Типи паркових систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типи паркових систем

Типи парків відзначаються своєрідністю та спрямованістю змісту й методів діяльності. Так, Закон України «Про природно-заповідний фонд України» в статті 3 визначає класифікацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Це природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Про природно-заповідний фонд України : Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1992. - № 34. - С. 502.

Залежно від функціонального призначення, природних умов, особливостей території можуть бути різні типи парків, у їх «чистому» та «змішаному» вигляді. Мабуть, саме тому в літературі один і той самий парк у різних джерелах дістає різне визначення з точки зору типології.

Ландшафтні парки утворюються в природно-кліматичних зонах, що відрізняються особливою красою та стали пам'ятками природи.

Прогулянкові парки - за своїм призначенням - мальовниче місце для неорганізованого відпочинку.

Комплексні, тематичні парки нового типу розраховані на масове відвідування. У видах діяльності переважають масові видовища, поєднані з культурно-просвітницькою, науково-популярною, фізкультурно-оздоровчою діяльністю. Характерним є проведення карнавалів, свят, театральних дійств. У парках багато закладів клубного типу, є музичні салони, дитячі містечка, кінотеатри й театри, басейни тощо.

Такі парки зорієнтовані на соціальне становлення та розвиток різних верств населення; на рівень інтересів різних категорій відвідувачів; на соціальний попит форм дозвілля різних соціально-демографічних груп відвідувачів.

Концепція розвитку такого парку базується на дозвільній і рекреаційній стратегії, яка здійснюється за двома напрямами: збереження природних багатств; організація масового відпочинку, культурного обслуговування та гармонійного розвитку відвідувачів. При великих комплексних парках часто діють міні-парки для відвідувачів різного віку.

Поліфункціональна діяльність парків спрямована на активізацію духовних контактів шляхом проведення різноманітної, цілеспрямованої виховної роботи з використанням новітніх сучасних технологій. Комплексний парк у сучасному світі - найбільш поширений тип.

Як уже відмічалося, цей багатофункціональний заклад водночас може бути спеціалізованим: це чітка тенденція останніх років.

Більшість таких парків використовують для різноманітних форм активного відпочинку.

Наприклад, типова класифікація паркової індустрії США побудована за територіальною та функціональною ознаками. Це національні парки, державні заповідники, парки штатів, «поля битв», історичні парки, паркові території, зони відпочинку, окремі парки-пам'ятники, меморіали, цвинтарі.

У типологічній класифікації США окремо визначено тематичні парки, де прослідковується тенденція до їх значного зростання. Ці парки приваблюють і дорослих, і дітей різноманітністю програм, особливо пізнавального та культурно-освітнього спрямування. їх призначення полягає в перенесенні відвідувачів з буденного середовища в святкове. Це такі, як «Парк казок», «Острів корабельних аварій», «Королівські володіння», «Шість прапорів» та ін.

Спортивні, спортивно-ігрові парки призначені для спортивно- оздоровчої роботи, відпочинку та культурно-освітніх заходів.

Парк розваг - місце відпочинку із широким набором атракціонів, спеціалізованих місць відпочинку, з проведенням масових заходів.

Міські парки - це зелені масиви міста, найчастіше призначені для прогулянок, відпочинку. Іноді їх визначають як прогулянкові парки. Виразним прикладом подібного парку може бути Булонський ліс (Франція) - один з найбільших парків Парижа, з озерами й островами, каскадами й ігровими майданчиками, павільйонами та ресторанами. У ньому ж є пейзажний парк зі славетним палацом-павільйоном «Багатель» (1777). З 1694 року діє як загальнодоступний, з великими відкритими просторами, з відомим Спікінг-корнером (куточок промовця), і все ж в основі - це парк прогулянковий.

Центральний парк Нью-Йорка - переважно пейзажного планування із системою водоймищ, майданчиків для відпочинку та спорту.

Паркова система Чикаго, зокрема й Вашингтон-парк, теж призначена для прогулянок, спокійного відпочинку.

Дендропарки - парки науково-дослідного, культурно-освітнього призначення.

Лісопарки, як правило, великі лісові масиви, зі спорудами для культурного обслуговування відвідувачів, зі спортивними базами, пунктами прокату необхідного спортивного, туристичного й іншого обладнання.

Парки-заповідники утворюють з метою їх збереження, оскільки вони становлять особливу наукову, культурну, іноді історичну цінність.

Національні парки займають велику територію, виконують функцію і заповідників, і лісопарків, часто мають ландшафтну архітектуру.

Етнографічний парк створюють з метою демонстрації в природних умовах унікальних зразків житлових, побутових і культурно- побутових споруд минулого.

Парки-музеї покликані виховувати історичну культуру відвідувачів, берегти історичну пам'ять, підтримувати спадковість і безперервність національно-культурних традицій.

Спостерігається тенденція створення паркових комплексів конкретного спрямування, наприклад центри культурної рекреації, спортивно-оздоровчі центри.

Відбувається трансформація здавна існуючих деяких парків під тиском, впливом змін у дозвіллєвій орієнтації відвідувачів.

