусіднього виробництва, що належить колосальній за розміром американській харчовій компанії Cargill. Вона має справу з десятками мільйонів тонн зерна усіх видів (у тому числі -- з України), при транспортуванні й переробці якого й утворюються нікому не потрібні відходи у вигляді мікропилу [15].

Зі сказаного робимо одразу кілька цілком очевидних висновків.

Світова наука вже кілька років успішно виконує пораду нашого генія В. Вернадського, висловлену ним в академічній статті 1925 року, коли він у Парижі рятувався від більшовицького петроградського ЧК. Ця порада звучить таким чином: для свого порятунку популяція Homo має стати автотрофною, навчитися самостійно виготовляти собі їжу і не пошкоджувати біосферу [16].

В. Вернадський сподівався на хемосинтез, але у даний момент набагато більшого вдалося досягти через процес, який ми пропонуємо назвати одомашнення бактерій -- ноовикористання їх спроможностей для отримання не тільки білків, ліпідів та всіх інших «харчових» сполук, а й металів і конструкційних матеріалів. В інформаційній сфері Заходу в усіх описах вже наявних ноопроцесів використовується феноменально непридатне слово «ферментація» (або «скисання») замість необхідного --«бактеріальні ноотехнології».

За нашими підрахунками для білкового самозабезпечення людство щосекунди споживає не менше 3330 птахів і ссавців, але все ще не подолало голод у багатьох державах світу. З усього сказаного вище про протеїн Fy випливає можливість ліквідації цього голоду у разі поширення бактеріальних ноотехнологій. Для України-ХХІ наша ноостратегічна пропозиція полягає у масовому використанні наявних ноотехнологій і винайденні нових. Українські науковці вже розпочали досягати перших «нооуспіхів», але наші лідери та всі державні органи повинні відмовитися від побудови Індустрії 4.0 й скерувати увагу на дешевший і результативніший стратегічний план -- на створення і використання всіх можливих ноотехнологій і ноопроцесів.

Про участь України в двох меганоореволюціях

Як вказано на рис. 1, кількість ноотехнологій з початку 2019 року зростає по експоненті, а це означає, що людство вже готове до виробничої меганоореволюції №1 й може здійснити її швидко (упродовж 10-20 років) з хорошими перспективами участі в ній української науково-виробничої сфери.

А от помічена нами меганоореволюція в історико-археологічній сфері як частина більш широкої мегатрансформації №2 в усьому світі гуманітарних наук, вимагатиме набагато більшого часу. Розглянемо це питання детальніше.

Розпочнемо з нагадування про те, що ноореволюція №2 як процес майже повної ревізії більшої частини змісту наук з гуманітарної сфери спирається насамперед на створені вже у ХХІ ст. засоби ізотопного та іншого вимірювання віку артефактів та розшифрування (секвенування) ДНК їх біологічної складової.

Фактів стало так багато, що необхідно заново створити картину минулого, зокрема, появи і взаємодії племен, народів, етносів. Провідний генетик планети Девід Райх зі США кілька місяців тому висловився вельми рішуче: «Наше розуміння цих взаємозв'язків найближчими роками стане проблемою, що ґрунтується на більш ретельному аналізі даних та погляді на них з нових точок зору. Ми робимо кілька кроків назад і розуміємо, що ключові події та стосунки суттєво відрізняються від моделі першого проходу (**першого наближення), яку ми спільно розробили. Модель, у створенні якої я брав участь, хитається (**акцентовано нами). Я знаходжу це захоплюючим і дестабілізуючим. І я хотів би взяти участь у спробі з'ясувати правду» [17]. В умовах нападу росіян нам відновлення правди і знищення брехні про українців потрібніше ще більше, як Д. Райху.

Накопичення подібних фактів дало відповідальному автору змогу наприкінці 2021 р. здійснити відкриття-2 -- сформувати теорію участі генетичних пращурів українців у чотирьох глобальних мегаподвигах, що детермінували більшу частину прогресу людства за останні 15 000 років.

