Ціноутворення в будівництві

У загальновиробничих витратах переважну питому вагу займають адміністративно-господарські витрати й витрати по організації й провадженню робіт. У сумі ці витрати коливаються від 65,4% (загально будівельні роботи) до 77,1% (монтаж металоконструкцій).

Таблиця 2 - Питома вага статей загальновиробничих витрат у загальній сумі витрат на організацію й керування виробництвом, %

Друге місце в загальновиробничих витратах належить витратам по обслуговуванню робітників і іншим загальновиробничим витратам. На трудомістких видах робіт (на санітарно-технічну, загально будівельну й електромонтажних) найбільшу питому вагу в загальних витратах займають також адміністративно-господарські витрати. На монтажних роботах і монтажі металоконструкцій найбільшу питому вагу займають витрати по організації й провадженню робіт. Таким чином, що визначає статтею в загальновиробничих витратах на загально будівельних, електромонтажних і санітарно-технічних роботах є адміністративно-господарські витрати, а на монтажних роботах і роботах по монтажі металоконструкцій - витрати по організації й провадженню робіт.

Розглядаючи постатейно фактичну структуру загальновиробничих витрат організацій, що здійснюють міське будівництво, можна відзначити її ідентичність структурі, передбаченої в граничних нормах загальновиробничих витрат. У цілому по розглянутому колу будівельних організацій розходження питомих ваг окремих груп загальновиробничих витрат трохи згладжуються. Найбільшої величини досягають адміністративно-господарські витрати й витрати по організації й провадженню робіт. У сумі вони становлять близько 66%.

Таблиця 3 - Структура загальновиробничих витрат в організаціях різного профілю спеціалізації, що здійснюють міське будівництво, %

У практичній діяльності прийнято підрозділяти загальновиробничі витрати на дві групи: умовно-постійні й умовно-змінні. До умовно-постійного відносять такі витрати, абсолютна величина яких протягом тривалого періоду залишається в основному без зміни, тобто на неї не впливає обсяг будівельно-монтажних робіт (за умови збереження структури робіт). До цієї групи відносять: адміністративно-господарські витрати, житлово-комунальні витрати в лінійному будівництві, зношування тимчасових не титульних споруджень і пристосувань, витрати по змісту протипожежної й сторожової охорони, по охороні праці й техніку безпеки, по благоустрої будівельних майданчиків. До умовно-змінного відносять такі загальновиробничі витрати, абсолютна величина яких змінюється залежно від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконуваних власними силами. [32]

Розподіл загальновиробничих витрат на дві зазначені групи має умовний характер, тому що але своїй економічній природі окремі групи загальновиробничих витрат є комплексними калькуляційними статтями витрат, що включають різні економічні елементи, що спричиняється можливість впливу на них великої кількості факторів. Зазначена неоднорідність окремих статей загальновиробничих витрат дозволяє вважати їх умовно-постійними тільки в певних межах. Практика виробничо-господарської діяльності будівельних організацій показує, що абсолютних-постійних витрат не існує. [24]

Аналіз формування загальновиробничих витрат на різних ієрархічних рівнях й в організаціях різної спеціалізації одного рівня підпорядкованості показує, що розподіл загальновиробничих витрат на умовно-постійні й умовно-змінні неоднаково. Як видно з таблиці 1.4, величини умовно-постійних й умовно-змінних загальновиробничих витрат в організаціях, що здійснюють міське будівництво, істотно розрізняються. Так, у загально будівельних організаціях умовно-постійні витрати становлять 60%, а умовно-змінні - близько 40%, у той час як у спеціалізованих організаціях умовно-постійні витрати досягають 55,6%, а умовно-змінні - 44,4%. На рівні головкому звичайно відбувається деяке усереднення цих двох складових загальновиробничих витрат.

На основі аналізу даних, наведених у таблицях 2-4, можна зробити висновок, що структура загальновиробничих витрат, будучи під впливом різних факторів, впливає на формування загальновиробничих витрат. Структура загальновиробничих витрат у будівельній галузі й в окремих організаціях на різних рівнях підпорядкованості не є стабільною. Вона увесь час міняється під впливом визначальних її факторів. Основними такими факторами є потужність організації, рівень продуктивності праці, спеціалізація й кооперування виробництва, технічна оснащеність виробництва, специфічна технологія й організація виробничого процесу, природні й кліматичні умови району провадження робіт й ін.

