Ринкова рівновага та методи її досягнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальноекономічна характеристика попиту і пропозиції

1.1 Суть попиту і фактори, що його визначають

1.2 Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають

1.3 Еластичність попиту і пропозиції

Розділ 2. Властивості попиту і пропозиції на мікроекономічному рівні. Ринкова рівновага

2.1 Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага

2.2 Різновиди ринкової рівноваги

2.3 Закон Вальраса і закон Сея

Розділ 3. Ринкова рівновага на макроекономічному рівні

3.1 Сукупний попит

3.2 Сукупна пропозиція

3.3 Рівновага сукупного попиту і пропозиції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ринкова економіка - це нескінченна взаємодія попиту та пропозиції. Розробка простої моделі такої взаємодії склала цілу епоху в історії економічної науки. І хоча з тієї пори минуло більше двох сторіч, саме з неї починається теоретичне знайомство із сучасною ринковою економікою: справа в тому, що через цю модель можуть бути описані всі економічні процеси.

У даній роботі я спробую об'єднатити всі існуючіі знання про взаємозалежні категорії - "попит" і "пропозиція", ринкова рівновага цін, попиту та пропозиції, а також поговоримо про ринкову еластичність та наслідки порушення ринкової рівноваги котрі можуть виникнути внаслідок втручання в цей природній процес ззовні.

Розуміння механізму самоорганізації, саморозвитку і саморегулювання економічної системи ґрунтується насамперед на розумінні взаємодії попиту й пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає цілу низку економічних явищ та процесів як на рівні мікроекономіки, так і на макро- та мегарівнях.

Попит та пропозиція мають важливе значення в теорії ринкового механізму, механізму, за допомогою якого забезпечується збалаисованість економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні. Теорія попиту та пропозиції перш за все виходить із того, що ринок є ринком досконалої конкуренції. Це припущення в значній мірі спрощує розуміти, складних економічних категорій та взаємодії між господарствами -- суб'єктами економічних відносин

Розділ 1. Загальноекономічна характеристика попиту і пропозиції

1.1 Суть попиту і фактори, що його визначають

Майже всі головні проблеми в політекономії

мають одну і ту ж сутність... як пропозиція

та попит взаємно урівноважуються.

Альфред Маршалл

Термін "попит" в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни. Покажемо цю залежність за допомогою табл.1.

Як бачимо, зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього (за інших умов). Зобразимо цю залежність графічно (рис.1).

Таблиця 1. Попит індивідуального споживача на йогурт (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн.	Величина попиту за тиждень, шт.
5	1
4	2
3	4
2	7
1	11

Рис. 1. Крива індивідуального попиту на йогурт

Ні дані таблиці, ні крива індивідуального попиту не дають відповіді на запитання, яка ціна у зазначених варіантах є ринковою. Вони тільки показують, як змінюватиметься величина попиту, якщо змінюватиметься ціна, а всі інші чинники залишатимуться незмінними. І цифрове, й графічне зображення вказують на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Зв'язок між ціною і величиною попиту є сталим. Причиною зміни попиту є зміна ціни. Цей зворотний причин-но-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту.

Закон попиту виявляється через економічну поведінку споживача. Чим пояснити те, що споживач готовий купити більше товару за нижчою ціною?

По-перше, дохід споживача завжди обмежений, тому об'єктивно за меншу ціну він може купити більше товару.

По-друге, в економіці діє закон спадної граничної корисності, зміст якого полягає в тому, що кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня, і тому споживач готовий придбати кожну наступну одиницю товару за меншу ціну.

По-третє, така поведінка пояснюється ефектом доходу, зміст якого полягає в тому, що зниження ціни на споживчі товари рівнозначне зростанню доходу. Тому за нижчу ціну споживач може придбати більше певного товару, не обмежуючи себе у споживанні інших благ.

І, зрештою, поведінку споживача визначає також ефект заміщення, адже споживач зацікавлений у тому, щоб замінити споживання дорожчих товарів дешевшими (за інших однакових умов, тобто якщо вони якісні, відповідають стандартам і т. ін.). Наприклад, якщо ціна на кефір знизиться, а на йогурт залишатиметься високою, споживач може замінити споживання йогуртів кефіром.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит -- це попит окремого споживача. Ринковий попит -- це сума індивідуальних попитів, які пред'являються кожним споживачем при різних цінах.

Покажемо за допомогою табл.2 зв'язок між індивідуальним і ринковим попитом.

Для побудови графіка кривої ринкового попиту на основі додавання індивідуальних попитів (рис.2) обмежимося одним значенням ціни (йогурт коштує 2 грн.).

Таблиця 2. Ринковий попит на йогурт (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн	Величина індивідуального попиту, шт.	Ринковий попит, шт.
	І покупець	II покупець	III покупець
5	1	2	3	6
4	2	3	4	9
3	4	5	6	15
2	7	8	9	24
1	11	12	13	36

Як видно з рис.2, між ринковий попитом і ціною також існує обернена залежність.

Функціональна залежність попиту від ціни виражається рівнянням де QD -- величина попиту на товар; Р -- ціна товару. [6,212]

Рис.2. Графік кривої ринкового попиту, побудований на основі додавання кривих індивідуального попиту

Ціна -- найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту. Але існують і інші чинники, що впливають на нього. Що ж відбувається з кривою попиту, якщо змінюватимуться нецінові чинники?