Мегаподвигом №1 ми пропонуємо назвати здійснення пращурами українців і первинних європейських «фермерів» переходу від канібалізму до гуманізму, що відбувся у Східній Анатолії. Спершу вони винайшли новий світогляд як основу праукраїнського архетипу, виховали на його основі нові покоління молоді, успішно одомашнили рослини і дрібні копитні. Відомі нам науковці помилялись у своїх теоріях, стверджуючи, що гуманізм з'явився тільки після появи стабільних селищ. Ми пропонуємо «біблійну» черговість подій: «Спочатку було Слово...». Вся історія соціальної еволюції Хомо свідчить про формування великих колективів на основі привабливих ідей, а не через роздавання срібняків чи мішечків з гречкою. Першою розвиненою цивілізацією стала пенепленна цивілізація наших пращурів, чиї винаходи отримали алювіальні цивілізації дельт і заплав великих рік.

Заздрість агресивних сусідів та інші причини зумовили дрейф на Захід, де частина винахідників досягла Атлантики, а наші невисокі зростом пращури обрали чорноземи України й через поєднання генами з чоловічою гаплогрупою R1 а мисливців-аріїв створили цілковито феноменальне явище -- трипільську культуру, перелік і пояснення досягнень якої надто великі для цього тексту. Вкажемо тільки той вже цілком незаперечний факт, що наші пращури здійснили багато винаходів, створили економічну зону Великого Трипілля, різноманітні впливи якої між Атлантикою і західними пустелями Китаю реалізували колективний мегаподвиг №2 -- появу сім'ї індоєвропейських мов і відповідної культури.

У цей час на Заході агресивні носії гаплогрупи R1b, як довів Д. Райх, ліквідували «фермерів» разом з усім їх гуманізмом й надалі керувалися тим, що має назву «атлантичний архетип» з його страшними «досягненнями». Спроба агресорів винищити ще й слов'ян зазнала 3250 років тому такого фіаско, що нові напади на Схід поновилися через 2000 років. Ця перемога -- досягнення поляків та українців, що живить їх палку єдність-2022.

Наприкінці часів зникнення приатлантичних європейських фермерів у східній частині Великого Трипілля у поселенні Синташта жив наш генетичний пращур «Z», який став відомий як «Заратуштра». Він здійснив індивідуальний мегаподвиг №3, що полягає у винаході й поширенні першого варіанту універсального для всіх Homo релігійного вчення.

Ми пропонуємо вважати мегаподвигом №4 носіїв українських генів результати наукових досягнень нашого генія і нащадка запорізьких козаків В. Вернадського, здійснені на початку 1920-х років у Парижі. їх чимало, але в цілості вони є правильною теорією будови Землі, законів біосфери і впливу на неї популяції Homo, передбаченням загрози колапсів і пропозицією способів порятунку через припинення деструкції довкілля ([16] та ін.).

Є вагомі підстави назвати героїчну участь українців у війні -2022 п'ятим мегаподвигом, але остаточну оцінку цього зробить майбутнє. Наше завдання у даний момент полягає в поширенні нооідей, виявлені та використанні все більшої кількості ноотехнологій і ноонаук. Мріємо, що якийсь з українських університетів стане першим на планеті ноозакладом.

Та в будь-якому разі радимо виявляти індивідуальну і колективну активність в участі України в обох глобальних ноореволюціях, в побудові суспільства майбутнього та здійсненні ще одного «одуховлення» всього людства.

Цього разу це буде нооодуховлення на основі поширення ноонаук і ноотехнологій разом з удосконаленим варіантом праукраїнського гуманістичного архетипу.