Одним із досягнень сучасної цивілізації справедливо вважають американські парки. Досвід їхньої роботи уважно вивчають різні спеціалісти: дозвіллєзнавці, архітектори, дизайнери, соціологи, режисери, етнографи, комерсанти тощо.

Особливість діяльності американських парків у тому, що в них досить висока відповідність потребам, бажанням, інтересам відвідувачів. Зарубіжні фахівці вважають, що така чітка орієнтованість на людину повинна проявляти себе вже на стадії планування роботи парків.

Тому програмна насиченість діяльності парків враховує:

- бажання та запити відвідувачів;

- наявність відповідних паркових заходів для їх задоволення;

- оцінку того, як парку вдалося до моменту планування просунутися в цьому напрямі.

Сучасні парки розрізняють за територією, природно-ландшафтними й екологічними характеристиками, а також історичними традиціями, матеріально-технічною базою, організацією дозвілля, популярністю в населення.

За функціональними ознаками парки поділяють на дві основні групи:

1) спеціалізовані: дитячі, спортивні, виставкові, зоологічні, історичні парки;

2) багатофункціональні: парки, на території яких гармонійно поєднано організацію різноманітних форм культурно-просвітницької діяльності: розваги, спортивні заняття, прогулянки в оптимальних природних умовах. Такі парки розраховані на десятки тисяч відвідувачів різних вікових і соціальних категорій.

При такій різноманітності ознак не може бути класифікації з однією номенклатурою. Вона має бути складена з урахуванням всіх видів відпочинку, діяльності парків як закладів культури, положення їх у структурі міста, ландшафтних особливостей.

Так можна визначити парки за основним контингентом відвідувачів, як сімейні, дитячі, молодіжні, курортні.

Розглянемо більш детально основні типи парків за їх функціональним спрямуванням.

У зарубіжній практиці особливого поширення набули тематичні парки. Розважальні програми тематичних парків можуть містити в собі одну або кілька тем. Часто це відображається в самій назві парку - «Світ цирку», «Морський світ», «Кукурудзяний палац», «Місто срібного долара».

У забезпеченні популярності парку, на думку психологів, назва парку відіграє помітну роль, оскільки відвідувачі сприймають насамперед назву, а вже потім стикаються зі змістом його роботи. Разом з тим, зміна назви повинна забезпечуватися відповідними змінами в змісті та методах діяльності парку. Наприклад, парк «Санта Клаус ленд» (штат Каліфорнія) був традиційно орієнтований на маленьких відвідувачів, та зі зміною його назви акцент роботи парку змінився на діяльність атракціонів, користуватися якими можуть усі члени сім'ї.

Як свідчать публікації на сторінках журналу «Amusement Business», у сучасному паркобудівництві зарубіжних країн робиться ставка на створення святкового образу парку, який би протистояв звичній повсякденності. При цьому важливим є вихідний «образ-символ», що знаходить своє відображення в назвах парків («Парк казок», «Острів корабельних катастроф», «Королівські володіння», «Шість прапорів», «Світ природи»).

У роботі тематичних парків вдало поєднують просвітницькі, виховні й екологічні напрями заходів, видовищність.

Широкої популярності набули театралізовані форми роботи. Театралізовані свята й видовища в парках адресовані відвідувачам усіх вікових груп. Особливого поширення набули лялькові шоу, перевага яких у тому, що на їх підготовку потрібно небагато часу, їх можна демонструвати по кілька разів на день, використовуючи при цьому різну площу.

Театралізовані програми в парках дуже різноманітні: казкові, фольклорні, екологічні, музичні, інколи навіть несподівані, наприклад «кукурудзяне свято» у парку «Кукурудзяний палац» (штат Північна Дакота), під час якого проводять концерти, демонструють композиції із зерен кукурудзи, пригощають стравами з кукурудзи, продають витвори з її листя, стеблин і зерен, дотримуючись змістовного й образного зв'язку загального оформлення парку та театралізованої програми. Тематические парки и аттракционы за рубежом : мат.-тех. оснащение учреждений культуры. - Москва, 1990. - С. 7.

У Парку диких тварин (штат Каліфорнія) традиційним стало проведення Американського фестивалю, на якому виступають танцювальні колективи, демонструють національні ремесла. Там само. С. 5.

Популярною формою театралізованих програм стали різні фестивалі. Обов'язковими їх компонентами є маски, карнавальні костюми, кулінарні вироби, виставки, розпродажі сувенірів тощо. Для музичних фестивалів характерні театралізовані програми в стилі кантрі, ретро, джазу, рок-н-ролу.

У формі театралізованих свят демонструють новітнє обладнання для домашніх дозвіллєвих центрів: комп'ютери, музичні синтезатори, відеосистеми, комп'ютерні ігри.

Запроваджуються й спеціальні музичні програми, розраховані на різні вікові категорії: у стилі ретро - для свята бабусь і дідусів; з улюблених мультфільмів - для дітей і підлітків; конкурси брейк- дансу, виступи рок-ансамблів - для молоді.

У парках успішно гастролюють балетні, оперні, театралізовані трупи, симфонічні оркестри.

Тематичні парки виступають у взаємозв'язку між розважальною, пізнавальною, історико-культурною та науковою сферою.

