Інфляція в Україні причини і наслідки

Стагфляція - це поєднання затримки в розвитку і навіть спаду виробництва (стагнація) з безперервним прискореним зростанням цін (інфляція).

Досвід 70-х років показав, що кейнсіанська політика економічної політики держави не дає позитивних наслідків. У багатьох розвинених країнах почали втілюватися теоретичні вчення монетаристів. Їхня основна ідея полягає в тому, що скорочення державних витрат має зменшити державний дефіцит і тим самим обмежити приріст грошової маси. Внаслідок цього починають зменшуватися темпи інфляції, однак спостерігаються спад виробництва та зростання безробіття. Головна роль у розв'язанні цієї соціально-економічної суперечності має належати державі. У розвинених країнах було розроблено комплексні програми, спрямовані на зниження безробіття.

На початку 80-х років у економічній політиці розвинених країн почав використовуватися так званий природний рівень безробіття. При зниженні безробіття нижче від цього рівня (період економічного „буму”) зростають витрати і темпи інфляції. Новий темп інфляції враховується населення і фіксується в контрактах. Інакше кажучи, посилюється темп інертної (очікуваної) інфляції. Після „буму” державна політика спрямовується на зниження швидких темпів економічного зростання. Стримування темпів економічного розвитку підвищує рівень безробіття до природного, але інфляція не зменшується, оскільки стає інертною. Темп інфляції постійно зростає.

У разі економічного спаду безробіття перевищує природний рівень, і процеси, що тут розглядаються, розвиваються у зворотному напрямі. Отже, стабільний рівень інфляції можливий лише за природного рівня безробіття. Ця теорія використовувалася у 80-х роках в США (рейганоміка) і у Великій Британії (політика уряду М. Тетчер). Економічні спади в цих країнах дійсно спричинили зниження темпів інфляції. Однак варто зазначити, що економічна політика в цих країнах мала не лише однобічний характер (боротьба з інфляцією). Це була комплексна політика щодо стабілізації економіки загалом.

Важливим антиінфляційним заходом є регулювання кредиту і грошової маси, яке здійснюється центральними емісійно-кредитними установами через операції з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, зміну резервних норм, передбачених для кредитних установ. (Дисконт - купівля банками векселів до закінчення їхнього строку з вирахуванням процентів).

Прибічники теорії „нової інфляції”, згідно з якою основною причиною розвитку сучасного інфляційного процесу є надмірне зростання заробітної плати та інших доходів, пропонують відповідні методи боротьби з інфляцією. Вони вважають, що оскільки „інфляція витрат” є результатом зростання витрат виробництва і заробітної плати, то необхідно здійснювати „політику доходів”, яка передбачає контроль над цінами та заробітною платою та обов'язкове обмеження зростання як доходів громадян, так і прибутків корпорацій. За їх рекомендаціями корпорації не повинні підвищувати ціни, а профспілкам слід відмовитися від боротьби за підвищення заробітної плати.

Вихід з інфляції в Україні передбачає подолання спаду виробництва і викорінення причин, що викликають знецінення грошей. Процес стримування знецінення грошей, називає мий дефляцією, та заходи фінансово-кредитного її проведення розкрито в попередньому питанні.

Щоб впровадити стабільну національну грошову одиницю - гривню, слід стабілізувати грошову систему, переходячи до „повзучої інфляції”, наситити товарний ринок вітчизняними товарами, збільшити частку конкурентноспроможної продукції, зменшити дефіцит державного бюджету, захищати гривню від підробок.

Виходячи з нинішнього стану грошового обігу в Україні Національний банк проводить роботу по розвитку безготівкових платежів і обмеженню питомої ваги готівки, яка найбільше піддається інфляційному знеціненню. Доречним є також широке запровадження „електронних грошей”, карток споживача, обмеження максимальних готівкових платежів, формування такої відсоткової політики, коли зберігання готівки поза банком стає невигідним. Чітким має бути розмежування сфер діяльності НБУ та державного бюджету: без цього грошова система не може стати без інфляційною. Спеціалісти вважають, що необхідно законодавчо заборонити пряме фінансування державного бюджету з коштів Національного банку, а також купівлю за його кошти державних облігацій Міністерства фінансів, тому що це рівнозначно емісії і порушує нормальне регулювання грошового обігу.

