Зовнішня торгівля і зовнішньоторгівельна політика України

експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару (товарів) без зазначення конкретних країн (груп країн), в які товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

- групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, у які товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлюються для товару із зазначенням конкретної країни, у яку товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, запроваджено антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти. Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти. Відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціальних правових режимів, застосування спеціальних санкцій за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність тощо.

Крім того, в Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

3. РОЛЬ І МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

3.1 Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії України

В розробці стратегічної програми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України існують фундаментальні положення і принципи. Щонайперше, йдеться про забезпечення суверенітету України в світогосподарських зв'язках, гарантування її національної зовнішньоекономічної безпеки. По-друге, вся розгалужена сукупність зовнішньоекономічних зв'язків повинна ґрунтуватись на суворо еквівалентному, взаємовигідному обміні, міжнародному поділі і кооперації праці. По-третє, взаємодія із світовим господарством має спиратись на комплексну, гнучку і динамічну державну зовнішньоекономічну політику, в основі якої максимальна господарська свобода безпосередніх виробників та експортерів товарів і послуг - підприємств, фірм, банків, корпорацій, концернів, кооперативів, юридичних і фізичних осіб.

По-четверте, відкритість економіки для широкої і взаємовигідної участі у регіональних і світових господарських і валютно-фінансових системах і структурах. Виходячи з цих основоположних принципів, можна сформулювати головні складові елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України. Вона включає в себе:

Створення потужного експортного сектора.

Національна конвертована валюта.

Залучення іноземних інвестицій на основі створення спільного підприємництва, вільних економічних зон, інших форм спільного підприємництва із зарубіжним капіталом.

Лібералізацію імпорту.

Проведення зарубіжної підприємницької діяльності.

Розбудову розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту (банки, біржі, страхові компанії, консалтинг, аудит, лізинг тощо).

Гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну політику, яка стимулює диверсифікацію експортно-імпортних відносин.

Поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об'єднання та організації.

Кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Головне завдання полягає у тому, щоб визначити етапи, напрями, форми і засоби реалізації зовнішньоекономічної стратегії. Тому, слід охарактеризувати кожний елемент концепції.

І. Створення експортного сектора. Визначаючи пріоритети у розвитку експортного сектора, слід назвати передусім основні потенціальні галузі експорту України. До них належать такі, як:

- високотехнологічні, наукомісткі галузі машинобудування;

- агропромисловий комплекс, спрямований насамперед на країни СНД та партнерів із числа країн, що розвиваються;

- «ноу-хау», різні послуги, особливо туризм;

- видобувна і металургійна галузі промисловості, зокрема, потенціал чорної металургії;

- транзитне перевезення вантажів, нафти, газу тощо.

ІІ. Введення національної конвертованої валюти. Крім внутрішньої стабілізації (фінансової, бюджетної, цінової), як свідчить досвід індустріальних держав, за умов демонетаризації золота головною гарантією введення і підтримки валютної конвертації є товарна конвертованість.

Тобто лише за наявності потужного і зростаючого потоку на світові ринки конкурентноздатних товарів і послуг, що користуються сталим попитом, буде і відповідний попит на національну валюту, а отже, і її конвертація у валюти інших держав. Золотовалютні резерви відіграють допоміжну роль як фактор стабілізації національної грошової одиниці і регулювання її поточного курсу. Вирішальне значення має товарна інтервенція, завоювання надійних місць на світових ринках товарів і послуг, технологій і капіталів, фінансових і грошових.

ІІІ. Залучення іноземних інвестицій. Це - важливий додатковий фактор економічного відродження України, створення розвиненого експортного сектора. Основні принципи залучення іноземного капіталу - надання зарубіжним інвесторам прав і можливостей, адекватних тим, якими користуються національні суб'єкти господарської діяльності. Винятки складають пільги, що надаються у спеціальних зонах або у разі включення спільного підприємництва до державних програм, які передбачають надання відповідних пільг.