Парки, які керуються тематичним підходом, приваблюють, зацікавлюють і збагачують знаннями відвідувачів. У цьому проявляють себе такі мегатенденції сучасного світового значення, як інтелектуальний розвиток, творчий синтез або інтеграція масової (загальнодоступної) культури, культури «високої» (елітарної).

У цьому плані слід відзначити, що в науково-популярних виданнях не припиняються дискусії з приводу того, наскільки ефективним є романтизований, белетризований підхід у показі народів, міст, епох, предметів, які відтворює компанія Діснея історію США - «Main street USA».

І все ж у тематичних парках переважає ставлення до просвітництва як доступної всім форми здобуття знань. У цьому розумінні тематичні парки близькі науковим музеям або центрам і мають багато спільного з художніми музеями й історичними парками. Вони помітно вплинули на музеї, котрі змушені змінювати традиційні форми й організовувати масштабні екстравагантні заходи. Невипадково на Конференції «Музеї майбутнього» дійшли висновку, що музей XXI століття буде поєднувати ознаки музею та тематичного парку. National parks and protected areas: Their role in environmental protection / eds.: Wright R.G. et al. - Cambridge (Mas.) Biackwell science, 1996. - 470 p.

Тематичні парки впливають на загальний вигляд та атмосферу міст. 40 мільйонів відвідувачів щорічно в діснеївських парках Америки (Каліфорнія і Флорида), 10 мільйонів - у Токійському дісней- ленді - це більше, ніж у будь-якому іншому місці проведення дозвілля, і вже ці показники дозволяють зарахувати тематичні парки до розряду багатоцільових центрів дозвілля, які не мають собі рівних.

У середині XX століття, як уже зазначалося, принципово нову модель тематичного парку запропонував Уолт Дісней. Для визначення змісту поняття «моделі» скористаємося з великої кількості формулювань (а їх понад 30) найбільш поширеним: модель - це образ, що репрезентує об'єкт у вітчизняному відношенні та служить цілям його пізнання.

Великий кінематографіст, засновник цілого мистецького напряму в анімації Уолт Дісней народився не в Чикаго, як було прийнято вважати довгі роки, а в Іспанії, у селищі Мохакар в Андалусії. Такої думки дотримуються не тільки жителі цього селища, але й багато біографів Діснея, зокрема й американські.

За цією версією, Дісней був сином мешканки Мохакара Ісабель Самора, яка працювала прибиральницею в місцевого лікаря Дона Хі- неса Каррільо. 5 грудня 1901 року Ісабель народила сина, якого назвали Хосе Гірао Самора. Ісабель незабаром емігрувала до Америки, але й там доля жінки не склалася, і через важке матеріальне становище вона віддала дитину в сім'ю своїх сусідів - Еліаса та Флори Дісней. 1902 року вони хрестили Хосе, давши йому ім'я Уолтер Еліас Дісней.

Багато дослідників життя і творчості геніального мультиплікатора підтверджують саме цю версію походження відомого митця.

Не маючи пристрасті до «чистого мистецтва», Уолт з юних років мріяв отримати прибуток зі свого таланту. У сім років він уже продавав свої картинки сусідам.

Свою роботу в Голлівуді Дісней почав із серії мультфільмів «Алі- са в країні чудес», потім прийшла пора «Освальда - щасливого кролика». Але цей персонаж викрала в Діснея дистриб'ютор його фільмів Маргарет Уїнклер. Засмучений, що залишився без копійки в кишені, їхав Дісней на потязі до Голлівуду. Від безвиході почав малювати в блокноті різні нікчемні фігурки, ось так і виник образ на той час зовсім невідомого Міккі Мауса.

Ішов 1928 рік, у кіно тільки-но прийшов звук - і природжений продюсер Дісней вирішив, що фільм про мишеня має бути звуковим. Дісней сам озвучив мишеня, не підозрюючи про майбутню славу вигаданого образу. Міккі Маус став національним героєм і символом Америки. «Я випробовую сентиментальну прихильність до персонажа, що зіграв таку велику роль у моєму житті, - згадував потім Дісней. - Частково він - це я, а я - він». Народне мишеня стало таким самим уособленням сьогоднішньої Америки, як статуя Свободи. Міккі Маус виявився символом віри: маленьким мишеням граються американські діти, його зображення - на футболках дорослих.

Після мультфільму «Білосніжка та семеро гномів», за який Уолт Дісней отримав «Оскар», Дісней більше не малював, зате, як і в колишні роки, пильно стежив за розвитком нових технологій. Ще в 30-х роках мультиплікатор заснував свою власну школу, у якій навчав майбутніх співробітників компанії головному - перетворювати плоскі целулоїдні картинки на об'ємні фігури та надавати їм характер.

Діснея вважають чемпіоном за кількістю здобутих вищих нагород: за всю кар'єру він завоював 26 «Оскарів». Приголомшує уяву й число номінацій на цю премію - 59.

Але найбільшим своїм мистецьким витвором Уолт Дісней вважав створення Діснейленду. Коли в червні 1955 року прокотилася новина про відкриття першого у світі Діснейленду, мало хто міг передбачити, що вже в найближчому майбутньому його назва стане ім'ям, яке асоціюватиметься в людей усього світу зі щасливим дитинством і здійсненням заповітних бажань. Сьогодні, через більш ніж 50 років, діснеївські парки залишаються популярними й улюбленими місцями відпочинку.