Спеціалісти НБУ вважають, що якщо проект бюджету буде прийнятий без змін, то виникне „загроза посилення інфляційного тиску” - ріст цін на рівні 7 % занадто оптимістичний. Фінансисти прогнозують посилення як інфляції пропозиції, так і інфляції попиту. Інфляція пропозиції зросте тому, що прийняття держбюджету - 2005 у запланованій редакції „погіршить умови ведення підприємницької діяльності і , як наслідок, підвищить видержки підприємництва”. А інфляція попиту посилиться через „ріст ринку потреб, що є наслідком збільшення доходів населення”.

ВИСНОВКИ

Робота над запропонованою мені темою дозволила глибоко оволодіти актуальним матеріалом, що стосується механізму виникнення інфляції, її сутності, соціально-економічних наслідків та антиінфляційної політики держави. При цьому розглянуто проблеми паперово-грошового обігу, класифікацію інфляції та її показники, використано фактичний та статистичний матеріал, що характеризує це явище. Особливе місце займає розкриття особливостей інфляційного процесу та напрямків антиінфляційної економічної політики України.

Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес. Серед головних причин інфляції відокремлюють, по-перше, зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту. Якщо центральний банк країни з економічних або політичних обставин швидко збільшує грошову масу в національній економіці, то неминуче розвивається інфляція попиту. По-друге, це дефіцит державного бюджету. Фінансування дефіциту державного бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. По-третє, важливим джерелом інфляційного процесу є мілітаризація економіки. По-четверте, це монополії та необгрунтовані привілеї. По-п'яте, структурні диспропорції в національній економіці. Нарешті, інфляційний процес розвивається і під впливом інфляційних очікувань.

Методи боротьби з інфляцією умовно можна поділити на дві групи. Застосування методів першої групи дає змогу знизити рівень інфляції упродовж короткого відтинку часу, наприклад року. Друга група заходів, які називаються антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі. Основним знаряддям першої групи є стримувальна макроекономічна політика, яку називають дезінфляцією. Але її впровадження супроводжується зниженням реального обсягу національного виробництва і зростанням безробіття. Коефіцієнт дезінфляційних витрат показує відсоток реального ВВП, який потрібно принести в жертву задля зниження інфляції на 1 %.

Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є : ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів і скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. Ефективна монетарна політика передбачає щорічний приріст грошової маси темпом, який не надто перевищує темп зростання національного продукту. Впорядкування державних фінансів означає поступове скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.

У 1993 році в Україні було здійснено кілька спроб стримати інфляцію через припинення грошової емісії. Проте для проведення послідовної макроекономічної політики урядові бракувало політичної волі. Застосування у першій половині 1994 року адміністративних заходів із приборкання інфляції дещо уповільнило темпи зростання цін, але спричинило катастрофічне падіння обсягу національного виробництва в уже лібералізованій економіці. Ефективна політика у цьому напрямі почала здійснюватися лише з приходом до владу у другій половині 1994 року нового Президента України. Стрижнем програми стабілізації цін було приборкання інфляційних очікувань. Продумана стабілізаційна політика уряду і НБУ дала змогу успішно здійснювати грошову реформу і забезпечити в останні роки прийнятні темпи інфляції.

Світова практика довела, що жодна економічна теорія не спроможна перебороти об'єктивну суперечність економічного розвитку. Однак, усвідомивши об'єктивність таких явищ, як спад виробництва, безробіття, інфляція, нація має боротися з ними. Уряд виражаючи і захищаючи інтереси свого народу, використовуючи досягнення економічної теорії, може пом'якшити ці процеси. Багато країн перейшли до соціально-ринкової економіки, тобто до такого типу економічного розвитку, коли свобода ринку і підприємства тісно поєднується з демократичністю і соціальним захистом усіх членів суспільства.

