Ф.№2,р.100 / Ф.№2,р.,035

0,1

0,1

0

6.Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

Ф.№2,р.220 / Ф.№2,р.,035

0,07

0,07

0

7. Період окупності капіталу, днів

Ф.№1,р.280 / Ф.№2,р.,220

13,38

15

1,62

8. Період окупності власного капіталу, днів

Ф.№1,р.380 / Ф.№2,р.,220

10,82

11,52

0,7

Підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

- кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;

- вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів[5, С. 67].



3. Шляхи підвищення рентабельності малих підприємств

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства.

Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток.

А це можна зробити наступними методами:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;

- кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;

- вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три напрями чималою мірою залежать від сумлінності, кваліфікації економістів, бухгалтерів, фінансистів[5, С. 67].

При укладанні угод з покупцями дуже важливо домовитись про оптимальні ціни на товари, роботи, послуги, строки їх перегляду у зв'язку з інфляційними процесами, змінами на ринку.

Важливо при визначенні показників прибутковості підприємства враховувати фактор інфляції. Адже періоди зростання інфляції створюють несприятливі умови для інвестиційної діяльності. Ймовірність прийняття помилкових інвестиційних рішень в цей період різко зростає. І передусім тому, що в умовах високих темпів інфляції значно спотворюється звітна бухгалтерська інформація підприємства. Використовуючи цю інформацію, інвестори та інші користувачі бухгалтерської звітності підприємства проводять його фінансовий аналіз, в тому числі і аналіз показників рентабельності, ризикуючи отримати помилкові результати і далеку від реальної картину фінансового стану підприємства.

Щоб уникнути впливу інфляції на розрахунок фінансових коефіцієнтів прибутковості підприємства, які є одними з най значущих показників при проведенні фінансового аналізу, і для визначення їх реального значення необхідно виконати:

коригування бухгалтерської звітності за поточним рівнем цін;

розрахунок реальних фінансових коефіцієнтів на основі скоригованої за рівнем інфляції бухгалтерської звітності;

порівняння фінансових коефіцієнтів, розрахованих до і після коригування.

Підприємству потрібно проводити коригування бухгалтерської звітності підприємства відповідно до рівня цін за період часу, що досліджуються; використовувати об'єктивні й відповідні щодо коригованої статті індекси цін [19, С.58-59].

Проте коригування бухгалтерської звітності підприємства має значення тільки в умовах високих темпів інфляції. При низькій інфляції спотворення незначні і ними можна нехтувати. Мінімально допустимий рівень інфляції для коригування бухгалтерської звітності підприємства становить 10% на рік. Оскільки в 2001 році рівень інфляції був нижчий за 10%, то потреби в коригуванні показників звітності для підприємства “ Надія ” не виникало.

Одним з найважливіших шляхів підвищення рентабельності даного підприємства є наступні:

1) покращення маркетингу, пов'язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу. Для підприємства “ Надія ” це є дуже важливим аспектом діяльності. Адже на даному підприємстві маркетингу приділяється незначна увага, неефективно працює відділ маркетингу, внаслідок чого підприємство втрачає багато потенційних споживачів і ринків збуту продукції. Удосконалення роботи відділу маркетингу передбачає:

виробляти тільки те, що безумовно буде купуватися, тому підприємству потрібно згрупувати свою продукції за ознакою рентабельності і зосередити свою увагу на тій продукції, яка є високорентабельною, також потрібно удосконалювати продукцію з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну продукцію зняти з виробництва;

організовувати виробничий процес так, щоб він був пристосований до швидкої переналадки;

постійно вести наукові дослідження з аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів;

приділяти більше уваги дизайну продукції, упаковці, а також рекламі. Адже реклама є дуже важливим засобом доведення інформації про підприємство, продукцію, яка ним виготовляється, до відома споживачів. І ця реклама повинна бути ефективною, тобто вона повинна сприяти існуванню зворотного зв'язку, який іде від споживача, на якого направлена інформація, до фірми-відправника інформації. Для підприємства “ Надія ” реклама є вагомим засобом, за допомогою якого підприємство зможе підвищити попит на свою продукцію, що призведе до збільшення обсягів продажу, прибутку і рентабельності. Бо та реклама, яка використовується підприємством, є не досить ефективною. підприємства “ Надія ” потрібно виділяти більше коштів на рекламу і розширювати її на телебачення, газети, журнали;

2) підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості, покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;

3) усунення каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);

4) чітке і своєчасне виконання угод з поставок продукції;

5) підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни відповідали якості продукції.

Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того ж обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, які вкладені в основні і оборотні засоби (наприклад, реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знизить залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнить гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість). Це випливає з самої формули рентабельності виробничих фондів.

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників періоду, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних.