Нецінові чинники попиту:

- кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);

- доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);

- очікування споживачів (очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки);

- ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник -- підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо;

- місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб'єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;

- кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо).

Слід розрізняти поняття "зміна обсягу (величини) попиту" і "зміни у попиті". Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту.

Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, змінюють положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч або ліворуч.

Зобразимо вплив нецінових факторів на зміну положення кривої попиту (рис.3).

Рис. 3. Зрушення кривої попиту внаслідок впливу на попит нецінових факторів

Зрушення кривої DD до D1D1 означає, що нецінові чинники викликають зростання величини попиту, а зсув DD до D2D2 -- зменшення попиту.

Рух по кривій DD від точки А до точки В, по кривій D1D1 від А2 до В2, по кривій - D1D1 від А2 до В2 відображає зміну обсягу попиту під впливом ціни. Рух від точки А до точки А1, від А до А2, від А до В1 і т. д. означає, що на попит впливають нецінові фактори.

1.2 Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають

Пропозиція -- це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий зв'язок між ціною і пропозицією товару. Зобразимо його кривою пропозиції, яка позначається англійською літерою S. Для цього на осі абсцис відкладемо обсяг пропозиції (QS), а на осі ординат -- ціну (Р). У табличному зображенні ця залежність матиме такий вигляд (табл.3).

Таблиця 3. Пропозиція йогурту індивідуальним виробником (дані довільні)

Ціна за 1 упаковку, грн	Пропозиція протягом тижня, шт.
5	1100
4	700
3	400
2	200
1	100

Таблична інформація у графічному зображенні набуває вигляду кривої пропозиції

Рис.4. Крива пропозиції йогурту індивідуальним виробником

Пропозиція, як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції. Ринкова пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій, а крива ринкової пропозиції складається із сукупності індивідуальних обсягів товарів, запропонованих усіма виробниками цього товару за певною ціною.

Крива ринкової пропозиції будується аналогічно ринковій кривій попиту (рис.5).

Рис.5. Графік кривої ринкової пропозиції

Як бачимо, крива ринкової пропозиції SS дорівнює сумі кривих індивідуальних пропозицій S1S1+ S2S2 + S3S3.

Рух будь-якої точки по кривій пропозиції S (рис.4) відображає зміну обсягу пропозиції залежно від ціни. Так, рух по кривій від точки А до точки В показує зменшення обсягу пропозиції йогурту з 1100 до 700 од., зумовлене зниженням ціни за 1 шт. з 5 до 4 грн.

Зміни у самій пропозиції зміщують криву S праворуч або ліворуч. Ці зрушення зумовлюються не зміною ціни, а неціновими чинниками (криві S1S1 та S2S2 на рис.4). Зрушення кривої SS до S2S2 означає збільшення пропозиції йогурту, а зрушення кривої SS до S2S2 -- скорочення його пропозиції.

Розглянемо фактори, що зумовлюють зсув кривої SS.

Нецінові фактори впливу на пропозицію

Технологічний прогрес. Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корисних властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції йогуртів на ринку, відтак крива SS зсувається праворуч.

Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.

Зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива SS зрушиться ліворуч.

Зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива SS (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть трансферти бізнесу, крива SS зсунеться праворуч.

Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої SS праворуч, а песимістичні зумовлять її зміщення ліворуч.

На зсув кривої SS можуть впливати і зміни моди, і релігійні традиції (у піст, наприклад, скорочується споживання м'яса та м'ясних продуктів) тощо.

1.3 Еластичність попиту і пропозиції

попит пропозиція еластичність рівновага

Досі ми розглядали вплив ціни та нецінових чинників на попит і пропозицію товарів, не беручи до уваги того, що окремі товари або групи товарів неоднаково чутливі до змін у цінах та нецінових чинниках.

Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю.

Кількісно еластичність вимірюється показником, який називають коефіцієнтом еластичності (Е)

Коефіцієнт еластичності -- міра реагування однієї змінної на зміни іншої, виражена як відношення процентних змін. Іншими словами, коефіцієнт еластичності -- це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої.

Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом і перехресну еластичність. Розглянемо кожну з них.

Еластичність попиту за ціною (ЕDp ) показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток.

де E_Dp -- коефіцієнт еластичності попиту за ціною; ?Q_D -- зміна обсягу попиту; Q_D -- первинний обсяг попиту; ДР-- приріст ціни; Р -- первинна ціна.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту, що перевищує 1% , то це свідчить про наявність еластичного попиту (ЕDp > 1).

Якщо зміна ціни на 1% зумовлює меншу зміну обсягу попиту, то має місце нееластичний попит (ЕDp < 1).

Якщо зміна ціни на 1% зумовлює таку саму зміну попиту на 1%, то наявна одинична еластичність попиту (ЕDp =1). Якщо зміна ціни не впливає на зміну обсягу попиту, має місце абсолютно нееластичний попит (ЕDp -- 0).

Якщо нескінченно мала зміна ціни призводить до нескінченного зростання обсягу попиту, існує абсолютно еластичний попит (ЕDp >?).



Рис.6 Види попиту залежно від ступеня еластичності за ціною

Цінова еластичність впливає на обсяг доходу (виручки від реалізації), який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару.

Для еластичного попиту зменшення ціни на 1% викликає значніше зростання обсягу попиту (продажу), тому доходи від продажу зростають.

Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1% спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1% , тому загальний дохід від продажу зменшується.

Для одинично еластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним.

На дві останні ситуації -- абсолютно нееластичного й абсолютно еластичного попиту -- закон попиту не поширюється. Ці крайнощі мають не так практичне, як теоретичне значення, хоча подекуди абсолютно нееластичний попит має місце. Прикладом може служити інсулін для інсулінозалежних хворих на діабет або анти астматичні препарати для астматиків. Тобто йдеться про товари, які мають винятково важливе значення для забезпечення життєдіяльності, ціна на які не обмежує попит. Його може обмежувати лише рівень доходу споживача.

Значно складніше навести приклад абсолютно еластичного попиту. Економічна теорія описує і таку ситуацію, коли зменшення ціни призводить до скорочення попиту на товар, а зростання ціни -- до його зростання.

Така ситуація називається ефектом Р. Гіффена, а товари, попит на які реагує на зміну ціни таким чином, -- товарами Р. Гіффена (англійський економіст Р. Гіффен вперше дослідив цей ефект). Крива попиту для товарів Р. Гіффена мала б не від'ємний, а додатний нахил.

Для того щоб описати вплив чинників на еластичність попиту за ціною, слід розглянути структуру товарів за їхньою чутливістю до змін ціни. Для цього із загальної маси товарів треба виділити взаємозамінні товари (товари-субститути) і взаємодоповнюючі товари (товари-комплементи).

Взаємозамінні товари -- це товари, які здатні задовольняти одну й ту ж саму потребу відособлено один від одного. (Наприклад, потребу в жирах можна задовольнити або соняшниковою олією, або маргарином.)

Взаємодоповнюючі товари -- це такі товари, споживання одного з яких обов'язково потребує споживання інших. (Наприклад, використання корисних властивостей автомобіля неможливе без використання мастил, бензину, гальмівної рідини тощо.)

Товари-субститути і товари-комплементи по-різному реагують на зміну цін свого парного товару.

Для товарів-субститутів зростання ціни одного товару зумовлює зростання обсягу попиту на інший (парний) товар. Зростання ціни на олію призведе до збільшення споживання маргарину.

Для товарів-комплементів зростання ціни одного товару супроводжується спадом попиту на інший (споріднений) товар. Зростання ціни на бензин змусить власника автомобіля менше ним користуватися, а також споживати менше не тільки бензину, а й мастил та інших споріднених товарів.

Фактори, що впливають на цінову еластичність попиту

Значимість товару для споживача. Товари, без яких споживач не може обійтися, нееластичні за ціною. Товари першої необхідності нееластичні, а предмети розкошів -- еластичні.

Наявність і доступність товарів-субститутів. Чим більша кількість товарів-субститутів доступна для споживача, тим еластичнішим буде попит на товар-субститут, ціна якого змінюється, і навпаки.

Значимість товарів-комплементів у загальній структурі споживання. Так, зростання цін на електроенергію може вплинути на скорочення споживчого попиту на електричні насоси більшою мірою, ніж на мастильні матеріали для насосів.

Фактор часу. У довгостроковому періоді попит на товари еластичніший, ніж у короткостроковому, з таких причин:

а) реакція споживачів на зміни цін товарів, споживання яких було традиційним і тривалим, потребує певного адаптаційного періоду. Наприклад, українська сім'я традиційно звикла споживати більше свинини, ніж м'яса птиці, тому переважання останнього у споживанні не може відбутися водночас, а здійснюватиметься поступово;

б) підприємець також не може миттєво відреагувати на зростання ціни певного товару й запропонувати споживачам товари-субститути, оскільки налагодження виробництва товарів-замінників потребує певного часу;

в) довгострокова зміна ціни на товари, споживання яких займає значну частку в доході, потребує тривалого часу для пошуку альтернативного джерела. Наприклад, обмеження традиційного палива для теплових електростанцій та зростання ціни на нього змусило вдатися до використання палива для атомних електростанцій, що потребувало ґрунтовних наукових досліджень.

Перехресна еластичність попиту

Наявність товарів-субститутів і товарів-комплементів формує відповідну реакцію (чутливість) споживачів стосовно обсягу попиту на споріднені товари. Якщо ціна змінюється на один із товарів пари, то це потребує дослідження перехресної еластичності попиту.

Перехресна еластичність попиту -- це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В.

де -- перехресна еластичність попиту; -- зміна обсягу попиту на товар А; ; -- відсоткова зміна обсягу попиту на товар А; -- зміна ціни на товар В; -- відсоткова зміна ціни на товар В.

Для товарів-субститутів обсяг попиту на товар А змінюється прямо пропорційно зміні ціни на товар В: E_DA/B > 0.

Для товарів-комплементів обсяг попиту на товар А знаходиться в оберненій залежності від зміни ціни на товар

В: E_DA/B < 0.

Для незалежних товарів (які не є спорідненими) коефіцієнт перехресної еластичності має нульове значення, тобто E_DA/B > 0. = 0. Це означає, що, наприклад, зміна ціни на пральний порошок не впливає на обсяг попиту на взуття.

Еластичність попиту за доходом

Дослідження еластичності попиту за доходом вимагає аналізу структури товарів з позиції поділу їх на нормальні та нижчі.

Нормальні товари -- це товари, попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів.

