Україна втрачає воду: проблеми та шляхи їх розв’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна втрачає воду: проблеми та шляхи їх розв'язання

Вступ

В ООН заявили про серйозний дефіцит безпечної питної води на планеті. Екологічний стан водних об'єктів України погіршується. Зростають ризики незабезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, а також ризики неналежного збереження і відтворення водних ресурсів. В Україні прогнозують імпорт питної води [1].

Виклад основного матеріалу

За даними ООН, світова криза, викликана пандемією COVID-19, продемонструвала очевидну проблему забезпечення населення водою. На даний момент одна третина жителів Землі, а це 2,2 мільярда осіб, не мають доступу до безпечної питної води.

Про це йдеться у звіті ЮНЕСКО, опублікованому з нагоди Всесвітнього дня водних ресурсів у 22 березня 2021р. "Необхідно вжити заходи боротьби з глобальною водною кризою. Сьогодні вода знаходиться під серйозною загрозою через зростання населення, зростаючих потреб сільського господарства і промисловості, а також посилення наслідків зміни клімату", - наголошується у звіті організації [1].

Зокрема, якщо запобігти підвищенню температури на планеті вище 1,5 градуса за Цельсієм у порівнянні з до індустріальним періодом, то можна вдвічі скоротити проблему нестачі прісної води, вказують в ООН. Організація також зазначає, що стабільне водопостачання та санітарія можуть щорічно запобігти загибелі понад 360 000 новонароджених дітей.

За прогнозами ООН, до 2050 року до 5,7 мільярда людей проживатимуть у районах, в яких нестача прісної води відчуватиметься мінімум один місяць на рік.

А до 2040 року глобальний попит на воду може збільшитися більш ніж на 50 відсотків, тоді як попит на енергетичні ресурси - більш ніж на 25 відсотків. Організація закликає до "грамотного використання" води, що дозволить боротися з повенями і посухою, а також збільшити доступ до води для більшого числа людей, знизити рівень її забруднення, скоротити обсяги парникових газів і боротися зі зміною клімату [1].

Нестача питної води, забруднення повітря та відходи - ці проблеми є найбільш нагальними для українців згідно з результатами роботи Держекоінспекції та згідно з опитуванням Інституту Горшеніна та Представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. Так, згідно з результатами опитування, в Україні серед екологічних проблем, якими найбільше переймаються респонденти - забруднення водойм та дефіцит питної води (51,0%) [6].

Україні дефіцит питної води загрожує вже до 2050 року. Україна займає друге місце в світовому рейтингу країн з найбільшим ризиком втрати вологи і виникнення посухи в найближчі 20 років. За оцінками Світового Банку, Україна за кількістю питної води на душу населення перебуває на 125 місці із 180 країн. За рейтингом на основі даних Центрів з контролю і профілактики захворювань Міністерства охорони здоров'я США, Україна увійшла до списку країн з найбільш небезпечною і несмачною водопровідною водою. За оцінками Всесвітнього фонду природи, Україна не докладає зусиль для подолання дефіциту та падіння якості прісної води. Необхідно вживати заходів для подолання цієї загрози.

Погіршується інфраструктура зрошувальних систем. При цьому майже на третині території країни і надалі можливі негативні наслідки від повеней та паводків. Водні катастрофи є причиною 70% усіх смертей, пов'язаних зі стихійними лихами. Негативні наслідки від повеней і паводків можливі на 27% території України де проживає майже третина населення [2].

Україна має унікальні можливості - два моря, які омивають з півдня, понад 60 тисяч річок і струмків, які пронизують нашу країну, більше 1000 великих та малих водосховищ, а також потужні підземні джерела, які можуть істотно забезпечувати наші потреби. Тоді виникає питання: в чому ж ризик, і чому весь світ так стурбований, що Україна може постраждати від посухи?