Таблиця 4 - Розподіл загальновиробничих витрат (по статтям) на умовно-постійні і умовно-змінні головних організаціях, що здійснюють міське будування, %

Ці фактори роблять також істотний вплив і на співвідношення первинних елементів у загальновиробничих витратах (заробітної плати; вартості матеріалів, палива, енергії; амортизації й інших коштів).

Визначальним первинним елементом витрат у загальновиробничих витратах є заробітна плата. Неоднаковість структури загальновиробничих витрат (як по елементах, так і по статтях) у різних організаціях пов'язана з неоднаковим рівнем технічного розвитку.

Інтенсивний розвиток будівництва, впровадження нової технології провадження робіт, сучасних знарядь і предметів праці, а також удосконалювання організаційних форм керування створюють прогресивні зрушення в структурі витрат на керування й організацію будівництва за рахунок підвищення продуктивності праці в сфері управлінських працівників. Загальною закономірністю економіки будівництва є те, що в структурі витрат питома вага упредметненої праці на одиницю виконуваного обсягу будівельно-монтажних робіт підвищується, а живого, навпаки, знижується. Підвищення продуктивності праці забезпечує економію робочого часу й тим самим впливає на співвідношення витрат живої й упредметненої праці в структурі загальновиробничих витрат, оскільки постійно зростає ефективність упредметненої праці, що втримується в засобах виробництва (засобах праці й предметах праці). Технічний прогрес не тільки підвищує продуктивність праці працівників у сфері організації й керування, але й сприяє в такий спосіб збільшенню виробництва продукції на одиницю витрат у сфері керування, тобто забезпечує краще й більше економічне використання виділюваних державою засобів. [32]

2.4 Взаємозв'язок, роль і місце загальновиробничих витрат в загальній системі витрат

Постійні зміни в організації, технології й економіці будівництва значно впливають на процес формування загальновиробничих витрат, склад їхніх статей й їхній зв'язок з виробничими процесами. При цьому економічні особливості загальновиробничих витрат на відміну від прямих витрат викликають істотні розходження у формуванні їхньої величини як у часі, так й у просторі (на різних рівнях керування). Вивчаючи процес формування витрат виробництва в просторі, необхідно відзначити наступне. Так, якщо формування прямих витрат практично завершується на рівні первинних організацій, то формування витрат на керування й організацію будівельного виробництва триває ще на вищих ієрархічних рівнях. Воно відбувається в результаті виробничої діяльності бригад, первинних будівельних організацій, трестів, об'єднань і головних будівельних керувань, тому що кожен рівень керування будівельним виробництвом вимагає певних витрат виробництва у вигляді трудових, матеріальних і фінансових витрат.

Таким чином, загальновиробничі витрати грають дуже важливу роль у діяльності кожної будівельної організації різного рівня підпорядкування і є особливим показником, що характеризує в узагальненому виді якість керування й організації будівельно-монтажних робіт. Чим менше загальновиробничі витрати за умови виконання плану провадження робіт і необхідної якості будівельної продукції, тим вище рівень виробничо-господарської діяльності організації. Рівень загальновиробничих витрат показує, наскільки розумно й ощадливо використає будівельна організація виділювані їй засоби (матеріальні, трудове й фінансові) на керування й організацію виробництва будівельно-монтажних робіт. Величина витрат на керування й організацію будівельного виробництва в цей час усе ще значна й має велику питому вагу в структурі собівартості будівельно-монтажних робіт.

За даними статистичного обліку, у динаміку рівня фактичної величини загальновиробничих витрат у структурі собівартості будівельно-монтажних робіт відбулися істотні зміни. Динаміку співвідношень окремих статей собівартості будівельно-монтажних робіт у будівництві за ряд років можна простежити за даними таблиця 5.