Планування прибутку беруть участь - при організаційній відповідальності за цю справу фінансової служби - всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план буде правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Рентабельність продукції, яка досягнута підприємством в базовому періоді повинна бути скоригованою з урахуванням умов ціноутворення планового періоду. Так ми розраховуємо базову рентабельність, але вона буде відображати лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку. Далі можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому періоді для зростання прибутку, а саме за рахунок:

ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, і отже, прибутку від реалізації;

структурних зрушень в асортименті продукції, що виробляється і реалізується в бік випуску рентабельнішої продукції.

Враховуючи ці резерви розраховують скориговану базову рентабельність продукції підприємства.

Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту й інших цінностей. Фінансові ресурси, вкладені в такі активи, уповільнюють обіговість коштів підприємства, і природно знижують рентабельність виробництва.

Для підприємства важливо, щоб воно мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Маючи щоденні дані про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу:

1) оперативно впливати на цей процес;

2) оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку з точки зору потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба у координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо зменшують чистий прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства, в тому числі вони негативно впливають на рентабельність підприємства. Тому кожний факт збитків має бути оцінений з точки зору відповідальності конкретних посадових осіб, з чиєї вини вони скоїлися, і з точки зору розробки заходів щодо недопущення їх у майбутньому.

Отже, підприємства повинні активно шукати всі можливі шляхи вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної продукції, що повинно сприяти зростанню рентабельності підприємства.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства.

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Інституціональні механізми.

Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Інфраструктура.

Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.



Висновки

Зараз існує багатоманітність форм власності, істотно змінилися відносини підприємств з державою та іншими суб'єктами ринку. Економічна свобода, як умова і наслідок ринкових відносин, ставить більш високі вимоги до рівня господарювання й економічної діяльності підприємства. Основне завдання підприємства на сучасному етапі - виробництво високоякісної, конкурентоспроможної продукції, яка буде користуватися попитом серед споживачів, реалізація цієї продукції і отримання максимально можливого рівня прибутку.

Результат діяльності фірми оцінюється системою показників, основним з яких є рентабельність, яка визначається відношенням прибутку до одного з показників функціонування підприємства. Рентабельність дозволяє виявити економічну ефективність роботи підприємства.

Прибутковість діяльності будь-якого підприємства визначає його функціонування незалежно від економічної політики держави. І прибуток є основним спонукальним мотивом здійснення будь-якої підприємницької діяльності, оскільки забезпечує збагачення власників підприємства через дохід на вкладений капітал. Наймані працівники також зацікавлені в збільшенні прибутковості підприємства, яка певною мірою є не тільки гарантом їх зайнятості (довгострокова перспектива), але й забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці і задоволення соціальних потреб (короткострокова перспектива).

Крім того, прибуток через систему податкових платежів дозволяє формувати доходну частину державних бюджетів усіх рівнів, створюючи тим самим базу економічного розвитку держави в цілому. Таким чином, забезпечуючи інтереси держави, власників і персоналу підприємства, прибуток і рентабельність, яка його вимірює, є одними з найважливіших показників оцінки ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

Високий рівень рентабельності дає перевагу будь-якому підприємству в залученні інвестицій, одержанні кредитів, в виборі постачальників тощо, що визначає конкурентоздатність, а також ступінь незалежності підприємства від неочікуваних змін ринкової кон'юнктури. В зв'язку з цим питання аналізу рівня рентабельності підприємства з метою виявлення шляхів її підвищення одержали винятково важливе значення.

Підводячи підсумки даної роботи, можна сказати, що на сьогоднішній день існують ще певні неточності у визначенні показників рентабельності підприємства. Зокрема, науковцями ще точно не досліджено, за яким показником прибутку розраховувати коефіцієнти рентабельності: за чистим прибутком, за валовим прибутком чи за прибутком від операційної діяльності. Єдиної думки щодо цього питання не існує, тому потрібно ще значні доопрацювання в даній сфері.

Кожне підприємство прагне збільшити рентабельність своєї продукції, ресурсів, що використовується. Адже підвищення рентабельності сприяє покращенню фінансового стану підприємства.

Аналізуючи рентабельність малого підприємства , можна побачити, що в цьому напрямку тут відбулися значні зрушення. До цього призвели наступні чинники:

- збільшення доходу від реалізації продукції на 4262,4 тис. грн.:

- збільшення валового прибутку на 5534 тис. грн.

Проте в діяльності підприємства є ще певні недоліки, усунення яких сприятиме зростанню рентабельності. До них належать:

- збільшення адміністративних витрат на 2018 тис. грн., що складає 60,6 %.:

- зменшення чистого прибутку на 210,7 тис. грн.



Список використаних джерел

1. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: /О.М Бандурка, М.Я Коробов .,К.І Орлов та інші, //Либідь., 1998. - 312с.

2. Бець М. Планування рентабельності виробництва / Економіка України. /М. Бець - 2000. - №2. - С. 40-45.

3. Васильєв В.В. Шляхи підвищення результативності українських підприємств. /В.В Васильєв - 2000. - №12. - С. 11-14.