Нижчі товари -- це товари, попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується (неякісні товари; послуги щодо ремонту одягу та взуття тощо).

Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

де ?Q_D -- зміна обсягу попиту; ДI -- зміна обсягу доходу; I -- обсяг доходу до його зміни.

Для нормальних товарів Е_DI > 0 , для нижчих -- Е_DI < 0

Поділ товарів на нижчі та нормальні (вищі) не містить у собі якоїсь внутрішньої причини. Він спричиняється поведінкою споживача як реакцією на зміну попиту, зумовленою зміною доходу. Відтак споживач відносить той чи інший товар (послугу) до розряду нижчих або нормальних.[6,224]

Еластичність пропозиції

Явище еластичності властиве не тільки попиту, а й пропозиції.

Еластичність пропозиції -- це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок.

На поведінку підприємця стосовно зміни обсягу товарів, що пропонуються на ринок, впливає насамперед ціна. Цінова еластичність пропозиції визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни

Як видно із формул, цінова еластичність попиту має точно такий самий вигляд, як і цінова еластичність пропозиції, за винятком того, що в першому випадку чисельник вміщує показник зміни попиту, а в другому -- пропозиції. Оскільки крива попиту має від'ємний нахил (зворотна залежність обсягу попиту від ціни), а крива пропозиції -- додатний (пряма залежність), то й коефіцієнти еластичності попиту і пропозиції матимуть різні знаки. ЕОр -- від'ємний, Е5р -- додатний. На еластичність попиту впливають також фактор часу і взаємозамінність факторів виробництва (зростання ціни на один із факторів, який можна замінити іншим, дешевшим, зумовлює скорочення витрат підприємця і збільшення пропозиції).

Розділ 2. Властивості попиту і пропозиції на мікроекономічному рівні. Ринкова рівновага

2.1 Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага

Функції попиту і пропозиції кожна окремо характеризують свою сторону рийку певного товару. Щоб зрозуміти, як діє ринок в цілому і як при цьому установлюються ціни і кількість товару, що купується, потрібно розглянути взаємодію попиту і пропозиції. Для цього необхідно сумістити криві попиту і пропозиції на одному графіку (рис.7.). В наслідок цього отримаємо так звану антифрикційну ринкову модель балансу попиту і пропозиції. Вона показує, що із всіх можливих обсягів продаж і закупок товару за різними цінами існує тільки одна ціна, за якої наміри споживачів і виробників співпадають. Це і є рівноважна ринкова ціна (Цр), яка визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції, а відповідний цій цілі обсяг попиту і пропозиції (Кp) є рівноважним, тобто вся вироблена продукція може бути закуплена споживачами.

Рис. 7. Взаємодія попиту і пропозиції

Криві попиту і пропозиції (кожна окремо) ділять ринковий простір на дві протилежні частини. Всі точки, які лежать вище кривої попиту, є недосяжними для споживачів, тому що у них немає коштів для того щоб придбати цю кількість продукції за даної ціни. Точки, які лежать нижче кривої попиту, характеризують простір, у якому споживачі не повністю використовують для придбання товарів наявні в них кошти. Отже крива попиту характеризує ту ситуацію, коли кошти споживачів повністю використовуються для придбання благ, а отже, споживачі в найбільшій мірі задовольняють свої потреби. Всі точки, які лежать нижче кривої пропозиції, характеризують ринковий простір, для якого виробництво є збитковим. Точки, які лежать виїде кривої пропозиції, завжди є бажаними для виробників, оскільки вони не тільки повертають всі свої витрати, але і отримують значний прибуток.

Кривими попиту і пропозиції весь ринковий простір поділяється на чотири сектори. У І секторі зосереджені ціни вище максимально доступних для споживачів і нижче мінімальних для виробників. Укладати угоди за таких умов немає резону жодній із сторін. Тому цей сектор є "мертвою зоною" ринку.

У II секторі в низьких цінах зацікавлені тільки споживачі. Це зона можливих покупок, але продажі на таких умовах неможливі. Попит перевищує пропозицію. Тому ця зона є зоною дефіциту товару.

У III секторі протилежна ситуація. Це зона можливих продаж, але покупка товарів за такими високими цінами неможлива. Пропозиція перевищує попит. Тому ця зона є зоною перевиробництва товару.

Отже всі три зони характеризують умови, за яких не можуть укладатися угоди (контракти) між виробниками і споживачами.

Тільки IV сектор являє собою зону, де інтереси виробників і споживачів співпадають. Тут можливі і покупки і продажі, а отже, можуть укладатися угоди. Точка А, яка лежить на кривій попиту, означає, що на цьому рийку можливий продаж товару в кількості КА по ціні ЦА. Аналогічно точка Б, яка лежить на кривій пропозиції, означає можливість купівлі--продажу об'єму КБ по ціні ЦБ.

Різниця між цими умовами полягає в тому, що у першому випадку на межі своїх можливостей знаходиться споживач (ця ситуація відома в економічній літературі як "ринок продавця" - він диктує свої умови), а у другому - в аналогічній ситуації знаходиться виробник (тому така ситуація носить назву "ринок споживача"). Якщо співвідношення сил на ринку не дає можливості говорити про явну перевагу однієї із сторін, тоді ринкова рівновага може бути виражена точкою В, яка знаходиться десь поміж кривими попиту і пропозиції.