IV. Лібералізація імпорту. Серед пріоритетів державної імпортної політики - залучення сучасної техніки і технологій, «ноу-хау», інжинірингових послуг. У поєднанні з нашим, досить високим загальноосвітнім і професійним рівнем працівників, саме такий підхід дасть найвагоміший результат і найвищий ефект. Очевидно, доцільною була йвагоміший результат і найвищий ефект. Очевидно, доцільною була би розробка державної програми технологічної модернізації виробництва на базі новітніх зарубіжних технологій шляхом визначення джерел фінансування та найголовніших галузей економіки, які є визначальними в системі науково-технічного прогресу.

Другим важливим напрямком імпортної політики є охорона здоров'я, розвиток медичної промисловості, медичних закладів. Розбудова із зарубіжною участю блоку галузей охорони здоров'я набуває першорядного економічного і соціального значення.

Нарешті, третій напрям включає в себе сукупність галузей продовольчого комплексу, харчової промисловості країни. Оснащення галузей харчової промисловості новітньою технікою і технологією, забезпечення умов надійного зберігання сільськогосподарської продукції спроможне, нарешті, не лише розв'язати продовольчу проблему, й створити необхідні експортні ресурси продовольства з метою отримання вільноконвертованої валюти.

V. Проведення зарубіжної підприємницької діяльності. Нинішня зовнішньоекономічна політика по суті є пасивною, тимчасовою, перехідною.

Зарубіжна підприємницька діяльність може здійснюватися за наявності вільних капіталів, досвіду, підготовлених кадрів шляхом створення за кордоном спільних підприємств і фірм з участю українського капіталу, заснування філіалів банків, інших структур, які сприяли б просуванню товарів і послуг на світові ринки.

VI. Розбудова розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту. Із заснуванням Експортно-імпортного банку України започатковано формування системи зовнішньоекономічної інфраструктури. Вона має доповнюватись за рахунок комерційних банків, міжнародної фондової і товарних бірж, транснаціональних банків, аудиторських фірм, лізингових підприємств тощо. Для досягнення помітних зрушень у зовнішньоекономічній сфері потрібна сучасна, оснащена відповідною технікою і системою електронного зв'язку ринкова інфраструктура, яка притягувала, а не відштовхувала, як це відбувається зараз, іноземних підприємців на ринок України.

VII. Ключовою ланкою зовнішньоекономічної стратегії є податкова, депозитна, цінова, кредитна, фінансова і валютна політика. Світова практика свідчить, що ділова активність і господарська енергія як внутрішніх товаровиробників і експортерів, так і зарубіжних інвесторів та банкірів вирішальною мірою залежить від створення в Україні сучасної податкової системи на експорт, імпорт, прибуток спільних підприємств тощо.

Враховуючи досвід зарубіжних країн щодо стимулювання експортних галузей, слід закріпити положення про компенсацію експортоорієнтованим виробництвам податку на додану вартість при перетинанні товарами митних кордонів України. Варто було б також запровадити для експортних виробництв пільгові умови кредитування інвестиційних програм і проектів.

Цінова політика вже зараз повинна орієнтуватись на зближення внутрішніх і світових цін, депозитна - на світові грошові ринки.

VIII. Зовнішньоекономічна стратегія передбачає вибір географічного середовища, в якому найбільш доцільно і органічно досягається реалізація, в якому найбільш доцільно і органічно досягається реалізація економічних інтересів. Найсприятливішим економічним регіоном для України є європейський. Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій, історичні і духовні традиції, більша чи менша близькість рівнів економічного і науково-технічного розвитку роблять його головним на даному етапі формування і диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків України. Значно більших імпульсів з боку держави потребують двосторонні зв'язки з окремим країнами Європи. Водночас слід наполегливіше шукати шляхів до розвитку форм багатостороннього співробітництва, насамперед з Європейським Союзом, з Чорноморською економічною зоною. Не варто ігнорувати і багатосторонні структури, які створюються на нових принципах серед країн Східної Європи і СНД. Зовнішньоекономічні пріоритети України можна систематизувати за такими ознаками:

регіональні (насамперед пов'язані з країнами СНД та іншими державами колишнього СРСР і Східної Європи);

світові, тобто ті, що включають взаємозв'язки з іншими країнами світового співтовариства;

глобальні, які охоплюють стосунки з міжнародними і валютно-фінансовими, кредитними і торгівельними організаціями.