4. Діденко В.М. Загальна теорія фінансів: Підручник. /В.М Діденко, В.Д. Попова , В.В. Прядко //- Чернівці: Ратуша, 2000. - 640с.

5. Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

6. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. /І.В. Зятловський - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 400с.

7. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник. /В.М. Івахненко - К.: Знання - Прес, 2000. - 207с.

8. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник./К.В. Ізмайлова - К.: МАУП, 2000. - 152с.

9. Коніщева Н. та інші. Аналітичні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства /Н.Коніщева // Економіст. - 2001. - №2. - С. 43-45.

10. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. /М.Я. Коробов - К.: Либідь, 2000. - 285с.

11. Крейнина П.Я. Финансовое состояние предприятия: Методы оценки. /П.Я. Корейнина - М.: ЦКЦ «ДИС», 1997. - 345с.

12. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: /В.О. Мец //Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 132с.

13. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств/ О.В. Павловська // Фінанси України. - 2001. - №11. - С. 54-60.

14. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств./А.М. Поддєрьогін - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.

15. Покропивний В.Г. Економіка підприємств: / В.Г. Покропивний / Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 347с.

16. Поліщук Н. До проблеми регулювання результативності підприємства // Економіст. - 2001. - №2. - С. 43-46.

17. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. / П.Я. Попович - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 207с.

18. Савчук В.П. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємства//В.П. Савчук,О.В. Москаленко// Фінанси України.- 2002. - №1.- С.50-60.

19. Чуй І.Р. Фінансовий стан підприємства і механізм його стабілізації // Фінанси України./ І.Р. Чуй - 1999. - №11. - С. 31-35.

20. Хом'як Р.Л., Скибінська З.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навчальний посібник. - Львів: "Магнолія 2006", 2008. -205 с. [Електронний курс] - Режим доступа http://www.onpmb-finance.com/133_Analiz_rentabelnosti_65.html#65

21. Шеремет А.Д., Финансы предприятий: Учебное пособие.//А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулин - М.: Инфра-М, 1998. - 343с.



Додаток А

Баланс підприємства

Форма №1

Актив	Код	На початок року	На кінець року
1	2	3	4
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи	О10	21	17
Незавершене будівництво	О20	66995	71703
Основні засоби:
залишкова вартість	О30	196071	232026
первісна вартість	О31	432878	481183
знос	О32	236807	249157
Довгострокові фін.інвестиції	О40; О45	2150	3095
Відстрочені податкові активи	О60	0	0
Усього за розділом 1	О80	265197	306841
ІІ.Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	40187	34235
незавершене виробництво	120	36497	33477
готова продукція	130	16241	23981
Дебіторська заборгованість	160; 170	14816	15766
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти	230; 240	141	94
Усього за розділом ІІ	260	107882	107553
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	251	251
Баланс	280	373348	414645
Пасив	Код	На початок року	На кінець року
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	155682	155682
Нерозподілений прибуток	350	146304	163311
Усього за розділом 1	380	301986	318993
ІІ. Забезпечення виплат наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400		0
Цільове фінансування	420	42731	39388
Усього за розділом ІІ	430	42731	39338
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Кредити банків	440		70
Інші довгострокові зобов'язання (облігації)	450	0	37400
Усього за розділом ІІІ	480	0	37470
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	15878	3419
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	9769	11544
Поточні зобов'язання за розрахунками
з бюджетом	550	1089	1273
з оплати праці	580	1371	1792
Усього за розділом ІV	620	28107	18028
V. Доходи майбутніх періодів	630	524	766
Баланс	640	373348	414645



Додаток Б

Звіт про фінансові результати підприємства № 2 тис. грн.

Форма №2

№	Стаття	Код	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4	5
	І. Фінансові результати
1.	Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	О10	472262,4	468000
2.	Податок на додану вартість	О15	78710,4	78000
3.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	О35	393552	390000
4.	Собівартість реалізованої продукції	О45	348018	350000
5.	Валовий прибуток (збиток)	О50	45534	40000
6.	Інші операційні доходи (оренда, курсові різниці, реалізація оборотних активів, економічні санкції)	О60	2458	2300
7.	Адміністративні витрати	О70	5346	3328
8.	Витрати на збут	О80	4139	2117
9.	Фінансовий результат від оперативної діяльності (прибуток, збиток)	100	38507	38911
10.	Дохід від участі в капіталі	110	1066	813
11.	Інші фінансові доходи	120		150
12.	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток, збиток)	170	39573	39874
13.	Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	11871,9	11962,2
14.	Чистий прибуток	220	27701,1	27911,8
	ІІ. Елементи операційних витрат
1.	Матеріальні затрати	230	182327	193007
2.	Витрати на оплату праці	240	120336	130036
3.	Відрахування на соціальні заходи	250	41390	21210
4.	Амортизація	260	12350	9842
5.	Інші операційні витрати	270	1100	1350
	Разом	280	357503	355445

Размещено на Allbest.ru

...