Таблиця 5 - Структура витрат по роках на будівельно-монтажні роботи, %

Співвідношення окремих статей собівартості будівельно-монтажних робіт як у цілому по будівництву, так й у міністерствах й їхніх первинних організаціях не є стабільною. Воно безперервно змінюється під дією різноманітних факторів. Основними з них є: рівень збірності будинків і споруджень; продуктивність праці; спеціалізація, концентрація й кооперування виробництва; комплексна механізація й автоматизація виробництва окремих видів робіт й ін.

Аналіз структури собівартості будівельно-монтажних робіт за ряд років показує стійку різноспрямовану динаміку процесу зміни окремих її статей витрат.

Наприклад, питома вага статей витрат на матеріали й витрати на експлуатацію машин і механізмів за минулі роки збільшився з 51,4% (48,9 + 2,5) до 65,3% (54,4+10,9), тобто майже в 1,27 рази, а таких статей витрат як основна заробітна плата робітників і загальновиробничі витрати навпаки зменшилася з 42,5% (20,9 + 21,6) до 30,6% (12,7+17,9), тобто майже в 1,39 рази. При цьому рівень загальновиробничих витрат у структурі собівартості за аналізований період часу робіт знизився в 1,2 рази й адміністративно-господарських витрат, які в загальній сумі загальновиробничих витрат становлять 32% - в 1,8 (1,82) рази.

У результаті змін, що пройшли, загальновиробничі витрати стали становити 1/6 частину собівартості будівельно-монтажних робіт і по своїй величині незначно перевищувати (тільки 5,2 пункти) рівень основної заробітної плати робітників і майже в 3 рази менше витрат на будівельні матеріали, деталі й конструкції. На відміну від основної заробітної плати робітників, тенденція зниження якої чітко простежувалася протягом всього періоду аналізованого, рівень загальновиробничих витрат змінювався не цілком послідовно. У початковому періоді рівень цих витрат мав тенденцію до зниження, з 1999 р., незважаючи на триваюче зниження питомої ваги основний заробітної плати робітників у собівартості робіт, загальновиробничі витрати стали зростати. В 2006 р. їхня питома вага в собівартості робіт склала 17,9%, тобто збільшилася на 3,4 пункти (17,9-14,5) або 23,4% (3,4/14,5х100) стосовно 1997 р. Причини виявленої тенденції зміни загальновиробничих витрат порозуміваються двома обставинами. По-перше, зміною числа інженерно-технічних працівників, службовців стосовно числа робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах, що з 1990 р. по 1997 р. мало тенденцію до зниження й стосовно останнього склало 21,3% в 1990 р., а в 1997 р. - 12,8% o З 1999 р. ця тенденція змінилася що привело до збільшення ІТП, службовців стосовно робітників, які з 16,2% в 1999 р. зросло до 26,9% в 1984 р. У процентному вираженні ріст цей тільки за аналізовані 19 років склав 60,2%. Така тенденція зміни чисельності різних категорій працівників при існуючих темпах росту продуктивності праці в будівництві приводить, з одного боку, до зменшення чисельності робітників, а, з іншого боку - до збільшення числа інженерно-технічних працівників і службовців розраховуючи на 1 млн. грн. виконуваного обсягу будівельно-монтажних робіт, тобто сприяє скороченню питомої ваги основної заробітної плати робітників і росту загальновиробничих витрат у структурі собівартості робіт. По-друге, виходом у світ ряду нових постанов і нормативних документів, затверджених урядом, де передбачалося, зокрема, підвищення заробітної плати робітником, ІТП і службовцем, що обумовило ріст витрат будівельних організацій на адміністративно-господарські витрати, додаткову заробітну плату й інші статті загальновиробничих витрат; введення нових оптових цін на промислову продукцію й нові тарифи на електричну й теплову енергію, на перевезення будівельних вантажів й ін.; введення нової системи оплати праці молодих фахівців, оплати продовжених відпусток робітником, що навчається у вечірніх вищих й середніх навчальних закладах, виплата стипендій студентам вузів і технікумів, що направляють у навчальні заклади по відрядженнях будівельних організацій; збільшення тривалості чергових відпусток для робітників і введення ряду додаткових відпусток; поява ряду нових видів витрат, пов'язаних з організацією в складі будівельних організацій нових структурних підрозділів (економічних лабораторій, фінансових й інших відділів), посиленням геодезичних служб; виданням багатотиражних газет й інше; переклад деяких видів тимчасових споруджень із категорії титульних (оплачуваними замовниками за рахунок ІІІ частини зведеного кошторисного розрахунку) у категорію не титульних (виконуваних за рахунок загальновиробничих витрат); введення відрахувань на зміст госпрозрахункових будівельних комбінатів, а також утворення фонду преміювання за роботи зі створення й впровадження нової техніки й ін. Різнонаправлені тенденції зміни окремих статей витрат собівартості будівельно-монтажних робіт в основному обумовлені вдосконалюванням системи керування будівельним виробництвом, збільшенням потужності загально будівельних і спеціалізованих організацій, скороченням строків і кількості одночасно споруджуваних об'єктів і поліпшенням господарського розрахунку. Науково-технічний прогрес викликає активізацію процесів концентрації й централізації виробництва, поглиблення спеціалізації й кооперування, значне ускладнення внутрівиробничих і зовнішніх зв'язків, прискорює протікання всіх процесів виробництва й приводить до значного скорочення тривалості будівництва. Це приводить до того, що науково-технічний прогрес робить двояку дію на економічні показники будівельного виробництва. З одного боку, істотно росте продуктивність праці (вироблення) робітників, а, з іншого боку, ускладнюються економічні й виробничі зв'язки в будівництві Ускладнення завдань, пов'язаних з питаннями керування будівельним виробництвом, приводить до кількісного і якісного росту чисельності працівників апарата керування й відповідно витрат на його зміст.