P.S. Звертаємося до членів Клубу з пропозицією запрошувати колег зі свого оточення приєднуватися до нас листом з повідомленням про себе на адресу kvkorsak@gmail.com. Ми всі разом продовжимо дослідження. Наприклад, у квітневій статті розглянемо проблеми і перспективи розвитку національного науково-освітнього комплексу в наступні роки, коли швидко зростатиме вплив третьої, щойно розпочатої, меганоореволюції-3 як злиття кількох варіантів «Штучного інтелекту» в набагато досконалішу, нешизофренічну і мудру цілісність. У даний момент ШІ першого покоління робить вигляд, що через ChatGPT швидко переможе Google-пошук і повністю звільнить усіх Homo від решток грамотності ([18] та ін.), а більш серйозні технологи використовують вже наявні можливості ШІ для мало не миттєвого виявлення бактеріально - вірусного зараження Homo й отримання значного резерву часу, необхідного для своєчасного знищення невидимих ворогів ще до їх інтенсивної мультиплікації з потенційно летальними наслідками [19].

Будемо разом міркувати над перспективами матеріалізації давньої ідеї француза П.Т. де Шардена щодо формування «ноосфери» як енерго- інформаційної оболонки з поєднаних думок всіх Homo. Потенційний розвиток меганоореволюції №3 може мати серед наслідків реальне синергетичне поєднання знань і спроможностей всіх людей з позитивними і тимчасово ще недостатньо передбачуваними наслідками. Ми сподіватимемося саме на позитивність технологічного поступу, а не на перетворення ШІ в могильника восьми мільярдів чи ще більшої кількості людей.



Список використаних джерел

1. Korsak, K.V. (2006). How to educate a citizen of the knowledge society? / Scientific world.- Naukovyy svit. No. 3. P. 17-19. (in Ukrainian).

2. Korsak, K.V. (2009). About the main "enemies" of modern intellectuals / Scientific world. - Naukovyy svit. No. 1. P. 2-4. (in Ukrainian).

3. Korsak, K.V., & Korsak, Y.K. (2014). Nooglossary as a means of noothinking and noodevelopment of humanity in the XXI century. RELGA, № 7 (280), June 17.

4. Korsak, K.V., & Korsak, Yu.K. (2019) Certificate of copyright registration for a literary written work of a scientific nature «Nooglossary-2 - Noosciences for the Future without Collapse» («Nooglossary-2»). №89780. 13.06.2019. К.: Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, Department of Intellectual Property [in English].

5. Korsak, K.V., & Korsak, Yu.K. (2019). Noohlosariy-2 -- noonauky dlya maybutn'oho bez kolapsiv [Nooglossary-2 is a noosciences for the future without collapse]. Vyshcha shkola -- Higher School, 2, 31 -53 [in Ukrainian].

6. Alvin Toffler (1980). The Third Wave. Bantam books. New York * Toronto * London * Sydney * Auckland.

7. Dennis Meadows, Donella Meadows, Jorgen Randers. Limits to Growth. - M.: MSU, 1991 ; Beyond Limits to Growth. - M.: Progress, 1994; Limits to Growth. The 30-Year Update. - M.: IKC «Academkniga», 2008.

8. von Weizsaecker, E., & Wijkman, A. (2018). Come On! Capitalism, Short-termism, Population and the Destruction of the Planet. Springer.

9. Klaus Schwab & Thierry Malleret (2020). COVID-19: The Great Reset. Geneva, July 2020 Kindle Edition

10. Club of Rome / Compilers D. M. Gvishiani, A. I. Kolchyn, E. V Netesova, A.A. Seitov. -- M.: URSS. 1997.-384 p. (in Russian).

11. Gaudin, Th. (1990). 2100 recit du prochain siecle. Paris, Editions Payot.

12. Korsak. K.V. (2015). 21st Century Noofuturology: Conditions for Saving the Homo Sapiens Sapienses Population. RELGA, 1(289).