Робота викликала в мене інтерес і значно розширила мої пізнання щодо інфляції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Законодавчі акти України періоду до ринкової економіки. „Фортуна-прес”. Харків, 1997.

2. Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Макроекономіка - К.: Атака, 2002.

3. Борисов Е. Экономическая теория. Курс лекция для студ. ВУЗов. М., 1996. Изд-во «Юристъ».

4. Ивашковский С.Н. Макроекономика. - М.: Дело - 2002.

5. Кейнс Дж. „Общая теория занятости, процента и денег”. М.: 1996

6. Лифшиц А. Введение в рыночную экономику. т. 1-2. М.: 1992

7. Макконнелл К., Брю С. Економыкс /перевод с ангийского/ М.: Республіка, 1992

8. Макроекономіка /За ред. проф. А.Г. Савченка. К.: „Либідь”, 1995.

9. Маршалл А. Принципы экономической науки /перевод с английского/, М.: 1995

10. Ніколенко Ю.В. Політекономія. - Київ: ЦУЛ, 2003.

11. Основи економічної теорії / В.Д. Камаєв та ін. Підручник. М.: 1994

12 Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А.Чухна. - К.: вища шк., 2001. - 606с. : іл.

13. Економічна теорія. Посібник вищої школи / Під заг. ред. Воробйова Е.М. Харків-Київ, 2001. - 704с.

14. Основи економічної теорії: підручник / За ред. Мочерного С. Тернопіль, 2002.

15. Самуельсон П. Экономика. Вводный курс /перевод с английского/ в 2-х т. М.: 1993.

16. Современная экономика. Общедоступный учебный курс: Ростов-на-Дону, «Феникс», 1997. /За ред. О.М. Мамедова.

17. Методичні підходи до моделювання інфляційних процесів в ек.Укр. регіон.перспективи / - 2001 № 516 с.239-241

Додаток

Індекси інфляції по Україні за 1991 - 2003 роки (у відсотках до попереднього місяця)

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

· Дезінфляція - зниження високого темпу інфляції. Так, стримувальна фіксальна та монетарна політика в Україні у 1996 р.спричинила спад інфляції порівняно з 1992-1995 рр.

· Дефляція - падіння загального рівня цін у національній економіці.

· Дисконт - купівля банками векселів до закінчення їхнього строку з використанням процентів.

· Індекс вартості життя - індекс роздрібних цін спеціальної групи товарів і послуг, які входять в бюджет середнього споживача і створюють його прожитковий мінімум.

· Інфляційні очікування - передбачення найманими працівниками, діловими фірмами і споживачами значної інфляції в майбутньому.

· Інфляційний шок - це одномоментне різке підвищення цін, що може дати поштовх до відкритого підйому рівня цін.

· Інфляція - (лат. Inflation - вздуття) - усталене зростання загального рівня цін, яке супроводжується зниженням купівельної спроможності грошей.

· Інфляція витрат - інфляція, що походить зі зменшення сукупної пропозиції (з вищих цін на сировину або вищих ставок заробітної плати), зі зниження продуктивності праці й супроводжується зменшенням реального обсягу виробництва та зайнятості

· Інфляція попиту - інфляція, що походить із надлишкового сукупного попиту : „надто багато грошей полює на надто малу кількість товару.”

· Крива Філіпа - графічна залежність між динамікою безробіття; зростання цін; обернена залежність між інфляцією та безробіттям

· Непередбачена інфляція - темп інфляції, що виявився вищим за прогнозований для даного періоду.

· Нуліфікація грошей - (лат. nulificatio - знищення) - це різновид грошової реформи, при якому знищені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними.

· Передбачена інфляція - рівень інфляції, що відповідає прогнозованому для цього періоду.

· Ревалоризація - це повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків, при цьому з обігу вилучаються зайві гроші.

· Ревальвація - підвищення центральним банком обмінного курсу національної валюти за системи фіксованих валютних курсів.

· Стагфляція - інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні; одночасне зростання рівня цін і рівня безробіття.

Размещено на Allbest.ru