Зараз, порівнюючи показники водоємкості в Україні та країнах ЄС, Україна зі збору прісної води на душу населення має найгіршій показник. Доступні запаси прісної води в середній по водності рік становляться 1,09 тис. м3/душу населення, що відносіть Україну до водонезабезпеченим країнам. Потенційні ресурси річкових вод становляться 209,8 км3. Без стоку Дунаю ця цифра ставить 52,4 км3 [1].

За останні роки використання води теж зменшується. Якщо брати загальну кількість споживання води, то поверхневі води задовольняють майже 90% потреб у використанні води, і тільки 10%, за статистичними даними, це підземні води. При цьому ми практично ще не використовуємо морські води, які шляхом опріснення могли б бути придатні для використання (але це поки дорогий метод очищення).

Поряд з тим, серед загроз втрати води загрозливою є проблема забруднення стічними водами, що також негативно впливає на водопостачання неконтрольований належним чином площинний змив і розорювання прибережних смуг. Також негативний вплив на водозбереження має нітратне забруднення, а також те, що в нашій країні державні інституції системно не займаються очищенням підземних річок й водосховищ.

Тільки в річку Дніпро скидається величезна кількість води, яка забруднює і робить непридатною річкову воду для подальшого її споживання та використання. У поверхневих водах річкового басейну Дніпра виявлено 161 забруднювач, зокрема, гербіцид атразин, метали кадмій і нікель. Це загрожує здоров'ю населення України та може спричинити екологічну катастрофу [3].

Про це свідчать результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.[3] Показники якості води в річці погіршуються. Останні проведені дослідження виявили значні перевищення вмісту синтетичних речовин: сільськогосподарських отрутохімікатів, фармацевтичних препаратів та речовин, які використовується у парфумерії, - синтетичного мускусу, важких металів: цинку та міді, а також ртуті.

Крім того, цвітіння Дніпра є однією з основних причин масового мору риби. Ситуація також погіршується обмілінням річки, яке відбувається внаслідок відсутності днопоглиблювальних робіт, які здійснювались при використанні річки як транспортної артерії. Таким чином, екологічний стан басейну Дніпра фактично катастрофічний.

На екологічне оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води в рамках реалізації Програми протягом 4 років спрямували лише 4,2 млн. грн. За ці кошти провели моніторинг стану навколишнього природного середовища в басейні річки та забезпечення розвитку інформаційних систем екологічного менеджменту. І це при тому, що використання басейну річки розрахунково за 20172020 роки принесло понад 100 млрд. грн. до держбюджету. Щорічний обсяг водозабору з басейну річки складає 7,4 млрд. куб. м, або 78,7% забору води з поверхневих водних об'єктів України.

Якщо екологічна ситуація в басейні річки не поліпшиться, вода і надалі забруднюватиметься. Виникне необхідність її повного очищення, що призведе до значних навантажень на державний бюджет. Витрати можуть бути у понад 2 тис. разів більші за передбачені видатки з бюджету на виконання заходів Програми за цим напрямом [5].

Загалом протягом 2013-2020 років на екологічне оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води коштом усіх джерел фінансування побудували та реконструювали каналізаційні мережі водовідведення протяжністю 16,2% планових обсягів; збудували протиерозійні гідротехнічні споруди та здійснили агротехнічні протиерозійні заходи на площі 0,1% планових обсягів; 14,3% споруд зливової каналізації, забезпечивши плановий рівень її протяжності лише на 0,2%; створені системи більш чистого виробництва тільки на 3 зі 162 підприємств - 1,9% [3].

За даними національної гідрометслужби, концентрація токсичних сполук в українських річках у 30-40 разів перевищує гранично допустимі норми. Тому, згідно з прогнозами Інституту водних проблем і меліорації, вже до 2050 року Україні доведеться імпортувати питну воду [4].

В Україні доступ до централізованого водопостачання мають 99 відсотків жителів міст та лише третина сільського населення. Між тим, практично жодне з комунальних підприємств не може забезпечити доведення питної води до нормативних вимог щодо її якості та безпечності, констатують у міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів.