Так Діснєйлєнд змінив традиційне уявлення про розважальні парки та довів, що в них можна організовувати різні форми проведення сімейного дозвілля.

Відвідати парк Діснея - це мрія багатьох дітей і дорослих. Діснєйлєнд пропонує своїм відвідувачам не просто провести час, розважаючись на атракціонах, а занурює їх в інший світ. Парки Діснея - це інша реальність, інший час, інша географія, інший транспорт, інші закони, інші критерії оцінки. Тут чекають, приймають і мріють зробити щасливим кожного, не поділяючи за віком, національністю, соціальним станом, ступенем добробуту або расовою приналежністю.

На сьогодні у світі побудовано п'ять Діснейлендів. Кожен з них має свої особливості: перший знаходиться у Флориді, другий - у Каліфорнії, найперший на сході - Токійський, він знаменитий ще своїми ексклюзивними водними атракціонами, найпопулярніший серед європейців - Паризький, найновіший - Г онконгівський, який, до слова, був зведений за всіма правилами феншую. Підприємці багатьох країн розглядають можливість побудувати це місто чудес і у своїй державі. Поширений вислів «Дісней крокує по планеті» не просто гасло, а визнана всіма реальність. Бо саме за його зразком відкриті нові парки не лише в Америці, а й у багатьох країнах світу. Але це не сліпе копіювання. У кожній країні «Дісней» - це світ зі своїми національними звичаями, традиціями, своєрідністю.

Діснейленди принципово відрізняється від інших парків різноманітною спрямованістю своєї діяльності. У парку проводять просвітницькі, виховні, розважальні, естетичні, рекреаційні, екологічні, фізкультурно-оздоровчі заходи.

Водночас багато уваги приділяється рекреаційно-розважальній діяльності та розв'язанню проблеми соціальної адаптації дітей до світу дорослих. Ця мета досягається за допомогою організації сімейного дозвілля в парках. У парку проходять театралізовані свята та вистави на екологічну, історичну, фольклорну та музичну тематику.

Наприклад, у Євродіснейленді, який знаходиться у Франції, у містечку Марн-ля-Вале, значну увагу приділяють просвітницькій діяльності. Особливою увагою користуються заходи, спрямовані на ознайомлення малюків з історією краю, країни, світу. Як, скажімо, відтворення історичних картин Старого Заходу, подій з улюблених історико-літературних творів, із життя реальних або популярних книжкових героїв, видатних зірок.

Кожний парк типу Діснєйлєнду приділяє багато уваги вихованню й навчанню дітей. Цю роботу ведуть у різних парках по-різному. Так, в американському Діснейленді функціонують «Клуби Міккі Мауса». Вони розраховані на шкільну, підліткову аудиторію. У таких шкільних клубах існує спеціальна атрибутика та символіка; члени клубу одягають шапочки з вухами Міккі Мауса. Знаменитий професор Тох- то зі своїми асистентами допомагають готувати школярам уроки. Із захопленням він пояснює фізичні явища, хімічні досліди, закони природи. Нудне та складне на таких уроках стає цікавим і доступним.

Велику увагу приділяють і трудовому вихованню малюків. Так, у Токійському Діснейленді (Японія) постійно проводять лялькові вистави. У парку організовують шоу за участю електронних іграшок, які відтворюють діяльність людей різних професій. Кожен малюк має можливість спробувати себе в ролі лікаря, космонавта чи водія потяга.

Сучасний технічний розвиток постійно змінює й характер атракціонів та ігор, пропонованих відвідувачам. Останні віяння в цій сфері - розробка інтерактивних комп'ютерних ігор. Деякі з них доступні через глобальну мережу. Інший приклад - комп'ютерна риба клоун, яка лавірує поряд з відвідувачами, що перебувають у підводному човні. Не тільки діти, але й дорослі, відвідавши це дивне місце, не можуть забути його ніколи. Тут починаються пригоди та відбуваються дива. Тут кожний знаходить щось захопливе для себе. Атракціони та сценарії Діснєйлєнду унікальні, його концепція відрізняється від будь- якого іншого розважального закладу у світі.

До роботи в чудовій країні прагнуть залучати людей з вищою освітою. На посаду приймають за конкурсом. Працівники Діснєйлєнду обов'язково проходять навчання в Дісней-університеті, де вони про- слуховують спеціальні курси. Тут готують майже весь персонал з обслуговування.

Загалом у тематичних парках типу Діснєйлєнду пропоновані розваги доступні всім відвідувачам різного соціального та вікового рівня. Тут є все: магазин, де відвідувач може купити фотоплівку; «Бебі-центр», де можна нагодувати та переодягнути малюка; прокатні послуги, де можна придбати від фотоапарата до інвалідного візка; а також величезний вибір кафе, ресторанів.

Створена Діснеєм країна стала грандіозним і дивовижним пам'ятником художнику, чия винахідлива фантазія, здається, не знала меж.

