Соціально-екологічні ризики російсько-української війни

Під соціально-екологічним ризиком розуміється ймовірність настання події, викликаної негативним впливом людської діяльності, надзвичайними ситуаціями техногенного характеру, що має несприятливі наслідки для природного та соціального середовища.

З урахуванням предмета цієї розвідки доцільно трактувати сприйняття соціально-екологічних ризиків як оцінку передбачуваних екологічних небезпек для стабільного співіснування людської спільноти та природного середовища, певної екоатрибутивної практики, яка в громадській думці сприймається як загроза для індивідуального життя та нормального функціонування суспільства.

З початку російсько-української війни у лютому 2014 р. українське суспільство перебуває в стані надзвичайності, або «emergency» призупинення налагоджених соціальних і культурних порядків, тимчасового скасування раніше чинних правил. Крайнім проявом «emergency» стало введення 24 лютого 2022 р. на всій території України воєнного стану як необхідної організаційної контрвідповіді на повномасштабне вторгнення російської армії.

Гібридна сутність російсько-української війни полягає у переході від симетричної до асиметричної війни шляхом поєднання політичної, економічної, інформаційної та екологічної кампаній.

Відбувається мобілізація людей і ресурсів, руйнація частини виробничих потужностей і скорочення національного багатства, зміна геополітичної ситуації, масове поховання загиблих, необхідність переселення постраждалих, інформаційне забезпечення (контрпропагандистське прикриття). В екстремальних умовах війни дії спрямовані на руйнування вузлів управління. Відтак державна система органів екологічної політики значною мірою втратила функції атрибуту організаційної структури інституту екологічної безпеки.

Неконтрольованим продуцентом надлишкових соціально-екологічних ризиків стали активні бойові дії на значній території нашої країни.

Стрес-тест несучої здатності довкілля

Згідно з Новою екологічною парадигмою Нова парадигма на противагу антропометричній парадигмі, що ґрунту-ється на винятковості місця людини серед решти земних творінь. Докладні-ше див. Стегній О. Соціологічне прочитання природи. Київ, 2012. С.51-52. зовнішні екологічні обмеження людської діяльності інтерпретуються як соціальні факти, тобто як внутрішні соціальні регулятори суспільного життя. Хоча людські творіння наділені унікальними характеристиками (культура, технології тощо), вони взаємопов'язані з іншими творіннями й залучені в глобальну екосистему. Людська поведінка перебуває під впливом не тільки соціальних і культурних чинників, а й складної системи зв'язків природи, тому цілеспрямовані соціальні дії мають безліч непередбачуваних наслідків.

Хоча людські творіння діють у біофізичному середовищі начебто незалежно від нього, останнє накладає фізичні й біологічні обмеження на людську діяльність. Відтак намагання людей самотужки підвищити несучу здатність довкілля не відміняє екологічних законів [Catton&Dunlap, 1980: р. 34].

Усі популяції організмів, включно з людиною, використовують довкілля принаймні у трьох відношеннях. Метаболізм вимагає, щоб кожна популяція мала джерело енергії, простір для життєдіяльності і місце для захоронення відходів. Усі біологічні організми створюють навантаження на природне середовище, тим самим змінюючи його здатність підтримувати життєдіяльність, поглинання і перетворення відходів.

Несучу здатність (carrying capacity) довкілля для даного виду організмів, і відповідного способу життя, можна визначити як максимально можливе, постійно додане навантаження тобто навантаження, незначне перевищення якого може зруйнувати здатність природного середовища підтримувати даний біологічний вид [Dunlap&Catton, 1992-93].

У сучасному глобалізованому світі для низки країн існує можливість обійти проблему перевищення несучої здатності своєї території за рахунок «невидимої» несучої здатності тобто тієї, яка розташована в інших країнах. Необхідні для такої держави продукти харчування лише частково надходять з «видимих площ», тобто фактичних земельних угідь, розташованих всередині країни. Натомість значна частина надходить у результаті експорту. Георг Боргстрем ввів поняття «вдавані площі» (ghostacreages) на позначення віртуальних площ, потрібних таким державам для забезпечення продуктами харчування свого населення, які вони вимушені імпортувати, покриваючи нестачу своєї несучої здатності [Engh, 2020].