Конкретні параметри угод залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів цього ринку, але і від інших чинників, наприклад, рівня інформованості учасників, ступеня їх заінтересованості і т.д.

Таким чином, IV зона характеризує всі можливі на цьому ринку ситуації, але значна їх більшість відноситься до різного роду відхилень від нормальних ринкових умов. Ця ситуація притаманна ринкам держав з перехідною економікою або ринкам, де виробники або споживачі мають відповідну ринкову владу. Рівновага, яка при цьому досягається, не є стійкою, оскільки у однієї із сторін угоди завжди є мотив змінити ситуацію. Стійкою рівновагою, як відмічалось раніше, характеризується точка Г, в якій інтереси сторін співпадають, і в цьому положенні система може знаходитися тривалий період часу. Слід відзначити, що падіння ціни нижче рівноважної створює дефіцит і є невигідним не тільки виробникам, але і споживачам, оскільки вони при цьому отримають менше товару, бо підвищення ціни створює перевиробництво і незадоволеність не тільки споживачів, але і виробників, адже що обсяг продажів при цьому зменшиться. Отже, за даних відхилень ціни від рівноважної у самій ринковій системі виникають сили, які повертають її в попереднє положення.

Таким же чином буде діяти система, якщо будуть відхилення від рівноважної в кількості товару яка обертається на цьому ринку. Збільшення кількості товару на ринку призведе до зниження ціни. Цей етап є невигідним для виробників. Зменшення кількості товару на ринку призведе до зростання ціни. Це є невигідним для споживачів.

Умову тривалої рівноваги у аналітичній формі можна записати так:

Кп(Цр) = К пр (Цр) = КрЦр

Ринкова рівновага є стійкою, якщо при відхиленні від рівноважного етапу вступають в дію ринкові сили, які відновлюють рівновагу. В протилежному випадку рівновага є нестійкою.

Ринковий механізм стійкої рівноваги має дві версії: Л. Вальраса і А. Маршала. Вони відрізняються у питанні, які сили визнаються рушійними в досягненні ринкової рівноваги. За А. Маршалом це завжди виробники, за Л. Вальрасом: в умовах дефіциту - споживачі, в умовах надлишку -виробники.

А. Маршал вважав, що коли ціна виросте до Ц1 (рис.8.), попит скоротиться до К1. Але таку кількість продукції виробники згодні поставити за ціною Ц2. Оскільки ціна попиту (Ц1) перевищує ціну пропозиції (Ц2), виробники одержать більшу масу прибутку, що буде стимулювати розширення виробництва і ріст пропозиції. Коли вона досягне обсягу Кр, ціна попиту зрівняється з ціною пропозиції, зникне зайвий прибуток і обсяг виробництва стабілізується. Якщо ж буде перевищено рівноважний обсяг пропозиції (Кр --> К2), ціна попиту (Ц2) буде нижче за типу пропозиції (Ц1). Виробники будуть нести збитки, що призведе до скорочення виробництва, до рівноважного беззбиткового обсягу (Кр). Система повернулась в первісне положення.

Рис. 8. Чинники рівноваги за Л. Вальрасом і А. Маршалом

Л. Вальрас вважав, що, коли ціна відхилиться від рівноважної вгору Цр --> Ц1), то за умови надлишку (К2-К1) поміж виробниками виникне конкуренція за споживача. Для залучення споживачів вони будуть знижувати ціну, що призведе до зростання попиту і скорочення пропозиції первісної рівноваги. Якщо ж відхилення рівноважної ціни буде вниз Цр --> Ц2), попит (К2) буде перевищувати пропозицію (К1), поміж споживачами буде конкуренція за дефіцитний товар, вони будуть пропонувати виробникам більш високу ціну, що дасть останнім можливість збільшити пропозицію. Це буде продовжуватися до тих пір, поки ціна не звернеться до первісного рівня.

Розглянуті два варіанти діагностики стійкої ринкової рівноваги приводять до однакового висновку тільки у випадку позитивного нахилу кривої пропозиції і спадного характеру кривої попиту. Коли ж криві опиту і пропозиції не відповідають своїм стандартним положенням, тоді оцінка ринкової рівноваги за Л. Вальрасом і А. Маршалом не співпадає. Ситуація (Ц1, К1), яка показана па рис.9. а. за Л. Вальрасом не є стійкою, бо коли ціна підніметься (Ц1 -> Ц2), на ринку створиться дефіцит Кп>Кпр). Конкуренція споживачів призведе до подальшого підвищення ціни. Якщо ж ціна впаде (Ц1 --> Ц0), пропозиція перевищить попит, а це і Л. Вальрасом має призвести до подальшого зниження ціни.

За А. Маршалом рівновага Ц1 х К1 є стійкою. Якщо пропозиція зменшиться (К1 --> К3), ціна попиту буде вищою за ціну пропозиції (Ц3>Ц2), а це буде стимулювати випуск продукції. Коли ж пропозиція перевищить рівноважну (Кп>К1), ціна попиту стане нижчою ціни пропозиції (Ц4Ц*, виникає надлишок, а при Ц2>Ц* -- дефіцит. Логіка Л. Маршала показує, що рівновага нестійка, тому що, коли КК* - навпаки.