13. Korsak К., Kiryk T., Pylypenko S., Pokhresnyk A., Korsak Y., Lyashenko L. [...] Shevchuk I. (2021). Forecast of the Near Noofuture for Humanity and Ukraine. International scientific journal «Grail of Science», №6 (June, 2021) with the proceedings of the: I Correspondence International Scientific and Practical Conference "Modern science: concepts, theories and methods of basic and applied research" held on June 25th, 2021 by NGO European Scientific Platform (Vinnytsia, Ukraine) LLC International Centre Corporative Management (Vienna, Austria). Pp. 270-286.

14. Nature's Fynd (Знахідка Природи)

15. Gwen Ridler (2021). Enough announces new mycoprotein production site

16. Vernadsky W. (1925). L'autotrophie de l'humanite // Revue generale des sciences. 1925. No. 17/18. Pp. 495-502

17. Shaw D. (2022). Telling Humanity's Story through DNA. Geneticist David Reich rewrites the ancient human past / Harvard Magazine, 124, 6, July-August

18. Chris Stokel-Walker & Richard Van Noorden (2023). What ChatGPT and generative AI mean for science. Nature. Vol. 614. 9 February 2023. 214-216

19. Jill Wu (2023). Stanford researchers develop a new way to identify bacteria in fluids / Stanford. News Service. March 2, 2023

20. Алфавітний список членів науково-дослідної групи.

21. Антонюк Людмила Анатоліївна, ст. викл., Ун-тет менеджменту освіти НАПН України;

22. Артемов Володимир Юрійович, д.п.н., доцент, професор кафедри Національної академії Служби безпеки України, м.Київ;

23. Бойчук Олена Сергіївна, ст. викл., Київ. нац. економ. ун-тет ім. Вадима Гетьмана»;

24. Бойчук Наталія Олександрівна, маг. філ., Київ. нац.. ун-тет ім Тараса Шевченка;

25. Гребенюк Анастасія Олександрівна, аспір., ст. викл., Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна»;

26. Григор'ян Микола Борисович, к.т.н., доц., Черкаський ін.-тут пожеж. безпеки ім. Героїв Чорнобиля Нац. ун-ту цивільного захисту України;

27. Гриценко Марина Василівна, к.ф.н., ст.н.с. Інституту вищої освіти НАПН України;

28. Давиденко Наталія Вікторівна, ст. викл., Київський медичний університет;

29. Давиденко Ганна Віталіївна, д.п.н., проф., Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна» Давиденко Віталій Володимирович, д.політ.н., доцент, Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна»

30. Дзвінчук Дмитро Іванович, д.ф.н., проф., Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу; Донець Зоя Федорівна, к.п.н., Комітет з охорони культурної спадщини Національної Ради Жінок України Дударенко Людмила Валеріївна, к.філ.н., Міжнародна академія екології та медицини;

31. Дяковський Дмитро Анатолійович, к.е.н., професор, Інститут екології, економіки і права, м. Київ;

32. Євтодюк Антоніна Володимирівна, к.ф.н., доцент, гештальт-консультант, м.Луцьк;

33. Журбинський Дмитро Анатолійович, к.т.н., доц., Черкаський ін.-тут пожеж. безпеки ім. Героїв Чорнобиля Нац. ун-ту цивільного захисту України

34. Калакура Ярослав Степанович, д.і.н., проф., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Калакура Олег Ярославович, д.політ.н., проф., Ін-тут політ. і етнонац. досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України Києнко-Романюк Лариса Анатоліївна, к.п.н., доц., Вінницька акад. неперервної освіти;

35. Кірик Тамара Вікторівна, к. пед. н, доцент, ПВНЗ «Київський медичний університет»

36. Клепко Сергій Федорович, д.ф.н., доцент, Полтавський ін.-тут підвищення кваліфікації вчителів;

37. Кобельський Тарас Володимирович, магістр з біології, КНУ імені Тараса Шевченка