Повномасштабна війна РФ проти нашої країни спричинила зменшення скорочення пропозиції з продажу зерна та зробила його істотно дорожчим по всьому світу, тим самим загрожуючи міжнародній продовольчій безпеці, насамперед країн Африки та Азії.

Поняття несучої здатності довкілля означає не тільки рівень граничного навантаження на нього, а й виокремлення «енергії розпаду», тобто удару по розташованих у природному середовищі суб'єктах та інститутах, які ніколи повністю не повернуться до початкового стану.

З цього приводу Вільям Р. Каттон влучно зауважив, що «забруднення» не варто розглядати як просту незручність або свідчення несприйнятливості людей індустріального світу до естетичних цінностей, бо насправді це сигнал з екосистеми про «порушення середовища проживання» [Catton, 1982: р. 176].

В умовах сучасної війни середовище проживання насичується і перенасичується сторонніми предметами і речовинами, які не можуть бути з часом ним асимільовані. У цьому сенсі сучасна війна означає поступове перетворення природного середовища проживання в штучне, непридатне для життя, з потребою постійного догляду і спостереження. Понад це, перевищення несучої здатності трансформує середовище з поглинача (нейтралізатора) шкідливих речовин в їх виробника.

Сучасна війна це також руйнування усталених соціальнобіологічних систем, зниження рівня екосистемності суспільства, тобто зменшення самопідтримуваності суспільства і збільшення потреби в ресурсах для підтримки екологічної системи в робочому стані. Війна руйнує сформовані метаболічні ланцюги підтримки життєдіяльності окремої людини і спільноти, створює ефект прискореного негативного відбору. Одна частина людей гине, зазнає поранень, інша перебуває в стані дистресу або рятується втечею.

Водночас реакція українського суспільства на сучасну війну як виняткову ситуацію, що стає історично значущим моментом, вирізняється максимальною мобілізацією «суб'єктності інтеракційних мереж» [Штомпка, 2022: с. 88]. Тоді проявляється вельми потужне почуття згуртованості з найвищим емоційним збудженням, відбувається мобілізація сил і ресурсів, створення мереж допомоги та наступна реабілітація постраждалого населення і природи. Інформаційні мережі стають підґрунтям, каркасом для організації доставки в зону екологічного ураження продовольства, предметів першої необхідності, медикаментів, а також необхідних фахівців і волонтерів. Фактично йдеться про самоорганізацію громадянського суспільства, яке залежно від характеру і складності нагальних потреб може виконувати роботу з реабілітації постраждалих самостійно або спільно з відповідними державними службами.

В умовах сучасної війни знання про закономірності поведінки природних і створених людиною систем використовується як екологічна і військово-політична зброя. Йдеться про руйнування систем водозабезпечення, забруднення рік і водойм, які мають важливе стратегічне значення. Масовані артилерійські і ракетні обстріли окупаційних військ РФ це цілеспрямоване руйнування систем життєзабезпечення мирного населення з максимальним вражаючим метаболічним ефектом. Знищення численних продовольчих складів, підстанцій енергозабезпечення, систем водопостачання та водовідведення призвело до зниження рівня екосистемності суспільного організму, збільшення потоку біженців, загального зниження соціального й екологічного капіталу постраждалих територіальних громад.

Ведення сучасної війни призводить до надмірного виробництва сміття (wastes) і мертвих зон (dead areas). Насамперед йдеться про ризикогенне сміття не знешкоджені мінні поля, зруйновані системи життєзабезпечення, спалені ліси та інші екосистеми. Будь-який вид сміття є нестальним і не локалізованим. Унаслідок процесів природного, хімічного і соціального метаболізму сміття або його похідні постійно мігрують, іноді асимілюючись з середовищем, а іноді, навпаки, породжують нові високо ризикогенні хімічні сполуки. Кількість і характер побутового сміття є важливим індикатором соціального благополуччя. Широкомасштабне знищення будівель, споруд критичної інфраструктури, дезорієнтація соціального життя, руйнування спеціальних служб прибирання й утилізації сміття призвело до критичного виробництва сміття.