Ці розбіжності в дії механізму стабілізації ринкової рівноваги є наслідком того, що Л. Вальрас і А. Маршал неоднаково оцінювали гнучкість ринкових цін. Л. Вальрас вважав, що ринкові ціни є абсолютно гнучкі (еластичні), тоді як А. Маршал вважав їх недостатньо еластичними і тому коли виникають диспропорції між попитом і пропозицією, обсяги ринкових угод швидше аніж ціни реагують на ці диспропорції. Тому Інтерпретація процесу встановлення ринкової рівноваги за Л. Вальрасом відповідає, як буде показано далі, умовам ринку досконалої конкуренції, а за А. Маршалом - умовам ринку недосконалої конкуренції в короткостроковому періоді.

До цього процес встановлення ринкової рівноваги розглядався без урахування фактору часу. Але те, якою буде нова рівноважна ціна у випадку екзогенного порушення рівноваги, залежить не тільки від відстані, на яку переміщуються криві попиту і пропозиції, і їх нахилу, а і від того часу, який мине після порушення рівноваги. Якщо внаслідок зростання доходу Споживачів попит на товар зростає з По до П1 (рис.10.), то миттєва (в перший день) рівновага установиться в точці А2, а ціна виросте до Цм.

Рис. 10. Миттєва короткострокова та довгострокова рівновага

У короткому періоді часу (доки не будуть збільшені виробничі потужності) внаслідок того, що па ринку буде надлишок продукції (за Л. Вальрасом), або із-за перевищення ціни пропозиції над ціною попиту Цм>Ц0 (за А. Маршалом) ринкова ціна установиться в точці А3 і понизиться до Цк. У довгостроковому періоді, коли будуть розширені виробничі потужності, оптимізується співвідношення факторів виробництва, зміститься крива пропозиції в положення Пр1 і ринкова рівновага установиться в точці А4 і збережеться до нового екзогенного виливу. Причому рівноважна ціна довгострокової рівноваги (А4) може бути більшою, меншою, або дорівнювати Ц0. Це буде залежати від величини зміщення кривих попиту та пропозиції та кутів їх нахилу, від того, якими будуть витрати у довгостроковому періоді: зростаючими, постійними, знижуваними.

Припустимо, що криві попиту і пропозиції не змінюються у часі, функція попиту у кожному періоді часу (місяць, рік) є лінійною функцією ціни поточного періоду: Кпt=а0- а1Цt, а функція пропозиції поточного періоду є лінійною функцією ціни попереднього періоду (t-1) :

Knpt=b0-b1Цt-1

Тоді можливі такі три варіанти поведінки ринкової ціни системи Цt; у часі, коли під впливом зовнішніх умов вона буде виведена із рівноваги (Цк>Ц0):

1. З часом відхилення від рівноваги зменшиться, і система досягне нового рівноважного стану (рис.11. а ). Коли під впливом ажіотажного попиту в період І виросте тільки ціна (Ц0>Ц1) без збільшення пропозиції, в наступному періоді (t +1) обсяг пропозиції зросте у відповідності з ціною попереднього періоду, але при цьому створиться надлишок, який призведе до зниження ціни (Ц1>Ц2), а отже і зменшення пропозиції в період (t +2) і т.д., і через деякий час установиться нове рівноважне положення Ц*,К*, тобто система самонастроїться; це буде у тому випадку, коли нахил кривої пропозиції буде більшим за нахил кривої попиту (в>б).

2. Відхилення від рівноваги поступово наростає - модель "іде в рознос", виникає так звана "інфляційна спіраль" (рис.11. 6). Така рівновага є нестійкою. Ринковий механізм у цьому випадку не здатний самонастроїтися. Це буде у тому випадку, коли крива попиту має більший нахил, ніж крива пропозиції (б > в).

3. Виведена із рівноваги система ніколи не заспокоїться і коливатиметься навкруг точки уявної рівноваги (Ц*, К*). Це буде проміжний варіант між першим і другим випадком, коли нахил кривих попиту і пропозиції буде однаковим (б = в).



Рис. 11. Стійка та нестійка рівновага в залежності від характеру попиту та пропозиції

У зв'язку з тим, що траєкторія ринкової ціни на графіку схожа на павутину, ця динамічна модель отримала назву "павутиноподібної моделі". Біржовий ринок (ринок цінних паперів або іноземних валют) є вдалим прикладом павутииоіюдібної моделі: попит на біржі визначається її учасниками і залежить від поточних котировок, а пропозиція, як правило, реагує на ціпу з деяким запізненням. У цьому випадку, спостерігаючи поточну динаміку біржових котировок, можна передбачити їх майбутнє значення на деякий час вперед.

Така ситуація буде мати місце до тих пір, поки поведінка споживачів і виробників не зміниться, а криві попиту і пропозиції, що ЇЇ відображають, не займуть нове положення на графіку. Рівновагу можна розглядати як ситуацію реалізації рішень, що їх запланували для себе виробники і споживачі. В стані ринкової рівноваги сумарний виграш, який одержують учасники ринкових угод, максимальний.