Суттєвими блоками усіх трьох вищезазначених рівнів є, по-перше, проблеми валютного регулювання, платіжного і торгівельного балансу, валютного курсу. По-друге, питання залучення іноземних кредитів, зарубіжних інвестицій та фінансової допомоги. По-третє, гармонізація національного законодавства з митного та нетарифного регулювання з вимогами і правилами СОТ. Нарешті, важливим моментом є необхідність спиратися на галузі порівняльної та конкурентної переваги при розбудові експортного сектора України з урахуванням їх фактороінтенсивності.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень з України є тісна співпраця з індустріально розвиненими країнами. Взагалі, взаємодія України з міжнародними валютно-фінансовими інститутами, з одного боку, спонукає урядові кола до прискорення радикальних економічних реформ та стабілізації фінансового економічного становища, з іншого, - сприяє отриманню необхідних коштів для розв'язання гострих поточних питань бюджетного дефіциту, врегулювання платіжних відносин, здійснення конкретних проектів у напрямі ринкової трансформації економіки України.

Важливою проблемою поглиблення взаємодії економіки України зі світовим господарством є гармонізація її зовнішньоторгівельних правил з вимогами і нормами СОТ. Приєднання України до СОТ вимагає суттєвого доопрацювання зовнішньоекономічного законодавства, приведення його у відповідність із загальноприйнятими у світовому співтоваристві процедурами, кількісними і якісними співвідношеннями. Йдеться про вдосконалення торгівельної, тарифної, податкової, фінансової, інвестиційної бази в Україні згідно зі світовими нормами і стандартами як передумову органічного, найбільш повного включення економіки України у міжнародні господарські стосунки.

3.2 Стан, проблеми і перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України

Україна належить до держав з відкритою економікою, на яку припадає 0,07% світового ВВП і 0,3% світового експорту. Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США.

Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35% (табл. 1). Починаючи з 2002 року, намітилася негативна тенденція витіснення українських товарів з найпривабливіших ринків - ЄС і Північної Америки. Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер (табл. 2, табл. 3).

Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Ця обставина зумовлює його вразливість до змін у зовнішній кон'юнктурі, яка залишається головним чинником динаміки експорту. Така структура свідчить, що формування зовнішнього сектору відбувається на основі використання природних конкурентних переваг. Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. Зміцнює свої позиції в експорті товарів машинобудівна галузь.

В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт. Так, у 2004році темп зростання експорту становив 11,6%, а імпорту - 13,03%.

У структурі імпорту домінують інші складові, у порівнянні з експортом.

Так, у структурі імпорту переважає природний газ, машини й устаткування, сира нафта. Ці галузі забезпечують загальне зростання імпорту. Знижується частка імпорту електроенергії і практично всіх видів продукції тваринництва при одночасному зростанні їх експорту з України, що свідчить про початок піднесення в цих галузях. Особливістю зовнішньої торгівлі України є розвиток зустрічної торгівлі і перш за все бартерних операцій. Це є наслідком нескоординованих механізмів зовнішньоторгівельної, податкової та валютної політики. Бартерна торгівля має матеріалізовану форму збереження валютної виручки. Бартерна форма торгівлі є найпоширенішою на ринках продукції хімічних, металургійних, машинобудівних виробництв.

У зустрічній торгівлі широко використовуються експортно-імпортні операції на основі давальницької сировини. За своїм вартісним обсягом ці операції дорівнюють експорту до Франції. Найбільші обсяги такої сировини надходять до Росії, Литви, Польщі, Нідерландів. Перероблення давальницької сировини на території України зростає. Основними постачальниками її є Ірландія, Росія, Німеччина, Казахстан, Швейцарія.