Тим часом, якщо у містах бодай формально передбачений моніторинг на контроль водопровідної води, а також є доступ до бюветів та очищеної бутильованої, то у сільській території ситуація критична. Як свідчать офіційні дані, в 13-ти областях України уже зараз спостерігається природний дефіцит прісної води належної якості. При цьому лише в 713 сільських населених із понад 26 тисяч використовують привізну воду.

За результатами досліджень громадської організації "Всеукраїнська екологічна ліга"найбільш гостро ця проблема стоїть для південних областей - Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської та Одеської. Але й в інших регіонах, через деградацію поверхових та підземних джерел, проблема загострюється. Приблизно 20 відсотків добрив та пестицидів, що використовують на полях, потрапляють у водні об'єкти. Здавалося б, підземні води мають більшу захищеність від наслідків господарської діяльності. Але у північних регіонах України, наприклад, існує природна проблема - підвищений вміст заліза, на півдні - підвищений вміст кальцію [4].

Громадська організація "Екодія у рамках експедиції досліджує якість питної води у різних громадах. Першими протестували десятки об'єктів у Чернігівській, Сумській, Черкаській та Київських областях. Більшість домогосподарств, роками не користуються криницями, бо не довіряють якості. Усі починають переходити на індивідуальні свердловини. Тим часом, подекуди навіть у підземних водах експерти фіксують високий рівень забруднення. Майже уся Україна не має достатньо якісних водних ресурсів [4].

Інша величезна проблема це застарілі водоочисні мережі, які уже не здатні впоратися із забрудненими стічними водами. Фосфатні мийні засоби, побутова хімія, якими ми користуємось у побуті, не можуть бути нейтралізовані очисними станціями, спроєктованими ще у 80-х роках минулого століття. Нинішніх засобів тоді просто не існувало. При цьому, в Україні за останні кілька десятиліть майже не збудовано нових комунальних очисних споруд.

Водна програма провалена про що свідчать результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року [2]. Вирішенню проблем мала сприяти затверджена Верховною Радою України у 2012 році Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року. Її державні замовники - Мінприроди, Державне агентство водних ресурсів України, а виконавці - ще 7 центральних органів виконавчої влади, НАНУ, НААНУ та обласні державні адміністрації. При цьому аудит встановив, що державний замовник-координатор Програми не визначався, а виконавці (центральні органи виконавчої влади та академії) через відсутність фінансування не виконували її заходи.

Фінансування двох етапів Програми прогнозувалося на рівні 46,5 млрд грн, з яких 21 млрд грн - кошти держбюджету. Але станом на 1 січня 2021 року профінансовано лише трохи більше 68%. Зокрема, 15,8 млрд грн (155 % прогнозних обсягів) - за рахунок бюджету, місцеві бюджети - 26,7% від плану, інші джерела - 27,3% від плану. Таке фінансування не дозволяє реалізувати Програму комплексно. Аудит встановив порушення на загальну суму 1,7 млрд грн; неефективне використання - майже 589 млн грн; 31,7 млн грн - збитки державі по фактам крадіжок майна водогосподарських організацій; та видатки 4,1 млрд взагалі не відображені в звітах.

Програма реалізовувалася за 6 напрямами: забезпечення розвитку меліорації земель, забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, захист населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, комплексний протипаводковий захист у басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету, комплексний протипаводковий захист у басейні річки Тиса, екологічне оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води.

При цьому основна частина коштів - майже 85% - спрямована на меліорацію земель. На 1 січня 2021 року із 103 результативних показників визначених Програмою не виконувались 42. Реалізація Програми дозволила б вирішити низку проблем у сфері управління водним господарством та створити сприятливі умови для його функціонування. Проте, експертні оцінки свідчать про погіршення екологічного стану водних об'єктів та зниження запасів якісної питної води [2].

За даними Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, лише на модернізацію систем водного постачання Україні знадобиться не менше п'яти мільярдів доларів. Ситуація є критичною тому, що у нас всі наші системи водопостачання зношені, на шляху транспортування втрачається до 50 відсотків води, яка забирається. Україні терміново необхідно перейти на систему замкненого водооборотного водопостачання. Треба всі системи обладнувати очисними спорудами, які б давали можливість повторно використовувати воду, а не скидати неочищені води в поверхневі водні об'єкти і забруднювати їх, погіршуючи природну ситуацію.