Вибірковий аналіз порівняння живої й упредметненої праці між окремими статтями витрат собівартості будівельно-монтажних робіт показав, що в загальновиробничих витратах питома вага живої праці усе ще значна.

Список літератури

1. Ардзинова д.э.н. проф. Экономика строительства. М. - 2004. - 286 с.

2. Баканов М.И. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 1992. - 416 с.

3. Баринов Экономика строительства современных загородных домов. Киев. - ОНИКС. 2005.

4. Бахтин И.А. Анализ производственно-хозяйственной деятельности строительных организаций. М., Стройиздат, 1992.

5. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства. // Фінанси України, 2002, №6, с. 53-60

6. Бець М. Планування рентабельності виробництва. // Економіка України, 2000, №2, с. 40-46

7. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства. // Економіст, 2001, №11, с. 40-42

8. Білик Т.О. Розвиток малих підприємств та оцінка їх фінансових результатів. // Формування ринкових відносин в Україні, 2004, №5, с. 56-60

9. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс.-К.: Ника-Центр, 1999.-528 с.

10. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002. - 480 с.

11. Борисова В.А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємств агропромислового виробництва. // Фінанси України, 2000, №10, с. 63-68

12. Бочаров В.В. Финансовый анализ - СПб: Питер, 2002, - 460 стр.

13. Буряковский В.В., Кармазин В.О., Калам бет С.В. Финансы предприятий: Учебное пособие. - Днепропетровск: «Пороги», 1998.

14. Бухгалтерська звітність ПВКП «Сервіс-Центр» за 2005-2006 роки

15. Воронина Т. Анализ результатов деятельности. // Финансовый директор, 2005, №3, с. 27-31

16. Економіка підприємства: Підручник/ За загальною редакцією Й.М. Петровича. - Львів: «Магнолія плюс», видавець В.М. Піча. - 2004. - 680 с.

17. Економіка підприємства: Підручник/ За загальною редакцією С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.:КНЕУ, 2000. - 528 с.

18. Экономика строительства. Часть 2. Барановская Н.И., Асаул А.Н., Казанс. М. -2005-350 с.

19. Е.П. Жарковская. «Анализ хозяйственной деятельности строительных организаций». Учебник. - Москва. Стройиздательство. 1989 г.

Размещено на Allbest.ru