Сировинна спрямованість українського експорту свідчить про атрофію переробної промисловості. Вітчизняні виробники мають обмежені можливості в закупівлі необхідної сировини і виготовленні відповідної продукції внаслідок низької платоспроможності. Не маючи попиту на внутрішньому ринку, сировина спрямовується за кордон для виготовлення з неї продуктів, які повертаються на ринки України, витісняючи вітчизняних виробників. Закони ринку вимивають вітчизняні товари, потребують інтенсивного використання природних конкурентних переваг. Сучасний стан зовнішньої торгівлі послугами в Україні характеризується стан зовнішньої торгівлі послугами в Україні характеризується перевищенням експорту українських послуг над імпортом приблизно на 15%.

У структурі експорту послуг домінуючу позицію посідають транспортні послуги (72,3%), особливо послуги трубопровідного транспорту; подорожі (16,8%); послуги с утриманням Чорноморського флоту Росії на території України (2,1%); послуги зв'язку(1,9%); а в структурі імпорту - подорожі (18,9%), наукові та конструкторські розробки (13,9%), транспорт (13,8%), технічна допомога (10,2%), будівельні послуги (6,1%).

Головними експортерами послуг є країни СНД (60,7%), країни ЄС (15,5%), країни Азії (7,5%), а імпортерами - країни Америки (26,5%), ЄС (23,9%), СНД (20,3%).

В цілому, український ринок послуг ще недостатньо розвинутий, на ньому досить вузький спектр секторів, у яких спостерігається активність і розвиток. Україна має перспективи для розвитку таких секторів послуг, як:

послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні),

фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові,

транспортні послуги (морський, річковий, авіаційний, космічний,

автомобільний, залізничний, трубопровідний транспорт),

комп'ютерні та пов'язані з ними послуги,

науково-дослідницькі послуги,

будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги,

послуги туризму,

послуги, пов'язані з охороною здоров'я.

У секторах телекомунікаційних і фінансових послуг вагоме значення має наявність капіталів. У сфері фінансових послуг діє значна кількість відносно невеликих банків. Слабкість інститутів фінансового посередництва та інфраструктури у секторі телекомунікацій створює перешкоди для економічного зростання, не сприяє швидкому запровадженню новітніх технологій. Іноземні інвестиції у ці сектори можуть принести більш перспективні, економічні нові технології.

Україні, як транзитивній державі, необхідно приділяти більшу увагу, крім трубопровідного транспорту, розвитку інших видів транспортних послуг. Завдяки технологічним можливостям та потенціалу в галузях літакобудування і суднобудування, Україна має хороші перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов'язаних з розвитком і обслуговуванням.

Україна має також значний науково-технічний потенціал та напрацювання у багатьох наукоємних галузях (літако- і ракетобудування, супутникові технології, інформатика, біотехнології тощо). Розвиток секторів комп'ютерних, науково-дослідницьких та пов'язаних з ними послуг сприятиме стимулюванню технологічного прориву у різних секторах економіки, розширенню використання інформаційних технологій, розвитку національної інформаційної структури.

3.3 Лібералізація зовнішньої торгівлі. Заходи й інструменти політики обмеженого протекціонізму

Лібералізація зовнішньої торгівлі в усіх постсоціалістичних трансформаційних економіках має дуже велике значення. Від неї залежить вирішення низки важливих проблем економічного розвитку, зокрема:

розвиток адаптивних можливостей народногосподарської структури до цін світового ринку, що позитивно впливають на формування раціональної структури народного господарства;

лібералізація має властивість інтенсифікувати конкуренцію на внутрішньому ринку, а це сприяє розмиванню існуючих у перехідній економіці монопольних структур;

вільна торгівля дає змогу розширити складові сукупного попиту, що стимулює зростання сукупної пропозиції та зумовлює економічне зростання в країні загалом;

створюються передумови для вияву фактора надлишковості, який, ґрунтуючись на обміні результатами науково-дослідних робіт, дає змогу мінімізувати витрати ресурсів завдяки усуненню дублювання наукових розробок у різних країнах;

на основі фактора надлишковості відбувається формування додаткового технологічного ефекту, який має місце й у виробництві товарів.