У Інституті водних проблем та меліорації також вказують, що основними загрозами для кількості та якості питної води в Україні є зміна клімату, яка уже призводить до зменшення річкового стоку та інфільтраційного живлення підземних вод в Україні. Наявні запаси придатних для користування підземних вод, які оцінюють у близько 22,5 мільйона кубічних метрів, не здатні вирішити проблему країни в питній воді.

Більшість басейнів річок і водоймищ, із яких, переважно, забезпечуються потреби населення у воді, не можна вважати екологічно безпечними. У деяких містах і навіть окремих регіонах відхилення в якості води від норми сягає 70-80%.

На жаль, продукти людського господарювання у вигляді стічних вод уже дісталися навіть підземних горизонтів. Далеко не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води через підвищений вміст хімічних сполук, нітратів і бактеріологічного забруднення. Як наслідок, значна частина населення може споживати для питних потреб доброякісну воду.

Висновки

Таким чином українське суспільство має бути готове до того, що ми перебуваємо у тому періоді часу, який вимагає від нас переосмислення політики поводження з водою в умовах прогресуючого зневоднення території.

Потрібно екологізувати нашу промисловість, сільське господарство, ощадливо і вдумливо використовувати той ресурс, який є. Україна - не багата на водні ресурси країна, до цього додається ще проблема кліматичної кризи. Тому варто наголосити в черговий раз на важливості захисту довкілля, переглянувши парадигму раціонального споживання води на рівні домашнього домогосподарства [7; 8; 9].

Список використаних джерел

Украина теряет воду: причины и способы решения. Режим доступу: http://agroportal.ua/views/mnenie-eksperta/ ukraina- teryaet-vodu-prichiny-i-sposoby-resheniya/#

В Україні погіршується стан водних об'єктів, якість питної води та водна інфраструктура - Рахункова палата. Режим доступу:https://rp.gov.ua/PressCenter/News/?id=1126

Рахункова палата: Екологічний стан річки Дніпро катастрофічний - у поверхневих водах виявлений 161 забруднювач. Режим доступу: https://rp.gov.ua/PressCenter/ News/ ?id=1145

Водна небезпека. В Україні суттєво знижується

кількість та якість питної води. Режим

доступу: https://cripo.com.ua/processes/ vodna-nebezpeka- v-ukrayini-suttyevo-znizhuyetsya-kilkist-ta-yakist-pitnoyi-vodi/.

Романенко Є.О., Мотренко Т.В. Радіоактивна вода з Прип'яті може прийти в Київ //Сучасні аспекти модернізації науки в Україні: стан, проблеми, тенденції розвитку: матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції, м.Київ; Зальцбург, 07 березня 2021 р. /за ред. Є.О. Романенка, І.В. Жукової. Київ; Зальцбург: ФОП КАнДиБА Т.П., 2021. - с.16-23.

У Держекоінспекції назвали топ-3 екологічні проблеми в Україні Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ news/u-derzhekoinspekciyi-nazvali-top-3-ekologichni-problemi- v-ukrayini

Євген Романенко, Ірина Жукова Державна підтримка виноградства та виноробства. Наукові перспективи. - № 4(10) 2021. - с. 11-19.

Іван Бахов, Євген Романенко , Ірина Жукова, Анастасія Пасько САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ПРИМІЩЕННЯ ДОШКІЛЬНИХ навчальних закладів.

Наукові перспективи. - № 4(10) 2021. - с. 309-317.

Іван Бахов, Євген Романенко , Ірина Жукова, Анастасія Пасько НАПОВНЮВАНІСТЬ ТА НОРМИ ДО ОБЛАШТУВАННЯ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ вода стічний прісний забруднення

ЗАКЛАДІВ. Наукові перспективи. - № 5(11) 2021. - с. 320-327.

Размещено на Allbest.Ru/