Біорегіоналізм як ідея децентралізації регіонів (на прикладі села Білокриниця Кременецької громади)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біорегіоналізм як ідея децентралізації регіонів

(на прикладі села Білокриниця Кременецької громади)

Чеболда Ігор Юрійович

канд. географ. наук, доцент кафедри геоекології та методики навчання екологічних дисциплін ТНПУ ім. В. Гнатюка, Україна

Кузик Ігор Романович

доктор філософії, асистент кафедри геоекології та методики навчання екологічних дисциплін ТНПУ ім. В. Гнатюка, Україна

Анотація

На прикладі окремого населеного пункту - села Білокриниця Кременецької територіальної громади Тернопільської області, висвітлено основні аспекти біорегіоналізму, як ідеї децентралізації. Встановлено, що екологічні, економічні та соціальні напрямки забезпечення сталого розвитку сільського населеного пункту, є ключовими у формуванні біорегіонів на локальному та регіональному рівнях.

Ключові слова: біорегіоналізм, біорегіон, децентралізація, Тернопільська область, село Білокриниця.

Біорегіоналізм (нове проживання) - напрям у екофілософії, політико- філософська доктрина, згідно з якою любов до землі і спосіб життя формуються конкретним місцем проживання людей [1]. У біорегіоналізмі приховано ідею децентралізації як у політичній, так і в економічній сферах. Біорегіоналізм припускає, що людський спосіб життя повинен бути сумісним з вимогою біорегіональних спільнот планети [2].

Відповідно до цієї концепції, біорегіон - це територія, сформована певними умовами природного ландшафту (екосистеми) і може бути значною мірою самодостатньою для забезпечення спільності людей, що там мешкає, достатніми ресурсами. Крім цього, біорегіон визначається не тільки як природна структура, але і як якась сфера суспільної свідомості, згідно з якими слід жити людям на даному місці [3].

Біорегіоналізм можна визначити як принцип узгодження економіки, культури, освіти та системи управління якоїсь територіальної спільноти з екологічним потенціалом даного регіону [2]. Біорегіоналізм наполягає на комунальній власності на землю, оскільки природні ресурси належать усім рівною мірою і таке спільне господарювання має стимулювати дбайливе ставлення до ресурсів, зменшення обсягів відходів, технології вторинної переробки тощо [4].

Об'єктом дослідження є с. Білокриниця Кременецької територіальної громади (ТГ). Предмет дослідження - характеристика узгодженості економіки, культури, освіти та системи управління даної території. Завдання вивчити реалізованість принципів децентралізації на прикладі с. Білокриниця Кременецької територіальної громади.

Актуальність дослідження зумовлює необхідність пошуку напрямків і механізмів удосконалення сучасної системи децентралізації, з метою оптимізації та раціонального використання природних ресурсів.

До Кременецької територіальної громади входять 44 населених пункти, а саме: місто Кременець; села: Білокриниця, Андруга, Веселівка, Лішня, Великі Бережці, Малі Бережці, Іква, Хотівка, Великі Млинівці, Підлісці, Гаї, Града, Діброва, Кімната, Горинка, Духів, Кушлин, Дунаїв, Богданівка, Куликів, Савчиці, Жолоби, Катеринівка, Рибча, Іванківці, Колосова, Двірець, Рудка, Крижі, Підгайці, Вербиця, Кудлаївка, Плоске, Підлісне, Попівці, Новий Кокорів, Старий Кокорів, Сапанів, Чугалі, Бонівка, Зеблази та Шпиколоси (рис. 1) [5].

Адміністративний центр громадирозташований у м. Кременець. Загальна площа Кременецької міської територіальної громади становить 52290,0 га. Чисельність населення громади становить 42064 осіб [5].

Інфографіка показує відносно незначну частку площі і населення Кременецької територіальної громади у загальному обсягу регіону (522,9 км2 і 13823 км2 та 42,064 тис. і 1026,138 тис. осіб відповідно (рис. 2). Густота населення на км2: громада - 80,4, регіон - 74,2.

Рис. 1. Адміністративні межі Кременецької територіальної громади

біорегіоналізм децентралізація регіон

Село Білокриниця - Кременецької територіальної громади Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на віддалі 5 км на північ від районного центру. У структурі землекористування переважають орні землі - 44,5%, населений пункт є доволі залісненим - 26%, забудовані землі займають 8%, пасовища - 14%, сіножаті - 2%, багаторічні насадження - 1% і землі під водою та болотами - 0,5% (рис. 3).

Рис. 2. Порівняння кількості населення (осіб) та площі громади і регіону

Рис. 3. Структура земельних угідь с. Білокриниця

Назва села походить від того, що колись воно стояло біля криниці, джерело якої мало біле крейдяне дно. Розташоване на березі річки Дядьківська Криниця - притока річки Іква. На півдні та сході оточене Кременецькими горами. Через село проходить автомагістраль М19 Доманово-Ковель-Чернівці- Тереблече. Поблизу Білокриниці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, черняхівської та давньоруської культур.