Таким чином, з лібералізацією зовнішньоторгівельних відносин відкриваються можливості економічного та науково-технічного прогресу суспільства, його розвиту як інтегрованого елемента світо господарських зв'язків.

Перші важливі кроки щодо лібералізації зовнішньої торгівлі було зроблено в Україні у 1993 р. Зокрема, Єдиним митним тарифом України, що набрав чинності в січні 1993р., запроваджувалися ставки імпортного мита на рівні 0-10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні ті тютюнові вироби). При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинутих країн оподатковувалися за пільговими ставками. Виняток становили товари, що підлягають експортним обмеженням у рамках міжнародних угод. Водночас заходи щодо лібералізації зовнішньоторгівельної діяльності практично не вплинули на проведення операцій з імпорту товарів. Захисні заходи для імпорт4у не тільки збереглися, а й по деяких товарних групах навіть посилилися.

В умовах системної кризи багато імпортних товарів витіснили споживання якісніших, але дорожчих вітчизняних товарів, і тому, перехідна економіка України стала відчувати додатковий тиск від лібералізації зовнішньої торгівлі, що загрожувало знищенням вітчизняного виробництва. А якщо країна має певні конкурентні переваги, то вона зацікавлена у здійсненні політики фритредерства у відповідних сферах, інакше необхідна політика протекціонізму. Щодо України, яка відстає в техніко-технологічному розвитку, то її зовнішньоторгівельна політика повинна будуватися з урахуванням двох обставин:

- з одного боку, ринки споживчих товарів, що можуть бути об'єктами політики протекціонізму практично завжди;

- з іншого - ринки інвестиційних товарів. Протекціоністські заходи щодо цих товарів повинні бути вибірковими, так як, по-перше, ці товари визначають конкурентні переваги країни; по-друге, інвестиційні товари користуються обмеженим попитом; по-третє, ринки таких товарів відчутно реагують на зміну господарської кон'юнктури.

Взагалі, протекціонізм і торговельні преференції потребують обережного використання і гнучкості зовнішньоекономічної політики. Вони повинні бути пристосовані до конкретних умов господарського моменту і бути готовими згорнутися із зміною обставин. Отже, тимчасовий захист трансформаційної економіки від міжнародної конкуренції цілком обґрунтований. Державна протекція робить можливим процес пристосування рівня і структури національної економіки до раціонального використання наявних економічних ресурсів.

Інструменти політики протекціонізму об'єднують у дві групи: тарифні та нетарифні. Основу тарифних інструментів становить митний тариф. Митний тариф у практичній економічній політиці - це систематизований перелік мит, якими обкладаються товари при імпорті або експорті з даної країни. Ліберальний режим Єдиного митного тарифу 1993р. проіснував недовго, так як за 5 років така митна політика дестабілізувала зовнішню торгівлю. Тому, у 1999р. завершено підготовку проекту нового Єдиного митного тарифу, який складається з 21 розділу і охоплює 27 груп товарів. Він створений на сучасній Гармонізованій системі опису і кодування товарів, яку покладено в основу Української класифікації товарів.

За проектом нового Єдиного митного тарифу 78% всіх тарифних ставок класифікуються як адвалерні, 18%- як специфічні, 4%- як комбіновані. Найвищі ставки мита встановлено на сільськогосподарську та харчову продукцію, алкогольні й тютюнові вироби, продукцію легкої промисловості.

Найнижчі та нульові ставки встановлено на мінеральні продукти, деревину, окремі види машин та устаткування, твори мистецтва й антикваріат. З прийняттям нового Єдиного митного тарифу в Україні запроваджено цілісну систему оподаткування товарів імпортним митом і створено умови для приєднання країни до СОТ.

