Інституційно-правові аспекти управління екологічною безпекою країни та її регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційно-правові аспекти управління екологічною безпекою країни та її регіонів

Скляренко Оксана Володимирівна

здобувач вищої освіти Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національний університет "Одеська політехніка", Україна

Науковий керівник: Миколайчук Микола Миколайович

д-р.держ.упр, професор, професор кафедри публічного управління та регіоналістики Національний університет "Одеська політехніка", Україна

Анотація

Стаття розглядає проблеми екологічної безпеки як важливу складову національної безпеки в контексті ХХІ століття. Автори підкреслюють, що стан навколишнього середовища безпосередньо впливає на здоров'я людей, продовольчу безпеку та сталого розвитку. Спричинене інтенсивним промисловим виробництвом виснаження природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища викликає загрози для населення планети. Робиться акцент на важливості міжнародних систем екологічної безпеки та прагнення багатьох країн створити "екологічну державу". Стаття також звертає увагу на наслідки нераціонального використання природних ресурсів, представляючи статистичні дані ООН щодо зникнення ландшафтів, вирубки лісів та втрати біорізноманіття. Зазначається, що екологічна безпека включена в концепцію національної безпеки США, і створена державна система екологічної безпеки. Стаття закликає уникати ігнорування глобальних проблем, зокрема змін клімату, які впливають на всі нації. На прикладі України автори демонструють актуальність проблем раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, обгрунтовуючи необхідність приділення їм особливої уваги.

Ключові слова: екологічна безпека, управління екологією

Title (in English): Institutional and legal aspects for management of environmental safety of the country and its regions

Summary. The article examines environmental security issues as an important component of national security in the context of the 21st century. The authors emphasize that the state of the environment directly affects people's health, food security and sustainable development. The depletion of natural resources and environmental pollution caused by intensive industrial production pose threats to the global population. Emphasis is placed on the importance of international environmental safety systems and the desire of many countries to create an "ecological state". The article also draws attention to the consequences of the irrational use of natural resources, presenting UN statistics on the disappearance of landscapes, deforestation and loss of biodiversity. It is noted that environmental security is included in the concept of US national security, and a state system of environmental security has been created. The article calls for avoiding ignoring global problems, including climate change, which affect all nations. Using the example of Ukraine, the authors demonstrate the relevance of the problems of rational nature management and environmental protection, justifying the need to pay special attention to them. безпека екологічний середовище

Key words: environmental safety, environmental management

У ХХІ тисячолітті набувають особливого значення проблеми екологічної безпеки, як складової національної безпеки. Адже, від стану навколишнього середовища залежить стан здоров'я людей, продовольча безпека, можливість забезпечення сталого розвитку. Інтенсивний розвиток промислового виробництва супроводжується виснаженням природних ресурсів та забрудненням оточуючого середовища. Наслідки нераціонального природокористування відчуває населення всієї планети, особливо небезпечне обмеження в енергії, чистій воді, їжі. Тому, створюються міжнародні системи екологічної безпеки, а в багатьох країнах працюють над створенням "екологічної держави".

За даними ООН в результаті варварського відношення до природних ресурсів майже зникли ландшафти, степи, загублена третина ґрунтового шару, вирубано дві третини лісів, втрачено половину генетичного різноманіття флори і фауни. Нераціональне використання водних ресурсів призведе до того, що у ХХІ столітті відчуватимуть дефіцит води кожні 2 з 3-х жителів Землі. Наявність суттєвих загроз призвела до включення у концепцію національної безпеки США екологічної безпеки та створення державної системи екологічної безпеки [[1], с.19,20].

Проблеми антропогенного впливу на стан навколишнього середовища набувають глобального характеру. До таких проблем, яку вважають найбільш важливою та складною, відносять зміни клімату. їх негативні наслідки відчуватиме все людство. Тому ігнорувати ці проблеми не може жодна країна.

Для України проблеми раціонального природокористування та захисту навколишнього середовища особливо актуальні. По-перше, економіку України вважають однією з найбільш ресурсоємних. По-друге, наслідком військової агресії з боку Росії є не тільки загибель людей, руйнування житлових будинків, промислових підприємств, знищення соціальних об'єктів та пам'яток культури, а й нанесення значної шкоди оточуючому середовищу. Забруднюються сільськогосподарські землі, водні ресурси та атмосферне повітря. Наслідки підриву Каховської ГЕС у Херсонській області можливо було спостерігати і в акваторії Чорного моря біля Одеси та інших населених пунктів Одеської області. Тому, в процесі післявоєнного відродження економічного розвитку України необхідно приділяти особливу увагу проблемам відновлення та збереження навколишнього середовища.