Один раз установлена рівновага не залишається постійною. У випадку зміни попиту або пропозиції відбувається зміщення їх графіків і точка нової ринкової рівноваги займе нове положення. Якщо пропозиція залишається постійною, а змінюється попит (рис.12.), то зростання попиту (П0-->П]) супроводжується підвищенням рівноважної ціни (Ц0-->Ц1), а зменшення попиту (П0-->П2) - її зниженням. Величина зміни ціни буде залежати від відстані, на яку зміщується крива попиту, й нахилу кривих попиту і пропозиції. її можна обчислити, якщо продиференціювати рівняння рівноважної ціни (А) по а0 : dЦ/da0=1/(a1+b1) звідки:

dЦ =[1/(a1+b1)] da0

Рис. 12. Вплив зміни попиту на рівновагу

Якщо попит залишається незмінним і зростає пропозиція (рис.13.), рівноважна ціна зменшується (Ц0-->Ц1), а зменшення пропозиції призведе до зростання рівноважної ціни (Ц0-->Ц2). Величина приросту рівноважної ціни, коли змінюється ринкова рівновага, залежить також від величини зміщення кривої пропозиції і нахилу кривих попиту та пропозиції.

Рис.13. Вплив зміни пропозиції на рівновагу

Отже, коли зростає попит, ціна товару підвищується, а коли зростає пропозиція - зменшується. В цьому полягає сутність законів попиту і пропозиція.

Коли ж одночасно змінюються попит і пропозиція, рівноважна ціна рже змінюватися в будь-якому напрямку або ж залишатися на попередньому рівні. Все це залежить від відстані, на яку будуть зміщуватися криві попиту і пропозиції (рис.14.).

Рис.14. Вплив одночасної зміни попиту та пропозиції на противагу

Наявність ринкових функцій попиту та пропозиції ще не говорить про існування ринкової рівноваги, про що засвідчує рис.15.а і б. На рис.15. а подана ситуація, коли виробники згодні поставляти па рийок товар, а споживачі ладні його купувати, але між ними немає згоди відносно ціни. Прикладом сьогодення є путівки в кругосвітні подорожі на космічних кораблях. Ситуація, що показана на рис.15. б, відтворює несумісність поглядів між виробниками і споживачами відносно обсягів продаж. За допомогою цієї ситуації можна пояснити, чому в невеликих населених пунктах відсутні ресторани.

Рис.15. Відсутність рівноваги

2.2 Різновиди ринкової рівноваги

Якщо попит і пропозиція товару монотонно зростають в залежності від зміни ціни, і криві попиту і пропозиції перегинаються, має місце єдина рівновага. В окремих випадках криві попиту і пропозиції можуть мати дві точки перетину (рис. 16.), тобто два положення стійкої рівноваги. Перша ситуація характерна для пропозиції факторів виробництва, друга - є проявом ефекту снобізму на відрізку Ц0>Ц1* для товарів низької якості.

Рис. 16. Подвійна рівновага

Рис. 17. а., б показують можливість множини рівноважної кількості для єдиної рівноважної ціни (а) або множину рівноважних цін для однієї рівноважної кількості (б). Як в першому, так і в другому випадках криві попиту і пропозиції мають загальні відрізки, які характеризують спільні плани споживачів і виробників.

Рис. 17. Множинна рівновага

2.3 Закон Вальраса і закон Сея

Концепцію загальної рівноваги шведського економіста Леона Вальраса (1834--1910) у модернізованому вигляді вважають і нині ядром політичної економії, а американський економіст Й. Шумпетер назвав її «священним писанням» політичної економії.

Головним регулюючим механізмом у концепції загальної рівноваги Л. Вальраса є зміна структури цін рівноваги. Цю концепцію він побудував у формі системи рівнянь. Вихідним у ній є положення про те, що сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сукупній сумі пропозиції (поняття рівноваги і вартості збігаються), яке отримало в економічній літературі назву «закон Вальраса».

Концепція загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса значною мірою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Жана-Батіста Сея (1767-- 1832). Згідно з нею продавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит, і в господарстві вони автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг. Тому неможливі їхнє надвиробництво та дефіцит. Ж.-Б. Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і брак інших. В економічній літературі ці положення відомі як закон Сея.

Основними недоліками цього закону є ототожнення простого товарного обміну (де продаж одного товару здійснюється з метою придбання іншого) з товарним обміном, що відбувається за допомогою грошей, а також ототожнення виробничого споживання з особистим. Цю концепцію підтримував Д. Рікардо.

Між законом Сея і законом Вальраса існує принципова відмінність. У моделі Л. Вальраса товарами і послугами вважаються такі специфічні товари, як гроші та цінні папери. Тому продавець будь-якого товару чи послуги пред'являє попит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред'являтися не лише на реальні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальні суми доходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витрат зараховують і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходить своє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попит зосереджується на грошах, то в народному господарстві бракує ефективного попиту (тобто попиту на реальні товари і послуги), що спричиняє надвиробництво товарів і послуг.

Основним недоліком концепції Л. Вальраса є надмірно абстрактна, гіпотетична модель «ідеального ринку», в якій для того щоб довести здатність ринкового механізму досягати рівноваги, необхідно прийняти попередню умову про те, що всі процеси ринкового пристосування і наближення до рівноваги здійснюються ще до початку самого виробництва й обміну, а сам обмін відбувається уже за цінами рівноваги. Тому Л. Вальрас не вважав свою систему рівнянь такою, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її як ефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережно переносити на реальні проблеми.