Парки Діснєя - Діснєйлєнд у Каліфорнії та Діснєй Уорлд, а також студії Діснєя (експериментальна модель суспільства майбутнього) у Флориді - приваблюють більше 40 мільйонів відвідувачів щорічно, тобто більше ніж будь-який інший заклад дозвілля в Америці.

Сучасна паркова індустрія США характеризується потужною конкуренцією, яка викликана популяризацією паркового дозвілля серед різних соціально-вікових категорій населення.

Наприклад, у північноамериканських музеях середня тривалість відвідування складає 50 хвилин, а в парках Діснєя - 8 годин. Кожен день парки приймають від 25 до 150 тисяч відвідувачів.

Тільки цього факту було б достатньо, щоб справедливо вважати тематичні парки багатофункціональними центрами дозвілля, що не мають собі рівних.

Але дуже важливо інше: Діснєй і його послідовники в усьому світі задали тон розвитку музеології, що не дивує, бо людська історія ще не знала такої організації, яка б приносила такий швидкий успіх і містила б у собі різнобічні аспекти культури та мистецтва.

Тематичні парки увібрали в себе ознаки театру, наукової чи торгової виставок, історичного парку, всесвітнього ярмарку, музею. Хоча дуже часто тематичні парки розглядають просто як вдалу форму масових розваг, їх вплив охоплює різноманітні сфери: містобудівництво, охорону пам'ятників архітектури, розташування скверів у містах, експозиційний дизайн тощо. Завдяки творчому використанню техніки, тематичних мотивів оформлення, постановчого дизайну, а також образи, які спираються на традиційні методи символічної архітектури, ефект Діснєя виправдовує себе всюди.

Тематичні парки мають такі різновиди:

- оглядові парки (або «країна в мініатюрі»);

- парки атракціонів;

- аквапарки (водні атракціони);

- парки розваг;

- пейзажні (природні) парки.

Вийшовши за рамки тієї ролі, яка першочергово була їм відведена в масовій культурі, тематичні парки досягли зрілості й набули найбільшого розвитку тоді, коли ними і їх різнобічними функціями зацікавилися фахівці у сфері маркетингу, планування та комунікації.

Таким чином, тематичні парки - найбільш поширений тип парків на сьогодні. Швидке їхнє розповсюдження в усьому світі актуалізувало питання щодо їх змісту та методів роботи. «Тєматизація» набула масового характеру. Ці парки вже витримали перевірку часом, а сьогодення стало часом тематичних парків, початок масовості яких поклав Уолт Дісней.

Використання тематичного підходу в показі людини, предмета, місця дозволило таким паркам створити свого роду архів колективної пам'яті, вірувань, символів, архетипів. Цей «банк» народної культури приніс певні дивіденди розважальному бізнесу.

Не можна розглядати тематичні парки лише як вдалу форму масових розваг. їх вплив охоплює надто широкі сфери життя: від містобудівництва, охорони пам'ятників, архітектури, експозиційного дизайну, організації торговельних центрів тощо.

Дуже цікавим є досвід роботи сільських парків. Саме в наш час у США сільські парки набувають значного розвитку. Процес зростання парків у середовищі проживання супроводжується збільшенням організаційних форм з їх прив'язкою до обслуговуваної ними території. Відбувається взаємопроникнення культурної діяльності та повсякденного життя, що здійснюється шляхом культурної активності самих мешканців. Населенню надається досить широкий вибір можливостей задоволення освітніх, культурних і побутових попитів. Подібні парки фактично підтримали нові тенденції та нові традиції клубних установ, а саме - злиття культурного, соціального та громадського життя через перенесення культурної діяльності «назовні». Ця тенденція реалізується в програмах проведення фестивалів, культурних компаній - «днях селища», національних іграх, місячниках охорони національних надбань району.

Логічним продовження цієї тенденції став рух з «культурного оживлення», пов'язаний з відродженням культурного життя в провінції. У парки перетворені сотні старовинних покинутих споруд (як відпрацьований непотріб) залізниць, шахт та інших об'єктів, тобто їх створено з усього того, що має у своєму ресурсі історичну цінність і, відповідно, має просвітницький потенціал для відвідувача.

Слід зауважити, що спосіб життя в сільській місцевості формує потреби в організації дозвілля інші, ніж у місті. Ця специфіка не дозволяє сповна використовувати в таких парках рекреаційні програми, призначені для міських парків.

Організація парків у сільській місцевості, на думку фахівців, повинна враховувати та використовувати природні можливості відпочинку на свіжому повітрі. Першочерговим стає завдання не спілкування людини з природою, а проблема організації території для проведення дозвілля сільських житєлів. Але при цьому таке паркове середовище повинно залишатися об'єктом садово-паркового мистецтва, естетичного виховання відвідувачів.

Структура парку, зміст його роботи більшою мірою залежить від кількості населення в цій місцевості. Статистика показує, що найбільшою популярністю користуються парки в сільських регіонах з населенням у 50-100 тисяч людей. Водночас представники різних груп сільського населення віддають перевагу різним місцям відпочинку. Так, сім'ї сільського населення переважно відвідують зони, відведені для пікніків, організовані групи віддають перевагу спортивним спорудам, молодь переважно відпочиває на пляжах.