Метою екологічної безпеки є підтримка сприятливого для здоров'я людини середовища її проживання та забезпечення потреби суспільства в природних ресурсах.

Здійснюється ця мета за допомогою державного управління. При цьому, термін державне управління можливо трактувати як управління державою, так і управління держави. В першому випадку передбачається сукупність управлінських процесів у державі. Друге трактування розглядає вплив суб'єкта діяльності (держави) на об'єкт діяльності - суспільство. Оскільки громадське суспільство відносно незалежне від держави управління набуває опосередкованого характеру і реалізується за допомогою механізму державного управління [[2], с.41].

Провідну роль у формуванні еколого-економічних відносин суспільства відіграє держава, яка є основним інститутом політичної системи. Перш за все, держава реалізує екологічну політику, яка є одним з основних інструментів механізму державного управління. Проте, держава не є єдиним суб'єктом, що втілює в життя екологічну політику. Значний внесок у цей процес здійснюють політичні партії, органи місцевого самоврядування та громадські організації. Тому екологічна політика є об'єктом не тільки державного а ще й публічного управління.

Об'єктом екологічної політики є сукупність екологічного, економічного та соціального середовища. А основне завдання її полягає у забезпеченні балансу інтересів основних стейкхолдерів [[3], с.193].

Державна екологічна політика є інструментом збалансування соціально - економічних та екологічних інтересів суспільства шляхом встановлення, впровадження та контролем за дотриманням правових норм.

Організаційно-управлінська складова адміністративно-правового механізму забезпечення державної екологічної політики представляє собою сукупність організаційних складових та управлінських. Серед організаційних складових важливу роль відіграє інституційна складова, до якої відносять суб'єкти формування та реалізації екологічної політики, а також їх структуру, ієрархію, взаємодію, систему повноважень [[4], с.87].

Правова форма не тільки встановлює правові ідеї, але й юридично фіксує статус різноманітних інституційних структур, а також визначає форми координаційних та функціональних дій з реалізації вимог чинного законодавства.

Турботою кожної країни є раціональне використання її природних ресурсів: земельних, лісових, водних. Але ці ресурси нерівномірно розміщені у регіонах, а проблеми екологічної безпеки, як і шляхи їх розв'язання, залежать від багатьох регіональних та місцевих чинників. Тому, питанням екологічної безпеки необхідно приділяти значну увагу саме на регіональному та місцевому рівні управління.

На кожному з рівнів державного управління формуються інституційні структури для реалізації різних аспектів управління навколишнім середовищем. Проте, жодна з цих структур не в змозі безпосередньо вирішувати питання втілення в життя екологічної політики держави. Вони скоріше виконують функції посередників і координаторів, які сприяють досягненню взаєморозуміння у суспільстві. Тому, у забезпеченні ефективного функціонування системи управління навколишнім середовищем значну роль відіграють менеджери, які здатні формувати певні цінності, правила поведінки, що сприяють перетворенню певних прагнень суспільства у конкретні дії з поліпшення якості навколишнього середовища.

Слід також відзначити, що не існує прийнятної для всіх країн ієрархічної структури інституцій та моделей екологічного менеджменту. Тому кожна країна формує свою систему управління, яка враховує особливості існуючої правової та адміністративної системи, певні традиції, розповсюджені економічні механізми та методи формального і неформального процесів прийняття рішень.

Список використаних джерел

1. Краснова Ю.А. (2017) Право екологічної безпеки України: теоретичні аспекти: монографія. Київ: МУБІП України.

2. Домбровська С.М., Коврегін В. В., Помаза-Пономаренко А.Л., Колєнов О.М. (2017) Державне управління у сфері безпеки соціально-еколого-економічних систем: монографія. Х: НУЦЗУ.

3. Сергієнко Л.В., Дзюбенко О.М. & Ожго С.В. (2019) Державна екологічна політика України та правовий механізм її формування та реалізації. Економіка управління та адміністрування. 3(89). 191 -199.

4. Медяник В.А. (2021) Інституційна складова адміністративно-правового механізму забезпечення державної соціальної політики. Право і суспільство. (1) частина 2. 8691. https://doi.org/10.32842/2078-3736/2021.1.2.14

Размещено на Allbest.ru