В Україні використовуються всі види мит: експортні, імпортні, транзитні. Сфера застосування експортного мита надзвичайно вузька - це переважно сільськогосподарська продукція.

Імпортне мито - найбільш ефективний інструмент захисту національного ринку. Імпортне мито в Україні може розраховуватися за преференційними, пільговими та повними ставками.

Основними інструментами нетарифного захисту внутрішнього ринку України є ліцензування та квотування зовнішньоторгівельних операцій. Ліцензії, які використовуються в Україні поділяються на 3 категорії: генеральні, разові та відкриті. Квоти застосовуються такі, як: глобальні, групові, індивідуальні.

Поряд з квотуванням та ліцензуванням широко застосовуваними нетарифними інструментами захисту внутрішнього ринку є адміністративні заходи - це митні формальності, технічні та санітарні норми й стандарти, вимог до упаковки і маркування.

Крім податків і митних платежів, в Україні використовуються й інші бюджетні інструменти, зокрема різноманітні гербові, статистичні, прикордонні збори, що також спрямовані на обмеження імпорту Таким чином, обрана українською державою політика протекціонізму спрямована на захист внутрішнього ринку й підтримку вітчизняного виробника. Її інструменти - як спеціальні (зовнішньоторгівельні), так і загальноекономічні. Ефективність їх дій неоднакова. Загальноекономічні інструменти, насамперед монетарна політика, не націлені безпосередньо на розв'язання проблем розвитку зовнішньої економіки, тому їх вплив на зовнішню торгівлю конфронтує з цілями створення ефективного зовнішнього сектора. Спеціальні та бюджетні інструменти безпосередньо впливають на поведінку суб'єктів світового ринку.

ВИСНОВКИ

1. Включення України в систему світогосподарських зв'язків вимагає серйозної адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно серйозних вимог, котрі диктують світове господарство та його економічні інститути. Уповільнення темпів реформ, а також невизначеність політичного курсу ставить Україну перед загрозою втрати шансу входження до світової спільноти. Істотним чинником проведення реформ в Україні є структурна перебудова економіки.

2. Програма «Україна - 2010» визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного поділу праці. Це відбувається з нарощенням експорту та одночасним скороченням промислового імпорту.

Передбачається подальший розвиток режиму вільної торгівлі з країнами СНД. Створюватимуться умови для вступу до Світової організації торгівлі.

3. Останнім часом Україна почала використовувати нові форми включення у світовий економічний простір. Це, зокрема: вільні або спеціальні економічні зони; єврорегіони; морські економічні райони міжнародного співробітництва; спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; міжнародні транспортні коридори.

4. Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної світової суші і чисельність населення на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної сировини і продуктів його переробки.

5. Географічна структура зовнішньої торгівлі України носить відносно стабільний характер. На початку 2004 р. домінуючу роль у цій галузі продовжують грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина. Однак у порівнянні з відповідним періодом попереднього року імпорт із країн СНД зменшився на 15,7%. Основними торгівельними партнерами України є Росія, Німеччина, Туркменістан, США. Україна експортує свої товари в 201 країну світу, при цьому лідирує Європа, частка якої в загальному обсязі експорту 35%. Товарна структура експорту України носить чітко виражений сировинний характер. Взагалі, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем обробки (близько 66%). Зростання українського експорту досягається за рахунок чорних металів. Частка інших видів продукції незначна. В Україні імпорт товарів збільшується вищими темпами, ніж експорт.

6. Основна стратегічна задача для України - перехід до розвитку на стратегічна задача для України - перехід до розвитку економіки, орієнтований на експорт, і отже, на виробництво товарів, здатних конкурувати на світовому ринку.

7. Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій; розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму. Однією з форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Наступною формою є митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

8. Головні складові елементи системи зовнішньоекономічної стратегії України - це створення потужного експортного сектора; національна конвертована валюта;

залучення іноземних інвестицій на основі створення спільного підприємництва; лібералізацію імпорту; проведення зарубіжної підприємницької діяльності;

розбудову розгалуженої системи зовнішньоекономічного менеджменту; гнучку податкову, цінову, депозитну, кредитну, фінансову і валютну політику;

поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об'єднання та організації; кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

9. Особливістю зовнішньої торгівлі України є розвиток зустрічної торгівлі і перш за все бартерних операцій. Це є наслідком нескоординованих механізмів зовнішньоторгівельної, податкової та валютної політики. Бартерна торгівля має матеріалізовану форму збереження валютної виручки.

10. Сировинна спрямованість українського експорту свідчить про атрофію переробної промисловості. Вітчизняні виробники мають обмежені можливості в закупівлі необхідної сировини і виготовленні відповідної продукції внаслідок низької платоспроможності. Не маючи попиту на внутрішньому ринку, сировина спрямовується за кордон для виготовлення з неї продуктів, які повертаються на ринки України, витісняючи вітчизняних виробників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Господарський кодекс України, Київ, 2004р., 208 с. (с 187-197)

2. Декрет КМУ «Про єдиний митний тариф України» від 11 січня 1993р. №4-93

3. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р.

5. Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991

6. «Україна у цифрах у 2004 році» Державний комітет статистики України за редакцією Осауленка О.Г., Київ 2005р. (с. 143, 149)

7. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В.Є., Гетьман О.О. «Зовнішньоекономічна діяльність підприємств» - підручник для ВУЗів, Київ, 2004р., 580 с.

8. Ватманюк З.Г., Панчишин С.М., Грабинський І.М. «Економіка» навчальний посібник, Київ, «Либідь», 1999р. - 384 с.

9. Гальчинський А.С. , Єщенко П.С. «Основи економічних знань» - навчальний посібник, 2-ге видання, перероблене і доповнене, Київ, 2002р., 543 с.

10. Гребельник О.П. «Основи зовнішньоекономічної діяльності» - підручник, Київ, 2004 р., 384 с. (с. 43-68)

11. Козак Ю.Г., Новацький В.М. «Зовнішньоекономічна діяльність» - навчальний посібник, Одеса, Астропринт, 2001р. (с.10-23)

12. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г. , Макогон Ю.В. «Міжнародна економіка» -навчальний посібник, видання 2-ге, перероблене та доповнене, Київ, 204р., 672с. (с.355-365, 584-611)

13. Мамалуй О. «Основи економічної теорії» - підручник, Київ, «Юрінком Інтер», 2003р. - 480 с.

14. Рокоча В.В. «Міжнародна економіка: теорія та політика» - навчальний посібник, книга І, Київ «Таксон» 2000р. - 320 с. (с.286- 294)

15. Румянцев А.П. «Зовнішньоекономічна діяльність», Київ, 2003р., 300 с.

16. Філіпенко А.С. «Світова економіка» - підручник, Київ, «Либідь», 2000р.

ДОДАТКИ

Мал. 1 Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Росія

Китай

Білорусь

Туреччина

Італія

Німеччина

Туркменістан

Молдова

Ін. країни Е

Т УКРАЇНА І

Т Росія

Туркменістан

Німеччина

Білорусь

Казахстан

Італія

Ін. країни

Мал. 2 Аналіз експорту за 2004 рік (млн. дол. США)

Мал. 3 Аналіз імпорту за 2004 рік (млн. дол. США)

Таблиця 1

Зовнішня торгівля України товарами по регіонах світу 2004 року

Експорт Імпорт Баланс,

тис. дол.

тис. дол. у % до 2003р. тис. дол. у % до 2003р.