38. Ковалів Олександер Іванович, д.е.н., ст.н.співр., Інститут агроекології і природокористування НААН України Коломієць Олена Вікторівна, к.філол.н., доц., Таврійський нац. ун-тет імені В.І. Вернадського Корнієнко Віра Григорівна, м.філол., Інститут екології, економіки і права, м. Київ;

39. Колінько Яків Іванович, ст. викладач., Київський медичний університет, Україна

40. Корсак Костянтин Віталійович, д.ф.н., проф., ПВНЗ «Київський медичний університет» (відповідальний автор); Корсак Олена Іванівна, м.фіолол., Національний педагогічний університет ім.. М.П. Драгоманова Корсак Юрій Костянтинович, к.ф.н., ст.н.сп., Інститут вищої освіти Національної акад. педагогічних наук, м.Київ; Коршомна Аліна Василівна, ст. викл., Інститут екології, економіки і права, м. Київ;

41. Кузьмінець Микола, д.техн.наук., Національний транспортний ун-тет, м.Київ;

42. Кузьмінець Оксана, к.с/г.н., Націон. ун-тет біоресурсів та природокористування, м.Київ;

43. Кулик Оксана Миколаївна, здобувач Інституту вищої освіти НАПН України;

44. Лісовська Любов Володимирівна, проректор Інституту екології, економіки і права, м. Київ;

45. Лук'яненко Ігор Володимирович, магістр з фінансів, МАУП, м. Київ

46. Ляшенко Лариса Миколаївна, к.п.н., доцент, Київський нац. ун-тет імені Тараса Шевченка;

47. Максименко Геннадій, ГО «Центр-99», голова правління, здобувач PhD, м. Київ;

48. Максименко Олена Валеріївна, ГО «Центр-99», засновник Наукового сектору, м. Київ;

49. Мартинюк Сергій Якович, воїн, письменник, краєзнавець, журналіст, громадський і політичний діяч України; Михайлюта Валентина Петрівна, к.ф.н. доцент Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка;

50. Михайлюта Ольга Олександрівна, кандидат наук із соціальних комунікацій;

51. Муляр Галина, к.іст.н., доцент, Академія праці, соціальних відносин і туризму, м.Київ;

52. Павловський Є.А., м.іст.н., каф. укр. та лат. мов, ПВНЗ «Київський медичний університет»;

53. Парапан Василь Борисович, директор Центру «Практична філософія», м. Київ;

54. Петрукович Світлана Вікторівна, к.п.н., доцент, Ніжинський ДУ імені Миколи Гоголя;

55. Пилипенко Світлана Павлівна, к.ф.н., доцент, Київський медичний університет;

56. Поляк Ольга Вікторівна, к.п.н., доцент, Київський нац. ун-тет імені Тараса Шевченка;

57. Похресник Анатолій Костянтинович, к.ф.н., доц., дир. Київ. техн. електор. приладів, Президент спілки ректорів України

58. Руденко Василь Юрійович, д.п.н., проф., Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна»;

59. Руденко Юрій Дмитрович, д.п.н., проф., Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна»;

60. Сергійчук Володимир Іванович, д.і.н., проф., Київський національний університет імені Тараса Шевченка Соловей Ніна Василівна, к.філ.н., доцент, Київський нац. ун-тет імені Тараса Шевченка;

61. Сонько Сергій Петрович, д.геогр.н., проф., Уманський національний ун-тет садівництва;

62. Таланчук Петро Михайлович, д.т.н., проф., Президент Відкритого міжнародного ун-ту розвитку людини «Україна»;

63. Таланчук Ірина Володимирівна, к.правн.н., Відкритий міжнародний ун-тет розвитку людини «Україна»; Тарутіна Зінаїда Євгенівна, к.мед.н., екс-працівник Інституту вищої освіти НАПН України;

64. Тименко Володимир Петрович, д.п.н, проф., зав.каф. мультимедійного дизайну, Київський нац. університет технологій та дизайну;

65. Томіна Ю.О., к.п.н., доц., Київський нац. торговельно-економічний університет;

...