Прообразом моделі Л. Вальраса послужила біржа, зокрема дії аукціоніста, який називає попередні ціни, даючи змогу укладати попередні контракти. Крім того, аукціоніст швидко реагує на найменші розбіжності між попитом і пропозицією. Згодом вальрасівського аукціоніста в концепціях неокласиків було замінено умовою повної інформованості економічних суб'єктів про параметри попиту і пропозиції (ціни, якості товарів тощо). Конкретніше надмірна абстрактність і гіпотетичність моделі Вальраса виявляються в тому, що в ній: не існує реального часу (всі акти купівлі-продажу здійснюються протягом певного моменту одного дня, а торгівля ведеться вже виготовленими товарами без урахування тих, які виготовлятимуться в майбутньому); відсутня невизначеність (усі учасники достатньо поінформовані про ціни, якість товарів та ін.); не існує трансакційних витрат, тобто витрат на ведення переговорів, укладання контрактів, на розробку стандартів, вимірів якості товарів тощо; вся інформація надається безкоштовно.

Внаслідок таких спрощень у західній економічній літературі створено чимало нових моделей досягнення ринкової рівноваги. Але переважна більшість із них лише частково наближається до реалій дійсності, а починаючи з теорії Дж. Кейнса, проблеми досягнення рівноваги економічної системи вирішуються з участю не лише ринкового механізму, а й державного регулювання.

Розділ 3. Ринкова рівновага на макроекономічному рівні

3.1 Сукупний попит

Сукупний попит (AD) -- це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції ;

2)видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (С);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) - чистого експорту країни (NX):

YAD=C+I+D+NX

Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні, (С+I+С)d й імпортні (С+І+С)f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги (1) можна показати таким чином:

YAD =(С+I+С)d +(С+І+С)f +X-M.

Оскільки (С+І+С) f є імпортом країни (М), тотожність набуває вигляду рівняння :

YAD =(С+I+С)d +Х.

Сукупний попит є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту иа вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (1) і може бути представлений як сума запланованих ними видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.

Сукупний попит має грошову форму. Тому зв'язок між рівнем цій та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей:

М·V = Р·Y,

де: М - кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки; V -- швидкість обігу грошей; Р -- рівень цін; Y -- реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).

Номінальний доход економічних агентів (YР) дорівнює сумі угод, здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних аґентів країни на товари й послуги. Згідно рівняння , обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги:

Чим більше грошей знаходиться в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів та послуг можуть вони купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вища швидкість обігу грошей і більший сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається рівнянням:

При незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний доход (Y·Р=М·V) залишатиметься постійним. На графіку сукупної пропозиції (рис.19) зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін Р2 відповідає менший обсяг сукупного попиту Y2, внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АD пересуваються з точки А в точку В.

Рис. 19. Крива сукупного попиту

В макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів: а) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства); б) ефектом процентної ставки; в) ефектом імпортних закупівель. [1, 262]

Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит таким чином скорочуються.

Нецінові фактори сукупного попиту

На величину сукупного попиту впливають також фактори, не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки -- раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін і, відповідно, пересувають криву АD0 праворуч або ліворуч (рис.20.)



Рис. 20. Нецінові фактори сукупного попиту

Напрямок зміни та впливу основних нецінових факторів, які за інших рівних умов збільшують сукупний попит і пересувають криву АD0 на рис.20 праворуч, наведено в таблиці 4.

3.2 Сукупна пропозиція

Сукупна пропозиція (АS) -- загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві. [1, 267]

Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді

Довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS показана на моделі АD-АS вертикальною лінією

Обсяг сукупного випуску (Y) визначається кількістю капіталу (K), праці (L) та їхньою спільною продуктивністю (А): Y=Y(А,К,L). Всі наявні фактори виробництва використовуються повною мірою, а їхні значення при побудові кривої LRAS вважаються незмінними. Тому довгостроковий обсяг сукупного випуску, якому відповідає крива сукупної пропозиції (YLRAS), є постійним і дорівнює потенційному випуску:

YLRAS=YF

У довгостроковому періоді ціни на всі товари, номінальна заробітна плата і процентні ставки абсолютно гнучкі і здатні вільно зростати або знижуватись до будь-яких значень, необхідних для врівноваження попиту і пропозиції. Тому рівноважний рівень цін довгострокової сукупної пропозиції також абсолютно гнучкий І може змінюватись у будь-якому напрямку.

Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді

У довгостроковому періоді виробництво реагує на зміни в сукупному попиті виключно зміною цін, а обсяг виробництва при цьому не змінюється. Але чи такою ж є короткострокова реакція виробництва на зміни в сукупному попиті?

Найчастіше після збільшення пропозиції грошей або державних видатків певний час в економіці спостерігаються інші ситуації.

1. Рівень цін може залишатись незмінним, а обсяг виробництва збільшуватись (крива SRAS1 на рис.22).

2. Рівень цін підвищується у міру збільшення сукупного випуску (крива SRAS1 на рис.22).

Рис.22. Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді

Причиною збільшення сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є незмінність середніх витрат виробництва, відповідних кожному можливому обсягу сукупного випуску. Короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS будується для даного рівня середніх витрат виробництва при кожному можливому значенні випуску.

При незмінних витратах та цінах стимулом для розширення виробництва є зростання сукупного попиту і можливість збільшити прибуток за рахунок продажу додаткової кількості продукції. Якщо рівень цін при незмінних витратах підвищується, це означає збільшення прибутковості виробництва і додатково стимулює його розширення.

Виробництво реаґує на збільшення сукупного попиту збільшенням випуску, а на скорочення сукупного попиту -- зменшенням обсягів виробництва. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, а при скороченні сукупного попиту -- бути меншим.

...