Виникнення села Білокриниця відноситься до ІХ-Х ст., тобто до періоду заснування міста Кременця. Через село проходив торговельний шлях з Кременеця на Дубно і далі на Волинь, що сприяло його заселенню. Перша писемна згадка - у грамоті князя Свидригайла від 9 травня 1438 року [6].

Із загарбанням Галичини і Волині литовськими, а потім польськими феодалами з ХІУ ст. землі Кременеччини, в т.ч. і с. Білокриниця належали литовським феодалам та польській шляхті. У першій половині XVI століття Білокриниця належала до Кременецького замку, була власністю Б. Білокриницького, потім тривалий час нею володіли князі Збаразькі, котрі й заснували тут замок. У 1605 році село знищили татари [7].

Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. багато білокриничан влилося в козацький полк Максима Кривоноса і допомагало повстанцям оволодіти Кременецьким замком (1648 рік). Населення Волині брало участь у гайдамацькому повстанні 1768 р. Білокриничани підтримували загін ватажка гайдамаків Вергуна, який діяв під Кременецем і Шумськом [7].

1866 Білокриницький замок і навколишні землі придбав таємний радник Київського генерал - губернатора О. Воронін. За його заповітом у 1892 в замку було відкрито сільськогосподарську і реміснича школу (сучасний Кременецький лісотехнічний коледж) [6].

За ризьким договором 1920 року західноукраїнські землі, у т.ч. і село Білокриниця відійшли до Польщі. У селі Білокриниця було лише одна початкова школа з польською мовою викладання. Навчання рідною мовою було заборонено, 30% дітей не відвідували навіть початкової школи. У 1939 році було відкрито сільську бібліотеку та клуб. Почала працювати семирічна школа.

Жахлива німецька окупація тривала з 4 липня 1941 р. по 19 березня 1944 р. Після окупації відновлює свою роботу семирічна школа, відкрито вечірню школу, почали діяти клуб, бібліотека, медпункт, відкрито лісотехнікум. Є кам'яна церква Іоанна Богослова (1890) [7].

В лісотехнічному коледжі працює краєзнавчий музей. Діють загальноосвітня школа І- ІІІ ступенів, будинок культури, 4 бібліотеки, 3 ФАПи, відділення зв'язку, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, швейна майстерня, 4 магазини, підприємство ТОВ «Кременецьке Молоко». Село Білокриниця газифіковане у 2004 році. У цьому ж році проведено розпаювання земель [6].

Андруга (Мала Андруга) розташоване на віддалі 3 км від центру колишньої сільської ради села Білокриниця. Село розташоване над р. Іква. Поблизу села є поклади торфу. Перша згадка про село Андруга - 1545 рік. Першу дерев'яну церкву у с. Андруга збудовано в 1742 році. Вона збирала парафіян до 1910 р. А на її місці збудували церкву, яка існує до сьогодні [7].

За ризьким договором 1920 року західноукраїнські землі , в т.ч. і с. Андруга відійшли до панської Польщі. У 1939 році було відкрито сільську бібліотеку, кіно з пересувною апаратурою. У 1946 році в селі облаштовано бібліотеку, почала працювати сільська школа [6].

На околиці села Андруга розташований Малоандрузький ботанічний заказник місцевого значення (34,4 га ). Є церква Св. Луки (1910-1915 р.) Діють сільський клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин.

Село Веселівка розташоване на віддалі 2 км від с. Білокриниця. До с. Веселівка приєднано хутір Високий Горб та Дубина. На півдні та сході оточене Кременецькими горами. Перша згадка про село Веселівка - XVI століття, як власність князів Вишневецьких. До 1890 року належала графу Вороніну. Виявлено залишки древньоруського городища. Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1990) [6].

Село Курхова знаходилося там, де зараз урочище Діхтярня. Це село зникло у другій половині XVII ст. Панський будинок було знищено у 1944 році під час воєнних подій. У 1939 році в селі Лішня відкрито сільську бібліотеку та клуб.

На околиці села Лішня розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення - Джерело Святої Анни, яке оголошено об'єктом природно - заповідного фонду. Перебуває під охороною - як джерело підземних вод, що має водорегулююче, оздоровче, естетичне та історико-культурне значення.

Бюджет села Білокриниця за останні роки по видатках та доходах є збалансований у межах 1 млн. грн. за рахунок фермерських господарств та ТОВ «Кременецьке молоко» (табл. 1). Щодо демографічної ситуації у селі, густа населення становить 4,6 осіб/гектар.