Принципово важливо, що соціально-екологічний конфлікт неможливо просто «зупинити». Припинення активних воєнних дій і початок реабілітації певного населеного пункту не означає припинення деградації соціально-екологічних систем, враховуючи інерційність цих процесів [Witnessing,2020].

Фактори впливу бойових дій на стан довкілля

Під час воєнних дій використовуються складна техніка та значні запаси природних ресурсів, насамперед нафти. Найбільшу шкоду довкіллю в сучасній війні завдає використання надпотужних снарядів і двигунів.

Силу новітніх снарядів визначає те, що нові типи вибухових речовин надають вибухам значно більшої потужності, ніж від використання чорного пороху. Технічне удосконалення гармат призвело до істотного збільшення кутів посилання снарядів, що призводило до глибокого проникнення в грунт та відповідних розмірів вирви. Головним у прогресі артилерії стало збільшення дальності стрільби. Дальнобійність знарядь зросла настільки, що вони стали вести стрільбу за обрій, по невидимій цілі. У сукупності з неминучим збільшенням розсіювання снарядів це призвело до стрільби не тільки по точних цілях, а й по площах. Останнє виявилось більш типовим для російських реактивних систем залпового вогню та артилерії, які за наявності достатньої кількості боєкомплектів, особливо не переймались точністю попадання, роблячи акцент на кількості пострілів та уражень більших територій.

До артилерійських знарядь додалася й авіація: бомби теж мають велике розсіювання і проникають глибоко у грунт, навіть глибше, ніж снаряди аналогічної ваги. Це пояснюється тим, що заряд бомб значно більший, ніж в артилерійських снарядах. Крім руйнування ґрунтів і знищення тварин безпосередньо вибухами й осколками снарядів, нові боєприпаси викликають лісові й степові пожежі. Додатковими супутніми видами забруднень є акустичне, хімічне забруднення, як продуктами вибуху та пороховими газами, так і продуктами горіння, спричиненого вибухами [Robinson, 1979].

У сучасній війні використовується сила вибуху різних речовин з метою надання великої швидкості снарядам чи створення вибухової хвилі. Якщо на суходолі вибухова хвиля в повітрі не настільки потужна через малу щільність повітря та швидкий резонанс згасання, то у воді ударна хвиля володіє нищівною силою. З цієї позиції обстріл російськими військовими іноземних цивільних суден, мінування ділянки Чорного моря від Босфору до Одеси є реальною загрозою для морської екосистеми, порушенням Конвенції про захист Чорного моря від забруднення, яку сама ж РФ ратифікувала в 1993 р. та зобов'язалась дотримуватись її положень Росія вбиває Чорне море і має за це відповідати. Отримано з: https://bigkyiv.com.ua/ rosiya-vbyvaye-chorne-more-i-maye-za-cze-vidpovidaty/.

Класифікація екологічних злочинів російської армії

Екологічні злочини можуть бути визначені як передбачені кримінальним законом діяння, що посягають на довкілля та його компоненти, на екологічну безпеку населення і територій, і полягають у безпосередньому протиправному використанні природних об'єктів або у протиправному впливі на них, що призводить до негативних змін стану та якості довкілля.

Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища, охорону безпечного екологічного стану біосфери [Мурихін, 2018].

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, визначається поняттям «екоцид». Згідно з міжнародним правом під екоцид підпадають факти цілеспрямованого негативного впливу на природне середовище, у тому числі й під час бойових дій. Особливо тяжкою формою екоциду є воєнний екоцид порушення екосистем середовища проживання людини в результаті бойових дій, спрямованих на досягнення воєнної і політичної мети [Machlis, Hanson, 2008]. екологічний природний україна війна довкілля

Методами ведення воєнних дій РФ грубо порушила всі норми міжнародного права. У першому наближенні екологічні злочини окупаційного війська можна класифікувати за двома критеріями: безпосередньої шкоди навколишньому природному середовищу та техногенного спрямування, пов'язаного з порушенням екологічної безпеки як для живої природи, так і для людини.

Щодо довкілля йдеться про пошкодження екосистем, природно-заповідного фонду та захисту об'єктів живої природи. В умовах активних воєнних дій набуває особливої актуальності концепція моральних прав природи визнання вроджених прав за тваринами, рослинами і ділянками дикої природи на життя, що перетворює їх з ресурсів експлуатації на рівних членів моральної людської спільноти [Nash, 1989].