Останнім часом парки в сільській місцевості все частіше відвідує населення з міста. Дуже приваблює програма «Один день у селі», де відвідувачі знайомляться і навіть беруть участь в усіх сферах сільського життя. Подібний процес додатково стимулює розвиток паркової мережі в сільській місцевості. Слід зауважити, що розширюючи паркове будівництво, місцеве керівництво насамперед має враховувати особливості свого регіону та потреби й інтереси сільського населення.

Сільські парки США охоче долучилися до загальнонаціональної програми просвітницького характеру, яка спрямована на наближення сільського населення до «високого мистецтва».

Так, під час проведення загальнонаціонального музичного фестивалю «Тільки Моцарт!» на сценічних майданчиках сільських парків активно виступали камерні оркестри з різних міст. Таким чином цей тип парків, тісно пов'язаний із соціально-просторовим оточенням кожного регіону, успішно поєднує культурно-просвітницькі, виховні, рекреаційні функції.

Ще один досить поширений тип парків - природний (залежно від територіального розміщення такі парки часто відносять до типу чи його різновиду - сільського парку).

Особливості такого типу парків можна розглянути на прикладі природного парку району От-Валлє-де-Шеврез (біля Парижа). 1995 року 19 сусідніх комун об'єднаними зусиллями побудували парк з тим, щоб перешкодити урбанізації району та мати приємне місце для відпочинку.

У концепцію парку було закладено такі складники:

- показ історичних пам'ятників (замок XI ст., монастир, музей народного мистецтва, старовині селища);

- збереження культурно-історичної спадщини: природних об'єктів і будівель, сільських пейзажів;

- активізація культурного життя;

- утримання місцевих жителів на місцях їх проживання;

- розвиток економіки;

- популяризація парку, приваблення туристів.

Кожна концептуальна позиція була ретельно розроблена та розрахована в окремих програмах, а головне - здійснена - і парк здобув міжнародне визнання та був занесений у туристичні довідники.

Природні парки умовно поділяють на ландшафтні та пейзажні.

Ландшафтні парки мають найдавнішу історію, проте залишаються й сьогодні популярними майже в усіх країнах світу.

У США одним з найкращих природних парків вважають «Г арден оф де Годз» (Колорадо-Спрингс). «Парк богів» - унікальний природний об'єкт за своїми біологічними та геологічними характеристиками: його щорічно відвідують більше мільйона людей з усіх 50 штатів і з більш ніж 60 зарубіжних країн.

Пейзажні парки завдяки кропіткій творчій праці художників досягають високої досконалості й краси. Творці таких парків керуються принципом наслідування природі, створюють мальовничий вигляд з ключовим емоційним елементом.

Характерною рисою природних парків є привнесення в парк предметів, створених руками людини, і їх інтеграція в природний пейзаж. Так, образ багатьох парків у США формують на основі несподіваних форм взаємодії урбанізованих і природних елементів. Найбільш поширений прийом - використання нестандартних атракціонів, ігрових пристроїв, вписаних у природне середовище.

Черговий сезон у парку «Королівські володіння» (штат Віргінія) відкрився атракціоном «Біла вода каньйону», який імітував мандрівку на бурхливій гірській річці. В атракціоні задіяні човни, а додатковий ефект створюють машини, які збурюють хвилі, два водоспади та чотири гейзери.

У парку «Світ природи» серед розваг популярні катання на слонах, виставки птахів. Поряд з традиційними для тематичних парків ігровими об'єктами тут розміщено багато пристроїв, у яких використано природні умови парку: мотузкові сходинки, дерев'яні тунелі, спеціально обладнані підйоми та спуски тощо.

Ще однією особливістю й важливим елементом планування парків стало декоративне квітникарство: архітектори приділяють особливу увагу тому, щоб круглий рік були квіти.

Парки атракціонів поєднують розважальні програми з пізнавальними, пропонують екскурси в історію, зустрічі з героями казок і мультфільмів, а також навчальні програми. Це «Мадюродам» - Голландія, «Скансен» - Швеція, «Франція в мініатюрі» та ін. Є парки, в експозиціях яких представлені такі найбільш відомі історичні й культурні пам'ятки людської цивілізації, як парк «Італія в мініатюрі», «Міні- Сіам». Серед парків цього виду особливе місце належить пекінському Парку Світу, який зібрав на одній території досягнення людства, розкидані на п'яти континентах. Експозиція парку надає можливість ознайомитися з історією, географією, культурою, архітектурою, релігією народів світу, що особливо важливо й цікаво молодому поколінню.

Оригінальний Парк Головоломок діє в Японії. Його створив Сюсаку Аракава в префектурі Гіфу серед пагорбів, де немає жодної рівної ділянки землі, усе в схилах, перекосах, що створює відчуття викривленого світу. За рік його відвідують близько 140 тисяч людей. Усього в Японії кількість тематичних парків досягла 85.

У травні 1996 року відкрився тематичний парк «Dinosaur Beach» (США), у якому розміщено 30 різних атракціонів, зокрема й з фігурами динозаврів натуральної величини, атракціони на сафарі-джипах.