Таблиця 1

Найбільші підприємства (в т.ч. фермерські господарства) села Білокриниця [3]

Соціальна складова с. Білокриниця представлена, насамперед освітніми закладами: дошкільний навчальний заклад Берізка, загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів та Кременецький лісотехнічний коледж. Медичні заклади та заклади культури знаходяться у всіх населених пунктах. Наявні органи самоорганізації населення: Білокриницький та Андрузький осередки Кременецької районної громадської організації «Спілка молодих селян», Громадська організація «Садівниче товариство «Господар».

Отож, село Білокриниця є збалансованою в історико-культурному та освітньо-оздоровчому аспектах за рахунок наявних музеїв, історичних пам'яток, закладів освіти та оздоровлення. Економічний аспект - бажає кращого, можливо негативно відіграє те, що населений пункт знаходяться у близькості до районних центрів - Кременець та Дубно. Жителі населених пунктів шукають роботу, власне, там, або виїхали на закордон. Власне, і біорегіоналізм не дає чіткої відповіді на такі природні процеси в людському суспільстві як міграція взагалі і трудова міграція, зокрема. Війна, також, вносить свої корективи. Дуже мізерна частка природо-заповідного фонду (0,6%). Найбільшим із об'єктів ПЗФ села є Білокриницький дендрологічний парк - площею 16 га [8].

Біорегіоналізм приділяє особливу увагу впровадженню нових життєвих практик, носіями і популяризаторами яких можуть бути окремі громади, які власним прикладом демонструють екологічно і соціально збалансоване життя і, таким чином, заохочують інших до гармонізації своїх відносин з природою. Саме тому, при всіх своїх недоліках, біорегіоналізм цікавий тим, що зробив спроби реалізувати свої теоретичні постулати на практиці.

Список використаних джерел:

[1] Alexander, D. (1990). Bioregionalism: Science or sensibility? Environmental Ethics, 12(2), 161-173. Вилучено з: http://hdl.handle.net/10613/2725

[2] Берг, П. (1978). Поселення окремої країни: Біорегіональна антологія Північної Каліфорнії. Сан-Франциско: Планета Барабан.

[3] Davidson, S. (2007). The Troubled Marriage of Deep Ecology and Bioregionalism. Environmental Values, 16, 313-332. DOI: https://doi.org/10.3197/096327107X228373

[4] Північноамериканський біорегіональний конгрес. Офіційний сайт. Вилучено з: https://web.archive.org/web/20101214185429/http://biocongress.org

[5] Децентралізація. Офіційний сайт. Вилучено з: http://decentralization.gov.ua

[6] Подобівський, В. (2010). Історико-географічна зумовленість виникнення сучасних поселень Кременецького району Тернопільської області. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія: географія, №1, 452-455. Вилучено з: http://dspace.tnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/21548/1 /Podobivskyi.pdf

[7] Чернихівський, Г. (1999). Кременеччина від давнини до сучасності. Кременець: Папірус.

[8] Царик, П.Л. & Царик, Л.П. (2019). Про організацію території та рекреаційне використання Білокриницького дендрологічного парку. Міждисциплінарні інтеграційні процеси у системі географічної та екологічної науки: Міжнародна науково-практ. конф. присвяченої 25-річчю відкриття спеціальності «Екологія» у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. 7-8 травня 2019, Тернопіль, Україна. Вилучено з: http://dspace.tnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/14633/1 /Tsaryk_Tsaryk.pdf.

[9] Царик, Л.П. & Кузик, І.Р. (2021). Децентралізація: виклики та проблеми екологічного менеджменту територій. Подільські читання. Охорона довкілля, збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, природнича освіта: проблеми, перспективи, рішення: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. присвячена 25-річчю кафедри екології та біологічної освіти Хмельницького національного університету. 11-13 жовтня 2021. Хмельницький, Україна. Вилучено з: http://dspace.tnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/23660/1 /Tsaryk_Kuzyk.pdf.

[10] Поп, О.Ю. (2019). Провідні екофілософські концепції як теоретична основа екологічної освіти Канади. Інноваційна педагогіка, 16. Т.2., 32-36. DOI: https://doi. org/10.32843/2663-6085- 2019-16-2-6.

[11] Zastavetska, L.B. (2017). Problems of territorial communities' formation in Ukraine. Часопис соціально-економічної географії, 22(1), 11-16. Вилучено з: https://periodicals.karazin.ua/socecongeo/article/view/8964/8490.

[12] Tsaryk, L., Yankovs'ka, L., Tsaryk, P., Novyts'ka, S. & Kuzyk, I. (2020). Geoecological problems of decentralization (on Ternopol region materials). Journal of Geology, Geography and Geoecology, 29(1), 196-205. DOI: https://doi.org/10.15421/112018 .

Размещено на Allbest.ru