Від вибухів снарядів і бомб порушується рельєф, руйнуються та просідають ґрунти, виводяться з ладу значні масиви ріллі, знищуються природні середовища окремих популяцій.

У районі активних боїв ґрунти масово забруднюються паливно-мастильними матеріалами, металевими осколками від снарядів і мін, а також збідненим ураном, який використовується для підвищення бронебійної здатності деяких боєприпасів.

Використання об'єктів неживої природи з воєнною метою, зокрема спорудження ровів, призводить до руйнування структури ґрунтів, а порушення цілісності дерну викликає підвищену ерозію ґрунтів. Надмірна і неконтрольована вибірка деревини для побудови великої протяжності укріплень і бліндажів становить загрозу для лісової екосистеми.

Численні правопорушення у лісовому секторі України мали місце і в мирний час, однак з початком повномасштабної війни російські військові мали на меті вирубки будь-якої інтенсивності і будь-якого віку, незалежно від форми власності та категорії земель з правом використання отриманої деревини.

При цьому невикористану для потреб збройних сил РФ деревину планувалось продавати, а отримані кошти витрачати на забезпечення окупаційної армії Міноборони Росії планує вирубку українського лісу для продажу - українська розвідка. Отримано з: https://www.radiosvoboda.org/a/news-rosia-vyrubuvannia-lisiv- rozvidka/31754023.html. Відтак, лісові масиви, які опинилися на тимчасово підконтрольній російським військовим території, перебували у «зоні найвищого ризику».

До екологічних злочинів техногенного спрямування належать радіологічні загрози, хімічні та комплексні техногенні загрози, порушення водопостачання та санітарного стану питної води.

У результаті численних пошкоджень об'єктів критичної інфраструктури виникає ризик перевищення несучої здатності довкілля.

Захоплення території Чорнобильської АЕС призвело до втрати контролю над радіаційно небезпечними об'єктами і супроводжувалось низкою неприпустимих порушень радіологічної безпеки.

Пошкодження високовольтної лінії електропостачання станції поставило під загрозу охолодження відпрацьованого ядерного палива на місцевих сховищах, небезпеки викидів радіоактивних речовин у довкілля.

Переміщення важкої бронетехніки забрудненими ґрунтами здіймало радіоактивний пил і, як наслідок, підвищило радіаційний фон. Крайнім проявом нехтування та невігластва щодо дотримання правил радіаційної безпеки стало спорудження російськими військовими фортифікаційних укріплень у радіоактивному Рудому лісі.

Завдання численних ракетних ударів по об'єктах паливної інфраструктури призвело до горіння нафтопродуктів з виділенням численних токсичних речовин, включно з бензопіреном (І клас небезпеки).

Такі пожежі створюють ризик потрапляння забруднюючих речовин у водні об'єкти внаслідок розливів чи з поверхневим стоком, проникання у ґрунтові води. Відбувається локальне (але значне за своїми наслідками) забруднення підземних і поверхневих вод внаслідок масштабних розривів нафтопродуктів із підірваних резервуарів, від знищеної техніки та інших бойових дій.

Завдається шкода системам водопостачання і водовідведення та комунікаціям, що безпосередньо загрожує аварійному забрудненню річок, які є джерелами води для промислових і комунальних підприємств і населення. Руйнування окупаційним контингентом очисних споруд призводить до потрапляння неочищених каналізаційних стоків до відкритих водойм, що погіршує мікробіологічну безпеку води, призводить до загибелі риби та водних організмів, що з настанням теплого періоду багатократно підвищує ризик спалаху інфекційних хвороб.

В умовах централізованого водопостачання в містах і низької якості води з відкритих джерел, яку не можна вживати без попереднього очищення, забезпечення питною водою є запорукою виживання людей.

Ризики, пов'язані з пошкодженням комунікацій, виробництв та інших екологічно небезпечних об'єктів мають особливе значення, оскільки за відсутності вільного доступу та обмеженої можливості ліквідації негативних наслідків пошкоджень, неминуче акумулюються масштаби негативних впливів на довкілля.