У більшості таких парків концепція запровадження нових атракціонів спрямована на духовне збагачення й фізичне оздоровлення людини та розпізнання й розвиток у відвідувачів художніх та інших обдарувань.

Нові атракціони повинні не лише розважати, але й здійснювати виховний вплив, розвивати інтелект, кмітливість, витримку, спритність. Так запроваджують велику кількість автоматів, які перевіряють швидкість реакції, інтуїцію, витримку, чіткість і координацію рухів, уміння миттєво оцінити ситуацію.

Порівняно нещодавно з'явився такий вид парку як аквапарк - центр дозвілля з розширеними функціями, що забезпечують різні можливості для відпочинку й оздоровлення, розваг на воді. Перевагою таких парків є: широкий діапазон дозвіллєвих і супутніх послуг, демократичність (доступність різним категоріям відвідувачів), поєднання в єдиному комплексі споруд дозвіллєвих, культурних і розважальних функцій.

У липні 1996 року в Сеулі (Південна Корея) було відкрито найбільший у світі гідропарк, який за сезон відвідало понад 1,5 мільйона людей. До послуг відвідувачів запропоновано зони з руїнами античних храмів, піратськими човнами, природою тропіків. У приміщеннях закритої зони парку - бари та ресторани, сувенірні магазини. Працюють 13 мінеральних джерел, печери з водоспадами, серпентарій, зона дитячих атракціонів, сімейні атракціони на плотах й ін.

Аквапарки часто входять до складу дозвіллєвих зон рекреаційних парків.

Спортивно-рекреаційний комплекс у місті Вайль на Рейні (Німеччина) входить до паркової зони дозвілля. Його територія умовно поділяється на такі функціональні зони:

- водний атракціон для молоді;

- рекреаційна зона для відвідувачів різних вікових і соціальних

груп;

- зона водних ігор для молодих батьків з маленькими дітьми.

Ця зона відпочинку для молодих сімей з маленькими дітьми об'єднує басейн з такими сервісними послугами, як-от:

- мілка ванна та пристрій для годування грудних дітей;

- сауни;

- відкритий лікувально-оздоровчий басейн;

- басейни для спортивного плавання;

- ресторани та клубні приміщення.

Дослідники вважають, що такий порівняно молодий і популярний вид парку за своїм концептуальним рішенням походить від давньогрецьких, римських терм, з їх «багатофункціональністю» і складними інженерними спорудами: з басейнами та фонтанами, кімнатами для ігор і фізичних вправ, із залами для філософських бесід, бібліотеками й картинними галереями. Із середини 70 років XX століття в країнах Південної та Центральної Європи, США в комплексах активного відпочинку з'явилося катання з водяних гірок. Функціонально-технологічна структура аквапарків, за даними сучасних дослідників, будується з урахуванням основних напрямів дозвіллєвої діяльності - із секторами рухомих ігор і розваг; технічних атракціонів; логічних і ділових ігор; оздоровчих процедур; дозвіллєвих церемоній і ритуалів; театралізованих видовищ.

Принципово важливим є запровадження різних програм, що об'єднують всі спеціалізовані сектори й зони та надають можливість відвідувачу здійснити власну мікропрограму, яка відповідає його віку, соціальному статусу та платоспроможності. Аквапарки - високорентабельні об'єкти, що швидко окупаються.

Оглядові парки - це парки, які розглядають, як «країни в мініатюрі». Такі парки являють собою історико-культурні та культурно- етнографічні музеї просто неба та надають можливість мати уявлення про всю країну або якусь її частину.

Мабуть, до такого типу можна зарахувати японський парк «Сад Рьоандзі», котрий сто років тому заклав монах. Парк став визначною ознакою міста Кіото, найбільш значущою його цінністю. У ньому своєрідно сплановано хаос із 15 чорних необроблених каменів, розкиданих по білому піску. З якої б точки не розглядав відвідувач саду цю композицію, п'ятнадцятий камінь завжди залишається поза полем його бачення.

Цей парк називають «Садом каменів», «Філософським садом», бо в різних людей, що заходять до нього, сад викликає різні думки. Хтось бачить у ньому символ своєрідної економічної структури Японії, інший вважає, що сад відображає наочну модель пізнання, метафору науки, щось до кінця не пізнане. А можливо, як це подумалось відомому журналісту Володимиру Цвєтову, суть саду в тому, що кожен сприймає одне й те саме по-своєму. Можливо, ключ до ідеї, закладеній у «Саду каменів», конституція, складена принцом Сьотоку ще в VII столітті, і досі вражає глибиною думки: «У кожної людини є серце, - звіщає стаття конституції. А в кожного серця є своя схильність. Хтось вважає це добрим, я - дурним. Я вважаю це добрим, він - дурним. Але я зовсім не обов'язково мудрець, а він зовсім не обов'язково безглуздий. Обидва ми лише звичайні люди, і кожен з нас бачить свої чотирнадцять каменів». На нашу думку, цей сад - оригінальна модель парку, який за сьогоднішніми вимірами наближається до тематичного, яскраво розкриває своєрідність японського менталітету, національних традицій. Свою просвітницьку функцію здійснює, збуджуючи думку, стимулюючи пізнавальну активність відвідувача.