СНД 4675411,34 103,95 8832203,87 109,85 -4156792,53

Європа 5720887,23 122,24 4981651,14 115,54 739236,09

Азія 3970255,13 115,48 970853,21 116,70 2999401,92

Африка 876958,97 119,89 198496,06 145,53 678462,91

Америка 1011871,51 83,11 740873,54 127,43 270997,97

Австралія та

Океанія 7438,76 105,81 51009,66 93,19 -43570,90

Разом 16264734,34 111,61 15775092,66 113,03 489641,68

Таблиця 2

Товарна структура зовнішньої торгівлі у 2004 році (млн. дол. США)

Експорт Імпорт

всього Частка у заг. обсязі, % всього Частка у заг. обсязі,

Всього 32666,1 100,00 28996,8 100,00

Живі тварини та продукція тваринного походження 648,5 1,99 315,0 1,09

Продукти рослинного походження 1135,9 3,48 439,5 1,52

Жири та олії тваринного та рослинного походження 545,8 1,67 149,3 0,51

Готові харчові продукти 1140,7 3,49 1004,6 3,46

Мінеральні продукти 4324,3 13,24 10845,4 37,40

Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості 2781,9 8,52

2248,4 7,75

Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 439,2 1,34 1406,6 4,85

Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них 207,2 0,63 72,9 0,25

Деревина та вироби з деревини 516,5 1,58 156,3 0,54

Маса з деревини або з інших целюлозних матеріалів 392,8 1,20 785,2 2,71

Текстиль та вироби з текстилю 882,6 2,70 992,2 3,42

Взуття, головні убори, парасольки 121,8 0,37 43,5 0,15

зуття, головні убори, парасольки 121,8 0,37 43,5 0,15

Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла 280,9 0,86 391,2 1,35

Недорогоцінні метали,вироби з них 13048,0 39,94 1752,9 6,05

Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх

частини 3031,6 9,28 4740,7 16,35

Транспортні засоби та шляхове обладнання 2034,8 6,23 2494,4 8,60

Прилади оптичні, для фотографування, медико-хірургічні, музичні

інструменти 592,3 1,81 559,6 1,93

Різні промислові товари 170,9 0,52 241,9 0,83

Твори мистецтва 0,1 0,00 0,9 0,00

Товари, придбані в портах 9,3 0,03 140,1 0,48

Різне 360,9 1,10 216,3 0,75

2005р. (січень - листопад) 31140,6 --- 3248,8 ---

Таблиця 3

Структура експорту-імпорту послуг у 2004 році (млн. дол. США)

Експорт Імпорт

всього Частка у заг. обсязі, % всього Частка у заг. обсязі,

Всього 5307,9 100,00 2058,6 100,00

ТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ: 4041,8 76,1 457,2 22,2

морського транспорту:

пасажирського

вантажного

інші 653,2

585,7 16,2

89,7 44,4

39,2 9,7

повітряного транспорту:

пасажирського

вантажного

інші 458,1

226,4

146,9 11,3

32,1 137,6

103,4 30,1

залізничного транспорту:

пасажирського

вантажного

інші 717,3

124,7

336,9

255,7 17,7

35,6 226,3

117,0 49,5

трубопровідного транспорту 1887,1 46,7 4,0 0,9

іншого транспорту:

пасажирського

вантажного

інші 326,1

185,0

126,0 8,1

38,6 44,9

20,2 9,8

Подорожі 162,3 3,1 100,4 4,9

Послуги зв'язку 125,3 2,4 106,1 5,1

Будівельні послуги 98,2 1,8 90,6 4,4

Страхові послуги 18,2 0,3 94,2 4,6

Фінансові послуги 23,9 0,4 125,3 6,1

Комп'ютерні послуги 21,1 0,4 74,7 3,6

Роялті та ліцензійні послуги 24,6 0,5 92,2 4,5

Інші ділові послуги 30,8 0,6 61,5 3,0

Різні ділові, професійні та технічні послуги 424,0 8,0 296,6 14,4

Послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку 10,3

0,2 40,1 1,9

Державні послуги, не віднесені до інших категорій 1,6 0,1 499,5 24,3

Послуги з ремонту 325,8 6,1 20,2 1,0

Размещено на Allbest.ru

...