Національні парки виконують функцію захисту флори та фауни.

Вважається, що перший у світі національний парк - Єллоустон- ський - було створено на Заході США 1872 року.

Міжнародний союз охорони природи (МСОП) так визначив суть національного парку: «Містить одну або кілька екосистем, які не піддалися значним змінам у результаті впливу людини:

- має фауну, флору, геоморфологічні ділянки, природне середовище, яке являє інтерес в науковому, освітньому та рекреаційному плані;

- є природні ландшафти незвичайної краси;

- людям дозволяється їх відвідувати в освітньо-пізнавальних і рекреаційних цілях». Бекетт Франц. Национальные парки: трудный выбор / Франц Бекетт // Курьер ЮНЕСКО. - 1994. - № 6. - С. 23.

Учені із сумом констатують, що ці умови постійно порушуються внаслідок захоплення земель, браконьєрства, знищення зелених насаджень, наступу туристичної індустрії.

Найбільша у світі мережа національних парків належить США. Вона охоплює 357 об'єктів площею понад 32 мільйони гектарів. До неї входять меморіали, живописні річки, озера, морське узбережжя, історичні заповідники, лісові насадження й поля битв. Найбільш відомі: Єллоустонський парк і «Великий каньйон» у штаті Аризона. Координує діяльність цих парків Служба національних парків, головною функцією якої є збереження історії та культури.

Мережу національних парків називають найбільшим університетом у світі, а головним призначенням таких парків стало розширення світогляду відвідувачів. Разом з тим, відбулися такі зміни й у структурі управління та видах діяльності:

- створено спільні управлінські служби: федерації, штату, місцевих органів влади (прикладом може бути Техас),

- започатковано Національний парковий фонд;

- залучено приватний сектор;

- задіяно пересувні медичні (ветеринарні) служби;

- відкрито ряд музеїв на паркових територіях;

- реставровано історичні об'єкти.

Сучасна діяльність американських національних парків віддзеркалює зміни в духовних цінностях і демографічній структурі:

Характерними майже для всіх у світі національних парків стали такі види діяльності: музеї та виставки, зони для пікніків, галявини для наметових містечок, пішохідний туризм, плавання, риболовля, велосипедні доріжки, мисливство, кінний туризм, спуск по річкових порогах, річкові прогулянки, сервісне обслуговування, центр відвідувачів, літні вечірні програми, змінні виставки, аудіовізуальні програми, екскурсії-спостереження за дикою природою, короткі туристичні маршрути й ін.

Навіть цей неповний перелік напрямів і видів діяльності яскраво демонструє переможний наступ на національні парки туристичної індустрії.

Каліфорнійський парк «Королівський каньйон» на берегах річок Міссісіпі та Міссурі є національним. Рекреаційною зоною біля Сан- Франциско оголошено парк «Золоті ворота», який охоплює територію океанського узбережжя, лагуни, дюни, ліси червоного дерева та військові полігони. Він має великий культурний центр. Як бачимо, з активізацією туризму з'явилася безкінечна різноманітність рекреативних, культурних та освітніх видів діяльності.

Одним з величних дивосвітів природи вважають гігантське міжгір'я «Великий каньйон». Він відомий дивними формами скель, неповторними фарбами. Перших туристів став приймати 1901 року, зараз перебуває під опікою Управління національних парків США і є одним з найпопулярніших центрів міжнародного туризму. У різних країнах світу парки мають національну специфіку, зумовлену традиціями та звичаями своєї території. Переконливо свідчить про це діяльність японських національних парків. Парки у Фудзіяма, «Голубі озера» людні в різні пори року. У японських гірських парках багато маленьких готелів, бо там популярне купання в гарячих джерелах. Злиття діяльності національних парків з туристичною індустрією, потужні інтегративні процеси цього спрямування мають свої «за» і «проти». Таким чином, можна констатувати, що в багатьох зарубіжних країнах особливе місце в організації дозвілля посідають різні типи парків - найбільш популярні установи масового дозвілля. До архітектурних ансамблів європейських парків входять такі споруди, як форуми (літні зелені театри), клуби - павільйони з двориками, ротонди, ігрові ансамблі, які мають різне функціональне спрямування залежно від змін сценарних сюжетів. Найбільш популярними нині є тематичні парки типу Діснейле- нду, створені за ініціативи американського майстра анімаційного кіно, і їх різновиди. Вони є досить дорогими, бо потребують значних коштів на утримання, але за своїм призначенням, привабливістю вони є незамінними для відпочинку, пізнання і розваг мільйонів дорослих і дітей.

Важливо відзначити, що в зарубіжних країнах немає практики будівництва типу наших вітчизняних парків культури та відпочинку - однакових і шаблонно стандартних для всіх територій. Кожний зарубіжний парк неповторний і виконує певне призначення: змістовно розважити, надати нові відомості про щось, розбудити спортивний інтерес, потішити дітей тощо). Парки за кордоном, незалежно від їх типу, форм і функцій, користуються великим попитом у населення.

Складна соціальна ситуація, у якій опинилася наша країна, не може бути розв'язана без реконструкції та реформування соціально-культурних інститутів.

природно-заповідний парк

Размещено на Allbest.ru

...